Зачем Украине треск и запах "бесполезной структуры"?

Європейський союз та Митний союз "Казбілрос" в особі Казахстану, Росії і Білорусі тріщать по швах майже одночасно, але як по-різному!

Щойно Євросоюз та МВФ погодилися виділити Кіпру 10 млрд євро в обмін на готовність Кіпру самостійно зібрати ще 5,8 млрд. Таким чином, Кіпр здійснить мрію бідних верств населення - розкуркулить на 30% олігархів. І олігархів переважно російських, які мають на острові в депозитах 28 млрд доларів.

В обмін на свій багатомільярдний кредит Кіпру, жодна з держав Євросоюзу не отримають кіпрські пляжі і нерухомість. Такі гроші виділяються, аби стримати розповзання кризи Європою та не допустити розвалу ЄС.

У цей же час у "Казбілросі", керівництво Білорусі, так само в пошуках нового кредиту. Але Лукашенку для щастя потрібно менше – лише 2 мільярди доларів, щоб економіка дотягла до осені (зауважимо, що Білорусь за населенням вдесятеро більша за Кіпр). Ці 2 мільярди терміново потрібні, аби не допустити чергової девальвації білоруської національної валюти. І Росія може їх дати, але з умовою, що отримає "Белаз" і Гомельський хімкомбінат – найбільші підприємства двох з шести білоруських областей.

Це при тому, що різниця між заявленою потребою нафти в Білорусі на 2013 рік і тим, що Росія згодна поставити, становить 5 млн тон, або 21% від усього білоруського споживання. Більше того, Росія і досі використовує проти білоруських товарів митні обмеження. До речі, у 2012 році інфляція в Білорусі склала 21,8%, а у 2011 національна валюта впала взагалі втричі. Такого "процвітання" Мінськ досягнув за три роки перебування в Митному союзі, після чого Лукашенко назвав його "бесполезной структурой".

Нині Білорусь живе тим, що продає себе Росії по частинах за подачки. У нинішньому році у Білорусі пік виплат за зовнішніми заборгованостями кредиторам - 3,1 млрд доларів.

Цікаво, що Росія дає Білорусі кредити дорожче, ніж "імперіалістичний МВФ". Натомість Кіпрові, який не є членом Митного союзу, Росія свого часу дала кредит на 2,5 млрд євро під 4,5% річних (відсоток МВФ). А щойно згодилася знизити відсотки до 2,5%, це фактично означає списання 10% боргу.

Співробітництво "Казбілросу" йде в одні ворота, а точніше - в російські. До прикладу, за 2012 рік експорт з Росії в Білорусь і Казахстан зріс на 13,9%, а експорт з Казахстану в Росію і Білорусь, навпаки - скоротився на 9,8%.

За словами віце-прем'єра Казахстану Кайрата Келімбетова, який представляє країну в Євразійській економічній комісії та очолює міжурядову комісію з Росією: "До створення Митного союзу Казахстан мав певні ціни на споживчі товари – зараз ціни виросли. Населення резонно запитує: а навіщо нам Митний союз, якщо ціни на товари зростають?

Три роки тому ми говорили громадянам, що ЄЕП – це ринок на 170 млн осіб, маса спільних проектів, у переговірників урядів була ейфорія з приводу інтеграції. А зараз по багатьом питанням склалося бюрократичне напруга.

Ми хочемо бути партнерами, а партнери – це не ті люди, які один одного субсидують. Ми продаємо казахстанський газ за ціною, яка нижча за закупівельну ціну "Газпрому" в Туркменії та Узбекистані. Ашхабад і Ташкент отримують близько 300 доларів за тисячу кубометрів, а ми – близько 200 доларів".

Справа у тому, що в органах Митного союзу Росія має долю 57% і може запровадити практично будь-яке рішення. Тоді як у Європейському Парламенті (парламенті ЄС) навіть найбільша держава ЄС – Німеччина – має усього лише 12% голосів. Ключовий орган ЄС – Європейська Комісія складається з двадцяти семи незалежних членів – по одному від кожної країни-учасниці.

Казахстан заполонили неякісні російські товари, а ціни на європейські та китайські стрибнули вгору. За 2012 рік, при інфляції національної валюти у 6%, гречка подорожчала на 150%, цукор і олія на 100%, м'ясо на 33-40%.

По-суті, в результаті приєднання до Митного союзу, Казахстан став сировинним придатком Росії, економіка якої сама є сировинним придатком ЄС, а останнім часом, і Китаю. І це за умов, що Казахстан має переважно сировинну економіку.

Виходячи з досвіду Казахстану й Білорусі, Митний союз вбиває рештки економіки та експортного потенціалу, ізолює країну від світових ринків, перспектив модернізації та позбавляє бюджет чималої частини надходжень. Адже 87,87% усіх митних зборів іде Росії, Казахстану лише 7,33% і Білорусі - 4,7%.

Враховуючи це, нещодавно казахська опозиція виступила з ідеєю щодо референдуму за вихід країни з Митного союзу і ЄЕП. А між тим, казахська опозиція щільно контролюється президентом, тому без влади така ініціатива не була б можливою.

Попри все це, Кабінетом міністрів України створено робочу групу високого рівня з питань поглиблення співробітництва з Митним союзом у складі 10 осіб, на чолі з віце-прем'єром Юрієм Бойком. Як заявив прем'єр Азаров, Україна збирається стати спостерігачем у Митному союзі, щоб не допустити проти себе дискримінаційних заходів. Натомість російський прем'єр Медведєв заявив, що Україна в статусі спостерігача лише "нюхатиме повітря".

В обмін на цей сопух ми робимо комплімент структурі Митного союзу, підтверджуючи її міжнародну суб'єктність - Україна планує підписати меморандум із наднаціональним регулюючим органом Митного союзу, а не із рівноцінним суб'єктом міжнародного права.

У Митному союзі, ані статус спостерігача, ані будь-який інший статус, не зможе застерегти проти дискримінаційних заходів у торгівлі з російської сторони. Адже Росія розглядає торгівлю виключно як політичний інструмент, а не взаємовигідний процес. Спрацьовує радянська традиція "дефіцитного" мислення - нікуди не дінуться, приповзуть навколішки.

Насправді ж Україні ось уже 22 роки під різними назвами підсовують ту саму "матрьошку": СНД, ОДКБ, ЄЕП, ЄврАзЕс, а от нарешті й Митний союз. Росія всерйоз хоче, щоб туди хтось вступив і носиться з цією пропозицією з такою нав'язливістю, немов продає цеглину.

Екс-президент Польщі Кваснєвський якось сказав, що влада України хоче бути на 70% в ЄС і на 30% в Митному союзі. Проста арифметика - основні інтереси країни та бізнесу лежать в ЄС. А це підвищення конкурентоспроможності, зайняття ніші у світовому розподілі праці, безпека і захищеність прав громадян. А до Митного союзу Україну тягнуть лише "євразійські" інстинкти влади - вона любить не закон, а повне беззаконня.