Почему тормозят реформы

Провал "покращення" підприємницького та інвестиційного клімату є наслідком небажання влади втілювати реформи чи вона просто не спромоглася їх зробити? Для відповіді на це питання варто оцінити плани та організацію самого процесу.

Уявімо, що влада справді прагнула утворити якнайкращі умови для підприємництва, навіть зберігаючи за "своїми" кілька галузей, що створюють левову частку прибутків у нашій гіперконцентрованій економіці.

В такому разі поруч є чудовий приклад - Грузія.

Там зрозуміли, що за умов недобросовісної та корумпованої держави з велетенськими патерналістськими амбіціями, які перевищують обсяги втручання у найрозвиненіших країнах світу, вихід є тільки один: кардинальна всеосяжна дерегуляція.

Як садівник рішуче обрізає хворі та сухі гілки, а також ті, що ростуть у хибному напрямку, так треба відсікти всі функції, що не працюють, уражені корупцією або які залишилися рудиментом від часів комуністичного режиму та планової економіки.

Рішуче скасувавши всі непрацюючі функції контролю, гранично спростивши адміністрування, запровадивши прозорі механізми, ця колись вщент корумпована країна вибралася із занепаду, майже знищила побутову корупцію і за рахунок розкриття підприємницького потенціалу та залучення інвестицій вчетверо збільшила дохід на душу населення з 2003 року та обігнала за цим показником Україну.

Все це - попри світову кризу, шкідливі для економіки санкції з боку Росії і навіть війну.

У нас теж ефективно можуть діяти прості, зрозумілі та однозначні правила, які не залишають жодних можливостей для тлумачення і не потребують роз’яснень. Не випадково єдиною частиною нашої податкової системи, яка належно працювала, стала спрощена система для малого бізнесу та індивідуальних підприємців.

Варто було вивільнити цю категорію від чиновницької сваволі лише одного відомства - податкової, як надходження до бюджету від неї одразу зросли в шість разів!

Тбілісі. Фото yandex.ru

За десять років роботи маленького, на одну сторінку, декрету Україна наздогнала країни ЄС за кількістю суб’єктів підприємництва на тисячу населення. Було створено мільйони робочих місць, значно скоротилося безробіття. Завдяки діяльності підприємців дрібного бізнесу товари та послуги стали набагато доступнішими.

А якби їх звільнили від тиску й інших контролерів?

Отже, напрямок дій для реформаторської влади зрозумілий. Два роки тому було з величезною помпою презентовано Програму реформ президента Віктора Януковича.

На жаль, вона не йшла так далеко. Утім, там дійсно не бракує гарних ідей, системних норм, на прийнятті яких наполягали експерти та самі підприємці. Напевне, якби більшість з них вдалося втілити, то результат був би позитивний.

Проте впадає у вічі брак комплексності та послідовності. Найважливішій приклад - адміністрування податків, де передбачалося скасувати сумнозвісні плани з "мобілізації". Цей намір можна було б тільки вітати, якби він був підкріплений докорінною реформою або скасуванням податку на прибуток підприємств.

Прибуток є визнаним об’єктом маніпуляцій в усьому світі, отже, його занижували і занижуватимуть, принаймні доти, доки існують офшори. При цьому у нас, за умов слабкого фондового ринку, підприємства не зацікавлені показувати прибутки.

Тому треба або змиритися з мізерними надходженнями від цього податку, а у нас вони становлять майже п’яту частину всіх податкових надходжень, або скасувати його, як у багатьох сусідніх країнах, або запровадити нижню межу у розмірі кількох відсотків від вартості основних засобів, як у Мексиці.

Нічого подібного запропоновано не було, тому благі наміри залишилися декларацією. Так само сталося з іншими хорошими ідеями, запозиченими з попередніх програм та досвіду інших країн, але при цьому не було системного аналізу всієї проблеми.

Відтак, механізми, які добре себе зарекомендували у розвинених країнах, можуть погіршувати ситуацію в Україні. Особливо якщо йдеться про утворення привілейованих груп, вибірковість застосування норм та посилення контролю.

Запозичувати успішний досвід треба передусім із країн з порівнюваним рівнем розвитку, якості державний інститутів, корупції. Не завадив би і творчий підхід. Бути першопрохідцями важко, але часто це чи не єдиний шлях до успіху. На жаль, цього у програмі президента теж не проглядається.

Натомість, були прописані деякі відверто хибні речі, найгірша з яких - "скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування".

Фото УП

Безумовно, ця система у первісному вигляді дещо застаріла, чим негайно скористалися винахідливі менеджери великих фірм для мінімізації своїх податків. З'явилися і деякі "дірки" у самій спрощеній системі. Однак мову варто було вести не про скорочення, а про удосконалення та розширення "спрощенки".

Не для нашої держави прописано також "інвестиційну політику" та державно-приватне партнерство. Активна участь держави в інвестиційному процесі створює забагато можливостей для прийняття рішень бюрократами, що є неприпустимим хоча б з огляду на корупційні можливості, які при цьому виникають.

Справа не тільки у хабарах, які руйнують суспільну мораль. В цьому випадку корупція працює як "сокира під компасом", збиваючи державний "корабель" з курсу.

У відкритому суспільстві державна допомога у залученні інвестицій та державно-приватне партнерство, можливо, і є корисними, хоча там теж бувають скандали і лунають потужні перестороги щодо їх застосування.

Однак там, де на місці бюрократа - "начальник", підозра щодо неефективного використання коштів як інвестора, так і держави, переходить у впевненість. І саме ті, хто зацікавлені у такому корупційному використанні зазначених механізмів, лобіюють їхнє впровадження, навіть якщо наміри ініціаторів були якнайкращими.

Ризикованим є складання будь-яких "чорних" та "білих" списків для призначення перевірок, відшкодування ПДВ, експортно-імпортного контролю. У відкритому суспільстві подібні методи можуть бути ефективними та прозорими, але у нас до "чорного" списку напевне потрапляють підприємства, що фінансують опозицію.

До "білого" списку, вочевидь, потрапляють союзники правлячої еліти. Неформально такі списки, мабуть, існували завжди, але навіщо вводити цю хибну практику у закон?

Таким чином, вже на рівні програми реформи було приречено на низьку дієвість.

Проте найгіршою помилкою реформаторів є організація самого процесу. Відомий український експерт-реформатор Олександр Пасхавер багато разів наголошував, що в жодному разі не можна доручати бюрократії реформувати саму себе.

Цей висновок не тільки випливає із здорового глузду та теоретичних міркувань, він базується на численних прикладах з досвіду України та інших держав. Однак його не почули. При Адміністрації президента було утворено Комітет з економічних реформ як відокремлений орган, але він тільки визначає генеральні напрямки.

Розробку деталей та конкретних норм в гірших "євразійських" традиціях віддано на відкуп добре організованим зацікавленим, точніше, незацікавленим, групам інтересів, насамперед бюрократії та лобістам, а конфлікт інтересів, як водиться, проігноровано. Відповідно, як казав колись Леонід Кравчук, "маємо те, що маємо".