Економічна правда

Відповідальне лідерство VUSO: 348 млн податків та системна підтримка війська

Економічна правда — 2026-06-16T13:00:00+03:00

Фінанси2026-06-16T13:00:00+03:00 Великий бізнес під час війни — це конкретні цифри: понад 348 млн грн податків і майже 100 млн грн на ЗСУ від страхової компанії VUSO (ВУСО). Про підтримку держави та допомогу армії говоримо з Головою наглядової ради VUSO Михайлом Назарчуком та Головою правління Андрієм Артюховим. З початку повномасштабної війни економіка пережила безпрецедентний шок. Завдяки яким рішенням компанії вдається зберігати високу ефективність та генерувати масштабні прибутки? Михайло Назарчук: Як і весь бізнес, VUSO зіткнулася з викликами повномасштабного вторгнення. Ми миттєво активували план безперервності бізнесу: оптимізували внутрішні витрати, розширили інвестиції в IT-рішення та онлайн-врегулювання збитків. Час і фінансові показники доводять, що ці рішення були ефективними. За 25 років роботи на ринку VUSO сформувала достатній запас міцності, щоб не лише пройти кризу, а й не відхилитися від довгострокової стратегії розвитку. Станом на сьогодні ВУСО впевнено входить у ТОП-3 серед страховиків України. Наша команда суттєво зросла і зараз налічує понад 800 професіоналів. А за підсумками 2025 року ми досягли історичного максимуму — обсяг зібраних страхових премій перевищив 5 мільярдів гривень. У цьому процесі ми дотримались нашого принципу: абсолютна клієнтоорієнтованість та прозорість бізнес-процесів. Саме така бізнес-модель та довіра клієнтів дозволяють СК "ВУСО" сьогодні демонструвати високу прибутковість і, як наслідок, підтримувати економіку країни багатомільйонними податковими відрахуваннями. Голова наглядової ради VUSO Михайло Назарчук Сплата податків є одним із головних маркерів прозорості та успішності бізнесу. Якщо говорити про загальний зріз, якими є обсяги ваших податкових відрахувань від операційної діяльності на сьогодні і як ви оцінюєте це фіскальне навантаження? Андрій Артюхов: Сьогодні фіскальна дисципліна — це індикатор відповідальності компанії. Податки — це база. Позиція VUSO тут безкомпромісна: ми ведемо бізнес виключно у прозорому правовому полі. Якщо говорити мовою цифр, то за 2025 рік наш загальний внесок до бюджетів усіх рівнів перевищив 348 мільйонів гривень. Страхові компанії мають дворівневу систему сплати податку на прибуток: спочатку 3% від обороту і потім 18% від прибутку. Сукупно, по СК ВУСО в 2025 році загальне податкове навантаження вийшло 41,5% від прибутку. Це дуже високий показник. Але ми розуміємо, що сьогодні ці сотні мільйонів гривень критично необхідні для бюджету та оборони країни. У довоєнний час податки часто сприймалися як стаття витрат. Проте у стані війни парадигма кардинально інша. Всі внутрішні надходження йдуть на фінансування Сил оборони — міжнародні партнери не оплачують нашу армію. Тому ми не сприймаємо це як "навантаження". Голова правління VUSO Андрій Артюхов Сьогодні бізнес стикається з жорстким кадровим дефіцитом та міграцією фахівців. Які масштаби вашої команди зараз та як вдається утримувати людей? Андрій Артюхов: В Україні зараз справді складна ситуація на ринку праці. Величезна кількість кваліфікованих експертів або стали на захист держави зі зброєю в руках, або були змушені виїхати за кордон через безпекові ризики. Сьогодні ми спостерігаємо картину, коли кількість пропозицій від роботодавців значно перевищує кількість релевантних кандидатів. Наприклад, у Києві в окремих нішах конкуренція доходить до того, що на одного спеціаліста припадає майже 20 вакансій. Можна сміливо констатувати: на ринку почалася справжня боротьба за професіоналів. Незважаючи на цей кадровий голод, VUSO вдалося зберегти та масштабувати команду. Станом на сьогодні наша команда безперервно зростає. "Базові умови" — це вже давно не те, що може привабити сильного фахівця. Ми пропонуємо зручний формат роботи, системне навчання, комплексне медичне страхування та знижки на медичне обслуговування, що для нас як для страхової компанії є стандартом турботи. Також забезпечуємо сезонну вакцинацію та організовуємо дозвілля. Але будемо реалістами, за будь-яких додаткових бенефітів ключовим елементом успішного оферу залишається достойний рівень заробітної плати. Сьогодні середня заробітна плата у VUSO вже перетнула позначку 40 тис. грн, що більше ніж на 50% перевищує середній показник по країні за даними Держстату. Та найголовніше — це абсолютно прозорий, 100% "білий" дохід. Сплата податків — це обов'язок, але сьогодні суспільство чекає від бізнесу більшого. Окрім багатомільйонних податків, як саме компанія залучена до прямої, адресної підтримки підрозділів Збройних Сил України? Михайло Назарчук: Наша підтримка еволюціонувала від ситуативних рішень до системної стратегії. Загальний обсяг допомоги ЗСУ від страхової компанії "ВУСО" вже наближається до 100 млн грн. Головне для нас — ефективність, тому ми працюємо з підрозділами напряму, точково закриваючи потреби в авто, РЕБ та БПЛА. Серед наймасштабніших реалізованих проєктів фінансування морського дрона Magura W6P для ГУР, передача спецтранспорту для 411-ї бригади "Яструби", партнерський збір із командою Atlas Festival для фонду "Повернись живим", де наш прямий внесок склав 3 млн грн. Інший критичний виклик — це інтеграція ветеранів у цивільне життя. Наскільки важливо сьогодні працювати з довгостроковою адаптацією військових і як ви інтегруєте цей напрямок у свої бізнес-процеси? Андрій Артюхов: Ми бачимо ветеранів не як отримувачів допомоги, а як майбутніх підприємців і рушіїв нової економіки. Наша мета — дати їм інструменти для цивільного життя. СК "ВУСО" першою з небанківських установ інвестувала 2 млн грн у ветеранські облігації через проєкт FinStream, створений Сергієм Позняком та Асоціацією підприємців-ветеранів АТО. Крім того, влітку ми підключаємо СТО ветеранів до нашої системи врегулювання моторних ризиків, забезпечуючи їхній бізнес стабільними замовленнями. Використовуючи нашу страхову експертизу, у вересні ми запускаємо безкоштовну медичну патронатну службу для ветеранів. Туди ветеран звертається із запитом, а всю подальшу організацію лікування, пошук клінік та лікарів компанія повністю бере на себе. Якою є глобальна візія VUSO на найближчі роки? Михайло Назарчук: Перемога не настане сама по собі — її потрібно фінансувати, наближати і створювати для неї міцний фундамент уже зараз. Наш головний драйвер — це соціальна відповідальність. Перед нашою командою, перед клієнтами, які нам довіряють, перед військовими, які нас захищають, і перед державою. Ми бачимо своє майбутнє виключно в Україні, тому наші бізнес-плани орієнтовані на зростання. Для нас найближчі роки — це час розбудови нової, стійкої економіки. Великий і прозорий бізнес має бути опорою, на яку країна зможе покладатися як сьогодні, в умовах війни, так і завтра — на етапі відновлення. Довідка. VUSO (ВУСО) — один із провідних українських страховиків, який понад 25 років формує надійні та ефективні рішення у сфері фінансового захисту громадян і бізнесу. У 2025 році компанія увійшла до трійки лідерів страхового ринку України. VUSO пропонує широкий спектр страхових продуктів для приватних і корпоративних клієнтів, забезпечуючи високий рівень сервісу та клієнтського досвіду. 23 квітня 2024 року НБУ переоформив ліцензії компанії на повний перелік класів прямого страхування та вхідного перестрахування (право здійснювати діяльність за 1-14 та 16-18 класами). За підсумками 2025 року обсяг страхових премій компанії перевищив 5,1 млрд грн. VUSO посіла 2-ге місце за напрямами ДМС і туристичного страхування, 3-тє місце — у сегментах КАСКО та страхування майна, а також увійшла до ТОП-10 страховиків за автоцивілкою. У своїй діяльності компанія керується принципами інноваційності та адаптивності, клієнтоцентричності й соціальної відповідальності, послідовно впроваджуючи сучасні цифрові рішення та сервісні стандарти. За словами Голови наглядової ради ВУСО Михайла Назарчука, однією з ключових конкурентних переваг компанії є власна in-house-розробка ІТ-рішень, яку забезпечує команда висококваліфікованих фахівців. Це дозволяє оперативно адаптувати продукти та сервіси до потреб клієнтів і ринку. Компанія дотримується принципів доброчесності, відповідальності та прозорості у корпоративному управлінні. Прозорість структури власності підтверджена рішенням Нацбанку від 23 квітня 2023 року.

Пінчук, Тігіпко, Ахметов. Хто виграє та програє мільярди від списання вантажних вагонів

Економічна правда — 2026-06-16T08:00:00+03:00

Інфраструктура2026-06-16T08:00:00+03:00 В Україні знову розгорається конфлікт навколо перспективи масового списання десятків тисяч вантажних вагонів. З одного боку лунають вимоги прибрати з колій старий парк заради безпеки руху. З іншого – попередження про логістичний колапс, дефіцит та абсурдність знищення робочого рухомого складу. Поки сторони сперечаються про технічні норми, за лаштунками готується перерозподіл ринку, де збитки одних можуть стати надприбутками для інших. Безпека проти логіки У 2021 році Міністерство інфраструктури ухвалило наказ, який запровадив граничні терміни експлуатації вантажних вагонів і графік їх скорочення. Для напіввагонів межа зменшилася із 44 до 22 років, для зерновозів – із 45 до 30 років. Пізніше окремим рішенням дозволили продовжувати строк експлуатації вагонів після досягнення граничного терміну під час дії воєнного стану. Попри це послаблення, металурги, які залежать від залізничних перевезень, спробували через суд скасувати вікові обмеження. Суди перших двох інстанцій у 2025 році стали на бік металургів і визнали наказ протиправним, однак у лютому 2026 року Верховний Суд скасував їхні рішення. Навесні Мінрозвитку почало оновлювати правила продовження строку експлуатації вантажних вагонів і вантажовідправники знову виступили проти концепції вікового списання. Компанії вимагають замінити оцінку за паспортним віком на допуск до експлуатації винятково за технічним станом. Читайте також Велика історія металургії. Як Україна втрачала найбільшу галузь економіки Державна "Укрзалізниця" виступає за збереження вікових лімітів і пов'язує їх з безпекою. У компанії зазначають, що в конструкцію вагона закладається запас надійності, але після кількох років використання технічний стан змінюється. При цьому виникає головна суперечність: якщо вік робить вагон небезпечним, незрозуміло, чому таким вагонам можна продовжувати строк експлуатації під час війни – у період, коли навантаження на залізницю і ціна аварії не зменшуються. Мільярди доларів і дефолт "Укрзалізниці" На українському ринку є 160 тис. вантажних вагонів. За оцінкою представників промисловості, до 2031 року під вікове списання можуть потрапити 67,7 тис. вагонів. З них 28,7 тис. задіяні в перевезеннях, 39 тис. – неробочий парк. Оскільки в Україні експлуатується лише кожен другий вагон, бізнес побоюється, що списання справної техніки знизить пропускну спроможність залізничних перевезень. Робочий парк може скоротитися на 30%: із 94 тис. до 65 тис. вагонів. Щоб замінити майже 29 тис. вагонів за наступні п'ять років, на ринок мали б надходити 5 740 вагонів щороку. У 2025 році українські виробники реалізували 1 014 вантажних вагонів, це в 5,6 разу менше за необхідний темп заміни. "Заводи не зможуть за п'ять років замінити 30 тисяч вагонів, напіввагонів та зерновозів", – вважає голова "Укрметалургпрому" Олександр Каленков. Проти автоматичного списання справних вагонів підтримують і в групі "Метінвест". В компанії повідомили ЕП, що власника вагонів не можна обмежувати в праві продовжити експлуатацію після нормативного терміну, якщо технічний стан дозволяє вагону працювати далі. Читайте також Санкції видно по вагонах: що з економікою РФ у графіках Повна заміна може коштувати 1,8 млрд дол. У цьому розрахунку середня вартість нового вантажного вагона становить 62 тис. дол., що близько до поточних цін на нові або майже нові вантажні вагони на вторинному ринку. Частину вагонів мала б купити "Укрзалізниця", але компанія збиткова. На початку 2026 року вона ввійшла в технічний дефолт за єврооблігаціями і веде переговори про реструктуризацію боргу. У цих умовах придбання нових вагонів державним перевізником можливе або шляхом нових запозичень, або коштом прямої підтримки з бюджету – у 2026 році компанія таким чином планує купити пасажирські вагони. Хто заплатить за дефіцит Виведення з ринку робочих вагонів б'є не лише по заробітках їхніх власників. Менша пропозиція створює дефіцит вагонів і підвищує вартість логістики для тих, хто щодня везе залізницею руду, зерно та іншу продукцію. Для транспортної галузі списання робочого парку означає втрату місткості, яку ринок не здатний швидко замістити. Частина компаній не має вільного капіталу, а виробництво не задовольнить такий обсяг у стислі строки. "Замінити вагони складно. Нові ніхто будувати не буде або їх буде дуже мало. Це вдарить по економіці України", – вважає генеральний директор Федерації роботодавців транспорту України Володимир Гусак. Читайте також Серце української металургії. Які наслідки для економіки матиме втрата Покровська? У 2025 році "Укрзалізниця" перевезла 161,3 млн тонн вантажів. Три найбільші групи – руда, мінеральні будматеріали та зерно – забезпечили 103 млн тонн, тобто майже дві третини всього обсягу. Отже, агросектор з його сезонністю, металургія з довгими виробничими ланцюгами та будівельна галузь напередодні повоєнної відбудови будуть змушені конкурувати за залишки вагонного парку. У таких умовах дорожчатиме весь ланцюг постачання, що знизить конкурентоздатність продукції на зовнішніх ринках і вплине на внутрішні ціни. Вагонобудівники, брухт та олігархи Від збереження жорсткої моделі вікового списання виграють три групи. Перша – вітчизняні виробники, які отримають стійкий попит на нові вагони. Компенсація списаного робочого парку може дати вагонобудівній галузі 360 млн дол. додаткового щорічного виторгу. Серед ключових виробників – "Дніпровагонмаш" групи "ТАС" Сергія Тігіпка, Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ) та ДМЗ "Карпати". Попри низькі поточні показники виробництва, проєктна потужність українських заводів становить 20 тис. вагонів на рік. На КВБЗ пояснюють, що виступають проти продовження строків експлуатації, оскільки ресурс вагона встановлюється після розрахунків і випробувань на відповідність стандартам безпеки руху. Група "ТАС" уже готується до змін: будує завод у Ковелі, який зможе виробляти 1 200 вантажних вагонів щорічно. Водночас перетворення потенційного попиту на реальні контракти стримуватиметься дефіцитом коштів у замовників, браком кадрів на заводах та залежністю від імпортних деталей. Друга група – власники молодого приватного парку, наприклад, "ТАС-логістик", один з найбільших операторів вагонів-зерновозів. У разі скорочення загальної пропозиції вагонів такі гравці отримають сильнішу ринкову позицію та можливість контрактуватися за вищими ставками. Читайте також Вибуховий вантаж. Чому порти перестали перевалювати добрива і до чого тут Фірташ Третя група – металурги. Якщо виведені з експлуатації вагони підуть на брухт, це створить ресурс чорного металу обсягом понад 1,4 млн тонн. Для порівняння: річне споживання брухту всією металургією України становить 2 млн тонн. Головними споживачами цього ресурсу є металургійні гіганти: "Інтерпайп" Віктора Пінчука, "Метінвест" Ріната Ахметова та ArcelorMittal. Ситуація для них максимально сприятлива, адже Кабмін у 2026 році заборонив експорт брухту. "Меткомбінати купують брухт по 165 доларів за тонну, а в Польщі підприємства платять 365 доларів", – розповів ЕП президент "УАВтормету" Володимир Бублей. Надходження на ринок значних обсягів брухту без можливості експорту посилить тиск на внутрішню ціну. Це вигідно для українських металургійних заводів, адже вони зекономлять на сировині коштом власників старого транспорту. Водночас у "Метінвесті" заявили ЕП, що підтримують переробку на брухт лише тих вагонів, строк експлуатації яких неможливо продовжити за технічним станом, і "не підтримують ідею порізки на металобрухт придатних для подальшої експлуатації вагонів". Матеріал оновлено 16 червня о 13:50. Додано коментар "Метінвест".

Дорогий ювіляр: на 80-ліття Трампа в Білому домі провели турнір UFC за 60 мільйонів доларів

Економічна правда — 2026-06-15T15:17:00+03:00

Світ2026-06-15T15:17:00+03:00 Вдруге ставши президентом США, Дональд Трамп не припиняє дивувати світ. Безліч його дій під час другої каденції – від будівництва бальної зали в Білому домі до митної війни проти всіх, від викрадення венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро і війни з Іраном до зустрічі з Путіним на Алясці – раніше вважалися малоймовірними або неможливими. 14 червня, святкуючи власне 80-річчя, Трамп знову вчинив безпрецедентне: разом із промоушеном Ultimate Fighting Championship (UFC) свого друга Дейни Вайта вперше провів на Південній галявині Білого дому турнір із змішаних бойових мистецтв (MMA) – UFC Freedom 250. Бійці виходили до клітки з Овального кабінету. Хоча офіційно шоу приурочили до 250-річчя здобуття Сполученими Штатами незалежності, турнір у день народження Трампа і за його ініціативи промовисто показує, хто був головним героєм свята. Як серце американської демократії перетворили на октагон? Скільки коштів витратили на проведення турніру? Чому Трампа знову звинувачують у перевищенні влади та корупції? Бойове святкування 14 червня, у свій 80-й день народження, Трамп прийняв на території Білого дому турнір UFC Freedom 250. Легендарну Південну галявину Білого дому перетворили на мініколізей із рингом-октагоном та височенним 600-тонним навісом з освітленням, який організатори прозвали "Кігтем" (The Claw). Ще ніколи раніше на території головної резиденції США не проводили великі професійні спортивні змагання. Встановлення "Кігтя" та октагону стало черговою масштабною ініціативою Трампа в Білому домі. Повернувшись до влади, він додав безліч виробів із золота в Овальний кабінет та зніс Східне крило Білого дому, аби побудувати там велику бальну залу. Білий дім уперше в історії прийняв великі професійні спортивні змагання Getty Images UFC Freedom 250 вважають неофіційним початком святкування 250-річчя незалежності США, яке триватиме все літо. Щоправда, дата проведення турніру зовсім не збігається з Днем незалежності США (4 липня), а припала на 80-річчя Трампа. Для чого це Трампу Як так вийшло, що Білий дім уперше в історії прийняв вечір UFC? Відповідь на це питання – у 25-річній дружбі між Трампом і президентом UFC Дейною Вайтом. На початку 2000-х років, коли промоушен лише набирав обертів, перші два платні турніри пройшли в готелі Трампа в Атлантик-Сіті. Відтоді Трамп і Вайт стали близькими соратниками. Тепер останній не лише керує успішним мільярдним проєктом, а й зіграв ключову роль у президентських перегонах 2024 року, активно агітуючи за Дональда. Президент США також всіляко вихваляє Вайта: "Він справді крутий хлопець. Ніхто не зробив для спорту більше, ніж він". Ба більше, Вайт під час інавгурації Трампа 20 січня 2025 року сидів позаду Білла Клінтона і Буша-молодшого, а у квітні того ж року президент відвідав турнір UFC в Маямі. Трамп і президент UFC Дейна Вайт – друзі і багаторічні соратники Getty Images Коли влітку 2025 року Трамп озвучив ідею турніру UFC на Південній галявині, багатьом здалося, що це чергова порожня обіцянка, яка навряд чи буде втілена. Утім, минув рік і ця ідея стала реальністю. Для чого це Трампу? "Встановлюючи октагон для MMA на найбільш символічному майданчику американської демократії, Трамп показує своє бачення влади, у якому глава держави більше не служить нації, а уособлює її, як чемпіон, який домінує та підкорює", – пише The Conversation. Дональд і Меланія Трамп під час UFC Freedom 250 Getty Images У Білому домі цей захід вважали настільки важливим, що, за даними Politico, Франція була змушена скоригувати розклад саміту G7, щоб уникнути збігу дат: раніше Париж планував провести саміт 14-16 червня, але тепер він проходить 15-17 червня. Таке шоу може бути продуманим кроком, аби зберегти підтримку важливої групи виборців. Переважна більшість фанатів UFC – чоловіки віком до 30 років, які на виборах активно підтримували Трампа. Однак останні опитування свідчать, що його рейтинг знизився навіть серед них. Скільки це коштувало UFC оплатила всі організаційні втрати. Усе разом – зведення арени, гонорари бійців та витрати на фан-зони – обійшлося щонайменше в 60 млн дол. Промоушен також витратить 700 тис. дол. на відновлення газону на Південній галявині після турніру. Трамп, до речі, уже порівняв арену з Ейфелевою вежею і припустив, що конструкцію збережуть назавжди. Цей турнір не принесе UFC прибутків. Вайт визнавав, що збитки можуть сягнути 30 млн дол. За його словами, будь-яка сума для події такого масштабу виправдана. "Це найпотужніший маркетинговий захід усіх часів. Це подія, яка трапляється раз на покоління", – додає президент материнської компанії UFC TKO Holding Group Марк Шапіро. Планувалося, що Південна галявина з міркувань безпеки прийме за квитками 4 300 глядачів, ще 100 тис. фанатів отримали можливість безкоштовно дивитися бої на екранах у сусідньому парку Ellipse. Особливість арени – величезний навіс "Кіготь". Трамп порівняв його з Ейфелевою вежею. Getty Images VIP-місця коштували 1,5 млн дол. У вартість входили місце біля октагона, доступ до приватного прийому, церемонії зважування та пресконференції. Решту квитків розподілили між Білим домом і TKO. Окремі місця біля октагона отримали "зірки". Серед запрошених Вайтом селебритіз – Гай Річі, Джаред Лето, Джейсон Стейтем та Дуейн "Скеля" Джонсон. Турнір відвідали й зірки спорту, зокрема Златан Ібрагімович та Олександр Усик. Український боксер зустрівся з Трампом в Овальному кабінеті. За що Трампа критикують Критики ставлять під сумнів, чи є таке незвичне шоу, яке "випадково" припало на ювілей Трампа, гідним способом святкування Дня незалежності США. Адвокати з юридичної компанії Public Integrity Project подали позов до федерального суду округу Колумбія від імені ветерана війни у В'єтнамі. Позивачі наполягали, що Міністерство внутрішніх справ США та Служба національних парків порушили закон, організувавши приватне спортивне шоу на державній території без дозволу Конгресу. Проте суд скаргу відхилив. 12 червня суддя вирішив, що позивачі не довели, чому захід може завдати їм довгострокової шкоди, і подали свої заперечення занадто пізно. До критики приєднався губернатор Каліфорнії демократ Гевін Ньюсом. "Пане президенте, ми просто хочемо, щоб ціни на бензин знизилися", – написав він, маючи на увазі подорожчання пального в США через війну в Ірані. Ще один приклад неоднозначності шоу – те, як на нього запрошували військовослужбовців. У травні Вайт розповідав, що щонайменше 1 200 місць виділять військовим. Проте, згідно з внутрішніми розпорядженнями, усі вони мали відповідати дивному критерію: відношенню об'єму талії до росту 0,55. Тобто об'єм талії мав бути не більше 55% від загального росту. До того ж військові мали самі оплатити дорогу до Вашингтона, а членів їхніх родин не запрошували. Один із представників Пентагону визнав, що військовим дали чіткий сигнал: "Товстуни не допускаються". "У коридорах Пентагону не буде більше ні товстих солдатів, ні товстих генералів і адміралів", – обіцяв глава Пентагону Піт Гегсет. Читайте також Футбол на трьох: як США, Мексика та Канада організували мундіаль UFC Freedom 250 критикують і за те, що 47-й президент та його соратники отримують особисту фінансову вигоду, використовуючи владні повноваження. Виявилося, що в березні 2026 року, активно рекламуючи турнір, Трамп придбав акції материнської компанії UFC на 15-50 тис. дол. Білий дім звинувачення в конфлікті інтересів, звісно, відкидає. Трамп також запустив лінійку сувенірних монет Trump x UFC Freedom 250 зі своїм автографом. Вони коштують від 250 дол. до 12 тис. дол. "Використання держвласності для власної вигоди – ось справжня сутність цієї адміністрації. Дуже багатим і впливовим подається сигнал, що вони поза межами досяжності закону, і в цьому справжня небезпека такої корупції", – вважає Брендан Баллоу з Public Integrity Project. Опитування Reuters/Ipsos також підтвердило низьку підтримку турніру серед американців. Лише 16% опитаних вважали рішення Трампа провести змагання UFC в Білому домі правильним, 46% назвали його недоречним. Не такий зірковий, як очікували На "найвеличнішому шоу на Землі", як його охрестив Трамп, фанати очікували побачити щось неймовірне, зокрема, повернення після пʼятирічної паузи найпопулярнішого бійця в історії франшизи Конора Макгрегора або ж бій за пояс ще однієї легенди MMA Джона Джойса. Проте на UFC Freedom 250 не було ні Конора, ні Джона. Макгрегор повертається в октагон, але 11 липня. Він битиметься в Лас-Вегасі з Максом Холловеєм. У 2025 році 37-річний ірландець, якого не раз визнавали найбагатшим MMA-атлетом, заявляв про бажання битися в Білому домі за шалені 100 млн дол. та 100 "золотих" віз США "для нього, родини та друзів". Його менеджер Оді Аттар згодом пояснив, що для UFC вигідніше організувати бій у Лас-Вегасі на 20-тисячній T-Mobile Arena, де можна продати значно більше квитків. У головному бою вечора Ілія Топурія поступився Джастіну Гейджі Getty Images Водночас Джонс заявляв, що готувався до шоу, але пропозиція йому не надійшла. Вайт визнав, що ніколи не розглядав його кандидатуру для Freedom 250. "Я мусив обирати з бійців, у яких я впевнений, а Джонс останніми роками занадто часто відмовлявся від запланованих боїв", – пояснив Дейна. Таким чином, головною подією карду (список усіх поєдинків) із семи боїв став титульний поєдинок у легкій вазі, у якому чинний чемпіон Ілія Топурія сенсаційно програв Джастіну Гейджі. Трамп спілкується з Джастіном Гейджі після його перемоги над Топурією Getty Images Трамп, до речі, втрутився і у визначення карду учасників. Після його прохання на турнір потрапив Деррік Льюїс. "Усі думали, що я зберу кард у Білому домі в стилі "США проти всього світу", а ми зробили навпаки. Америка – країна іммігрантів, усі вони звідкись приїхали, усі вони отримали шанс. Я дуже старався додати в турнір китайського бійця, але не вийшло", – розповідав Вайт.

"Сяйво" не зійшло за графіком. Як Україна створює національний ШІ

Економічна правда — 2026-06-15T08:41:00+03:00

Технології2026-06-15T08:41:00+03:00 Півтора року тому Україна вирішила приєднатися до клубу країн, які розвивають штучний інтелект (ШІ) не лише на рівні бізнесу чи окремих стартапів, а і як частину державної політики. На тлі глобальної гонки великих мовних моделей (LLM), що дедалі сильніше впливають на економіку, безпеку, військову справу та суспільство, Мінцифри оголосило про створення власної національної LLM. За задумом, українська LLM мала стати ядром нового етапу цифровізації держави. Власний ШІ мав допомагати уряду швидше ухвалювати рішення, покращувати взаємодію громадян з державними сервісами, краще розуміти український контекст, мову, історію, право й реалії війни. Глобальна гонка моделей розвивається настільки швидко, що відкладати створення власної ШІ-інфраструктури до завершення війни означало б наздоганяти світ з великим запізненням. У цьому поїзді, як люблять казати в технологічній індустрії, останнього вагона може не бути. Утім, за понад рік після перших заяв графік реалізації проєкту почав зміщуватися. Спочатку очікувалося, що перші результати українці побачать наприкінці 2025 року, потім – наприкінці весни 2026 року. Однак у ці строки бета-тестування не відбулося. Проєкт виявився складнішим, ніж здавалося на старті. ЕП розбиралася, на якому етапі перебуває створення національної мовної моделі, що вдалося зробити, чому заявлені строки переносили, як модель виглядатиме "під капотом" і коли українці зможуть скористатися суверенним ШІ. Терміни розробки У червні 2025 року Мінцифри та "Київстар" підписали меморандум про співпрацю, результатом якої мала стати поява першої української LLM. У цьому державно-приватному партнерстві "Київстар" узяв на себе розробку моделі, формування команди та фінансування проєкту. Держава через Мінцифри відповідала за координацію роботи експертів, підготовку даних для навчання та формування етичної рамки проєкту. Оскільки стратегія не передбачала навчання моделі "з нуля", першу версію планували запустити до грудня 2025 року. Реалізувати проєкт у такі строки не вдалося, тож запуск змістили на кінець весни 2026 року. Наприкінці березня українці в "Дії" обрали назву майбутньої національної LLM – "Сяйво". Тоді ж представники уряду заявили, що через два місяці її можна буде публічно протестувати. "Фінал опитування в "Дії". Нова назва української LLM – "Сяйво". Плануємо відкрите бета-тестування вже на кінець весни", – писала в Threads заступниця міністра цифрової трансформації Валерія Коваль. Утім, реальність виявилася складнішою. Відкрите тестування в заявлені строки було неможливим. Як пояснюють учасники проєкту, підхід до створення української LLM передбачає два етапи. Перший – підготовка даних, побудова процесів і тренування малої мовної моделі. Другий – тренування великої моделі, яку планують зробити доступною для ширшого використання. “Проєкт створення eкраїнської мовної моделі складається з двох етапів: навчання малої моделі розмірністю 4 млрд параметрів (4B) та великої моделі розмірністю 26-31B. Зараз проєкт перебуває на завершальній фазі тренування малої мовної моделі 4B. Мала модель є ітеративним прототипом. Вона розгорнута та використовується як експериментальний полігон для перевірки гіпотез, архітектурних рішень та підходів до навчання перед масштабуванням”, – розповідає директор BigData “Київстар” Андрій Желєзняк. Такий підхід обрали через те, що тренування більшої моделі значно дорожче і триваліше. Відповідно, чим більше помилок вдасться виявити та виправити на меншій моделі, тим менше дорогих експериментів доведеться проводити на наступному етапі. Читайте також ШІ з українським акцентом: що створюють Мінцифра та "Київстар" і кому це потрібно Команда проєкту готується до закритого бета-тестування, в яке будуть залучені наукові комітети проєкту (історичний, лінгвістичний, етико-правовий та технічний), воно розпочнеться найближчими тижнями. Основна мета цього етапу — системно зібрати експертний фідбек, виявити слабкі місця та пріоритезувати напрями покращення як з точки зору якості генерації, так і поведінкових патернів. "Тренування мовної моделі складається з кількох етапів: pre-training, supervised fine-tuning та alignment. Зараз команда перебуває на фінальному етапі. Він найкоротший, але дуже важливий для якості моделі", – додає представник "Київстару". Саме на цьому етапі модель налаштовують так, щоб вона коректно реагувала на різні типи запитів, зокрема складні, чутливі або провокативні. Іншими словами, alignment визначає, як модель поводиться в реальних сценаріях використання та наскільки безпечними й доречними будуть її відповіді. Кінцева ціль проєкту — велика модель, навчена на унікальний українських даних, що стане основним артефактом проєкту, що зможуть оцінити Українці. За прогнозами Желєзняка її тренування завершення ближче до середини листопада 2026 року. Саме ця модель, на відміну від малої, має стати доступною для використання в Україні за open source моделлю. Її можна буде розгортати локально або використовувати як основу для різних продуктів та сервісів. Чому проєкт відстає від графіку Основні труднощі, за словами учасників проєкту, виникли з двох причин. Перша проблема, каже т. в. о. міністра цифрової трансформації Олександр Борняков, була пов'язана з даними. Їх збирання відбувалося повільніше, ніж очікувалося. "Ми зіткнулися з великою проблемою збору даних, яка складається з двох частин. Перша – юридична. Ми міністерство і не можемо автоматично збирати чи вилучати дані, які захищені чиїмось інтелектуальним правом", – сказав Борняков в інтерв'ю DOU. У міністерстві також зазначають, що значна частина важливих історичних і документальних матеріалів досі зберігається лише в паперовому вигляді. Їх підготовка, систематизація та оцифрування потребують значного часу й зусиль. Крім того, паралельно з розробкою технічної та безпекової інфраструктури команда вибудовує прозору юридичну рамку з дотриманням авторських прав і створює систему національних бенчмарків для оцінювання етичності та якості майбутньої моделі. Друга причина затримки була технічною і стосувалася формування команди. За це відповідав "Київстар". Ідеться насамперед про спеціалістів з data science і тренування мовних моделей, яких на українському ринку небагато. Читайте також Щось пішло не так. Перше у світі регулювання штучного інтелекту відтерміновують У компанії визнають, що пошук спеціалістів тривав довше, ніж очікувалося. Доводилося залучати інженерів із схожим досвідом, які могли швидко опанувати нову спеціалізацію. Водночас у "Київстарі" запевняють, що це не вплинуло на темпи розробки моделі: поки формувалася окрема команда, до роботи залучали профільних спеціалістів із наявного штату. "Шукати фахівців почали в жовтні 2025 року, а повністю команда сформувалася в лютому-березні 2026 року. Спеціально під проєкт найняли десять людей. Крім них, залучені ще чотири-пʼять внутрішніх фахівців у різних напрямах: від data science до проєктного менеджменту", – каже Желєзняк. З боку Мінцифри та комітетів до роботи з даними, тестами й бенчмарками долучені понад 70 людей. Вони розподілені за чотирма профільними напрямами (науково-технічним, етико-правовим, культурно-історичним, мовознавчим) і відповідають за підготовку унікальних даних, відповідність усім нормам та створення системи національних тестів-бенчмарків. За час реалізації проєкту відбулися зміни керівників окремих напрямків з боку і держави, і "Київстару". Зокрема, CEO та CTO AI Center of Excellence при Мінцифри Данило Цьвок і Дмитро Овчаренко перейшли в суміжні оборонні проєкти після того, як Михайло Федоров очолив Міністерство оборони. Зараз частина цієї команди працює над проєктом A1. Водночас у "Київстарі" Михайло Нестор, який як CPO компанії був одним із відповідальних за реалізацію проєкту з боку приватного партнера, залишив посаду. Утім, і держава, і мобільний оператор не визнають, що кадрові зміни вплинули на строки реалізації та розвиток української LLM. Навпаки, учасники проєкту стверджують, що зміни в управлінні радше додали організаційних завдань, ніж зупинили чи суттєво загальмували проєкт. "Оновлення керівництва команди приносить у проєкт нову експертизу, глибокий технічний досвід та свіжі управлінські навички", – відповіли в Мінцифри. Ще одна складність – вибір технологічного стеку. Команда працює не на класичній для ринку інфраструктурі Nvidia GPU, а на Google TPU та фреймворках Google. Це менш поширений підхід до тренування мовних моделей, тому команді знадобився додатковий час, щоб опанувати цей стек. Як створюють національну LLM Малу модель "Сяйва" тренували на базі Google Gemma 3. Вона має розширене контекстне вікно до 128 тис. токенів, тобто здатна працювати з великими текстами, аналізувати документи, бачити зв'язки між різними фрагментами тексту та довше утримувати логіку розмови. Однак базова модель не була оптимально пристосована до української мови. Як пояснює Желєзняк, глобальні моделі часто краще оптимізовані під англійську мову. Умовно кажучи, український текст вони можуть обробляти через англійську: спершу перекладати контекст, потім працювати з ним, а вже після цього формувати відповідь українською. Через такий проміжний етап частина змістових нюансів може втрачатися. Модель тренували в хмарній інфраструктурі Google, оскільки необхідні TPU-процесори доступні саме там. Це означає, що перша мала модель національного ШІ перебуває за межами України. Саме тому технічна команда значну частину часу присвятила розробці власного токенайзера. Це один з базових елементів моделі, який визначає, як вона "розбирає" текст і з якими частинами мови працює. Новий токенайзер має допомогти моделі сприймати українську мову без перекладу англійською. Це має покращити розуміння контексту, зменшити втрату змісту й підвищити якість відповідей українською. Значну увагу команда приділяє роботі з даними. У Мінцифри говорять про десятки терабайтів інформації, зібраної для формування перших версій українських мовних корпусів. "Модель мислитиме колосальними обсягами даних, багато з яких раніше ніколи не були оцифровані", – наголошують у міністерстві. Читайте також Імовірність захоплення людства штучним інтелектом і перспективи еволюції технології. Інтерв'ю з науковцем Там додають, що, на відміну від наявних українських моделей, для створення національної LLM залучають дані від понад 50 державних інституцій, медіа, університетів, видавництв, наукових установ та інших партнерів. Ідеться про новини, аналітику, інтерв'ю, літературні твори, навчальні матеріали та історичні архіви. Також автори можуть самостійно передати свої тексти для тренування моделі. У Мінцифри наголошують, що з навчального набору даних вилучають персональну та іншу чутливу інформацію, а також застосовують механізми анонімізації. Водночас підходи до тестування якості й безпеки моделі ще формуються. Як і коли з'явиться національна LLM Початковий план проєкту передбачав створення трьох моделей: малої на 4 млрд параметрів, середньої на 12 млрд і великої – на 27 млрд параметрів. Однак після роботи з першою моделлю команда вирішила пропустити проміжний етап і одразу перейти до великої LLM. У результаті графік робіт вдалося переглянути й прискорити. Якщо спочатку велику модель планували передати на тестування в січні 2027 року, то тепер орієнтир змістився на листопад 2026 року. За словами Желєзняка, 70-80% часу до листопада займатиме машинне тренування моделі. Решта піде на підготовку нових даних, адаптацію технічних процесів і роботу з особливостями нової архітектури. Ще одна зміна пов'язана з базовою моделлю. Поки в "Київстарі" працювали над навчанням малої моделі на основі Gemma 3, вийшла новіша версія – Gemma 4. Саме її планують використати для створення великої української LLM. Це модель середнього розміру на 31 млрд параметрів (31B). Gemma 4 має кілька важливих переваг. По-перше, це reasoning-модель, тобто вона краще справляється із завданнями, де потрібно не просто згенерувати відповідь, а послідовно "міркувати" над запитом. По-друге, вона побудована на архітектурі mixture of experts. Тобто це не одна універсальна модель, а система з кількох спеціалізованих частин, які можуть ефективніше працювати з різними типами завдань. Нова модель демонструє суттєво кращі показники в завданнях з логіки та математики. Наприклад, у математичному бенчмарку AIME 2026 Gemma 4 31B показує результат 89,2%, тоді як попередня Gemma 3 27B мала лише 20,8%. У тестах на використання агентних інструментів τ2-bench результат зріс із 6,6% до 86,4%. Gemma 4 – мультимодальна модель, тобто вона може працювати не лише з текстами, а й з аудіо та зображеннями. У межах української LLM основний акцент поки що роблять на якості текстових відповідей. Водночас перехід на Gemma 4 ускладнює технічну частину проєкту. Для малої моделі команда створила власний токенайзер, який краще працює з українським контекстом. Тепер його потрібно вмонтувати в нову базову модель. Якщо для Gemma 3 існували приклади такої інтеграції, то для Gemma 4 їх поки немає. Частину роботи команді доведеться виконувати з нуля. Навіть попри відпрацьовані процеси, потрібно буде змінювати технічний пайплайн і заново налаштовувати окремі етапи навчання. Після завершення навчання і тестового періоду "Київстар" має передати модель державі. У Мінцифри пояснюють, що базова версія моделі та унікальні українські датасети мають бути безоплатними й відкритими для використання. Читайте також Китайський ШІ наступає тихо і небезпечно. Як США та ЄС програють конкуренцію Водночас саму модель планують перенести з хмарної інфраструктури Google на обладнання, розташоване в Україні. Для цього Мінцифри розбудовує власну державну ШІ-інфраструктуру – AI Factory. ДП "Дія" в серпні 2025 року оголосило тендер на постачання обладнання для роботи державних ШІ-сервісів. Ідеться про GPU-вузли, системи рідинного охолодження, комутатори, системи зберігання даних і ліцензії Nvidia AI Enterprise. У тендері перемогло ТОВ "Лан тек" із ціною 225,8 млн грн (5,4 млн дол.). Згідно з даними аукціону, обладнання мали поставити до 1 червня 2026 року. У Мінцифри додають, що в перспективі AI Factory може розширитися до 31 вузла. Вони зможуть забезпечувати навчання та роботу складних мовних та візуальних моделей. У цьому периметрі планують обробляти критичні та чутливі державні дані, зокрема інформацію для "Дії", освітньої платформи "Мрія", національної LLM та інших ШІ-сервісів. Вартість проєкту (навчання моделі, інфраструктура, зарплати членів команди) сторони не розкривають. У Мінцифри наголошують, що фінансові та операційні витрати на розробку національної LLM повністю покриває "Київстар". Перші інтеграції моделі Мінцифри реалізує у форматі технічного пайплайну для розробників. Для ширшого кола користувачів вона має стати основою ШІ-помічників, зокрема "Дія.AI" та ШІ-тьютора в "Мрії".

У всьому винні кози. Історія сироварні "Гарбузовий рай"

Економічна правда — 2026-06-13T08:00:00+03:00

Бізнес2026-06-13T08:00:00+03:00 Словосполучення "крафтовий сир" з'явилося у вжитку українців приблизно 15 років тому. Велика каструля, кухонна плита, холодильник, рецепти з інтернету та поради на форумах – так починалася історія багатьох тогочасних вітчизняних "пармезанів", "камамберів" та "рокфорів". Минув час, і від копіювання відомих європейських сирів новачки перейшли до відродження традицій свого краю чи створення власних особливих сирів. Молодий рух, колись сформований закоханими у сироваріння аматорами, перетворився на окрему галузь, яка визначає нову гастрономічну ідентичність України та готова конкурувати за увагу споживачів з промисловими виробниками та імпортом. Від редакції. Малий та середній бізнес формує понад половину економіки України. Його представники не мають можливості лобіювати власні інтереси, як це робить великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.ЕП підтримує та поділяє принципи, якими керуються представники малого та середнього бізнесу в постійному прагненні до зростання. Тому редакція ділитиметься з читачами цікавими історіями його представників.Це не будуть історії про приголомшливий успіх та великі статки. Це будуть історії про те, як закохані у свою справу українці крок за кроком розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться своїм досвідом.У всьому винні кози Львівський недільний ранок. Учасники ярмарку біля Палацу мистецтв вже облаштували ятки та готові зустрічати гостей. Під одним дахом тут зібралися сирні майстри з багатьох областей, але найбільше представництво – саме з Львівщини. Подружжя Ігор Рева та Соломія Братах – засновники сироварні з теплою затишною назвою "Гарбузовий рай" – колись мешкали та працювали у Львові, а понад десять років тому переїхали в село й завели кіз. Подружжя Ігор Рева та Соломія Братах на Львівському ярмарку смаку, травень 2026 року Львівський ярмарок смаку, фотограф Галина Зварич "У мене в голові склалася ідеальна картинка: я з козами виходжу на пасовище, а в нас повз пасовище тече річечка, і поки мої кози пасуться, я ловлю рибу. Але так не виходить! Єдиний раз, коли я вийшов на берег і почав розкладати своє рибальське знаряддя, мої кози втекли, і я за ними ганяв", – згадує Ігор. Він розповідає, що з дитинства цікавився кулінарією і свій перший борщ зварив у п'ять років. Під час навчання в університеті захопився сиром, почав шукати рецепти, експериментував з молоком і заквасками. Поява власної сировини підштовхнула до трансформації хобі у професійну справу. "Коли ми завели кіз, вже знали, що робити з молоком. А завели ми їх багато: у нас було 45 голів – найбільша кількість у селі, а також чотири свиноматки, десяток кролиць. За перший сезон ми виростили півтори тисячі качок і близько двох тисяч курей. Це зробили стоматолог і піаністка", – дивує кар'єрними поворотами чоловік. Логічно, що перший сир, який виготовила новостворена сироварня, був козиним – класичний напівм'який шевр (chèvre з французької – "коза" чи "козиний сир") з пліснявою. Читайте також Любов у Квасах. Як засновник броварні "Ципа" здійснив мрію дружини про власне ігристе вино Проте історія шевру з Львівщини була недовгою, і річ не в особливому ароматі, що іноді супроводжує козине молоко чи сир, і який варто відрізняти від неприємного запаху, що з'являється від незадовільного догляду за тваринами. Рева запевняє: якщо кози здорові, молоко завжди матиме чистий запах. А в тому, що любові до козиного сиру не сталося, винен був насамперед козиний норов. "За два роки утримання кіз я зрозумів, що коли Бог хотів покарати людину, він не вигнав її з Едемського саду, а послав на землю козу. Це найвредніші і дуже суїцидальні тварини, бо якщо за ними не дивитися, вони 100% собі щось зроблять. Вони люблять стрибати по деревах і можуть поламати ноги. Якщо прив'язати козу до дерева, вона повіситься. Вони знаходять всі можливі способи, щоб уникнути експлуатації людиною", – скаржиться на козине свавілля Рева. Старій школі – нове життя Терпіння господаря урвалося, коли дорогою з пасовища стадо об'їло щойно висаджений сад. Кіз продали і замість козиного молока почали закуповувати коров'яче. Обсяги переробки тоді сягали 500 літрів молока на день – це 50–75 кг сиру залежно від сорту. Одночасно зростала кількість замовлень. Домашня сироварня вимагала розширення. "У нас вдома абсолютно все було в молоці, в сироватці. І якось ми сіли з дружиною ввечері на веранді, випили по келиху білого вина і кажемо: "Здається, ми не туди рухаємось – ми живемо в сирі". Треба було вибирати: або все закрити і мені повернутися до стоматології, а дружині – до музики, або відкрити нормальне повноцінне виробництво", – згадує Рева. Сироваріння перемогло. Щоб відділити приватне життя від роботи, подружжя почало шукати під сироварню окреме приміщення, і воно знайшлося в селі Мильчиці. Занедбана, напівзруйнована 150-річна будівля австро-угорської школи обійшлася в 14 тис. євро, стільки ж витратили на відновлення автентичного покриття даху – його наново зібрали зі старовинної австрійської черепиці, знайденої та викупленої в сусідніх селах. Для нової сироварні подружжя шукало приміщення в 20 хвилинах від дому, і воно знайшлося в селі Мильчиці Фото з родинного архіву Ігоря Реви та Соломії Братах Після реновації стара будівля зберегла освітницьку функцію – тут проводяться дегустації та майстер-класи з сироваріння для дітей та дорослих. "Це не була пам'ятка архітектури, а просто стара будівля, без вікон, без дверей, без перекриттів, там дах був завалений, всередині росли дерева з кущами. Ми витратили рік на її реконструкцію, але фактично врятували її від розбору на цеглу", – розповідає засновник "Гарбузового раю". Загальні інвестиції у підготовку будівлі до запуску виробництва становили 150 тис. євро. Кошти, за словами Реви, були власні, також грошима допомогла родина. Рекомендаціями щодо обладнання поділився технолог Роман Хаєцький, і після відкриття сироварні вони переробляли вже втричі більше молока – півтори тонни на день. Постачальниками сировини є виключно молочно-товарні ферми. Стара школа після відбудови. На місці руїн - нове обладнання Фото з родинного архіву Ігоря Реви та Соломії Братах "Ми не беремо молоко в населення, не маємо права цього робити, бо це молоко другої категорії і, відповідно, другого сорту, а ми можемо працювати тільки з вищим та екстраґатунком", – звертає увагу господар. Окрім сортності, також важливо, щоб корови були на випасі та харчувалися травою чи сіном – так сир виходить багатшим на смак. "Пунктик" на кулінарній спадщині В майбутньому Рева мріє мати власну ферму з аборигенними породами корів: Лебединською, Карпатською бурою. Він зазначає, що ці породи продукують значно менше молока, ніж популярні в Україні Джерсей чи Голштинська, але дають можливість створювати унікальні локальні сири з виразним теруарним характером і здатні стати основою для розвитку українського ремісничого сироваріння. "Чому ми хочемо свою ферму? Точніше, більше я хочу, дружина поки проти. У мене пунктик на кулінарній спадщині України, на українській самоідентичності. Якщо поїхати в Італію, у Францію, в Швейцарію, в кожній країні – свої молочні породи. І вони акцентують на цьому увагу, бо смак сиру дає саме місцева порода, яка харчується місцевою травою", – пояснює сировар. Він впевнений, що при раціональній організації роботи ферми та правильному співвідношенні поголів'я та кількості молока, що переробляється, повний цикл виробництва не буде збитковим. Перешкодою на шляху облаштування ферми є відсутність робочої сили. "В умовах війни знайти працівників вкрай важко, а на фермі потрібна фізична сила. Вже зараз ми намагаємося підлаштовуватися, придбали трактор, яким можу керувати я, моя дружина, наші дівчата-працівниці, теоретично навіть наші діти", – говорить чоловік. Повномасштабне вторгнення вплинуло не лише на втілення планів, а й на поточну роботу "Гарбузового раю". Рева згадує, що в перші місяці, коли зупинилися молокопереробні заводи, ферми привозили невикористане молоко на сироварню безкоштовно, а вироблений сир ішов на волонтерські кухні та на передову. Читайте також "Емменталь" з Квасів. Як на Закарпатті відроджують виробництво столітніх сирів часів Австро-Угорщини До початку блекаутів підприємці переробляли навіть більше сировини, ніж до лютого 2022 року. Скоротити обсяги змусила відсутність електрики – без світла вдавалося освоїти лише 500 літрів молока на тиждень. За 2025 рік сировари стали більш енергонезалежними: встановили твердопаливний котел, щоб мати можливість нагріти молоко в будь-яких умовах, зараз монтують сонячну електростанцію і збираються оновлювати обладнання, аби пастеризація сировини проходила швидше. Сьогодні подружжя переробляє 1,5-2,5 тонни молока на тиждень і через невизначеність не буде масштабуватися до завершення війни. В асортименті – 15 сортів сиру різних форм, текстур і кольорів, серед яких є справжні ексклюзиви, як-от твердий сир, що дозріває в глині, чи крихкий з фактурною скоринкою, створений з поєднанням різних видів плісняви. "Говерла" – це унікальний сир, який, крім нас, ніхто у світі не робить. Це рецептура моєї прабабці, відновлена мною і адаптована до сучасного часу. Смак сиру балансує на межі витриманої високогірної бринзи та благородної горгонзоли, а післясмак розкривається фруктовими відтінками", – розповідає Рева. “Говерла” - найвідоміший сир “Гарбузового раю” - має гострий насичений смак з фруктовистим післясмаком Фото з родинного архіву Ігоря Реви та Соломії Братах Сир "Говерла", названий на честь найвідомішої та найвищої в Україні гори, має форму конуса та світло-кремову зморшкувату поверхню, вкриту сірими доріжками плісняви. На створення однієї голови вагою 4,5 кг потрібно 45 літрів молока та пів року часу. Коштує ця дивовижа приблизно тисячу гривень за кілограм. На розвиток надихає дружинаГосподар радить куштувати "Говерлу" з насиченим повнотілим червоним вином, а інше своє творіння – сир у вигляді серця з білою пліснявою та македонським ялівцем, що називається "Лісова пісня" – з ароматними білими винами, бо саме в такому поєднанні яскраво відчуватимуться нотки хвої, печериць, білих грибів, вологого підліску. "Кладете сир на язик, закриваєте очі і одразу телепортуєтеся в Карпати", – жартує сировар. Сир “Лісова пісня” зроблений у формі серця - ця давня традиція походить з Франції Фото з родинного архіву Ігоря Реви та Соломії Братах Життєрадісний та непосидючий, він однією рукою тримає дитину (нещодавно подружжя стало батьками втретє), а іншою нарізає та впорядковує сир на прилавку. Поміж кольоровими кульками та напівголовами сиру стоять нагороди, які "Гарбузовий рай" отримав на міжнародному конкурсі World Cheese Awards та привозить з собою на всі виставки та фестивалі. За словами Реви, медалі – це не лише підтвердження правильності обраної стратегії, а й можливість популяризувати національний продукт, зацікавити крафтовим сиром не тільки відвідувачів ярмарків, а й відомих шефів. Продукція "Гарбузовий рай" "Говерлу" замовляв для свого ресторану Євген Клопотенко. Дуже довгий період він забирав десь 50% того, що ми виробляли, і взагалі досить багато її купували. Нагороди завжди привертають увагу, в маркетинговому плані це цікаво", – зазначає сировар. Зараз виробництво приносить прибуток, але хвилини відчаю також трапляються, проте подружжя не збирається повертатися до минулого життя. На питання, що стимулює рухатися далі, Рева відповідає: "Дружина. Вона завжди спонукає до розвитку і сама є рушійною силою в нашому бізнесі. У нас є дві тяглові конячки, на яких тримається справа, і наша команда. Це основне". Читайте також Дорогий український напій завойовує ринок. Як ветеран ЗСУ виготовляє елітний алкоголь з бруньок смородини На цьому розповідь могла б завершитися. "Стривайте, а де ж гарбузи?", – спитає уважний читач. І буде правий, бо розведенням гарбузів колишні львів'яни ніколи не займалися. Натомість вони вирощують на власному полі особливий сорт троянди Rosa rugosa. З пелюсток ругози роблять "терту ружу" – унікальний інгредієнт галицької кухні, з яким печуть солодкі рогалики та смажать пампухи, також вона гармонійно поєднується з сиром. В народній медицині конфітюр з перетертих з цукром чи медом пелюсток троянди використовують як засіб проти хворого горла та стоматиту. Львівський ярмарок смаку, фотограф Галина Зварич Своєю ж назвою сироварня завдячує шотландському тер'єру Гарбузику. Коли подружжя вперше приїхало в село оглядати майбутній будинок, виставковий чемпіон із захватом кинувся досліджувати хащі, ганяючись за зайцями та лисицями. "Він робив це з таким диким азартом, що ми з дружиною стоїмо біля машини і кажемо: "Ото в Гарбуза рай!". Через 40 хвилин наш "рай" вийшов з тих хащів. Наш тримінгований, підготовлений до чемпіонату в Парижі шотландський тер'єр виглядав як їжак. Він був в репяхах від брів і бороди до кінчика хвоста. Так і народився "Гарбузовий рай"", – ділиться сімейними спогадами господар.

60 000 сусідів: як за чверть століття KAN задав нові стандарти забудови в Україні

Економічна правда — 2026-06-12T13:00:00+03:00

Бізнес2026-06-12T13:00:00+03:00Сучасна людина купує не квадратні метри, а сценарій власного життя: скільки часу вона витрачатиме на дорогу, з ким вітатиметься вранці та де безпечно гулятимуть її діти. Сьогодні цей сценарій щодня проживають 60 тисяч сусідів у кварталах, які створювалися компанією KAN Development без жодної зупинки чи замороженого об'єкта останні 25 років. Але такий рівень комфорту неможливо створити точковими рішеннями чи вдалим фасадом. Щоб новий район не перетворився на черговий "спальник", потрібно перезібрати саму містобудівну логіку. Якщо розібрати цей новий стандарт міського життя на деталі, він тримається на кількох базових принципах. Люди: 60 000 сусідів, а не просто мешканців За 4 млн м² зданої нерухомості та 20 500 квартирами стоять не просто метри. Там живуть 60 000 людей, які формують справжні спільноти. KAN проєктує квартали так, щоб сусіди зустрічалися природно, за власним бажанням. BBQ-зони, паблік-центри та спортивні арени створюють мережу точок перетину. Тут знайомляться люди, народжуються бізнес-партнерства та міцні дружні зв'язки. Власні управляючі компанії не лише підтримують чистоту та естетику — вони створюють життя. KAN першим в Україні запустив анімаційну службу у житлових комплексах, яка організовує свята, спортивні турніри та події. Спільне середовище об'єднує людей зі схожими цінностями, перетворюючи двір на ідеальний майданчик для нетворкінгу. Для жителів це якість життя, для інвесторів — висока й стабільна ліквідність активу. Безпека: від закритої території до фундаментального захисту Підхід KAN до безпеки еволюціонував разом із викликами часу. Якщо раніше стандартом вважали закриту територію та камери спостереження, як-от перший у сегменті консьєрж-сервіс готельного формату в Central Park і Тетріс Холл, то нині безпека набула нового, критичного виміру. Компанія обладнує проєкти надійними інженерними захисними спорудами, підземними паркінгами-сховищами та резервними системами живлення. Цей закладений під час проєктування захист безвідмовно спрацював у найпотрібніший момент. Частина кампусів шкіл А+ також працює автономно завдяки геотермальному опаленню та сонячній енергії. Інвестиція в завтра: екосистема для дітей Понад 6 000 малюків народилися у просторах KAN. Їхнє майбутнє формує найбільший в Україні приватний Освітній холдинг А+, у який компанія інвестувала понад $120 млн лише за роки повномасштабної війни. Це екосистема з 17 закладів, де 2000 дітей проходять безперервний шлях від дитсадка до випуску в єдиному ціннісному середовищі. Результат такого підходу вимірний: учні А+ перемагають на міжнародних олімпіадах і вільно вступають до топових університетів світу. Сама архітектура тут працює на освіту: від геотермальних свердловин у Гімназії А+ (відзначеній на ArchDaily) до стін-підручників з інженерними схемами у колегіумі Файна Тауну. А вже у вересні 2026 року відкривається Respublika STEAM School — кампус площею 30 000 м² із триповерховим атріумом, басейном, 16 лабораторіями та інноваційним обладнанням університетського рівня: від сінгапурських боксів біобезпеки до німецьких медичних центрифуг. Час та простір: "Місто в місті", де людина — головна У Comfort Town, реалізованому KAN в інтересах інвестора, компанія вперше втілила концепцію "міста в місті". Усі базові потреби — сервіси, магазини, кав'ярні, клініки та зони відпочинку — знаходяться за п'ять хвилин від дверей. У Республіці логіку "міста в місті" розгорнули до розмірів повноцінного мікрорайону: паблік-центр із першим в Україні біоставком, пляжний комплекс із підігріваними басейнами, Академія спорту з падел-кортами. Поруч працює Respublika Park — один із найбільших ТРЦ Східної Європи з інноваційною аеротрубою та масштабним фудкортом. Компанія проєктує середовище на рівні щоденних маршрутів. Архітектори розраховують рух так, щоб людина витрачала мінімум часу на логістику і максимум — на себе. Простір: місто, де людина — головна KAN першим забрав машини з-під вікон. Ще у "Парковому Місті" двори повністю звільнили від автомобілів — внутрішній простір залишили виключно для людей і спокійних прогулянок. У Файна Тауні цю логіку посилили новими інструментами: компанія проклала першу в Україні smart-вулицю, 3,5 км велодоріжок та розбила дощовий сад площею 2 000 м² зі 120-метровим зеленим променадом. Саме тут інженери звели перший параметричний міст без жодного прямого кута — плавну геометрію розрахували алгоритми. Безбар'єрність для KAN — це базовий стандарт. Компанія проєктує входи на рівні землі, прокладає тактильну плитку, наносить контрастне маркування та шрифт Брайля задовго до того, як це стало масовим суспільним запитом. Економіка першого поверху KAN переосмислив перші поверхи, перетворивши їх на потужний міський ресурс. Ще під час роботи над Arena Entertainment компанія створила нову модель цілодобового міського простору. 101 Tower задав новий стандарт для бізнес-центрів — компанія інтегрувала всередину повноцінну екосистему: від ресторанів і фітнес-центру з басейном до хімчистки та банківського відділення. Сьогодні комерційна інфраструктура, офісні та освітні проєкти KAN генерують понад 25 000 робочих місць. До початку великої війни компанія разом із партнерами забезпечувала роботою близько 10 000 фахівців. Візіонерство: першість як метод KAN не чекає, поки ринок дозріє, а впроваджує рішення, що стають галузевим стандартом. Усі ці рішення компанія реалізувала першою: Dominant (2002): Офісний комплекс у стилі київського модерну — культурний прорив на ринку. 101 Tower (2009–2012): 27-поверховий моноліт із сервісною інфраструктурою. IQ Business Center: Бізнес-центр із вертолітним майданчиком та інтелектуальними ліфтами. Ocean Plaza (разом з UDP, 2012): ТРЦ із параметричним фасадом та 350-тонним акваріумом. Comfort Town: Використання кольору як цілісного об'єму будівлі (фото кварталу увійшли до презентації Apple). Tetris Hall: Скляний міст із прозорою підлогою та 25-метровий басейн на даху. Інновації в ЖК: Smart-вулиця (Файна Таун), біоставок та професійні падел-корти (Республіка). Біоритм: Найдовший прогулянковий променад SkyRytm на 610 метрів. Точка відліку: наступні 25 роківПоки значна частина ринку завмерла в режимі очікування, в центрі міста зростає Біоритм. Компанія зводить 9 будинків, три панорамні басейни на дахах, променад SkyRytm, закритий від авто парк на 1,3 га, школу А+, SPA-комплекс та сервіс рівня п'ятизіркового готелю. Поява Біоритму саме зараз — це доказ фінансової потужності та стратегічної стійкості, яку KAN гартував 25 років. Ті, хто обирав Comfort Town десять років тому, або щойно отримав ключі у "Файна Тауні", сьогодні бронюють місця у Біоритмі. Усі вони купують не квадратні метри, а середовище, в якому хочеться жити повноцінно.

IPO космічного масштабу: Маск виводить SpaceX на біржу

Економічна правда — 2026-06-12T08:00:00+03:00

Світ2026-06-12T08:00:00+03:00Торгова сесія на американській біржі Nasdaq 12 червня буде історичною не лише для SpaceX, а й для всього фондового ринку. Із розміщенням акцій космічної компанії Ілона Маска з тикером SPCX, світ стає свідком найбільшого IPO в історії. Книга заявок закрилася 10 червня, зафіксована ціна 135 дол. за акцію. SpaceX планувала залучити 75 млрд дол – і їй це вдалось, а компанію оцінили в 1,77 трлн дол. Показово, що ще за два дні до IPO попит на папери перевищував 250 млрд дол., а суверенні фонди Саудівської Аравії й Кувейту розмістили заявки на купівлю акцій на 1-5 млрд дол. Що Маск пообіцяв інвесторам? Заради чого він відкинув концепцію "колонізації Марса" і чому критики називають бізнес-план SpaceX галюциногенним? "Дитино, бережи гроші" Перед відкриттям біржі Nasdaq SpaceX випустила 555 555 555 акцій за фіксованою ціною 135 дол. за штуку, тож оцінка SpaceX становитиме 1,77 трлн дол. Маск, який є найбагатшою людиною світу, таким чином стає першим в історії трильйонером. Шлях SpaceX до цього був довгим. Маск, який захоплювався космосом, на початку 2000-х років загорівся амбітною метою зробити космічні польоти дешевшими та надійнішими, а в перспективі – допомогти людству дістатися до Марса. Ілон зібрав 20 відомих інженерів (серед них був майбутній глава NASA Майкл Гріффін) і розповів їм про бажання створити компанію, аби знизити вартість космічних запусків. Роздратовані його запізненням на зустріч, вони кепкували з початківця космічного бізнесу: "Дитино, бережи гроші, відпочинь на пляжі". Проте Маск не здався і вклав у ракетобудування 90 млн дол., які отримав після виходу з PayPal. У травні 2002 року в невеликому складі в Каліфорнії він разом із конструктором Крісом Томсоном та фахівцем із ракетних двигунів Томасом Мюллером заснував Space Exploration Technologies, нині відому як SpaceX. За 24 роки компанія перетворилася на революціонера космічної індустрії, зосередившись на ракетах багаторазового використання, супутниках та Starlink. Маск в офісі SpaceX в Ель-Сегундо, Каліфорнія, березень 2004 року Фото Getty Images Компанія випустила сотні ракет та витіснила Boeing як найбільшого організатора космічних запусків для Пентагону та NASA, а в січні 2026 року взяла участь у першій медичній евакуації астронавта. Це сучасні досягнення, а на початку шляху SpaceX мала довести, що може запускати космічні ракети дешевше за інших. Компанія розробила дебютну ракету Falcon 1, але перші три запуски у 2006-2008 роках закінчилися провалом, поставивши SpaceX на межу банкрутства. Прорив стався у вересні 2008 року, коли Falcon 1 успішно вийшла на орбіту. Після цього NASA уклала із SpaceX перший великий контракт на доставку вантажів на Міжнародну космічну станцію (МКС), що стабілізувало фінансове становище дітища Маска. Пізніше SpaceX зосередилася на ракеті Falcon 9. Маск стежить за запуском ракети Falcon 1, який став проривним для SpaceX Фото Getty Images Наступним кроком стала розробка космічного корабля Dragon. У 2012 році він став першим комерційним кораблем, який доставив вантаж на МКС. Відтоді SpaceX більше не була стартапом. Компанія довела, що може конкурувати на ринку. Залучаючи кредити та спонсорів, отримуючи державні пільги та субсидії, SpaceX укладала дедалі більше контрактів. У 2017 році компанія успішно запустила ракету-носій Falcon 9, вивівши на орбіту супутник SES-10. Уперше в історії перший ступінь ракети використали повторно. Таким чином корпорація знизила витрати, почавши крок за кроком змінювати ринок комерційних запусків. Читайте також Супутниковий шантаж: що буде, якщо Starlink в Україні вимкнуть Потім компанія диверсифікувалася, зайнявшись супутниковим інтернетом Starlink. Першу велику партію супутників запустили у 2019 році. Згодом цей проєкт став ключовим для бізнес-моделі SpaceX і зараз на орбіті перебувають понад 10 тис. супутників. Ба більше, Starlink став незамінним активом для Пентагону, забезпечуючи супутникове покриття в рамках проєкту Starshield. На початку великої війни в Україні саме інтернет від Starlink був однією з ключових технологій, які допомогли стримати наступ російських військ. Сили оборони за лічені місяці розгорнули систему супутникового інтернету, зробивши його основою військового зв'язку. Після блокування терміналів Starlink для армії РФ на початку 2026 року Збройним Силам України вдалося відвоювати частину територій. Під час великої війни в Україні термінали Starlink стали важливими для військових та цивільних Фото Getty Images У травні 2020 року SpaceX знову увійшла в історію, першою з приватних компаній відправивши астронавтів NASA на МКС на борту Crew Dragon Demo-2. В останні роки корпорація працює над новою багаторазовою ракетою Starship V3, витративши на її розробку понад 15 млрд дол. Starship V3 має доставити астронавтів на поверхню Місяця під час місії Artemis IV у 2028 році. Ця ракета також є ключовою в амбіціях SpaceX з колонізації Марса. Ставка на ШІ SpaceX, яка 24 роки залишалася приватною, не мала бажання розміщувати акції на біржі, а топменеджери не раз говорили, що IPO відбудеться лише після польотів на Марс. Однак з грудня 2025 року, коли Маск підтвердив чутки про плани IPO, компанія почала швидко готуватися до виходу на біржу. Що змінилося і чому SpaceX так поспішала? Уся справа в штучному інтелекті: через ШІ-бум зростає ажіотаж навколо дата-центрів і у світі дедалі активніше обговорюється концепція їх розміщення в космосі. Читайте також Загрались. Технологічні компанії світу створили бульбашку ШІ? Технологічний ринок активізувався після листопада 2025 року, коли Google презентувала проєкт Suncatcher – план запуску перших супутників із чипами компанії TPU для створення орбітальних центрів обробки даних (ЦОД) для ШІ. Запуски перших двох таких ШІ-супутників у космос Google запланувала на 2027 рік. CEO корпорації Сундар Пічаї запевнив, що орбітальні ЦОД стануть "нормальним способом" будівництва дата-центрів уже через десять років. Після заяв конкурента Маск загорівся цією ідеєю. "Можливості, які ми відкриємо завдяки створенню космічних центрів обробки даних, дозволять фінансувати та забезпечувати розвиток самодостатніх баз на Місяці та цивілізації на Марсі, а також вести експансію Всесвіту", – описував він свою мету співробітникам. Утім, для реалізації таких проєктів потрібні величезні інженерні зусилля та капітал, який відносно швидко і дешево можна залучити лише через IPO. Орбітальні дата-центри – новий тренд ШІ-перегонів Фото Space.com Зрештою, саме майбутнім планом "космічного ШІ" та підготовкою до виходу на біржу він пояснив лютневе приєднання своєї ШІ-компанії xAI до SpaceX. Прогноз Ілона щодо ЦОД оптимістичніший, ніж у Пічаї: він вважає, що космічні ЦОД стануть найдешевшим способом навчання ШІ за два-три роки. У січні 2026-го SpaceX подала запит до Федеральної комісії з питань зв'язку (FCC) щодо виведення мільйона ШІ-супутників, які працюватимуть на сонячній енергії. Рухається в напрямку космічних ЦОД і Blue Origin Джеффа Безоса, але плани компанії скромніші: вона планує вивести 52 тис. супутників. Nvidia, без ШІ-інфраструктури якої складно уявити технологічний бум, представила обчислювальний модуль Space-1 Vera Rubin, спроєктований для роботи на орбіті. Читайте також Китайський ШІ наступає тихо і небезпечно. Як США та ЄС програють конкуренцію Гонку за лідерство підтверджує аналітична компанія Gartner. За її оцінками, у 2026 році світові витрати на ШІ перевищать 2,5 трлн дол. Найбільша частка припаде на ЦОД. До того ж, Маск кинув виклик OpenAI та Anthropic, які визначають порядок денний на ринку ШІ-моделей і готуються стати публічними у 2026-му. Обидві компанії подали регуляторам проєктні документи, а їх IPO очікуються восени. Зважаючи на це, Ілон вирішив не тягнути з виходом на біржу і приурочив його до "параду планет" 8-9 червня та власного дня народження 28 червня. Чим особливе IPO Прив'язка виходу SpaceX на біржу до астрономічних подій та історичний рекорд – далеко не єдине, що може зробити це IPO унікальним. Компанія надає індивідуальним інвесторам велику частку акцій: 25-30%. Під час масштабних IPO роздрібні інвестори отримують 5-10% акцій, а основну частину паперів викуповують інвестфонди та банки. Маск вирішив використати свою велику фан-базу, аби підтримати попит на акції після початку торгів. До того ж, мільярдер прагне якомога швидше включити свою компанію, у якій він володітиме майже 42% акцій та збереже контроль над ухваленням рішень, до ключових фондових індексів. Nasdaq пообіцяла включити SpaceX до індексу Nasdaq 100 через 15 торгових днів замість звичного очікування мінімум квартал. Маск приурочив IPO до "параду планет" та власного дня народження Фото Getty Images З включенням до індексу S&P 500 (входять найбільші за капіталізацією компанії) доведеться почекати, адже S&P Dow Jones Indices відмовилася пом'якшити вимогу щодо прибутковості, з чим у SpaceX проблеми, особливо після поглинання xAI. За прогнозами Evercore, компанія вийде на чистий прибуток не раніше 2027 року, тож її включення до S&P 500 може відкластися до 2028-го. Що обіцяє Маск За даними Bloomberg та Reuters, попит на акції SpaceX 10 червня перевищував пропозицію в розмірі 75 млрд дол. майже в чотири рази. Окремі інституційні інвестори подали заявки на суму 10 млрд дол. і більше кожен. Оскіьки SpaceX залучає 75 млрд дол., IPO стає найбільшим в історії і майже втричі перевищить рекорд 2019 року під час виходу на біржу Saudi Aramco (29,4 млрд дол.). Капіталізація 1,7 трлн дол. дозволить увійти до топ-10 поряд з Nvidia, Apple, Alphabet і Microsoft. Інша публічна компанія Маска, Tesla, коштує 1,4 трлн дол. Читайте також Астронавти застрягли в космосі: як Boeing спіткала нова криза Що для такої високої оцінки наразі збиткової SpaceX пообіцяв інвесторам Маск? Відповідь на це питання компанія дала в документах, надісланих регулятору. SpaceX не лише поділилася зі світом стратегічними планами розвитку, а й уперше розкрила деякі невідомі досі подробиці свого бізнесу. SpaceX оцінює свій потенційний ринок (Total Addressable Market) 28,5 трлн дол. Однак 90% цієї суми припадатимуть не на космос, а на ШІ – сегмент, у якому SpaceX відстає від лідерів – OpenAI, Anthropic та Google. Торік SpaceX витратила на обладнання для ШІ майже 13 млрд дол., зафіксувавши в цьому сегменті 6,4 млрд дол. операційного збитку. Це призвело до чистого збитку всієї компанії. Від марсіанських амбіцій SpaceX не відмовляється. За її планами, перенесення дата-центрів на орбіту – перший крок на шляху до появи на Місяці, Марсі та за їх межами ринків, вартість яких становить трильйони доларів. Маск не раз говорив про створення на Марсі самодостатніх міст з населенням 1 млн людей. Реалізація таких цілей у короткостроковій перспективі залежить від успіху Starship. Травневий тест Starship V3 був критично важливим напередодні IPO: SpaceX вдалося успішно його запустити та повернути на Землю неушкодженим. У проєктній документації до IPO SpaceX також заявила про намір використовувати ресурси небесних тіл, розташованих ближче до Землі. Маск розраховує, що астероїди можуть стати об'єктами для видобутку корисних копалин. За кілька тижнів до IPO SpaceX успішно випробувала оновлену версію Starship V3 Фото Getty Images Проте аналітики вважають, що масштабний видобуток критично важливих ресурсів на астероїдах стане можливим не раніше 2040-х років. Ризики для інвесторів Ринки і медіа звикли до епатажної поведінки та невиконаних обіцянок Маска: від відправки першого корабля з людьми на Марс у 2022 році до планів збільшити прибутки Twitter у п'ять разів. Проте, попри скандали з DOGE та проросійські заяви, Ілон уміє залучати державні контракти і субсидії. За оцінками WP, для побудови бізнес-імперії він використав 38 млрд дол. державних коштів. До того ж, він керує компаніями з трильйонною капіталізацією за допомогою інтуїції і часто обирає цілі залежно від того, що роблять конкуренти. За словами колишніх топменеджерів SpaceX, компанія не приділяла особливої уваги ШІ та орбітальним дата-центрам, поки про них не заговорили в Google. Маск написав, що SpaceX займатиметься цим, за кілька днів до презентації проєкту в Google. Читайте також "З ним покінчено". Як амбітні плани Маска в Білому домі закінчилися провалом Є питання до ідеї орбітальних ЦОД, зокрема, чи будуть вони економічно доцільними. За підрахунками McKinsey, капітальні витрати на наземні ЦОД до 2030 року зростуть до 7 трлн дол. Прихильники концепції орбітальних ЦОД вважають, що космос дозволить здешевити інфраструктуру завдяки низькій вартості сонячної енергії, але скептики з Varda Space Industries у це не вірять. На їх думку, орбітальні обчислювальні потужності коштуватимуть утричі дорожче. Таку непередбачуваність та неймовірні обіцянки Маска, які часом межують з фантастикою, голова інвесткомпанії Gerber Kawasaki Росс Гербер вважає одним із головних ризиків для потенційних інвесторів. "Це галюциногенний бізнес-план", – сказав він про амбітні цілі SpaceX. За словами Гербера, Маск "з'їхав з глузду" і будує більш зухвалі плани, намагаючись роздути ажіотаж навколо IPO. Протест проти IPO SpaceX біля офісу біржі Nasdaq у Нью-Йорку, 5 червня 2026 року Фото Getty Images Є й інша думка. "Він завжди має рацію в прогнозах. Можливо, його часові рамки неточні, але зрештою він досягне мети", – вважає інвестор SpaceX Пітер Діамандіс. Негативу додає те, що критично важливий для ШІ-імперії Маска xAI переживає кризу. Поки конкуренти випускали нові потужні ШІ-моделі, xAI втратив 11 з 12 співзасновників. Залишився лише Маск. Причиною кризи він назвав те, що xAI "була побудована неправильно" і її потрібно "перебудовувати з нуля". Ба більше, ефективність використання обчислювальних потужностей під час навчання ШІ-моделей компанії була утричі нижча, ніж в основних конкурентів. Читайте також NASA повертається на Місяць: навіщо США відправляють людей найдалі від Землі в історії Крім того, Starlink як головна "кеш-машина" SpaceX зіткнулася з труднощами розширення клієнтської бази. У Європі та Північній Америці більша частина населення живе у великих містах і не має проблем з доступом до інтернету. Більший потенціал є в Індії та Африці, але там треба домовлятися з місцевими регуляторами і тарифи будуть значно нижчими, ніж у багатих країнах. Усе виглядає так, що під час IPO інвесторам пропонують придбати не успішний ШІ-бізнес, а ставку на те, що компанія, яка створює найкращі у світі ракети, зможе розробити і найкращий ШІ, а потім ще й виведе його в космос. Дати гроші на футуристичну трансформацію, яка, імовірно, не відбудеться в найближчому майбутньому, – такі трюки Маску вже вдавалися, але тепер ставки вищі. Інвестори, схоже, знову повірили в "геній" Маска: IPO SpaceX було перепідписане кілька разів і попит тільки роздрібних клієнтів сягнув 100 млрд дол.

Футбол на трьох: як США, Мексика та Канада організували мундіаль

Економічна правда — 2026-06-11T08:00:00+03:00

11 червня на стадіоні Estadio Azteca в Мехіко з матчу Мексика – ПАР стартує головний футбольний турнір для збірних – Чемпіонат світу-2026. Уперше в історії він пройде в трьох країнах: Канада і Мексика приймуть по 13 матчів, США – 78. Цей мундіаль особливий ще й рекордною кількістю команд-учасниць – 48. За аналогією з оновленням Клубного ЧС президент Міжнародної федерації футболу (FIFA) Джанні Інфантіно наполягав, що розширення турніру зробить футбол доступнішим у країнах, які рідко пробивалися на головні світові змагання. Критики ж підкреслюють, що ключова мета федерації – заробити гроші. Цим вони пояснюють і дорогі квитки, і перетворення ЧС-2026 на "величезне розважальне і рекламне шоу" за зразком американського Супербоулу. У перерві фінального матчу 19 липня виступлять Шакіра, Мадонна та південнокорейський гурт BTS. Турнір вражає не лише пафосом "найвеличнішої спортивної події", а й політичним підтекстом через фігуру Дональда Трампа і його війни проти Ірану. Інфантіно теж не вдає "політичну нейтральність", а "підлизується" до лідера Білого дому. Скільки коштів країни-господарки витратили на підготовку до мундіалю, чи повернуться вкладення та чому FIFA критикують за жадібність? Масштабний і заполітизований турнір На першому мундіалі в 1930 році було 13 збірних, у 2026-му їх буде 48 – це рекорд. На турнірі вперше зіграють аж 104 матчі і це ще один рекорд. Призові для учасників, до речі, теж рекордні: загальний пул сягає 871 млн дол. FIFA регулярно збільшує кількість учасників ЧС. У 1998 році на турнір поїхали 32 збірні. Цей формат, за якого команди об'єднані у вісім груп, зберігався до 2022 року і вважався найоптимальнішим. Однак за президентства Інфантіно у FIFA вирішили розширити турнір у півтора разу, мотивуючи це підвищенням інтересу до футболу в країнах, які раніше рідко або взагалі ніколи не потрапляли на чемпіонат світу. Утім, навіть за таких умов збірна України вп'яте поспіль не пройшла на ЧС. 48 збірних-учасниць зіграють 104 матчі Фото Getty Images Однак аргумент про розвиток футболу – лише частина правди. Міжнародна федерація розширює горизонти ще й для того, аби більше заробляти. З тих самих міркувань FIFA торік уперше провела реформований Клубний ЧС. Club World Cup 2025 різко критикували через те, що в турнірі брали участь не всі найсильніші клуби. Цьогорічний мундіаль для збірних непокоїть експертів через велику кількість "прохідних" матчів та зниження спортивної якості змагань. Політичного відтінку турніру надає постать Трампа та його "особливі стосунки" з президентом FIFA. Головний бос світового футболу не соромиться носити бейсболку з ім'ям Трампа, а в грудні 2025-го під час жеребкування мундіалю навіть вручив йому спеціально створену для нього "премію миру FIFA". Трамп під час жеребкування ЧС-2026, 5 грудня 2025 року Фото Getty Images Хоча у 2018 році Інфантіно заявляв, що "політика має триматися подалі від футболу, а футбол – від політики", та й FIFA за статутом має бути політично нейтральною, але тепер у FIFA – новий офіс у нью-йоркській вежі Трампа, а Інфантіно запрошують не лише на спортивні заходи. Зокрема – на саміт у Єгипті, де в жовтні 2025 року уклали угоду про мирне врегулювання в Секторі Гази. Інфантіно критикують за відверте "підлизування" до Трампа Фото Getty Images Трамп же не соромиться втручатися у футбольні справи. Він не раз безпідставно погрожував перенести ігри з американських міст, де при владі демократи, і навіть "вліз" у церемонію нагородження переможця Клубного ЧС Chelsea FC. Судячи з усього, тепер Трамп теж не пропустить нагоди попозувати з кубком світу після фіналу. До слова, на попередньому мундіалі, який приймали Сполучені Штати, тодішній президент Білл Клінтон дистанціювався від змагань. Політичного підтексту турніру додають відносини країн-господарок – США, Канади і Мексики. Сусіди зазвичай мали добрі стосунки, але вони значно ускладнилися після повернення Трампа до Білого дому. Його погрози анексувати Канаду як "51-й штат США" та запровадження мит зіпсували дружню атмосферу. Відносини з Мексикою теж погіршилися через спільний кордон та погрози Трампа застосувати військову силу для боротьби з мексиканськими наркокартелями. Аналітики припускають: протягом наступного місяця сусіди можуть вирішити свої проблеми, адже турнір дає шанс для ефективної особистої дипломатії. Проте позитивний результат не гарантований. Трамп, хвалячись тим, що американці – "найкрутіші" у світі, розглядає ЧС як шанс "погрітися" в променях уваги. Читайте також "Цей турнір – найгірша ідея у футболі". Чому провалився Клубний чемпіонат світу Лідер Білого дому прагне домінувати в усьому: від учасників заходів до публікацій у соціальних мережах. Це може викликати невдоволення сусідів і в довгостроковій перспективі завдати ще більшої шкоди відносинам. Ще один фактор, який впливає на сприйняття турніру, – правила в'їзду до США. Посилення візових вимог адміністрацією Трампа унеможливило приїзд фанатів із низки країн. Щодо Ірану та Гаїті застосована повна заборона на в'їзд уболівальників – до США впустили лише футболістів та членів делегацій. Хоча Білий дім спростовував інформацію про відмову у візах для пʼятьох іранських футболістів, Штати не впустили 15 членів делегації, зокрема, голову федерації футболу, мотивуючи це його зв'язками з Корпусом вартових ісламської революції. Також до США не пустили рефері із Сомалі Омара Артана, який є одним із найкращих арбітрів Африки. Формальна причина відмови – "побоювання в благонадійності". Артану в Сомалі спеціально видали дипломатичний паспорт, оскільки раніше він уже стикався з візовими проблемами. Омар Артан мав стати першим рефері на ЧС в історії Сомалі, але його не пустили до США через "побоювання в благонадійності" Фото Getty Images Не обійшлося і без ексцесів з футболістами. Так, нападника збірної Іраку Аймена Хусейна впустили до країни лише після семигодинного допиту в аеропорту, а фотографу збірної відмовили у в'їзді після десятигодинної перевірки. Конкретні причини такого рішення не були оприлюднені. Чемпіонат у США та участь у ньому збірної Ірану на тлі війни Вашингтона з Тегераном – ще один "політичний слон у кімнаті". Ще ніколи до цього країна-господарка ЧС не вела війну з країною-учасницею. Після того, як наприкінці лютого США та Ізраїль атакували Іран, постало логічне питання: як іранські футболісти зможуть грати, до того ж у Штатах, куди їх визначив жереб. Іранські посадовці спочатку заявляли, що команда не гратиме, а потім погодилися відправити свою збірну. Інфантіно їздив в Іран і спілкувався з представниками Тегерана. Зрештою, збірна виступить на турнірі, але базуватиметься в Мексиці. Футболісти вже прибули до країни в супроводі спецслужбістів та поліції. Бійці Нацгвардії Мексики супроводжують автобус із збірною Ірану з футболу після тренування напередодні старту ЧС, 8 червня 2026 року Фото Getty Images Скільки витратили і скільки зароблять За оцінками Bank of America, турнір може додати 41 млрд дол. до світового ВВП і створити 800 тис. робочих місць у світі. Яка ситуація в кожній країні-господарці? Канада, яка має розвинену спортивну інфраструктуру, протягом ЧС прийме 13 матчів (Торонто та Ванкувер) і витратить на це 800 млн дол. Бюджетний уповноважений (посадовець, який допомагає канадському парламенту контролювати держвитрати) каже, що кожен матч коштуватиме близько 51 млн дол. Уряд витратить на турнір 297 млн дол., інші органи влади – 372 млн дол. Чи поверне Канада ці гроші? За прогнозами Deloitte Canada, підготовка та проведення турніру принесуть країні додаткові 3,8 млрд дол. Стадіон у Торонто прийме шість матчів мундіалю Фото Getty Images США, які приймуть 78 матчів зі 104, мають ще більше стадіонів, адаптованих до турнірів найвищого рівня. Проте платникам податків доведеться нести тягар транспортних заторів, посилених заходів безпеки та інших незручностей. За даними Politico, федеральний уряд витратить 625 млн дол. на безпеку, а кожне з 11 міст-господарів платить за організацію до 200 млн дол. із свого бюджету. Вигода ж не настільки очевидна. ЧС-2026, за прогнозами, матиме обмежений вплив на економіку, зважаючи на розмір ВВП країни. Турнір має принести 17 млрд дол. або менше 0,1% ВВП. Ефект буде переважно локальним завдяки туризму. Мексика має менше готової інфраструктури, тому на ремонт стадіонів, аеропортів, доріг та готелів, а також на вирішення проблем з водою влада витратила понад 11 млрд дол. Країна прийме 13 матчів у Мехіко, Гвадалахарі та Монтерреї. Читайте також Спочатку Росія, потім Катар. Далі – КНДР? Як Чемпіонат світу-2022 викрив корупцію в ФІФА За чотири місяці до чемпіонату в Мексиці почалася справжня війна між владою та наркокартелями після ліквідації одного з найвідоміших наркобаронів Ель Менчо. З'явилися небезпідставні побоювання, що конфлікт вплине на безпеку матчів. Для Мексики нарковійни давно стали рутиною, тож заворушення з часом припинилися. "Картелі зацікавлені в економічній вигоді від мирного проведення чемпіонату", – вважає Хав'єр Ескауріаца з Ноттінгемського університету. Очікувані вигоди Мексики від заходу сягають 3 млрд дол. – 0,2-0,5% ВВП. Для економіки, яка залежить від туризму та сфери послуг, приїзд іноземних гостей може мати позитивний ефект, особливо для міст-господарів турніру. Скільки планує заробити FIFA? В останньому фінансовому звіті йдеться про 13 млрд дол. за 2022-2026 роки. У поточному році головна світова федерація хоче заробити 9 млрд дол. Ключове джерело – продаж глобальних телеправ. Дохід від них зросте до 4,3 млрд дол. порівняно з 3,4 млрд дол. на турнірі в Катарі. Рішення Інфантіно розширити склад учасників чемпіонату з 32 до 48 збірних, безсумнівно, зіграло в цьому важливу роль, оскільки із збільшенням кількості матчів з 64 до 104 з'явилося набагато більше контенту для продажу. На MetLife Stadium у Нью-Джерсі 19 липня пройде фінал Фото Getty Images Дорогі квитки Ще один обурливий для фанатів рекорд – вартість квитків, що "виходить за межі розумного". Ба більше, організатори в Сполучених Штатах не встановили звичних обмежень на перепродаж і цим одразу скористалися спекулянти. У продаж надійшли 6,7 млн квитків і вони були дуже дорогими. Багато місць продавалися за тисячі доларів кожне, а преміальні квитки на фінал коштували 11 тис. дол. Навіть Трамп зізнався, що "також не платив би чотиризначні суми". У травні найдешевший квиток на фінал, доступний на сайті федерації, коштував 8 625 дол., місце в зоні для колісних крісел – 10 350 дол., а вартість одного з останніх місць біля кутового прапорця сягала шалених 690 тис. дол. Фанатські об'єднання та групи захисту прав споживачів звинуватили FIFA в жадібності і подали скаргу до ЄС. Генпрокурори американських штатів Нью-Джерсі та Нью-Йорк теж почали розслідування щодо продажу квитків. Читайте також Скупити всіх. Скільки Саудівська Аравія витрачає на світовий спорт і для чого це їй? "Ми мусимо зважати на ринок: турнір проходить у Північній Америці, де розважальна індустрія найрозвиненіша у світі. Ми маємо застосовувати ринкові ціни і в США дозволено перепродавати квитки", – відповів на критику Інфантіно. Він запевнив, що в США нібито "неможливо потрапити на матч коледжу, не кажучи про матч найвищого професійного рівня, менш ніж за 300 доларів", але це твердження медіа швидко спростували. "Цей чемпіонат світу – це гонитва за грошима. Рахунок оплатять уболівальники", – констатує The Ringer. Інфантіно і Трамп з іменним квитком Фото Getty Images FIFA планує заробити 3,1 млрд дол. (+241% до показника ЧС-2022) на програмах гостинності (преміум-місця на два-вісім матчів, їжа, напої, доступ до поля). Федерація продає VIP-місця через партнера – компанію On Location. У травні продажі були нижчі за очікування. Це змусило FIFA знизити прогнози щодо доходів від преміум-сегменту і розширити асортимент. Зокрема, з'явився більш доступний варіант входу до VIP-ложі для найменш статусних матчів (від 650 дол.). Хто транслюватиме матчі ЧС-2026 стане одним із найдоступніших мундіалів в історії. Фанати зможуть дивитися матчі на традиційних телеканалах і цифрових платформах. FIFA продавала трансляційні права окремо для кожної країни чи території. За місяць до старту турніру Інфантіно хвалився, що вдалося укласти понад 180 угод. В Україні мовником заходу став сервіс Megogo. Він пообіцяв забезпечити якісний відеосигнал, коментування матчів українською мовою і понад 90 навколоматчевих студій. Фінансових деталей таких контрактів компанія традиційно не розкриває. Раніше в Megogo пояснювали, що це "сенситивна закрита інформація". Megogo покаже всі 104 матчі турніру на OTT-платформі за передплатами "Спорт" (від 279 грн за місяць) та в категорії Megopack (від 291 грн за місяць). Частину обраних ігор сервіс транслюватиме безкоштовно на телевізійному каналі "Megogo спорт" у Т2 та кабельних мережах. Цей канал покаже один обраний матч кожного ігрового дня протягом усього турніру, зокрема, матч-відкриття, два чвертьфінали, обидва півфінали, матч за третє місце та фінал. Читайте також Агенти на мільярд: скільки заробляють футбольні посередники в Україні і світі Попри відсторонення збірної РФ від турнірів UEFA та FIFA, мундіаль буде транслюватися в Росії. Як і Євро-2024, ігри покаже канал "Матч ТВ", який входить до "Газпром-медіахолдингу". Сума угоди не розголошується. За даними російських ЗМІ, телеправа, імовірно, придбали не у FIFA, а через посередника. Таку ж схему росіяни використали для трансляцій ЧС-2022 та Євро-2024. Тоді посередником була російська Telesport Group. За телеправа на турнір у Катарі ВГТРК, "Матч ТВ" і "Первый канал" заплатили 39 млн дол. – по 13 млн дол. Ще близько 1 млн дол. становила агентська комісія для Telesport Group. У переліку трансляторів довго не було важливих для FIFA Індії та Китаю – першої і другої країн світу за кількістю населення з великою фанбазою. Федерація знову, як і в перемовинах з AppleTV щодо Клубного ЧС рік тому, себе переоцінила. FIFA робила ставку на китайський ринок із щонайменше 200 млн фанатів, спочатку плануючи продати пакетні права на ЧС-2026 та ЧС-2030 за 250-300 млн дол. Не отримавши бажаного, планку знизили до 120-150 млн дол., але головний претендент – China Media Group (CMG) – пропонував не більше 80 млн дол. Про угоду з CMG оголосили 15 травня. Офіційно фінансові деталі не розголошуються. Китайські ЗМІ писали, що права на ЧС-2026 обійшлися в 60 млн дол., тобто суттєво дешевше, ніж спочатку розраховували у FIFA. Читайте також Футбол на експорт: хто веде справи Довбика, Мудрика та Судакова і скільки на цьому заробляє Схожа ситуація склалася в Індії. FIFA хотіла продати пакетний телеконтракт на два мундіалі за 100 млн дол., але була змушена опустити планку до 60 млн дол. Фінальна сума за ЧС-2026 виявилася меншою за стартову – 30-35 млн дол., а про угоду із Zee Entertainment оголосили лише за десять днів до старту змагань. Чому Пекін і Нью-Делі не задовольнили фінансові апетити FIFA? Одна з причин для Індії – різниця в часових поясах. Коли індійська Viacom18 платила 60 млн дол. за права на ЧС-2022 в Катарі, часові рамки були сприятливішими. Тепер більшість матчів будуть транслюватися вночі і це знизило інтерес телекомпаній. Ба більше, мундіаль збігається з чемпіонатом світу з крикету – головним видом спорту в Індії. Футбол поступається крикету за комерційною привабливістю. Індійський ринок важливий для FIFA, але фанатів не влаштовують нічні трансляції Фото Getty Images Для Китаю проблема часових поясів не така критична, вважає Сю Гуоці із Гонконгського університету. За його словами, КНР завжди була одержима футболом, навіть якщо чоловіча збірна не пробивалася на ЧС. Серед факторів не на користь FIFA – поширене в Китаї онлайн-піратство та більш економна стратегія місцевих телекомпаній після кризових ковідних часів. Гуоці припускає, що корінь проблеми – у жадібності FIFA.

Дроном по дитячому набілу: наслідки російської атаки на "Яготинське для дітей"

Економічна правда — 2026-06-10T14:00:00+03:00

Бізнес2026-06-10T14:00:00+03:00 Росіяни атакували завод "Яготинське для дітей" на Київщині. До удару 5 червня це підприємство забезпечувало понад третину пропозиції дитячої молочної продукції в Україні. Компанія "Молочний альянс", якій належить завод, спробувала заспокоїти ринок і батьків: виробництво дитячого молочного харчування "не зупиняється". Проте ця фраза не відповіла на головне питання: чи не спорожніють полиці магазинів, якщо повноцінне виробництво в селищі Згурівка швидко не відновиться. Що чекає на ринок після пошкодження найбільшого заводу дитячої молочної продукції? Масштаб втрати "Яготинське для дітей" – лідер у сфері дитячої молочної продукції в Україні. За даними співрозмовників ЕП на цьому ринку, до великої війни частка заводу сягала 40% у цій категорії. 5 червня компанія повідомила, що росіяни вдарили по адмінбудівлі та частині виробництва. У 2021 році "Молочний альянс" виробив 13,2 тис. тонн такого харчування. Після виходу на повну потужність обсяги виробництва мали сягнути 21,6 тис. тонн на рік. Для порівняння: компанія Danone запускала в Україні виробництво дитячого молочного харчування потужністю 8,4 тис. тонн на рік. За даними Держстату, весь зафіксований обсяг виробництва дитячого набілу у 2021 році становив 28,5 тис. тонн. Тобто на компанію припадали 46% у тій частці ринку, яку видно в офіційній статистиці. Аналітики галузі припускають, що цей завод забезпечував 50% потреби ринку в рідкому дитячому молочному харчуванні. Читайте також Фермери працюють у мінус, а молоко в магазині не дешевшає. Хто забирає різницю? "Яготинське для дітей" займало не менше 50% ринку. Підприємство виробляло пюре, каші, молоко з йогуртами, сирки. Це унікальне підприємство", – розповіла ЕП заступниця генеральної директорки Асоціації виробників молока Олена Жупінас. Після початку великої війни ринок дитячого молочного харчування почав стагнувати. "Через війну ринок дитячого харчування суттєво зменшився, тому що виїхали споживачі: мами та діти. Народжуваність також знизилася", – пояснює один із гравців на молочному ринку. Однак навіть після цього "Молочний альянс" зберіг значну присутність у сегменті. За 2025 рік компанія виробила 11,6 тис. тонн дитячого харчування. Це нижче за довоєнний показник, зате номінальний дохід у сегменті зріс до 418 млн грн з 333 млн грн у 2021 році. Що буде на полицях Наслідки удару по "Яготинському для дітей" залежатимуть від того, як довго триватиме простій і яку частину виробництва компанія зможе втримати до перезапуску заводу. "Попередньо, за оцінками технічних служб, виробництво відновлять у липні", – повідомили ЕП в "Молочному альянсі". Жупінас не очікує різкого дефіциту продукції в найближчі тижні. За її словами, у торговельних мережах і на складах є запаси, а склади не постраждали. Директорка асоціації також вважає, що частину попиту тимчасово задовольнять конкуренти: "На якийсь час батьки можуть перекритися "Агушею" і "Тьомою", а далі "Молочний альянс" запустить виробництво". Читайте також "70% переробників "калампуцять" щось у хатах". Голова спілки молочників про корів, вартість масла і диктат супермаркетів Водночас це не гарантує широкого асортименту в магазинах: з полиць можуть зникнути продукти з коротким терміном зберігання. Молоко та каші протримаються довше. Проблему ускладнює те, що рідке харчування складно замінити сухими альтернативами. Базовий сценарій для ринку – короткочасне звуження вибору, а не дефіцит. Частина покупців тимчасово перейде на інші торгові марки, частина – чекатиме повернення "Яготинського". Якщо ремонт заводу затягнеться, то конкуренти отримають більше часу, щоб зайняти полиці, а "Молочному альянсу" доведеться відновлювати не лише виробничу лінію, а й присутність у мережах.

"Нова пошта" стає банком. Що відомо?

Економічна правда — 2026-06-10T08:00:00+03:00

Група компаній "Нова", якій належить найбільший приватний поштовий оператор, готується до купівлі банку та вже невдовзі може стати першим в країні банком фінансової інклюзії (БФІ). Відповідні переговори перебувають в активній стадії та можуть завершитися до кінця літа, повідомили ЕП співрозмовники на фінансовому ринку та у Національному банку. "Нова" створить не звичайний банк, а отримає обмежену банківську ліцензію. Зокрема, вона не зможе кредитувати великий бізнес і матиме певні ліміти на кредитування населення. Разом із цим, вихід на банківський ринок може стати важливою віхою еволюції компанії і наблизить її на крок до створення суперзастосунку. Примітно, що банк, який купує "Нова", уже був частиною планів із побудови суперзастосунку, але іноземною фінансовою групою. Через велику війну остання відклала свої плани і вирішила згорнути діяльність в Україні. Як "Нова пошта" перетвориться на банк фінансової інклюзії і яку установу купує компанія? Спрощена ліцензія Виходити на банківський ринок група "Нова" вирішила поступово. Хоча компанія купує банк із повноцінною банківською ліцензією, вона планує її здати та отримати обмежену – на створення банку фінансової інклюзії. БФІ – це нове поняття в українському законодавстві. За створення нового виду банків Верховна Рада проголосувала в червні 2025 року, а відповідний закон має запрацювати наприкінці цього місяця. Мета БФІ – поглибити участь населення у фінансовому ринку та забезпечити доступ до банків людей, які мешкають у віддалених селах та на прифронтових територіях, де немає банківських відділень, банкоматів чи терміналів самообслуговування. Читайте також "Джерело чорної готівки у системі". НБУ покарав власників 70% терміналів самообслуговування країни За задумом, стати БФІ зможе будь-яка компанія, яка має велику мережу відділень по всій країні, досвід обслуговування великої кількості клієнтів, а також відповідає вимогам Нацбанку, зокрема до капіталу чи репутації власників. Відповідно до закону, такі компанії зможуть просити в Нацбанку обмежену банківську ліцензію. Така ліцензія надає майже всі права та можливості, які мають звичайні банки, але з певними обмеженнями. Зокрема, БФІ заборонено: кредитувати великий бізнес, обсяг доходу якого за попередній рік перевищує еквівалент 5 млн євро; купувати цінні папери, крім облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та депозитних сертифікатів Нацбанку; займатися посередницькою діяльністю на фондовому ринку. Крім цього, для БФІ діють обмеження на максимальний розмір кредиту, який може видати така установа: розмір сукупної заборгованості за кредитами строком до року для однієї фізособи не може перевищувати 15 мінімальних зарплат (МЗП), встановлених на 1 січня кожного року (у 2026 році це обмеження становить 129,7 тис. грн); сукупна заборгованість за кредитами строком понад рік (не включаючи іпотеку) для однієї фізособи – не більше 40 МЗП (345,88 тис. грн); сукупна заборгованість фізособи за іпотекою – не більше 240 МЗП (2,075 млн грн); сукупна заборгованість юридичної особи, ФОПа, органу державної влади чи місцевого самоврядування – не більше 2 400 МЗП (20,75 млн грн). Ще одна важлива особливість банків фінінклюзії в тому, що вони можуть надавати послуги поза межами своїх відділень. Єдиний виняток – приймання готівки для поповнення депозиту. Для проведення такої операції клієнту потрібно прибути до відділення БФІ. Ідея створення БФІ свого часу народилася із жаги керівника державної "Укрпошти" Ігоря Смілянського створити поштовий банк. Однак видавати ліцензію державному поштовому оператору НБУ відмовлявся. Згодом регулятор блокував набуття "Укрпоштою" у власність конфіскованого у підсанкційних росіян "PIN банку", який зрештою вивели з ринку, а потім продали польському інвестору. Попри незгоду з ідеєю створити банк на базі "Укрпошти", у Нацбанку погоджувалися, що рівень доступності банківських послуг для населення в Україні низький. Там вирішили розробити зміни до законодавства, які б дозволили компаніям з розгалуженими мережами відділень надавати банківські послуги. Читайте також Голова "Укрпошти": Ми в дефолті – це пиз***ж "Нова пошта" вирішила скористатися цими змінами, про що ЕП повідомляли співрозмовники на банківському ринку. Згодом цю інформацію підтвердили в НБУ. "Можемо підтвердити, що компанія "Нова пошта" має інтерес до здійснення банківської діяльності, зокрема в статусі банку фінансової інклюзії. Національний банк як регулятор проводить перемовини з представниками різних компаній, які зацікавлені в набутті статусу БФІ, у тому числі з представниками даної компанії", – ідеться у відповіді НБУ на запит ЕП. Однак, схоже, "Нова" вирішила піти складнішим шляхом. Замість того, аби одразу отримати обмежену банківську ліцензію, група спершу придбає повноцінний банк. За даними співрозмовників ЕП на банківському ринку та в НБУ, мова йде про "БТА банк". Після купівлі цієї установи "Нова пошта" здасть її повноцінну ліцензію та отримає нову – на діяльність банку фінінклюзії. Така можливість передбачена законодавством про БФІ. Що купує "Нова" "БТА банк" – найменший в Україні за розміром активів та капіталу. За даними НБУ, 1 травня 2026 року його активи становили 294,9 млн грн, з яких 170 млн грн – це ОВДП. Капітал становив 204,3 млн грн. У 2025 році банк отримав 623 тис. грн чистого прибутку, а за перші чотири місяці 2026-го – майже 7,1 млн грн збитку. Свої рахунки в установі мають лише 640 українців на загальну суму 25,9 млн грн. Банк має лише одне відділення, розташоване в Києві неподалік станції метро "Нивки". За тією ж адресою розташований і головний офіс. "БТА банк" – "дочка" однойменної казахстанської компанії "БТА Казахстан". Наразі це компанія з управління активами, але до 2015 року була банком з розгалуженою мережею відділень у Казахстані та представництвами в країнах колишнього СРСР. Власником казахстанського та українського БТА є бізнесмен Кенес Ракішев – власник холдингу Fincraft Group, через який він керує частками в низці нафтодобувних компаній Казахстану. У 2025 році Ракішев посів 23 позицію в рейтингу найбагатших казахів за даними місцевого Forbes. Видання оцінило його активи 435 млн дол. Кенес Ракішев forbes.kz Ракішев придбав частку в БТА в держави. Уряд Казахстану націоналізував банк у 2009 році через фінансові проблеми установи на тлі світової фінансової кризи. У 2015 році банк здав ліцензію і почав продавати свої активи в інших юрисдикціях. У 2024 році він продав шість дочірніх компаній у Росії і стільки ж – у Білорусі. "У нас було три банки: у Білорусі, в Україні та Киргизстані. Коли "БТА банк Казахстан" здав свою ліцензію і став компанією з управління активами, ми ухвалили для себе рішення всі дочірні банки з ліцензіями продати і поступово до цього йдемо", – казав Ракішев у коментарі "Інтерфакс-Казахстану" у 2020 році. Український БТА був одним з останніх банків у глобальній структурі казахстанської компанії. Найближче до зміни власника установа була у 2022 році. Тоді її ледве не придбала інша казахстанська фінансова група – Kaspi. Остання відома тим, що побудувала на батьківщині суперзастосунок – екосистему, що поєднує банк, маркетплейс, систему бронювання квитків, сплати податків та інші сервіси в одному мобільному застосунку. Читайте також Бум чи збіг: чому розпродаються українські банки У 2021 році Kaspi придбала український платіжний сервіс Portmone. Наприкінці того року компанія уклала договір про купівлю "БТА банку" та очікувала від українських регуляторів дозволу на завершення операції. "Придбання не матиме суттєвого фінансового впливу на Kaspi.kz, закриття угоди очікується в першій половині 2022 року", – ішлося у фінансовій звітності Kaspi. 9 лютого 2022 року Kaspi подала пакет документів на купівлю "БТА банку" до НБУ. Однак завершенню угоди не судилося статися. Після початку великої війни в Україні казахстанська група призупинила процес виходу на український ринок. Зокрема, принаймні де-юре, компанія вийшла із сервісу Portmone, про що згадала у фінансовій звітності за третій квартал 2025 року. Його новим власником став громадянин Грузії Мамука Кірвалідзе, ідеться в даних YouControl. Видання "Кошт" повідомляло, що Кірвалідзе був і залишається одним із топменеджерів Kaspi. Поки Kaspi поставила на паузу українську експансію, "БТА банком" зацікавилися інші потенційні покупці. Зокрема, співрозмовники ЕП на банківському ринку повідомляли, що установу хотів купити колишній секретар Дніпровської міськради, бізнесмен В'ячеслав Мішалов. Однак цю угоду не погодив Нацбанк. Зокрема тому, що дружина Мішалова – співвласниця збанкрутілого "Конкорд банку", який у 2023 році вивели з ринку через систематичні порушення правил фінансового моніторингу. Читайте також В Україні з'явилися "ФОПи-дропи". Як реагує держава? Формально "Нова" ще не подавала документи на купівлю БТА, про що НБУ повідомив у відповіді на запит ЕП. Однак співрозмовники редакції зазначають, що логістична компанія підписала з банком меморандум, у якому йдеться про подальшу купівлю та створення на основі установи БФІ. Цей процес планується завершити в серпні 2026 року. У "Новій пошті" відмовилися відповідати на запит ЕП щодо купівлі банку та створення БФІ. У компанії порадили дочекатися кінця літа, коли "може бути більше інформації" щодо цих питань. Не відповіли на запитання ЕП і в "БТА банку". "Банк не коментує інформацію, що стосується можливого укладення угод між третіми сторонами, конфіденційну інформацію чи інформацію з обмеженим доступом", – ідеться у відповіді голови правління банку Євгена Безвушка. "Нова пошта банк" Опитані ЕП аналітики сходяться на думці, що вартість БТА може становити трохи більше одного капіталу, тобто близько 204 млн грн. "Якщо розрахунки будуть проводитися за межами країни (де не діють валютні обмеження НБУ), то продаж може відбутися і з дисконтом", – зазначив аналітик групи ICU Михайло Демків. Для чого "Новій пошті" витрачати ці гроші на банк, якщо вона не планує залишати повноцінну банківську ліцензію? Зрештою, компанії нічого не заважає отримати обмежену ліцензію на діяльність БФІ вже зараз. Ба більше, "Нова" вже є активним учасником фінансового ринку через свою компанію NovaPay. Зокрема, остання випускає платіжні картки, обслуговує рахунки підприємців, займається еквайрингом та видає кредити. Співрозмовник ЕП в Нацбанку пояснює, що регулятор не погодив би "Новій пошті" навіть обмежену банківську ліцензію. Зокрема, через те, що компанія наразі не готова відповідати посиленим вимогам щодо здійснення фінансового моніторингу операцій своїх клієнтів за банківськими стандартами. Читайте також ФОПам та юрособам обмежать ліміти на перекази. Кому саме і чому? Влітку 2025 року НБУ вже штрафував NovaPay на 90,7 млн грн за порушення у сфері фінмоніторингу. Компанію підозрювали в тому, що її картками активно користувалися "дропи". "Вони просто розірвуть систему з точки зору "сірих" грошей", – зазначає співрозмовник ЕП. Натомість, купуючи банк, "Нова пошта" купує і певну фінансову інфраструктуру, ІТ-системи, дозволи та ліцензії, а також певну компетенцію роботи на банківському ринку, припускає співрозмовник, ознайомлений з ходом переговорів "Нової" з "БТА банком". Після завершення угоди "Нова пошта" здасть основну ліцензію банку та отримає обмежену. Однак надалі в компанії планують розвивати банківські послуги та отримати повноцінну ліцензію. "У них є амбіція стати п'ятим в Україні банком за кількістю клієнтів", – зазначив співрозмовник ЕП в Нацбанку. Що банківська ліцензія змінить для клієнтів "Нової пошти" і для самої компанії? З ключових змін для клієнтів – можливість відкриття депозитів. Наразі в NovaPay такої функції немає. Компанія заміняє її, продаючи клієнтам власні облігації. Такий варіант залучення коштів дорожчий для "Нової пошти" та менш безпечний для вкладників: на розміщені в облігаціях кошти не поширюється система гарантування вкладів. Крім цього, банківська ліцензія може підвищити ефективність "Нової пошти": дозволить їй вкладати ліквідність в ОВДП та депозитні сертифікати НБУ, а також економити на банківському обслуговуванні групи.

Конкурс на голову Нацдепозитарію виграв той, хто його проводив

Економічна правда — 2026-06-09T16:20:00+03:00

Фінанси2026-06-09T16:20:00+03:00 Ця історія стане предметом не одного обговорення на конференціях з корпоративного управління, а, можливо, навіть призведе до змін у підходах до його застосування. Один із ключових елементів інфраструктури фондового ринку – Національний депозитарій (НДУ) – очолить Андрій Супрун, який тривалий час керує профільним управлінням у Національному банку. НДУ на 25% належить Нацбанку напряму, а ще на 11% – через корпоративний пенсійний фонд НБУ. І якщо досвід роботи не дозволяє сумніватися в його професійності, то те, як саме відбулося це призначення, викликає більше запитань, ніж відповідей. У першу чергу – до Нацбанку. Що сталося Пошуки кандидатів на посаду голови такої структури як Національний депозитарій – завдання із зірочкою. Чому так? Депозитарій веде облік прав власності на цінні папери (акції, корпоративні облігації). Умовний бізнесмен володіє підприємствами через право власності на певну кількість їхніх акцій. Коли хтось продає чи купує цінні папери тієї або іншої компанії, факт зміни їхнього власника відображається в реєстрах депозитарію. Це слово стало більш відомим в останні роки в контексті назви Euroclear. Це євросоюзівський депозитарій, у якому заблоковані цінні папери на 200 млрд євро, накопичені Росією до лютого 2022 року. Читайте також З Варшави з любов'ю. Kernel повертається в Україну, але ціна зворотного квитка влаштовує не всіх З цього напрошується висновок: аби керувати депозитарієм, недостатньо мати управлінські навички. Першочерговим має бути досвід роботи в цій сфері і глибоке розуміння всіх процесів. Тому основне коло претендентів на цю посаду обмежується людьми, які або працюють в НДУ, або дотичні до цієї сфери. Так сталося і цього разу. Далі – все в хронологічному порядку. Конкурс П'ятирічний контракт попереднього голови правління НДУ Олексія Юдіна завершився 30 грудня 2025 року. Через місяць після цього наглядова рада депозитарію оголосила про проведення конкурсного відбору на відповідну посаду. За даними джерел ЕП, на нього подалися чинні члени правління НДУ Марина Адамовська та Олексій Тарасенко. З ними наглядова рада провела співбесіди, але не оголосила когось із них переможцем. Схоже, "основного власника" установи не задовольнила низька конкуренція за цю посаду, тому 31 березня термін прийому заяв продовжили до 22 квітня. На цьому етапі заяви подали шість осіб: Олександр Панченко – колишній член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР); Сергій Баранов – керівник відділу управління державним боргом в Міністерстві фінансів; Тетяна Попович – колишня директорка з ринків капіталів "Сенс банку"; Антон Ладний – відомо лише, що він мешкає в Польщі; Павло Боченко – керівник юридичного відділу фондової біржі ПФТС; Микола Максимчук – головний редактор видання "Економічна правда". Випереджаючи питання щодо останнього прізвища: мотивом автора цих рядків узяти участь у конкурсі був винятково "спортивний інтерес" – подивитися, як проходять такі призначення в державних установах. Інтерес підкріплювався досвідом роботи на біржі ПФТС та Міністерстві фінансів. Отже, 24 квітня наглядова рада НДУ провела співбесіди з усіма вказаними особами. Переможця серед них знову не визначили, тому 11 травня конкурс ще раз продовжили. Далі відбулася подія, через яку ця історія набула "суспільного інтересу". Читайте також Москва торгам не вірить. Що змінять санкції проти найбільшої біржі РФ 25 травня Нацбанк направив до НДУ лист. У ньому він попросив замінити свого представника в наглядовій раді НДУ Андрія Супруна, який обіймає посаду начальника управління корпоративних прав та депозитарної діяльності НБУ, на Сергія Омельника. Останній працює в управлінні, яке очолює Супрун. Того ж дня Супрун направив документи на участь у конкурсі на посаду голови НДУ. 29 травня наглядова рада депозитарію визнала Супруна переможцем свого конкурсу і направила документи на погодження до НКЦПФР. Після цього акціонери НДУ мають проголосувати за рішення про його призначення. На логічне запитання читача "і що з цього?" пояснимо, що відбулося. Державна структура оголосила конкурс на зайняття керівної посади. Усіх кандидатів, зокрема, співбесідувала (і, відповідно, брала участь у вирішенні питання про те, що жоден з них не переміг) особа, яка в останній момент вийшла із складу наглядової ради, сама подалася на конкурс і перемогла в ньому. На цьому місці матеріал міг би завершитися, якби не кілька моментів. Справедливості заради слід сказати, що два з п'яти членів наглядової ради не голосували за Супруна. Мова про представників НБУ: згаданого Омельника та члена правління Нацбанку Юрія Гелетія. Їхня підтримка означала б прямий конфлікт інтересів. Усі три голоси віддали незалежні члени наглядової ради НДУ: Віталій Мілентьєв, Олена Дятлова та Олег Містюк. Усіх трьох на ці посади свого часу пропонував Національний банк. Слід зазначити, що Містюк також є незалежним членом наглядових рад "Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках", ДП "Поліграфічний комбінат "Україна" та "Сенс банку". Як повідомляла УП, його призначення на останню посаду 9 травня 2025 року обговорювали фігуранти справи "Мідас". Через місяць уряд Дениса Шмигаля призначив Містюка в наглядову раду "Сенс банку". В НБУ відповіли ЕП, що не бачать конфлікту інтересів у визнанні Супруна переможцем конкурсу на посаду голови правління НДУ. Що далі Суто формально все описане вище не є порушенням законів чи правил корпоративного управління, які через скандал довкола наглядової ради "Сенс банку" останнім часом активно обговорює керівництво самого Національного банку. Опитані ЕП претенденти теж це розуміють, тому оскаржив рішення лише один з них. "Справа цікава, її можна до Верховного Суду довести. Рішення про визнання Супруна переможцем можна скасувати принципово, щоб не давати лазівку на конкурсах інших держпідприємств", – зазначив один із учасників конкурсу. Читайте також "Мародерство" чи just business. За що держава хоче стягнути 2 мільярди з власників банку "Авангард" та ICU? Наостанок. Цей випадок зацікавив регулятора фондового ринку, який, за даними джерел ЕП, досліджує це питання на предмет можливих порушень. Саме від рішення НКЦПФР залежить, чи погоджувати обраного, але ще не призначеного на посаду Супруна.

Полуниця після фронту: як ветеранський бізнес виріс у 56 разів

Економічна правда — 2026-06-09T08:00:00+03:00

За чотири роки ветеранське господарство в селищі Калинівка на Київщині виросло з п'яти соток полуниці до 2,8 га ягідних насаджень. У розвиток ферми подружжя Канашкіних вклало свої сотні тисяч гривень і 1,6 млн грн грантів. Господарство продає ягоди жителям Броварського району, наймає постійних працівників і стикається з типовими для малого агробізнесу викликами: погодними ризиками, дефіцитом кадрів, дорогими добривами та податками. "Якщо полуниця не пахне дитинством – її не варто брати", – каже власник господарства. За його словами, за ароматом і смаком ягоди стоять роки інвестицій, щоденна робота і ризик втратити частину врожаю через один весняний мороз. Від редакції. Малий бізнес – важлива частина нової економіки. Його представники не мають доступу до великих грошей, але прагнуть реалізуватися попри труднощі.ЕП поділяє цінності, якими керуються ветерани-підприємці: відповідальність, стійкість, бажання творити зміни. Тому редакція розповідає історії про людей, які перетворили свій бойовий досвід на справу, що допомагає іншим і зміцнює країну. Це історії про тих, хто продовжує служити Україні, тільки вже в бізнесі.Від війни до полуниці Ідея власної справи в Андрія Канашкіна з'явилася під час служби. Тоді це були кілька соток землі, перші кущі полуниці і радше бажання спробувати, ніж чіткий план. "Починали з п'яти соток. Дивилися, чи воно піде", – згадує підприємець. З 2014 року Андрій служив у війську. Разом із дружиною, зараз також ветеранкою, доглядали невелике господарство, а після повернення Андрія до цивільного життя вирішили у 2023 році масштабувати справу. Подружжя Андрія та Вікторії Канашкіних Мотивація була доволі приземлена. За словами підприємця, служба не давала відчуття стабільності в довгостроковій перспективі, особливо коли йдеться про сім'ю та дітей. "В армії дітей на ноги не поставиш", – говорить він. Перші роки були наповнені радше фізичною працею, ніж романтикою фермерства. Земля, на якій росте полуниця, була занедбана: дерева, кущі, бурʼяни. Подружжя шукало трактористів, корчувало територію і готувало місце під майбутній урожай. Зараз замість п'яти соток господарство займає 2,8 га. Утім, каже власник, полуничний бізнес виявився значно складнішим, ніж здавалося на початку. О пʼятій ранку в полі Романтики в полуничному бізнесі, каже Андрій, мало. У сезон день починається о п'ятій ранку і закінчується ввечері. Потрібно перевіряти грядки, організовувати роботу, доглядати за рослинами, а в період збору – ще й продавати врожай. Наразі в господарстві постійно працюють двоє найманих працівників. У сезон до робіт залучають місцевих жителів за цивільно-правовими договорами. Полуничне поле Найбільше бізнесмену бракує саме людей, а не техніки чи землі. Фермер пояснює проблему на простому прикладі. Торік на роботу попросилася місцева пенсіонерка, однак полуниця швидко показала свій справжній бік. Збирання ягід може здатися нескладною роботою, але це години фізичної праці під відкритим небом: постійні нахили до грядок, перенесення ящиків, робота в спеку чи після дощу. "Чоловіки або служать, або ховаються. Багато жінок виїхали за кордон. З робочою силою дуже важко", – говорить фермер. На відміну від інших виробників, господарство не працює через ринки чи перекупників. Полуницю доставляють покупцям у Броварському районі, а саджанці відправляють поштою по Україні. Саджанці полуниці Перші клієнти в підприємця з'явилися майже випадково. Спочатку ягоди купували знайомі, потім – їхні друзі, сусіди, родичі. Спрацювало "сарафанне радіо". Виростити полуницю – лише частина роботи. Господарство живе за сезонним циклом: підготовка починається навесні. Після зими потрібно привести до ладу поле, прибрати старе листя, перевірити полив, підготувати рослини до сезону. Далі – місяці фізичної праці. Низку процесів вдалося механізувати, однак значна їх частина досі ручна. Поле потрібно доглядати щодня: полуниця не терпить довгих пауз. "Якщо не працювати – результату не буде", – стверджує фермер. За його словами, уявлення про "легкі гроші на ягодах" хибне. "Люди думають, що ти мільйони заробляєш. Вони не бачать, що за цим стоїть", – додає Андрій. Один мороз нищить сезон Коли подружжя лише починало вирощувати полуницю, стартові вкладення становили близько 5 тис. грн. Тоді це був радше експеримент: кілька соток землі та бажання перевірити, чи може ягідництво стати повноцінною справою. З кожним роком господарство розширювалося, а з ним зростали інвестиції. За словами підприємця, загалом у розвиток вклали близько 270 тис. грн власних коштів. За словами підприємця, лише зараз бізнес виходить на бажаний рівень. "У цьому році математика починає працювати в наш бік", – каже він. Важливим етапом розвитку стала грантова підтримка від Українського ветеранського фонду "Варто більше". Наприкінці 2025 року господарство отримало фінансування на розвиток ягідництва. Загальна вартість їх проєкту разом із співфінансуванням становила близько 1,6 млн грн. За ці кошти подружжя придбало трактор, фрезу, обприскувач, розширило насадження. Техніка дозволила скоротити витрати часу на польові роботи. Робота в полі "Ми ходили з двома ручними обприскувачами. На це йшло близько п'яти годин. Зараз трактором робимо те саме за 30-40 хвилин", – розповідає підприємець. Утім, навіть сучасна техніка не гарантує стабільного прибутку. У ягідному бізнесі один сезон може суттєво відрізнятися від іншого, а на фінансовий результат впливають десятки факторів: від погоди до вартості пального. За словами фермера, значну частину собівартості формують якісний посадковий матеріал, засоби захисту рослин, добрива та пальне. Окрема стаття витрат – ручна праця. "Люди думають, що полуниця дорога, але за високою ціною стоять добрива, захист рослин і дуже багато праці", – говорить Андрій. Полуниця цвіте Найбільший ризик – погода. На початку роботи через несприятливі умови втрати були шалені. "Потрошку витягували, але 95% втратили", – згадує власник. У 2026 році ситуація теж непроста. Весняні заморозки та дощі пошкодили частину рослин. За оцінкою підприємця, господарство втратило 20-25% потенційного врожаю. Сезонність бізнесу посилює фінансове навантаження. "Узимку продажів немає, прибутку немає, а податки потрібно платити", – пояснює фермер. Ціни на полуницю, каже він, можуть змінюватися щодня. У 2025 році кілограм коштував 150-300 грн за кг залежно від періоду та пропозиції, зараз – 200-250 грн. На вартість впливає не лише врожайність, а й ситуація на ринку. Коли багато ягоди надходить з південних регіонів або люди масово продають домашню полуницю, ціна знижується. Коли пропозиція скорочується – ціна знову зростає. Смак, як у дитинстві Попри сезонність і ризики, господарству вдалося здобути постійних клієнтів. Ставку зробили не на ринки чи гуртовий продаж, а на прямий контакт з покупцями. Полуницю доставляють жителям Броварського району. За словами підприємця, наразі локального попиту достатньо, щоб не працювати через посередників. Перші покупці прийшли через знайомих. Потім спрацювало "сарафанне радіо": люди радили ягоди друзям, сусідам і родичам. "Завезли одному клієнту, підходять інші, питають: "А можна і нам?" Так потроху і пішло", – згадує власник. Скоро на столі Фермер веде сторінки у Facebook і TikTok, але головним маркетинговим інструментом називає репутацію. Якщо продукт хороший, люди повертаються. Полуниця Андрія Канашкіна Для фермера якість ягоди – не лише питання репутації чи продажів. За його словами, він не використовує шкідливі препарати, навіть якщо вони дозволені. "Ну, обприскаю я там чимось таким, що заборонено в Євросоюзі, а в Україні дозволено. А якщо мою полуницю купить вагітна жінка..." – пояснює він. За словами підприємця, відповідальність починається з розуміння, хто буде їсти ягоду. На поле приходять його діти, які можуть зірвати полуницю просто з грядки. Дочка Андрія та Вікторії Канашкіних Хороша полуниця повинна не лише гарно виглядати, а й мати характерний аромат, переконаний підприємець. "Якщо полуниця не пахне дитинством – її не варто брати", – вважає він. Парадоксально, але людина, яка вирощує полуницю, майже перестала нею ласувати. "Я її вже не можу їсти", – зізнається Андрій. Зате, каже він, тепер достатньо одного погляду чи запаху, щоб зрозуміти, чи гарна ягода. Відновлення через працю Попри складність агробізнесу, підприємець не планує зупинятися. Наступний крок – розвиток тепличного напряму, який дозволив би менше залежати від погоди. Поки що полуничний бізнес залишається щоденною фізичною працею, де результат ніколи не гарантований. Один мороз може забрати частину врожаю, дощі – зсунути сезон, а нестача працівників – ускладнити збір ягоди. Водночас саме в цій роботі подружжя знайшло новий ритм життя після служби. За словами Андрія, досвід у фермерстві тримається на взаємодопомозі. На початку він звертався до інших фермерів по поради, тому зараз готовий ділитися досвідом з іншими, зокрема ветеранами, які хочуть почати власну справу. Різницю між військовою службою і підприємництвом Канашкін пояснює просто: у тилу теж потрібно працювати на країну, хоч і в інший спосіб. "Хлопці там роблять більшу справу, але малий бізнес – теж допомога", – говорить він.

Щось пішло не так. Перше у світі регулювання штучного інтелекту відтерміновують

Економічна правда — 2026-06-08T08:00:00+03:00

У 2024 році в Європейському Союзі ухвалили Artificial Intelligence Act (AI Act) – перший у світі закон з регулювання штучного інтелекту (ШІ). Передбачені в ньому обмеження, які стосувалися майже всіх ШІ-систем, сервісів і технологій, запроваджувалися хвилями: у лютому та серпні 2025 року, а наступна хвиля мала пройти в серпні 2026 року. Проте, імовірно, цього не станеться щонайменше до кінця 2027 року. Ще в листопаді 2025 року Європейська комісія запропонувала проєкт Digital Omnibus, який, окрім того, що спростить цифрові регуляції в Євросоюзі, ще й відтермінує до грудня наступного року дедлайн для дотримання вимог ШІ-системами з високим ризиком, як їх називає AI Act. Які це системи, як врегулювання ШІ впливає на ринок технологій у ЄС та які причини відтермінування дії закону? Піраміда ризиків Мета AI Act – захистити права та дані споживачів, а також мінімізувати ризик того, що помилка в ШІ-системі принесе значну шкоду людям. Для цього регуляції закону мають пірамідоподібну структуру і діляться на чотири категорії. Системи з мінімальним ризиком (спам-фільтри, ШІ у відеоіграх) не мають додаткових зобов'язань, крім підтримки базових прав споживачів відповідно до інших законів ЄС. Навіть якщо вони "зламаються", це не принесе значної шкоди суспільству. Системи з обмеженим ризиком містять прості чат-боти (боти технічної підтримки, генерування зображень та відео, зокрема дипфейків). Основна вимога – у їх матеріалах повинно бути чітко зазначено, що контент створений ШІ. Далі йдуть системи з високим ризиком. Це ШІ, який використовується у критичній інфраструктурі, освіті, сфері зайнятості, охороні здоров'я, правоохоронній діяльності та інших галузях, де потенційний збій може зашкодити людям. Ці продукти повинні проходити найширший спектр регуляцій: обов'язкові системи управління ризиками, кропітке управління даними задля мінімізації похибок, детальна технічна документація, автоматичне ведення журналу дій, контроль з боку персоналу. Дедлайн для приведення систем з високим та обмеженим ризиком у відповідність до стандартів AI Act встановили на 2 серпня 2026 року, проте AI Omnibus перенесе його на 16 місяців до 2 грудня 2027 року. Читайте також Імовірність захоплення людства штучним інтелектом і перспективи еволюції технології. Інтерв'ю з науковцем На вершині піраміди ризиків перебувають системи з неприйнятним ризиком. До них ЄС відносить системи, спрямовані на маніпулювання думкою та поведінкою людей, експлуатацію їхніх вразливостей (вік, інвалідність, соціальне чи економічне становище), формування соціального рейтингу, стеження чи ідентифікацію людей у громадських місцях у реальному часі. Їх виведення на ринок ЄС заборонене. Виняток лише один: державні органи можуть використовувати ШІ-ідентифікацію в публічних місцях для пошуку викрадених громадян, запобігання терактам або розшуку тих, хто вчинив тяжкі злочини. Заборона на використання цих систем набула чинності 2 лютого 2025 року. Читайте також Європейська відповідь ChatGPT: як геополітика дала шанс французькому стартапу Великі та відомі мовні моделі (LLM) на зразок ChatGPT, Gemini або DeepSeek потрапляють в окрему категорію: ШІ загального призначення (GPAI). Вони також мають позначати свій контент як згенерований ШІ, вести розлогу технічну документацію, публікувати перелік ресурсів, використаних для навчання моделі, стежити, щоб при навчанні не порушувалися авторські права. Ці обмеження діють з 2 серпня 2025 року. Як ці обмеження та зобов'язання впливають на ринок ШІ в ЄС? Регуляції проти інновацій Зарегульованість ринку гальмує інновації. У більш ліберальних середовищах розробнику легше створювати продукт, а інвестору – вкладати кошти в проєкти без додаткових витрат на їх узгодження із законодавством. Більша проблема полягає в інвесторах та браку капіталу в Євросоюзі. Кількість нових ШІ-стартапів у ЄС та США на початкових етапах розвитку не сильно відрізняється, проте інвестори в ЄС вкладають у ШІ-проєкти лише 12% свого венчурного капіталу, а в США цей показник сягає 76%. Через це євросоюзівські проєкти рідко доходять до пізніх раундів фінансування, а коли доходять – там на них у 73% випадків чекають американські гроші. Унаслідок цього більшість популярних ШІ-систем, які використовуються в повсякденному житті європейців, походять із США та Китаю. Найвідоміша євросоюзівська LLM Mistral налічує 65 млн користувачів, більшість з яких походить з ЄС. Тим часом ChatGPT має в Європі 120 млн користувачів. Крім обмежень AI Act, інвесторів також зупиняють євросоюзівська бюрократія, високі податки та менша, ніж у США, розвиненість ринків капіталу й інвестиційної інфраструктури. Разом із зарегульованістю ці чинники спонукають інвесторів орієнтуватися на вільніший американський ринок – Кремнієву долину. Також через регуляції частина відомих систем штучного інтелекту або їх окремі функції недоступні в ЄС. Наприклад, Apple AI був недоступний у ЄС упродовж майже року після його виходу на американські ринки, а більшість функцій Meta AI досі недоступні на континенті. Цифровий (не)суверенітет Ще одна причина малої кількості ШІ-інновацій у ЄС – політика цифрового суверенітету, спрямована на зменшення залежності від зовнішніх технологій, даних та цифрової інфраструктури. Усупереч цій політиці частина країн ЄС розробляє національні мовні моделі на базі американських open-weight ШІ, зокрема моделей Llama від Meta. Open-weight модель – це ШІ-система, розробник якої викладає у відкритий доступ результати навчання моделі, зазвичай приховуючи шляхи її створення, такі як повний набір даних та програмний код. Це дозволяє будь-кому запустити модель на власних серверах та налаштувати її, але залишає її в архітектурній залежності від оригінальних творців. Розробка на базі open-weight не потребує такого обсягу фінансування та спеціалістів, як створення та навчання моделі з нуля. Євросоюзівці часто надають перевагу саме американським open-weight, а не вітчизняним (на базі згаданих моделей Mistral), через вищу обчислювальну потужність. Зокрема це Болгарія (BgGPT), Угорщина (Puli), Литва (LLM-LIT), Словенія (Naše LLM) та Португалія (Glória). Водночас країни ЄС розуміють загрозу структурної залежності і створюють національні моделі з нуля. Серед них – іспанська ALIA, італійська Minerva, німецькі Teuken та Open GPT-X. Крім того, якщо євросоюзівські уряди намагаються уникати відкритих моделей з Китаю з безпекових міркувань, то приватні компанії часто базують свої продукти саме на них, зокрема на DeepSeek та Qwen. "Відкриті ваги" з Піднебесної зазвичай краще справляються із складними математичними задачами, потребуючи менше ресурсів, ніж американські. Читайте також Китайський ШІ наступає тихо і небезпечно. Як США та ЄС програють конкуренцію ЄС частково розуміє ці проблеми. AI Act містить положення, спрямовані на підтримку розробок інноваційних ШІ-стартапів всередині Євросоюзу. Наприклад, документ передбачає створення "регуляторних пісочниць" – середовищ, де розробники матимуть можливість тестувати та адаптувати до законодавства свої проєкти в умовах, максимально наближених до реальних. Також Єврокомісія проводила конкурси на фінансування стартапів та доступ до активних суперкомп'ютерів. Крім цього, у Євросоюзі діє низка "ШІ-фабрик" – суперкомп'ютерних центрів, які допомагають підприємцям розробляти і навчати ШІ-моделі. Мапа ШІ-фабрик digital-strategy.ec.europa.eu На початку червня Єврокомісія представила пакет цифрового суверенітету, де приділила увагу проєктам з відкритим кодом, зокрема у сфері ШІ. ЄС обіцяє підтримувати відповідні стартапи та інвестувати в їх розвиток. До пакета увійшов закон про розвиток хмарних технологій і штучного інтелекту (Cloud and AI Development Act), який має мету потроїти потужності датацентрів упродовж наступних пʼяти-семи років, а також "Стратегічна дорожня карта цифровізації та ШІ в енергетиці". Водночас ці зусилля поки недостатні для вирішення головних проблем: нестачі капіталу та небажання інвесторів вкладати кошти в євросоюзівський штучний інтелект. ЄС задкує? Зрештою євросоюзівці вирішили спростити свої цифрові регуляції. Єврокомісія пропонує ухвалити пакет ініціатив Digital Omnibus, що впливатиме не тільки на ШІ, а й на інші цифрові сфери, наприклад, на законодавство щодо захисту даних. Частину пропозицій, які спрощують правила AI Act, назвали Digital Omnibus on AI. Ідеться про спрощення процедури реєстрації для розробників high-risk-систем, продовження тимчасових спрощень для малих та середніх ШІ-бізнесів, розширення концепції "регуляторних пісочниць", а також відтермінування дедлайну для приведення у відповідність high-risk-систем. Omnibus не стільки пом'якшує регуляції, скільки робить їх простішими та зрозумілішими для громадян та бізнесу. Деякі регуляції стали жорсткішими. Наприклад, до заборонених ШІ-систем також належатимуть інструменти, які можуть оголяти людей на фотографіях. Ключова причина оновлення – Єврокомісія не змогла вчасно розробити відповідні рамки та створити чіткіші пояснення, які ШІ-системи мають високий ризик та що розробникам потрібно робити замість самостійного тлумачення розмитих формулювань закону. Євросоюзівці не захотіли створювати ситуацію, коли розробникам доведеться приводити свої проєкти у відповідність до правил, які ще не існують у чіткій формі. Дедлайн держав ЄС теж "горить". Вони мали створити національні наглядові та контрольні органи, що відстежували б виконання регуляцій AI Act, але прогрес у цьому напрямку демонструють далеко не всі країни-члени блоку. Коли ЄС остаточно ухвалить пакет – невідомо. Водночас у травні Європарламент та Рада ЄС ухвалили попередню угоду щодо Omnibus. Законодавці переважно дійшли згоди, а подальші правки будуть незначними. Зокрема, серед органів ЄС є консенсус щодо відтермінування дедлайну для ШІ з високим ризиком. Ці додаткові 16 місяців дадуть можливість розвинути євросоюзівський ринок ШІ, вважає засновник та CEO польської IT-компанії Rocksoft Пйотр Чиж. "Відкладення регуляцій для ШІ з високим ризиком – розумний крок, який підтримає інновації у сфері штучного інтелекту в Європі. Хоча ми відстаємо від США чи Китаю, це не означає, що ми не такі розумні, як вони, але політика та законодавчі обмеження знищують євросоюзівські стартапи", – каже бізнесмен. Водночас євросоюзівські стартапи постають перед дилемою: витратити додатковий час на розвиток проєктів, не звертаючи уваги на регуляторні труднощі, чи заздалегідь почати готувати свої продукти до майбутніх перевірок. Читайте також Загрались. Технологічні компанії світу створили бульбашку ШІ? Поки ЄС дає галузі відтермінування, американці, які вважають себе лідером у сфері ШІ, замислилися над можливим впровадженням регулювання. Поштовхом для цього стала поява моделі Mythos від компанії Anthropic – розробників Claude. Цей ШІ спричинив хаос у стратегії Білого дому завдяки вмінню легко знаходити вразливості в програмному забезпеченні і перетворив інструмент на справжню кіберзброю. Вона б не з'явилася, якби в США існувало законодавство, подібне до євросоюзівського AI Act.

"Далі треба буде заплатити набагато більше": Uklon купує сервіс самокатів

Економічна правда — 2026-06-05T21:05:00+03:00

Бізнес2026-06-05T21:05:00+03:00 Uklon продовжує розширювати власну екосистему міської мобільності. Після запуску сервісу з продажу автобусних квитків, а раніше – доставки, компанія виходить на ринок електросамокатів і оголошує про придбання одного з українських операторів. У цій угоді є кілька важливих деталей. По-перше, Uklon купує не лідера ринку, а радше гравця, який може стати для компанії точкою входу в новий сегмент. По-друге, сума угоди виявилася значно нижчою за оцінки, які фігурували на ринку ще рік тому. По-третє, угоду оголосили зараз, але її фінансове закриття очікується лише наступного кварталу. Компанія тестує новий напрям, який суттєво відрізняється від її основного бізнесу. Якщо райдхелінг, доставка чи продаж квитків залишаються переважно цифровими сервісами, то оренда електросамокатів потребує фізичної інфраструктури: парку техніки, її заряджання та ремонту, логістики й взаємодії з містами. І за все це доведеться платити. Тому ця угода виглядає радше як крок у нову нішу, де до лідерства ще поки далеко. Чи зможе Uklon перетворити куплений бізнес на великого гравця ринку, коли самокати з його брендом з'являться на вулицях українських міст, і чи вдасться компанії масштабувати сервіс у великих обласних центрах? Що відбулося Компанія Uklon підписала угоду про придбання 100% корпоративних прав українського оператора електросамокатів e-Wings. Сума угоди становить 97,6 млн грн (близько 2,2 млн дол.). Після її закриття сервіс оренди електросамокатів e-Wings інтегрують в застосунок Uklon. Для компанії це фактично означає вихід у сегмент мікромобільності та логічне розширення власної екосистеми міських перевезень. Про інтерес Uklon до цього ринку було відомо давно. Ще влітку 2025 року Scroll.media писало, що компанія веде переговори з Jet – одним із найбільших операторів електросамокатів в Україні поряд із Bolt. Тоді в Uklon підтверджували переговори з кількома гравцями ринку, але не називали конкретних компаній. За даними видання, Uklon розраховував придбати бізнес приблизно за 7 млн дол., тоді як Jet оцінював його у 10 млн дол. Ринок електросамокатів в Україні вже має кількох великих гравців із власним парком техніки, інфраструктурою та цифровими сервісами. Наприклад, Bolt працює у 12 українських містах, серед яких Київ та ще 10 обласних центрів. Читайте також Таксист в екрані: Uklon тестує технологію дистанційного керування авто Компанія Jet у своїй пропозиції для партнерів вказує, що сервіс охоплює 38 міст, має парк із 12 тис. самокатів, співпрацює з 19 партнерами та обслуговує 1,5 млн клієнтів. Український оператор мікромобільності e-Wings заснований у Львові у 2020 році. За даними компанії, станом на 2024 рік її парк налічував 3 тис. самокатів у дев'яти містах. На 2025 рік e-Wings декларувала ціль масштабуватися до 10 тис. самокатів у 20 містах. Втім, заявленого зростання не відбулося. Наразі компанія працює в 11 містах, серед яких шість обласних центрів: Львів, Івано-Франківськ, Одеса, Суми, Тернопіль та Чернігів. Загальний парк e-Wings налічує все ті ж 3 тис. електросамокатів, що і в 2024-му. Франшиза e-Wings пропонує два формати співпраці. Пакет S розрахований на запуск від 150 самокатів і потребує паушального внеску в розмірі 1 тис. дол. та інвестицій близько 135 тис. дол. Пакет M (від 350 самокатів) передбачає внесок 2 тис. дол. та вкладення близько 300 тис. дол. Щомісячне роялті становить 14% від доходу – за використання програмного забезпечення і технічної підтримки. Розрахунковий термін окупності вкладених коштів становить від 12 до 24 місяців. Про що угода На тлі попередніх переговорів Uklon із більшими гравцями ринку угода з e-Wings, яка понад втричі менша за суму, що фігурувала в переговорах із Jet, виглядає радше як квиток на ринок, який суттєво відрізняється від основної моделі заробітку компанії, ніж як спроба одразу зайняти лідерську позицію. Uklon досі насамперед залишалась цифровим сервісом. Компанія не має власного автопарку таксі, служби доставки чи великої фізичної інфраструктури в містах. Це відображається на її фінансових показниках: чиста EBITDA у першому кварталі 2026 року становила 538,9 млн грн (12,4 млн дол.), а маржинальність бізнесу сягала 37,8%. Такі показники обумовлені відсутністю витрат на утримання власного автопарку та можливістю швидко масштабувати цифрові процеси. В оренді електросамокатів логіка інша. У цьому бізнесі потрібно мати власний парк техніки, розміщувати його в містах, заряджати, ремонтувати та обслуговувати, закуповувати нові самокати, взаємодіяти з муніципалітетами і вибудовувати операційну мережу. "Зайти на ринок електросамокатів в Україні сьогодні значно складніше, ніж чотири-п'ять років тому. Ринок пройшов стадію швидкого захоплення й перебуває у фазі зрілої консолідації з домінуванням окремих гравців", – каже генеральний менеджер Bolt Micromobility в Україні Антон Мілка. Саме тому e-Wings може бути важливою для Uklon не стільки як придбання конкретної компанії, скільки як спосіб швидко отримати позиції на новому ринку. "Схоже, що e-Wings не є лідером українського ринку. Вона може бути присутня в низці міст, але не виглядає домінуючим гравцем. Тому ця угода радше про стартову позицію, з якої Uklon спробує масштабуватися далі", – пояснює співрозмовник ЕП на ринку. За його словами, ціна входу складається з двох частин. Перша – це сума, яку Uklon платить за компанію. Вона, ймовірно, не є значною для бізнесу такого масштабу, особливо якщо розглядати Uklon у контексті "Київстару". Друга частина важливіша: скільки грошей доведеться вкласти після купівлі. Читайте також Електросамокати Bolt у Києві: про бізнес-модель, конфлікт з Кличком, пошкоджені бампери автівок та страховку Наприклад, якщо Uklon захоче серйозно зайти в Київ і конкурувати там із Bolt, це може потребувати мільйонів доларів інвестицій. Доведеться закупити тисячі електросамокатів, розмістити їх по місту, забезпечити сервісне обслуговування та сформувати операційну команду. Тому ключовий виклик для Uklon – не сама угода, а масштабування бізнесу після неї. За словами Мілки, щоб здобути помітну частку ринку – 10–20% у великих містах, потрібно мінімум 1000 електросамокатів, спроєктованих саме під шеринг. Вартість одного такого самоката з урахуванням транспортуванням та митних платежів становить 800-1000 євро. До цього варто додати витрати на маркетинг, адміністрування та програмне забезпечення. І вже тоді рахувати мінімальну суму інвестицій, необхідну для запуску сервісу. Він додає, що від моменту ухвалення рішення про запуск до фактичного початку роботи зазвичай минає від 6 до 12 місяців. Також слід враховувати сезонність у бізнесі шерингу електросамокатів. Ще один цікавий момент – про угоду оголосили зараз, але її фінансове закриття очікується пізніше. Це може означати, що перед завершенням купівлі необхідно провести певну реструктуризацію або виконати низку юридичних та операційних умов. "Київстар" – публічна компанія і може не хотіти брати на себе всі ризики активу в його поточному вигляді, тому продавець має спершу "дочистити" структуру бізнесу, документи або інші питання", – пояснює джерело ЕП на ринку. Що це дає компанії Ринок оренди електросамокатів в Україні, попри помітну конкуренцію, продовжує зростати, як і попит на даний вид транспорту серед містян. "За останній рік кількість поїздок зросла на 5%, а середня дистанція становила 2,7 кілометра. Це підтверджує, що самокати активно використовують для щоденних поїздок "останньої милі", – зазначав Мілка. За словами співрозмовників ЕП у компанії, мікромобільність давно була одним із потенційних напрямів розвитку. Ідею запуску електросамокатів в Uklon розглядали ще до великої війни, а протягом останніх років активніше вивчали ринок і рахували можливі сценарії входу. "На цьому ринку важливо бути лідером або принаймні одним із найсильніших гравців. Інакше складно заробляти. Лідер має більше користувачів, кращу впізнаваність, вищу щільність самокатів у місті та сильніші позиції в переговорах. Якщо ж компанія залишається другорядним або локальним гравцем, їй складніше диктувати умови, повертати інвестиції й конкурувати за користувача", – пояснює співрозмовник ЕП на ринку. Керівництво компанії перед угодою дослідило, як працює цей бізнес. Втім виникає логічне запитання: навіщо купувати не лідера ринку, який не має сильної присутності у ключових містах? Відповідь може ховатись в деталях розвитку бізнесу, наприклад, який саме парк самокатів формуватиме Uklon і яку операційну модель має придбана компанія. Для користувача головне – щоб самокат був зручним і доступним у потрібному місці. Для бізнесу ж ключові параметри інші: як часто техніка ламається, скільки коштує її ремонт, заряджання й обслуговування, а також як швидко вона окупається. Читайте також "Через три роки Uklon коштуватиме понад 300 мільйонів доларів". CEO компанії про стратегію на Пакистан і майбутнє поза райдхейлінгом Саме тому цінність угоди може бути не лише в кількості самокатів чи присутності в містах, а в експертизі команди. Якщо вона справді розуміє, як управляти парком, обслуговувати техніку й масштабуватися на нові ринки, це може стати головним активом для Uklon. e-Wings вже має клієнтську базу у 500 тис. користувачів, які здійснили 4 млн поїздок. Втім, швидкого масштабування одразу після оголошення угоди не буде. До перерахунку коштів Uklon не планує різко збільшувати парк самокатів чи виходити в нові міста. За словами CEO Uklon Сергія Гришкова, говорити про масштабування поки зарано. Спершу компанія має завершити угоду, розібратися з операційною моделлю e-Wings і протестувати інтеграцію сервісу у власну екосистему. На думку Мілка, сформована база користувачів з іншої бізнес-вертикалі може відіграти важливу роль на початку роботи сервісу. "Проте, запускаючи сервіс шерінгу Bolt в Києві, ми бачили зворотну картину: коли люди спочатку цікавилися новим сервісом і потім трансформувалися в користувачів райдхейлінгу. І навіть зараз ми спостерігаємо органічний перетік аудиторії між усіма бізнес-напрямками Bolt. Читайте також Дорожньо-самокатні пригоди: як карають і як милують порушників на двох колесах Наприклад, користувач відкриває додаток, щоб викликати авто, але бачить, що через затори швидше й дешевше проїхати 2 кілометри на самокаті, який стоїть поруч. Ця синергія працює в обидва боки, закриваючи концепцію "останньої милі"", – каже він. Водночас не визначено, коли саме самокати з'являться під брендом Uklon на вулицях українських міст. У компанії прямо не відповідають, чи станеться це вже у 2026 році, чи наступного. Основним завданням після закриття угоди буде поступова міграція користувачів e-Wings у застосунок Uklon. Гришков пояснює, що цей процес має бути максимально безшовним для користувачів, але водночас триватиме певний час. І якщо сприймати "час" крізь відомий вислів про гроші, то він у компанії точно є. В Україні Uklon залишається одним із лідерів ринку райдхелінгу, має сильні фінансові показники, а її бізнес активно зростає. У першому кварталі 2026 року платформа згенерувала понад 1,4 млрд грн виторгу. Фактично зараз Uklon самостійно забезпечує понад 10% загального доходу "Київстару" та майже половину його диджитал-виторгу.