Кукуруза вместо бананов

На перший погляд, ніби все гаразд.

Міністерство енергетики й вугільної промисловості України та Державний банк розвитку Китаю підписали протокол про співробітництво щодо заміни споживання природного газу на вугілля.

Згідно із протоколом, Держбанк розвитку КНР відкрив спеціальну кредитну лінію на 3,656 млрд дол із залученням китайських технологій для фінансування проектів програми заміни споживання природного газу українським вугіллям.

Амбіційна програма передбачає реалізацію низки проектів щодо переведення вітчизняних об'єктів теплоенергетики на використання водовугільного палива, а також будівництва заводів з газифікації бурого та кам'яного вугілля.

Україні й справді треба зістрибувати з газової голки і переходити скрізь, де це можливо, на використання власного вугілля, розвіданих запасів якого вистачить щонайменше на 500 років. Китай справді має досвід у галузі використання вугілля як основного енергоносія економіки.

Проте, якщо придивитись, уважніше виникає низка запитань, а пафос урочистого моменту дещо ослаблює той факт, що жодна з угод з Китаєм ще не оприлюднена.

Місяць тому Китай виділив 3 млрд кредитів на проекти в українському сільському господарстві. "Атракціон небаченої щедрості" з боку Пекіна викликав закономірні підозри: за що таке щастя? Спочатку 3 млрд на село, тепер 3,6 млрд - на вугілля?

Міністерство аграрної політики навіть не спробувало спростувати повідомлення ЗМІ про передачу української землі в оренду китайцям як умову отримання позики.

Глава цього відомства Микола Присяжнюк лишень заявив, що Україна забезпечить щорічні поставки в Китай 2-2,5 млн тонн кукурудзи. Проте не сказав, скільки такі поставки триватимуть. Між тим, 2,5 млн тонн - це 5% річного врожаю зерна в країні.

Цікаво, чим тоді влада розплачуватиметься за кредит у вугільну галузь? Навряд чи вугіллям, якого в Китаї більше, ніж потрібно йому самому.

Очевидним є факт: Україна у відносинах з Китаєм вишикувалася в шеренгу разом із слаборозвиненими державами Центральної Африки і Азії, які у торговельних відносинах з Піднебесною розплачуються за кредити угодами про довгострокове постачання сировини.

І це, нажаль, закономірний результат політичної ізоляції України, через яку відкриті ринки капіталів для України фактично закриті.

Тут дозволю собі на секунду полишити Китай та Африку і зробити невеличкий відступ. Особливо хочу присвятити його тим, хто вважає, що останнє запозичення Україною 2 млрд дол у 9,25% є перемогою "господарників та професіоналів" і проривом фінансової блокади.

Так от, доповідаю: Україні цей прорив обійшовся на третину дорожче, ніж переддефолтній Іспанії, і на 12,5% більше, ніж ми позичали ще рік тому.

Ще кілька таких "перемог" і поразки не потрібні.

Українці не лише спостерігають за тим політичним неподобством, яке коїть режим Януковича, але й змушені за нього платити, бо такі карколомні "фінансові успіхи" у вигляді відсотків лягають на плечі кожного.

Простіше кажучи, за останні два роки борг кожного українця не лише зросте більш ніж удвічі - з 4 240 грн до 9 130 грн, але й подорожчає в обслуговуванні.

"Вишенькою" на цьому "тістечку" стало рішення влади з жовтня 2011 року деномінувати внутрішній борг в доларах, що у разі девальвації гривні додасть боргового навантаження. Так, якщо гривня знеціниться до 10 грн за долар, то борг кожного українця зросте з 9 130 грн до 11 410 грн.

Однак, повернімося до Африки. Як відомо, Китай роздав країнам континенту десятки мільярдів кредитів для поставки ресурсів - нафти, бокситів, урану, деревини.

Загальний обсяг китайських вкладень в економіку країн Африки оцінюється 45 млрд доларів. У 50 країнах Африки працюють більше двох тисяч китайських компаній.

Вкладаючи в економіку Африки все більші гроші, Китай нарощує обсяги вивезення звідти сільськогосподарської продукції і сировини для своєї промисловості.

Так, обсяги експорту з Африки до Китаю виросли з 5,6 млрд дол у 2001 році до 93,2 млрд дол у 2011 році. Так китайська економіка гамує свій сировинний голод.

Щойно глава КНР Ху Цзіньтао запросив до себе лідерів ПАР, Нігеру, Екваторіальної Гвінеї, Кенії та Кабо-Верде: він збирається інвестувати в регіон ще 20 млрд дол.

Замість висновку: влада мусить терміново оприлюднити угоди з Китаєм, аби спробувати довести, що вони справді такі вигідні для України, і що для України є великий зиск змінити пріоритети, згорнувши європейський напрямок економічного партнерства заради торгівлі з Китаєм.

А головне - перейняти передовий досвід та стандарти торгівельного партнерства Китаю з Екваторіальною Гвінею або Кабо-Верде.