https://epravda.com.ua/epravda/i/logo01.gifhttps://epravda.com.uahttps://epravda.com.uahttps://epravda.com.ua/biznes/istoriya-fermi-tetyana-2011-yak-kozi-siri-ta-innovaciji-zminyuyut-agrobiznes-824651/Економічна правдаБізнес2026-08-15T08:50:00+03:00 Вони придбали кіз, коли в ідею великої козиної ферми майже ніхто не вірив. Не знайшли охочих переробляти молоко, тому побудували цех переробки і почали розливати йогурти й кефір, для яких видувають пляшки і вирощують ягоди. Після початку великої війни вони опинилися на межі окупації і, щоб урятувати молоко, закладали сир у "банк". Цієї технології навчалися у Франції, але експорт планують не до ЄС, а на Близький Схід. Взяли за мету боротися з упередженістю щодо козиного молока і готові доводити, що козине – це смачно та корисно. На "авантюру" погодилися супермаркети Фермерське господарство "Тетяна 2011" працює на Київщині з 2011 року. Назване на честь доньки засновника Василя Цвика, підприємство спочатку займалося зерновими та олійними культурами, вирощувало цукрові буряки. "Була мрія запустити виробництво повного циклу, щоб працівники були зайняті весь рік. Обговорювали різні варіанти: і кролі, і перепілки. Корів та свиней не розглядали, бо в області є потужні підприємства, з якими ми не хотіли конкурувати", – згадує заступниця голови фермерського господарства Віта Цвик. Фермерське господарство "Тетяна 2011" розташоване в селі Усівка за 100 км від Києва Ідея виникла під час поїздки в Ізраїль. Вражені смаком місцевих продуктів із козиного молока, фермери не стали зволікати. У 2015 році завезли в Усівку, що за 100 км від Києва, перших козенят і звернулися до заводу в сусідній Згурівці з пропозицією переробки молока, але отримали відмову – надто малий об'єм. Відтак узялися налагоджувати переробку самостійно. У 2016 році отримали дозвіл на виробничі потужності і виробили першу партію продукції. Назву обирали з різних варіантів, аж поки не згадали ім'я, яким зазвичай кличуть кіз на селі. Невдовзі "Зінка" опинилася на полицях супермаркетів. У роботі фермери поєднують технології та експертизи різних країн "Першими на "авантюру" погодилися мережі "Новус" та "Ашан", – жартує Віта. За її словами, на той час ринок козиних продуктів в Україні лише зароджувався і був представлений здебільшого крафтовиками та невеликими фермами, а стереотипи й упередженість щодо козячого молока залишалися стійкими. "Спробуйте до кави наш камамбер", – пропонує господиня. У її кабінеті на підвіконні квітнуть орхідеї, на полицях – нагороди та дипломи, отримані за участь "Зінки" в конкурсах, на столі пашіє плато з чотирьох видів козиного сиру – від пружного молодого з цяточками прянощів у сніжно-білій товщі до хрусткого витриманого, кольору тьмяного ріпакового меду. Камамбер – ніжний та делікатний, з акцентом на прованські трави, повна протилежність традиційному камамберу з Нормандії, який робиться із сирого коров'ячого молока і на піку зрілості може мати доволі міцний аромат. Молоко та йогурти "Зінка" розливають в пляшки унікальної форми "Нас усіх лікували козиним молоком, неважливо, якої якості та походження воно було. Кажуть, коза має неприємний запах, сторонні аромати. Ми взяли за мету популяризувати культуру споживання продуктів з козиного молока і зробити їх такими, щоб звести до нуля асоціацію з "бабусиною козою", – ділиться Віта. Робити витриманий сир змусила війна Задля здійснення своєї місії фермери вирішили виробляти з козиного молока всі можливі види продукції. Облаштували дві технологічні лінії: ізраїльську – для йогуртів, французьку – для сиру з адаптованими до смаків українців рецептурами. У справу інвестували кошти, зароблені в рослинництві, гранти і кредити. Сироробний цех – "сирниця" – розташований в одній будівлі з адміністрацією. Тут власники відкриватимуть ресторан, із зали якого гості зможуть спостерігати за процесом виробництва сиру через скло. Так само організовані регіональні сироварні у Франції, де вони є не лише виробниками продукції, а й цікавими туристичними атракціями, з яких складаються "дороги сиру та вина". За виробництвом сиру на фермі можна споглядати через скло З доїльного залу молоко спочатку потрапляє в окремий цех ("молочарню") на пастеризаційно-охолоджувальну установку, яка має потужність 5 тонн на годину. По зовнішньому термоізольованому молокопроводу сировина потрапляє до сироварні та розподіляється на два "сировиробники" – сталеві ємності, у яких відбувається згортання молока, розбивання чи нарізання сирного згустка. Обладнання в цеху оснащене колесами і може пересуватися залежно від потреб Сирне зерно розподіляється по формах різного діаметра та конфігурації і пресується. Усі роботи, включно з миттям, у цеху виконуються вручну. Сир у формі серця – один з найпопулярніших в асортименті "Зінки" Далі сири надходять на соління: завантажуються на піддони, занурюються в басейн із соляним розчином і витримуються там від 12 до 24 годин. На "Зінці" запевняють, що в сирах немає стабілізаторів чи емульгаторів, лише молоко, закваска та сіль Потім сири вирушають на витримку. М'які з білою пліснявою зберігаються окремо і через десять днів покриваються білим пухом. Напівтверді і тверді сушаться і йдуть або на фасування, або в "банк" – у камери для тривалого зберігання. Найстаріший зразок датований 2022 роком, коли почалася велика війна. "Наш банк сиру – вимушений захід. У 2022 році ферма була на межі окупації, "орки" були за кілометр. У той час ми прощалися з фермою, боялися, що все розіб'ють, але залишалися на місці, ходили на роботу навіть під обстрілами. Траси на Київ були перекриті, логістика зупинилася. Виливати молоко не піднімалася рука. Єдине, що ми могли робити, – закладати великі голови твердого сиру, які можуть лежати необмежений час", – пояснює Віта. На початку великої війни господарство не могло доставляти молочні продукти в Київ, тому почало робити більше сиру Попит залежить від погоди "Банк сиру" складається з п'яти камер, у кожній з них – по вісім стелажів з 18 поличками і свій особливий аромат. Сирні голови пофарбовані різнокольоровим пластифікатором – харчовою суспензією, яка не тільки допомагає розрізняти сорти, а й захищає продукт від цвілі чи пересихання. "З дня народження і до трьох місяців сири щоденно перевертають, перетирають. З трьох місяців і до року – раз на тиждень. Чим старіший сир, тим менше він хоче, щоб до нього торкалися. У цьому вже нема потреби – він віддав зайву вологість і просто лежить, дозріває", – зазначає інспектор з якості Марина Паньків. Одночасно в сховищі зберігаються до 10 тонн сиру різної витримки. Той самий сорт інакше розкривається в три, шість, девʼять і дванадцять місяців. З віком аромат молока стає інтенсивнішим, а післясмак – довшим, з'являються пряні нотки. Читайте також У всьому винні кози. Історія сироварні "Гарбузовий рай" Порівняно з коров'ячим козине молоко має більш виражений аромат через склад жирів і летких ароматичних сполук. Найбільше визначають характерний смак і запах жирні кислоти, які мають низький поріг сприйняття запаху, тому добре відчуваються навіть у невеликій кількості. Саме вони створюють "тваринний" аромат, легку пряність, іноді горіхові або навіть грибні відтінки. На "Зінці" експериментують з новими смаками: додають суміші трав та насіння. Працюють лише із сертифікованою сировиною, переважно українською. "Кожен інгредієнт вноситься на певному етапі виробництва за відповідної температури, а ще є трішки магії. Звісно, головне – це технологія, догляд і любов. Кожен покупець знаходить свій варіант", – говорить Марина. У сирному "банку" ферми одночасно зберігаються 10 тонн продукції Передбачити, який сир матиме найбільший попит, майже неможливо. "Приїжджаємо до Львова. Думаємо, що там люблять тверді сири, беремо їх більше, а люди хочуть "сердечка" (сир у формі серця – ЕП). На іншому ярмарку один тиждень купували "сердечка", наступного – питають камамбер, а потім хочуть тверді сири. Мені здається, це навіть від погоди залежить", – усміхається Віта. Утім, одна закономірність останніми роками все ж з'явилася. Якщо до великої війни близько 80% продажів припадали на молочну продукцію і лише 20% – на сири, то тепер – майже порівну: поціновувачів сиру стає більше. "Єдине, що хочуть усі й завжди, – це наш камамбер. Окрім нього, попитом користується "поліно". У цього сиру є нюанс: коли він дозріває, під скоринкою з'являється рідкий прошарок. Це не всі розуміють, але гурмани люблять їсти "поліно" ложкою і завжди за ним полюють", – говорить Марина. В останній камері дозрівають наймолодші сири: за 2025 рік та кілька партій 2026-го. Віта звертає увагу на невеликі колеса сиру з темними плямами під блідо-жовтою скоринкою. Це гауда з трюфелем, медаліст міжнародного конкурсу World Cheese Awards, у якому "Зінка" брала участь за підтримки Швейцарії. Гауда з трюфелем одразу отримав нагороду Робота є, потрібні люди Рецептура сиру-переможця з'явилася майже випадково. "Що нам дає участь у ярмарках? Покупці, наприклад, питають: "У вас є сир з трюфелем?". А в нас немає – зробімо. Ніхто не знав, яким він вийде, бо козиної гауди з трюфелем в Україні не існує. Ми зробили кілька варіантів і я вдячна колегам, які підтримують будь-яку мою шалену ідею і втілюють її в життя", – зізнається Віта Цвик. Вона порівнює: на початку в успіх козиної ферми вірили далеко не всі, а десять років потому "Зінку" знають не лише в Україні, а й на міжнародному ринку. Підприємство сертифіковане за системою НАССР, що гарантує контроль якості на всіх етапах виробництва, та очікує на реєстрацію так званого єврономера, який зробить можливим експорт за кордон, першочергово на Близький Схід. Господарство співпрацює з навчальними закладами, запрошує на практику і на роботу студентів, організовує для працівників навчання за кордоном, створює умови для роботи переселенців – надає житло тим, хто готовий переїхати. На "Зінці" завжди є вакансії, проте не всі хочуть працювати в селі Середня зарплата на "Зінці" становить 35-40 тис. грн, проте вакансії є. "Сільське господарство – це трактори, комбайни, автомобілі. Дуже багато хлопців пішли воювати. Дефіцит кадрів великий, але знайти вихід можна. Ми зацікавлені, щоб люди працювали, заробляли, були більш-менш у безпеці", – пояснює Віта. В умовах війни підприємство намагається зменшити вплив зовнішніх факторів. Щоб забезпечити безперебійну роботу ліній, встановили сонячні панелі. "Багато залежить від електрики: доїння, вентиляція, клімат-контроль для тварин, перегонка молока, переробка. Якщо заквасити йогурт, а температура нестабільна, то його можна просто вилити", – зазначає заступниця голови господарства. Інша проблема – недосконале законодавство в галузі козівництва, яке не враховує відмінності тварин, не встановлює показників якості козиного молока. "Кози не звільнені від сплати ПДВ. Усі племінні тварини, які в'їжджають в Україну, звільнені від сплати ПДВ. Кози – ні, а ми все завозимо офіційно. Це такий нонсенс, але ми працюємо над тим, щоб закон дописали", – говорить Віта. Господарство не отримує дотації на кіз, бо в Україні вони передбачені для поголів’я від 5 до 500 тварин Альтернатива Франції – козенята з пробірки У 2015 році господарство мало понад 300 племінних кіз альпійської та зааненської порід, а зараз їх 3,5 тис. За словами пані Цвик, останніх тварин господарство завозило в період пандемії ковіду, коли коза з Франції коштувала 860 євро. Зараз, із подорожчанням дизпального, одна тварина обійдеться в 1 тис. євро. Через це фермери запустили проєкт штучного запліднення тварин. Він дозволяє дешевше відтворювати стадо і підтримувати асортимент у магазинах. Читайте також Фермери працюють у мінус, а молоко в магазині не дешевшає. Хто забирає різницю? "Купуємо звичайну українську козу, проводимо аналізи, упевнюємося, що вона здорова. Від племінної кози беремо яйцеклітину, запліднюємо. Ембріони вирощуємо в азоті і підсаджуємо звичайній козі. Так сурогатна мама виносить двох генетично чистих французьких альпійських чи зааненських кіз", – пояснює Віта. Господарство має власний Інститут сучасних ветеринарних технологій – клініку збудували просто на його території. Уже готова лабораторія, зараз завершують облаштування навчального класу для практичної підготовки лікарів. "У країнах Євросоюзу лікарі-гінекологи навчаються на козах та вівцях, оскільки в кози та вівці репродуктивні органи аналогічні жіночим", – зазначає Цвик. На відміну від природної вагітності, де 60% народжених козенят – козлики, штучне запліднення гарантує народження кізочок у 90% випадків. Також протокол можна запускати навесні, а це – стабільний об'єм сировини впродовж року. "Ця коза – звичайна українська сурогатна мама, а ці кози – кольору капучино: у них мама біла, а тато – "альпієць", – знайомить зі своїми підопічними господиня. Кіз, що народилися від татів альпійської породи, на фермі лагідно кличуть "капучинками" Як і люди, кози мають різний характер: одні – полохливі та обережні, інші – сміливі й товариські. Кози на фермі не пасуться на луках. Вільний випас не практикують, адже випадкові рослини, наприклад, полин, можуть змінити смак молока. Господарство заготовляє корми з власноруч вирощеного зерна, додатково купує мікроелементи, сіль та крейду. Проте кози перебірливі: із суміші сінажу, силосу та гранул вибирають найсмачніше, решту доїдають козли. Тварини на фермі не мають імен, лише номерні бирки – французькі та українські. Бувають і винятки. "Раніше козам давали імена туристи. Зараз приїжджають представники мереж з аудитом, ми все їм відкрито показуємо, і є менеджери, які теж обирають тваринок, називають їх, періодично навідують, перевіряють, як справи", – ділиться Віта. Обставини змушують балансувати Малюки мешкають у "дитсадку", лише найспритніші тікають та біжать до мам. Кози від природи рогаті. Такі тварини можуть зашкодити іншим, тому козенят обезрожують та вакцинують. У загоні в них є іграшки і безперебійний доступ до замінника молока. З малюками любить гратися дворічний син Віти. "Він уже справжній фермер. Дуже любить козенят", – зізнається жінка. Малята мешкають окремо від дорослих у "дитячому садочку" Вона розповідає, що контакт з козами – своєрідна терапія. Козині ресторани, де гості можуть поспілкуватися з тваринами, є у Києві, на Одещині, у Молдові. До великої війни її господарство проводило екскурсії. Тут мріють відновити цей напрям і зробити ферму місцем, де можна спробувати життя в селі на смак. У планах – контактний зоопарк, невеликі будиночки для гостей, ресторан з козиними спеціалітетами та можливість відчути себе фермером: погодувати кіз, подоїти їх, допомогти з доглядом за тваринами й скуштувати ще тепле молоко. Читайте також Виробники накопичили тисячі тонн масла на складах. Чи дістануться вони магазинів? "Людям сьогодні дуже потрібне таке перезавантаження. Залишитися з родиною на кілька днів, не перейматися приготуванням їжі, попрацювати руками, поспілкуватися з тваринами – це лікує", – ділиться Віта Цвик. Наразі обставини змушують господарів балансувати, обирати – енергонезалежність чи ресторан. Проте будівництво на фермі не зупиняється: на 12 га є п'ять фермерських приміщень і будуть ще два. "Ми вже отримали грант на новий доїльний зал, бо в наших планах – переробляти 40 тонн молока на добу і робити тверді сири з витримкою 3-12 місяців. Ми починали з п'яти тонн, але попит зростає", – зазначає керівниця господарства. Господарство розвиває власну мережу фірмових магазинів, один з них розташований в Усівці поруч з фермою Недавно фермери запустили лінійку соків TSVVIT Family – це абревіатура, утворена з перших літер імен членів родини. Яблука, ягоди та овочі для соків вирощують самостійно. Фруктові соки роблять без цукру. "Пишаюся цим продуктом, бо хочу, щоб мої діти вживали тільки натуральне", – зізнається співрозмовниця і поспішає на іншу зустріч. "Зінка" святкує десятиріччя. В асортименті "Зінки" - 30 різновидів сиру https://epravda.com.ua/biznes/istoriya-fermi-tetyana-2011-yak-kozi-siri-ta-innovaciji-zminyuyut-agrobiznes-824651/https://epravda.com.ua/biznes/lyudi-yak-golovna-cinnist-yak-korporativna-kultura-dopomagaye-biznesu-zrostati-popri-vikliki-824570/Економічна правдаБізнес2026-08-14T13:00:00+03:00 Олена Медяник, Associate Relations Manager Mars Ukraine, Анна Єремеєва, P&O Business Partner Mars Ukraine Сьогодні бізнес працює в умовах постійних змін. У цій реальності змінюються операційні моделі, технології та правила гри, проте єдиною незмінною опорою компаній залишаються люди. За даними Gallup, компанії з високою залученістю команди вдвічі менше вразливі до коливань доходу та суттєво частіше залишаються серед лідерів ринку. Саме тому ключовим елементом стійкості стала не просто швидка реакція на черговий форс-мажор, а впровадження системного підходу People First. За такої стратегії турбота про людей виступає не як додаткова HR-ініціатива, а як фундамент безперервності всіх бізнес-процесів. Стратегія "People First" на практиці: від протоколів безпеки до ментального здоров'я Багато компаній говорять про підхід People First, але на практиці він часто зводиться до окремих HR-ініціатив. У Mars Україна його розглядають як систему рішень, яка охоплює безпеку, добробут, гнучкість і комунікацію. Перед впровадженням будь-яких змін тут насамперед ставлять запитання: що вони означатимуть для людей? Будь-які зміни починаються з базових відчуття безпеки та можливості безперервно працювати. Працівникам потрібні не довгі інструкції, заховані серед листів, а короткі й доступні алгоритми дій, які можна швидко знайти у смартфоні. Тому протоколи безпеки мають бути зрозумілими, актуальними та доступними цілодобово. Аналогічно й з робочими інструментами, які дозволяють залишатися на зв'язку та виконувати завдання під час блекаутів або коли немає можливості приїхати до офісу. Після початку повномасштабної війни для багатьох компаній викликом стало питання безперервності роботи. Один із підходів, який використовує Mars Україна разом із партнерами, – мережа "хабів незламності". Такі простори дають змогу працювати, заряджати пристрої, залишатися на зв'язку, а за потреби навіть дозволяють провести там ніч. Гнучкий робочий графік дозволяє адаптуватися, бо наприклад після складних ночей із тривогами зустрічі можна перенести. Так само пізніше розпочати робочий день. І якщо це доступно для офісних команд, то для працівників у регіонах компанія шукає індивідуальні рішення, якщо цього потребують їхні обставини. Однакові правила не завжди означають справедливий підхід: іноді саме врахування особистої ситуації допомагає людині залишатися спокійною та ефективною. Підтримка не обмежується робочими процесами. Працівники можуть розраховувати на юридичні консультації, додаткову фінансову допомогу у складних життєвих ситуаціях і можливість повноцінно використовувати святкові дні. Іноді кілька вихідних дають людині більше користі, ніж кілька додаткових робочих днів для бізнесу. Комплексна система Wellbeing: п'ять вимірів підтримки Сьогодні турбота про команду значно ширша за медичне страхування чи консультації психолога. Її можна розглядати як систему з п'яти взаємопов'язаних напрямів: соціальний, фізичний, ментальний, фінансовий та кар'єрний wellbeing: 1. Соціальний добробут полягає в ініціативах, які допомагають відчувати, що твоя робота має ширший вплив. Саме тому працівники можуть долучатися до волонтерських програм, благодійних зборів та міжнародних ініціатив. 2. Фізичний wellbeing. Окрім медстрахування, це підтримка ініціатив від самих людей. Якщо команда збирається грати в теніс чи падел, компанія допомагає зробити їх доступними для більшої кількості колег. 3. Ментальний добробут. Це не лише сесії з психологом 24/7, а й атмосфера в колективі. Психологічна безпека – це коли можна відкрито поставити будь-яке складне запитання керівникові та чесно сказати про свої хвилювання. 4. Фінансовий wellbeing допомагає краще управляти особистими фінансами та орієнтуватися в економічній реальності. 5. Кар'єрний wellbeing означає, що розвиток не ставлять на паузу навіть під час криз. Для когось це можливість просто стабільно працювати на своїй ролі, а для когось – підвищення та міжнародні проєкти. Ефективні комунікації як антикризовий навігатор У кризи людей найбільше виснажує брак інформації. Коли люди не розуміють, що відбувається, вони починають шукати відповіді самостійно. Саме тому керівники компаній стають головними комунікаторами змін, регулярно використовуючи прямий діалог з командами. Працівники можуть звернутися різними каналами: до безпосереднього керівника, HR або за допомогою анонімного зворотного зв'язку. Це допомагає і швидше вирішувати питання, і помічати проблеми ще до того, як вони стануть критичними. Метрики залученості: приклад оцінки результатів Щоб зрозуміти, як працівники оцінюють свій досвід роботи важливо спиратися на вимірювання залученості. У Mars Україна для цього регулярно проводять внутрішнє опитування Associate Survey. Порівняння результатів 2022 та 2025 років демонструє позитивну динаміку за більшістю ключових показників: рівень залученості, енергійності, відчуття включеності, спроможності впливати, загальний рівень задоволеності. Ці показники зросли або збереглися на високому рівні в період повномасштабної війни, трансформацій і значного навантаження на команди. Ці результати свідчать, що системна робота з людьми допомагає командам залишатися залученими навіть тоді, коли зовнішні обставини постійно змінюються. За останні роки український бізнес неодноразово переконався: пройти кризу допомагають не лише фінансові резерви чи добре прописані плани. Не менш важливими є довіра всередині команди, зрозумілі комунікації та готовність підтримувати людей у складні моменти. Тому корпоративна культура займає місце не тільки як складова HR-стратегії, а як ключовий елемент стійкості бізнесу. https://epravda.com.ua/biznes/lyudi-yak-golovna-cinnist-yak-korporativna-kultura-dopomagaye-biznesu-zrostati-popri-vikliki-824570/https://epravda.com.ua/biznes/yak-udari-rosiji-po-skladah-vplinuli-na-postachannya-produktiv-u-kiyevi-824623/Економічна правда<p> Після серії російських ударів по логістичних центрах мережі повертають товари завдяки новим маршрутам та потужностям. Чи готові компанії до можливих нових атак і чи будуть товари в магазинах? </p>Бізнес2026-08-14T06:00:00+03:00 5 серпня Росія за одну ніч вдарила по п'ятьох розподільчих центрах продуктового ритейлу в Київському регіоні. Кілька прямих влучань зупинили хаб Novus площею 50 тис. кв. м, через який проходив основний товаропотік мережі. Ще чотири центри Fozzy Group забезпечували продуктами "Сільпо" та "Фору". У вихідні в окремих магазинах почали зникати товари. Покупці скаржилися в соцмережах на порожні ящики з-під овочів та фруктів. Біля ящиків Novus поставив таблички з написами, що товар знищила Росія. "Сільпо" попереджало про затримку окремих поставок після удару по логістичній інфраструктурі. Полиці були порожніми кілька днів. ЕП з'ясувала, як ритейл замінює роботу складів, скільки це коштує і як швидко товари зʼявлятимуться після нових атак. Склад розібрали на сотні маршрутів До серпневої атаки сектор уже зазнавав збитків. Мережа "АТБ" за час великої війни втратила понад 110 тис. кв. м складських площ. Свої збитки в компанії оцінили 15 млрд грн: втрачені тільки у 2026 році товари коштували 728 млн грн. Novus розподілив роботу свого головного хаба між постачальниками, магазинами та орендованими складами. Частина товару тепер їде напряму в супермаркети. Мережа залучає локальних виробників і шукає майданчики з температурними зонами. Холодильні площі стали головним викликом, кажуть у мережі. Частину роботи з центрального складу перенесли в магазини. Операції, які були автоматизовані в хабі, працівники торгових залів виконують вручну. Читайте також "На державу не розраховуємо". Як постраждалий бізнес оговтуватиметься від обстрілів "АТБ" перебудував логістичну схему ще після попередніх ударів. Товарні групи рознесли між центрами, тож один магазин отримує їх кількома машинами та різними шляхами. Резервних маршрутів потребують 40% поставок. "Працює так звана розпорошена логістика", – пояснили в компанії. Втрата одного складу позбавляла оперативних поставок 300 магазинів. Попри атаки, великі розподільчі центри все одно потрібні галузі через швидкість обробки товарів, автоматизацію та низьку собівартість, вважає голова Асоціації ритейлерів Андрій Жук. На його думку, основні хаби доповнять регіональними. Таку модель розбудовує Novus. "Модель одного великого логістичного центру, яка ефективна в мирний час, в умовах війни створює надмірну концентрацію ризику. Ми вимушені рухатися до більш розподіленої моделі – мережі логістичних вузлів, які можуть частково замінювати один одного", – розповіли в мережі. Чи вистачить складів Постраждалі 5 серпня обʼєкти доведеться заміщувати передусім на Київщині, де вільних великих складів майже не залишилося. За даними Expandia, у першому півріччі 2026 року вакантність там становила 2,5%. На ринку були переважно блоки по 1 тис. кв. м, тоді як приміщень площею від 10 тис. кв. м не було взагалі. Директорка компанії UTG Євгенія Локтіонова оцінила втрати після останньої серії ударів 400 тис. кв. м, з яких 80-100 тис. кв. м припадають на дефіцитні холодильні склади. "Швидко замістити вільними потужностями вдасться 20-30% від втраченого обсягу, ринок увійшов у фазу критичного дефіциту", – сказала вона. Читайте також Угода року в ритейлі. Навіщо Varus купує Коло? Співвласник компанії з управління комерційною нерухомістю RetailPro Артем Ретін наголошує, що консолідованої оцінки ринку немає. Можливість заміщення сухих складів регіональними, прямими поставками і перерозподілом товарів він оцінив 60-80%. З холодильними площами складніше, бо це спеціалізована інфраструктура, яку неможливо швидко замінити звичайним складом. Прем'єр-міністр Сергій Корецький доручив Мінекономіки, АРМА і ФДМ шукати серед державних приміщень резерв для розосередження товарів. АРМА перевіряє 250 тис. кв. м арештованих площ і проінвентаризувала 60 тис. кв. м. Фонд знайшов на балансах держпідприємств ще кілька сотень тисяч квадратних метрів. Наслідки влучання російських балістичних ракет у склад мережі Novus Джерело: ДСНС Опитані ЕП мережі наразі не отримали державних приміщень. Ритейлери чекають на перелік об'єктів, а Novus попереджає, що більшості з них бракує температурних зон, вентиляції та захисту від вологи. Компанія орендує готові комерційні площі. Перебудова постачань – це більші витрати. Створення розпорошеної логістики "АТБ" збільшило її видатки на 75%, а витрати на пальне – на 50%. Novus теж витрачає більше через прямі поставки та оренду кількох майданчиків. Компанія покриває різницю власним коштом і визнає, що цей ресурс не безмежний. Повна полиця коштує дорожче В "АТБ" повідомили, що зберегли асортимент і не мають дефіциту, хоча подекуди виникають невеликі затримки. Novus уже перевів на нові схеми понад дві третини асортименту товарів першої необхідності. У перші дні перебої зачепили молочну та заморожену продукцію, свіжі овочі, фрукти й бакалію. Fozzy Group не назвав частку товаропотоку, що проходила через чотири пошкоджені центри мережі, але визнав тимчасову нестачу окремих товарів. "Втрати, яких ми зазнали, значні. Найважчою для нас стала загибель наших колег. Вагомими є й матеріальні збитки", – повідомили в компанії. За словами голови Асоціації ритейлерів, найбільш залежні від безперебійної логістики молочна продукція, м'ясо, риба, овочі, фрукти, охолоджені напівфабрикати. Навіть коротка затримка швидко звужує вибір. У Novus кажуть, що тимчасово відсутній товар може замінити продукція іншого бренду. Жук вважає, що останні удари не спричинили подорожчання. Мережі конкурують і частину втрат не закладають у ціни. З ним погоджується виконавча директорка громадської спілки "Український фуд-ритейл-альянс" Наталя Петрівська. "Враховуючи, що обстріли мають перманентний характер і зачіпають учасників ринку з різною періодичністю, усі налаштовані надати споживачу ринкову та конкурентну роздрібну пропозицію щодо вартості товарів", – каже вона. Читайте також Чи залишиться Україна без хліба через російські удари: аналіз ринку "АТБ", Novus і Fozzy Group не повідомили, яку частку витрат перекладуть на споживачів. Водночас Ретін очікує зростання витрат на зберігання та доставку на 10-15%, що збільшить ціни на 1-5%. Прямі поставки в обхід розподільчих центрів можуть підвищити витрати на окремих маршрутах у два-три рази. Локтіонова очікує подорожчання логістики на 15-25% для сухих товарів і на 35-50% для охолоджених, а ціни підвищаться на 3-5% та 7-12% відповідно. Утім, учасники ринку не очікують загальнонаціонального дефіциту продуктів. "Локальне скорочення асортименту може перерости в тривалу відсутність окремих товарів лише за гіршого сценарію: якщо одночасно будуть втрачені кілька ключових логістичних вузлів, виникнуть проблеми з транспортом або постачальниками", – сказав Жук. Тим не менш, повторна аналогічна атака вичерпає резерви міцності українського ритейлу, попередила Локтіонова. Відновлення логістичних ланцюгів після втрати нових великих центрів триватиме два-чотири тижні, вважає вона. Найпомітнішими будуть перебої зі свіжими та ультрасвіжими продуктами через нестачу холодильних складів. Ретін оцінює наслідки ймовірних повторних атак стриманіше. За його словами, перебої з молочною продукцією та замороженими товарами можуть тривати кілька днів, проте втрата кількох складів не спричинить системного дефіциту. Такий ризик виникне, якщо удари зупинять кілька великих центрів однієї мережі або регіону і пошкодять транспортну й енергетичну інфраструктуру. "Критичною є не втрата складу, а порушення кількох ланок ланцюга постачання", – сказав він. https://epravda.com.ua/biznes/yak-udari-rosiji-po-skladah-vplinuli-na-postachannya-produktiv-u-kiyevi-824623/https://epravda.com.ua/biznes/opalennya-bez-yedinoji-tochki-riziku-yak-ukrajina-perebudovuye-teplovu-infrastrukturu-824413/Економічна правдаБізнес2026-08-13T13:00:00+03:00 Ігор Хазан, директор департаменту Home Comfort Group ТОВ "Роберт Бош Лтд" Два останні опалювальні сезони змінили логіку теплопостачання в Україні. Централізована система, у якій тепло для цілого міста йде з одного великого об'єкта, у воєнних умовах перетворилася на вразливість. Одного влучання достатньо, щоб без опалення лишились десятки тисяч людей, а відновлення пошкодженої ТЕЦ чи котельні розтягується на місяці. Дедалі більше міст і громад відповідають на цей виклик децентралізацією теплопостачання. Замість одного великого джерела тепла вони будують мережу малих, розосереджених об'єктів. Централізоване опалення — це ризик Українські тепломережі десятиліттями не бачили серйозної модернізації. Через це подекуди втрати тепла під час транспортування сягають 30–50 %. До цього додається головний ризик воєнного часу — концентрація вразливості в одній точці. Показовий приклад — Київ, де левову частку тепла і електроенергії для міста виробляють три великі ТЕЦ. Вихід з ладу лише однієї з них здатен залишити без опалення понад пів мільйона людей одночасно. Що більше в системі малих джерел тепла замість кількох великих, то менш критичними є наслідки удару по будь-якому окремому об'єкту. Саме тому децентралізація теплопостачання поступово перетворюється на новий галузевий стандарт. Європейські країни рухались у цьому напрямі десятиліттями в мирних умовах. Україні доводиться проходити той самий шлях у кілька разів швидше — під обстрілами і з постійною потребою відновлювати щойно пошкоджену інфраструктуру. Ігор Хазан, директор департаменту Home Comfort Group ТОВ "Роберт Бош Лтд" Чому громади обирають блочно-модульні котельні Інструмент, який дозволяє це зробити швидко, — блочно-модульна котельня. Модульну котельню збирають як готовий виріб на заводі задовго до того, як вона потрапляє на майданчик замовника. У виробничому ланцюжку компанія Bosch постачає ключові компоненти, зокрема котли, пальники, системи керування, запірну арматуру та прилади безпеки, а партнери, що виробляють самі модулі, додають насоси, теплообмінники, водопідготовку і збирають усе в готовий блок. На об'єкт така котельня приїжджає вже на 99 % готовою. Залишається встановити її на фундамент і підключити до наявних мереж — води, електрики, газу. Швидкість — головна перевага цього підходу. Від підписання договору до запуску котельні в середньому минає три-чотири місяці. Для порівняння, демонтаж пошкодженого стаціонарного об'єкта сам по собі може тривати до трьох місяців, і це ще до початку проєктування, будівництва та монтажу нового обладнання. Вартість модульної котельні завжди індивідуальна і залежить від потужності, комплектації та технічного завдання конкретного об'єкта, тому універсальної цифри тут не існує. Натомість красномовно говорить масштаб уже реалізованих проєктів у Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Миколаївській та Полтавській областях. Окремий, ще складніший клас рішень — аварійні котельні, які виробляють заздалегідь і тримають напоготові для громад, теплоенерго чи служб з надзвичайних ситуацій. Їхня головна вимога — максимальна автономність. Вони працюють одразу на двох видах пального, наприклад дизелі й газі різного тиску, мають захищений антифризом контур теплоносія, який не замерзає за будь-якої погоди, і резервний дизельгенератор на випадок знеструмлення. Коли десь руйнується джерело тепла, таку котельню ставлять на колісну платформу і привозять на об'єкт за лічені дні. Як це виглядає на практиці Один із переконливих прикладів цього підходу — Полтавська область. Після удару по місцевій ТЕС промислове місто в одну мить втратило джерело тепла для десятків тисяч мешканців. Замість того щоб роками відновлювати один вразливий об'єкт, міська влада зробила ставку на децентралізацію і за підтримки уряду Німеччини та агенції GIZ розгорнула мережу сучасних модульних котелень. Найсучасніша з них вражає навіть фахівців галузі: 75 відсотків обладнання — передове німецького виробництва, а працює котельня у повністю автоматичному режимі, без жодного оператора на майданчику. Один такий об'єкт забезпечує теплом цілий житловий квартал — 28 багатоквартирних будинків, де тепер про надійність опалення можна не перейматися. Не менш показовий приклад — клінічна лікарня в Сумській області, розташована за кілька кілометрів від лінії фронту. Для медичного закладу в таких умовах безперебійне тепло й гаряча вода означають можливість стабільно працювати та приймати пацієнтів незалежно від зовнішніх обставин. З квітня по червень 2025 року тут реалізували проєкт міжнародної технічної допомоги "Стратегія сталості міст у сфері життєзабезпечення міських громад в Україні". Усього за кілька місяців лікарня отримала автономне джерело тепла й гарячої води, яке сьогодні забезпечує безперебійну роботу не лише самого закладу, а й сусідньої лікарні протягом усього опалювального сезону. Серед обладнання, зібраного за європейськими нормами, — котли Bosch. Для медичного закладу за кілька кілометрів від бойових дій це гарантія, що взимку тут не доведеться обирати між теплом і лікуванням людей. Що далі Полтавська та Сумська області — лише два приклади ширшої картини. За останні три роки в Україні реалізували понад 50 подібних проєктів, переважно у прифронтових регіонах. Більшість котелень мають потужність до 4 МВт, але є й реалізовані проєкти потужністю до 25 МВт — цього достатньо, щоб опалити цілий житловий мікрорайон. Значна частина цих проєктів реалізована у партнерстві з GIZ. Один із прикладів — проєкт зі встановлення 13 блочно-модульних котелень, який отримав продовження у 2026 році і нині наближається до завершення. Співпраця виходить і за межі теплопостачання: разом з GIZ та Фондом декарбонізації України у 2024 році для 18 дитячих садків поставили понад 430 сонячних колекторів. Для громад, які вже перейшли на децентралізовану модель, це давно перестало бути тимчасовою відповіддю на виклики війни. Саме на цій основі вони вже планують відновлення теплопостачання й після завершення війни. https://epravda.com.ua/biznes/opalennya-bez-yedinoji-tochki-riziku-yak-ukrajina-perebudovuye-teplovu-infrastrukturu-824413/https://epravda.com.ua/biznes/promzoni-kiyeva-yak-zavodi-peretvoryuyut-na-novi-zhitlovi-kvartali-824590/Економічна правда<p> Забудовники дедалі частіше перетворюють колишні заводи і склади на житлові квартали. Яким може стати Київ після ревіталізації промзон? </p>Бізнес2026-08-13T12:00:00+03:00 Площа промислових зон Києва становить близько половини від житлових територій. Це величезні ділянки в межах міста вздовж залізниць і магістралей, де розташовані виробництва і склади. Зі зміною структури економіки фабрики та заводи втрачали своє початкове призначення і використовувалися як офіси, гуртові бази, складські приміщення, маленькі виробництва або занепадали. Головною цінністю стали земельні ділянки під цими промисловими активами, які їхні власники передавали девелоперам під забудову. Ще до великої війни для близько 20% київських промзон були розроблені документи про зміну цільового призначення землі, що відкривало шлях до спорудження житла. Хто і де в Києві перетворює промзони на нові житлові комплекси? Які особливості девелопменту таких територій? Промзони дочекалися жителів У 1906 році на південній околиці Києва побудували трамвайні майстерні. Через 30 років там створили завод електротранспорту і виробили перші київські тролейбуси. За час існування підприємство виготовило понад 3 тис. тролейбусів і близько 700 трамваїв. Зараз територія заводу розташована в центральній частині Києва, в історичній місцевості Саперне поле, поруч зі станцією метро "Либідська", оточена рядами "сталінок" і сучасними житловими комплексами (ЖК). "Останні 20 років на території заводу нічого не виробляли. Власники здавали приміщення в оренду під склади", – каже засновник компанії "КАН девелопмент" Ігор Ніконов. "КАН" розчистив ділянку від старих цехів і будує ЖК "Біоритм". За його словами, у світі спостерігається глобальна тенденція винесення промислових підприємств за межі міст, зокрема через екологічні проблеми. "Потреба в житловій забудові в столиці робить реалізацію житлового проєкту логічним рішенням", – додає Ніконов. Читайте також Промзони очікують жителів: де в Києві є вільна земля для забудовників ПрАТ "Київський електротранспортний завод" на 50% належить компанії з орбіти колишньої групи "Континіум" – власникам мережі автозаправних станцій WOG Степану Івахіву та Сергію Лагуру. 20-ма відсотками підприємства володіє інвестфонд "Стрім інвест" Інни Майструк – колишньої дружини забудовника і народного депутата Вадима Столара. Ніконов уточнює, що Майструк почала будувати на ділянці приміщення школи, але не завершила роботи. Вона вийшла з числа акціонерів і зміни в реєстрах мають незабаром відобразитися, додає власник "КАНа". Школу добудовує Ніконов і каже, що саме вони з "Континіумом" є "генеральними інвесторами" проєкту будівництва ЖК "Біоритм". У системі Opendatabot вказано, що акціонером фонду "Стрім інвест" Майструк з часткою 100% є політик і бізнесмен Ігор Кривецький. Ніконов запевняє, що це помилка і "дає голову на відріз", що Кривецького в проєкті немає. Читайте також Сховані за "фасадом". Хто насправді володіє будівельним бізнесом у Києві У девʼяти з десяти випадків девелопери не купують ділянки в промзонах, а зводять житло в співпраці з власниками заводів і складів, розповідає засновник компанії "РІЕЛ" Ростислав Мельник. "Землі не перебувають у приватній власності, вони орендовані в міста, а право на забудову отримується через право власності на нежитлові споруди. Будівлі демонтуються, а на їх місці реалізується житловий комплекс", – каже Мельник. На території промислової зони на вулиці Клеманській на Позняках "РІЕЛ" зводить ЖК Sister. Впритул будуються ще шість комплексів: у 2018 році депутати Київської міської ради ухвалили детальний план території, яким дали зелене світло перетворенню промзони "Позняки" на житлові квартали. Площа території, якої торкнуться зміни, – 226 га. Раніше на цьому місці розташовувалися будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради, бетонний завод, складські комплекси, гаражні кооперативи, станції техобслуговування автомобілів, кілька виробників меблів. "Окремі споруди використовувалися під невеликі виробництва або здавалися в оренду різним господарським суб'єктам, але це вже не були ті великі промислові підприємства радянських часів", – каже Мельник. Одним із замовників будівництва ЖК Sister, а отже, орендарем ділянки, є компанія "Глобал-рент". Її співвласниця Тетяна Вʼязовченко є матір'ю ексзаступника міністра енергетики та колишнього співробітника СБУ Олександра В'язовченка. Землі біля метро як цінний ресурс У 2025 році в інтерв'ю виданню "Ліга" CEO компанії "Ковальська" Сергій Пилипенко повідомив про підготовку проєкту ревіталізації промислової зони на території понад 20 га між станцією метро "Святошин" та Борщагівкою. Згодом стало відомо, що компанія отримала дозвіл на набуття контролю над ТОВ "Еталон девелопмент" (колишнім заводом залізобетонних виробів), яке володіє правом оренди ділянки на вул. Жмеринській, 1. Продавцем був співвласник інвесткомпанії InCo Home Богдан Серотюк. Раніше "Еталон девелопмент" належало Василю Хмельницькому. "На момент придбання це було непрацююче підприємство з виробництва бетонних виробів. Обладнання вже демонтували, будівлі та інженерна інфраструктура перебували в незадовільному технічному стані", – повідомили в компанії. Читайте також Василь Хмельницький: Не займаюся трьома речами — зброєю, наркотиками і бізнесом в Донецьку Відновлення виробництва на цій території потребувало б демонтажу старих будівель, заміни аварійних інженерних комунікацій та значних інвестицій у створення виробничого комплексу з відповідними екологічними вимогами, додають у "Ковальській". Девелопер побудує 12 житлових кварталів з будинками висотою від 6 до 15 поверхів, об'єктами соціальної та громадської інфраструктури. Проєкт перебуває на стадії розробки, старт будівельних робіт запланували на початок 2027 року. Поруч через дорогу на вулиці Святошинській розташоване одне з підприємств групи "Ковальська" – "Автобудкомплекс-К". Його територія становить 9 га. Як повідомили в компанії, ця локація може бути частиною проєкту забудови на наступних етапах, проте наразі концепція для неї не розробляється. У 2020 році в інтерв'ю ЕП Пилипенко розповідав, що "чудово ставиться" до ідеї забудови великої промзони "Теличка" в Києві, де в "Ковальської" також є виробничі потужності, адже вартість ділянки під заводом "набагато вища" за майновий комплекс. Читайте також Нові "сірі кардинали". Хто із забудовників впливає на київську владу Забудовник Stolitsa Group, який в останні роки забудовував плодові сади на Виноградарі та зелені зони на Осокорках, почав проєкт з перетворення промзони на проспекті Нарбута. Поруч зі станцією метро "Дарниця" на місці, де працювало АТ "Київметал", звели каркаси двох будинків. Назви ЖК ще немає – Stolitsa Group не анонсувала старт проєкту і не оголошувала продаж квартир. Компанія не вперше відмовилася від залучення коштів приватних інвесторів на етапі котлована. Такий підхід вона практикувала і з ЖК "Варшавський" у 2022 році, коли будувала "за свої", а квартири продавала на етапі високого ступеня готовності будинку. Структури Stolitsa Group викупили АТ "Київметал" у 2021 році в дружини колишнього народного депутата Лева Миримського Вікторії. Остання має російське громадянство і веде бізнес в анексованому Криму. У пресслужбі компанії відмовилися від коментарів для цієї статті, бо ще не анонсували проєкт. "Київметал" – не спадкове радянське підприємство. Воно виникло в 1990-х роках у санітарно-захисній зоні залізничної вантажної станції "Київ-Дніпровський" як фірма з торгівлі металопрокатом та виробництва металевих виробів. Щодо цієї ділянки тривають суди. Київська міська прокуратура просить скасувати рішення Київради про затвердження детального плану території через порушення вимог містобудівного та земельного законодавства, а також нехтування державними та громадськими інтересами. З повідомлення прокуратури відомо, що на території "Київметалу" хочуть звести вісім 26-поверхових будинків. Скільки коштує будівництво в промзонах Забудова промислової території обходиться на 10-20% дорожче, ніж будівництво на чистій земельній ділянці, кажуть у "Ковальській". При цьому право на забудову промислових територій не дешевше, ніж "обжитих" ділянок, додає Мельник. "Девелоперу потрібно виконати великий обсяг підготовчих робіт і витратити від двох до п'яти років, щоб привести такі території до житлового будівництва, внести зміни до генплану та пройти погоджувальні процедури", – каже власник "РІЕЛа". Ніконов підтверджує: підготовка промислової ділянки до будівництва додає орієнтовно 20% до собівартості нульового циклу порівняно з вільною ділянкою – залежно від того, що залишилося на території і як далеко доводиться тягнути інженерні мережі. Проте Мельник каже, що зазвичай такі ділянки забезпечені потужними зовнішніми інженерними мережами: світлом, водою і газом. Читайте також Сергій Пилипенко, "Ковальська": Після обстрілів у жовтні попит на нові квартири взагалі став Власник "КАНа" згадує, як готував територію заводу "Вулкан" під будівництво ЖК "Комфорт таун": демонтаж цехів і фундаментів, вивезення й утилізація сотень тисяч тонн будівельних відходів, ліквідація старих підземних резервуарів, мастильних забруднень, азбестовмісних конструкцій, будівництво доріг. "Ми вивезли величезну купу землі, яка була просочена оливою чи якоюсь "хрінню". Знадобилася дезактивація", – каже девелопер. Основний виклик забудови промислових територій – їх оточення. Такі локації нерідко мають недостатньо розвинену соціальну та міську інфраструктуру, а якщо поруч продовжує функціонувати промислова зона, це може стримувати попит з боку покупців та інвесторів, пояснюють у "Ковальській". Усі забудовники, до яких звернулася ЕП, відмовилися називати суми інвестицій, необхідні для завершення проєктів. "Оцінювати інвестиції складно. Собівартість матеріалів та вартість робіт підрядників постійно зростають, деякі позиції тільки з початку 2026 року подорожчали на 30%", – каже Ніконов. Майбутнє київських заводів "Ковальська" понад сім років займається ревіталізацією промислових територій. У її портфелі проєктів є ЖК "Русанівська гавань" на території колишнього комбінату будівельних матеріалів та ЖК DOCK32 в подільській промзоні. Компанія також анонсувала ревіталізацію історичного казенного винного складу на Кудрявці. Мельник вважає промислові зони перспективними для розвитку багатофункціональних комплексів, де можуть поєднуватися житло, офіси, комерція та інші сучасні формати бізнесу. "Ревіталізація промислових територій цікава лише тоді, коли відбувається комплексно. Якщо побудувати лише один житловий комплекс серед старих промислових підприємств, люди не захочуть там жити", – каже девелопер. Читайте також Два генплани, обидва не працюють. Чому Київ розвивається хаотично і як це змінити Ніконов називає промзони головним ресурсом розвитку Києва. "У межах міста – сотні гектарів територій, які вже не працюють: не створюють робочих місць, не сплачують податки, але займають ділянки в обжитих районах з готовим транспортним каркасом. Їхній простій – це прямі втрати для міської економіки", – вважає забудовник. При цьому він не пропонує ставити ультиматум: або завод, або житло. "Це питання правильного місця для кожної функції. Сучасному виробництву об'єктивно зручніше там, де є логістика, під'їзні шляхи і місце для розвитку: в індустріальних парках на межі агломерації. Оптимальна модель для міста – змішана: житло, робочі місця, сервіси, громадські простори, зелені зони", – резюмує він. https://epravda.com.ua/biznes/promzoni-kiyeva-yak-zavodi-peretvoryuyut-na-novi-zhitlovi-kvartali-824590/https://epravda.com.ua/finances/nbu-vimagaye-zvilnennya-golovi-ukrposhti-cherez-pidozri-u-vidmivanni-11-mlrd-grn-824583/Економічна правда<p> <span><span>У Нацбанку виявили, що Укрпошта могла допомогти відмити 11 мільярдів гривень у перший рік великої війни. Чи призведе це до відставки Ігоря Смілянського?</span></span> </p>Фінанси2026-08-13T06:00:00+03:00 Наприкінці червня Національний банк зобов'язав державну Укрпошту звільнити з посади багаторічного керівника Ігоря Смілянського. Останній, на думку регулятора, "не відповідає вимогам до професійної придатності". На виконання свого рішення НБУ дав пʼять робочих днів, проте Смілянський досі на своїй посаді. Рішення НБУ стало кульмінацією тривалого публічного конфлікту з керівником Укрпошти. Центральним елементом цього протистояння, принаймні публічно, було бажання Смілянського створити "поштовий банк" і протидія НБУ цьому плану. Ба більше, перед поглибленням конфлікту регулятор дозволив створити банк приватному конкуренту Укрпошти – "Новій пошті". Це стало можливим завдяки закону про спрощену банківську ліцензію, який писали спеціально для державного оператора, а саме рішення викликало нову хвилю звинувачень з боку його керівника. Проте за публічним протистоянням Укрпошти і фінансового регулятора стоїть не лише суперечка навколо ідеї поштового банку. Редакція ЕП ознайомилася з результатами перевірки державної компанії за перший рік великої війни. Згідно з висновками Нацбанку, поштовий оператор міг стати одним із ключових елементів схеми з відмивання понад 11 млрд грн готівки невідомого походження. Саме цю перевірку в НБУ називають першопричиною своєї підвищеної уваги. Що виявили працівники Нацбанку в Укрпошті? Що про це думає Смілянський і чому в рішенні про його відсторонення ще зарано ставити крапку? "Брудні" гроші У 2023 році НБУ провів першу повноцінну перевірку Укрпошти як своєї піднаглядної у сфері дотримання правил фінмоніторингу. До цього виїзні перевірки компанії не здійснювалися, бо раніше Укрпошта не була підзвітна НБУ, а також через мораторій на перевірки під час карантину та перших місяців великої війни. У полі зору представників НБУ був період з 1 січня 2022 року по 31 липня 2023-го. Від джерел на фінансовому ринку ЕП вдалося ознайомитися із висновками цієї перевірки. Їх справжність підтвердили співрозмовники в наглядових органах та Укрпошті. За підсумками перевірки в лютому 2024 року НБУ оштрафував оператора на 17,39 млн грн. Держкомпанія не оскаржувала це рішення і сплатила штраф. Що виявила перевірка? За даними НБУ, Укрпошта здійснювала нетипові для себе операції: приймала готівкову виручку в компаній. Її загальна сума – 11,9 млрд грн, з яких 11,4 млрд грн (95,8%) надійшли від шести ТОВ: "Мєтапей", "Пейбокс", "Електрум пеймент сістем", "Глобалмані", "ФК "Контрактовий дім" та "Свіфт гарант". Деякі з них пов'язані з мережами платіжних терміналів (програмно-технічні комплекси самообслуговування або ПТКС). Так, "Мєтапей" і "Пейбокс" – юрособи, яким формально належали ПТКС виведеного з ринку "Айбокс банку", а "ФК "Контрактовий дім" та "Свіфт гарант" – юрособи, які стоять за мережами терміналів EasyPay і City24 відповідно. Останнім Нацбанк нещодавно виписав рекордні штрафи, 135 млн грн кожній, запідозривши їх у відмиванні мільярдів гривень готівки. Оновлено (13 серпня о 15:50). Вже після виходу матеріалу компанія "Свіфт гарант" (мережа терміналів City24) заявила, що наразі не співпрацює з Укрпоштою. "Договір між компаніями діяв з 2022 року до березня 2023 року та стосувався здавання торговельної виручки. За весь період дії договору через Укрпошту на рахунки "Свіфт Гарант" було зараховано 14,4 млн грн. Перше зарахування відбулося 22 червня 2022 року, останнє — 29 березня 2023 року, після чого договір було розірвано. Кошти, які здавалися як торговельна виручка, були отримані "Свіфт Гарант" у межах звичайної діяльності компанії: приймання комунальних платежів, поповнення мобільних рахунків, погашення кредитів та інших платежів клієнтів", – повідомили там. Щодо компаній "Електрум пеймент сістем" і "Глобалмані" в мережі поширювалася інформація про їхню ймовірну діяльність на тимчасово окупованих територіях часів АТО. Проте наразі деякі з цих публікацій видалені. "Глобалмані" заявляла, що таким чином на неї тиснув народний депутат минулого скликання Максим Поляков – фігурант антикорупційних розслідувань та "бурштинової" справи. Читайте також "Джерело чорної готівки у системі". НБУ покарав власників 70% терміналів самообслуговування країни Ключова претензія НБУ полягає в тому, що Укрпошта, отримуючи готівку від компаній, не вживала заходів фінансового моніторингу. Тобто представники пошти не перевіряли джерела походження готівки і не виявляли факторів ризику, які могли свідчити, що принаймні частина цієї готівки могла бути краденою. У наданих регулятору поясненнях Укрпошта казала, що залучала готівку в компаній, бо мала потребу в ній для виплати пенсій та соціальних платежів на територіях, наближених до зони боїв. Проте в НБУ виявили, що значну частину цієї готівки Укрпошта отримала в західних регіонах країни і замість виплати пенсій інкасувала ці кошти на свій банківський рахунок у відділеннях Ощадбанку. Іншими словами, йдеться про те, що Укрпошта виступила посередником, який отримував мільярди готівкових гривень невідомого походження від низки компаній, вносив цю готівку на свій рахунок в Ощадбанку, а потім переказував ці гроші названим компаніям, фактично легалізовуючи їх. Детальніша перевірка виявила низку підозрілих моментів: частину готівки Укрпошта отримувала від компаній вночі та вранці, коли її відділення не працювали; готівку до різних відділень Укрпошти в різних областях завозила одна особа протягом одного дня, що було складно реалізувати фізично; з деяких ПТКС протягом одного дня кілька разів забирали значні обсяги готівки. На деякі ризикові моменти звернули увагу працівники Ощадбанку, які приймали підозрілу готівку від Укрпошти. Однак повідомити про них банк вирішив майже через рік після того, як виявив таку підозрілу діяльність. 24 лютого 2023 року Ощадбанк написав регулятору листа, у якому вказав на різке збільшення обсягу готівки, яку Укрпошта здає до відділень банку на заході України. У листі, який цитується у висновках перевірки НБУ, Ощадбанк зазначає, що починаючи з липня 2022 року там зафіксували зростання обсягів готівки, яку Укрпошта здає до відділень у Закарпатській та Львівській областях, в 64,5 та 15 разів відповідно. Суми такої готівки сягають від сотень мільйонів до понад мільярда гривень на місяць. В Ощадбанку відмовилися підтверджувати чи спростовувати факт надсилання цього листа регулятору, оскільки викладена в ньому інформація є банківською таємницею.  Читайте також Важка ноша. Чи потягне "Гулівер" на дно державні банки Банк також вказав на те, що всю цю готівку перевозили неспеціалізованим транспортом без належної охорони. Як підтвердження походження готівки працівники Укрпошти надавали Ощадбанку чеки ПТКС, однак частина з них містила плутанину з датами інкасації, а також всі вони підписувалися однією особою. Ще один підозрілий момент – операції на сотні тисяч гривень вносилися до терміналів винятково купюрами по 500 грн з послідовними номерами. Це свідчило про те, що ці кошти могли бути краденими. Насамкінець в НБУ вказують на занижену комісію, яку Укрпошта брала із згаданих вище шістьох компаній. Стандартна ставка комісії Укрпошти за приймання готівкової виручки в той період становила 0,2%, проте для ТОВ, які викликали занепокоєння Нацбанку, застосували ставки комісії від 0,001% до 0,1%. Загалом на операціях з тими товариствами Укрпошта заробила 8,7 млн грн. За підрахунками Нацбанку, якби до цих компаній застосовували стандартну ставку комісії, то поштовий оператор міг би отримати 22,8 млн грн. Співрозмовники ЕП в наглядових органах зазначають, що за фактом завдання держкомпанії збитків від застосування знижених ставок комісії Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження і в межах розслідування проводила виїмку документів у Нацбанку. Редакція надіслала запит до СБУ, аби підтвердити чи спростувати це, але на момент виходу матеріалу відповіді не отримала. Що кажуть в Укрпошті ЕП звернулася за коментарем до директора Укрпошти Смілянського. Він відмовився коментувати перевірку НБУ, оскільки вона захищена банківською таємницею, однак погодився відповісти на запитання журналіста. Смілянський відкинув звинувачення у відмиванні готівки, вказавши, що держкомпанія отримувала кошти від піднаглядних Нацбанку суб'єктів. Зокрема – з терміналів самообслуговування "Айбокс банку", який тоді мав ліцензію НБУ. "Питання просте: якщо ми маємо справу з "Айбокс банком", який має ліцензію від НБУ, чи маю я ставити додаткові питання? Наприклад, якби ви були аптекою і продавали ліки, атестовані Держлікслужбою, то чи мали б ви перевіряти ці ліки – нормальні вони чи ні? Так само і з банком", – пояснює Смілянський. "У той самий період Укрпошта працювала з Укргазбанком, який покарали за міскодинг (операції з маскування платежів онлайн-казино; ці операції стали формальною причиною виведення "Айбокс банку" з ринку – ЕП). Чи означає це, що нас треба оштрафувати за співпрацю з цим банком?" – риторично запитує він. Читайте також Кінець гральним схемам. За що НБУ прикрив IBOX банк? При цьому його твердження дещо розходяться з поясненнями, які Укрпошта надавала НБУ під час перевірки. Так, у 2023 році держкомпанія казала, що залучала готівку в приватних підприємств, оскільки мала в ній потребу для виплати пенсій та соціальних допомог у зоні боїв. Водночас у коментарі ЕП Смілянський визнав, що Укрпошта залучала в компаній готівку в межах операцій з її інкасації (попри те, що ліцензії на відповідну діяльність держкомпанія не має). "Ми працювали як інкасатори: узяли готівку і поклали в банк. Нам можна висувати претензії, якби ми були банком і самі ганяли кошти, але ми взяли кошти і поклали в банк. Якщо банк мав питання, то мав би нас запитати, бо якщо ми мали перевіряти цих підприємців, то Ощадбанк мав би перевірити нас", – зазначив Смілянський. Співрозмовник ЕП в системі банківського нагляду зазначив, що НБУ не карав Ощадбанк за приймання "брудної" готівки. Він пояснив це тим, що за перевірку коштів відповідала Укрпошта як суб'єкт первинного фінмоніторингу. Оновлено (13 серпня о 10:35). Після публікації матеріалу представники НБУ вказали, що у травні 2024 року регулятор наклав штраф на Ощадбанк у розмірі 33,76 млн грн. Серед причин цього штрафу могли бути порушення при перевірці походження готівки від Укрпошти. Ігор Смілянський Фото ЕП ЕП запитала в Смілянського, чому більшість готівки держкомпанія отримувала на заході країни і там же здавала її в банківські установи, хоча офіційно пояснювала потребу в залученні коштів виплатою пенсій у прифронтових районах. Він відповів, що банківські відділення присутні не у всіх населених пунктах країни. "У нас відділень більше, ніж у всіх банків разом узятих, а підприємцям зручно здавати готівку там, де вони працюють, а не їхати в райцентр. Нагадую, що банки присутні лише в 4% населених пунктів країни", – сказав він. За словами Смілянського, після перевірки НБУ Укрпошта перестала надавати послугу з приймання готівкової виручки в підприємств, "щоб нас знову ні в чому не звинуватили", хоча ця послуга "була дуже вигідною для бізнесу і самої компанії". Читайте також "Повна херня". НБУ вимагає звільнення керівника "Укрпошти" Смілянського Встановлення зниженої ставки комісії для згаданих шести компаній Смілянський пояснив умовами співпраці з великими контрагентами. "Коли ми даємо знижку "Розетці" від стандартних тарифів за мільйон посилок – це теж збиток державі? Чи це дохід, бо без знижки не було б мільйона посилок?" – риторично запитує він. На зауваження Ощадбанку, що частина готівки могла бути краденою, Смілянський відповів так: "Ані з боку правоохоронних органів, ані з боку Нацбанку протягом усіх цих років не надходила інформація, що ця або будь-яка інша готівка була крадена або здобута нелегальним шляхом. Якщо це раптом стало відомо, то це, мабуть, питання не до Укрпошти, а до тих, хто мав стежити, щоб цього не сталося". Хто кого пересидить Співрозмовники ЕП в Нацбанку зазначають, що були шоковані, коли побачили масштаб проблем з фінмоніторингом усередині Укрпошти. Мовляв, саме після тієї перевірки регулятор почав набагато прискіпливіше ставитися до Смілянського, який за законом відповідає за фінансовий моніторинг як керівник компанії. Зрештою, результати тієї перевірки, їдкі та часом нецензурні висловлювання Смілянського в бік регулятора, які залишалися без належної реакції з боку наглядової ради та акціонера Укрпошти, стали підставою для проведення персональної оцінки топменеджера на предмет відповідності зайнятій ним посаді. "За результатами співбесіди та аналізу наявних матеріалів кваліфікаційна комісія НБУ дійшла висновку про наявність підстав для визнання Ігоря Смілянського таким, що не відповідає вимогам щодо професійної придатності, встановленим до керівника надавача фінансових платіжних послуг", – сухо повідомили в НБУ. Читайте також Голова "Укрпошти": Ми в дефолті – це пиз***ж Регулятор ухвалив рішення про відсторонення Смілянського, на виконання якого дав пʼять робочих днів. Голова Укрпошти сказав ЕП, що готує документи для судового оскарження цієї санкції НБУ. За статутом Укрпошти, її директора призначає та звільняє наглядова рада, однак вона наразі не сформована. Нацбанк очікував, що замість наглядової ради його вимогу виконає акціонер – Міністерство відновлення, інфраструктури та транспорту. Однак там брати політичну відповідальність за це рішення побоялися, переказують джерела ЕП. За словами співрозмовників ЕП в уряді і наглядових органах, Мінвідновлення схильне звільнити Смілянського. Там навіть знайшли кандидата на заміну, якого погодили з НБУ. Ним став Євген Дубогриз – заступник міністра відновлення, а до того – заступник директора департаменту фінансової стабільності НБУ. Однак відставку Смілянського нібито не підтримав президент Володимир Зеленський. Невдовзі ідея зміни керівника Укрпошти може отримати друге дихання. За словами співрозмовників ЕП в уряді та Нацбанку, Кабмін найближчим часом може призначити склад наглядової ради державного поштового оператора. Саме їй доведеться розглядати вимогу НБУ про звільнення Смілянського. Хоча на входження в курс справ та ухвалення остаточного рішення можуть піти місяці. Тим часом загроза відставки нависла вже над головою НБУ Андрієм Пишним. Співрозмовники у владі розповіли ЕП, що це питання обговорювалося на рівні президента. Верховна Рада може розглянути його після канікул – 18-19 серпня. Згодом співрозмовники ЕП повідомили, що на початку серпня Пишний відвідував Офіс президента, після чого від ідеї його відставки нібито відмовилися. Хай там як, проте навіть у разі звільнення Пишного посилена увага НБУ до Укрпошти нікуди не зникне. "У Нацбанку всі налаштовані серйозно: за будь-якого розкладу чи кандидатури голови фахівці і надалі будуть вимагати зміни керівника Укрпошти", – сказав ЕП поінформований співрозмовник в уряді. * * * Перевірка НБУ, яка виявила кричущі порушення правил фінансового моніторингу Укрпошти, пролила світло на ще одну деталь. Після виявлення фактів, які свідчили про відмивання понад 11 млрд грн готівки, в НБУ одразу не знайшли підстав для ухвалення рішення про негайне відсторонення Смілянського. Рекордні штрафи мережам ПТКС, які нібито здавали "чорну" готівку Укрпошті, регулятор виписав лише у 2026 році – через три роки після того, як сталося відповідне порушення. НБУ повільно реагує навіть на кричущі порушення чи суворість його реакції залежить від моменту, коли вона найбільш політично зручна? Якою б не була відповідь на ці питання, вона навряд чи сподобається банківському регулятору. https://epravda.com.ua/finances/nbu-vimagaye-zvilnennya-golovi-ukrposhti-cherez-pidozri-u-vidmivanni-11-mlrd-grn-824583/https://epravda.com.ua/power/reforma-kontrolyu-farmrinku-ukrajini-koli-z-yavitsya-noviy-regulyator-824529/Економічна правда<p> <span><span>Четвертий рік Міністерство охорони здоровʼя намагається створити новий орган контролю за фармацевтичним ринком. Його мають запустити з 2027 року, але відомство не встигає до дедлайну через внутрішній конфлікт. Що відбувається?</span></span> </p>Влада2026-08-12T07:00:00+03:00 Фармринок – один з найбільш зарегульованих секторів економіки. Його учасники можуть працювати лише за ліцензією. Аптеки, виробники й дистрибʼютори ліків мають відповідати вимогам щодо приміщень, персоналу та температурних норм. Ці вимоги мають сенс, якщо їх дотримання суворо контролюється. Українська система нагляду була сформована на початку 2000-х років. На думку вітчизняних урядовців та чиновників Євросоюзу, вона потребує реформування. У 2022 році держава вирішила ліквідувати одне з відомств з модерування фармринку – Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба або ДЛС), очільника якої у 2025 році викрили в корупції. Замість неї хочуть створити новий орган – Українське фармацевтичне агентство (УФА). Однак реформа стала жертвою політичних конфліктів. За пів року до запуску нового органу заступниця міністра охорони здоровʼя Марина Слободніченко, яка відповідала за цей проєкт, публічно подала у відставку через розбіжності з міністром Віктором Ляшком у поглядах на реформу. Як наслідок від попереднього плану змін можуть відмовитися. Євросоюзівці не задоволені. Хто регулює фармацевтичний ринок Закон "Про лікарські засоби", який регулює нагляд за фармринком, був ухвалений у 1996 році. Він визначає правила роботи ринку, який модерують три держоргани. Міністерство охорони здоровʼя (МОЗ) формує державну політику у сфері розробки, виробництва, контролю якості та реалізації ліків, керує програмами реімбурсації (компенсація коштів за продані ліки в межах державних програм). Держлікслужба видає та анулює ліцензії на виробництво, оптову та роздрібну торгівлю ліками, стежить за дотриманням правил ведення фармбізнесу, контролює якість продукції та перевіряє дотримання ліцензійних вимог. Державний експертний центр МОЗ (ДЕЦ) проводить експертизу реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, супроводжує їх державну реєстрацію та перереєстрацію, а також відповідає за фармнагляд (контроль безпеки ліків). Читайте також Фармацевтичний ринок у турбулентності: чому уряд не може приборкати ні аптеки, ні виробників З моменту формування цієї системи контролю фармринок суттєво змінився. Зараз він поділений між великими гравцями: пʼятьма провідними мережами аптек ("Аптека низьких цін", "Подорожник", "Аптека 9-1-1", "Бажаємо здоровʼя", "Доброго дня"), двома дистриб'юторами ("БаДМ", "Оптіма-фарм") та великими виробниками (зокрема "Фармак", Київський вітамінний завод, "Біофарма", "Дарниця"). Ці гравці стали такими впливовими, що система державного нагляду перетворилася на арену битви між інтересами бізнесу. На рівні Держлікслужби є навіть певна самоцензура. Вона зводиться до того, що порушення правил ведення фармбізнесу сприймають за норму, якщо мова йде про великих гравців. Наприклад, ЕП писала про перевірки однієї з найбільших аптечних мереж країни – "Подорожник". Тоді Держлікслужба підозрювала мережу в найманні працівників без фармацевтичної освіти, що є порушенням ліцензійних вимог. Пройшов майже рік, але справа не мала наслідків. За даними співрозмовників ЕП серед ексурядовців, дії щодо "Подорожника" зупинила Держрегуляторна служба за формальними причинами, а ДЛС не змогла відстояти свою позицію. Вони додали, що справу "затопив" підозрюваний у корупції ексголова ДЛС Роман Ісаєнко. Читайте також Аптеки відчули кадровий голод. Через дефіцит фармацевтів ліки продають люди без освіти Разом з тим інституційно ДЛС надто мала для регулювання фармринку. Вона недофінансована і недоукомплектована персоналом та обладнанням. Співрозмовник ЕП з фармринку переповідає, що аптечні мережі часто на власних автомобілях возять інспекторів ДЛС до точок продажу ліків, яким потрібно отримати ліцензію. Службових авто в працівників служби просто немає. "Про яку спроможність органу можна говорити, коли зарплата інспектора ДЛС 16 тисяч гривень, а фармацевта аптеки – близько 30 тисяч", – каже він. Новий орган фармнагляду Слабкість інституцій з нагляду за фармринком створює недовіру до української продукції з боку Євросоюзу. Тим часом фармакологічний сектор є одним з тих, без реформи якого вступ України до союзу буде малоймовірним. Ексзаступниця міністра охорони здоровʼя Марина Слободніченко переповіла ЕП історію, як намагалася отримати дозволи для повноцінного відкриття експорту ліків до ЄС (взаємне визнання GMP-сертифікатів). Очільниця Гендиректорату з питань охорони здоров'я та безпеки харчових продуктів ЄС Сандра Галіна відповіла їй, що Україна має "вибудувати довіру" до регуляторних органів фармсектору. У 2022 році Верховна Рада та президент підтримали євроінтеграційний закон "Про лікарські засоби" (набуває чинності 1 січня 2027 року). Документ передбачає створення органу держконтролю за ринком. Це була рекомендація Єврокомісії. У 2025-2026 роках МОЗ активно готувало підзаконні акти для нового органу. Відповідальною за цей процес була Слободніченко. Вона також вела комунікації з євросоюзівцями щодо створення нового органу. Читайте також Велика таблеткова змова: як Кауфман отримав контроль над арештованим російським фармдистрибʼютором У червні 2026 року Кабмін Юлії Свириденко ухвалив рішення про ліквідацію ДЛС та затвердив положення про новий орган – Українське фармацевтичне агентство. Назва ще може змінитися: один з чиновників в органах нагляду за фармринком звернув увагу на співзвучність скорочення УФА з російським містом. Орган наглядатиме за дотриманням правил ведення фармбізнесу, виробництва та імпорту ліків і видаватиме ліцензії. Раніше це робили ДЕЦ, МОЗ і ДЛС. УФА має отримати частину повноважень ДЕЦ, його штат збільшать. Там працюватиме тисяча службовців, у Держлікслужбі їх було до 500. Голову агенції оберуть на конкурсі за участю міжнародних представників. Орган отримає право на контрольні закупівлі і розширене фінансування. Кошти має забезпечити бізнес. МОЗ провалює реформу За пів року до запуску нового органу Слободніченко повідомила про свою відставку, пояснивши її тим, що не зійшлася з міністром охорони здоровʼя Ляшком у поглядах на створення Українського фармацевтичного агентства. Співрозмовники ЕП на ринку та серед колишніх урядовців наводять кілька деталей. За їхніми словами, Ляшко був незадоволений темпами реформи. Мовляв, законодавча база не була підготовлена до запуску УФА у визначені терміни. Два співрозмовники ЕП з фармринку та МОЗ заявляють, що темпи запуску УФА не відповідали запланованим. У МОЗ підозрювали, що Слободніченко готувала підзаконні акти нового органу "під себе", щоб у майбутньому його очолити. Читайте також Керівниця "Лубнифарм": Відчуваю задоволення від того, що аптеки перестали продавати ліки "Дарниці" Співрозмовники ЕП серед урядовців вважають, що це зробило конфлікт між Слободніченко та іншими функціонерами МОЗ особистим. "Марина будувала особисті контакти з європейцями, мала амбіції", – каже чиновник. За словами трьох обізнаних співрозмовників ЕП, за тиждень до відставки Слободніченко міністр під час наради на підвищених тонах розкритикував заступницю за розмови з євросоюзівськими партнерами за його спиною. Слободніченко в коментарі ЕП запевнила, що не збирається подавати свою кандидатуру на посаду директора нового відомства. МОЗ, як розповідають співрозмовники ЕП, має власну кандидатуру. Це голова ДЕЦ Едем Адаманов, якого називають чи не найбільш довіреним менеджером Ляшка у секторі. Саме Адаманов узяв на себе неформальну відповідальність за ДЛС у момент звільнення Ісаєнка після корупційного скандалу. За словами співрозмовників, його хочуть просунути на посаду в обхід конкурсу через малі шанси на перемогу. Адаманов підтвердив ЕП наміри подавати свою кандидатуру на посаду очільника УФА, але запевнив, що це має відбутися тільки через конкурс. Керівник ДЕЦ упевнений у своїх шансах очолити новий орган. Читайте також Ліки без аптек: на фармацевтичний ринок проситься ритейл Він вважає, що створення цього органу шляхом ліквідації ДЛС ризиковане для безперервної роботи фармсектору. На його думку, положення про УФА, запропоноване Слободніченко, не передбачає перехідного періоду. "Якщо ми 1 січня 2027 року всіх звільняємо, оголошуємо нові конкурси, перериваємо процеси реєстрацій, то 2 січня в аптеках почнуть зникати ліки", – каже Адаманов. За його словами, Україна не має необхідної кількості кадрів для запуску нового органу з 1 січня 2027 року. Такої ж думки про проєкт Слободніченко, кажуть співрозмовники видання, дотримуються і інші чиновники міністерства. Унаслідок перипетій навколо реформи затверджені урядом постанови щодо УФА, за словами співрозмовників ЕП, імовірно, будуть переписані. Розглядається варіант відмови від ліквідації ДЛС на користь реорганізації відомства. Чи змінить це логіку реформи? Частина співрозмовників ЕП підозрює, що реформування Держлікслужби може перетворитися на звичайне перейменування. Дату запуску нового органу – 1 січня 2027 року – МОЗ нібито вважає нереалістичною. Новий дедлайн, про який говорять, – липень 2027 року. Ще два співрозмовники ЕП в Кабміні стверджують, що МОЗ "намагатиметься" встигнути підготувати підзаконні акти до дедлайну, але це потребуватиме надзусиль. Читайте також Приструнити аптеки? Чому держава допускає "Укрпошту" та АЗС на фармринок Слободніченко стверджує, що перенесення термінів запуску нового органу підірве очікування Єврокомісії. За її словами, євросоюзівці вже зверталися за поясненнями і "сподіваються, що терміни та логіка реформи залишаться без змін". Що важливо: Держлікслужба перебуває в стані ліквідації, тому є ризик, що профільний орган фармнагляду залишатиметься в цьому статусі ще майже рік. За все заплатить бізнес Попри призупинену реформу, один її аспект, найімовірніше, не зміниться: співфінансувати УФА має бізнес. За даними співрозмовників ЕП на ринку, МОЗ очікує, що 70% потреб нового органу мають покрити гравці фармринку. Таку ідею пояснюють відсутністю альтернативних джерел фінансування. Слободніченко зазначає, що Мінфін був готовий гарантувати новому органу бюджет на тому ж рівні, що й Держлікслужбі. За умови збільшення штату та запланованого масштабу органу цього було недостатньо. Держава розробила складну схему збору внесків з фармбізнесу, які будуть залежати від типу бізнесу (виробник ліків, дистрибʼютор, аптека, власник ліцензії на лікарський засіб). Наприклад, збори для аптек передбачені з кожної точки продажу, для заводів – з місця виробництва. Відрізнятимуться для них і ставки збору. Щорічні внески сплачуватимуться двома платежами протягом року. Фармбізнес цією моделлю незадоволений, найбільше – аптеки. Вони не згодні із сумами внесків. Бізнес та МОЗ провели близько 30 нарад, на яких обговорювали модель фінансування нового органу. За результатами цих перемовин ставки для аптек знизили вдвічі. Після звільнення Слободніченко, за словами наближених до МОЗ співрозмовників, порядок сплати внесків знову переглянуть. Читайте також Довоювались. Через конфлікт з аптеками "Дарниця" призупинила виробництво ліків Деякі співрозмовники ЕП з фармбізнесу натякають, що однією з причин конфлікту Ляшка та Слободніченко були провалені перемовини останньої з аптеками. ЕП звернулася до фармбізнесу за коментарем щодо внесків, які мають запрацювати з 1 січня 2027 року. Директорка з корпоративних комунікацій найбільшого виробника ліків "Фармак" Євгенія Піддубна розповіла, що компанія згодна сплачувати внески, але їй не до кінця зрозуміло, за що платитиме бізнес. "Більш збалансованим був би підхід, за якого бізнес фінансує роботу агентства переважно через оплату конкретних регуляторних послуг", – каже Піддубна. Аптечна професійна асоціація України (АПАУ) в публічному листі попередила, що збори з бізнесу пропорційно збільшать ціни на ліки. "Розміри внесків можуть суттєво перевищувати фактичні витрати, пов'язані із здійсненням заходів державного контролю щодо окремих категорій ліцензіатів, та призведе до збільшення вартості ліків на величину коштів, які необхідні для утримання нового регуляторного органу", – йдеться у відкритому листі АПАУ до Кабміну. * * * Реформування органів регулювання не має залежати від імен чиновників. Воно відбувається шляхом системної роботи та прогнозованості. Наразі фармсектор і партнери з ЄС перебувають у невизначеності. Це негативно впливатиме на довіру до українських інститутів, повернути яку мав на меті запуск оновленого органу. У цій історії зараз стоять три крапки, однак плану запуску реформи, яку обіцяли і бізнесу, і Євросоюзу, наразі не має навіть МОЗ. https://epravda.com.ua/power/reforma-kontrolyu-farmrinku-ukrajini-koli-z-yavitsya-noviy-regulyator-824529/https://epravda.com.ua/energetika/yuliya-sviridenko-mozhe-ocholiti-naftogaz-naperedodni-skladnoji-zimi-824531/Економічна правда<p> <span>Головою НАК "Нафтогаз" можуть призначити колишню прем'єрку Юлію Свириденко. Як виникла ця ідея?</span> </p>Енергетика2026-08-11T16:00:00+03:00 За кілька місяців до початку надскладної зими Нафтогаз готується отримати нового керівника. Причому очолити компанію може не енергетик чи досвідчений менеджер групи, а нещодавно звільнена прем'єр-міністерка Юлія Свириденко. Ще кілька тижнів тому у владі розглядали інший сценарій: після призначення керівника компанії Сергія Корецького премʼєр-міністром залишити виконувачем обов'язків голови Нафтогазу Сергія Федоренка, пройти опалювальний сезон і вже потім провести прозорий конкурс на посаду постійного керівника. Тепер від цієї ідеї, схоже, вирішили відмовитися. ЕП з'ясувала, чому кандидатура Свириденко опинилася на столі, як може пройти її призначення та які ризики воно несе. Як готують крісло для Свириденко Голову правління Нафтогазу призначає наглядова рада компанії. До її складу входять сім членів: чотири незалежні директори і три представники держави. Наразі рада складається з шести осіб, бо одне місце представника держави вакантне. Отже, перед призначенням необхідно сформувати повний склад наглядової ради. У день публікації матеріалу, 11 серпня, стало відомо, що вакантне місце зайняв Олексій Соболев. Раніше він був заступником Свириденко в Мінекономіки, а згодом очолював це міністерство в її уряді. Читайте також "Ніхто навіть не може уявити, якою буде зима". Чи чекати українцям енергетичного колапсу? Як стало відомо ЕП, після цього наглядова рада планує ввести Свириденко до правління Нафтогазу, а згодом покласти на неї обов'язки голови. Наступним кроком (імовірно, ближче до весни) має відбутися конкурс, у якому з великою ймовірністю переможе Свириденко. Подібну схему успішно відпрацювали в державному "Операторі ГТС", де генеральною директоркою за тим же принципом зробили Наталію Бойко. Усю хронологію ЕП описувала на початку лютого, за п'ять місяців до офіційного оголошення конкурсу. Чому саме Свириденко На перший погляд, кандидатура Свириденко виглядає нетипово, оскільки її кар'єра не була пов'язана з енергетикою. Свій професійний шлях експрем'єрка починала в приватному секторі. Згодом вона працювала в Чернігівській обласній державній адміністрації, а в 2019 році перейшла до центральної влади, де стала заступницею міністра економіки Тимофія Милованова. У листопаді 2021 року вона очолила Міністерство економіки і стала першою віцепрем'єр-міністеркою, а влітку 2025-го Верховна Рада призначила її головою уряду. Свириденко має значний бекграунд у державному управлінні, але досвід роботи в нафтогазовій галузі в неї відсутній. Це одне з головних питань щодо її кандидатури напередодні надскладної зими. "Нафтогаз – це велика та складна в управлінні державна компанія. Щоб забезпечити успішне проходження опалювального сезону, керівник має розумітися на видобутку, роботі сховищ, закупівлях, імпорті газу. Вочевидь, такого досвіду Юлії Анатоліївні бракує", – каже один із співрозмовників ЕП в уряді. Читайте також Росія б'є по видобутку. Чи вистачить Україні газу і грошей на зиму Водночас опитані ЕП учасники ринку та представники влади не оцінюють цю кандидатуру однозначно негативно. Один з них називає експрем'єрку "не найгіршим" варіантом серед можливих, хоча й визнає брак профільної експертизи. Інший співрозмовник вважає, що для довгострокового розвитку компанії така кандидатура може виявитися слабкою. "Нафтогазу потрібен керівник, який добре розуміє галузь", – стверджує він. "З точки зору прориву і стратегії це шлях у нікуди. Треба глибоко розуміти специфіку енергетичного ринку", – вважає джерело в Кабміні. В історії з призначенням може йтися не лише про професійні якості кандидатки. За словами співрозмовника ЕП в парламенті, ініціаторкою могла стати сама Свириденко: нібито вона запропонувала президенту розглянути її кандидатуру. "Юля відмовилася йти послом у США. Натомість на зустрічі із Зеленським вона запропонувала свою кандидатуру на посаду голови Нафтогазу, бо там кращі умови та зарплата", – розповідає один з народних депутатів. Згідно з декларацією колишнього голови правління Нафтогазу Сергія Корецького, у 2025 році він отримав від компанії, яку очолював з травня, 14,45 млн грн – по 1,93 млн грн щомісячно. "Остаточне рішення про призначення поки не ухвалене, але, судячи з дій і сигналів навколо, усе йде до цього. Хоча в останній момент усе ще може змінитися", – підсумовує співрозмовник. * * * Якщо Свириденко справді очолить Нафтогаз, їй доведеться зайти в компанію у вкрай складний момент. До початку опалювального сезону залишаються лічені місяці, а перед групою стоїть низка складних завдань: від пошуку фінансування та закупівлі газу до захисту й відновлення об'єктів, пошкоджених тривалими російськими атаками. Зміна керівника напередодні зими створює додаткові ризики. Новій очільниці доведеться швидко зануритися в проблеми всіх бізнесів групи, ключові контракти та газовий баланс країни і водночас ухвалювати рішення в умовах постійних атак. Наскільки виправданою виявиться ця ставка і чи зможе Свириденко впоратися з усіма викликами, стане зрозуміло найближчими місяцями. https://epravda.com.ua/energetika/yuliya-sviridenko-mozhe-ocholiti-naftogaz-naperedodni-skladnoji-zimi-824531/https://epravda.com.ua/biznes/eksperti-ahrefs-i-se-ranking-rozkazhut-yak-biznesu-zberegti-trafik-v-epohu-ai-poshuku-824298/Економічна правдаБізнес2026-08-11T13:00:00+03:00 Сайти можуть залишатися на високих позиціях у Google, але отримувати менше переходів. Причина — користувачі дедалі частіше знаходять готові відповіді в AI Overview, ChatGPT і Gemini, не відкриваючи першоджерела. Для бізнесу це означає нові ризики: падіння органічного трафіку, менше лідів і необхідність переглянути звичну SEO-стратегію. Як зберегти трафік в епоху AI-пошуку та адаптувати сайт і контент до нових правил, розкажуть експерти Ahrefs, SE Ranking, SeoProfy та інших компаній на онлайн-конференції AI SEO Day 2026, яка відбудеться 19 серпня. Серед спікерів конференції: Tim Soulo, керівник відділу маркетингу Ahrefs; Богдан Бабяк, CMO у SE Ranking; Антон Воронюк, CBDO Webpromo Group та сертифікований Generative AI Leader; Сергій Кокшаров, незалежний SEO-експерт та автор блогу DevakaTalk; Андрій Шум, Head of SEO у SeoProfy; Анастасія Красюкова, Founder & CEO UPCORN AGENCY, ex SEO Lead Promova (Genesis); Ігор Рудник, керівник referr.com.ua та collaborator.pro; Владислав Моргун, незалежний SEO-спеціаліст; Євген Саргош, засновник маркетингової агенції Phoenix Project; Nicholas King, Sr. SEO & Digital Experience Manager at Udemy. Одна з доповідей буде присвячена дослідженню 100 тисяч сайтів, понад 34 мільйонів запитів із Google Search Console та 3,5 мільйона згадок у великих мовних моделях. На основі цих даних покажуть, що насправді впливає на видимість бренду в AI-пошуку та які метрики бізнесу варто відстежувати вже зараз. Також учасники дізнаються: як адаптувати сайт і контент до AI Search; що впливає на появу бренду у відповідях ChatGPT, Gemini та інших AI-систем; як аналізувати релевантність текстів за допомогою ембеддінгів; які SEO-процеси можна автоматизувати без втрати якості; чому брендові згадки стають новим фактором видимості; як змінюються робота SEO-команд, KPI та вимоги до фахівців; які завдання варто делегувати AI, а де його використання може зашкодити результату. Окремо обговорять GEO — оптимізацію контенту для генеративних пошукових систем, нові підходи до авторитетності сайтів та роль Digital PR у формуванні довіри до бренду. Організатори обіцяють зосередитися на практичних даних, кейсах та інструментах, які допоможуть SEO-фахівцям і бізнесу адаптуватися до змін у пошуку та не втрачати трафік, ліди й продажі. AI SEO Day 2026 відбудеться 19 серпня в онлайн-форматі. Початок — о 09:00 за київським часом. Участь у прямому ефірі БЕЗКОШТОВНА за попередньою реєстрацією. https://epravda.com.ua/biznes/eksperti-ahrefs-i-se-ranking-rozkazhut-yak-biznesu-zberegti-trafik-v-epohu-ai-poshuku-824298/https://epravda.com.ua/interview/oksana-ferchuk-pro-nove-mincifri-diyu-brave1-ta-shi-824501/Економічна правда<p> Оксана Ферчук очолила Мінцифри після років, коли відомство асоціювалося з Михайлом Федоровим. Чи зможе вона зробити міністерство своїм? </p>Інтерв'ю2026-08-11T06:00:00+03:00 Кабінет нової міністерки цифрової трансформації Оксани Ферчук майже порожній. На стінах немає фотографій, на полицях – особистих речей, які зазвичай з'являються в робочому просторі з часом. Вона лише починає облаштовуватися тут – так само, як і входити в нову для себе роль. Як і у випадку з кабінетом, героїня цього інтерв'ю не поспішає облаштовувати нове місце під себе. Вона не змінює команду заступників і не відмовляється від стратегії міністерства, яка існувала до її призначення. Можливо, це питання часу, адже після призначення минули лише три тижні, а можливо, річ у тому, що для Ферчук перехід на нову посаду став несподіванкою. Утім, головне питання не в тому, коли вона принесе свої речі в кабінет, а в тому, хто відкрив для неї ці двері на шостому поверсі головної урядової будівлі країни. За годину розмови героїня інтерв'ю так і не сказала, від кого отримала пропозицію керувати міністерством. Ферчук очолила міністерство, яке в останні роки асоціювалося з Михайлом Федоровим. За цей час Мінцифри стало помітним не лише завдяки "Дії", а й через роботу з ІТ-бізнесом та оборонними технологіями. Тепер їй потрібно показати, яким буде Мінцифри без Федорова. Вона успадкувала команду, проєкти й темп попередника. Далі їй доведеться довести, що міністерство може рухатися не лише за інерцією. Чи буде "нова мітла мести по-новому"? ЕП поговорила з Ферчук про те, як вона отримала пропозицію очолити Мінцифри, які завдання перед нею поставили, які оновлення очікують на "Дію", що буде з Brave1 та як держава планує працювати зі штучним інтелектом. Про призначення на посаду міністра, зустріч з Корецьким, Зеленським та Арахамією — Від кого і за яких обставин ви отримали пропозицію очолити Мінцифри? — Це був дуже несподіваний етап. Я взагалі не збиралася залишати Міноборони. У Міноборони я прийшла самостійно у 2022 році й вважала, що під час війни треба робити все для Сил оборони. Пропозицію очолити міністерство я отримала одразу з кількох сторін. Обговорила її, зокрема, з командою, і ухвалила рішення. Познайомилася з прем'єр-міністром. Після розмови з паном Корецьким моє бажання і готовність працювати значно зросли. — Ви сказали, що отримали пропозицію з кількох сторін. Можете уточнити, від кого саме? — Не буду називати прізвища. — Михайло Федоров казав, що з ним ваше призначення не обговорювали. Парламентський комітет цифрової трансформації також заявляв, що вашу кандидатуру з народними депутатами не погоджували. Тому цікаво, від кого саме ви отримали цю пропозицію. — Колеги, я не буду коментувати прізвища. — Це була людина з команди президента? — Не буду коментувати прізвища. Це вже некоректно. Оксана Ферчук — Чи проходили ви співбесіди на цю посаду? — Так, я зустрічалася з прем'єр-міністром. Ми довго говорили про моє бачення, принципи, його бачення співпраці, його плани, порядок роботи і те, як він бачить роботу в команді. — Чи зустрічалися ви з президентом перед призначенням або після нього? Чи ставив він перед вами завдання? — У нас планується зустріч, щоб разом з прем'єр-міністром обговорити завдання. Читайте також Кінець епохи Мінцифри? Призначення Оксани Ферчук стане тестом на зрілість інституції — Які завдання в Мінцифри ставив перед вами прем'єр? — Він більше запитував про моє бачення і розповідав про принципи співпраці та основні завдання, які стоятимуть перед нами як перед урядом. — Які? — На перших кількох зустрічах ми з прем'єр-міністром говорили про три важливі пріоритети. Перший – Сили оборони, максимальне сприяння і допомога їм вистояти. Мені це дуже співзвучно і близько. Другий – економічний розвиток: втримати й розвивати економіку. Третій виклик – проходження складних безпекових умов, які насуваються. Нам треба підготувати всі сфери економіки до зими, зокрема й цифрову економіку, щоб гідно пройти цей період і мати можливість розвиватися далі. Ще один напрям, який прем'єр одразу зазначив, – це євроінтеграція і наш рух у цьому напрямку. — У Верховній Раді "Слуга народу" є найбільшою фракцією, без підтримки якої не проходить жоден законопроєкт. Чи зустрічалися ви з Давидом Арахамією? — Так, під час зустрічі із спікером парламенту Русланом Стефанчуком, був також пан Мотовиловець, у нас була спільна розмова. — А взагалі ви з Давидом Арахамією знайомі? — Ми були знайомі ще до війни, перетиналися в межах організації Digital Forum. Він був спікером на ньому, тоді і познайомилися. — Він з вами не спілкувався перед тим, як ви мали стати міністеркою? — Я вже відповіла на ці питання. Про розвиток міністерства та Brave1 — Яка ваша стратегічна візія? На чому ви хочете зосередитися? — По-перше, я була дуже позитивно вражена якістю команди і наявністю стратегії, за якою вона працювала. За три тижні ми з командою переглянули всі напрямки й стратегічні цілі. Основний фокус буде в кількох напрямах. Перший – послуги для громадян на базі "Дії". Тут ми хочемо швидше запускати нові послуги та перейти від підходу, коли людина сама приходить, шукає і замовляє послугу, до проактивного її пропонування. — Як це має працювати? — Це так званий підхід agentic services (ШІ-сервіси, які можуть самостійно виконувати завдання замість людини – ЕП). Держава має певні знання про людину. Наприклад, користувач навчається або має певний соціальний статус. На основі цього, знаючи наші державні програми й послуги, ми могли б проактивно пропонувати людині те, що їй доступно. – Це, умовно, пуш-сповіщення "Дії" про релевантні програми? — Ідея загалом схожа, але, думаю, пуш-сповіщення можуть трохи турбувати, тому ми спробуємо різні підходи до такого проактивного формату. До кінця року хочемо запустити першу послугу в такому форматі й подивитися, як це працюватиме. — Чи є ідеї щодо нових оновлень у "Дії", наприклад, проведення виборів? — Такого напряму зараз у дорожній карті немає. Водночас напрям опитувань та активної взаємодії з аудиторією точно є. У "Дії" 24 млн користувачів, це сильна аудиторія для проведення опитувань, розуміння настроїв і спільного управління дорожньою картою розвитку послуг. Ми вже намагалися тестувати це як інструмент в "Армії+" у військовій спільноті. Точно будемо пробувати робити це в "Дії". Читайте також "Людина знатиме, чи на обліку вона в ТЦК, має бронювання або відстрочку". Як працюватимуть "Армія+" та інші цифрові інструменти для ЗСУ — Ви згадали команду заступників. Чи плануєте переглядати її склад? — Команда дуже сильна, тому зараз планів щодо замін немає. Навпаки, ми напрацьовуємо спільний формат взаємодії й нові орієнтири. Будемо додавати нові напрямки. Зараз визначаємо, якими вони будуть, і дивимося, хто за що відповідатиме. Також наводимо фокус на ті проєкти, які будемо забезпечувати. — Що ви маєте на увазі під новими напрямками? — Йдеться не про кардинально нові напрями, а про новий підхід до технологій. Україна вже багато зробила в цифровій трансформації: побудувала базову інфраструктуру послуг, даних і обміну між реєстрами. За нашою оцінкою, близько 40% публічних послуг уже переведені в цифровий формат. Наступний етап – використання ШІ для публічних послуг та економіки. Також ми хочемо застосувати досвід Brave1 для розвитку продуктів подвійного використання. Не чекаючи завершення війни, потрібно вже зараз будувати індустрію, яка застосовуватиме підходи defense tech і в невійськових технологіях. Це важливо для диверсифікації та майбутнього розвитку економіки. Тому один із пріоритетів – створити таку ж сильну екосистему, як Brave1, але в non-defense секторі. — Потенційні донори для таких проєктів уже є? — Потенційних донорів ми бачимо передусім за кордоном. Є великі сподівання на взаємодію зі Сполученими Штатами. Думаю, восени ми ближче познайомимося з донорами, які готові інвестувати й працювати в цьому напрямі. Паралельно сформуємо законодавчу рамку й почнемо перші активності всередині України. — У попередньому уряді Мінцифри напрацьовувало так звану "Дію.City 2.0". Це те, про що ви зараз говорите? — Так, ідеться про "Дію.City Invest". Уже цієї осені ми плануємо ухвалити потрібну законодавчу рамку і дати можливість українським грошам, українським інвестиціям використовуватися в екосистемі стартапів. За цей період ми також хочемо подивитися, чи є інтерес з-за кордону – з боку донорів та інвесторів. Читайте також ІТ-індустрію переведуть на спецрежим: що в новій версії "Дія City" та як це може змінити ринок — У Мінцифри вже була стратегія Win-Win до 2030 року. Ви залишаєтеся в її межах, але змінюєте акценти всередині? — Так. Ідеологія використання продуктів подвійного призначення якраз вбирає в себе ті активності, які ми планували в межах "Дії.City", Diia.City Invest і стратегії Win-Win. До цього ми додаємо ШІ, для якого бачимо дуже великий простір для зростання. Тобто генеральний вектор ми зараз не змінюємо. — Чому ви вирішили залишити всіх заступників? Зазвичай, коли приходить новий міністр, він формує власну команду. — З більшістю з них я працювала ще з 2022 року. У Міноборони я змогла ефективно виконувати свої завдання зокрема завдяки підтримці Мінцифри. Я не нова людина для міністерства і бар'єра між мною і командою не відчуваю. — Чи спілкувалися ви з Олександром Борняковим після призначення? — Так, багато разів, він передавав справи. На першій же зустрічі я запропонувала йому залишитися в команді. Він подумав певний час і прийняв пропозицію та залишився моїм позаштатним радником. — До наглядової ради Brave1 його також рекомендувало Мінцифри? — Так, ми рекомендували й направили його від Мінцифри і вже там його обрали головою. Олександр відповідатиме за подальший розвиток цієї системи, що дуже добре, бо він має великий досвід у цьому напрямі. — З Михайлом Федоровим ви спілкувалися після призначення? — Так, спілкуємося. — Про що саме, якщо можете сказати? — Про робочі питання. Читайте також "Міністр як бог": що Федоров залишає після себе — Більшість проєктів Мінцифри ставали успішними, оскільки Федоров мав прямий доступ до президента і його безпосередню підтримку. Чи не зіштовхнуться ваші плани та концепція зі стіною перешкод без підтримки першої особи? — Час покаже, наскільки ефективно ми зможемо співпрацювати з новим урядом. Зараз у мене дуже позитивні враження від командної роботи з новими міністрами і від взаємодії з прем'єр-міністром. Думаю, що так само ми маємо вибудувати ефективні стосунки і взаємодію з Верховною Радою, профільними комітетами та президентом. Якщо чесно, я більше хочу концентруватися на тому, що ми робимо і які результати приносимо. Можливо, спрацьовує бізнес-бекграунд. Я вважаю, якщо ми робимо свою роботу добре й результати рухають країну вперед, то сприяння з різних боків ми отримаємо. Якщо результату не буде, то, мабуть, навіть особисті відносини чи знайомства не повинні допомагати. — Я з вами погоджуюся, але в нашому контексті це не завжди так працює. Іноді політичний вплив потрібен просто для того, щоб хороші речі могли пройти. — Тому будемо будувати робочі контакти з усіма. Про гральний ринок та електронний акциз — У 2026 році Мінцифри формально втратило вплив на гральний ринок, але фактично координація між PlayCity та міністерством зберігалася до звільнення Геннадія Новікова. Чи плануєте повернути міністерству регулювання над сферою? — На сьогодні відповідальність за формування політики перебуває в нашій сфері відповідальності. Ця розірваність виглядає як питання, яке треба обговорити й осмислити. Ми домовилися з командою, підготували детальний аналіз: де ми зараз, що ще треба зробити, щоб вважати певний етап цієї реформи завершеним. Готуємося до зустрічі з прем'єр-міністром, щоб обговорити це питання. — Тобто прем'єр-міністр бачить, що це зараз ваша зона відповідальності? — Вона фактично зараз наша. Ми домовилися, що обговоримо питання розвитку цього напряму. Він важливий для країни. Там зроблено дуже багато роботи, але цей ринок потребує подальшого руху в бік прозорості. — У вас було бажання позбутися цього напряму? Це доволі токсична історія, через яку в Мінцифри було багато конфліктів. — Ви ставите питання в ключі, у якому я взагалі не розглядаю роботу на державній службі. Це не питання "подобається" чи "не подобається". Якби мене питали, чи подобається мені державна служба, я б відповіла: ні і ніколи б на ній не з'явилася. Я прийшла на державну службу у 2022 році, тому що почалася війна. Чоловіки з моєї родини пішли на фронт, а я на фронт не пішла. Я прийшла в держсектор і сказала: я щось умію, я готова працювати. — Роботу Мінцифри у сфері грального ринку також активно критикував народний депутат Данило Гетманцев. Основна критика стосувалася ДСОМ (державної системи онлайн-моніторингу). Ви вже з ним зустрічалися й обговорювали ці питання? — Ми зустрічалися, говорили про електронний акциз і про цей напрям. Зустрічі були разом з прем'єр-міністром. І електронний акциз, і PlayCity – важливі напрями для уряду й економіки. Тому і там, і там триває робота з комітетом для узгодження спільної позиції і руху вперед. Поки що діалог конструктивний. Читайте також Азарт без контролю: чому держава досі не бачить реальні ставки і виграші — Наскільки нам відомо, новий голова PlayCity має обиратися через конкурс. Його проведе міністерство? — Існує певна колізія. Є думки, що це треба проводити через конкурс. Одночасно є позиція органів, які за це відповідають, що під час війни конкурси не проводяться. Поки це в проміжному стані. Насправді було б дуже добре, якби нам не довелося обирати нового голову, а поточний голова залишився на посаді. — А він хіба звільнився чи його заяву не підписали? — Я ж не Кабінет Міністрів, тому точно не знаю. Але якщо людина добре виконує свою роботу, було б добре, щоб вона продовжувала її виконувати, навіть попри зміну політичного контексту. — Ви не бачите тут можливого конфлікту? Гетманцев прямо критикував Новікова й звинувачував його в затягуванні створення ДСОМ. Якщо він залишиться, імовірно, депутати матимуть претензії. — Я намагаюся будувати роботу з усіма з чистого аркуша – з довірою й відкритістю, без емоцій і персонального контексту. Для мене важливо не те, хто з ким у конфлікті, а що ми будуємо, навіщо і який результат це дає. Це технократичний підхід: людина приходить на посаду, виконує свої обов'язки і колись з неї йде. Тому зараз моя позиція щодо команди, нових міністрів і всіх стейкхолдерів максимально конструктивна. Подальша робота залежатиме від того, наскільки ефективною буде наша взаємодія. Оксана Ферчук та Руслан Стефанчук — Чому міністерство вирішило відтермінувати впровадження еАкцизу? — Ми реально оцінили готовність системи й ринку до його впровадження. За перші три тижні це був один із проєктів, який забрав у мене найбільше часу. Проєкт амбітний і корисний, багато роботи вже зроблено. Але технологічна частина ще перебуває в розробці, а економічні оператори не встигли побудувати й протестувати інтеграції. Йдеться приблизно про 80 тисяч учасників ринку. Разом із Мінфіном, податковим комітетом, алкогольними асоціаціями та бізнесом ми дійшли висновку, що якісно запустити систему 1 листопада неможливо. — Який шлях впровадження ви обрали? — Ми продовжуємо активно тестувати систему з тими гравцями, які вже до неї зайшли. Їх поки мало, з 80 тисяч операторів тестуються близько 450. На мій погляд, цього недостатньо, щоб запускати систему через три місяці. Нам потрібно залучити значно більше учасників – 20-30 тисяч компаній. Треба мотивувати їх зайти в систему, пройти тестування, побудувати інтеграції й повноцінно запуститися. Тому ми домовилися з асоціаціями та великими виробниками, що разом будемо активніше залучати їхніх дистриб'юторів до тестування системи. Паралельно плануємо швидко внести зміни до закону, щоб перенести фінальний запуск реформи на початок липня 2027 року. Але до цього всі оператори мають бути зареєстровані в системі. — Ви не думали розділити запуск для алкоголю і тютюну? — Ми так і будемо їх розділяти в роботі. Навіть архітектурно можливі різні підходи. Робота з дистриб'юторами й зануренням екосистеми точно буде розділена. Це різні виробники, різні асоціації, різні коментарі й різні вимоги. По суті, у нас формуються дві різні схеми. Про національну LLM та проходження зими — Міністерство активно розвиває напрям ШІ. Зокрема, є Center of Excellence, який працює над створенням національної мовної моделі (LLM). Зможете запустити її до кінця 2026 року? — Так, минулого тижня ми зустрічалися з усіма гравцями, які об'єднані навколо запуску цієї моделі. Обговорили графік: до кінця грудня плануємо мати тестову версію, а в січні хочемо викласти першу тестову версію в публічний доступ. Читайте також ШІ з українським акцентом: що створюють Мінцифра та "Київстар" і кому це потрібно — Вона буде реалізована через "Дію" чи це буде окремий інтерфейс? — Я не думаю, що це буде пов'язано з "Дією". — Ми говорили про складну зиму, яка наближається. Чи працює Мінцифри з мобільними операторами та інтернет-провайдерами, щоб вони могли стабільно надавати послуги під час можливих блекаутів? — Так, іде активна співпраця. Ми напряму працюємо з мобільними операторами й обговорюємо посилення вимог до безперебійного надання зв'язку під час блекаутів. — Про які вимоги йдеться? — Ми хочемо збільшити кількість годин, протягом яких базові станції зможуть працювати в умовах блекауту. Це дуже проста метрика. — На скільки годин ви хочете збільшити автономність базових станцій? — Хотілося б, щоб базові станції могли працювати автономно не кілька годин, а кілька діб. Читайте також Ніхто у світі не зміг би виконати вимогу Зеленського: як мобільні оператори готуються до вимкнень світла — У 2025 році операторів зобов'язували купувати генератори, а обслуговування частково мало лягати на місцеву владу. Ви хочете збільшити кількість базових станцій, підключених до генераторів? — Ми працюємо саме над збільшенням кількості годин автономної роботи. Як це побудувати – ми теж розуміємо. Крім того, нам важливо оцифрувати всю цю взаємодію. Можете уявити кількість базових станцій, які потребуватимуть ручного виїзду людини й втручання. Ми хочемо автоматизувати цей процес, щоб інформування відбувалося автоматично, а в нас був доступ до моніторингу й візуалізації роботи системи. — Які інші елементи інфраструктури важливі для проходження зими? — Використання інтернет-мереж, які працюють без електроживлення. Тут, на мій погляд, у нас великий виклик, бо лише 53% домогосподарств використовують такі мережі. За інформацією операторів, навіть у містах, де вони повністю перейшли на сучасні мережі й фактично проклали їх паралельно, люди не підключаються. Поки немає блекауту, вони не бачать потреби. Тому ми зараз думаємо, якими мотиваційними й медійними інструментами спонукати людей зробити це заздалегідь, поки немає форс-мажору. https://epravda.com.ua/interview/oksana-ferchuk-pro-nove-mincifri-diyu-brave1-ta-shi-824501/https://epravda.com.ua/biznes/trudovi-prava-pracivnikiv-yaki-vimogi-robotodavcya-ye-zakonnimi-a-yaki-ni-824487/Економічна правда<p> <span><span>Не всі вимоги роботодавця законні. Як відрізнити суворі правила від порушення трудових прав і що робити працівнику, якщо роботодавець переходить межу?</span></span> </p>Бізнес2026-08-10T16:00:00+03:00 Працювати всю зміну стоячи, навіть коли немає клієнтів. Не користуватися телефоном. Не мати можливості пообідати. Такі правила працівники дедалі частіше обговорюють у соцмережах і намагаються з'ясувати, де закінчуються вимоги роботодавця і починається порушення трудових прав. У Threads українці розповідають про правила, які встановлюють роботодавці, шукають підтвердження власного досвіду та спонукають ділитися своїми історіями. Частина таких історій викликає обурення: мовляв, покупцям у магазині байдуже, сидить продавець чи стоїть. Інші зауважують, що роботодавець має право встановлювати правила, а працівник погоджується з ними при укладанні угоди. Де в таких ситуаціях проходить межа між неприємним або суворим правилом роботодавця і порушенням трудових прав? Де починається порушення прав Працівник не може вважати порушенням трудових прав кожну вимогу роботодавця, яка йому не подобається. Адвокат юридичної компанії Gracers Ярослав Малік каже, що універсального критерію для визначення наявності порушення немає, але порушення виявляються через відповіді на три запитання. Перше – чи існує в Кодексі законів про працю (КЗпП), спеціальному законі, колективному чи трудовому договорі норма, якої не дотримався роботодавець. Друге – чи погіршується становище працівника порівняно з мінімумом, гарантованим законом. Третє – чи діяв роботодавець у межах своїх повноважень. Водночас роботодавець не може вимагати від працівника виконання будь-яких правил лише тому, що працівник погодився на них у трудовому договорі. Якщо ці правила погіршують становище працівника і не відповідають законодавству, вони не стають законними лише через підписання договору. Приклад. Якщо роботодавець прописав у договорі додаткові підстави для звільнення (вагітність, одруження) або скоротив тривалість відпустки до 14 днів замість гарантованих законодавством 24 днів – такі вимоги незаконні. Читайте також 50-річні й старші: уряд Свириденко шукає кадрові резерви всередині країни Роботодавець має ознайомити працівника з правилами внутрішнього розпорядку та відпочинку, а також з положеннями колективного договору, якщо він укладений. У випадку конфлікту важливо розрізняти дві речі: законні правила організації роботи, які можуть бути незручними для працівника, і вимоги, що виходять за межі повноважень роботодавця або суперечать законодавству. Чи можна заборонити телефон Малік пояснив, що заборона користуватися особистим телефоном під час робочого часу не є порушенням трудових прав, адже працівник має використовувати робочий час для виконання своїх обов'язків. Водночас така заборона має межі. Вона не повинна поширюватися на час перерви чи обіду, коли працівник може розпоряджатися своїм часом на власний розсуд (до того ж обідній час неоплачуваний). Роботодавець також не має права вимагати показати особисту переписку, перевіряти вміст телефона або просто забирати пристрій працівника. Крім того, порушенням буде заборона зв'язку в ситуаціях, коли він може бути необхідним. Наприклад, працівнику може знадобитися терміново зв'язатися з родиною або отримати важливе повідомлення. Чи можна заборонити сидіти Заборона сидіти на робочому місці – складніша ситуація. Прямої норми, що "працівник має право на стілець", немає. До того ж характер роботи може передбачати, що працівник більшу частину зміни проводить стоячи. Однак роботодавець зобов'язаний забезпечувати належні та безпечні умови праці й організовувати робоче місце з урахуванням вимог охорони праці. "Якщо технологічно робота може виконуватися сидячи (касир, оператор, бариста в паузах між замовленнями), а роботодавець штучно змушує стояти 8-12 годин без сидіння та внутрішньозмінних перерв, це буде порушенням вимог охорони праці, яке фіксується приписом Держпраці", – наголосив Малік. Читайте також Терміново потрібні гроші. Як не потрапити на гачок шахраїв, які пропонують легкий підробіток Такий принцип діє і щодо інших вимог: дрескоду, стандартів обслуговування, скриптів спілкування з клієнтами чи KPI. Якщо вони пов'язані з роботою, доведені до працівника і не суперечать законодавству, факт того, що працівнику вони не подобаються, не робить їх незаконними. Чи можна працювати по 12 годин Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень за класичного п'ятиденного робочого тижня. Під час воєнного стану для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури, тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень. Уявлення про восьмигодинний робочий день виникло внаслідок поділу робочого часу на робочі дні. Відповідно, 12-годинна зміна не означає, що роботодавець порушує закон. За словами адвоката Gracers, КЗпП обмежує не стільки зміну, скільки чотири параметри: тижнева/періодна норма годин; перерва між змінами не менша за подвійну тривалість роботи на попередній зміні включно з обідом; після 12-годинної зміни це щонайменше 24 години; щотижневий безперервний відпочинок не менше 42 години; понаднормові – не більше чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Як оплачуються понаднормові? Години понад норму за обліковий період оплачуються в подвійному розмірі, нічні години (з 22:00 до 6:00) – з доплатою не менше 20%, робота у святкові та неробочі дні – подвійна оплата, робота у вихідний за графіком – подвійна оплата або інший день відпочинку. Інша ситуація, якщо продавець чи бариста офіційно працює за 8-годинним графіком, але щодня залишається ще на кілька годин, а роботодавець продовжує показувати в документах лише вісім відпрацьованих годин. Тоді йдеться про понаднормову роботу і порушення правил її обліку та оплати. Чи можна штрафувати працівників Роботодавець не може встановити власну систему покарань і штрафувати працівника за запізнення, користування телефоном, помилку чи невиконання плану. За порушення трудової дисципліни КЗпП передбачає лише догану або звільнення. Якщо роботодавець каже, що за запізнення буде мінус 500 гривень із зарплати, а за невиконання плану – мінус 1 тисяча гривень, то такий внутрішній штраф не стає законним лише тому, що працівник про нього знав або підписав правила компанії. Догана – це дисциплінарне стягнення за порушення трудових обов'язків, наприклад, за безпідставне запізнення. Якщо працівник після чинної догани (протягом року) знову без поважної причини порушує трудові обов'язки, це може стати підставою для звільнення за систематичне невиконання обов'язків. Читайте також Найм неповнолітніх, корпоративне навчання та пошук сенсів: як бізнес шукає працівників Водночас у деяких випадках із зарплати можуть робити відрахування (не більше 20%). Наприклад, це може стосуватися повернення невідпрацьованого авансу, невитрачених коштів на відрядження чи господарські потреби. Також передбачена матеріальна відповідальність працівника за шкоду, завдану роботодавцю. Інша ситуація з преміями. Якщо вони не фіксовані і залежать від заздалегідь визначених факторів (наприклад, від виконання плану), то роботодавець може змінювати їх розмір. Однак це не те саме, що довільний штраф з нарахованої зарплати. Які трудові права порушують найчастіше У Держслужбі з питань праці ЕП повідомили, що в першому півріччі 2026 року отримали 7 931 звернення. З них 2 003 (25,3%) – щодо невиплати або несвоєчасної виплати зарплати; 560 (7%) – мобінгу (цькування); 536 (6,8%) – незадекларованої праці. Окремо Держпраці навела дані про рівень неформальної зайнятості. Найвищі показники зафіксували у сфері тимчасового розміщення та організації харчування, в охоронній діяльності, ремонті транспорту, торгівлі і на транспорті. Читайте також Знай свої права. Як розрахувати лікарняний, відпускні та компенсацію за відпустку Малік також виділив кілька практик, які стали настільки звичними для роботодавців, що працівники не ідентифікують їх як порушення. Серед них: штрафи за запізнення, розбитий посуд, недостачу, помилку в касі; неоплата понаднормових, нічних, роботи у вихідні та святкові дні; невидача розрахункових листків і відмова видавати копії наказів та довідок на запит працівника; відпустки за власний рахунок з ініціативи роботодавця; це можливо лише за заявою працівника, а час простою не з вини працівника оплачується не нижче двох третин тарифної ставки, зауважив адвокат; ненадання щорічної відпустки понад два роки поспіль і невиплата компенсації за невикористані відпустки під час звільнення; затримка остаточного розрахунку під час звільнення спричиняє виплату середнього заробітку за весь час затримки, додав Малік; примус до написання заяви за власним бажанням замість скорочення чи звільнення з ініціативи роботодавця; ненадання засобів індивідуального захисту, спецодягу, питного режиму, місць для відпочинку та обігріву. До поширених порушень також належить робота без оформлення трудових відносин або оформлення працівника як ФОП чи за цивільно-правовим договором за фактичних трудових відносин. Що робити, якщо права порушують У працівника є кілька варіантів дій, якщо роботодавець порушує його права. Однак для всіх випадків перший крок однаковий: зафіксувати порушення. Вибір способу захисту залежить від того, якого результату хоче досягти працівник. Першим кроком часто стає письмове звернення до роботодавця. Юристи радять не обмежуватися усними розмовами, а подавати заяву так, щоб можна було підтвердити її вручення. Багато роботодавців вирішують проблему ще на цьому етапі. Навіть якщо проблему не вирішать, таке звернення стане одним із доказів у суді. Також працівник може звернутися до Держпраці. У службі зазначають, що захистити свої права можна через профспілку, комісію з трудових спорів (якщо вона є на підприємстві) або в суді. Якщо йдеться про дискримінацію у сфері праці, скаргу можна подати до уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Читайте також "Обрій" за мільйони доларів: влада оцифрує трудовий шлях українців У Держпраці наголошують, що працівник може надати будь-які документи чи іншу інформацію, яка, на його думку, підтверджує порушення трудових прав. Це можуть бути накази, листування, графіки роботи, розрахункові листки, табелі обліку робочого часу, фото. Ці механізми мають особливості. Держпраці може провести перевірку, видати роботодавцю припис про усунення порушень, застосувати фінансові санкції. Однак служба не може стягнути на користь працівника заборговану зарплату чи поновити його на роботі, такі питання вирішує лише суд. Суд – єдиний механізм, який може зобов'язати роботодавця поновити працівника на посаді, виплатити заборговану зарплату, компенсацію чи середній заробіток за час вимушеного прогулу. Водночас судовий спір потребує часу, тому юристи радять спочатку спробувати інші способи врегулювання, якщо працівник зацікавлений зберегти роботу або швидше залагодити конфлікт. "Відкритий конфлікт із чинним роботодавцем рідко закінчується збереженням комфортних відносин. Зазвичай сторони виходять на звільнення за угодою сторін з компенсацією, тому раджу визначитися з метою на старті. Якщо мета – залишитися на роботі, то варто застосувати досудові інструменти й обережну фіксацію порушень. Якщо мета – вийти з максимальною компенсацією, спершу збираємо докази, а потім ведемо переговори з позиції готового позову. Найгірший сценарій – емоційний конфлікт без жодного документа на руках", – наголосив юрист. https://epravda.com.ua/biznes/trudovi-prava-pracivnikiv-yaki-vimogi-robotodavcya-ye-zakonnimi-a-yaki-ni-824487/https://epravda.com.ua/tehnologiji/ukrajinskiy-biznes-dosi-vikoristovuye-rosiyskiy-soft-riziki-ta-zakonodavstvo-824465/Економічна правда<p> Російський софт досі залишається частиною бухгалтерського обліку бізнесу, державних установ і навіть оборонного сектору. Чому санкції, заборони і війна не знищили 1С та BAS? </p>Технології2026-08-10T06:00:00+03:00 Частина українського бізнесу досі використовує російське підсанкційне програмне забезпечення (ПЗ) для бухгалтерського обліку та управління персоналом. Після 2022 року дискусія про використання російського ПЗ в українському бізнесі, а тим більше в державному секторі, мала б завершитися забороною на використання таких продуктів або свідомим рішенням не працювати з ними. Проте підприємства, зокрема ті, що виросли після 2022 року, можуть вільно будувати свої процеси навколо 1С, BAS або пов'язаних з ними рішень. Державні структури продовжують витрачати гроші на підтримку й обслуговування такого ПЗ, а також на фахівців, які вміють працювати з 1С та BAS. Система функціонує так, ніби нічого не сталося. Ба більше, ознаки використання таких продуктів можна знайти навіть в оборонних компаніях та структурах Сил оборони, які публікують вакансії з вимогою знання 1С або BAS. Чому держава ігнорує проблему? Наскільки великий цей ринок? Які ризики російське програмне забезпечення створює для бізнесу, держсектору та оборони? Як в Україні забороняли російський софт Забороняти російське програмне забезпечення в Україні почали у 2017 році, коли держава запровадила перші масштабні санкції проти російських цифрових сервісів. Тоді під блокування потрапили платформи "ВКонтакте", "Одноклассники", Mail.ru, "Яндекс" та інші російські компанії. Серед них була й 1С. Однак санкції не вирішили проблеми. За словами виконавчої директорки асоціації IT Ukraine Марії Шевчук, механізм обмежень має передбачати заборону діяльності не конкретної компанії, а програмного продукту. "Треба забороняти не ТОВ, не фізичну особу, не назву, а програмний продукт. Для обходу заборони підсанкційним компаніям достатньо змінити назву чи юридичну особу. Щоб цього не було, мають бути критерії, за якими можна зрозуміти й відстежити, чи є програмне забезпечення ворожим", – пояснює Шевчук. Work.ua, "Економічна правда" Після перших санкцій в Україні з'явився BAS – продукт польської компанії NetHelp, який позиціонувався як євросоюзівське рішення, але за своєю архітектурою повторював 1С. На початку 2022 року видання DOU дослідило, чому BAS можна вважати клоном 1С. "BAS позиціонували в Україні як альтернативу 1С. Проте технічно це та сама платформа з аналогічною архітектурою та програмним кодом. На ринку досі продають чи розширюють ліцензії, адаптують систему до потреб клієнтів і впроваджують нові рішення на її базі", – розповідає очільниця IT Ukraine. У 2022-2026 роках Верховна Рада кілька разів намагалася ухвалити законопроєкти про заборону використання російського ПЗ, зокрема 1С та BAS, але жодна з цих ініціатив не стала законом. У 2023 році санкції проти 1С продовжили на десять років. Тоді ж у санкційних рішеннях з'явилася заборона для державних підприємств та установ купувати й використовувати програмні продукти 1С та BAS. Останньою великою спробою врегулювати це питання став законопроєкт №13505, однак він провалився під час голосування. "Ми близько року його допрацьовували. Він пройшов комітети, був внесений до порядку денного, але під час голосування не вистачило 30 голосів. Він навіть не потрапив на доопрацювання", – каже Шевчук. Читайте також Суто кремлівські технології. Що з російським ІТ-сектором? У січні 2026 року Держспецзв'язку створив перелік забороненого мережевого обладнання. До нього вносять продукти, пов'язані з підсанкційними особами або компаніями, а також заборонені за рішенням суду. Список публікується онлайн і наразі кількість заборонених позицій перевищує дві тисячі. Таке ПЗ не можна використовувати в системах, де обробляються державні інформаційні ресурси, службова інформація чи держтаємниця, а також на об'єктах критичної інформаційної інфраструктури. Йдеться про держоргани, держпідприємства, органи місцевого самоврядування та критичні сервіси. Перевіряти дотримання заборони може Держспецзв'язку, але лише в межах державного контролю за кіберзахистом відповідних систем. Урядова постанова про створення цього переліку не встановила штрафу за використання такого ПЗ. Через це, за словами співрозмовників ЕП на ринку ERP-систем, перелік залишається недосконалим інструментом. Він вводить обмеження, але не передбачає системи контролю, автоматичного моніторингу чи штрафів за їх порушення. У законопроєкті №13505 планувалося стягувати 2% від загального річного обороту компанії за використання або поширення забороненого софту. Ринок 1С Попри обмеження український бізнес досі активно використовує російський софт для бухгалтерського й управлінського обліку. Точно визначити, скільки компаній працюють з такими системами, неможливо, оскільки відкритої статистики немає. За оцінками асоціації IT Ukraine, близько 75% українських компаній досі використовують програмне забезпечення країни-агресора. Співрозмовники ЕП на ринку ERP-систем кажуть, що частка бізнесів, які залишаються на 1С або суміжних продуктах, може сягати 90%. Показово, що ця ситуація істотно не змінилася навіть після початку великої війни. Попри публічні дискусії, санкційний тиск і появу українських альтернатив, різкого падіння у використанні 1С на ринку не відбулося. Про це свідчить і попит на фахівців з 1С та BAS на сайтах з пошуку роботи. Якщо ввести запити "бухгалтер 1С", "оператор 1С" або "програміст 1С", пошук видає десятки вакансій у різних сферах: від ритейлу до виробництва та сфери послуг. Читайте також "Обрій" за мільйони доларів: влада оцифрує трудовий шлях українців Використання 1С або іншого російського ПЗ приватним бізнесом не є порушенням закону. Це може мати лише репутаційні та безпекові ризики. Водночас деякі вакансії пов'язані з оборонними компаніями та державними структурами. Так, під час підготовки матеріалу ЕП знайшла вакансію фахівця з 1С у державному підприємстві "Дія". За словами співрозмовників ЕП, держпідприємство справді користується 1С. Водночас там нібито розглядали можливість переходу на альтернативні рішення, але, схоже, цей процес ще не завершився. ЕП звернулася до ДП "Дія" із запитом, щоб уточнити, чи справді воно використовує 1С. На момент публікації матеріалу "Дія" не відповіла. Work.ua, "Економічна правда" Українські державні структури витрачають на російський софт сотні мільйонів гривень. За підрахунками IT Ukraine, з 2015 року державні установи купили через Prozorro російського ПЗ на 2,25 млрд грн. Більше половини цієї суми – близько 1,2 млрд грн – припало на період після 2022 року. Лише у 2024 році державні компанії витратили на російський софт 304 млн грн. Ба більше, як розповіли в асоціації, після 2017 року державні структури почали маскувати закупівлі російського ПЗ і замість конкретних назв на кшталт "1С/BAS" стали вписувати абстрактні формулювання: "система бухгалтерського обліку", "ПЗ для розрахунку зарплати". Оборонні компанії, постачальник для армії та військові частини на ворожому ПЗ Під час моніторингу вакансій за останні два місяці ЕП натрапила на кілька оголошень від відомих українських компаній оборонно-промислового комплексу. У вакансіях згадувалися 1С або BAS як у контексті бухгалтерського обліку, так і в системах управління бізнес-процесами. Йдеться, зокрема, про вакансії компаній Fire Point, Vyriy Industries та "Дикі шершні". Були й інші оголошення від компаній, які не розкривали свої назви, але також згадували 1С або суміжні продукти в описі вимог до кандидатів. ЕП звернулася до цих компаній з проханням прокоментувати вакансії із згадками назв російського ПЗ. Усі вони заявили, що не використовують російський софт. Зокрема, у Vyriy Industries пояснили, що згадка про 1С у вакансії стосувалася не конкретного російського продукту, а схожої за принципом роботи системи бухгалтерського обліку. Водночас представники компанії не уточнили, який продукт вони використовують. Читайте також Федоров пішов – рахунок лишився. Видатки на оборону збільшать на чверть трильйона Для оборонного сектору це питання має особливу вагу. Під час війни постачання для армії військових та продовольчих товарів пов'язане з чутливою інформацією про логістику, маршрути, обсяги закупівель і відвантажень, взаємодією з державними замовниками. В Агенції оборонних закупівель розповіли ЕП, що для роботи з постачальниками озброєння та продовольства застосовують різні підходи. Це пов'язано з різною кількістю компаній, обсягами їх взаємодії із системами агенції та рівнем операційної інтеграції. "Коли ми оголошуємо закупівлю для постачальників продовольчих товарів, то одразу передбачаємо їх інтеграцію з нашою системою DOT-Chain. Це дозволяє значно пришвидшити цикл забезпечення. Без цього їм довелося б дублювати багато дій у власній обліковій системі і в нашій. Тому підписання договору передбачає можливість операційної інтеграції, зокрема з вимогами інформаційної безпеки", – пояснює радниця з IT директора Агенції оборонних закупівель ДОТ Альона Жужа. За її словами, вимоги з інформаційної безпеки запроваджуються поетапно. На момент інтеграції компанія має виконати перший набір критеріїв. Через кожні пів року критерії цих вимог поступово посилюються. Зокрема, через два роки співпраці постачальник має пройти аудит на відповідність ISO 27001 – міжнародному стандарту інформаційної безпеки. Крім того, для інтеграції він має відмовитися від облікових програм, які входять до переліку заборонених в Україні. "У нас є різні кейси. Наприклад, є постачальник, який повноцінно перейшов на нові стандарти інформаційної безпеки, зокрема щодо відмови від 1С, BAS чи іншого ПЗ зі списку забороненого. Є ті, хто готові переходити і багато над цим працювали. Для частини постачальників вимога відмовитися від забороненого ПЗ настає цього року, бо вони працюють з нами два роки. Тільки після цього вони можуть інтегрувати свої системи з DOT-Chain", – розповідає Жужа. Читайте також Хто перемагає в російсько-українській кібервійні і чи можливі вибори в "Дії"? Інтерв'ю з "білим хакером" Підхід до виробників озброєння відрізняється. Передусім – через іншу кількість таких компаній, нерівномірну періодичність постачання та іншу структуру контрактів. За словами Жужи, на відміну від постачальників харчування, у контрактах виробників озброєння та військової техніки не вимагається обов'язкова інтеграція та відмова від забороненого ПЗ. "Постачальників озброєння значно більше. Зараз на маркетплейсі (DOT-Chain Defence) їх майже 300 і обсяги поставок у всіх різні, тому ця вимога не включена в договори з ними. Водночас опція для інтеграції є: якщо постачальник хоче це зробити, він звертається до нас, виконує вимоги політики інформаційної безпеки, після чого ми підписуємо додаткову угоду", – пояснює Жужа. За словами кількох співрозмовників ЕП на ринку ERP-систем, одним з великих постачальників продовольства для війська, зокрема води під маркою "Прозора", є компанія "Оболонь", яка використовує 1С для бухгалтерського обліку. Водночас сама компанія у відповідь на запит ЕП запевняє, що не використовує це ПЗ. Work.ua, "Економічна правда" "Компанія "Оболонь" не використовує програмне забезпечення 1С (BAS чи будь-які модифікації) та інші програмні продукти країни-агресора. Для забезпечення діяльності підприємства використовуються сучасні рішення провідних міжнародних технологічних компаній, що відповідають вимогам інформаційної безпеки та чинного законодавства України", – значили в компанії. Окремо ЕП звернула увагу на вакансії військових структур. Серед оголошень про роботу є чимало вакансій від військових частин, підрозділів, бригад, корпусів, територіальних центрів комплектування (ТЦК) та інших структур Сил оборони, де серед вимог до кандидатів згадувалося знання 1С або BAS. За словами фахівців у сфері ERP-систем, якщо роботодавець у вакансії вказує знання 1С, це з великою ймовірністю означає, що робота всередині організації досі побудована навколо цих продуктів або пов'язаних з ними рішень. У таких оголошеннях, як правило, йдеться про пошук бухгалтерів чи інших спеціалістів, які мають працювати з обліковими системами. ЕП звернулася до Міністерства оборони з проханням пояснити, чи володіє воно інформацією про використання 1С або іншого програмного забезпечення російського походження в структурах Сил оборони. На момент публікації матеріалу редакція не отримала відповіді. Які реальні загрози використання такого софту "Основна проблема такого продукту – у ланцюжку постачання. Якщо компанія використовує неліцензійне ПЗ, тим більше російського походження, ми не можемо достовірно знати, чи є там небажані або несанкціоновані зміни. Ти вбудовуєш компонент у свою систему, але не можеш перевірити, що в ньому є. Це створює ризик для кібербезпеки", – пояснює засновник і генеральний директор компанії AmonSul Сергій Харюк. За його словами, схожий випадок Україна проходила з M.E.Doc. У 2017 році компрометація оновлень цього бухгалтерського ПЗ дозволила поширити вірус NotPetya, який спричинив одну з наймасштабніших кібератак в Україні. "Атакували постачальника ПЗ, а через його продукт зараження поширилося на користувачів. З 1С виникають ті самі питання: звідки завантажуються оновлення, наскільки вони перевіряються і хто контролює їх поширення. Ми цього не знаємо, а прозорого процесу перевірки немає", – наголошує Харюк. Читайте також Це війна: Україну потрясла найбільша в історії кібератака Ризик може бути високим. Якщо українська компанія не хоче платити за оновлення або офіційну підтримку, вона може завантажити і встановити потрібну версію з торентів чи інших неофіційних джерел. "Коли ти завантажуєш "ламане" програмне забезпечення з неперевіреного джерела, то не розумієш, що воно може принести в твою систему. Це може бути "закладка" російських спецслужб, а може бути звичайне шкідливе ПЗ людей, які хочуть заробити гроші. Ризик є в обох випадках", – додає Харюк. Для домашнього комп'ютера наслідком може бути втрата фотографій і документів. Якщо йдеться про компанію з оборонного або державного секторів, наслідки матимуть інший масштаб. Компрометація лише одного комп'ютера може дати доступ до чутливої інформації. Саме це, за словами фахівців, можна спостерігати на українському ринку. На рівні держави питання обмеження використання таких продуктів намагалися порушити на початку 2026 року, однак далі обговорень ця ініціатива не пішла. Чому компанії та держсектор досі на російському ПЗ Чому 1С та пов'язане з нею російське ПЗ залишаються гегемоном на українському ринку бухгалтерського обліку? Як зазначає CEO компанії Innoware Дмитро Попінако, у 1990-х в Україні було багато власних бухгалтерських програм, 1С була лише однією з них. Проте в Росії законодавство про захист авторських прав запрацювало раніше, ніж в Україні, тому 1С швидше почала заробляти на ліцензіях, підтримці та сервісі й реінвестувати ці гроші в розвиток продукту. В Україні тоді за програмне забезпечення майже ніхто не хотів платити, тому місцеві розробники мали значно менше ресурсів. Коли 1С стала популярною, навколо неї почала формуватися велика екосистема програмістів, які адаптували систему до українського законодавства, додавали необхідні функції та звіти. У результаті продукт став домінувати українському ринку. Так поступово сформувався його статус головного рішення для бізнесу. Компанії, які з 1990-х або 2000-х років формували свої внутрішні процеси навколо 1С, вбудували її в облік, управління складами, продажами та іншими операціями. Тепер навіть за наявності бажання перейти на інші системи вони стикаються з великою кількістю проблем. Міграція – це довгий, складний і дорогий процес. Читайте також Темна сторона українського продуктового IT. Що стоїть за позовом FTC проти Genesis "Коли компанії оцінюють вартість і тривалість переходу з російських 1С чи BAS, вони часто втрачають до цього інтерес. Якщо за 1С нічого не треба платити, а за альтернативний продукт треба платити за ліцензії та ще й фінансувати впровадження, менеджмент дивиться на це просто: поточна система працює, то навіщо її міняти?" – пояснює Попінако. За його оцінками, для великої компанії перехід на іншу ERP-систему буде повторенням зроблених інвестицій. Вартість складається з двох основних частин: ліцензій і проєкту впровадження. Ціна останнього залежить від кількості бізнес-процесів і специфічних доробок для конкретного підприємства. У державному секторі є ще одна проблема: великі ERP-проєкти складно купити.  Як пояснює CEO Innoware, тендер здебільшого орієнтований на найнижчу і фіксовану ціну, але перед початком такого проєкту точно визначити його кінцеву вартість практично неможливо, бо необхідно вивчити всі деталі всіх бізнес-процесів, що має підтримувати чи обслуговувати нова система, і придумати, як їх краще реалізувати, спираючись на функціональні можливості нової системи. "Тільки в процесі впровадження відкриваються нюанси кожного бізнес-процесу, яких не можна знати на момент укладання угоди. Тому найнижча та ще й фіксована вартість для тендерів – це профанація. Треба змінювати підхід", – ділиться Попінако. Читайте також Кінець епохи Мінцифри? Призначення Оксани Ферчук стане тестом на зрілість інституції Водночас в Україні не припиняються спроби врегулювати це питання на законодавчому рівні й офіційно зобов'язати бізнес відмовитися від російського програмного забезпечення. Йдеться не лише про 1С і BAS, а й про інший софт російського походження, який досі використовується в українських компаніях. Наразі у Верховній Раді готують черговий документ. "Триває доопрацювання нового законопроєкту з урахуванням коментарів і пропозицій від стейкхолдерів та депутатів", – каже Шевчук з IT Ukraine. За її словами, у цій сфері варто розрізняти три категорії учасників. Перша – продавці ПЗ та ліцензій. Щодо них має діяти найжорсткіша заборона. Друга категорія – інтегратори, які впроваджують програмні системи. На таку діяльність теж мають поширюватися обмеження. Третя група – користувачі. Для них потрібні перехідний період і ресурси для адаптації. "Для великих компаній проблема навіть не в цінах на ліцензії 1С. За десять-двадцять років вони на цю базу нашарували всі процеси й кастомні доопрацювання. Це вартує і часових, і фінансових ресурсів. Тобто питання не в тому, щоб замінити базу 1С на альтернативні рішення. У вас уже побудований IT-продукт, який не може переїхати на іншу базу. Наші дослідження показують, що проблема не у відсутності альтернатив, бо ринок має достатній вибір сучасних програм обліку. Проблема в небажанні змінювати те, що здається некритичним", – ділиться Шевчук. https://epravda.com.ua/tehnologiji/ukrajinskiy-biznes-dosi-vikoristovuye-rosiyskiy-soft-riziki-ta-zakonodavstvo-824465/https://epravda.com.ua/biznes/raketniy-udar-po-biznesu-zbitki-reakciya-uryadu-ta-pidtrimka-postrazhdalih-824414/Економічна правда<p> Уряд обіцяє постраждалому від російських атак бізнесу державні склади, краще страхування воєнних ризиків та пільгові кредити. Чи здатні ці заходи компенсувати бізнесу наслідки обстрілів? </p>Бізнес2026-08-07T13:05:00+03:00 На початку серпня Росія здійснила потужні атаки на український бізнес, який обслуговує цивільні потреби країни. Під удар, переважно балістичними ракетами, у Києві, Дніпрі, Харкові та інших містах потрапили численні представники ритейлу і логістики. Про рекордні багатомільярдні збитки заявив маркетплейс Rozetka, який у Броварах втратив свій найбільший розподільчий комплекс, що обробляв понад 100 тис. замовлень на день. Novus та Fozzy Group втратили логістичні та розподільчі центри, "Епіцентр" – завод з виробництва плитки. Активізація російських ракетних та шахедних атак на бізнес змусила уряд шукати оперативні рішення для підтримки постраждалих підприємств. На терміновій нараді 5 серпня прем'єр-міністр Сергій Корецький запропонував бізнесу пакет заходів, які мають підтримати постраждалі компанії і допомогти зменшити втрати від майбутніх атак. Що може отримати бізнес і чи достатньо цього? Рекордні збитки Бізнес підраховує збитки від останніх атак, найбільш руйнівними з яких стали удари по Києву та області в ніч на 5 серпня. Багато людських жертв, значні фінансові втрати. Найбільші попередні оцінки озвучила Rozetka. "Прямі збитки сягають мільярдів гривень – не один і не два. Це найбільші втрати за нашу історію", – заявив співзасновник компанії Владислав Чечоткін. Точну суму збитків Rozetka ще підраховує. Рятувальник у розбитому складі Rozetka ДСНС міста Києва Російські удари пошкодили або знищили чотири розподільчі центри Fozzy Group, які забезпечували товарами мережі "Сільпо", "Фора" і "Thrash! Траш!", а також логістичний центр Novus. У Києві та Калинівці на Київщині РФ знищила два ключові логістичні комплекси компанії "Епіцентр К". Компанія також втратила виробництво керамічної плитки на заводі Epicentr Ceramic Corporation. Зруйновані потужності компанії "Епіцентр К" "Епіцентр К" Внаслідок удару по автоматизованому логістичному комплексу Denka Logistics у селі Чайки під Києвом постраждала MTI Group. На цьому об'єкті розташовувався головний логістичний склад Intertop. Про втрати також заявили Puma, яка оцінила збитки від знищення спортивного одягу та взуття 12 млн євро, Bosch, Liqui Moly та інші компанії. Зокрема, росіяни розтрощили склад запасних частин і супутніх товарів Toyota. Серед постраждалих – виробники морозива "Ласунка", шоколаду та солодощів Millennium, товарів для дому та особистої гігієни "Біосфера", видавництво "Ранок", компанія "Книголенд", тютюнові компанії Japan Tobacco International, "Імперіал брендс Україна" і "Філіп Морріс Україна". У Києві росіяни знищили сортувальний центр "Нової пошти". Реакція бізнесу "Ми входимо в нову фазу війни – взаємного знищення економік. Подібного масштабу руйнувань у тилу не було з початку вторгнення", – написав співзасновник "Нової пошти" Володимир Поперешнюк. Після атаки уряд провів екстрену зустріч з постраждалим бізнесом, водночас у "Новій пошті" утрималися від оцінки її результатів. "Такі зустрічі мають консультативний характер, а озвучені урядом ініціативи потребують глибокого аналізу та детального опрацювання. Ми вважаємо передчасним давати оцінки або пропонувати додаткові механізми до того, як ці пропозиції набудуть форми конкретних проєктів чи рішень", – заявили ЕП в компанії. Читайте також Удар за ударом. Як "Нова пошта" виживає під обстрілами Владислав Чечоткін на зустрічі з прем'єром почув мало конкретики. "Було б дуже наївно припускати, що ми отримаємо цю конкретику за один день. Жодного разу ми нічого в житті не отримували від держави і, в принципі, нічого від держави не просили", – зазначив бізнесмен. Прямої бюджетної підтримки бізнес не очікує. "Ми розуміємо, що компенсувати держава не зможе нічого. Без репарацій від російського агресора нічого не можна зробити", – вважає CEO Intertop, голова комітету роздрібної торгівлі Європейської бізнес-асоціації Сергій Бадрітдінов. Співрозмовник ЕП в компанії "Епіцентр К" скептично оцінив результати зустрічі з прем'єром. "Нам хотілося б вірити в допомогу влади, але весь наш попередній досвід за майже п'ять років великої війни показує, що варто розраховувати лише на себе", – зазначив він. Проте є й бізнес, який залишився задоволений зустріччю. "Це була плідна зустріч, де прем'єр-міністр професійно і чітко цікавився болями бізнесу та проблемами, які виникають після руйнувань від російських атак", – розповів засновник і CEO корпорації "Біосфера" Андрій Здесенко. За його словами, прем'єр закликав бізнес розробляти сценарії A, B і C та інвестувати в максимальну диверсифікацію. Чітких пропозицій державної допомоги поки немає, оскільки формується перелік ключових потреб великого бізнесу. Він очікує "конкретних рішень за тиждень". Склади мають бути меншими, а краще – за кордоном Заявлена мета уряду – не допустити перебоїв із постачанням продуктів, ліків та інших товарів першої необхідності, передусім у прифронтові регіони. Оскільки російські війська атакують склади з такою продукцією, уряд дає кілька порад. Перша – перейти з великих складських комплексів на менші, щоб мінімізувати втрати товарів у разі влучань. Корецький запевнив, що уряд готовий надати бізнесу пріоритетний доступ до державних приміщень для розосередження складських потужностей. Мінекономіки, Агентство з розшуку та менеджменту активів і Фонд державного майна мають протягом трьох днів підготувати перелік таких об'єктів. Читайте також Держава як "камера схову": АРМА роками не може здати в оренду арештовані квартири росіян Після останніх атак багато компаній переглядають логістичні моделі та переходять до більш децентралізованої системи, підтверджує голова Асоціації ритейлерів Андрій Жук. "Якщо бізнес зможе швидко отримати готові приміщення, це дозволить скоротити час відновлення логістики", – вважає він. Водночас бізнес скептичний щодо спроможності держави запропонувати якісні та недорогі складські приміщення. "Усі постраждалі склади були сучасними, зокрема і наш. Він був автоматизований, з рампами. Дуже сумніваюся, що в держави є склади такого рівня. Пропозиція може бути дієвою, але я в неї слабко вірю", – каже Бадрітдінов. "Незрозуміло, на яких умовах, тобто яка буде ставка оренди – нульова? Не всім можуть бути зручні місця, де розташовані ці складські приміщення", – додає директор видавництва "Ранок" Віктор Круглов. До того ж не всі можуть змінити склад. "В умовах розосередження складських запасів вимоги до обов'язкової системи відеоспостереження на всіх складах з підакцизною продукцією створюють значний адміністративний і фінансовий тиск на бізнес", – вважає заступник гендиректора з корпоративних зв'язків "Філіп Морріс України" Михайло Поляков. Він закликає пом'якшити ці вимоги до кінця війни. Читайте також Росіяни знову "закрили" Чорне море. Що буде з українським експортом? Друга пропозиція уряду – зберігати частину продукції за кордоном, де вона захищена від російських обстрілів. "Паралельно готуємо рішення щодо децентралізації міжнародної логістики та розширення митного коридору", – заявив Корецький. Бадрітдінов стверджує, що великий бізнес уже використовує закордонну логістику. "У всіх є промислові склади за кордоном. Усі так роблять, але все одно товар треба сюди привезти, розмитнити, і це робиться не швидко. Особливо важко це зробити продуктовому ритейлу", – каже він. Водночас спрощення митних процедур для складів у Польщі, Румунії чи Молдові справді може зменшити втрати від атак. "Митні ліцензійні склади на території суміжних держав критично важливі. Це процедура, яка має полегшити ввезення невеликих партій товарів та обладнання", – зазначила співвласниця і співкерівниця Rozetka Ірина Чечоткіна. Страхування воєнних ризиків Керівник уряду на зустрічі з підприємцями повідомив, що Кабмін працює над посиленням напряму страхування воєнних ризиків. "Розраховуємо на підтримку міжнародних партнерів у підготовці дієвих механізмів", – анонсував Корецький. Формально страхування воєнних ризиків в Україні існує, але бізнес не поспішає ним користуватися. Підприємці вважають вартість полісів надто високою (6-10% від вартості застрахованого майна), а страховики неохоче беруть на себе ризики, які складно перестрахувати за кордоном. "Можливо, держава запропонує механізм зменшення страхових премій і збільшення страхових виплат", – каже Чечоткін. Співзасновник компанії Rozetka Владислав Чечоткін ЕП Бадрітдінов сумнівається, що держава знайде кошти на страхування складів. Здесенко ж акцентує увагу на відсутності державної програми страхування воєнних ризиків для Дніпропетровської та Київської областей, які постраждали під час останньої атаки. Наразі діє програма Експортно-кредитного агентства, за якою можна компенсувати збитки від пошкодження майна до 30 млн грн на одну юридичну особу. Водночас вона поширюється лише на будівлі та обладнання, а товарні й сировинні залишки не страхуються. "Це надто малий ліміт для великого бізнесу, його потрібно збільшити, в ідеалі – до вартості активів. Також слід включити можливість страхування товарів та сировини", – вважає Здесенко. Читайте також Власник бізнесу, у який двічі поцілила РФ: "Якщо ти постраждав – ти ніхто. Ти грязь і мусор" Компенсація державою вартості страховки наразі не перевищує 3 млн грн, тому Чечоткіна пропонує напрацювати реальний механізм компенсації частини страхової премії. "Потрібне пільгове страхування з покриттям частини вартості страхування коштами міжнародних фондів", – радить Круглов. Водночас запропонований на зустрічі з прем'єром механізм субсидіарного страхування навряд чи можна буде швидко запровадити, оскільки це потребуватиме змін до законодавства, вважає Бадрітдінов. Доступні кредити Швидко відновити втрачені активи можна завдяки позикам. "Ніхто не розраховує, що ми щось отримаємо безкоштовно, але, можливо, є кредитні інструменти", – розмірковує Чечоткін. Він називає їх "пільговими кредитами на відбудову". Корецький обіцяє залучити НБУ та банки для пошуку "швидких і нестандартних підходів" до кредитування постраждалого бізнесу. "Із пропозицій, які лунали на зустрічі з прем'єром, корисним буде кредитування під пільговий відсоток. У банках гроші є, а в багатьох компаній активи, які постраждали, зокрема в нас, були в заставі. Якщо банки зможуть забезпечити пільгове кредитування, це буде дієва і важлива історія для бізнесу", – каже Бадрітдінов. Читайте також "Ми як терпіли". Держава змусить банки сплатити ще 50 млрд грн до бюджету Гранти та кредити на відновлення наразі доступні переважно для малого та середнього бізнесу. Здесенко пропонує дозволити банкам надавати постраждалому великому бізнесу кредитні канікули без зниження класу позичальника. Наразі такі канікули негативно впливають на показники банків і стримують їх від надання відстрочок або продовження строків погашення боргу. Для появи продукту на кшталт "кредит на відновлення без застави" також потрібні зміни до банківського законодавства, визнає засновник "Біосфери". "Великі компанії, які зазнають збитків у сотні мільйонів гривень, потребують окремих фінансових механізмів. Без доступу до спеціальних кредитних ресурсів відновлення таких підприємств стає надзвичайно складним", – упевнена Чечоткіна. Ідея Корецького не нова. Питання кредитної підтримки постраждалого бізнесу не раз порушувалося під час зустрічей керівництва НБУ з банками. "З боку банків це можуть бути пролонгація чинних кредитів, відтермінування погашення основної суми боргу, фінансування обігового капіталу та відновлення потужностей із зниженою маржею, а в окремих випадках – фактично на рівні собівартості. Це, звісно, має залишатися рішенням кожного окремого банку, залежно від його можливостей", – каже президент Національної асоціації банків України Сергій Наумов. Читайте також Важка ноша. Чи потягне "Гулівер" на дно державні банки За його словами, постраждалі компанії переважно мають сильний бізнес, якісну кредитну історію та справно виконують свої зобов'язання. Проте перекладати весь воєнний ризик на банки, на його думку, не доречно. "Потрібне спільне рішення уряду, НБУ та всього банківського сектору. Це може бути розширення програми "5-7-9%" за сумами та її поширення на інвестиції у відновлення, зміни в програмах державних гарантій, страхування воєнних ризиків, а також більш гнучкі підходи до оцінки застави та кредитного ризику, якщо частина активів підприємства була знищена", – каже Наумов. Багато підприємців називають доступні кредити одним із найефективніших інструментів підтримки бізнесу в нинішніх умовах. Також вони нарікають на те, що чимало знищених потужностей було в банківській заставі. "Без пільгового кредитування з покриттям застави або гарантій застави через ЄБРР чи міжнародні фонди складно відновитися і нам, й іншим бізнесам", – каже Круглов. Наумов вважає, що виробничі та логістичні потужності необхідно відновлювати з урахуванням досвіду війни. Нові проєкти мають передбачати більшу захищеність, розосередження виробництва, резервні потужності. Водночас банки просять не продовжувати для них 50-відсоткову ставку податку на прибуток, аби мати стимули для кредитування відновлення бізнесу. Таке рішення парламент планує ухвалити восени. Що ще потрібно бізнесу Бізнес має власний перелік побажань до уряду. Одне з головних – тимчасово зменшити регуляторний тиск. "Потрібно заморозити перевірки на рік. Коли почалася війна, перевірки були заморожені, а зараз знову ходять податківці і, скажімо так, заважають прозорому бізнесу працювати", – обурюється Бадрітдінов. Здесенко також вважає, що планові перевірки після масованих атак додатково тиснуть на бізнес. "Публічно пропоную уряду запровадити мораторій на перевірки в постраждалих регіонах. Бізнес зараз, умовно кажучи, біжить свій Ironman, і кожне нове навантаження лише ускладнює йому шлях до відновлення економіки країни", – каже він. Про дерегуляцію говорять й інші. "Варто розглянути кілька додаткових механізмів підтримки. Зокрема – прискорення дозвільних процедур для будівництва та реконструкції логістичних об'єктів, податкові стимули для компаній, які інвестують у відновлення інфраструктури, а також створення окремої програми підтримки критичної торговельної та логістичної інфраструктури", – радить Жук. Читайте також Не лише ПДВ для ФОПів. Мінфін пропонує оподатковувати українців, як у ЄС Серед пропозицій бізнесу найчастіше лунають податкові пільги та канікули для компаній, які постраждали від обстрілів. "Є ідея відтермінування податку на прибуток для постраждалих підприємств", – каже CEO Intertop. "Треба давати максимальну свободу бізнесу, звільнення від податкових перевірок і, головне, дозволити інвестувати прибуток, який залишився, у відновлення діяльності. Було б добре, щоб податок брався тільки з виведеного капіталу", – зазначає Круглов. Водночас кожна галузь має власні потреби. Зокрема, Бадрітдінов від імені ритейлу закликає парламент ухвалити закон про оподаткування закордонних посилок, а директор мережі книгарень "Книголенд" Ігор Зарудко очікує від держави фінансування ухваленого законодавства. "Є закон про субсидії для книгарень, де передбачена часткова компенсація вартості оренди. Це те, що може хоча б спробувати врятувати книжковий ритейл", – вважає він. У "Філіп Морріс Україні" пропонують врегулювати питання сплачених податків. "Доцільно запровадити механізм відшкодування податків, зокрема акцизного, щодо майна, яке було знищене внаслідок воєнних дій та не потрапило до кінцевого споживача. Адже низка податків, зокрема акцизний, за своєю економічною природою закладається в ціну реалізованого товару та сплачується кінцевим споживачем", – каже Поляков. Читайте також Не буде закурити? Удари по складах вплинули на пропозицію цигарок Поперешнюк вважає, що для виживання економіки потрібні дерегуляція та створення вільних економічних зон на прифронтових територіях. Водночас бізнес готовий активніше долучатися до захисту критичної інфраструктури. "Ідея залучення приватного сектору до посилення протиповітряної оборони не працює через надмірну зарегульованість. Уряд може змінити ці правила, спростити процедури та створити зрозумілий механізм, який дозволить бізнесу інвестувати у власний захист у взаємодії з державою", – вважає Чечоткіна. https://epravda.com.ua/biznes/raketniy-udar-po-biznesu-zbitki-reakciya-uryadu-ta-pidtrimka-postrazhdalih-824414/https://epravda.com.ua/svit/yaderna-ugoda-ssha-ta-saudivskoji-araviji-riziki-naslidki-detali-domovlenosti-824387/Економічна правда<p> США уклали із Саудівською Аравією угоду, яка відкриває Ер-Ріяду доступ до атомних технологій і водночас підвищує ризик створення королівством ядерної зброї. Чому Вашингтон погодився на такі умови? </p>Світ2026-08-07T06:00:00+03:00 Війна проти Ірану, яку 28 лютого почав президент США Дональд Трамп і яку не може завершити, впливає на різні галузі: на тлі подорожчання нафти ОАЕ вийшли з ОПЕК, а в самих Штатах виник дефіцит озброєння, від чого страждає Україна. Саме криза на Близькому Сході сприяла підписанню наприкінці липня ядерної угоди між США та Саудівською Аравією, яка потенційно відкриває для Ер-Ріяда шлях до створення власної атомної зброї. Вашингтон також готує нову стратегію використання "ядерки" на випадок можливої війни з Росією або Китаєм. Хоча долю угоди має вирішити Конгрес, аналітики побоюються, що вона спровокує гонку ядерних озброєнь на Близькому Сході. Не радує вона і союзників США – Ізраїль та ОАЕ. Чим керувалися Трамп та саудівський принц Мухаммед ібн Салман? Які ризики створює угода? Чи піде Ер-Ріяд шляхом Тегерана? Що в угоді 22 липня була укладена угода із Саудівською Аравією про співпрацю в галузі цивільної атомної енергетики (nuclear deal). "Угода відповідає найвищим стандартам ядерної безпеки та нерозповсюдження. Завдяки Трампу американське відродження атомної енергетики почалося", – запевнили в адміністрації. У Білому домі обіцяють, що угода розширить експорт американських атомних технологій на десятки мільярдів доларів, створить у США високооплачувані робочі місця та зміцнить енергетичну та національну безпеку країни. Документ спрямують до Конгресу. Якщо протягом 90 днів конгресмени не проголосують проти, акт набере чинності. Читайте також Ормуз спотикання: Іран та США відновили війну за контроль над протокою Угода, яка отримала офіційну назву 123 Agreement (за назвою розділу 123 закону США про атомну енергію), вважається продовженням плану Вашингтона, розробленого за часів Байдена: Білий дім погоджується на мирні ядерні амбіції Ер-Ріяда в обмін на нормалізацію відносин саудитів з ізраїльтянами. Перспектива нормалізації цих відносин була зірвана внаслідок нападу ХАМАСу на Ізраїль у жовтні 2023 року та війни в Секторі Гази. Натомість адміністрація Трампа вирішила фіналізувати nuclear deal без укладення ширшої угоди з Тель-Авівом. Ер-Ріяд отримує можливість будувати атомні реактори за американськими технологіями і потенційну можливість збагачувати уран та переробляти ядерні відходи, що може призвести до отримання матеріалів для ядерної зброї. Трамп і спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салманом під час зустрічі в Овальному кабінеті, 18 листопада 2025 року Getty Images Хоча Саудівська Аравія, як і всі підписанти договору про нерозповсюдження ядерної зброї, уже зобов'язувалася не розробляти атомну бомбу, угода з Вашингтоном не містить додаткового протоколу, який дозволив би міжнародному ядерному регулятору МАГАТЕ проводити інспекції в короткі терміни. Тридцятирічна угода відкриває саудитам можливість будівництва заводу із збагачення урану. Остаточне рішення щодо цього залежатиме від спільного дослідження, яке визначить необхідність створення такого об'єкта. Воно триватиме два роки, тому рішення про те, чи давати дозвіл на збагачення урану, ймовірно, доведеться ухвалювати наступнику Трампа в Білому домі. Для чого це Ер-Ріяду і Вашингтону Саудівська Аравія домагалася укладення ядерної угоди багато років попри опір з боку низки американських посадовців та експертів. Вони побоювалися, що королівство може використати отримані технології для створення ядерної зброї. Угода дозволить Ер-Ріяду диверсифікувати свій енергетичний сектор, використовуючи атомну промисловість для покриття значних потреб в електроенергії і тим самим звільняючи більше нафти для експорту. "Наявність атомної енергетики зменшить залежність Саудівської Аравії від нафти і захистить країну від коливань на енергетичних ринках, що відповідає її стратегії Vision 2030", – заявив експерт з Charles River Associates Крістофер Руссо. "Поставки нафти можуть перериватися. Нафтові об'єкти обстрілюють, а танкери часом застрягають, що ми бачимо зараз в Ормузькій протоці. Тому ставка на атомну енергетику може бути виправданою", – додав фахівець. Читайте також Пірати Червоного моря. Як криза в Ємені та Сомалі підриває ключовий морський маршрут При цьому Саудівська Аравія не отримає швидких вигод. Їй знадобиться понад десять років, щоб побудувати та ввести в експлуатацію атомні електростанції. Чому на таку угоду пішов Трамп? Одна з імовірних причин – суперництво з Китаєм та Росією, головними світовими постачальниками ядерних технологій. І Пекін, і Москва подавали заявки на будівництво атомних електростанцій у Саудівській Аравії. Ер-Ріяд використовував їх як спосіб тиску на Вашингтон. 47-й президент США також раніше обіцяв відродити американський атомний сектор, а угода з Ер-Ріядом обіцяє десятки мільярдів доларів для американських корпорацій, які роками змагаються за вигідні контракти. Супутниковий знімок, зроблений після обстрілу заводу Saudi Aramco Іраном, 26 липня 2026 року. Атомна енергетика знизить залежність Ер-Ріяда від нафти. Getty Images Не менш важливий фактор – війна з Іраном, під час якої Тегеран час від часу бʼє по Саудівській Аравії та інших союзниках Сполучених Штатів у регіоні. За словами Розмарі Келанік з аналітичного центру Defense Priorities Foundation, ця угода зближує США та Саудівську Аравію. Ер-Ріяд отримує "потужний інструмент тиску", що дозволить домагатися від Вашингтона поступок, зокрема нових гарантій безпеки. Саудити можуть пригрозити перетворити свою ядерну програму на військову, якщо Штати не пообіцяють посилити військовий захист. Надання Ер-Ріяду можливості збагачення урану, за її словами, може назавжди прив'язати США до Саудівської Аравії. Без "золотого стандарту" Чи не головна причина занепокоєння щодо nuclear deal полягає в тому, що через кілька років Ер-Ріяд зможе почати самостійно збагачувати уран. За високого рівня збагачення уран стає придатним для створення зброї. Ядерне питання залишається в центрі війни США та Ізраїлю проти Ірану. І Вашингтон, і Тель-Авів наголошують, що однією з причин боїв є прагнення не допустити створення Іраном атомної зброї. Хоча режим у Тегерані заперечує наявність таких планів, в останні роки він досягнув прогресу в збагаченні урану. Натомість спадковий принц Саудівської Аравії у 2018 році заявляв, що не хоче, аби королівство створювало ядерну зброю, але зробить це, якщо її отримає Іран. Аналітики наголошують, що умови, на які пішов Вашингтон, менш жорсткі, ніж в аналогічних угодах. Такий підхід точно викличе невдоволення в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ), які конкурують із саудитами за лідерство в регіоні. Читайте також Кінець епохи нафтового картелю? Чому ОАЕ виходять з ОПЕК Емірати вже мають АЕС Barakah, яку збудували за угодою із США у 2009 році. Під тиском Вашингтона країна зобов'язалась відмовитися і від збагачення урану, і від переробки відпрацьованого палива – двох прямих шляхів до створення зброї. Ба більше, ОАЕ погодилися з умовами додаткового протоколу МАГАТЕ, який передбачає ретельні інспекції ядерних об'єктів. Умови для Абу-Дабі були настільки суворими, що їх назвали "золотим стандартом" ядерного нерозповсюдження. Однак усього цього в домовленостях Вашингтона та Ер-Ріяда немає: угода укладена без участі МАГАТЕ. "У випадку із Саудівською Аравією відмови від ядерної зброї взагалі не відбулося. Гірше того, саудити не підписали додатковий протокол", – підкреслив Генрі Сокольські, який був заступником голови Пентагону з питань нерозповсюдження ядерної зброї в адміністрації Буша-молодшого. За бажання Ер-Ріяд зможе збагачувати уран без перевірок МАГАТЕ Getty Images Хоча через день після оголошення nuclear deal Трамп написав, що Ер-Ріяду не дозволять збагачувати уран, а угода залежить від приєднання саудитів до Авраамових угод з нормалізації відносин з Ізраїлем, Саудівська Аравія цього не підтвердила. "Гадаю, саудити тут мають рацію: вони підписали документи, у яких не було жодного слова про нові умови", – каже Сокольські. Ер-Ріяд заявляв, що не нормалізує відносини з Ізраїлем, доки той не погодиться на створення палестинської держави. Цю умову уряд Нетаньяху відхиляв. Ер-Ріяд піде шляхом Ірану? Хоча для Еміратів атомна енергетика завжди була питанням не військових амбіцій, а престижу – стати першою арабською країною, яка освоїла технологію, – в угоді з Вашингтоном є застереження: якщо в іншої країни регіону з'явиться угода з більш гнучкими умовами, ОАЕ залишають за собою право переглянути власні умови. Угода між Ер-Ріядом і Вашингтоном непокоїтиме й ізраїльтян, особливо якщо вона призведе до створення атомної бомби. У такому разі Саудівська Аравія стане другою після Ізраїля державою Близького Сходу з ядерним арсеналом. Barakah – перша і єдина атомна електростанція в ОАЕ та арабському світі. ОАЕ отримали жорсткіші умови від США, ніж Саудівська Аравія. Emirates Nuclear Energy Company Хоча Ізраїль не підтверджує наявність "ядерки", вважається, що вона в нього є: ймовірно, близько 90 боєголовок та засобів їх доставки. У Тель-Авіві вже говорять про угоду Ер-Ріяда з американцями як загрозу. "Кожна військова ядерна програма починається з мирної", – попереджає ексміністр оборони Ізраїлю Авігдор Ліберман. "Ця угода в поєднанні з перспективою продажу Сполученими Штатами винищувачів F-35 Туреччині посилює поточні розбіжності між США та Ізраїлем щодо Ірану", – резюмував експерт із Близького Сходу Джеймс Дорсі. Чи піде Саудівська Аравія шляхом Ірану в збагаченні урану? "Наразі нічого на це не вказує, але у зв'язку з цією угодою такий ризик неминуче виникає. Іран самостійно збагачував уран і всі бачили, до чого це призвело", – попереджає BBC. Проте видання уточнює: якщо Ер-Ріяд колись захоче мати ядерний арсенал як засіб стримування, то йому буде набагато простіше придбати його в свого союзника Пакистану, ніж проходити тривалий, складний і незаконний процес збагачення власного урану до 90% з подальшим створенням боєголовки. Навіть якщо Саудівська Аравія не почне відразу ж активно розробляти зброю, сама лише потенційна здатність зробити це може стати для неї потужним фактором стримування в нестабільному регіоні, резюмують аналітики. https://epravda.com.ua/svit/yaderna-ugoda-ssha-ta-saudivskoji-araviji-riziki-naslidki-detali-domovlenosti-824387/