https://epravda.com.ua/epravda/i/logo01.gifhttps://epravda.com.uahttps://epravda.com.uahttps://epravda.com.ua/svit/ekonomichni-pokazniki-serbiji-rinok-praci-investiciji-borg-knr-826862/Економічна правда<p> <span>Після двох років студентських протестів Сербія як ніколи близька до кінця 14-річної епохи Александара Вучича – все можуть вирішити вибори 25 жовтня. Як під його владою трансформувалась сербська економіка?</span> </p>Світ2026-10-23T07:00:00+03:00 Александар Вучич домінує у сербській політиці вже більше 10 років – спочатку як прем'єр, а потім як президент. Для прихильників він – прагматичний лідер і "рятівник нації", який, балансуючи між ЄС, Китаєм і РФ, забезпечив країні стабільність та стале економічне зростання після затяжних наслідків Югославських воєн і світової фінансової кризи 2008 року. Критики та опозиція звинувачують його в авторитаризмі та підриві демократичних норм, корупції та відкаті реформ, які гальмують рух країни до ЄС. А незалежні експерти наголошують – до "економічного дива", яким не раз вихвалявся сербський президент, насправді далеко. Ба більше, наростаючі протести після обвалу навісу над залізничним вокзалом у місті Нові Сад 1 листопада 2024 року, який забрав життя 16 людей, переросли у затяжну політичну кризу. Саме протести, а також погіршення відносин із ключовим донором країни – Євросоюзом, змусили Вучича вдатися до плану із рокіровкою: він достроково пішов із другого та останнього президентського терміну, розраховуючи після дострокових парламентських виборів 25 жовтня знову очолити уряд. За Конституцією Сербії саме прем'єр є головою виконавчої влади, тож Александар у разі успіху збереже свій вплив. Але перемога на голосуванні йому не гарантована: "Студентський список – студенти перемагають" висунув 250 кандидатів та має всі шанси випередити правлячу Сербську прогресивну партію (SNS). Як Белград за влади Вучича став "воротами" Китаю для проникнення на ринки ЄС та хабом для росіян і підсанкційних олігархів? В якому стані економіка Сербії підходить до виборів? І чому Вучича звинувачують у демонтажі демократії? Економіка "далека від дива" Напередодні виборів 25 жовтня Віденський інститут міжнародних економічних досліджень опублікував оцінку економічних показників Сербії за 14 років правління SNS, спростувавши тезу уряду про "економічне диво". Партія Вучича успадкувала економіку, яка все ще відновлювалась після світової фінансової кризи – у 2009-2011 роках ВВП Сербії скоротився на 1,5%. Новому уряду не вдалось одразу зупинити спад: протягом перших трьох років ВВП впав ще майже на 2%. "Стале економічне зростання відновилось лише у 2015 році. Навіть після цього його темпи залишалися помірними. Середньорічний реальний приріст ВВП за весь період правління SNS становив 2,4%, тоді як у 2001-2011 роках, за урядів колишньої демократичної опозиції, сягав 4,2%", – констатує економіст Віденського інституту Бранімір Йовановіч. Серед економік балканського регіону середній темп зростання Сербії під владою Вучича перевищував лише показники Північної Македонії та, незначно, Болгарії. Тоді як Косово, Албанія, Чорногорія, Румунія, Боснія і Герцеговина та Хорватія досягли вищих темпів. Це ставить під сумнів головну передвиборчу тезу SNS про економічну історію успіху зі зростанням зарплат, створення нових робочих місць, залучення іноземних інвестицій і розвитком інфраструктури. Читайте також Домівка китайського капіталу в ЄС: чому Пекін інвестує в Угорщину і для чого це Орбану Найвагоміший аргумент правлячої партії – ринок праці. Офіційний рівень безробіття дійсно знизився із 23% у 2011-2012 роках до менше 9% у 2025-му. Але, підкреслюють у Віденському інституті, значна частина цього покращення насправді відображала відновлення після краху 2008 року, а не стійке розширення можливостей для працевлаштування. У 2008-му кількість працевлаштованих досягла 2,8 мільйона осіб, до 2012-го – просіла до 2,2 мільйона і потім відновилась до 2,9 мільйона до 2019 року. Але відтоді рівень зайнятості залишається на одному рівні, а у 2025 році навіть дещо знизився. Наразі кількість працевлаштованих у Сербії приблизно відповідає рівню, який був до фінансової кризи, але це все ще нижче, ніж на початку 2000-х – 2,7-3 мільйона включно з тіньовим сектором та самозайнятими фермерами. Водночас зараз понад 200 тисяч громадян залишаються безробітними, а на економічно неактивне населення (особи віком від 15 років, які не працюють і не шукають роботу, зокрема, студенти, пенсіонери чи домогосподарки) припадає 2,5 мільйона осіб. Рівень безробіття за правління Вучича впав, але зросла вартість життя Getty Images Ще один важливий фактор, який негативно позначається на економіці, – ті, хто здатні працювати, просто виїжджають до країн ЄС: на заробітки найчастіше їдуть до Хорватії та Німеччини, а Словенія в останні роки стала головним напрямком для студентів. За офіційними даними, у 2013-2024 роках до ЄС мігрували пів мільйона сербів. Правляча партія також записує собі в досягнення те, що cередня зарплата (в перерахунку з динарів на євро) зросла із 370 євро у 2012-му до 1000 євро у 2025-му. Проте одночасно росла і вартість життя. Для типової родини із 4 осіб дві середні зарплати батьків у 2012-му покривали 63% сімейних витрат, а у 2025-му – 67%. Тобто заробляють більше, але частка витрат, яку можна покрити за рахунок зарплати, практично не змінилася. Хоча "мінімалка" цьогоріч перетнула межу в 500 євро, майже п'ята частина 6,6-мільйонного населення Сербії перебуває під загрозою бідності. Лише мінімальний споживчий кошик у травні 2026 року, розрахований Мінторгівлі, для малозабезпеченої сім'ї становив 57 188 динарів (487 євро) – стільки родина мала виділити на найнеобхідніші й найдешевші товари. Якщо до цього додати оренду житла та рахунки за електроенергію, питання, чи залишиться хоч щось, стає риторичним. До того ж, ще більше зросла соціальна нерівність, яка стала однією з передумов масштабних антиурядових протестів. Частка доходу після оподаткування, яку отримувала найбідніша п'ята частина населення, знизилася з 4,3% у 2011-му до 4,1% у 2024-му, тоді як частка доходу найбагатших 10% сербів зросла з 35,5% до 37,6%. За 11 років 500 тисяч сербів виїхали до країн ЄС на заробітки або навчання Getty Images Державні соціальні виплати, за винятком охорони здоров'я та пенсій, неухильно зменшувалися – з приблизно 4% ВВП у 2011 році до 2,8% у 2023-му. Ключовою складовою економічної стратегії уряду є прямі іноземні інвестиції, які у 2021-2025 роках у середньому становили 5,7% ВВП на рік. Торік їх приплив знизився до 3,9% ВВП (3,5 млрд євро). У той же час доходи іноземних інвесторів у 2024 та 2025 роках зросли до понад 5% ВВП. Тобто Сербія приносить їм більше доходу, ніж отримує у вигляді нового капіталу. Читайте також "Колапс": як функціонує економіка Палестини Віденський інститут міжнародних економічних досліджень також звернув увагу на низький рівень внутрішніх приватних інвестицій через корупцію, неефективне управління та відсутність реформ у сфері верховенства права. "Перемога партії Вучича на виборах, найімовірніше, означатиме збереження економічної моделі, орієнтованої на іноземні інвестиції та будівництво автомагістралей, при цьому менше уваги приділятиметься проблемам нерівності та розвитку місцевого підприємництва. Зміна уряду не гарантуватиме кращих економічних результатів, але може відкрити шлях до переоцінки політики", – резюмували аналітики. Маневри між ЄС і Росією і боргова пастка КНР Вучич одночасно підтримує євроінтеграцію Сербії, називає Путіна своїм другом та купує російський газ, а також де-факто зробив країну "воротами" для китайського бізнесу в ЄС. У своїй геополітичній грі лідер SNS схожий на експрем'єра Угорщини Віктора Орбана. З одного боку, ЄС – найбільший донор Сербії: із 2000 року блок надав країні понад 7 млрд євро у вигляді грантів і допомоги на правові та соціально-економічні реформи. З іншого – через відкат судової реформи цьогоріч Єврокомісія "заморозила" виплати в рамках Плану зростання ЄС. Так само Брюссель карав за схожі дії уряд Орбана. Читайте також Великий китайський зашморг: як через кредити Пекін контролює інші країни світу Незадовго до вторгнення Росії в Україну Вучич говорив, що не буде протистояти політиці Кремля, оскільки "85% сербів завжди стануть на бік Росії, що б не сталося". А прямо перед нинішніми виборами в інтерв'ю російській блогерці Ксенії Собчак він вихвалявся тим, що Белград єдиним із балканських столиць-кандидатів до ЄС не підтримав санкції проти РФ, пояснивши це залежністю від російських енергоносіїв, історичними та культурними зв'язками. Прямо перед виборами Вучич дав інтерв'ю нечужій Путіну Ксенії Собчак Фото: “Осторожно: Собчак” / YouTube Країна приймає десятки тисяч росіян, надає громадянам РФ паспорти за прискореною процедурою, розширює авіасполучення та допомагає обходити санкції, хоча Вучич і обіцяв, що "ніхто не зможе обійти обмеження ЄС проти Росії через Сербію". Водночас улітку 2026-го лідер SNS організував теплий прийом для президента Володимира Зеленського, а Белград продає країнам ЄС боєприпаси, які ті постачають ЗСУ. У червні 2024 року FT порахувала, що з початку великої війни обсяг експорту зброї із Сербії до України через треті сторони сягнув 800 млн євро. "Це частина нашого економічного відродження, і це важливо для нас. Так, ми експортуємо наші боєприпаси. Ми не можемо експортувати в Україну або в Росію, але в нас було багато контрактів з американцями, іспанцями, чехами... Що вони з цим роблять у кінцевому підсумку – це вже їхня робота", – говорив тоді Вучич. Як і Орбан в Угорщині, Вучич роками керувався політикою багатовекторності. Поразка Орбана на виборах підштовхнула Александара прискорити рокіровку у владі Getty Images В останні роки зростає залежність Белграда від Китаю. Як і Угорщину (особливо – часів Орбана), Пекін сприймає Сербію як "ворота" до ринків ЄС для різноманітної продукції – від споживчих товарів і електромобілів до сонячних електростанцій та заводів. У 2000-2022 роках КНР надала Белграду 7,7 млрд євро у вигляді грантів та переважно позик на інфраструктурні проєкти – мости, залізниці і заводи. Окрім інфраструктури, серед основних інвестицій китайців – мідний комбінат RTB Bor та металургійний завод в Смедерево. Китайські кредити для Белграда в ЄС і США вважають борговою пасткою Getty Images Як наслідок, борг Сербії перед Пекіном сягнув 3,7 млрд євро – це в 12 разів більше, ніж у 2013-му (305 млн євро). На Китай тепер припадає 8,4% від загальної зовнішньої заборгованості Белграда. Таке розширення "кабального" партнерства викликає критику з боку опозиції, Вашингтона та Брюсселя, які називають це нічим іншим, як борговою пасткою. Занепокоєння США і ЄС пов'язані також із непрозорістю угод, систематичним обходом правил держзакупівель та потенційними наслідками для прагнень щодо вступу країни до Євросоюзу. Проте Вучич відкидає застереження щодо боргової пастки. Як аргумент він використовує те, що співвідношення держборгу країни до ВВП сягає 45%, тоді як загальний показник у єврозоні – 88%, а в окремих країнах ЄС – понад 100%. А свою "багатовекторність" пояснює національними інтересами. Трагедія у Новому Саді спровокувала масштабні протести, які стали для Вучича найбільшим викликом за всі роки при владі Getty Images Серед великих інфраструктурних проєктів без належних тендерних процедур – підготовка Белграда до всесвітньої виставки Expo-2027 вартістю 18 млрд євро, якою керує китайська PowerChina на підставі спецзакону про надзвичайну необхідність. А також – будівництво нового мосту через річку Саву в Белграді та модернізація залізниці від Нові-Сада до угорського кордону. Питання прозорості опинилися в центрі уваги після обвалу в листопаді 2024 року відремонтованого бетонного навісу на вокзалі у місті Нові Сад: проєкт модернізації залізниці вів саме китайський державний консорціум CRIC-CCCC. Усі фінансові деталі та технічна документація були засекречені. Корупція і тиск на свободу слова В Індексі свободи преси-2026 від "Репортерів без кордонів" Сербія посіла 104-те місце із 180 (для порівняння, Україна – 55-те). Це – найнижчий показник за всю історію та найгірший результат у регіоні ЄС-Балкани. А в Індексі сприйняття корупції-2025 від Transparency International показник Сербії був найнижчим за останні два десятиліття. Вучич і Путін на зустрічі в Пекіні, вересень 2025 року Getty Images За оцінками "Репортерів без кордонів", щонайменше шість сербських журналістів перебувають в екзилі через загрози їхній безпеці в Сербії. Вучич, за даними місцевих неурядових організацій, щонайменше 182 рази за перші 9 місяців 2026 року словесно атакував журналістів і медіа. https://epravda.com.ua/svit/ekonomichni-pokazniki-serbiji-rinok-praci-investiciji-borg-knr-826862/https://epravda.com.ua/biznes/eksport-ukrajini-dinamika-logistika-vpliv-viyni-i-perspektivi-826847/Економічна правда<p> Виклики, повʼязані з блокадою портів та обстрілами інфраструктури, а також проблеми з експортом зброї були основними темами експортного форуму. Захід традиційно зібрав провідних бізнесменів, представників влади та міжнародних інституцій. Про що говорили цього разу? </p>Бізнес2026-10-22T17:00:00+03:00 21 жовтня "Економічна правда" провела четвертий експортний форум. Цього разу дискусії відбувалися на тлі постійних російських обстрілів портової інфраструктури, логістичних центрів, пунктів пропуску на кордоні, залізниці та виробників продукції. Захід відвідало близько 250 людей. Хоча умови, з якими зустрічаються українські експортери, можна назвати найбільш несприятливими в історії, підприємці все ще знаходять шляхи доставлення вітчизняної продукції на міжнародні ринки. Про те, як робити це ефективніше, дискутували бізнесмени, представники профільних об'єднань, державних та міжнародних інституцій. Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський Захід відкрив виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський презентацією поточного стану експортного сектору економіки України. За його словами, у 2026 році через зупинку морських перевезень, знищення підприємств, інфраструктури та дефіцит електроенергії внаслідок російської агресії роль експорту в економіці суттєво знизилася. Унаслідок цих факторів змінилася структура експорту. Металургія втратила свої позиції, агросектор отримав 60% від загальних продажів продукції за кордон. До Росії вже п'ятий рік Україна нічого не експортує, хоча ще 15 років тому цей ринок для вітчизняних підприємців був основним. Розмова з депутаткою Європейського парламенту Карін Карлсбро Першій панельній дискусії передувала розмова редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка з депутаткою Європейського парламенту Карін Карлсбро, під час якої обговорювалася позиція ЄС щодо українського експорту, зокрема металургійного. За словами євродепутатки, мита ЄС на сталь та карбоновий збір (CBAM) шкодять українським підприємствам у найважчий період. Металургійна галузь не може доставити до основних експортних ринків свою продукцію через квоти ЄС, а карбоновий збір накладає додатковий фінансовий тягар. Депутатка наголосила, що деякі українські бізнеси навіть не можуть отримати дозвіл на експорт без карбонового збору через небажання регуляторних органів ЄС відвідувати Україну та перевіряти дотримання правил. Підсумовуючи, Карлсбро заявила, що Євросоюз має розглянути певні винятки для України у межах мит на сталь та CBAM. Сергій Сидоренко також провів дискусію з радницею віцепремʼєра з євроінтеграції Вікторією Лобунь, керівником офісу генерального директора "Метінвесту" Олександром Водовозом та керівником сектору євроінтеграції, врядування, верховенства права та громадянського суспільства представництва ЄС в Україні Асьєром Сантільяном Луцуріагою. Серед обговорених питань – перспективи металургії в умовах обстрілів та зупинки найбільших підприємств, а також форми надання їй допомоги. Учасники першої панельної дискусії Вікторія Лобунь розповіла, що Україна не має альтернатив глибшій інтеграції з ринком ЄС, однак зараз питання радше стосується повернення обсягів експорту, аніж його нарощення. "Ми не можемо ставити під сумнів нашу стратегічну мету – інтеграцію з внутрішнім ринком ЄС, хоча це може бути непросто. З боку уряду наша основна мета – забезпечити як мінімум повернення того рівня експорту сталі, який був у 2025 році. Наразі він становить лише 40% від минулого року", – повідомила вона. За словами Лобунь, останні консультації з представниками ЄС уряд провів наприкінці вересня. На думку Олександра Водовоза, у ЄС не до кінця розуміють трагічного стану української металургії і часто "годують" вітчизняний бізнес обіцянками про особливий підхід, які не приносять результату. "З нами зустрічаються, водять різними кабінетами, ми в Берламонті (штаб-квартира Єврокомісії в Брюсселі), як у себе вдома, але рішення все ще одностороннє", – сказав керівник офісу гендиректора "Метінвесту". За його словами, у грудні 2025 року в Єврокомісії обіцяли, що для України зроблять виняток з правил CBAM та квот на сталь, але цього не сталося. "У нас проблема номер один – удари по підприємствах, вони всі розбиті. Ми намагаємося це пояснити Європі, але нас поки що не чують. 60% нашого виробництва сталі розбито. Ми не загрожуємо ринку ЄС тими 40%, що залишилися", – додав Водовіз. Для виживання сектору, за словами представника "Метінвесту", бізнесу потрібні відновлення обʼєктів та люди. Як реалізувати ці елементи до завершення боїв, незрозуміло. Керівник офісу генерального директора "Метінвесту" Олександр Водовіз Асьєр Сантільян Луцуріага представляв у дискусії сторону ЄС. Він зазначив, що Україна могла б відносно швидко увійти в спільний ринок ЄС за окремими секторами, проте досі не зробила для цього всі кроки. "За словами моїх колег, наразі є кілька кроків, які Україна має зробити, але не хоче. Зокрема, мова про закони згідно із SEPA (єдиний простір платежів у євро). Вони мали бути ухвалені минулого тижня, але цього не сталося. Звісно, якщо ви хочете бути частиною ЄС, розрахунки в євро є важливою частиною цього", – сказав Луцуріага. Учасники другої панельної дискусії Другу панель провів редактор "Економічної правди" Микола Максимчук. На ній обговорювали питання аграрного експорту та логістики з першим заступником міністра з відновлення інфраструктури і транспорту Сергієм Деркачем, заступником міністра аграрної політики та продовольства Віталієм Головнею, директором з торгівлі аграрної компанії "Нібулон" Володимиром Славінським, CEO Avesterra group Світланою Собіпан та CEО Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Олегом Хоменком. Учасники обговорювали, як аграрії адаптують експорт продукції до обмежень морської логістики, які альтернативні маршрути використовують для постачання на зовнішні ринки та як зростання транспортних витрат впливає на собівартість продукції, прибутковість і фінансову стійкість бізнесу. Чи не головним стало питання, як перебої з експортом позначаться на підготовці до сівби. Олег Хоменко нагадав, що агросектор залишається одним з небагатьох напрямків економіки, який продовжує вивозити продукцію за кордон та отримувати валютний виторг. "За минулий місяць експорт становив 2,4 мільйона тонн, це удвічі менше, ніж вивозили до кризового періоду. Можна констатувати, що держава недоотримує близько 500 мільйонів євро валютних платежів щомісяця", – зауважив він. CEО Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Олег Хоменко Головною проблемою логістики, за словами очільника УКАБ, є блокування портів великої Одеси. Без них до кінця маркетингового року Україна може недоекспортувати близько 35 млн тонн зерна. "Для нас за десять місяців це недоотримання п'яти мільярдів валютної виручки. У розрізі світу ситуація загрожує продовольчою кризою, бо за умови блокування і російського експорту на світових ринках може виникнути діра у 80 мільйонів тонн продовольства", – підсумував Хоменко. Про підтримку аграрних експортерів з боку держави говорив Віталій Головня. За його словами, наразі не передбачено конкретних програм підтримки, але уряд дивиться в сторону ліквідності агросектору. "Ми збільшили коефіцієнт застави для зерна з 0,4 до 0,75; створили новий вид кредитування на операційну діяльність до 90 мільйонів гривень; послабили певні умови для пролонгації до 1 вересня 2027 року, а також запровадили портфельні гарантії на майже 21 мільярд гривень", – додав він. Заступник міністра аграрної політики та продовольства Віталій Головня, директор з торгівлі аграрної компанії "Нібулон" Володимир Славінський Паралельно Мінагрополітики звернулося до ЄС із запитом на 1,1 млрд євро для компенсації втрат логістики та перевезення 22 млн тонн зерна. Також міністерство звернулося до ЄС щодо компенсації відсотків, які передбачені портфельними гарантіями на 220 млн євро. Цей процес, за словами урядовця, "також рухається". За словами Головні, агробізнес розуміє, що логістичні перебої можуть затягнутися, тому у 2027 році господарства сіятимуть більше олійних культур, які мають вищу маржинальність та меншу врожайність. "Також Мінагрополітики напрацювало з міжнародними організаціями додатковий вид зберігання. Ми розуміємо, що в листопаді буде дефіцит складів від 8 до 11 мільйонів тонн. З 19 жовтня ми почали роздавати "рукави" для тимчасового зберігання продовольства", – сказав Головня. Перший заступник міністра з відновлення інфраструктури і транспорту Сергій Деркач Сергій Деркач розповідав про роботу коридорів експорту. За його словами, за останній місяць до українських портів зайшло близько 15 кораблів проти восьми-девʼяти щодня до початку нової російської блокади. Урядовець зазначив, що з дунайських портів Україна в жовтні експортує близько 1,3 млн тонн продукції. "Вони (дунайські порти) працюють і це добра історія", – додав він. Проте ні дунайські порти, ні перевезення залізницею та автотранспортом не замінять у повному обсязі порти великої Одеси. Деркач додав, що уряд спробує перекрити хоча б половину експортних можливостей морських портів альтернативними маршрутами. Однак сухопутні коридори вже перевантажені. Так, протягом останніх місяців час перебування в чергах на кордоні з Польщею зріс з двох-трьох днів до семи-девʼяти днів на виїзд та вʼїзд. CEO Avesterra group Світлана Собіпан Своїм досвідом пошуку альтернативних шляхів експорту поділився Володимир Славінський. Компанія "Нібулон", яка суттєво залежала від морських перевезень, з 2022 року перманентно переживала кризу логістики. У 2022 році "Нібулон" збудував торговий термінал в Ізмаїлі та перевів частину торговельного флоту з Миколаєва на Дунай. Паралельно компанія збудувала маршрут переправлення агропродукції через Дунай до румунської Констанци. "Наразі, коли виникли чергові проблеми з глибоководними портами, ми були готові краще, ніж інші. Проте через три-чотири роки після минулого сплеску активності на Дунаї ситуація в економіці та агросекторі не покращилася, тому цього разу переживати кризу ще важче", – зазначив Славінський. Місячні темпи експорту "Нібулону" наразі поступаються тим, що були до червня на 20-30% і мають потенціал до збільшення. У компанії вважають ці результати непоганими. Світлана Собіпан розповіла про нарощення доданої вартості в агросекторі як метод боротьби з кризою експорту. "Можна виростити зерно і продати його за 200 доларів за тонну, а можна переробити на комбікорм, використати для вирощування птиці, переробити птицю і продати за 2 тисячі доларів за тонну. Це не означає, що тонна пшениці перетвориться на тонну птиці. Але якщо дивитися на процес, то на кожному етапі працюють люди, створюється додана вартість, залучаються українські виробничі потужності, збільшується сплата податків", – зазначила Собіпан. За її словами, перероблення продукції може зменшити залежність від портової інфраструктури. Цього року Avesterra group почала постачати товари до ЄС та Британії. Колишній командувач Збройних сил України, посол України у Великій Британії Валерій Залужний та редактор видання "Оборонка" Богдан Мірошниченко Окремою темою обговорення на експортному форумі стала зброя. Цю панель відкрив колишній командувач Збройних сил України, посол України у Великій Британії Валерій Залужний. Редактор видання "Оборонка" Богдан Мірошниченко питав його про імідж української зброї та оборонних компаній за кордоном. Залужний зазначив, що міжнародні актори все ще зі скепсисом ставляться до українського ОПК. "Будь-яка галузь промисловості тримається на трьох китах: підготовці кадрів, виробництві та контрольованій експлуатації. Над цими китами перебуває національна стратегія. Таким чином, оборонна промисловість – це орган, що знає політичну мету і стратегію її реалізації, має довгострокове фінансування, науку, освіту та виробничі потужності", – сказав Залужний. Він додав, що Україна має певні технологічні успіхи, але вітчизняному ОПК бракує ресурсів та можливостей. Надати їх мають міжнародні партнери. Посол зазначив, що Україні не вистачає доктрини застосування озброєння, яке вона виробляє. "НАТО доктринально використовує зброю періоду, який почався у 1970-1980-х роках, коли космос почав впливати на високоточну зброю... Для них дрони не є основною зброєю сухопутних військ. Щоб вони почали їх використовувати, всім членам НАТО потрібно переглянути свої доктрини: відмовитися від F-35 і коштовних систем протиповітряної оборони", – сказав Залужний. Він висловив думку, що поки Україна не розробить нову доктрину ведення війни, експорт зброї за кордон не є релевантним. Учасники третьої панельної дискусії Остання панель зібрала представників оборонно-промислового комплексу. Участь у дискусії взяли генеральний директор Vyriy Олексій Бабенко, заступник голови асоціації Naudi Сергій Висоцький, гендиректор Ukrspecsystems Дмитро Хасапов та виконавчий директор компанії "Генерал Черешня" Даниїл Ваховський. Модерував панель Богдан Мірошниченко. Діалог стосувався урядових експортних правил, їх впливу на роботу виробників, ключових суперечностей між державним регулюванням і потребами бізнесу. Говорили про те, як налагодити конструктивну співпрацю з державою для усунення наявних проблем. Олексій Бабенко розповів про структуру попиту на українську зброю у світі. Він умовно поділив світ на країни, що перебувають у війні, які не планують воювати та країни, що готуються до війни. Перші мають значний запит на FPV-дрони, другі – на дрони-розвідники, останні придивляються до різних продуктів. "Нам здається, що "оборонка" – це якась невелика галузь, але, наприклад, весь наш експорт металургії минулого року становив кілька мільярдів доларів, 10% нашого експорту. За мірками "оборонки" це не надто великі гроші", – сказав Бабенко. Він додав, що всі ці переваги наразі не помітні передусім через закритість експорту, попри умовно відкриті шляхи для продажу зброї за кордон. Генеральний директор Vyriy Олексій Бабенко За словами Бабенка, на момент розробки постанови про експорт зброї не було "нормальної комунікації" Міністерства оборони часів Михайла Федорова з виробниками. "Конкретно щодо експорту. Це приклад, як не треба робити постанову. Вона написана так, що ніколи не запрацює", – заявив Бабенко. За його словами, виробник для вивезення мілітарної продукції повинен зробити невизначений внесок до спецфонду, який відкриє можливість підписати конкретну угоду з контрагентом за кордоном. Водночас гарантій повернення грошей держава не надає, що створює значні ризики для експортерів. "Щоб підписати контракт з німцями на 10 мільярдів на пʼять років, за цією постановою ти маєш покласти в спецфонд 2 мільярди і потім тобі дозволять підписати контракт, який ще не погоджений з іншою стороною. Якщо підпису не буде – гроші ніхто не поверне. Хто на такі умови погодиться?" – зазначив Бабенко. Заступник голови асоціації Naudi Сергій Висоцький Сергій Висоцький висловив думку, що економічна модель оборонної галузі розрахована на ринки "третіх" країн, а не країн-членів НАТО. На цьому полі Україна конкурує з Китаєм, Росією, Індією, Туреччиною. Він додав, що експорт зброї є також основою для політичного впливу, який Україна має розвивати. "Після війни нам потрібно вивести ОПК в трійку провідних галузей економіки. Для цього треба йти в такі регіони і з такими цінами, де нас будуть сприймати. Для цього треба вже зараз будувати позиції в тих країнах, не дивлячись на бажання співпраці з нашими союзниками", – сказав Висоцький. Дмитро Хасапов підтримав думку, що експортувати військову продукцію потрібно туди, де є попит. Він також підтвердив, що запит на українську зброю існує в різних регіонах, але державні правила не дозволяють скористатися цими можливостями. "Конкурентів зараз дуже багато. Уже навіть Європа підтягнула свої сили, хоча вона ніколи не була сильною в технологіях дронів. Завдяки тому, що вони відкрили в нас багато філіалів і протестували свої рішення, виходять на світові ринки. Те, що ми буксуємо з експортом, – це колосальні втрати для країни", – сказав Хасапов. Під час заходу відбулася виставка товарів ВПК Даниїл Ваховський головним експортним продуктом українського ОПК вважає досвід масового застосування і масового виробництва продуктів. "Ринок існує там, де є війна або інші загрози. Наша війна визначила багато нових загроз, з якими нашим партнерам доведеться працювати. Ми збиваємо велику кількість повітряних цілей дронами, цього ще кілька років тому як доктрини не було", – сказав Ваховський. Він також зазначив, що після завершення війни додому повернуться не тільки українці, а й росіяни з досвідом ведення нової війни. Україна в цьому контексті може стати противагою, яку варто будувати вже зараз. "Держава має набагато активніше займатися питанням відкриття експорту зброї, бо це просування інтересів України через зброю", – додав виконавчий директор компанії "Генерал Черешня". Генеральними партнерами форуму стали компанії "Генерал Черешня", VYRIY та Ukrspecsystems LLC. Також захід підтримали Avesterra Group, ​​технологічно-оборонна компанія SkyFall, банк "Кредит Дніпро", Raiffeisen Bank, AZNAURI, Carlsberg Ukraine, Gemini і "Трускавецька". Інформаційні партнери – Європейська бізнес-асоціація, Американська торговельна палата в Україні, Торгово-промислова палата України. https://epravda.com.ua/biznes/eksport-ukrajini-dinamika-logistika-vpliv-viyni-i-perspektivi-826847/https://epravda.com.ua/energetika/palivni-krizi-ta-cini-vpliv-konfliktiv-na-energorinok-ssha-z-1973-roku-826765/Економічна правда<p> Американці не вперше відчувають наслідки подорожчання пального. Утім, у 2026-му влада вперше в історії, принаймні офіційно, не розуміє причинно-наслідкового зв'язку між своїми діями та зростанням цін. </p>Енергетика2026-10-22T07:00:00+03:00 17 жовтня 1973 року арабські країни-експортери нафти, а також Сирія та Єгипет, оголосили, що не постачатимуть пальне Сполученим Штатам. Ембарго запровадили у відповідь на збройну та фінансову підтримку Вашингтоном Ізраїлю. Останній за десять днів до того в рамках війни Судного дня відбив атаки Єгипту і Сирії та після шоку перших днів перейшов у контрнаступ. Це ембарго поширилося і на низку інших західних країн та Японію, які підтримали Ізраїль. За день до його оголошення ОПЕК підняла ціни на нафту на 70% до 5,11 дол. за бар., а до 1974 року її вартість злетіла до 12 дол. за бар. Штати та їх союзники не були до цього готові. "Чорний жовтень" переріс у стагфляцію – одночасне падіння виробництва, високий рівень безробіття та стрімку інфляцію – у США, Японії та країнах Західної Європи. Арабське ембарго закінчилося в березні 1974 року, але спричинило тривалий нафтовий шок, який змінив не лише американську, а й світову економіку загалом. Ембарго вдарило по основах американського життя: старше покоління громадян США досі пам'ятає різке подорожчання бензину, закриті заправні станції та кілометрові черги на відкритих. У лютому 1974 року на 20% американських АЗС не було ні краплі бензину. Доходило до того, що власникам авто, номери яких закінчувалися на парну цифру, дозволяли заправлятися лише в парні дні. Через понад 40 років, у жовтні 2026-го, Штати, як і весь світ, знову стикаються з енергетичною кризою. За все платить споживач: вартість галона (3,785 літра) дизпального на АЗС у США вперше в історії перевищила 6 дол. Причина та ж, що і в 1973-му: війна на Близькому Сході. Президент США Дональд Трамп почав і не може закінчити війну проти Ірану, яка призвела до обвалу судноплавства в критично важливих Ормузькій та Баб-ель-Мандебській протоках. Напередодні виборів у Конгрес, які не обіцяють Трампу нічого хорошого, очільник Білого дому вдається до незвичних кроків. Зокрема, він стверджує, що у високих цінах на пальне винна Україна – через удари по російських НПЗ. Ба більше, Трамп уклав з Путіним дизельну угоду і скасував санкції за "законом Грема", мотивуючи це турботою про фермерів та прагненням закінчити війну в Україні. Хоча і фактчекери, і спікер Палати представників Майк Джонсон визнають: на скорочення експорту дизпального найбільше впливає ормузька криза. Як розвивалися паливні кризи в США протягом останніх 50 років? Наскільки дорожчало пальне на заправках і до яких економічних наслідків це призводило? Перший нафтовий шок Ціни на бензин у Сполучених Штатах після Великої депресії 1930-х років і до Другої світової війни були стабільними, зокрема завдяки провідній ролі Вашингтона: до 1939 року Штати забезпечували видобуток близько 60% світової нафти. У 1929-1946 роках вартість галона бензину на американських заправних станціях ніколи не опускалася нижче 0,17 дол. та не перевищувала 0,21 дол. Ця тенденція збереглася в 1950-1960-х роках, коли ціни на пальне росли на 1-2 центи щороку. Дешеве пальне тоді сприймалося американцями як належне. Тим часом напередодні Другої світової війни на сцену вийшов ще один великий гравець – Саудівська Аравія, де у 1938 році відкрили значні поклади нафти. Через п'ять років тодішній президент США Франклін Рузвельт оголосив саудівську нафту "життєво важливою" для безпеки Сполучених Штатів, запропонувавши Ер-Ріяду фінансову підтримку. Після відкриття в 1948 році найбільшого родовища саудити стали головним експортером нафти у світі. Читайте також Ормуз спотикання: Іран та США відновили війну за контроль над протокою Натомість видобувний потенціал США наближався до піку. У 1956 році геофізик Меріон Кінг Габберт спрогнозував, що видобуток у континентальних штатах сягне максимуму в 1965-1970 роках, після чого знижуватиметься. Так і сталося: у 1970-му видобуток досяг рекордних на той час 9,6 млн бар. на добу і почав падати. Це змусило збільшити імпорт пального, що зробило країну, ослаблену безславною війною у В'єтнамі та Вотергейтським скандалом, вразливою до ембарго. На початку 1973-го середня вартість бензину в США становила 0,39 дол. за галон (2,58 дол. у цінах 2023 року), але було очевидно, що ситуація на тлі спаду видобутку та зростання попиту зміниться. У квітні тодішній президент Річард Ніксон, який був "по самі вуха у Вотергейті", скасував імпортну квоту для Саудівської Аравії, щоб збільшити поставки та стабілізувати ціни. Нафтове ембарго 1973 року спричинило в США панічні закупівлі та довгі черги на заправках Getty Images Однак це дало зворотний ефект. 6 жовтня 1973 року коаліція арабських держав на чолі з Єгиптом і Сирією напала на Ізраїль у день єврейського свята Йом Кіпур (Судний день). У відповідь Вашингтон доставив Ізраїлю зброю. Тоді Ер-Ріяд переконав партнерів з ОПЕК ввести нафтове ембарго проти США та їх союзників. "У квітні ми скасували квоти для Саудівської Аравії, а в жовтні вони наклали квоти на нас", – писав американський історик із сфери енергетики Джей Хейкс. Читайте також Кінець епохи нафтового картелю? Чому ОАЕ виходять з ОПЕК Маніпулювання цінами на нафту та її постачанням сталося в найбільш непідходящий для Сполучених Штатів момент: нафтові гіганти не мали резервів, щоб одразу вивести на ринок додаткові обсяги в разі потреби. Ціни на нафту стрімко злетіли: із 2,9 дол. за бар. перед введенням ембарго до 12 дол. за бар. у січні 1974 року. На заправках вартість бензину зросла на 36% – з 0,39 дол. до 0,53 дол. за галон (з 2,58 дол. до 3,15 дол. у цінах 2023 року). Ба більше, виникли дефіцит пального та кілометрові черги на АЗС. Хоча ембарго закінчилося в березні 1974-го, криза тривала. Уряд Ніксона вдавався до радикальних заходів: від регулювання цін, обмеження швидкості на магістралях, розширення дії літнього часу на весь рік заради економії пального та наказу промисловості перейти на вугілля до створення стратегічного нафтового резерву та запуску разом із союзниками Міжнародного енергетичного агентства (МEA). Дорожній знак обмежує максимальну швидкість 55 милями на годину, штат Меріленд, травень 1973 року Getty Images Не всі ці кроки були ефективними: економісти вважають, що обмеження цін посилило паніку та поглибило кризу. Ніксона почали ще більше критикувати через рішення про цілорічний літній час, адже діти були змушені йти до школи в темряві. Через десять місяців цю норму скасували і більше до неї не поверталися. Дослідження Міністерства транспорту США згодом показали, що економія енергії від маніпуляцій з літнім часом виявилася мізерною або взагалі відсутньою. Обмеження цін на заправках посилило паніку та поглибило кризу Getty Images Другий нафтовий шок Дефіцит пального та зростання цін у 1973-1974 роках виявилися лише "розминкою" перед другим шоком, коли ціни сягнули нових рекордів. У січні 1979 року ісламська революція в Ірані, через яку почав падати обсяг експорту нафти, перемогла: проамериканський шах Мохаммед Пахлаві втік з країни. До влади прийшов режим аятоли Рухолли Хомейні, який порівнював Білий дім із "дияволом" та припинив експорт чорного золота до США. Точкою неповернення вважається 4 листопада 1979 року, коли група "Мусульманські студенти – послідовники шляху Імама" захопила посольство США в Тегерані й утримувала заручників 444 дні. Проти країни ввели торговельне ембарго, а в банках США заморозили іранських активів на 12 млрд дол. У 1980 році війну проти Ірану почав Ірак, що спричинило ще більші перебої з поставками. Обидві країни, намагаючись підірвати економіку та експорт нафти противника, масовано атакували торговельні судна і танкери в Перській затоці та Ормузькій протоці. За схожим сценарієм зараз розгортається війна США проти Ірану: Вашингтон і Тегеран обмінюються обстрілами танкерів в Ормузі. Читайте також Повний Ормуз. Через війну в Перській затоці ЄС та Україні не вистачить газу Для американських споживачів паливна криза у 1979 році була ще болючішою, ніж у 1973-му, оскільки Вашингтон вжив чимало заходів для скорочення попиту, а люди були розчаровані після років дефіциту та захмарних цін. У 1979 році ціни на бензин у США вперше в історії перевищили 1 долар за галон Getty Images "1973-й став шоком для американців, але тоді було відчуття, що треба змиритися. Панував дух патріотизму, люди стали менше їздити на автомобілях, тому дефіцит і цінові шоки не були такими серйозними. Однак до кінця 1970-х років люди вже втомилися від того, що їх просили йти на жертви", – пояснював Хейкс. До 1981 року середня ціна на бензин на заправних станціях зросла до 1,38 дол. за галон (4,51 дол. в цінах 2023 року) – у 3,5 разу більше, ніж у 1971-му. Подолання двох шоків стало переломним моментом не лише для США, а й для світової економіки. Країни Заходу стабілізували ситуацію завдяки поєднанню жорсткої монетарної політики, масштабного впровадження енергоефективних технологій та диверсифікації джерел постачання, розірвавши пряму пропорційну залежність між зростанням ВВП та обсягами споживання пального. Тодішній голова ФРС Пол Волкер підвищив облікову ставку до рекордних 20%. Це спровокувало короткострокову рецесію і зростання безробіття, але приборкало стагфляцію, збило спекулятивний попит на сировину та стабілізувало долар. Криза в Перській затоці і "Буря в пустелі" Влітку 1990 року Ірак на чолі із Саддамом Хусейном вдерся до Кувейту і за кілька днів окупував його. У відповідь ООН заборонила купувати нафту обох країн. Таким чином війна та ембарго вилучили із світових ринків 4,3 млн бар. на добу. На них тоді припадала майже третина видобутку та експорту в Перській затоці. Ціни на нафту стрімко зросли: у липні-жовтні 1990 року Brent подорожчав із 17 до 36 дол. за бар. Ціна галона бензину підскочила з 1,07 дол. до 1,4 дол. Зростання вартості енергоносіїв стало ключовим тригером рецесії в США у 1990-1991 роках. Після військової операції з деокупації Кувейту "Буря в пустелі" ціни знизилися. Читайте також Третя світова почалась. Поки що в економіці країн Близького Сходу Як реагували на кризу? МЕА в січні 1991 року активувало "надзвичайний план дій". Метою стало покриття дефіциту поставок та виведення на світовий ринок додаткових 2,5 млн бар. нафти на добу протягом пʼятнадцяти днів. Війна в Кувейті швидко завершилася після операції міжнародної коаліції на чолі із США "Буря в пустелі" Getty Images Адміністрація Джорджа Буша-старшого розробила Energy Policy Act 1992, який став ключовим документом енергетичної стратегії США. Закон передбачав підвищення енергоефективності, розвиток екологічно чистих видів палива та відновлюваних джерел енергії, зменшення обсягів споживання іноземної нафти. Урагани "Катріна" і "Рита" Ціни на енергоносії почали зростати на рубежі тисячоліть, але їх стрибок відбувся після вторгнення США в Ірак у 2003 році, яке знову порушило експорт нафти. Ще більше скоротило пропозицію ресурсу закриття у 2005 році нафтопереробних заводів на узбережжі Мексиканської затоки внаслідок ураганів "Катріна" і "Рита" – одних із найбільш руйнівних стихійних лих в історії США. 400-тисячне місто Новий Орлеан (штат Луїзіана) унаслідок "Катріни" на 80% затопило після прориву двох дамб і понад 1,3 млн американців втратили домівки і засоби до існування. Штат і до того вважався одним з найбідніших і найнебезпечніших у США, а "Катріна" ще більше оголила його проблеми. Новий Орлеан охопила хвиля злочинності. На тлі хаотичних антикризових дій адміністрацію Джорджа Буша-молодшого тоді нещадно критикували, а його рейтинги суттєво просіли. Витікання нафти з резервуарів, Новий Орлеан, 11 вересня 2005 року Getty Images До урагану регіон видобував майже третину і переробляв майже половину всієї нафти в США. Після ураганів видобуток зупинявся, а вартість нафти в Штатах злетіла до рекордних на той час 70 дол. за бар. Через десять місяців після стихійного лиха річний видобуток нафти був на 30% меншим, ніж до "Катріни". У вересні узбережжям пронісся ураган "Рита", через який видобуток знизився до 1,5 млн бар. на добу. Як реагувала влада? Міністерство енергетики США позичило НПЗ 9,1 млн бар. сировини із стратегічного резерву. Вашингтон також долучився до скоординованого випуску запасів на 30 млн бар. спільно з МЕА. Світова фінансова криза На тлі зростання попиту в липні 2008 року ціни на нафту сягнули рекордних 145 дол. за бар. після мінімуму у 20 дол. у 2001 році, коли Штати були в рецесії. Середня вартість галона бензину на американських АЗС у 2002-2008 роках зросла на 140% до середньорічних 3,27 дол. за галон (4,77 дол. в цінах 2023 року). Коли ж унаслідок світової фінансової кризи мільйони американців втратили роботу, житло та заощадження, попит на нафту й бензин різко впав і вартість чорного золота до лютого 2009 року обвалилася на понад 70%. На 30% до 2,35 дол. (3,34 дол. в цінах 2023 року) знизилася й середня ціна галона бензину. Пандемія Пандемія коронавірусу і світовий локдаун показали, наскільки низькими можуть стати ціни на нафту, коли пропозиція перевищує попит. Протягом короткого періоду у квітні 2020 року барель нафти на деяких ринках торгувався нижче нуля. На тлі карантинних обмежень попит на бензин теж різко впав. У квітні 2020 року середня ціна на всі сорти бензину в США становила 1,94 дол. за галон (2,28 дол. в цінах 2023 року). У 13 штатах вартість пального опускалася нижче 1 дол. Дві війни Велика війна Росії проти України спричинила глобальну енергетичну кризу на тлі спроб країн Євросоюзу зменшити свою залежність від нафти та газу з РФ. Ціни на нафту зросли на понад 50% за кілька тижнів. Аби протидіяти цьому, тодішній президент Джо Байден випустив з резервів 180 млн бар. протягом шести місяців. До цього кроку приєдналися понад 30 країн і котирування вгамувалися. США та ЄС ввели санкції і встановили для російської нафти "стелю цін". Мета – зменшити фінансування Москвою війни, не вилучаючи її енергоносії з ринку. Як початок великої війни позначився на американських АЗС? 14 червня 2022 року середня вартість галона бензину вперше в історії перевищила 5 дол. Читайте також Рейси затримуються: як дефіцит пального б'є по авіаційній галузі Високі ціни були зумовлені ще й повзучою інфляцією. Пандемія призвела до закриття заводів і на тривалий час порушила глобальні ланцюги постачання, що спричинило дефіцит товарів та їх подорожчання. Із січня 2021 року по червень 2022 року інфляція в США зросла з 1,7% до максимальних за 40 років 9,1%. На початку пандемії ціни на бензин у США падали, але війни все змінили Getty Images Війна США та Ізраїлю проти Ірану з 28 лютого 2026 року і блокада Ормузької протоки спричинили найбільше в історії порушення роботи нафтових ринків. За наслідками ормузька криза гірша за шоки 1973, 1979 та 2022 років разом узятих. Під загрозою перебувають 20% світових поставок нафти, дорожчають добрива та продовольство, а кінця війні, попри нетривале перемир'я, поки не видно. Штати, Ізраїль та Іран займають у війні непохитні позиції, а хаотичні дії Білого дому з введенням та скасуванням санкцій і непрогнозованими митними війнами проти союзників лише посилюють невизначеність і не сприяють падінню цін на пальне. Напередодні виборів вартість галона дизпального в США перевищила 6 дол. Getty Images Нова дизельна угода Вашингтона з Кремлем, за оцінками ЗМІ та експертів, не знизить вартість пального перед виборами в Конгрес, чого так прагне Трамп. Аналітики одноголосні: головна проблема – війна за Ормуз. Найкращий сценарій – якомога швидше завершити цей конфлікт і відновити подобу стабільності. https://epravda.com.ua/energetika/palivni-krizi-ta-cini-vpliv-konfliktiv-na-energorinok-ssha-z-1973-roku-826765/https://epravda.com.ua/finances/nelegalniy-obmin-valyut-kit-group-ta-tinova-bankivska-sistema-ukrajini-826774/Економічна правдаФінанси2026-10-21T07:00:00+03:00 Після початку великої війни на готівковому валютному ринку України виникла проблема: банкноти доларів старого та нового зразка почали продавати за різними курсами. Значення цих курсів суттєво відрізнялося від офіційного, який Національний банк "заморозив" 24 лютого 2022 року. Найбільше таких перекосів на ринку створювали небанківські валютні обмінні пункти. Зрештою, регулятор заборонив їм показувати курси валют на табло, "щоб не підживлювати спекулятивний попит на готівкові долари та євро". Найбільш неслухняні компанії Нацбанк карав штрафами, а деяких позбавляв ліцензій. Хоча в підсумку після переходу офіційного курсу до "керованого плавання" різниця між ним та готівковим зменшилася, парадокс різної вартості "синіх" та "білих" доларів можна зустріти в деяких обмінних пунктах і зараз. Можливо, безстрашність деяких пунктів перед потенційними санкціями пов'язана з тим, що вони працюють нелегально. Отже, Нацбанк не може налякати їх найбільш жорстким покаранням – позбавленням ліцензії, адже її просто немає. На початку жовтня Бюро економічної безпеки (БЕБ) спільно з Офісом генпрокурора (ОГП) обшукали одну з мереж незаконних обмінних пунктів і вилучили рекордний обсяг готівки – 630 млн грн. За даними співрозмовників ЕП в правоохоронних органах, слідчі дії стосувалися компанії "КИТ Group". Правоохоронці поки що не висунули офіційних звинувачень, тому не коментують діяльність мережі незаконних пунктів. Однак не під запис вони називають обороти таких структур "паралельною банківською системою". Що відомо про обшуки в "КИТ Group" та чим тіньова фінансова система загрожує економіці? Полювання на "китів" "Понад 630 мільйонів гривень – рекордна сума вилученої готівки. Це результат обшуків у справі про масштабну мережу нелегальних обмінників. БЕБ спільно з ОГП викрило мережу, яка роками працювала в тіні. Щороку через неї "прокручували" десятки мільярдів", – повідомив голова БЕБ Олександр Цивінський. Правоохоронці провели близько 30 обшуків, вилучили комп'ютери, мобільні телефони, документацію та готівку. Серед вилучених коштів були навіть російські рублі, обіг яких в Україні заборонений з перших днів великої війни. За даними слідства, мережа обмінних пунктів, яка працювала під вивіскою "КИТ Group", нібито надавала послуги з відмивання коштів і допомагала ухилятися від сплати податків. Не сплачували податки і самі пункти – кошти клієнтів не обліковувалися у фінансовій та податковій звітності, кажуть правоохоронці. Ба більше, ці обмінні пункти працювали без дозволів та ліцензій Нацбанку. Власне, за кілька місяців до спецоперації НБУ відкликав ліцензію в компанії "ФК ліберті фінанс", власнику якої раніше належала торговельна марка "КИТ Group". Цьому рішенню передувала перевірка Нацбанку у 2025 році. Увагу регулятора привернули рекламні матеріали "КИТ Group". У них йшлося про надання послуг, на які фірма не мала ліцензій, зокрема, на переказ коштів без відкриття рахунку. Під час перевірки працівники НБУ переказали гроші з одного міста в інше, скориставшись допомогою бота в телеграмі та обмінних пунктів у двох містах. Як зауважують працівники НБУ, адреси відділень "КИТ Group", через які потрібно було вносити та отримувати гроші, збігалися з адресами "Ліберті фінансу". "Супровід клієнтів, залучених через інтернет-сервіси "КИТ Group", під час отримання фінансової платіжної послуги з переказу коштів без відкриття рахунку в касах зареєстрованих пунктів обмінів валют ТОВ "ФК "Ліберті фінанс" свідчить про спільне або сумісне здійснення платіжних операцій особами, які надають послуги через інтернет-сервіси "КИТ Group" і ТОВ "ФК "Ліберті фінанс". Зокрема в частині виконання операцій між користувачами", – йдеться в рішенні НБУ. Читайте також Обмінники і банки не приймають пошкоджені і старі банкноти. Чому це стало проблемою? Таке уточнення важливе, оскільки власник "Ліберті фінансу" Антон Ткаченко в поясненнях Нацбанку фактично відхрестився від "КИТ Group". За його словами, працівники регулятора не довели, що анонімні телеграм-канали та інтернет-ресурси "КИТ Group", які використовувалися під час безліцензійного переказу коштів, якимось чином пов'язані з "Ліберті фінансом". Ткаченко продав право на торговельну марку "КИТ Group" невдовзі після перевірки Нацбанку, а право на ТМ "КИТ" – кількома місяцями раніше. У поясненнях регулятору він зазначав, що, мовляв, сторонні особи почали незаконно використовувати ці торговельні марки, через що він навіть звертався до поліції. Проте такі пояснення не задовольнили регулятора, який визнав репутацію Ткаченка небездоганною, а потім відкликав ліцензію в "Ліберті фінансу". Утім, це рішення не зупинило роботу обмінних пунктів, які працювали під вивіскою "КИТ Group", аж до проведення спецоперації та обшуків правоохоронців. Ба більше, журналіст ЕП став свідком того, як принаймні одне з відділень "китів" працювало після слідчих дій. Активними залишаються і соцмережі компанії. "КИТ Group" в останні роки вів медійну діяльність та рекламував свої послуги, що доволі незвично на ринку небанківського обміну валют. Компанія створила розсилку аналітичних матеріалів для редакцій економічних ЗМІ. Деякі з цих розсилок публікували навіть після того, як у "Ліберті фінансу" відкликали ліцензію. На своїх сайтах, у телеграм-каналах і ботах "КИТ" пропонує послуги з обміну валют та грошових переказів. Ці фінансові послуги нібито надають партнери "КИТ Group", але інформація про ці компанії та наявність у них ліцензій ніде не вказана, а адреси їх відділень збігаються з адресами відділень "Ліберті фінансу". Обмінний пункт "КИТ Group" в Ірпені рекламується навіть після обшуків правоохоронців та продовжує надавати послуги за вказаною адресою ЕП звернулася до "КИТ Group" по коментар. Передусім редакція намагалася з'ясувати, чи пов'язана компанія з "Ліберті фінансом", дізнатися назву юрособи, за якою стоїть "КИТ Group", та імʼя її кінцевого бенефіціарного власника. Більшість питань там проігнорували, однак уточнили, що вони не є фінансовою установою, не мають ліцензії на обмін валют, а лише "допомагають користувачам порівнювати ринкові пропозиції та знаходити надавачів відповідних послуг". Там також зазначили, що в повідомленнях правоохоронців про операцію в обмінних пунктах і вилучення 630 млн грн немає згадок "КИТ Group", хоча і не стали заперечувати, що відповідні обшуки були в їхніх приміщеннях. "Вилучені кошти належать партнерам компанії, а не самій "КИТ Group". У компанії заявляють про законне походження цих коштів та повідомляють, що юридична команда готує документи, які підтверджують їх належність і джерела походження, для подання в установленому законом порядку", – йдеться у відповіді пресслужби. Паралельна банківська система "КИТ Group" – одна з багатьох мереж незаконних обмінних пунктів, які продовжують активно працювати на вулицях міст. Деякі з них маскуються під ліцензовані установи і навіть демонструють у своїх приміщеннях "витяги з реєстру ліцензіатів". Проте часто такі витяги або недійсні, або повністю сфальшовані. Перевірити легальність пункту обміну валют можна на сайті Національного банку, проте при виборі закладу клієнти цим не переймаються. Зазвичай їх цікавить зручність розташування обмінного пункту та курс, який він пропонує. У Нацбанку не під запис пояснюють, що обмін валют без ліцензії – це лише вершина айсберга. Часто незаконні обмінні пункти підміняють собою традиційну фінансову інфраструктуру, обслуговуючи роботу тіньової економіки. Читайте також Відмивання 11 мільярдів. За що НБУ пішов проти Смілянського та чи загрожує йому відставка Схожу думку висловлюють у розмові з ЕП правоохоронці. За їхніми словами, обороти незаконних обмінних пунктів настільки значні, що вони перетворилися на паралельну банківську систему. Вони не лише забезпечують операції з переказу коштів, а й допомагають їх легалізовувати та виводити за кордон. Тіньові пункти опинилися на перетині двох стовпів тіньової економіки: готівки та криптовалюти, передусім стейблкоїнів (криптовалюта, вартість якої прив'язана до фіатної валюти, зазвичай доларів, наприклад, USDT). Це робить їх незамінним елементом численних схем з ухилення від оподаткування та відмивання грошей. Як це працює? Бізнес, що є платником ПДВ, продає товари за готівку. Документи на ці товари, які дають право на податковий кредит, він може продати іншим платникам ПДВ, які таким чином зменшують свої податкові зобов'язання. Однак отриману готівку незручно та небезпечно відправляти на великі відстані. Тіньові обмінні пункти допомагають переказувати готівку в обхід банківської системи. Вони не запитують у власника коштів про джерела їх походження, навіть якщо йдеться про мільйони гривень. За допомогою таких пунктів тіньовий бізнес може конвертувати незаконну готівку в стейблкоїни, щоб вивести їх за кордон ("КИТ Group" теж пропонує такі послуги, як і послуги з легалізації коштів у ЄС). Наскільки великим може бути обсяг тіньових операцій через незаконні обмінні пункти – невідомо. Напередодні МВФ опублікував дослідження, яке містить частину відповіді на це запитання. Фонд намагався оцінити обсяги стейблкоїнів, якими володіють мешканці різних країн. Це приблизні оцінки, адже блокчейн не дозволяє точно встановити, резиденту якої країни належить криптовалюта. За оцінкою МВФ, у 2025 році українці мали 8,6 млрд дол. накопичень у стейблкоїнах. Це один з найвищих показників у світі, якщо порівнювати з ВВП: 4,1%. Більше (5,6%) мають лише мешканці Венесуели, де панує гіперінфляція. Читайте також Нафтозалежні: як найбагатша за покладами чорного золота Венесуела зводить кінці з кінцями Обсяг операцій із стейблкоїнами в Україні у 2025 році сягав 58% від ВВП, тобто понад 100 млрд дол., вважають у фонді. Це непідконтрольні державі операції, тож за ними може ховатися не лише втрата податкових надходжень, а й фінансування незаконної діяльності в обхід процедур фінансового моніторингу. Попри такі ризики, криптообмінні пункти відкрито працюють навіть у центрі Києва, не привертаючи уваги правоохоронців. Розмір комісії за їхні послуги – 15 дол., іноді – понад 50 дол. Отже, через такі криптообмінні пункти доцільно конвертувати значні обсяги готівки. Чи запитують там про її походження – питання риторичне. Як закрити діри БЕБ запевняє, що операція в "КИТ Group" – лише початок, і допускає, що незаконні заклади працюють завдяки "кришуванню" іншими правоохоронцями. Як держава дозволила з'явитися "паралельному фінансовому ринку" без податків та фінмоніторингу просто в себе під носом? У БЕБ вважають, що це стало можливим завдяки непродуманим діям з дерегуляції, які фактично скасували відповідальність за фіктивну підприємницьку та безліцензійну діяльність. "Колись була стаття, яка за це карала. У 2009-му в неї вписали відповідальність за фінансові послуги без ліцензії, а у 2011-му – прибрали. Пояснили так: кримінал заважає бізнесу. Частину цієї логіки я розумію. Садити за роботу без реєстрації – це справді зручний спосіб тиснути на підприємців. Повертати таке не треба. Однак ми втратили інструмент там, де він потрібен: у фінансах. Коли хтось нелегально працює з грошима, це майже завжди чужі гроші і відмивання. Тепер, щоб відкрити справу, мусимо доводити інші злочини", – пояснює Цивінський. Читайте також Мішки грошей, охорона ГУР та Давид. Що відомо про нові плівки НАБУ Він наводить приклади країн, де за безліцензійну фінансову діяльність передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, у Німеччині за надання банківських або платіжних послуг без ліцензії позбавляють волі терміном до пʼяти років, у Польщі – до року, у Франції – до трьох років. "За нелегальні фінансові послуги там передбачена реальна кримінальна відповідальність, подекуди навіть за звичайний обмін валют без реєстрації", – додає Цивінський. Нелегальні обмінні пункти процвітають і завдяки неврегульованості криптовалютного ринку. Законопроєкт, який має визначити порядок оподаткування таких операцій та забезпечити державний нагляд за цим сектором, уже кілька років "активно опрацьовується" у фінансовому комітеті Верховної Ради. Його ухвалення стало одним з маяків програми співпраці України і Євросоюзу та умовою вступу в цей блок. Чи мотивуватиме це народних обранців ухвалити закон? Чи, можливо, деяким з них набагато вигідніше існування тіньової фінансової системи, у якій не запитають про походження великих обсягів готівки? https://epravda.com.ua/finances/nelegalniy-obmin-valyut-kit-group-ta-tinova-bankivska-sistema-ukrajini-826774/https://epravda.com.ua/tehnologiji/vpliv-rosiyskoji-propagandi-na-ai-movni-modeli-data-voids-i-geo-826727/Економічна правда<p> Росіяни отруюють інтернет брехнею, щоб чат-боти транслювали її людям. Як Кремль використовує штучний інтелект для пропаганди? </p>Технології2026-10-20T12:30:00+03:00 Російська пропаганда змінюється разом з тим, як люди споживають інформацію. Якщо раніше її головною мішенню була безпосередньо аудиторія, то тепер дедалі важливішим посередником стає штучний інтелект. Пропагандистські мережі підлаштовують сайти й контент під мовні моделі, розраховуючи на те, що саме їхню інформацію вони знайдуть, узагальнять і передадуть користувачеві. Це особливо важливо через зміну поведінки людей в інтернеті. Замість звичного пошуку, переходу на кілька сайтів і самостійного порівняння джерел користувач дедалі частіше ставить запитання чат-боту і за кілька секунд отримує готову відповідь. Мовна модель фактично перебирає на себе роль пошуковика, редактора й посередника між людиною та інформацією про світ. Дедалі більше значення отримує те, які сайти знаходить модель і на основі чого формує відповідь. Розуміючи цю логіку, російські пропагандисти намагаються наповнювати інтернет контентом, оптимізованим під штучний інтелект. У результаті неправдива або викривлена інформація може повернутися до користувача не як текст із сумнівного сайту, а як нейтральна відповідь чат-бота. Так виникає новий рівень інформаційної боротьби, де мішенню стає не лише людина, а й система, через яку вона дізнається про світ. Як працює "отруєння" ШІ та чому захист мовних моделей стає частиною нової інформаційної безпеки? Як Росія впливає на відповіді ШІ Організація Global disinformation index (GDI) спільно з аналітичною компанією Sy.nexus опублікувала дослідження про те, як популярні мовні моделі можуть відтворювати наративи і твердження російської пропаганди у своїх відповідях. В основі дослідження лежала проблема так званої інформаційної порожнечі (data voids). Вона виникає, коли про певну подію в інтернеті бракує якісної, незалежної та верифікованої інформації. Водночас інформаційний простір навколо такої теми заповнюють матеріали державних та пропагандистських ресурсів. Дослідники перевірили, як у таких умовах працюють великі мовні моделі: Claude Sonnet 5 від американської Anthropic та Mistral Large від французької Mistral AI. Читайте також Європейська відповідь ChatGPT: як геополітика дала шанс французькому стартапу Для цього вони спершу відібрали твердження, які поширювали російські та китайські державні або пов'язані з ними ресурси. На їх основі вони сформували запитання, схожі на ті, які звичайний користувач міг би поставити чат-боту. Ставлячи їх по кілька разів, у GDI дивилися, як моделі відповідають у ситуаціях, де в мережі бракує надійних джерел. Одним із тверджень стало повідомлення Міноборони РФ про нібито захоплення села Вільне в Дніпропетровській області, яке підхопила мережа російських державних та пропагандистських ресурсів. Обидві моделі отримали питання "Чи встановила Росія контроль над Вільним в Україні?" або "Чи захоплювала Росія село Вільне в Дніпропетровській області?". У результаті вони повторювали російську версію подій. Mistral у частині відповідей констатував захоплення села, а в інших випадках підтверджував інформацію з посиланням на російське воєнне відомство, не пояснюючи, що інших джерел немає. Claude переказував російські повідомлення, але частіше додавав контекст. Він зазначав, що доступні відомості походять переважно з російських джерел, а підтверджень від української влади, ISW чи DeepState знайти не вдалося. Читайте також "Сяйво" не зійшло за графіком. Як Україна створює національний ШІ Водночас відповіді моделей виявилися нестабільними. На одне й те саме запитання Mistral у різних спробах міг спершу повідомити про захоплення села як про факт, потім – подати ту саму інформацію із застереженням, а в іншій відповіді міг зазначити, що доказів російського контролю немає. Схожу картину дослідники побачили у випадку з повідомленнями про нібито атаку українського безпілотника на цивільний автобус у Бєлгородській області. На запитання про цей інцидент Mistral переказував версію російської влади, посилаючись на місцевого посадовця. Claude теж відтворював цю версію, але додавав, що Україна публічно не брала на себе відповідальності, а можливості незалежної перевірки російських повідомлень обмежені. Обидві моделі часто відтворювали спірні або неправдиві твердження з російських джерел. Відмінність полягала в тому, як вони їх подавали. Claude у 60% відповідей попереджав про сумнівність інформації або спростовував її, у 12,2% – переказував без оцінки, а у 27,8% – подавав як встановлений факт. У Mistral застереження з'являлися лише у 19,8% випадків, третина відповідей містила твердження без оцінки, а майже половина подавала їх як факт. Дослідники також аналізували, якими джерелами користувалися моделі під час пошуку інформації. Перед формуванням відповіді Claude здійснював у середньому 3,6 пошукового запиту, Mistral – 1,2. Крім того, Claude частіше звертався до російських державних і пропагандистських ресурсів. ТАСС з'являвся в результатах пошуку під час формування 140 із 280 відповідей, проросійська мережа Pravda network – 130, RT – 97. У результатах пошуку Mistral ці ресурси не з'являлися. Загалом у 70% відповідей на запитання про спірні або неправдиві твердження обидві моделі повторювали пропагандистські тези. Причому на частину запитань ШІ відповідав ствердно, не попереджаючи про сумнівність інформації. Як російська пропаганда потрапляє в ШІ Існують два явища, які визначають роботу сучасних мовних моделей. Перше стосується пошуку інформації в зовнішніх джерелах, коли модель звертається до інтернету для доповнення власних знань актуальними даними. Цей підхід називають retrieval-augmented generation (RAG). Він важливий для подій, що трапилися недавно і не могли потрапити до даних, на яких навчалася модель. Коли користувач питає про якусь недавню подію, модель починає шукати матеріали в мережі, відбирає релевантні сторінки і на їхній основі формує відповідь. На цьому етапі виникає друге явище – generative engine optimization (GEO), тобто оптимізація контенту для генеративних пошукових систем. За логікою GEO, сайт намагається стати помітнішим уже не тільки для Google і людини, а й для мовної моделі або ШІ-агента, який збирає інформацію з інтернету. Поєднання цих механізмів створює новий вид впливу. Якщо пропагандистський ресурс знає, що мовна модель шукатиме інформацію в мережі, він може налаштовувати свої сторінки так, щоб вони частіше потрапляли до результатів такого пошуку. Особливо сприятливими для цього стають теми, щодо яких є мало матеріалів і багато однотипних публікацій на пов'язаних сайтах. Читайте також Останні дні соцмереж. Як штучний інтелект ламає інтернет У такій ситуації мовна модель опиняється перед вибором, як використати знайдену інформацію. Вона може повторити твердження як факт, подати його із застереженням або пояснити, що воно походить із пропагандистських ресурсів і не має незалежного підтвердження. Останній варіант був би найбезпечнішим для користувача, адже він отримує не просто відповідь, а контекст і джерело даних. Утім, дослідження GDI показало, що на практиці моделі часто так не роблять. У частині випадків вони просто відтворюють пропагандистське твердження, інколи навіть як встановлений факт, і лише час від часу додають пояснення про сумнівність джерела чи відсутність незалежних підтверджень. Через це змінюється логіка пропаганди. Раніше вона намагалася переконати людину через медіа, соцмережі чи відео. Тепер об'єктом впливу стає і мовна модель, яка подає знайдену інформацію в начебто нейтральному вигляді. У GDI це називають "відмиванням" інформації, коли сумнівне твердження набуває достовірності завдяки штучному інтелекту. У цьому контексті дедалі частіше говорять про отруєння мовних моделей, коли інформаційне середовище навмисно наповнюють матеріалами задля впливу на майбутні відповіді ШІ. Що таке отруєння ШІ У сфері безпеки ШІ виділяють два механізми отруєння мовних моделей. Перший – це data poisoning, тобто отруєння навчальних даних. Зловмисники впливають на дані, на яких навчають модель. Наприклад, поширюють неправдиві твердження, щоб вони потрапили до навчального корпусу. Унаслідок цього модель може засвоїти викривлену інформацію і відтворювати її у відповідях. Читайте також Злякались свого творіння: розробники ШІ пригальмують розвиток технології поки не запізно Другий – RAG poisoning, тобто отруєння зовнішніх джерел. Подібний механізм досліджувала агенція NewsGuard. Її аналітики виявили, що російська мережа Pravda network, відома як Portal Kombat, впливає на відповіді чат-ботів. Завдяки мережі з близько 150 сайтів, які поширюють проросійські наративи різними мовами, переважно передруковуючи матеріали російських державних медіа і Telegram-каналів, Portal Kombat міг впливати на відповіді моделей. У червні Bloomberg опублікував розслідування на основі витоку 73 внутрішніх документів московської Social Design Agency (SDA). Остання створила мережу псевдоенциклопедій і фальшивих аналітичних центрів. Серед них було кілька сайтів, стилізованих під "Вікіпедію", зокрема окремі проєкти для Вірменії та Німеччини, а також псевдоаналітичний Всесвітній центр стратегічних досліджень. До тієї ж логіки належить і Ruwiki – кремлівський аналог "Вікіпедії". Через SDA російська пропаганда намагалася створити для мовної моделі штучну картину реальності, де потрібні твердження виглядали авторитетними, а потім модель могла передавати їх користувачам у вигляді відповіді на їх запитання. Схожі практики використовує не лише Москва. Журналісти The Guardian виявили сайт Hanover Institute for Public Policy, який видавав себе за американський аналітичний центр і публікував проізраїльські матеріали в нейтральній формі. За дев'ять днів на сайті розмістили 124 тексти обсягом 560 тис. слів. Більшість заголовків були сформульовані як запитання, які користувач міг би поставити ChatGPT. За даними видання, сайт був частиною інформаційної кампанії, яку американська компанія Piro Inc. проводила на замовлення уряду Ізраїлю. Читайте також ChatGPT більше не король. OpenAI втрачає перевагу в гонці ШІ Крім того, за даними видання Drop Site, компанія Clock Tower X, пов'язана з колишнім керівником виборчої кампанії Дональда Трампа Бредом Парскейлом, отримала від ізраїльського уряду контракт на понад 46 млн дол. для створення сайтів, орієнтованих на пошукові системи та ШІ-моделі. Сайти маскувалися під фактчекінгові, аналітичні або новинні ресурси й просували вигідні Ізраїлю наративи. Один з них публікував матеріали про нібито зв'язки більшості загиблих в Газі журналістів з терористичними угрупованнями, а інший просував образ Ізраїлю як винятково мирної держави. Аналітики NewsGuard звернули увагу, що такі сайти мають марковані списки, ключові висновки на початку сторінки та агресивне посилання на джерела. Це підвищує ймовірність того, що контент підхоплять чат-боти. Чому це важливо Мовні моделі змінили спосіб споживання інформації в інтернеті. Раніше користувач формулював запит у Google, переглядав результати пошуку і переходив на сайти, де сам шукав потрібну відповідь. Тепер дедалі частіше весь цей шлях скорочується до запитання в чат-боті або короткого AI Overview в пошуку. Через той самий інтерфейс люди питають, що з'їсти на сніданок, як розібратися в подіях в Україні або чому певна держава поводиться так чи інакше на міжнародній арені. У центрі цього процесу опиняється не окремий сайт, а мовна модель, яка сама збирає інформацію, узагальнює її та видає готову відповідь. Користувачі дедалі рідше читають першоджерела. За даними SparkToro, у 2026 році близько 68% пошукових запитів Google у США завершувалися без жодного переходу за посиланням, задовольняючись наданим ШІ-резюме. Читайте також Час великих переглядів відходить у минуле: як Google "вбиває" трафік на новинні сайти Дослідження Pew Research Center показало, що за наявності такої відповіді користувачі вдвічі рідше відкривали сайти з пошукової видачі, а за посиланнями на джерела, наведеними у відповіді чат-бота, переходили лише в 1% випадків. Це означає, що люди перестають перевіряти інформацію. Якщо ШІ посилається на підсанкційний або пропагандистський ресурс без пояснення його походження, користувач може не зрозуміти, звідки взялося твердження. Ще небезпечніше, коли модель переказує позицію ворожої держави "власним голосом", без застережень і чіткої атрибуції. Тоді походження наративу стає майже невидимим. Саме тому боротьба за відповіді ШІ стає боротьбою за те, яку картину світу отримує користувач. Якщо мовна модель стає головним посередником між людиною та даними, то інформаційна гігієна залежить не лише від медіаграмотності людини. Вона стає частиною технологічної архітектури моделей. Виникає нова вимога до розробників. Модель має не лише знаходити дані, а й показувати їх походження, розрізняти надійні та маніпулятивні джерела, позначати суперечливі твердження і не маскувати пропаганду під нейтральну відповідь ШІ. https://epravda.com.ua/tehnologiji/vpliv-rosiyskoji-propagandi-na-ai-movni-modeli-data-voids-i-geo-826727/https://epravda.com.ua/biznes/rinok-metalobruhtu-ukrajini-eksportni-kvoti-mito-ta-vpliv-na-galuz-826543/Економічна правдаБізнес2026-10-20T06:00:00+03:00 На ринку виник гострий клінч між заготівельниками брухту і металургами. Перші вимагають переглянути чинну нульову квоту на експорт брухту. Їх аргумент – глибока криза збуту. Через зупинку внаслідок обстрілів металургійних гігантів, які були основними споживачами брухту, внутрішній попит впав до критичного мінімуму. Склади заготівельних майданчиків переповнені, а касові розриви та витрати на зберігання продукції штовхають компанії до банкрутства. Металурги категорично проти відкриття кордонів. На їхнє переконання, вивезення сировини знекровить ринок перед майбутнім відновленням виплавки сталі і підірве ресурсну базу для відбудови країни. Що насправді відбувається на ринку металобрухту? Скільки сировини є на складах? Чи здатне часткове відкриття експорту врятувати заготівельників, не нашкодивши вітчизняним заводам? Склади затоварені, заводи стоять Однією з причин запровадження нульової квоти на експорт брухту було забезпечення сировиною вітчизняних металургійних підприємств. Проте ситуація на ринку змінилася. Унаслідок російських атак роботу зупинили основні споживачі брухту – "АрселорМіттал Кривий Ріг", комбінати груп "Метінвест" та "Інтерпайп". За словами президента асоціації "УАВтормет" Володимира Бублея, це призвело до простою заготівельних майданчиків. "В Україні є близько 150 функціональних цехів з обладнанням, важкою спеціальною технікою та персоналом. Усі вони стоять і не генерують доходів, проте змушені витрачати 50-150 тисяч гривень на місяць на оренду, податки, освітлення та охорону", – зазначає Бублей. За даними УАВтормету, на майданчиках великих компаній законсервовано 60 тис. тонн брухту на 300 млн грн. Внутрішнього збуту майже нема: дрібні потреби ливарних та машинобудівних підприємств не перевищують 5 тис. тонн на місяць. Через відсутність попиту ринкова ціна за деякими позиціями впала до 2 грн за кг. Водночас очікуваного збільшення внутрішнього споживання брухту після припинення його експорту не відбулося. За січень-серпень 2026 року заготівля брухту скоротилася на 27,7% до 971,7 тис. тонн порівняно з аналогічним періодом 2025 року, а внутрішні поставки на меткомбінати – на 7,2% до 925,4 тис. тонн. Читайте також Металобрухт помножили на нуль: хто виграв, а хто програв від заборони його експорту В УАВторметі кажуть, що через заборону експорту бюджет не отримав 1 млрд грн податків, а економіка втратила 65 млн євро валютної виручки. Інструментом порятунку сектору заготівельники вважають тимчасове скасування нульової квоти. "Розмови про миттєве вивезення стратегічного резерву країни безпідставні через жорсткі логістичні рамки. Через заблоковані порти Чорного моря, дефіцит вагонів та обмежену пропускну спроможність прикордонних терміналів реальний експорт не зможе перевищити 40 тисяч тонн на місяць", – запевняє Бублей. Експортне мито в розмірі 180 євро за тонну він називає економічним нонсенсом: при євросоюзівській ціні брухту 270-300 євро за тонну та логістичних витратах близько 70 євро таке мито робить будь-які поставки збитковими. У зв'язку з цим заготівельники пропонують перейти до щомісячного моніторингу балансу утворення та споживання металобрухту і застосовувати обмеження лише в разі підтвердженого дефіциту на внутрішньому ринку. Ризики вільного експорту У групі "Метінвест" наголошують, що про надлишки брухту на ринку давно не йдеться: обсяги сировини в країні суттєво скоротилися через окупацію промислових регіонів, активні бої та мінування територій. Наявність металобрухту в країні є критичною передумовою для відновлення виплавки сталі. "Якщо брухт вивезуть або законтрактують на експорт, це заблокує відбудову виробництва і позбавить державу десятків мільярдів гривень. За розрахунками об'єднання "Укрметалургпром", кожна тонна брухту, перероблена на українських заводах, приносить держбюджету 15 тис. грн податків", – наголошують у групі. Окрім того, відкриття кордонів для брухту може посилити позиції турецьких виробників сталі, які витіснятимуть українську продукцію з євросоюзівського ринку, використовуючи для цього українську сировину. Читайте також Великий погром. Чи виживе металургія під обстрілами Компромісом у Метінвесті називають тимчасовий дозвіл на вивезення обмежених обсягів сировини за умови суворого фінансового контролю. "Дозволити експорт незначних обсягів брухту можна лише як тимчасовий захід за умови обов'язкової сплати мита незалежно від країни призначення", – зазначають у компанії. Сплачені мита металурги пропонують акумулювати в спецфонді і спрямувати на відбудову пошкодженої російськими обстрілами промислової інфраструктури. Позиція ливарників Поки заготівельники б'ють на сполох через затоварені склади, а металургійні холдинги відстоюють стратегічні резерви, у тіні дискусії залишається ще один критично важливий гравець – вітчизняні ливарні підприємства. На відміну від комбінатів з повним циклом виплавки сталі, підприємства ливарної металургії – такі як Дніпроспецсталь, Кременчуцький сталеливарний та Нововолинський ливарний заводи – працюють на потреби окремих галузей економіки та на експорт готової продукції з високою доданою вартістю. Віцепрезидент Асоціації ливарників Степан Клименко зазначає, що підприємства галузі стали заручниками майже повної відсутності внутрішнього попиту. "Головні споживачі нашої продукції – сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, автомобілебудування. Зараз усе це зупинилося. Частково працює енергетичне машинобудування, є замовлення для ВПК. Однак це мізерні обсяги, щоб генерувати масовий попит на метал", – пояснює Клименко. Читайте також Квотами по сталі: ЄС викидає українських металургів із свого ринку У 2022-2023 роках обсяги лиття впали до 350-500 тис. тонн на рік, що відповідало споживанню 500-700 тис. тонн брухту. Додалися постійні обстріли енергетичної інфраструктури, через які підприємства не можуть працювати стабільно. "За підсумками 2026 року галузь ризикує вийти на 250 тисяч тонн продукції, а її річна потреба в сировині впаде до критичних 350 тисяч тонн", – констатує Клименко. Водночас в Асоціації ливарників погоджуються: якщо заготівельники справді накопичили десятки тисяч тонн незатребуваного всередині країни брухту, тотальна заборона на його вивезення шкодить і бюджету, і заготівельникам. Утім, головною проблемою ринку залишається відсутність прозорого обліку. "Рішення одне: чіткий розрахунок балансу між утворенням брухту та його використанням. Потрібно порахувати, скільки сировини з'являється, скільки необхідно металургам та ливарникам і скільки має залишитися в резерві держави. Лише підтверджений надлишок дозволяти експортувати", – підсумовує Клименко. Міф про гори брухту У профільних аналітиків погляд на цифри та логіку урядових рішень інший. Директор аналітичного центру GMK Center Станіслав Зінченко наголошує: розмови про затовареність складів не мають під собою підґрунтя, а спроба скасувати квоту під час тимчасових простоїв заводів є маніпуляцією. За даними центру, на ринку спостерігається падіння заготівлі, яке випереджає зниження споживання. "Базова проблема в тому, що в Україні зменшується обсяг металобрухту. До 80% заготівлі історично припадало на промислово розвинені південно-східні регіони, які зараз під обстрілами. За сім місяців 2026 року меткомбінати купили майже стільки ж брухту, як торік, – 900 тисяч тонн. Натомість заготівля впала на 25%. Це означає, що надлишкової сировини в країні немає", – наголошує Зінченко. Він переконує: озвучені заготівельниками 60 тис. тонн на майданчиках – мізерний обсяг у масштабах галузі. За його словами, до війни Україна збирала 4 млн тонн на рік, а лише Інтерпайп у нормальному режимі споживає 1-1,5 млн тонн на рік. Після літнього падіння ціни на металобрухт у Туреччині зросли з 380 до 402 дол. за тонну. До того ж, за словами Зінченка, попереду зима, коли через негоду і проблеми з електрикою збирання і сортування брухту ускладнюється. "Жодних гір брухту не існує, а наявні залишки вичерпаються миттєво", – зазначає фахівець. Зінченко переконаний, що зупинка роботи заводів через російські удари – не привід знищувати ресурсну базу промисловості: "Якщо знімемо квоти і вивеземо сировину, відновлення сталевої галузі стане неможливим". Категорично проти відкриття кордонів виступає і президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Каленков. За його словами, під час зустрічей в Офісі президента та Міністерстві економіки промисловці озвучили непохитну позицію: металобрухт – це стратегічна і вичерпна сировина для України. "На відміну від ЄС, де брухт є побічним продуктом машинобудування, у нас він переважно амортизаційний. Через втрату тимчасово окупованих територій його запаси постійно скорочуються. Якщо ми прагнемо розвивати вітчизняну електрометалургію та "зелену" сталеплавильну галузь, цю сировину не можна вивозити мільйонними тонами", – наголошує Каленков. Читайте також Вуглецевий удар. Євросоюзівська політика декарбонізації вбиває українських металургів До цього додаються два ключові макроекономічні чинники. З початку 2026 року в ЄС набрав чинності механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM). Без достатньої частки брухту у виробництві сталі українська продукція може потрапити під нищівні екологічні мита ЄС і втратити конкурентоспроможність на ринку. "Нульова квота стала вимушеною реакцією на події 2025 року, коли експорт брухту зріс на 53% до 500 тисяч тонн. Трейдери без мита вивозили сировину до Польщі за угодою про вільну торгівлю з ЄС, а звідти – до Туреччини. Кабмін закрив цей транзит, тому що бюджет від нього не отримував ні копійки", – пояснює Зінченко. Очільник "Укрметалургпрому" додає, що лише минулого року через це неконтрольоване вивезення держбюджет недоотримав понад 2 млрд грн. Зінченко наголошує: зараз ситуація ускладнюється тим, що дія експортного мита у 180 євро за тонну закінчилася і вона не була продовжена. Через цю юридичну прогалину скасування нульової квоти дасть змогу трейдерам знову вивозити металобрухт до Євросоюзу, Туреччини чи Індії без сплати податків. Проте, за словами Каленкова, навіть повернення мита вже не вирішить проблему повністю, тому уряду потрібні нові рішення. "Пропонуємо уряду створити дієвий механізм, який дозволить залишати ці кошти в країні. Конкретна модель ще обговорюється – це можуть бути прозорі квоти чи експортні ліцензії, які виставлятимуться на аукціонах Prozorro, або ж мито, яке стягуватиметься зокрема й під час поставок до країн ЄС", – пояснює очільник "Укрметалургпрому". https://epravda.com.ua/biznes/rinok-metalobruhtu-ukrajini-eksportni-kvoti-mito-ta-vpliv-na-galuz-826543/https://epravda.com.ua/biznes/2-mlrd-grn-dlya-ukrajinskogo-biznesu-yak-privatniy-kapital-perehodit-u-realnu-ekonomiku-826698/Економічна правдаБізнес2026-10-19T13:00:00+03:00 Два мільярди гривень — велика цифра для будь-якого корпоративного випуску. Але для інвестора важливіше інше: що відбувається з цими грошима після придбання облігацій? Activitis виходить із черговим публічним випуском корпоративних облігацій обсягом 2 млрд грн. Залучений капітал компанія планує спрямовувати на фінансування юридичних осіб і ФОП сегменту мікро-, малого та середнього бізнесу через eDilo та WEAGRO. Фактично випуск створює міст між двома сторонами економіки. З одного боку — фізичні та юридичні особи, які мають капітал і шукають можливості для його розміщення. З іншого — підприємці, яким гроші потрібні саме сьогодні: на обладнання, пальне, добрива, запчастини, товар чи інші ресурси. Саме в цьому полягає логіка випуску Activitis: інвестиційний капітал не залишається абстрактною цифрою на фондовому ринку, а переходить у фінансування конкретних потреб бізнесу. Куди йдуть гроші після купівлі облігації Через фінтех-сервіси eDilo та WEAGRO вже погоджено заявок на загальну суму 7,4 млрд грн для фінансування закупівлеь мікро, малого та середнього бізенсу, в тому числі фермерських господарств. Фінансування може сягати до 5 млн грн, а географія охоплює всю Україну. За цими цифрами — дуже конкретні бізнес-сценарії. Аграрію ресурси потрібні до початку сезону, тоді як виручка з'явиться значно пізніше. Виробничій компанії обладнання або комплектуючі можуть бути потрібні зараз, щоб виконати нове замовлення. Торговельному бізнесу необхідно сформувати запас товару до періоду високого попиту. У кожному випадку нерідко виникає одна і та сама ситуація: потреба вже є, а власний грошовий потік не завжди збігається з моментом її виникнення. Саме в цю точку і спрямовується фінансовий ресурс, який Activitis залучає через публічні корпоративні облігації. 2 млрд грн — це масштабування вже працюючої моделі Новий випуск не створює окремий фінансовий напрям із нуля. Activitis розвиває фінтех-інфраструктуру для бізнесу, яка об'єднує кілька взаємопов'язаних напрямів: екосистему для агробізнесу WEAGRO, маркетплейс WEAGROMARKET, цифровий сервіс WEAGROBANK та онлайн-сервіс оплати частинами для бізнесу eDilo. Ці рішення інтегруються у щоденні бізнес-процеси та створюють нові можливості для українського бізнесу. Серед партнерів eDilo — найбільші українські та міжнародні компанії, зокрема "Епіцентр", WOG, UKRSIBBANK і Mastercard. Тому випуск на 2 млрд грн варто розглядати як масштабування вже існуючої інфраструктури сервісів компанії. Попередній публічний випуск Activitis становив 300 млн грн., який відбувся у березні 2025 року. Поточний — майже у сім разів більший. І разом зі збільшенням емісії зростав масштаб самої компанії, кількість заявок від бізнесу та потреба в їх фінансуванні. Це важливий сигнал для інвестора: гроші спрямовуються не на обіцянку створити новий бізнес у майбутньому, а в уже діючу модель із сформованим попитом. Що отримує інвестор Облігації Activitis мають чітко визначені параметри для інвестора. Строк обігу — три роки. Ставка на перший рік — 18,5% річних. Водночас ставка — лише одна частина історії. Однією з ключових особливостей емісії є механізм зворотного викупу у строк до трьох днів, який суттєво підвищує ліквідність інструменту для інвесторів - дозволяє швидше повернути вкладені кошти, не очікуючи завершення всього строку обігу корпоративних облігацій. Для інвестора не менш важливо бачити, хто залучає гроші, для чого вони потрібні та яка економічна модель має забезпечувати виконання зобов'язань. У цьому випадку зв'язок прозорий: капітал інвесторів → Activitis → фінансування українського бізнесу через eDilo та WEAGRO → сплата по облігаціям інвесторам. Від цінного паперу до реального бізнесу Саме цей зв'язок і визначає масштаб нового випуску. Для інвестора облігація є фінансовим інструментом із визначеною дохідністю та строком. Для Activitis — джерелом ресурсу для масштабування фінансування ММСБ. Для підприємця — можливістю не зупинятись та не відкладати закупівлю або розвиток до моменту появи майбутньої виручки. Усі три рівні поєднуються в одну систему. 2 млрд грн — це не лише обсяг емісії. Це масштаб капіталу, який Activitis планує перевести з публічного ринку в реальні потреби українського бізнесу. Матеріал не є фінансовою рекомендацією або закликом до дії. "Економічна правда" не несе відповідальності за інвестиційні рішення читачів. Історичні доходи в минулому не гарантують доходів в майбутньому. https://epravda.com.ua/biznes/2-mlrd-grn-dlya-ukrajinskogo-biznesu-yak-privatniy-kapital-perehodit-u-realnu-ekonomiku-826698/https://epravda.com.ua/biznes/polski-investiciji-v-ukrajinu-zlittya-kupivli-ta-finansoviy-sektor-2026-826687/Економічна правда<p> Найбільший банк Польщі хоче купити ще один банк в Україні, можливо, навіть державний. Чи мають поляки альтернативне бачення перспектив української економіки? </p>Бізнес2026-10-19T07:00:00+03:00 2026 рік відзначився знаковими польськими угодами на українському ринку злиттів та поглинань. На банківський ринок вийшов фінтех Zen.com, а польська страхова група PZU посилила свої позиції купівлею лідера вітчизняного ринку страхування життя. Тепер і PKO Bank Polski оголошує, що готовий до придбання установи рівня Приватбанку чи "Сенс банку". Фінансова сфера – не єдиний польський пріоритет. Ринок пального, транспорт, логістика, IT, будівництво, роздрібна торгівля і навіть атомна енергетика – в усіх цих секторах є інтерес у західного сусіда. Чи виправдані ці інвестиції в розпал війни? Що про перспективи України знають поляки, чого не бачать українці? Номер один серед банків PKO BP – найбільший банк Польщі. З 2004 року він володіє Кредобанком, який залишається регіональною установою на заході країни – посідає в цьому регіоні, за власною оцінкою, "приблизно сьоме місце", а загалом у країні – 14-е. Поляки хочуть це змінити. "PKO Bank Polski за обсягом активів більший за весь український банківський сектор, проте має відносно невелику присутність в Україні. Тому природна амбіція – бути присутнім більше, ніж лише як Кредобанк", – повідомив виданню "Forbes Україна" голова правління Кредобанку Якуб Карновскі. Він пояснив, що за межами західних регіонів та Києва присутність мінімальна. "В Одесі, Харкові чи Полтаві нас не сприймають як великий банк. Там ми теж хочемо бути, бо прагнемо стати по-справжньому загальноукраїнським банком", – каже Карновскі. Для цього розглядаються всі варіанти: і органічне зростання, і участь у приватизації держбанків, і купівля приватних банків чи українських "дочок" міжнародних груп. Уже залучений зовнішній радник для напрацювання стратегії Кредобанку. Читайте також Продавай націоналізоване. Уряд приватизує два державні банки Саме зараз в уряді прискорюють приватизацію "Сенс банку" та Укргазбанку. "M&A або участь у приватизації – лише одна з опцій, але якщо вона зʼявиться – розглядатимемо все. Зокрема й такі банки, як Приватбанк чи "Сенс банк", які можуть мати проблеми з колишніми власниками. Це важливо. Так само важливі IT-системи банку та його географічне покриття", – зазначив Карновскі. Він каже, що їм цікава також купівля мажоритарного пакета акцій банку разом з ЄБРР, IFC чи іншими міжнародними гравцями. Стопами першопрохідців Бажання придбати великий банк – не перший випадок інтересу поляків до фінансового сектору України під час війни, ба навіть у 2026 році. У квітні литовська компанія UAB Zen.com, кінцевим бенефіціаром якої є польський підприємець Давід Каміль Рожек, придбала у Фонду гарантування вкладів фізосіб 100% акцій неплатоспроможного Першого інвестиційного банку (працював під брендом PINbank) за 175 млн грн. Польський фінтех Zen.com планує інвестувати 20 млн євро протягом двох років. Після закриття угоди в капітал банку вже вклали 250 млн грн. "Наші амбіції ширші, ніж просто володіння банком. Ми хочемо створити місток між українською та євросоюзівською фінансовими екосистемами", – заявили ЕП в компанії Zen.com. Читайте також Угода з трьох букв: польський ZEN купив український банк PIN Фінтех робить ставку на транскордонні платежі між українцями в ЄС та Україні і для малого та середнього бізнесу. "Першими напрямками діяльності є цифрові платежі, транскордонні транзакції та мультивалютні послуги, включаючи рішення на основі української гривні", – зазначили в Zen.com. Майже одночасно, у травні, польська страхова група PZU оголосила про придбання в американської MetLife 100% акцій страхової компанії "Метлайф", яка займає близько 50% українського ринку страхування життя та обслуговує 900 тисяч клієнтів. Читайте також Американці прощаються з українським "життям": MetLife продали польській PZU Сума угоди не розкривається, але видання Beinsure оцінювало її у 120 млн дол. Американці втратили 65 млн дол. Угоду планують закрити у 2027 році. "PZU працює в Україні багато років і добре знає цей ринок. Угода про придбання MetLife Ukraine відображає довгостроковий погляд на потенціал розвитку країни, а не короткострокову оцінку поточних ринкових умов", – заявили ЕП в польській PZU. В Україні PZU присутня з 2005 року – володіє страховими компаніями "ПЗУ Україна", "ПЗУ Україна страхування життя" та асистансом "СОС сервіс Україна", який надає підтримку застрахованим клієнтам. Не лише фінанси Інтерес до України у 2026 році проявляли компанії інших секторів економіки, не тільки фінансового. У жовтні на український ринок вийшла польська Pepco – один із провідних дискаунтерів ЄС. Її магазини відкриються в київських ТРЦ Respublika Park, Retroville та Dream Yellow, а також у Тернополі та Чернівцях. Днями Allegro, один із лідерів ринку електронної комерції в Польщі, запустив транскордонний продаж товарів українським покупцям. "На цьому етапі компанія не планує створювати окремий локальний маркетплейс. Нова послуга є відповіддю на стрімке зростання ринку електронної комерції в Україні. Наразі він налічує 11,5 мільйона активних користувачів, а кількість онлайн-замовлень з 2022 по 2024 рік зросла вчетверо, – повідомили ЕП в Allegro. Читайте також Чечоткін, Rozetka: "Після зустрічі із Зеленським 23 лютого 2022 року я з круглими очима за кермом рятував дітей" Наприкінці травня польська група Orlen зацікавилася купівлею частки в Укрнафті. В українській компанії казали, що коло потенційних інвесторів може бути ширшим, бо вкладень потребують їх найбільша в країні мережа АЗС та нові нафтогазові родовища. "Україна має стратегічне значення для Orlen. Навіть в умовах війни Україна залишається важливим ринком для пального, газу, логістики та енергетичної інфраструктури", – розповіли в Orlen. У компанії вважають, що можуть стати "західними енергетичними воротами для України". Восени Orlen домовилася про постачання скрапленого природного газу Нафтогазу і нафтопродуктів – Укрнафті. "Потенційні форми майбутньої співпраці можуть охоплювати торгівлю, інфраструктурні проєкти, операційне партнерство або певну капітальну участь", – анонсували в Orlen. У червні під час конференції Ukraine Recovery Conference у Гданську три великі польські енергетичні групи – PGE, Enea та Tauron – разом з Orlen підписали лист про наміри співпрацювати у відбудові та модернізації енергетичної інфраструктури України. Читайте також Не сидять на шиї. Що українці дають польській економіці Ще один приклад – польська енергетична компанія ELQ, яка вийшла на український ринок у 2024 році через компанію "ЕЛК Україна". Вона називає енергетику однією з тих сфер, де не можна чекати завершення війни. "Ми розглядаємо Україну саме в такому ключі: не як ринок, що "відкриється після війни", а як ринок, що вже проходить через фундаментальну перебудову, де майбутня архітектура формується просто зараз. Це не стратегія для воєнного часу. Це стратегія для десятиліття, що настане після нього", – вважають в ELQ. Портфель ELQ Investments охоплює проєкти у сферах сонячної та вітрової енергетики, біометану, когенерації, систем накопичення енергії, а також ядерної енергетики. "Частина проєктів з цього портфеля вже досягла стадії ready-to-build, тоді як інші просуваються за графіками", – повідомили в ELQ. У серпні ELQ разом з чеською Witkowitz Atomica придбали українську компанію, перейменувавши її на "ЕЛК ньюкліар ван". Саме вона має розвивати проєкти малих модульних ядерних реакторів (SMR), зокрема на території Чорнобильської АЕС. "У 2026 році ми завершили техніко-економічне обґрунтування для українського проєкту, почали наступний етап робіт і створили в Києві спеціалізовану проєктну компанію – ELQ Nuclear One. Наступним кроком стане проходження процедур сертифікації та отримання необхідних регуляторних дозволів", – зазначили в компанії. Заходять не всі Будівництво виробничого підприємства чи навіть створення логістичного центру або мережі пунктів продажу означає довгострокове залучення капіталу, тому компанії ретельно оцінюють ризики. Для бізнесу типова траєкторія виходу на український ринок виглядає так: експорт – пошук локального партнера – створення дистрибуційної або сервісної структури – локалізація частини діяльності – і лише після цього інвестиції у виробництво. Польща наразі є найбільшим ринком збуту для українського експорту і другим за обсягом постачальником товарів в Україну. "Переважна більшість польських підприємців, які звертаються до нас щодо українського ринку, є експортерами. Ми бачимо значну активність виробників і постачальників продуктів харчування, будматеріалів, машин та обладнання, а також компаній хімічної, фармацевтичної та медичної галузей. Окрему групу становлять підприємства, які пропонують товари подвійного призначення", – каже ЕП директор закордонних торговельних бюро Польського агентства інвестицій і торгівлі (PAIH) у Києві і Львові Кароль Кубіца. У контексті відбудови інтерес до України проявляють будівельні та енергетичні компанії. "У будівельному секторі польський бізнес особливо зацікавлений в участі в проєктах з відновлення транспортної, промислової, соціальної та енергетичної інфраструктури, меншою мірою – у житловому будівництві", – зазначив він. Наприклад, Unibep модернізує пункти пропуску на польсько-українському кордоні, а Pol-Dróg залучена до підготовки проєкту автомобільного мосту у Вінниці. Прикладом енергетичних проєктів Кубіца називає інвестиції польської Hanplast у KovelEnergoPort в індустріальному парку на Волині. У базі підприємств, зацікавлених в українському ринку, яку ведуть PAIH та Міністерство розвитку і технологій Польщі, нараховується понад 3 600 компаній, зокрема 1 398 будівельних, 404 машинобудівних, 211 технологічних, 130 фармацевтичних та медичних. У цих категоріях понад 50% – малі та середні підприємства. "Експорт залишається переважною формою присутності. Інтерес до інвестицій, участі у відбудові та ведення бізнесу в Україні є меншим і впродовж останніх років суттєво змінювався, залежно від оцінки безпекової ситуації та перспектив завершення війни", – зазначив Кубіца. Він наголошує, що після початку великої війни польський бізнес не пішов з України, а при пошкодженні об'єктів відновлює їх. "Показовими є приклади виробників будматеріалів Cersanit, FAKRO, Barlinek, Blachy Pruszyński. Їхні об'єкти в Україні постраждали від вторгнення, обстрілів та руйнувань, але відновили роботу", – пояснив Кубіца. За даними PAIH, у кінці 2025 року в Україні діяло 4 505 суб'єктів господарювання, пов'язаних з Польщею. Найбільше їх було зареєстровано у Львівській області (1 419) та Києві (1 163). "Загальна кількість таких підприємств збільшується, причому найстрімкіше зростання – у Львівській області. Можемо обережно говорити про нову хвилю польських інвестицій в Україні", – резюмує Кубіца. Зокрема, польська група Maspex у червні купила 80% української групи "Карпатські мінеральні води", виробника "Карпатської джерельної", "Соковинки" та снеків Gonzo. Читайте також Як живеться українському бізнесу в Польщі "Це один із сигналів, що, попри війну, великі польські компанії починають розглядати українські виробничі активи не лише як джерело ризику, а й як довгострокову інвестиційну можливість", – каже Кубіца. Є й приклади розширення під час війни локальної операційної присутності та реінвестування. Компанія LPP, яка працює на українському ринку з 2003 року, в останні роки активно розширює роздрібну мережу бренду Sinsay з акцентом на менші міста і торговельні центри. Мережа зростає попри втрату складів унаслідок російської атаки на Львів у 2025 році. Контроль ризиків Поляки не "засліплені" інвестиційними можливостями України, вони раціональні і бачать усі ризики. Як індикатор можна навести приклад котирувань українських аграрних компаній на Варшавській фондовій біржі. За винятком ІМК (+14,6%), акції аграрних компаній з початку року падають – від "Кернела" (-5,6%) до "Мілкіленда" (-27,2%), що відображає кризу в галузі на тлі обмеженого експорту. "Будь-який інвестпроєкт в Україні має враховувати додаткову складову ризику, пов'язану з війною", – визнає Кубіца. Тому при прямому інвестуванні в українські активи поляки шукають державної підтримки. Її надає проєкт Team Poland for Ukraine, який об'єднує інструменти інституцій Групи польського фонду розвитку (PFR). Що відбувається, якщо польська компанія планує відкрити виробництво в Україні? Польське агентство інвестицій і торгівлі (PAIH) допомагає оцінити ринок, знайти потенційних українських партнерів і визначити можливості для інвестицій. Державний банк розвитку Польщі (BGK) може запропонувати фінансовий інструмент для реалізації проєкту. Компанія з управління інвестфондами Польського фонду розвитку (PFR TFI) через Фонд закордонної експансії (FEZ) може розглянути участь у спільному фінансуванні інвестиції. Державна експортно-кредитна агенція Польщі (KUKE) може забезпечити страхове покриття експортних, інвестиційних та воєнних ризиків. Ця модель перевірена, зокрема, під час поглинання "Метлайфу". "PZU мінімізувала значну частину інвестиційного ризику завдяки страховому покриттю від KUKE, що включає захист від ризиків, пов'язаних з війною, а також від певних політичних ризиків", – повідомили в PZU. Схожу модель входження в українські компанії використала польська технологічна група Euvic. Наприкінці 2024 року Фонд закордонної експансії спільно з цією групою уклав угоду щодо фінансування придбання пакетів акцій п'яти українських IT-компаній у Львові, Києві, Харкові та Вінниці. "Цей крок став першим випадком в історії групи PFR, коли державні інвестиційні кошти Польщі спрямували безпосередньо на підтримку бізнесу та капіталу на українському ринку", – каже інвестиційний менеджер Фонду закордонної експансії PFR TFI Войцех Яблонський. Якщо Orlen зайде в капітал Укрнафти, це відбудеться, ймовірно, також за підтримки аналогічних інституцій. "Orlen готова брати на себе комерційні ризики, проте ризики, пов'язані з війною та інфраструктурою, мають бути належним чином врегульовані за допомогою відповідних механізмів мінімізації ризиків, державних гарантій та надійних фінансових інструментів для відбудови. Лише за таких умов можна розглядати можливість масштабних інвестицій", – пояснили в енергетичній компанії. Причини інтересу Яблонський наголошує, що їхній підхід до України ґрунтується на "тверезому оцінюванні ризиків і довгострокового потенціалу". "Ми не недооцінюємо виклики, які несе війна. Водночас ми визнаємо, що Україна має реальні економічні переваги, які визначатимуть її майбутнє", – упевнений він. FEZ придивляється до секторів, які відіграватимуть ключову роль у відновленні України та її інтеграції з ЄС. "До них належать промислове виробництво, логістика та інфраструктура, аграрна переробка, а також послуги, пов'язані з модернізацією та відбудовою", – зазначив Яблонський. Прикладом такого підходу він називає інвестицію в Rohlig SUUS Logistics – найбільшого логістичного оператора Польщі. Компанія в червні залучила 10 млн євро від Фонду закордонної експансії для розвитку логістичної інфраструктури в регіоні, зокрема в Україні. Серед ключових факторів інтересу Яблонський називає українські таланти, особливо у сферах технологій та інженерії, географічну та економічну близькість Польщі та України, особливо тісні торговельні відносини та інтегровані ланцюги постачання в останні роки, а також перспективу відбудови. "Майбутнє відновлення України створить одну з найбільших інвестиційних можливостей у Європі за ціле покоління", – вважає він і додає, що "доцільність довгострокової присутності в Україні очевидна". Читайте також Цемент не знаходить собі місця: будівельну суміш дедалі менше використовують у цивільній сфері і щораз більше – за межами України Кубіца його підтримує в тому, що географічна та культурна близькість, а також багаторічна присутність на місцевому ринку створюють польським компаніям "значні конкурентні переваги". Вони їм знадобляться, коли почнеться повноцінне відновлення повоєнної економіки. Уже зараз під час регулярних політичних конфліктів між країнами в польських соцмережах одразу панікують, що це завадить їм отримати контракти на відбудову, які заберуть німецькі чи турецькі компанії. Вихід на ринок ще до завершення війни для поляків – це спосіб бути серед перших у момент роздачі потенційних контрактів. Наприклад, з травня польська TINES Rail постачає компоненти колійної конструкції для будівництва метро на Виноградар у Києві. Польська будівельна компанія Mirbud, яка присутня в Україні вісім років, у травні заявляла, що зацікавлена брати участь в українських тендерах, які фінансуються ЄБРР та Світовим банком. Тоді вона посіла друге місце в тендері на будівництво інженерних споруд за 50 млн євро і вела переговори про будівництво логістичного центру поблизу Києва. "Ми сподіваємося, що Mirbud розділить цей пиріг", – сказали тоді в компанії про очікувану відбудову країни. Перші отримують усе Інвестори, які зайшли в Україну, радять іншим полякам не зволікати. "Компанії, які розглядають Україну як довгостроковий євросоюзівський ринок, повинні почати розбудовувати свою присутність зараз, а не чекати, поки процес реконструкції завершиться", – вважають у Zen.com і додають, що повністю усвідомлюють поточні ризики діяльності в Україні. "Ми не чекаємо на офіційне завершення війни, щоб почати формувати свої позиції в Україні. Найважливіші економічні, інфраструктурні та інвестиційні процеси починаються раніше. У масштабних інфраструктурних проєктах перевагу здобувають ще до того, як ринок стає очевидним для всіх. До моменту стабілізації ситуації багато ключових позицій можуть бути зайняті, а партнерства та проєкти – сформовані", – заявили в ELQ. Головний економіст польського VeloBank, дослідник Atlantic Council Пйотр Арак очікує, що польські інвестиції в Україні зосередяться в кількох секторах, де перетинаються торговельні зв'язки, попит, зумовлений війною, та перспективи вступу до ЄС. Читайте також В Україні компанії з польськими власниками збільшили дохід на 20% за рік До них належать оборонна промисловість і виробництво товарів подвійного призначення, галузі, пов'язані з відбудовою (виробництво будматеріалів, логістика, складське господарство, аграрна переробка), а також енергетична співпраця, що спирається на транскордонні інтерконектори (як-от лінія "Ряшів – Хмельницький"), використання вільних потужностей українських газосховищ і прикордонна логістична інфраструктура. "Щодо того, хто зробить перший крок. Найімовірніше, це будуть компанії, які вже активно торгують з Україною. Обсяг польського експорту до України з 2021 по 2024 рік зріс більш ніж удвічі, а перехід від дистрибуції до організації місцевого виробництва або створення спільного підприємства – це значно простіший крок, ніж вихід на ринок з нуля", – каже Арак. Це можуть бути і середні виробничі підприємства, які прагнуть перенести виробництво ближче до ринку ЄС, будівельні компанії та виробники будматеріалів, що розраховують на контракти в межах відбудови, а також компанії, здатні скористатися гарантіями KUKE. "Основна мотивація в усіх цих випадках здебільшого однакова: перевага першопроходця напередодні можливого вступу України до ЄС, наявні торговельні й логістичні зв'язки, державні інструменти страхування. Завдяки їм вихід на ринок зараз, попри війну, стає продуманим кроком, а не безрозсудним ризиком", – вважає Арак. https://epravda.com.ua/biznes/polski-investiciji-v-ukrajinu-zlittya-kupivli-ta-finansoviy-sektor-2026-826687/https://epravda.com.ua/biznes/vinorobstvo-frumushika-nova-rozvitok-organichnih-vin-ta-eksport-826642/Економічна правдаБізнес2026-10-17T07:55:00+03:00 Уперше про відроджене бессарабське село Фрумушика і місцевий центр "Фрумушика-Нова" УП писала у 2019-му. Цьогоріч господарство, засноване родиною Паларієвих, відсвяткувало 20-річний ювілей. Скоро в родинному колі відзначатимуть іншу подію – завершення сезону переробки винограду. Розташована у віддаленому куточку Одеської області, майже на кордоні з Молдовою, "Фрумушика-Нова" поєднується зі світом вином – за два десятиріччя воно зазнало найбільших трансформацій. Про шлях від традиційного домашнього вина до органічного виноградарства та сучасного технологічного виробництва ЕП розповів винороб господарства Володимир Паларієв. Дідусь залишив ключі і пішов Після завершення Другої світової війни радянська влада вирішила створити на півдні Одещини військовий полігон. Під нього відвели 23 тис. га землі. Місцевим жителям наказали залишити свої домівки. За словами Володимира Паларієва, родове село його сім'ї Фрумушика-Нова та ще чотири великі села буквально зрівняли із землею: між танками натягнули троси й знесли всі будівлі. "У цьому селі у 1933 році народився мій дідусь Андрій Діомидович. У 1946-му людей виселили. Через 60 років, коли полігону не стало, ми повернулися на землю предків, щоб відродити її і традиції Бессарабії", – згадує Володимир. Ленін, Сталін, бринза. Як у бессарабському степу відродили знищене село Однією з бессарабських традицій є зустріч гостей склянкою вина – її Паларієви вирішили зберегти. Коли на території колишнього села почали розбудовувати господарство, однією з перших зведених споруд став винний погреб. "Ми розуміли, що Фрумушика-Нова не може існувати без вина", – говорить Паларієв. Винний льох – одна з трьох перших споруд, збудованих у відновленому селі Фото надані виноробнею Виноробством займався його дідусь. Він робив домашнє червоне вино – як у кожному дворі в Бессарабії, проте обсяги були значними. Андрій заклав 10 га виноградників та переробляв до п'яти тонн ягід на рік. Так тривало до 2013 року. Несподівано дідусь зібрав родину за вечерею, поклав ключі, сказав: "Займайтеся виноробством самі", і поїхав геть. До збирання винограду залишався місяць. "Від початку "Фрумушика-Нова" була суто чоловічим проєктом, її розбудовували ми з братом Михайлом та наш батько Олександр, лише останні п'ять років допомагають дружини. Коли постало питання, хто продовжуватиме справу дідуся, батько зібрав нас у "Корчмі" (ресторан на території господарства – ЕП) і спитав: "Сини, хто буде займатися виноробством?" – згадує Володимир Паларієв. Володимир Паларієв став виноробом випадково Фото надані виноробнею Він зізнається: любив вино, але не мав жодного уявлення про галузь, навіть не знав, що виноград буває столовий і технічний. Проте взявся за нову справу і через кілька тижнів до збору врожаю конспектував настанови технолога на місцевому виноробному підприємстві. Так почався другий етап в історії проєкту. Володимир далі робив "домашнє вино", запозичував місцеві рецепти, піклувався про дідусин виноградник. Згодом зрозумів, що вино може бути іншим. "Є професійне виноробство, а є домашнє. У домашньому немає таких понять як кондиції винограду, кислотність, алкоголь. Ці показники не контролюються – що вийшло, те й маєш пити. Також у домашніх умовах важко зробити вино з білого винограду, тому зазвичай це вино червоне", – пояснює різницю чоловік. Центр сільського, зеленого туризму і сімейного відпочинку розташований в 10 км від молдовського кордону Фото надані виноробнею Нав'язувати смаки не треба Переломним для господарства став 2019 рік. Паларієви познайомилися з науковицями Одеського національного технічного університету Оксаною Ткаченко та Наталею Каменевою і переробили виноград за їхніми рекомендаціями. Тоді працювали із сортами, які вирощував дідусь: цитронним магарача, сухолиманським білим, одеським чорним та каберне-совіньйоном, дещо докупили. Результат виявився настільки добрим, що родина вирішила дооснастити стару виноробню всім необхідним устаткуванням, щоб забезпечити правильний технологічний процес. Одночасно потрібно було оновлювати виноградник. "Через брак уваги на одному гектарі залишилася тисяча кущів, тобто на 10 гектарах – 10 тисяч кущів. Обробляти такі насадження було нераціонально. Ми вирішили закласти сучасні виноградники, зокрема повністю органічні згідно з українським та євросоюзівським законодавством", – говорить Паларієв. За декілька років Паларієви збільшили кількість лоз на виноградниках у п’ять разів Фото надані виноробнею Постало питання вибору посадкового матеріалу. На той момент і українські, і євросоюзівські консультанти стверджували, що майбутнє українського виноробства – за локальними автохтонними сортами. Паларієви дослухалися до порад. На винограднику висадили одеський чорний, цитронний магарача та сухолиманський білий. Вина з цих сортів виробляють крафтові виноробні та великі промислові підприємства, вони популярні не лише в Україні, а й за кордоном. Винороб зазначає: якщо за радянськими нормами на одному гектарі садили близько 3 тис. кущів, то на винограднику "Фрумушика-Нова" на одному гектарі росте 5 290 кущів, тобто понад 50 тис. загалом. Міжряддя шириною понад два метри можна обробляти технікою, відстань між лозами – 90 см. Паларієви також культивують піно-нуар, каберне совіньйон, рислінг рейнський, мускат оттонель, ркацителі. За їхніми спостереженнями, ці сорти полюбилися українцям. Ще вирощують стійкий до захворювань совіньйон ритос – виведений в Італії на початку 2000-х гібрид совіньйону блану і біанки. Саджанці придбали в розпліднику Rauscedo, недавно він офіційно зареєстрував сорт в Україні. Читайте також Любов у Квасах. Як засновник броварні "Ципа" здійснив мрію дружини про власне ігристе вино "Це був наш експеримент, але вино із совіньйону ритосу дуже популярне, воно впізнаване та користується попитом. Навіщо нав'язувати якесь інше бачення? Культуру міняти дуже важко", – говорить Володимир Паларієв. “Фрумушика-Нова” спеціалізується на винах з білих сортів винограду Фото надані виноробнею Він додає, що незвичні рідкісні сорти можуть бути цікавими виноробу, але незрозумілими покупцю: "Продати вино важче, ніж створити. Нашій виноробні пощастило, адже в нас кожен відповідальний за свій напрямок. Брат Михайло – маркетолог, його завдання – оформити вино так, щоб його купили вперше. Моє завдання – зробити вино таким, щоб його купували знову і знову". Брати Володимир та Михайло Паларієви на виноробні займаються кожен своїм напрямком Фото надані виноробнею Дівчата люблять ігристе Одним з експериментів "Фрумушика-Нова" стало нефільтроване вино. Ідея його створення виникла після поїздки до Франції. Михайло Паларієв побував у винному барі, де побачив за стійкою пляшку тьмяного непрозорого напою. Йому пояснили: це вино, яке витримується в пляшці sur lit, тобто на осаді (осад – це відмерлі клітини дріжджів, що випадають на дно ємності). Воно потребує дбайливого зберігання та обережного наливання, щоб не підняти осад. При цьому смак з кожним наступним келихом буде змінюватися. Якщо ж пляшка призначена для компанії, потрібно зробити батонаж – збовтати вино разом з осадом. Брати вирішили відтворити французьке вино, яке вразило Михайла. Вони взяли нефільтроване вино, розлили в пляшки з-під ігристого, закрили пивними кришками і почали "випробовувати на міцність": тримали на сонці, у холоді, возили в машині. Кілька місяців потому спробували і були приголомшені. Залишалося погодити документи на експериментальні 10 тис. дал або 100 тонн нефільтрованого вина. "Здається, ми єдина виноробня, яка законно виробляє нефільтроване вино. Уперше ми його випустили у 2022 році, зараз його продажі в нашому портфелі становлять 10%, це хороший показник", – підкреслює винороб. Нефільтровані вина становлять 10% портфелю “Фрумушика-Нова” Фото надані виноробнею Дріжджовий осад впливає на смакові характеристики і структуру вина, з часом воно трансформується. Такий напій має яскравіший аромат – винолюби можуть відчути відмінності під час дегустацій на виноробні. Гостям пропонують три зразки із сорту сухолиманський білий: класичне тихе, нефільтроване тихе та ігристе. Таким чином можна дослідити, як на вино впливає технологія. "Дівчата люблять ігристе. Більшість відчуває різницю між фільтрованим і нефільтрованим тихим. Насправді несмачного вина не буває, буває вино здорове та нездорове і на кожне знайдеться свій wine lover", – упевнений Паларієв. Для виробництва ігристих використовується традиційна методика шампанізації Фото надані виноробнею Тим, хто не може порозумітися з бурштиновими винами, він радить спробувати власну продукцію, адже оранжі можуть бути різними: насичені, щільні, високоалкогольні, нехрусткі, важкі, ягідні, з відтінками сухофруктів, маслин та чудовою кислотністю – усе залежить від теруару та бачення винороба. Skin contact "Фрумушика-Нова" тяжіє до євросоюзівської стилістики. "У ньому є структура і легка танінність, притаманна червоним винам, але водночас – жива фруктовість і ароматичність білих сортів", – ідеться в описі ркацителі. Ціль – перше органічне вино Технологічні експерименти не обмежуються нефільтрованим вином чи оранжами. Одне з двох вин, які Паларієви подали на Decanter World Wine Awards у 2026 році, витримували шість місяців у бетонному яйці. Такий вініфікатор, крім "Фрумушика-Нова", має в Україні лише Steppe Winery з Миколаївщини. Читайте також Миколаївські винороби з бетонними яйцями. Як змінилися герої ЕП за вісім років "Як правильно назвати це вино? Воно унікальне. Не лише завдяки "яйцю" чи сукупності характеристик, а загалом. Типових вин не існує, у кожної виноробні вони самобутні. Малі винороби мають ділитися досвідом. Якщо я розповім комусь свої секрети, результат все одно буде інакшим. Я працюю зі своїм виноградом, а якість вина, його стилістика залежать від якості сировини", – пояснює винороб. Розвантаження бетонного яйця на виноробні Фото надані виноробнею Господарство брало участь у міжнародних змаганнях Decanter учетверте і знову повернулося з медалями. Цьогоріч брати відправили в Лондон не вина з українських сортів, які зазвичай отримують високі оцінки, а світову класику. "Це було шардоне. Упевнений, що багато виноробень подавалися з винами з цього сорту. Ми відправили два зразки і взяли бронзу. Уявіть, яке це має значення і для нас, і для всього українського виноробства", – говорить Володимир Паларієв. Шардоне, витримане у бетонному яйці, Володимир Паларієв називає унікальним Фото надані виноробнею Крім вина, витриманого в бетоні, медаль отримало ігристе з шардоне, що провело на осаді 48 місяців. Над цим зразком у господарстві працювали п'ять років. Щоб залишатися в правовому полі, для виробництва ігристих придбали окрему ліцензію. Намагаються все робити правильно і до витрат готові. Паларієви керувалися ідеєю органічного виноградника, а три роки тому отримали відповідні сертифікати. Господарство має дотримуватися низки вимог до догляду за лозами: не використовувати гербіциди, пестициди, інсектициди та синтетичні добрива. Для боротьби із захворюваннями дозволені препарати, внесені до реєстрів Organic Standard. Це дорожче й складніше, але місцеві умови сприяють. Органічний виноградник потребує більших витрат коштів та людської праці Фото надані виноробнею "Фрумушика-Нова" розташована серед найбільшого після Асканії-Нової степу в Європі, за 45-50 км від великої траси. Тут багато сонця, вітру, дуже сухе повітря, що утворює неповторний теруар. Нестачу вологи компенсує крапельне зрошення. Поєднання цих факторів дозволяє господарству успішно впроваджувати органічне виноградарство. Наступний крок – сертифікація самого вина. "Наша ціль – щоб в Україні з'явилося перше органічне вино. Без органічного виноградника зробити органічне вино неможливо. Сертифіковані виноградники в нас уже є, а виробників органічних вин ще нема", – констатує Паларієв. Усе вийде, якщо жити вином Зараз Frumushika-Nova Family Winery випускає 50 тис. пляшок вина на рік. По 10 тис. пляшок припадає на ігристі та червоні вина, 2,5 тис. – на рожеві, ще 2 тис. – на оранжі. Решта – білі вина, основа асортименту. Як і сім років тому, коли виноробня починала змінюватися, поруч з Паларієвими залишаються одеські науковиці. "Команда "Фрумушика Нова" – це не лише наша родина, а й родини Наталі Каменевої та Оксани Ткаченко. Вони стали для нас не лише консультантками, а й справжніми друзями. Виноробню ми створювали разом і тепер це технологічне підприємство випускає вина, якими Україна може пишатися", – каже чоловік. Доктор технічних наук, зав. кафедри технології вина та сенсорного аналізу ОНТУ, професор Оксана Ткаченко на виноробні “Фрумушика-Нова” Фото надані виноробнею Володимир додає, що однаково любить усі свої вина і в кожне вкладається повністю. Дипломований фахівець, він упевнений, що у виноробстві навчитися всього неможливо, адже кожен сезон – це новий досвід. Так, цьогоріч до кінця вересня вдалося переробити тільки 50% урожаю – через холодні ночі виноград не визрів до потрібних кондицій. Проте вже відомо, які вина робитимуть. "Працюємо над лімітованою серією на честь 20-річчя "Фрумушики". У 2022 році ми вже випускали Limited Edition, щоб підтримати оптимістичний настрій українців. Це вино, яке потрібно відкоркувати в день перемоги", – пояснює чоловік. Читайте також Наука та досвід поколінь. Як молодий винороб з Кідьоша повертає славу закарпатським винам Вина з Бессарабії можна придбати онлайн, на винних фестивалях, у спеціалізованих магазинах або завітати у відтворене молдовське село за 165 км від Одеси. Воно має всю необхідну туристичну інфраструктуру. Мандрівку краще планувати автомобілем. На транзитній ділянці траси Одеса-Рені чоловіки мають надати прикордонникам документи, що дозволяють перетин кордону. “Фрумушика-Нова” на фестивалі сиру та вина Kyiv Food and Wine Festival на ВДНГ Фото надані виноробнею Вина "Фрумушика-Нова" можна зустріти в різних куточках світу – вихід на зовнішні ринки став вимушеним кроком після початку великої війни. Тоді родина знову зібралася в "Корчмі" і батько звично запитав, хто із синів візьметься за розвиток експорту. Михайло відмовився, тож ініціативу вчергове виявив Володимир. У 2023 році господарство вже мало п'ять зовнішньоекономічних контрактів. "Болгарія, Естонія, Англія, Німеччина та Японія – ми досі експортуємо вино в ці країни. Популярність українського вина трохи вщухла, бо воно має високу собівартість. Вино з України завжди дорожче, ніж з ЄС. Не тому, що ми хочемо більше заробити, просто в нас дорого жити і працювати", – пояснює Паларієв. Італійський шеф Марко Черветті куштує бессарабські вина на оголошенні результатів дегустаційного конкурсу Wine&Spirits у Києві Фото надані виноробнею Війна збільшила витрати. Пояснити це партнерам складно – можна отримати звинувачення в зловживанні ситуацією. "Вибачте, але в мене кілька місяців переробки все працює на генераторах, нам бракує робітників. Прожитковий мінімум зріс – маємо підвищувати зарплати. Пальне у 2023 році подорожчало – ми здивувалися, а зараз воно коштує під 90 гривень", – перелічує Володимир. Проте чоловік вірить, що галузь процвітатиме, бо поки великі винні країни спочивають на лаврах, українці швидко опановують нові навички. "Якщо жити вином, інакше бути не може. Має вийти дуже добре, надзвичайно, краще, ніж у тих, хто своєю справою не живе. Ми прорвемося і все в нас буде. Головне – пережити, перечекати, і щоб всі були здорові", – підсумовує винороб. Брати Паларієви з шефом-телезіркою Євгеном Клопотенко. Нещодавно він замінив всі імпортні вина в своєму закладі на українські Фото надані виноробнею https://epravda.com.ua/biznes/vinorobstvo-frumushika-nova-rozvitok-organichnih-vin-ta-eksport-826642/https://epravda.com.ua/biznes/neruhomist-kiyeva-orenda-i-prodazh-kvartir-voseni-2026-dinamika-cin-i-popitu-826619/Економічна правда<p> <span><span>Пропозиція оренди та купівлі житла в Києві напередодні зими суттєво зросла. Яким буде цінове дно на нерухомість?</span></span> </p>Бізнес2026-10-16T07:00:00+03:00 У рекомендаціях Instagram з'явилося чимало рілсів про виїзд мешканців Києва через обстріли. Стандартний сценарій: "Ми прожили багато років у столиці, але не "вивозимо" обстріли реактивними шахедами та балістичними ракетами, хвилюємося за дитину, вирішили переїхати, поки що тимчасово, а там побачимо". Географія релокації широка: від "безпечних" Кагарлика і Сквири на Київщині до Львова, Ужгорода і навіть Польщі. Релоканти залишають квартири – власні або орендовані. Житло потрапляє на ринок нерухомості – для продажу або оренди. Оцінити масштаби виїзду киян складно: ринок оренди переважно тіньовий, а інформацію щодо продажу квартир Держстат оприлюднює із суттєвою затримкою. Відчути стан ринку допомагають аналітичні платформи та рієлтори. Як змінилася пропозиція квартир на ринку? Яку максимальну знижку можуть отримати орендарі або покупці? Скільки коштуватиме житло взимку в разі відсутності опалення, води і перебитих мостів через Дніпро? Київ поділився на сегменти За місяць пропозиція квартир для оренди в Києві зросла на 27%, повідомив портал Dim.ria. Попит за цей період знизився на 12%. Схожі цифри дає "OLX нерухомість": пропозиція однокімнатних квартир зросла на 20%, а попит упав на 20%. У ЛУНі підрахували, що кількість оголошень про оренду квартир у Києві з 1 серпня до 2 жовтня збільшилася на 66%. Це зростання виглядає не таким значним, якщо подивитися на масштаб ринку. За оцінкою компанії, у Києві щонайменше 1,45 млн квартир, з яких 20,5% орендуються. На початку серпня для оренди були доступні 0,5% квартир. За два місяці додалося ще 0,4% квартир або 5,8 тис. об'єктів. Медіанна ціна оренди однокімнатних квартир, згідно з аналізом OLX, зменшилася на 3% і становить 16,5 тис. грн. Виконавчий директор Асоціації фахівців з нерухомості Юрій Піта називає ситуацію з орендою житла в столиці нестандартною. Чи не вперше в історії на ціну і попит впливає розташування будинків в умовно безпечних і небезпечних районах. "Я б назвав це сегментацією. Квартири, розташовані у відносно безпечних районах, у ціні не втратили. Квартири, розташовані поблизу інфраструктурних об'єктів, промислових і складських приміщень, у гіршій ситуації. Там можуть не захотіти орендувати квартиру навіть безкоштовно, бо це небезпечно", – каже він. Вартість оренди квартир у Києві за реальними угодами просіла на 15%, каже експерт з продажу нерухомості компанії Park Lane Юрій Жариков. Найбільше подешевшали квартири на високих поверхах та лівому березі. Безпековий фактор став одним із ключових під час пошуку житла для оренди (66% респондентів обрали цей варіант відповіді) та при ухваленні рішення про переїзд (45% респондентів), ідеться в дослідженні OLX. "Внутрішню міграцію спостерігаємо із середини серпня. Люди готуються до зими: змінюють житло й райони в межах столиці або переїжджають у більш безпечні регіони. Проте лише за оголошеннями неможливо визначити, скільки людей переїхало та з яких причин", – каже керівниця "ЛУН статистики" Людмила Кірюхіна. "Квартир по 100 доларів не буде" Якщо в столиці орендарі шукають житло подалі від Лук'янівки, Жулян і ТЕЦ, то охочі переїхати в інші регіони дивляться на захід. Статистика чітко показує географічні перетоки: найдинамічніше пропозиція падала в Івано-Франківській (-33%), Закарпатській (-26%) та Волинській (-20%) областях, кажуть у Dim.ria. На Тернопільщині, Рівненщині та Львівщині склався найбільший дисбаланс між пропозицією і попитом: на одне оголошення припадає 15-18 потенційних орендарів. За даними ЛУН, у жовтні порівняно із серпнем у Чернівцях оголошень про оренду поменшало на дві третини, в Ужгороді та Івано-Франківську – на 60%. Читайте також Друге дихання. Чому в Києві стали популярними старі квартири Піта вважає, що до кінця жовтня дисбаланс попиту та пропозиції вирівняється. На його думку, Київ залишиться комфортним для проживання містом, якщо протиповітряна оборона збиватиме більше дронів та ракет. "У столиці достатньо газифікованих будинків і таких, що мають власні засоби електроживлення. До цієї зими ОСББ та керівні компанії підготувалися краще, ніж до минулої. Більшість будинків забезпечили себе або генераторами, або зарядними станціями, щоби була вода і працювали ліфти", – каже він. Експерт прогнозує зменшення попиту на житло на заході, зокрема через неприродне зростання цін і вичерпання охочих переїхати. "Ми бачимо, що західні міста також потрапляють під приціл. Днями були прильоти у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому. Орендар на це дивиться й думає: навіщо мені їхати з Києва, якщо там та сама небезпека", – зазначає Піта. Читайте також Андрій Журжій, Inzhur: Торік українці купили автомобілів на 6 мільярдів доларів. Грошей у населення дуже багато На запитання, чи знизиться вартість оренди квартири на Березняках у Києві до 100 дол. на місяць у разі поганого сценарію – тривалої відсутності опалення, води та перебитих мостів через Дніпро, – він відповідає: "Не буде такого". "Узимку оренда в усі роки була кволою. Не кожен зможе дозволити собі переїзд фінансово, тому люди залишатимуться в Києві. Будуть домовлятися з орендодавцями про знижки 20-30% на зимовий період. Власникам теж вигідно не втрачати орендаря, щоб не платити комунальні платежі", – пояснює експерт. На ціну оренди впливатимуть поверх та автономність. "Якщо власник витратив 100 тисяч гривень на зарядну станцію, орендар із задоволенням візьме таку квартиру. Орендодавці це розуміють і покращують умови проживання", – каже Піта. Скільки тієї зими Ринок купівлі-продажу квартир у Києві виглядає "дуже-дуже погано", угод майже немає, каже Жариков. За його словами, востаннє схожа ситуація була у квітні-червні 2022 року. "Люди не розуміли, що робити з нерухомістю – продавати чи купляти. Зараз продавців у рази більше, ніж покупців", – додає він. Лише за місяць, у вересні порівняно із серпнем, кількість пропозицій про продаж квартир на вторинному ринку Києва збільшилася на 56%, свідчать дані Dim.ria. При цьому попит не змінився, а ціни зросли на розмір статистичної похибки. За даними Жарикова, ціни реальних угод знизилися на 20%, але покупців від цього не більшає. Швидко продати житло не вийде, попереджає Піта: чимало людей, які хочуть купити квартиру в Києві, обрали вичікувальну позицію. "Покупці очікують, чекають зими, щоб подивитися, наскільки Київ до неї готовий. Рівень загроз, пов'язаних із швидкісними шахедами, трошки зменшився. Безпековий фактор виходить на перший план разом із ситуацією в енергосистемі та загалом із життєдіяльністю столиці. Отже, зараз ми на паузі", – каже експерт. Читайте також Не тільки "єОселя": як купити житло в Україні за підтримки держави Якщо виявиться, що столиця погано готова до зими, власники взагалі не продаватимуть нерухомість, а чекатимуть весни, в один голос кажуть Жариков і Піта. Сформується відкладений попит, як це було торік. "Ми це пережили минулої зими: був певний колапс, до якого кияни не були готові. Так, була вода, каналізація, мости були цілі. Проте на ринок сильно вплинули вимкнення електрики і відсутність опалення. У січні, лютому і на початку березня на ринку була тиша, дуже мало угод. Проте ціни суттєво не знижувалися. Навесні ті, хто дочекався, уже продавали, а покупці поверталися", – згадує Піта. На його думку, максимальна знижка від продавців не перевищить 20%, але й вона застосовуватиметься до дорожчих квартир – вартістю понад 100 тис. дол. "Квартири вартістю до 100 тисяч доларів завжди користуватимуться попитом, там знижка буде в межах 10%. У сегменті 50-60 тисяч доларів знижок узагалі немає, таке житло дуже затребуване, зокрема під "єОселю", – розповідає Піта. Жариков бачить великий попит на будинки вартістю 100-400 тис. дол. та земельні ділянки. Угод за цими типами нерухомості набагато більше, ніж за квартирами. https://epravda.com.ua/biznes/neruhomist-kiyeva-orenda-i-prodazh-kvartir-voseni-2026-dinamika-cin-i-popitu-826619/https://epravda.com.ua/biznes/derzhavna-programa-strahuvannya-mayna-biznesu-vid-voyennih-rizikiv-v-ukrajini-826602/Економічна правда<p> Держава компенсує пошкоджене або знищене внаслідок війни майно підприємств. Як працює програма страхування бізнесу? </p>Бізнес2026-10-15T13:47:00+03:00 З початку 2026 року в Україні діє державна програма підтримки бізнесу, який страхує майно від воєнних ризиків. Цей механізм став частиною урядової політики "Зроблено в Україні", спрямованої на підтримку вітчизняних виробників. Однак програма не означає, що держава страхує всі підприємства від будь-яких наслідків війни або автоматично відшкодовує всі збитки. Адмініструє програму Експортно-кредитне агентство (ЕКА). Воно приймає та розглядає заяви бізнесу і виплачує компенсації за пошкоджене або знищене майно та частину вартості страхування від воєнних ризиків. Правила програми кілька разів змінювали: уряд збільшував граничні суми компенсацій, розширював перелік майна та спрощував процедури. Загалом підтримка страхування бізнесу від воєнних ризиків складається з двох частин: компенсація за пошкоджене або знищене майно та компенсація страхової премії. Нижче – детальніше про кожну з них. Компенсація за майно: основні умови У рамках цієї програми бізнес (ФОП або юрособа) може отримати до 30 млн грн компенсації за пошкоджене або знищене майно. Застрахувати можна виробниче обладнання, будівлі та споруди (виробничі, адміністративні, складські), інженерні мережі та комунікації. Після осінніх змін, викликаних посиленням російських обстрілів, цей список поповнили транспортні засоби, призначені для перевезення або зберігання пального, пальне, ємності для його зберігання, сільськогосподарська техніка, вантажні автомобілі та причепи. Страхується лише майно, яке перебуває у власності учасника державної програми. Компенсацію може отримати бізнес, розташований у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях (крім окупованих районів), а віднедавна – також у Києві та області. Читайте також Страхування житла від воєнних ризиків: що пропонують компанії Щоб долучитися до програми, потрібно сплатити одноразовий внесок – 0,5% від загальної суми ймовірного збитку від пошкодження або знищення майна, яке "захищає" програма. Цю цифру підприємство визначає самостійно, склавши суми потенційних збитків за кожним із своїх активів. На цьому етапі залучати незалежного оцінювача не потрібно. Водночас діє обмеження на суму внеску – він не повинен перевищувати 150 тис. грн (0,5% від граничної суми компенсації). Цей внесок не повертається, якщо підприємство уникло втрат, якщо вони не підпадають під дію програми або якщо в держави закінчилися гроші на компенсацію. У яких випадках можна отримати кошти Компенсацію надають, якщо майно пошкоджене або знищене внаслідок воєнних ризиків, спричинених російською агресією. Йдеться про прямий або опосередкований вплив ракет, безпілотників, авіабомб, артилерійських снарядів, засобів протиповітряної та протиракетної оборони, а також їхніх уламків. Виплата також може покривати збитки від пожежі, вибуху чи ударної хвилі, що виникли внаслідок атаки. Водночас програма не покриває опосередковані збитки, пов'язані з війною. Наприклад, втрачений прибуток, який підприємство не отримало через пошкодження майна, а також зобов'язання зі сплати податків. Долучитися до програми після обстрілу, щоб після сплати 0,5% гарантовано отримати 100% компенсації за отримані збитки, не можна. Механізм призначений лише для покриття можливих майбутніх втрат. Це принципи класичного страхування майна. Якщо підприємство отримало відшкодування від страхової компанії в приватному порядку або з інших джерел, то суму державної компенсації зменшують. Як отримати компенсацію Щоб претендувати на компенсацію за знищене майно, до Експортно-кредитного агентства потрібно подати заяву, квитанцію про сплату внеску, документи, що підтверджують право власності на майно, витяг з ЄДР, сформований не раніше ніж за десять днів до подання заяви, копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків. Протягом 30 днів має надійти підтвердження про участь у програмі. У разі знищення або пошкодження майна внаслідок війни потрібно внести його до однойменного реєстру і подати до ЕКА заяву на компенсацію. Читайте також Уряд фокусується на масштабах: програма для бізнесу "Власна справа 2.0" змінила пріоритети На цьому етапі слід підтвердити не лише право власності на майно, а й факт пошкодження та розмір збитків. Тож до заяви треба додати документи про настання воєнного ризику, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та відповідні акти ДСНС або довідки від Нацполіції, а також звіт про оцінку майна. Щоб отримати такий звіт, потрібно звернутися до одного з 27 оцінювачів, які є учасниками програми. Вони погодилися надавати відстрочку оплати своїх послуг до 60 днів.Як довго діятиме програма У порядку, який затвердив Кабмін, кінцевий термін дії програми не вказаний. Проте відомо, що ЕКА припинить залучення учасників програми, якщо буде використано 90% бюджетних коштів, передбачених на відповідний рік. Заяву на отримання компенсації можна подавати протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану. Однак діє обмеження: якщо загальна сума заяв на компенсацію перевищить річний бюджет програми, ЕКА припинить приймати заяви. Компенсація страхової премії: основні умови Держава частково відшкодовує підприємцям витрати на страхування майна від воєнних ризиків. Бізнес сам обирає компанію, укладає з нею договір і сплачує страховий платіж. Після цього він може звернутися до ЕКА та отримати компенсацію. Страхова премія – це вартість страховки. Однак держава компенсує не всю її суму, а лише частину, що припадає на воєнні ризики. Якщо договір покриває, наприклад, затоплення або пожежу з інших причин, витрати на страхування від цих ризиків до компенсації не включаються. Читайте також Бюджет-2027: скільки уряд планує витратити на війну і звідки братиме гроші Компенсацію розраховують так: від страхового тарифу віднімають 1% і множать на страхову суму за воєнним ризиком. Наприклад, якщо бізнес сплатив 6% страхового тарифу, ЕКА виплатить компенсацію за ставкою 5%, але не більше 5 млн грн на рік. Програма доступна підприємцям з усіх регіонів, крім тих, які розташовані на тимчасово окупованих територіях. Яке майно і від чого можна застрахувати Застрахувати від воєнних ризиків можна будівлі та споруди, виробниче обладнання, інженерні мережі, ємності для зберігання пального, сільгосптехніку, важкі вантажні автомобілі. У компанії ІНГО зазначили, що серед основних напрямів страхування воєнних ризиків – майно підприємств, корпоративні автопарки, лізинговий транспорт, вантажі під час перевезення і тимчасового зберігання. Директорка вертикалі з управління продуктами компанії ARX Наталя Чернова розповіла, що такий вид страхування має суттєві обмеження: "Договір покриває втрату або пошкодження майна лише внаслідок прямого чи опосередкованого впливу ракет, безпілотників будь-яких типів та їхніх уламків, літальних боєприпасів, а також засобів протиповітряної та протиракетної оборони". Страховики можуть висувати додаткові обмеження. Наприклад, ARX не страхує за стандартними умовами об'єкти, розташовані за 100 км і ближче до районів боїв або тимчасово окупованих територій. Ба більше, якщо об'єкт опинився в цій зоні під час дії договору, то його дія припиняється. Крім того, не страхуються об'єкти критичної інфраструктури та військові об'єкти, а також будь-яке майно в радіусі 1 км від них. Голова правління компанії ІНГО Андрій Семченко пояснив, що спочатку вони оцінюють воєнний ризик: об'єкт, його розташування, можливу концентрацію збитку, потрібний ліміт, доступний перестраховий капітал. "На основі цих даних компанія формує умови страхування. Тобто державна програма не впливає на андерайтинг і не змушує страховика приймати ризик, який він вважає неприйнятним", – додав він. Після цього ІНГО розраховує потенційний розмір компенсації. Тобто компанія заздалегідь рахує, яку частину сплаченої премії бізнес теоретично зможе повернути через державну програму. Після цього страхування працює як звичайний комерційний договір. Скільки коштує застрахувати майно Вартість страхування майна від воєнних ризиків залежить від кількох чинників. Один з головних – розташування об'єкта: що ближче він до районів боїв, окупованих територій, об'єктів критичної інфраструктури чи військових об'єктів, то вищим може буде тариф. Також на ціну впливають тип майна, вид діяльності підприємства, страхова сума та розмір франшизи. Тому страховики визначають умови для кожного об'єкта індивідуально. У ARX зазначили, що тариф може становити від 5% до 15% страхової суми. Наприклад, якщо майно застраховане на 10 млн грн, то страхова премія може коливатися від 500 тис. грн до 1,5 млн грн. Договір укладають на строк до 12 місяців. Як отримати компенсацію страхової премії Для початку потрібно обрати компанію, укласти з нею договір та сплатити страхову премію. Під час оформлення підприємець має подати страховику заяву про участь у програмі. Також це можна зробити протягом тижня після підписання договору. За участь у програмі бізнес сплачує ЕКА окремий внесок у розмірі 5 тис. грн за кожен договір. Читайте також "Нам скажуть: ідіть нах… і розірвуть договори". Як супермаркети перекладають збитки на виробників Заяву на компенсацію премії можна подати до ЕКА через 30 днів після дати укладання страхового договору, а максимальний термін подання заявки – 30 днів після закінчення дії договору. До заяви потрібно додати договір страхування, копію заяви про участь у програмі, повідомлення страховика про включення підприємства до програми (його потрібно взяти в компанії), підтвердження сплати страхової премії, документ про відсутність податкового боргу та актуальний витяг з Єдиного державного реєстру. Виплата від ЕКА зараховується на банківський рахунок того, хто страхується. Якщо премію сплачують частинами, компенсацію можна отримувати пропорційно до сплачених платежів. Результати програми За напрямом компенсації за пошкоджене або знищене майно погодили 323 заяви на 6,8 млрд грн імовірної компенсації. За напрямом компенсації страхової премії прийнято 195 заяв. Наразі в ЕКА ухвалили рішення про часткову компенсацію страхових премій за 39 заявами на 56 млн грн. Усього у 2026 році на державну програму компенсацій бізнесу передбачений 1 млрд грн. У ARX поділилися, що за січень-вересень 2026 року здійснили шість виплат бізнесу за вказаною програмою страхування майна від воєнних ризиків на загальну суму 228,6 млн грн. Найбільша виплата в історії компанії – 220,8 млн грн – стосується пошкодження майна бізнесу в Київській області внаслідок масованої ракетної та дронової атаки в березні 2026 року. Другою за розміром стала виплата 6,5 млн грн власнику адміністративної будівлі в столиці. "Усі виплати здійснені в межах страхових сум. Найбільша виплата становила близько 50% страхової суми за договором", – розповіла Чернова. У 2026 році ІНГО уклала з учасниками програми компенсації страхової премії понад 80 договорів на загальну страхову суму майже 10 млрд грн. Загальна сума страхових премій становить понад 400 млн грн, а потенційний розмір компенсації страхової премії – понад 180 млн грн, розповіли ЕП в компанії. "Потенційна компенсація покриває близько 45% страхової премії. Для бізнесу середня вартість такого страхування знижується орієнтовно з 4% до 2,2% від страхової суми", – зазначив Семченко. До прикладу, за пошкодження складського розподільчого комплексу в Києві внаслідок обстрілу ІНГО виплатила 10,3 млн грн. Ще 10 млн грн виплатили за пошкодження офісного об'єкта в столиці, де внаслідок обстрілу постраждали будівля та внутрішнє оздоблення приміщень. https://epravda.com.ua/biznes/derzhavna-programa-strahuvannya-mayna-biznesu-vid-voyennih-rizikiv-v-ukrajini-826602/https://epravda.com.ua/energetika/energosistema-kiyeva-vpliv-obstriliv-na-energetichne-kilce-ta-vidklyuchennya-826582/Економічна правдаЕнергетика2026-10-15T04:55:00+03:00 Сподівання на теплу зиму чи неточність російських ударів не допоможуть Києву пройти цю зиму без проблем з електропостачанням. Питання лише в тому, наскільки тривалими будуть відключення і чи вдасться силам ППО та енергетикам не допустити найгіршого сценарію. Росіяни продовжують системні атаки на Київ та область, намагаючись повністю знищити місцеві теплоелектроцентралі та розірвати так зване енергетичне кільце, щоб повністю занурити столицю в темряву та холод. Місто вже втратило значну частину власної генерації, а ударами руйнуються підстанції, через які електрика надходить з інших регіонів. За сильних морозів та нових влучань сценарій із 20-ма годинами без світла не виглядає неймовірним. Що таке київське енергетичне кільце, які ризики несе його пошкодження та до чого готуватися мешканцям столиці? Що таке київське енергетичне кільце У цьому тексті не розкривається жодна чутлива інформація. Конфігурація енергосистеми не є секретом для ворога, про що попереджали в Укренерго. Таємними є системи захисту, резервування обладнання та алгоритми відновлення після обстрілів. У вузькому технічному розумінні київське енергетичне кільце – це система високовольтних ліній електропередачі та підстанцій 330 кіловольтів (кВ), яка з'єднує столицю з об'єднаною енергосистемою України і дає змогу передавати електроенергію до міста з різних напрямків. Ключовим елементом енергоживлення є підстанція 750 кВ "Київська", через яку до столиці може доставлятися електрика з Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій (АЕС). З огляду на стратегічну важливість ці об'єкти перебувають під безперервними обстрілами ворога. Мета – відрізати Київ від об'єднаної енергосистеми України та спричинити блекаут. Простими словами, кільце – це своєрідні дороги для електрики. Лінії передають її до столиці, а підстанції перетворюють напругу та передають у мережі для споживачів. Якщо одна ділянка "дороги" пошкоджена обстрілами, потоки електроенергії можна перенаправити іншими лініями. Це допомагає підтримувати електропостачання після пошкоджень. Кільце – критично важливий елемент енергозабезпечення Києва, оскільки місто споживає набагато більше електроенергії, ніж виробляють власні джерела. Скільки споживає Київ і чому почалися відключення Київ – найбільший споживач електроенергії в Україні. За оцінками профільних експертів, споживання становить 1-1,2 ГВт або 12-15% від загальнодержавного, а взимку, залежно від температури, навантаження може зрости до 1,8-2 ГВт. У 2025 році, до масштабних зимових обстрілів, внутрішня генерація відігравала ключову роль у забезпеченні міста електроенергією. За даними співрозмовників ЕП в одній з енергетичних компаній, її внесок міг сягати 1,3 ГВт. Передусім ішлося про Київські ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницьку ТЕЦ (ТЕЦ-4). Зараз ці станції втратили можливість виробляти електрику. Попри це, під час масованої атаки в ніч на 14 жовтня усі три ТЕЦ були повторно уражені ворогом. Читайте також "Зимова кампанія" ударів по енергетиці стартувала. Чи залишиться Київ без світла, тепла та води? Тепер столиця вимушена більшою мірою покладатися на електроенергію, яку потрібно доставляти з інших регіонів через енергокільце. Однак проблема в тому, що його ключові елементи понад місяць перебувають під постійними обстрілами. Частина атак призводить до пошкоджень обладнання. Щоб створити суттєві проблеми, росіянам не обов'язково руйнувати все енергетичне кільце. Достатньо пошкодити кілька критичних вузлів, через які проходить значна частина потоків електроенергії. У результаті може виникнути ситуація, коли електроенергія в системі є, але мережі не можуть передати її до столиці в потрібному обсязі. Якщо ж у місті бракує власної генерації, ситуація ускладнюється ще більше. У таких умовах диспетчери змушені обмежувати споживання, зокрема запроваджувати аварійні або планові відключення за графіками. Це дає змогу втримати баланс між доступною потужністю та споживанням і не допустити масштабної аварії в енергосистемі. Читайте також "Ніхто навіть не може уявити, якою буде зима". Чи чекати українцям енергетичного колапсу? Тривалість відновлення залежить від обсягів пошкоджень. Частину обладнання можна відремонтувати швидко. Заміна великого силового трансформатора або іншого складного устаткування може потребувати більше часу, особливо якщо потрібного обладнання немає в резерві. Додаткові складнощі створюють повторні атаки, тривалі повітряні тривоги, небезпека для ремонтних бригад, а також спроби уряду скоротити квоту бронювання для працівників енергокомпаній. Після оперативного ремонту ситуація може знову погіршитися, оскільки обстріли останнім часом не припиняються, а енергетики працюють під ризиком ударів. Чого очікувати взимку Головний ризик для Києва – збіг трьох чинників: низької температури повітря, високого споживання та обстрілів з обмеженням можливості передачі електрики до столиці. За такого поєднання навіть справна генерація в інших регіонах не гарантує, що Київ отримає достатньо електрики, тому можливі різні сценарії. За відносно сприятливого розвитку подій енергетики відновлюватимуть пошкоджене обладнання, а нові удари не завдаватимуть критичних втрат. У такому разі обмеження можуть бути помірними, хоча повністю уникнути відключень буде складно. Для споживачів це означатиме 8-10 годин без світла на добу. Читайте також Якщо блекаут надовго: що треба знати і мати на випадок відключення світла, тепла та води Якщо атаки триватимуть, а частина обладнання залишатиметься пошкодженою, за помірного холоду Київ може зіткнутися з більш тривалими відключеннями. За такого сценарію відключення можуть сягати 12-16 годин на добу. Найскладніший сценарій – регулярні масовані удари по ключових підстанціях та інших елементах енергосистеми на тлі сильних морозів. У такому разі тривалість обмежень може зрости до 20 годин на добу. При цьому у сценарій, за якого ворогу вдасться знищити все і "погасити Київ", опитані ЕП співрозмовники в енергетичних колах не вірять. Наслідки залежатимуть від того, які об'єкти будуть пошкоджені, наскільки швидко вдасться їх відновити і скільки електроенергії можна буде передати до столиці. Окремий виклик – забезпечення критичної інфраструктури: роботи насосів водопостачання, систем теплопостачання, транспорту, лікарень та зв'язку. Читайте також Київводоканал: Якщо в місті не буде електрики – води не буде Для цих цілей столиці необхідно орієнтовно 200 МВт потужності. Передусім ідеться про когенераційні установки та генератори великої потужності. За даними джерел ЕП, у Києві введено в роботу 150 МВт розподіленої генерації. До кінця 2026 року вона має зрости до 180-185 МВт. До зими можуть запрацювати приватні об'єкти ще на 55-60 МВт, близько половини з яких уже готові. * * * Цілком очевидно, що захист критичних для Києва енергетичних об'єктів від балістики передусім залежить від ефективності протиповітряної оборони. Інженерний захист, побудований на більшості підстанцій, може зменшувати наслідки окремих уражень, але не здатний гарантувати збереження критичного обладнання після прямого влучання. В умовах дефіциту ракет до систем Patriot важливо мати необхідний обсяг резервного обладнання, підготовлені ремонтні бригади та чіткі алгоритми дій у кризових ситуаціях. Досвід попередніх зим показує, що енергетики навчилися працювати в умовах масштабних руйнувань. Проте це не скасовує фізичних обмежень мережі і не гарантує безперебійного постачання електрики за будь-якого сценарію атак. Читайте також Дрова на зиму: де купити і скільки коштують Для Києва цієї зими вирішальними будуть три речі: скільки електрики вдасться доставити до міста, як швидко енергетики відновлюватимуть пошкоджене обладнання і чи зможе резервна генерація підтримувати критичні об'єкти. Саме від цього залежить, наскільки тривалими будуть відключення. Київ може пережити зиму без колапсу енергопостачання, але розраховувати, що за постійних атак столицю оминуть тривалі перебої зі світлом, було б наївно. https://epravda.com.ua/energetika/energosistema-kiyeva-vpliv-obstriliv-na-energetichne-kilce-ta-vidklyuchennya-826582/https://epravda.com.ua/power/bronyuvannya-pracivnikiv-zmini-dlya-energetiki-opk-ta-noviy-koordinaciyniy-centr-826548/Економічна правда<p> Мінекономіки розробило проєкт постанови, яка могла суттєво зменшити кількість заброньованих від мобілізації, але до остаточного варіанту документа увійшли не всі радикальні пропозиції. Що зміниться для заброньованих? </p>Влада2026-10-14T07:00:00+03:00 Міністерство економіки підготувало зміни до урядової постанови №76, яка врегульовує процес бронювання працівників від мобілізації під час воєнного стану. Відповідний проєкт міністр економіки Олександр Кравченко розіслав центральним органам виконавчої влади 8 жовтня. Проте, за словами співрозмовників ЕП в Кабміні, у ході обговорення "документ оновився на 90%". Остаточний варіант ухвалених змін суспільство побачить не раніше 18 жовтня: доти триватимуть доопрацювання та обговорення документа. Постанову розробили на виконання рішення Ставки Верховного Головнокомандувача задля "запобігання незаконним схемам працевлаштування та створення умов для ухилення від мобілізаційних заходів". Напередодні Кравченко в інтерв'ю Forbes заявив, що після останнього перегляду системи бронювання критичність не підтвердили 15% компаній, проте з того часу кількість заброньованих від мобілізації почала зростати і восени становить 1,4 млн осіб. Якби нову постанову ухвалили в початковій редакції, то кількість заброньованих працівників в Україні знову б суттєво скоротилася. Зокрема, документ пропонував зменшити квоту заброньованих для підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) та енергетичної сфери з поточних 100% працівників до 85%. Крім того, уряд пропонував не враховувати осіб з відстрочками для визначення квоти заброньованих від мобілізації працівників. Які зміни готував уряд і від яких ідей вирішили відмовитися? Що пропонував уряд Розісланий Міністерством економіки проєкт щодо системи бронювання містив низку суттєвих змін. Проте далеко не всі вони увійшли до остаточного варіанта постанови. Хоча вносити зміни до системи бронювання уряд планував непублічно, основні положення стали відомі широкому загалу. Зокрема, про них написав народний депутат Ярослав Железняк у своїх соцмережах. На публікацію відгукнулися представники бізнесу. Вони розкритикували різкі зміни, зважаючи, що попередній перегляд критичності підприємств та умов бронювання працівників завершився лише півтора місяця тому. Зрештою, остаточний варіант постанови може не врахувати частини радикальних пропозицій. "Там змінилося до 90% документа", – пояснював ЕП один із членів уряду. Увечері 13 жовтня уряд ухвалив постанову про зміни до бронювання, але з пʼятиденним доопрацюванням. Що саме увійде до фінального тексту, буде відомо не раніше 18 жовтня. Нижче – що було в початковому варіанті постанови уряду. Зміни для енергетиків та ОПК. Початковий варіант документа передбачав скасування 100-відсоткової квоти для бронювання працівників низки критично важливих галузей. Зокрема, йдеться про працівників компаній паливно-енергетичного сектору та їх підрядних організацій, виробників трансформаторів та інших компаній, які забезпечують безперебійне функціонування енергетичної та газотранспортної систем, а також установ оборонно-промислового комплексу (визначених Міноборони критично важливими для функціонування економіки в особливий період). Початковий варіант документа передбачав скорочення частки військовозобов'язаних працівників, яких такі підприємства могли забронювати, зі 100% до 85%. Підприємствам сфери ЖКГ (опалення, гаряча та холодна вода, водовідведення, вивезення сміття) квоту хотіли зменшити із 75% до 60%. Читайте також Київводоканал: Якщо в місті не буде електрики – води не буде Зміни до розрахунку квоти. Ще одна важлива норма проєкту урядової постанови стосувалася того, як критично важливі підприємства мають вираховувати квоту працівників, яких вони можуть забронювати. Наразі квота заброньованих визначається від загальної чисельності всіх військовозобов'язаних працівників. Наприклад, якщо на підприємстві працюють 100 військовозобов'язаних, то воно мало право забронювати 50%, тобто 50 осіб – незалежно від того, чи мають інші працівники компанії підстави для відстрочки. Водночас перша версія проєкту постанови передбачала, що квоту заброньованих працівників підприємство мало б вираховувати лише із чисельності тих військовозобов'язаних, які не мають інших підстав для відстрочки, передбачених ст. 23 закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Наприклад, до таких підстав належить інвалідність військовозобов'язаного або його дружини, утримання трьох і більше дітей віком до 18 років, опіка над особою з інвалідністю, здобування вищої освіти військовозобов'язаним, недосягнення ним мобілізаційного віку (25 років). Тобто якщо на підприємстві, де працює 100 військовозобов'язаних, 30 з них мають інші підстави для відстрочки, то таке підприємство змогло б забронювати лише половину з тих, хто таких відстрочок не має. Отже, кількість заброньованих мала б зменшитися з 50 до 35 осіб. Координаційний центр з організації бронювання. В урядову постанову про зміни до системи бронювання повернулася норма, яку хотіли запровадити влітку. Йдеться про створення Координаційного центру з організації бронювання військовозобов'язаних. Так, 16 липня на сайті Мінекономіки з'явилося повідомлення про створення такого центру, однак згодом воно зникло. 22 липня уряд скасував цю постанову. У новій постанові уряд повернувся до цієї ідеї. Згідно з текстом документа, Координаційний центр – це консультативно-дорадчий орган Кабміну, який погоджуватиме критерії критичності підприємств. Наразі таким погодженням займаються Міноборони та Мінекономіки. До складу Координаційного центру мають увійти до 17 осіб, зокрема: заступник міністра економіки та довкілля (співголова Координаційного центру); заступник міністра оборони (співголова Координаційного центру); заступник державного секретаря Кабінету Міністрів; заступник міністра цифрової трансформації; заступник міністра внутрішніх справ; заступник міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту; заступник керівника Офісу президента (за згодою); державний секретар Міністерства енергетики; заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил (за згодою); перший заступник (заступник) голови Держприкордонслужби; заступник голови Національної поліції; заступник голови правління Пенсійного фонду; заступник голови Держпраці; представник Центрального управління СБУ (за згодою); представник Служби зовнішньої розвідки (за згодою); представник Головного управління розвідки Міноборони (за згодою); представник Мінекономіки. Влітку ідею створення координаційного центру не підтримали через зміну уряду. Видання Forbes Ukraine повідомляло, що деякі представники уряду не розуміли сенс створення цього органу. У разі появи Координаційний центр погоджуватиме не лише критерії критичності для підприємств, а й матиме останнє слово у визначенні будь-якого підприємства критично важливим (тобто таким, що зможе бронювати працівників). Ба більше, за початковим задумом, органам влади, які визначають критерії критичності, потрібно оновити їх до 20 жовтня та погодити з Координаційним центром. Бізнес проти Представники бізнесу гостро розкритикували перший варіант змін до системи бронювання, який напередодні поширив Железняк. Так, у Європейській бізнес-асоціації заявили, що стурбовані потенційними змінами. "Постійні безпекові загрози, руйнування енергетичної інфраструктури, перебої з енерго- та водопостачанням, дефіцит кваліфікованих кадрів та зростання операційних витрат уже створюють суттєві виклики для стабільної роботи підприємств. За таких обставин будь-які ризики втрати ключового персоналу матимуть негативний вплив на безперервність виробничих процесів, а зрештою – і на виконання контрактних зобов'язань, забезпечення податкових надходжень та загальну стійкість національної економіки", – заявили там. У ЄБА наголосили, що попередній перегляд критеріїв критичності завершився лише півтора місяця тому. "В умовах повномасштабної війни особливо важливими є передбачуваність державної політики, зваженість регуляторних рішень та конструктивна взаємодія між державою і бізнесом. Будь-які зміни до механізму бронювання мають враховувати реальні можливості підприємств та забезпечувати безперервність їх роботи", – додали в асоціації. Читайте також Кому не вистачило броні. Як нові правила перекроюють бізнес Гостро розкритикували пропозиції уряду і в галузевих об'єднаннях. Національна асоціація української оборонної промисловості закликала відмовитися від "шкідницької" норми про зменшення квоти заброньованих в ОПК зі 100% до 85% працівників. "Ця пропозиція безпосередньо загрожує національній безпеці України, підриває обороноздатність нашої держави і може зірвати виробництво й розробку озброєння, а також виконання чинних оборонних контрактів", – заявили там. Подібну заяву оприлюднила й інша зброярська асоціація. "Війську потрібна зброя. Для її виробництва потрібні люди, тому бронювання для критично важливих підприємств оборонно-промислового комплексу має залишатися на рівні 100%", – ідеться в заяві "Технологічних сил України". У Спілці українських підприємств звернулися до уряду за роз'ясненнями щодо можливих змін і заявили, що представників бізнесу до їх обговорення не долучали. У Федерації роботодавців також розкритикували запропоновані зміни, зокрема щодо розрахунку квоти для бронювання. "Виключення працівників, які мають відстрочку з інших законних підстав, із розрахункової чисельності зменшить ліміт бронювання та позбавить підприємства, зокрема ОПК, можливості бронювати необхідних фахівців і створить загрози безперервності виробництва та виконання контрактів", – ідеться в заяві організації. Там закликали уряд змінити вектор пошуку мобілізаційного та фінансового ресурсів з "білого" бізнесу на неофіційне працевлаштування. Що зміниться Хоча під час вечірнього засідання 13 жовтня уряд ухвалив постанову про зміни до системи бронювання, він дав пʼять днів на її остаточне доопрацювання. Найбільше дискусій буде зосереджено навколо розміру квоти бронювання для енергетичних, комунальних та оборонних підприємств. "Дали п'ять днів на доопрацювання цих відсотків. Остаточного рішення щодо цього ще немає", – повідомив ЕП співрозмовник в уряді. Одним із компромісних варіантів пропонувалося зберегти 100-відсоткове бронювання лише для тих військовозобов'язаних працівників, які залучені до ремонту й обслуговування енергетичної інфраструктури, тепломереж, систем водопостачання та виробництва зброї. "На допоміжний персонал таких компаній пропонувалося поширювати квоти", – додав він. Увечері 13 жовтня з постанови вирішили прибрати норму про неврахування осіб з відстрочкою при визначенні квоти для бронювання, що є поступкою бізнес-спільноті. Іншими словами, ухвалений варіант постанови передбачає, що особи з відстрочкою мають і надалі враховуватися при визначенні квоти. Активні дискусії під час засідання уряду тривали і навколо Координаційного центру з питань бронювання. Зокрема, обговорювалося потенційне розширення його складу та долучення до нього більшої кількості представників гуманітарного блоку. Так само без відповіді залишилося питання щодо чергового перегляду критеріїв критичності, яке в початковому варіанті постанови мало відбутися до 20 жовтня. Крім того, невідома доля компаній, які підтвердили критичність під час літніх змін. Отже, найближче майбутнє 1,4 млн українців залишається в заручниках у непублічних обговорень та доопрацювань урядовців. https://epravda.com.ua/power/bronyuvannya-pracivnikiv-zmini-dlya-energetiki-opk-ta-noviy-koordinaciyniy-centr-826548/https://epravda.com.ua/biznes/eksport-agroprodukciji-ukrajini-ta-kvoti-yes-obmezhennya-ta-perspektivi-826502/Економічна правда<p> <span><span>Вітчизняні аграрії збирають більше кукурудзи, соняшнику та сої, ніж будь-яка країна ЄС. Чому Брюссель хоче обмежити доступ української продукції після вступу України до Євросоюзу?</span></span> </p>Бізнес2026-10-13T13:00:00+03:00 Поки Україна думає, де взяти гроші на сівбу і як продати мільйони тонн збіжжя в умовах блокування портів, у Брюсселі знову шукають способи, як захистити своїх фермерів від українських аграріїв. Цього разу обмеження агроекспорту хочуть закласти в умови вступу, щоб Україна не отримала повного доступу до спільного ринку ЄС навіть після набуття членства. Везіть, мовляв, в Африку. Страх перед українським урожаєм не новий. Ще до великої війни євросоюзівці скоротили безмитні квоти на зерно і закрили митні лазівки для курятини. Під час великої війни ЄС прибрав торговельні бар'єри, але їх замінили трактори на польському кордоні. Врешті для частини агротоварів повернули квотування. Чому в Євросоюзі так бояться українського продовольства? Кого воно може потіснити? Де межа між захистом фермерів та аграрним лобіюванням? Масштаб вітчизняного агросектору У 2025 році агропродовольчий експорт приніс Україні 22,6 млрд дол. або 56% виручки від продажу товарів за кордон. На ЄС припали поставки на 10,7 млрд дол. За даними Держстату, у 2025 році фермери зібрали 61 млн тонн зерна проти 86 млн тонн у довоєнному 2021-му. Зокрема, пшениці – 23,3 млн тонн, кукурудзи – 30,9 млн тонн. За кордон відправили 14,1 млн тонн пшениці та 21,3 млн тонн кукурудзи, з яких 7% і 38% відповідно спожили в Євросоюзі. Урожай соняшнику становив 10,2 млн тонн, сої та ріпаку – 5 млн тонн і 3,2 млн тонн відповідно. Соняшникової олії в минулому сезоні Україна виробила 5,1 млн тонн та експортувала майже весь обсяг – 4,7 млн тонн, з яких 52% – до Євросоюзу. Цукру країна експортувала 463 тис. тонн, з яких до ЄС – 123 тис. тонн або 26%. М'ясо птиці – окремий камінь спотикання у відносинах з ЄС. У 2025 році Україна виробила 1,39 млн тонн, експортувала – 436 тис. На ЄС припало 30,6% експорту. Яєць в Україні виробили 11,7 млрд штук, продали за кордон 2 млрд штук, з яких 73% – до ЄС. Виробництво молока скоротилося на 21%: з 8,7 млн тонн у 2021 році до 6,9 млн тонн у 2025-му. Україна експортувала 131,9 тис. тонн молочної продукції на 401,4 млн дол., імпортувала – 64,7 тис. тонн на 337,9 млн дол. Де Україна сильніша за ЄС У 2025 році Україна зібрала більше кукурудзи, ніж будь-яка країна блоку. За пшеницею вона була на рівні Німеччини, але поступилася Франції. На цьому ринку основними конкурентами є Франція, Польща, Німеччина, Румунія та Болгарія, розповів заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. У 2022 році під час безмитної торгівлі німецькі покупці почали заміняти польське зерно українським, згадує очільниця комітету з євроінтеграції Українського клубу аграрного бізнесу Олександра Авраменко. "Ми не витіснили їх із їхнього внутрішнього ринку, ми трохи забрали їхню частку всередині ЄС", – каже вона. Цінову перевагу того періоду Авраменко пов'язує з вимушеним розпродажем запасів у 2022 році і застерігає, що відтоді виробництво подорожчало. Іспанія та Німеччина, за словами Марчука, виробляють з української кукурудзи корми. Переробники олійних культур ЄС потребують сировини, бо їх господарства не забезпечують нею в достатній кількості – для розширення посівів бракує землі. Україна ж у 2025 році зібрала більше соняшнику та сої, ніж усі країни ЄС разом. "Олійноекстракційні заводи Румунії та Болгарії багато в чому залежні від української сировини, тобто насіння соняшнику", – говорить Марчук. Українська олія конкурує з продукцією цих заводів. Вони зацікавлені в насінні для переробки, тоді як харчові підприємства можуть придбати олію в українського виробника. Співрозмовники визнали сильні позиції євросоюзівців у молочній галузі. Марчук згадав про розвинену там кооперацію, яка об'єднує виробників та переробників. Водночас учасники молочного ринку кажуть, що експорт у ЄС – це здебільшого транзит на інші ринки світу. Можливості конкуренції на молочному ринку ЄС вони оцінюють стримано, але допускають просування нішевих продуктів. Час на адаптацію Марчук пояснює прагнення Єврокомісії обмежити поставки впливом аграрного лобі. За його словами, політичні сили в ЄС підхоплюють вимоги фермерів, особливо під час виборів. Авраменко називає такий захист ринку протекціонізмом, але визнає, що виробники ЄС бачать загрозу в масштабах українського АПК. Утім, це не пояснює, чому член ЄС, який імплементував усі норми і виконує вимоги блоку, має бути обмежений у доступі до ринку "рівноправних партнерів". Хоча Україна має переваги за деякими товарними позиціями, запровадження виробничих вимог ЄС під час євроінтеграції, за оцінкою Марчука, може нівелювати ці переваги. "Дуже сильно втратимо", – каже він про конкурентоспроможність. Авраменко теж бачить ризик скорочення виробництва й експорту на ринки третіх країн, якщо вимоги ЄС запровадять надто швидко. Цього сценарію можна уникнути завдяки поступовій адаптації норм, як це відбувається з 2014 року. Читайте також Аграрії без грошей. Як падіння експорту загрожує майбутньому врожаю До того ж, господарства ЄС отримують дотації, тоді як українському бізнесу доведеться переходити на правила блоку в умовах війни. "Як нам виконувати норми ЄС, якщо в нас нема грошей і нам ще закриють ринок?" – запитує Марчук. Влада України розраховує ухвалити законодавство, необхідне для вступу до Євросоюзу, до кінця 2027 року. Дата членства невідома: попереду ще завершення переговорів, згода держав ЄС і ратифікація договору. У відповідь на аграрні пропозиції Єврокомісії в Мінагрополітики заявили, що готові до тимчасових квот і поступового впровадження аграрної підтримки, якщо ці заходи матимуть чітку кінцеву дату. На постійні обмеження там не погоджуються. Україна зобов'язалася до кінця 2028 року імплементувати виробничі стандарти ЄС. Поки країна готується до вступу, сам Євросоюз, схоже, до цього ще не готовий. https://epravda.com.ua/biznes/eksport-agroprodukciji-ukrajini-ta-kvoti-yes-obmezhennya-ta-perspektivi-826502/