Качественное топливо: невидимый суслик

Давня традиція подовження дії старих стандартів на бензин та дизельне пальне, схоже, може перерватися.

В Україні нарешті затверджено Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних видів пального.

Чи змінить щось цей документ?

Упродовж останніх років в Україні існувала добра традиція: подовження дії старих стандартів на бензин. Наприкінці 2012 року новинні стрічки наповнювалися новинами про те, що стандарти "Євро-2" та "Євро-3" будуть діяти ще півроку.

Традиції ледве не зрадили і цього літа.

Через що такі пристрасті? Дія так званих старих стандартів повинна припинитися після затвердження цього багатостраждального документа. Президент доручив розробити технічний регламент до квітня 2012 року.

Регламенту присвячений окремий рядок у програмі економічних реформ "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". Однак у де-факто президентській республіці, схоже, не всі накази президента є обов'язковими.

Спочатку проект технічного регламенту готувало Міненерговугілля, яке оприлюднило його наприкінці серпня. Далі тривало бурхливе обговорення. Потім Мінекономрозвитку послалося на те, що зможе виконати це доручення не раніше грудня 2012 року. І ось нарешті всі зірки на небі стали як слід.

Кінцевий текст документа ще не оприлюднено, але що змінює його затвердження? Фактично - нічого. Остання робоча версія оминала гострі кути старих стандартів. У ній йшлося про заборону продажу пального, яке належить до стандартів "Євро-2" і "Євро-3" на АЗС, але… дозволявся обіг такого пального до кінця 2015 року.

Здавалося б, що все пройшло спокійно: не довелося зупиняти Шебелинський ГПЗ, який все ніяк не може модернізуватися. Однак виявилося, що в Україні досі діє стандарт 1968 року, за яким можна спокійно виробляти не те що "Євро-2", а й "Євро-0". Можливо, його дія призупиниться з прийняттям технічного регламенту.

Тим не менш, пальне старих стандартів нікуди не поділося. Шебелинський ГПЗ продовжує свій довгий шлях до модернізації, а трубопровідним транспортом до України надходить російський дизель стандарту "Євро-3". Причому має непогану частку ринку, за оцінками Міненерговугілля - 10-20%.

Виходить, ховрашка не видно, а він існує. Тобто формально застарілі ДСТУ припинили свою дію, але це не означає повне призупинення обігу пального, виробленого за старими стандартами.

Зараз можновладці розмірковують, яким лабораторіям доручити тестувати пальне на дотримання регламенту. Однак правда життя у тому, що дискусії щодо стандартів мало стосуються якості пального, яке споживачі заливають у баки своїх авто. Можна затвердити хоч "Євро-6", але це гарантуватиме високої якості бензину.

На жаль, для України проблема якості пального - це не лише питання затвердження стандартів або модернізації застарілих НПЗ. Вже кілька років не виділяється бюджет на дослідження якості, проводяться лише документальні перевірки.

Процедура проведення перевірок недосконала. Попередження суб'єкта підприємництва про перевірку за десять днів - це, звісно, по-європейськи, але такі перевірки просто втрачають сенс. До того ж, не слід забувати про існування нелегального пального, яке ніяк не регулюється і не виявляється.

Насправді в Україні треба говорити не про стандарти, а про побудову нормального легального ринку. Поки що це неможливо, тому автолюбителям доводиться вирішувати свої проблеми самотужки. Обмінюватися інформацією про мережі, що продають нормальний продукт і, можливо, навіть переплачувати за нього.

Хоча нормальний продукт повинен бути доступним усім за замовчуванням.

Фото livejournal.com