https://epravda.com.ua/epravda/i/logo01.gifhttps://epravda.com.uahttps://epravda.com.uahttps://epravda.com.ua/biznes/hto-naspravdi-govorit-z-derzhavoyu-vid-imeni-biznesu-i-kogo-v-ciy-rozmovi-nemaye-825162/Економічна правдаБізнес2026-09-07T13:00:00+03:00 Розмовляємо з представниками бізнес-середовища, які стояли біля витоків процесів об'єднання підприємців, – про те, чому малий бізнес в Україні досі говорить з державою тихіше, ніж міг би. За даними Держстату, станом на 1 жовтня 2025 року в Україні було зареєстровано 1,77 млн фізичних осіб-підприємців. Це більше, ніж кількість зареєстрованих юридичних осіб, яких на ту саму дату налічувалося 1,55 млн. Пропорція показує масштаб малого підприємництва: йдеться про величезний сектор економіки – від самозайнятих фахівців і сімейних справ до локальних сервісів, торгівлі та невеликих виробництв. Але коли держава ухвалює рішення про податки, перевірки чи регуляторні зміни, голос малого бізнесу звучить тихіше, ніж мав би. Не тому, що йому немає що сказати. А тому, що сказати разом досі вдається не завжди. Голос малого бізнесу Малих і середніх підприємців в Україні – мільйони. Але в кабінетах, де ухвалюються рішення, вони представлені непропорційно слабко. Ксенія Ляпіна, ексголова Державної регуляторної служби України (2015–2019), пояснює, звідки це береться. "Для малого бізнесу об'єднання – це часто не питання статусу, а питання виживання. З'явилася проблема – треба об'єднуватися. Касові апарати, перевірки, спрощена система – це не абстрактні теми. Це питання, чи ти завтра відкриєш свою справу. Тому багато організацій виростали не з бажання "бути представленими", а з потреби бути почутими", – говорить вона. Частково це питання ресурсу. Великий бізнес має юристів, аналітиків і прямий доступ до профільних міністерств. Він знає, коли готується регуляторна зміна, і може вплинути на неї до того, як вона стане законом. Малий бізнес здебільшого дізнається про зміни вже після – і реагує пристосуванням або протестом.Це видно на прикладі ситуації з ПДВ для ФОПів. Наприкінці 2025 року в публічний простір вийшла тема можливих змін до оподаткування підприємців на спрощеній системі: у межах ширших податкових домовленостей обговорювали, чи має частина ФОПів після досягнення певного рівня доходу реєструватися платниками ПДВ. Для держави це виглядало як елемент податкової реформи й боротьби зі зловживаннями спрощеною системою. Для малого бізнесу – як ризик ускладнення обліку, зростання адміністративних витрат і втрати передбачуваності.Такі ситуації не нові. Податки, касові апарати, перевірки чи зміни у спрощеній системі неодноразово ставали приводом для самоорганізації підприємців. Одна з найпоказовіших хвиль – 2010 рік, коли нова редакція Податкового кодексу спровокувала масові протести підприємців по всій країні. З цих протестів виростали нові організації. Підприємці часто об'єднувалися за спільною проблемою – щоб найняти юристів, протистояти надмірним перевіркам чи домогтися зміни правил. Показовим є етап, на якому виникає реакція. Багато підприємців дізнаються про потенційні зміни уже після того, як рамку дискусії задано урядом, міжнародними партнерами чи експертами. Реакція швидка, але переважно як занепокоєння й вимога пояснень. Саме тут видно різницю між кількістю підприємців і організованим представництвом. Бо є й глибша причина. Щоб голос був чутним, він має бути організованим. Держава реагує на позиції, за якими стоїть зрозумілий мандат: хто говорить, кого представляє і на якій підставі. Один підприємець – це скарга. Тисяча підприємців зі спільною позицією – це сигнал, який складно ігнорувати. Різниця між першим і другим – це і є бізнес-об'єднання. "Протест – це лише перша реакція. Далі постає складніше завдання: перетворити енергію невдоволення на переговорну позицію, від якої неможливо відмахнутися як від емоції. Для цього потрібні організації, довіра і процедура", – додає пані Ляпіна. Тому питання про те, як влаштований сектор бізнес-об'єднань в Україні, – не внутрішня справа асоціацій, а питання про те, чи має малий бізнес реальний інструмент впливу на політику, яка його стосується. Як бізнес вчився об'єднуватися Ідея бізнес-об'єднань не нова й не є винаходом сучасної економіки. Купці й ремісники об'єднувалися століттями – від професійних колегій у Стародавньому Римі до середньовічних цехів і торговельних гільдій. Причина майже завжди практична: разом легше встановлювати правила, захищати доступ до ринку, й домовлятися з владою. У незалежній Україні бізнес-об'єднання не виникли за єдиним планом. Один шлях був інституційним. Серед найвідоміших прикладів – Торгово-промислова палата України, яка веде свою історію ще з радянських часів, але як незалежна інституція почала розвиватися з 1992 року. Коли у 1990-х на український ринок прийшли великі міжнародні компанії, поруч із національними структурами з'явилися Американська торговельна палата та Європейська Бізнес Асоціація. Інший шлях ішов знизу – від підприємців, які об'єднувалися навколо конкретних проблем у своїх містах і галузях: отримати консультацію, захиститися від тиску, розібратися зі змінами в законодавстві, знайти партнерів чи разом донести позицію до влади. З часом частина цих ініціатив переросла у сталі бізнес-об'єднання з членством, сервісами, експертизою і власним голосом у публічній політиці. Те, як цей сектор змінювався далі, добре розуміє Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати України, який працює в бізнес-середовищі багато років.  "Сектор бізнес-об'єднань в Україні виріс: організацій стало більше, вони стали сильнішими й професійнішими. Але чим більше гравців, тим гостріше постає питання взаємодії між ними. Без спільного порядку денного і зрозумілих правил навіть сильні організації починають конкурувати за те, чий голос почують першим, замість того, щоб разом формувати позицію", – говорить він. Свій внесок у це зростання робила й системна підтримка. Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні разом із Міністерством економіки та довкілля України, за фінансової підтримки Швейцарії, роками допомагає бізнес-обʼєднанням ставати міцнішими. За оцінками ПРООН, у 2025 році в Україні працювало близько 421 бізнес-об'єднання малого і середнього бізнесу. Для країни з мільйонами підприємців це небагато, але сам сектор уже не назвати порожнім: є організації з досвідом, членською базою, експертизою і зв'язками з державою. А отже, головне питання поступово зміщується: від того, чи є кому говорити від імені бізнесу, – до того, чи здатні ці голоси домовлятися між собою. Діалог замість протесту Захищатися від держави і впливати на неї – різні завдання. Українські бізнес-об'єднання добре навчилися мобілізуватися навколо конкретної загрози. Але коли загроза минає, сектор часто повертається до звичного режиму: кожна організація говорить від себе, позиції не завжди узгоджуються, а держава знову отримує кілька різних сигналів замість одного зрозумілого. Відповіддю на цю розпорошеність став наступний крок у розвитку сектору – поява об'єднань вищого рівня. Окремі бізнес-об'єднання почали гуртуватися в коаліції, платформи й мережі, щоб діяти спільно, а не лише поодинці реагувати на чергову загрозу. Саме на підтримку таких структур і зосередилася ПРООН на нинішньому етапі своєї роботи. Та сама поява коаліцій ще не гарантує результату – і це найкраще видно тим, хто оцінює сектор зсередини. Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи та член Наглядової ради Української ради бізнесу, дивиться на такі об'єднання за одним критерієм: чи здатні вони реально домовлятися всередині. "Проблема не лише в кількості організацій. Проблема в тому, чи мають вони правила взаємодії між собою. Хто говорить від імені ширшого кола бізнесу? Як формується спільна позиція? Що робити, коли організації не погоджуються? Без відповідей на ці питання навіть сильна коаліція швидко слабшає", – зазначає він. Тобто справжній тест – не кількість об'єднань, а те, що вони дають бізнесу й державі на практиці. "Сенс не в тому, щоб додати ще один майданчик, а в тому, щоб бізнесу було легше дійти спільної позиції, а державі – зрозуміти, з ким говорити. Якщо це вдається, з'являється те, чого досі бракувало: один зрозумілий голос замість десятків розрізнених", – підкреслює пан Гетман. Саме в цьому наступний етап – перетворювати різні інтереси на одну переговорну позицію – з чесним мандатом за нею. Першим спільним правилом гри тут став Добровільний стандарт членських бізнес-об'єднань, розроблений за підтримки ПРООН і уряду Швейцарії, до якого доєдналося вже понад 120 організацій. Від галасу до голосу Організоване представництво важливе не саме по собі. Воно має сенс лише тоді, коли різні організації можуть перетворювати окремі сигнали від бізнесу на одну зрозумілу позицію. Саме це відрізняє його від набору окремих заяв, навіть якщо кожна з них порушує реальну проблему. Таким механізмом став Альянс членських бізнес-об'єднань ММСП, створений у межах проєкту ПРООН за підтримки уряду Швейцарії. Його учасники – не окремі підприємці, а організації, за якими стоять тисячі малих і середніх бізнесів по всій країні. Сьогодні до Альянсу входять 17 коаліцій бізнес-об'єднань, членами яких є близько 350 бізнес-асоціацій. Разом вони представляють інтереси понад 84 тис. підприємств. Для міжнародних партнерів це питання довіри: їм важливо мати справу не з окремими активними організаціями, а із середовищем, яке діє передбачувано. Рана Ель-Худжейрі, старша радниця ПРООН в Україні та керівниця Відділу узгодженості політик і програм, наголошує, що партнери серйозно сприймають саме таке середовище.  "У міжнародній взаємодії важливо не лише те, що бізнес активний. Важливо, чи він може пояснити свої пріоритети зрозумілою мовою і довести, що за ними стоїть реальна робота сектору. Партнери набагато серйозніше сприймають середовище, яке здатне говорити структуровано і водночас чесно показувати, де є згода, а де ще триває дискусія", – підкреслює вона. Українському бізнес-середовищу не бракує ні голосів, ні організацій, ні експертизи. Бракувало способу зробити цю різноманітність узгодженою. Альянс – перша серйозна спроба це зробити. І для країни, яка одночасно воює, відновлюється і йде до Європейського Союзу, це вже не внутрішня справа бізнес-об'єднань, а питання якості економічного представництва. Альянс членських бізнес-обʼєднань ММСП створено у межах швейцарсько-українського проєкту "Зміцнення членських бізнес-обʼєднань мікро-, малих і середніх підприємств в Україні", який реалізує ПРООН у співпраці з Міністерством економіки та довкілля України за фінансової підтримки Швейцарії. https://epravda.com.ua/biznes/hto-naspravdi-govorit-z-derzhavoyu-vid-imeni-biznesu-i-kogo-v-ciy-rozmovi-nemaye-825162/https://epravda.com.ua/biznes/farmacevtichniy-rinok-distrib-yutori-vimagayut-kompensaciy-vid-virobnikiv-825349/Економічна правда<p> Дистриб'ютори ліків вимагають від виробників повної компенсації за знищену росіянами продукцію. Як на це реагують учасники ринку? </p>Бізнес2026-09-07T06:00:00+03:00 Після того, як найбільші мережі супермаркетів розіслали виробникам товарів листи з вимогою розділити втрати від російських обстрілів, дистрибʼютори ліків висунули таку ж пропозицію найбільшим фармвиробникам. Проєкти нових угод передбачають компенсацію виробниками та імпортерами втрат: від пробачення боргів за поставлену продукцію до компенсації вартості знищених складів з ліками. Вимоги торкнулися великих виробників і малого бізнесу, для якого нові умови співпраці звучать більш ультимативно. У розпорядження ЕП потрапили документи, у яких три найбільші фармдистрибʼютори країни – "БаДМ", "Оптіма-фарм" та "Вента" – перекладають на виробників свої втрати від знищеної на складах продукції. Як фармакологічний ринок реагує на нові умови дистрибуції? Не ритейлом єдиним Склади дистрибʼюторів ліків знищують від початку великої війни, але більшість руйнівних атак припала на 2025 рік. У листопаді росіяни влучили в дніпровський склад другого найбільшого фармацевтичного дистрибʼютора – компанії "Оптіма-фарм". Склад був знищений, ніхто із співробітників не постраждав. У жовтні в Києві були зруйновані склад та офіс цього підприємства. Атака знищила 20% місячного запасу ліків в Україні, збитки тоді оцінили 100 млн дол. Склад цієї компанії постраждав і в серпні. За інформацією співрозмовників ЕП на фармринку, мінімум ще два склади дистрибʼютора були атаковані у 2026 році. На початку великої війни росіяни знищили логістичні комплекси "БаДМ" у Київській та Полтавській областях. У грудні 2025 року в Дніпрі агресор уразив ще один склад цього дистрибʼютора. У компанії тоді заявляли, що через атаку вони втратили запаси ліків і виробів медичного призначення на понад 5 млрд грн. З листа партнерам третього найбільшого дистрибʼютора ліків, "Венти", який є в розпорядженні ЕП, відомо, що на початку серпня 2026 року його складський комплекс у Дніпропетровській області був повністю знищений. Попередньо компанія оцінила втрачені товарні запаси у понад 600 млн грн. Унаслідок російської атаки 3 вересня був пошкоджений логістичний комплекс "Біокон", один з найбільших спеціалізованих фармацевтичних складів країни. Там зберігалася продукція західних компаній: Pfizer, Novartis, Roche, Teva, AstraZeneca. За даними співрозмовників ЕП, збитки можуть сягати мільярдів гривень. Досвід "БаДМ" засвідчив, що отримати відшкодування за такі великі обʼєкти майже неможливо. У компанії зазначили, що страховики відмовилися компенсувати кошти за втрачені склади у 2022 році, посилаючись на форс-мажорні обставини. Читайте також Фармреформа зламалася на старті. Хто і навіщо переписує правила нагляду за ліками "У страхуванні ризиків обмежена сума виплат і регіони, у яких можливо застосувати страховку. Наприклад, Дніпро, Харків та Запоріжжя не підлягають страхуванню", – казав "Економічній правді" СЕО "БаДМ" Дмитро Бабенко. Він також зазначив, що зараз застрахувати склади неможливо і в Києві. На тлі постійних обстрілів "БаДМ" та "Оптіма-фарм" ще у 2025 році почали перемовини з виробниками стосовно компенсації частини втрат. Два співрозмовники ЕП серед фармвиробників розповіли, що юридичних зобовʼязань щодо фінансової компенсації дистрибʼюторам ліків у 2025 році не було. Допомогу оформили через меморандум і здебільшого вона була добровільною. Що вимагають дистрибʼютори ліків Бабенко розповів ЕП, що влітку 2026 року умови роботи змінилися: дистриб'ютори зіткнулися з найбільшим тиском за весь час великої війни. "Наші ризики значно зросли і ми вирішили почати діалог з партнерами про формальне закріплення їхнього залучення до компенсації наших втрат", – розповідає він. У серпні "БаДМ", "Оптіма-фарм" і "Вента", що контролюють близько 90% ринку дистрибуції ліків, запропонували виробникам додаткові угоди до контрактів на постачання ліків. Зміст домовленостей зводиться до того, що виробники ліків мають компенсувати втрачену дистрибуторами продукцію. Бабенко запевняє, що запропоновані його компанією угоди – не фінальна версія, а запрошення до діалогу. Новий договір "БаДМ" передбачає, що в разі знищення або пошкодження товару дистрибʼютор має провести інвентаризацію і надати постачальнику документи або фото- та відеофіксацію, що підтверджують втрати. Постачальник має протягом 20 робочих днів розглянути звернення та погодити спосіб компенсації або запропонувати інший. Компенсація може передбачати прощення боргу за втрачений товар, виплату "БаДМ" підрахованої в ході інвентаризації суми або інший погоджений сторонами варіант. Проєкт угоди "Оптіма-фарму" передбачає: якщо поставлений дистрибʼютору товар буде знищений або пошкоджений через воєнні дії, компанія має задокументувати втрати та їхні причини і тоді "Оптіма-фарм" не повинна його оплачувати. Водночас, якщо покупець встиг перед цим оплатити втрачений товар, постачальник має його замінити, а якщо це неможливо – повернути сплачені кошти. Для підтвердження втрат можуть використовуватися документи держорганів, військових, місцевої влади, фото- та відеофіксація, інші докази. Читайте також Фармацевтичний ринок у турбулентності: чому уряд не може приборкати ні аптеки, ні виробників Пропозиція "Венти" така: якщо оплачений товар буде знищений або пошкоджений через ракетно-дронову атаку, покупець повинен повідомити про це постачальнику протягом трьох робочих днів і надати документи, що підтверджують факт атаки, втрату товару та його вартість. Виробник протягом трьох робочих днів може заперечити оцінку кількості або вартості втраченого товару. Постачальник має компенсувати погоджену вартість знищеного товару в розмірі, який сторони визначать у договорі (у проєкті цей відсоток поки не вказаний). Гроші мають бути переказані на рахунок покупця протягом пʼяти банківських днів після підписання акта про обсяг втрат. Компенсація не поширюється на частину збитків, яку покупець покрив з інших джерел, наприклад, у вигляді страхових виплат. Реалізація ліків відбувається кількома етапами: виробництво – дистрибʼютор – аптека. Коли викуплені ліки опиняються на складі дистриб'ютора, юридична відповідальність виробника за його товар припиняється. Доставлення ліків від дистрибʼютора до аптек передбачає відстрочку оплати до 30 днів, тож у разі обстрілу складу дистрибʼютор – єдина ланка ринку, яка зазнає прямих збитків. Співрозмовники ЕП, які підтримують позицію дистрибʼюторів, вважають, що виробники – найбільш прибуткова частина фармбізнесу і розділити воєнні ризики з ними – чи не єдиний варіант зберегти дистрибʼюторський бізнес. Річ у тім, що максимальна націнка дистрибʼюторів з 2025 року не може перевищувати 8%. Водночас виробник обмежений лише необхідністю декларувати ціни в Національному каталозі. Як наслідок, розповідають співрозмовники ЕП, наближені до дистрибʼюторів, прибутковість виробників може становити до 30%. "Виробники хочуть мати стандартну прибутковість і не платити маркетингові збори, бо товар не був доставлений в аптеки, та інші закладені в ціну витрати, бо товар не був проданий. Це не дуже справедливі умови", – каже співрозмовник ЕП. Реакція виробників Опитані ЕП виробники ліків не погоджуються з позицією дистрибʼюторів. Заводи та імпортери запевняють, що не витримають додаткового фінансового навантаження. "У минулі роки ми добровільно допомагали чим могли, а наразі коштів просто немає. Дистриб'ютори просять повну компенсацію, що є перекладанням усієї відповідальності на нас", – розповідає менеджер одного з фармвиробників. Читайте також Катерина Загорій, "Дарниця": Відвідувачі аптек до 70% грошей віддають за електроенергію і квадратні метри, а не за ліки Скептичні виробники і щодо точності фіксування збитків. "Відео та фото не є перевіреними доказами знищення продукції. Як виробники можуть бути впевнені, що задекларована дистрибʼюторами кількість продукції дійсно була знищена?" – риторично запитує співрозмовник ЕП з фармацевтичного бізнесу. Хоча жоден з опитаних ЕП виробників ліків не висловив готовність компенсувати повну вартість ліків після обстрілів, вони розуміють позицію логістів. Заводи й імпортери розраховують на допомогу держави, однак з високим рівнем скепсису. Частина опитаних співрозмовників планує звернутися до влади з пропозицією компенсувати втрати від обстрілів коштом російських заморожених активів у ЄС. "Воєнні втрати є реальною проблемою для всього фармацевтичного ланцюга, і ми готові разом з партнерами шукати справедливі рішення. Водночас не вважаю правильною модель, за якої виробник дає безумовну гарантію компенсації будь-яких втрат товару після його продажу та переходу під контроль іншої компанії", – розповідає ЕП членкиня стратегічної ради "Дарниці" Катерина Загорій. Вона вважає, що краще розглядати випадки знищення товару індивідуально й ухвалювати рішення щодо участі в компенсації залежно від обставин. Найсильніше нові вимоги дистрибʼюторів бʼють по малих виробниках й імпортерах. Один з власників такого бізнесу розповів ЕП, що коли "БаДМ", "Оптіма-фарма" та "Вента" виставлять вимогу оплатити знищений товар, його компанія закриється. Якщо великі виробники здатні вести перемовини і виставляти зустрічні вимоги логістам, то менші компанії такого привілею не мають, як і альтернатив трьом найбільшим дистрибʼюторам. За словами Бабенка, жодних винятків або послаблених вимог для фармацевтичного малого та середнього бізнесу не буде. https://epravda.com.ua/biznes/farmacevtichniy-rinok-distrib-yutori-vimagayut-kompensaciy-vid-virobnikiv-825349/https://epravda.com.ua/svit/ekonomika-afganistanu-kriza-padinnya-vvp-ta-narkoekonomika-pislya-prihodu-talibiv-825222/Економічна правдаСвіт2026-09-04T06:00:00+03:00 П'ять років тому радикальний ісламістський рух Талібан увійшов до Кабула і захопив владу в Афганістані на тлі хаотичного виведення з країни військ США. Колись Афганістан був у центрі уваги зовнішньої політики Сполучених Штатів, а 20-річна війна обійшлася американським платникам податків у 2,3 трлн дол. Однак зараз ця бідна країна майже випала з поля зору світової спільноти попри військові, антропогенні та природні кризи, які спричинили голод. Як афганці виживають в умовах дефіциту найнеобхіднішого? Чому політику Талібану щодо жінок називають "гендерним апартеїдом"? Як Росія і Китай допомагають талібам поступово виходити з міжнародної ізоляції? Колапс і виживання Через п'ять років після того, як таліби знову взяли Кабул під контроль, Афганістан увійшов у спокійнішу фазу надзвичайного стану. З одного боку, бої, які колись домінували в заголовках світових медіа, відійшли на другий план. З іншого – для афганців життя під владою Талібану погіршилося: права громадян безжально обмежуються, жінок усувають із суспільного життя, а мільйони біженців змушені повертатися в економіку, яка не здатна їх прийняти. Ба більше, роки воєн, ускладнені періодичними землетрусами та посухами, призвели до того, що половина 45-мільйонного населення потребує гуманітарної допомоги. Не менш критична ситуація із санітарією. За оцінками ООН, у 2025 році 25% сімей країни користувалися брудною водою, а 37% – не мали мила. Афганські діти живуть в умовах антисанітарії і страждають від недоїдання Фото Getty Images Економіка стала суттєво меншою та ізольованішою, ніж до повернення Талібану до влади: зовнішня торгівля різко скоротилася, а імпорт дедалі більше випереджає експорт, підвищуючи торговельний дефіцит. За оцінками ООН, після приходу талібів у 2021-2024 роках економічне падіння сягнуло 27%. Хоча МВФ оцінює номінальний ВВП країни 19,6 млрд дол., а Світовий банк на тлі низької бази порівняння статистично звітує про помірне зростання реального ВВП на 4,8% у 2026 році, обидві установи наголошують: насправді це не приводить до збільшення доходів чи покращення рівня життя афганців. Стрімкий приріст населення (на близько 11% лише у 2025 році), слабкі інвестиції та посилення обмежень з боку талібів нівелюють будь-які позитивні ефекти. Читайте також Пірати Червоного моря. Як криза в Ємені та Сомалі підриває ключовий морський маршрут Останній оприлюднений Талібаном бюджет на 2023 рік становив лише 2,44 млрд дол., тоді як за попереднього уряду у 2021 році кошторис перевищував 6 млрд дол. Обсяги виробництва зростають, проте їм важко встигати за поверненням 6 млн афганців у зв'язку з кампаніями примусової депортації з Пакистану та Ірану. Підвищення цін ще більше тисне на бідне населення. Якщо у 2025 році середній рівень інфляції сягав 3,6%, то до березня 2026-го він зріс до 7,6% через подорожчання продуктів і перебої з поставками на тлі високого попиту. Афганська економіка набагато менша, ніж до повернення Талібану до влади Фото Getty Images "Через п'ять років після приходу до влади Талібану Афганістан переживає найгіршу кризу щодо прав жінок, одну з найгірших криз у сфері прав людини та одну з найгірших гуманітарних криз", – резюмують у Human Rights Watch, відомій скандальними звітами про ймовірне застосування ЗСУ заборонених боєприпасів. Наркоекономіка Більшість афганців ледве зводять кінці з кінцями, займаючись неофіційною бартерною торгівлею. Під час перебування в країні військових США та їх союзників значна частина сільських домогосподарств виживала завдяки вирощуванню опійного маку, необхідного для виробництва наркотиків – опію та героїну. Хоча Вашингтон протягом 20 років витратив майже 9 млрд дол. на боротьбу з наркотиками, вона виявилася провальною і допомогла талібам ще більше зміцнити свою мільярдну наркоекономіку та підготуватися до повернення в Кабул. Захопивши владу, Талібан у 2022 році заборонив вирощувати опійний мак, аби відбілитися від іміджу терористів і наркоторговців. Як наслідок обсяг вирощеного маку скоротився на 95% – настільки, що Афганістан перестав бути найбільшим у світі виробником сировини для наркотичних речовин, поступившись М'янмі. Те, що в Афганістані почали вирощувати менше опійного маку, у світі розцінили як важливий чинник у боротьбі з наркотиками. Однак ця заборона знищила важливий сектор місцевої економіки: доходи від вирощування маку й виробництва опіатів знизилися з 1,36 млрд дол. у 2022 році до 110 млн дол. у 2023-му. Заборона опіумного маку боляче вдарила по місцевих фермерах Фото Getty Images Відтак наркоекономіка перебудувалася: торгівля синтетичним наркотиком метамфетаміном допомогла талібам заповнити прогалину з опіатами. Дефіцит гумдопомоги і гендерний апартеїд До 2021 року іноземна допомога фінансувала майже три чверті держвидатків Афганістану. Через порушення прав людини Талібаном гуманітарне фінансування скоротилося, а 9 млрд дол. резервів афганського центробанку заморожені. Після повернення до влади таліби пообіцяли не порушувати права жінок, а наступного дня заборонили дівчатам-підліткам ходити до школи. За п'ять років жінки втратили майже всі права: їх вилучили з більшості сфер суспільного життя. Читайте також В наступній Сирії: через рік після втечі Асада економіці країни легше не стало "Розморожування мільярдних активів є одним з головних козирів талібів у переговорах із західними урядами, причому заборона на освіту для дівчат є ключовим елементом спору. Тобто кошти, які колись фінансували цю освіту, зараз утримуються з метою її відновлення", – пояснює парадокс CNN. Проте перспектива розмороження мільярдів не змінила підходи талібів до взаємодії із Заходом і до жінок. У 2024 році жінкам заборонили гучно розмовляти на публіці, а новий закон про шлюб легалізував домашнє насильство, жорстоке поводження з дітьми, а також ускладнив для жінок процедуру розлучення. Таку систему обмеження прав називають гендерним апартеїдом. Афганістан не перший рік вважається одним з найнебезпечніших місць у світі для жінок. За неправильний одяг афганську жінку можуть показово стратити Фото Getty Images "Життя для жінки в Афганістані – це пекло", – визнав колишній спеціальний генеральний інспектор США з питань відбудови Афганістану Джон Сопко. "Адміністрація Трампа нічого не робить. Ба більше, вона лише посилює хаос для бідного народу Афганістану", – наголошує він, маючи на увазі рішення президента США Дональда Трампа про розірвання на початку 2025 року майже всіх гуманітарних контрактів USAID в Афганістані на понад 1,7 млрд дол. Після цього американське фінансування країни обвалилося майже до нуля. Наслідки не забарилися: понад 440 лікарень були змушені закритися або скоротити обсяг послуг через брак фінансування. Частка афганців, які не мають доступу до медичної допомоги, зросла з 16% у 2024 році до 23% у 2025-му. За правилами Талібану дівчата не можуть навчатися після шостого класу Фото Getty Images Всесвітня продовольча програма визнала, що змушена відмовляти трьом з чотирьох дітей, які страждають від гострого недоїдання. За оцінками ООН, для фінансування гуманітарних програм в Афганістані бракує 1,42 млрд дол. Вихід з ізоляції? Хоча жодна країна світу за пʼять років не нормалізувала відносини з Талібаном у повному обсязі, у 2025 році Росія офіційно визнала режим талібів. У 2026 році росіяни і таліби домовилися про військово-технічну співпрацю. Відносини Москви і Кабула не обмежуються військовою сферою: торгівля сягає 500 млн дол. на рік. Ключовим у торгівлі є Татарстан, який став для Кремля головним регіональним каналом зв'язку з талібами: постачає в Афганістан КАМАЗи та нафтохімічну продукцію, розвиває освітньо-культурні ініціативи. Голова МЗС РФ Сєргєй Лавров та афганський візаві Амір Хан Муттакі, 2025 рік Фото Getty Images Проте до реалізації великих проєктів на кшталт Трансафганської залізниці, яка має пройти через Узбекистан, Афганістан і Пакистан, ще далеко. Партнерство не дає Кремлю значної вигоди, але Росія розраховує через Афганістан розширити вплив у Центральній Азії. Якщо ще два роки тому за публікації про Талібан в РФ судили за "виправдання тероризму", то зараз навпаки – штрафують за критику талібів. Китай, обмінявшись з Афганістаном послами, де-факто визнав владу талібів, але з правової точки зору залишив собі простір для маневру. Пекін поглиблює економічні зв'язки, а китайські компанії заходять у видобуток нафти, міді та літію. Читайте також "Москва на Середземному морі": як Туреччина стала туристичним раєм для росіян Після запровадження санкцій США проти нового афганського режиму китайці адаптували свої моделі роботи: Пекін прагне скоротити терміни реалізації проєктів, мінімізуючи потенційні втрати в разі нового спалаху політичної нестабільності. Крім того, великі корпорації створюють дрібніші та формально незалежні структури або передають проєкти субпідрядникам, знижуючи санкційні ризики. Про дедалі більший вихід талібів з міжнародної ізоляції пише французьке Le Monde. Серед ключових торговельних партнерів Афганістану – Китай, Індія та країни Центральної Азії. Таліби експортують бавовну і тропічні фрукти. Головні статті імпорту – рис, цукор, пшеничне борошно та ліки. У червні в Кабулі хвалилися, що експортують "майже 250 видів товарів до понад ста країн". В Афганістані тривають будівництво магістрального газопроводу TAPI (Туркменістан – Афганістан – Пакистан – Індія) та реалізація енергетичної ініціативи CASA-1000 (транспортування надлишкової електрики з Киргизстану й Таджикистану до Афганістану та Пакистану). Почалося зведення каналу Кош-Тепа для зрошення північних районів країни, які страждають від посухи. Таліби пропонують Трампу відновити роботу американського посольства Фото NYT Уряд талібів вважає видобуток корисних копалин критично важливим джерелом майбутніх мільярдних доходів. Обсяг інвестицій у масштабні гірничі підприємства оцінюється 8 млрд дол. На території країни розташовані значні запаси літію, міді, залізної руди та рідкоземельних мінералів. На цьому тлі МЗС Ісламського Емірату Афганістан (офіційна назва країни за талібів) навіть запропонувало Трампу відновити роботу посольства США та інвестиції в економіку. https://epravda.com.ua/svit/ekonomika-afganistanu-kriza-padinnya-vvp-ta-narkoekonomika-pislya-prihodu-talibiv-825222/https://epravda.com.ua/tehnologiji/rinok-elektronnih-komunikaciy-novi-pravila-proti-spamu-ta-platnih-poslug-825286/Економічна правдаТехнології2026-09-03T14:47:00+03:00 У жовтні 2025 року ринок електронних комунікацій почав жити за новими правилами. За три місяці до цього їх затвердив Кабмін. Головна мета змін – захистити абонентів від нав'язливих рекламних дзвінків та смс-повідомлень. На той момент проблема виглядала критичною: українцям регулярно телефонували з пропозиціями товарів і послуг, рекламували акції, нав'язували опитування або просто запускали автоматичні голосові повідомлення. Уряд дав операторам три місяці, щоб підготуватися до нових вимог і запровадити необхідні механізми. Тоді співрозмовники ЕП у владі очікували, що вони допоможуть прибрати 60-70% небажаних дзвінків. Відтоді минув майже рік. Чи стало спам-дзвінків менше і наскільки простіше зараз з ними боротися? З одного боку, з небажаними дзвінками абоненти стикаються рідше. З іншого – українцям досі телефонують онлайн-казино або шахраї, які вітають з "виграшами". Щоб зрозуміти, як працюють нові правила і що змінилося на ринку, ЕП звернулася до Мінцифри як одного з ініціаторів змін та до мобільних операторів. Правила для рекламних дзвінків Нові правила знають далеко не всі користувачі. Водночас там є чимало важливих норм, які можуть допомогти захиститися не лише від спаму, а й від незамовлених послуг, випадкових списань коштів та нав'язливого платного контенту. Постанова №761 запровадила нові правила для надавачів електронних комунікаційних послуг. Вони стосуються рекламних дзвінків, смс, автодозвону, голосових повідомлень, інформування про акції та проведення опитувань. Таку комунікацію не можна здійснювати без згоди абонента. Навіть якщо згода є, людина має розуміти, хто саме їй телефонує, яку компанію представляє відправник і як можна відмовитися від подальших повідомлень чи дзвінків. Щоб врегулювати ці відносини, бізнес, який системно здійснює комерційні виклики, повинен пройти ідентифікацію та укласти з оператором окремий договір. Якщо оператор бачить комерційну активність з певного номера, він має перевірити наявність відповідного договору. Якщо його немає, послуги за номером можуть бути тимчасово обмежені до ідентифікації власника та укладення угоди. Приклад розсилки спам-повідомлень у серпні 2026 року Схожі правила стосуються спаму. Оператор може обмежити надання послуги, а в разі повторних порушень – припинити їх надання або розірвати договір. Виявляти порушення оператори можуть завдяки скаргам абонентів, а також за поведінкою номера в мережі. Правила вводять поняття "непродуктивних викликів". До них можуть належати масові короткі дзвінки, виклики на велику кількість номерів, неможливість передзвонити. Оператор може реагувати і на аномальний трафік, коли з номера надходить велика кількість однотипних дзвінків. У Мінцифри розповіли ЕП, що за перший рік дії нових правил оператори заблокували понад 170 тис. номерів, які використовувалися для спам-дзвінків. "Ми щомісяця отримуємо від операторів статистику: скільки номерів було заблоковано та з яких причин. Це дозволяє нам бачити не лише загальну картину, а й розуміти, де саме виникають найбільші проблеми та хто найчастіше порушує встановлені правила", – розповідають у міністерстві. Читайте також Звідки в них мій номер? Як влаштований бізнес телефонного спаму З 2 жовтня 2025 року до 21 серпня 2026 року "Київстар" заблокував 98 086 номерів, які використовувалися для здійснення небажаних викликів. Загалом за цей період компанія отримала 9 164 відповідні звернення абонентів. У lifecell повідомили, що заблокованими залишаються близько 9 тис. мобільних та фіксованих номерів. У Vodafone на запит ЕП наразі не відповіли. Чому спам проривається Одна з прогалин чинних норм – труднощі з блокуванням номерів інших мобільних операторів. Так, ЕП звернулася до одного з операторів із скаргою на небажані рекламні дзвінки, що надходили з номера іншого оператора. У службі підтримки пояснили, що такий процес може бути тривалим, оскільки оператор не має технічної можливості самостійно обмежувати номери, які йому не належать. Читайте також Дзвінок, код, перевипуск: як українців обкрадають через сім-картки У Мінцифри кажуть, що вирішують цю проблему. Один з варіантів – єдиний перелік заблокованих номерів. Якщо один оператор встановлює, що номер використовують для спаму, і блокує його, інформація потраплятиме до спільного списку. Інші оператори також блокуватимуть цей номер у своїх мережах. Крім того, бізнес повільно переходить на договори з операторами. У "Київстарі" зазначають, що після запровадження нових правил спостерігається поступовий перехід бізнес-клієнтів до легальної моделі здійснення комерційних викликів. "Компанії зацікавлені в тому, щоб їхні дзвінки коректно ідентифікувалися і не сприймалися абонентами як потенційний спам. Водночас говорити про повний перехід ринку зарано, адаптація до нових вимог триває", – додають в операторі. У lifecell наголошують, що переважна більшість договорів була укладена до 2026 року і в цьому році їх кількість суттєво не змінилася. "Ми фіксуємо поступове зростання обізнаності бізнесу щодо необхідності укладення офіційних договорів на комерційні виклики, проте не можемо стверджувати про значне збільшення кількості таких договорів, зокрема через існування додаткової оптової ставки на такі дзвінки, що стягується на міжоператорському рівні", – кажуть у компанії. Тим часом фірми, які генерують небажані виклики, постійно змінюють підходи, використовують різні схеми маршрутизації трафіку, великі пули номерів та інші способи обходу механізмів виявлення, діляться в "Київстарі". Саме тому повне автоматичне визначення такого трафіку – складне технічне завдання. Платні підписки та спам: що змінилося У Мінцифри пояснюють, що користувачі можуть самостійно блокувати рекламні повідомлення. У сучасних смартфонах є відповідні налаштування. "Якщо абонент отримує небажані рекламні смс, він може звернутися до оператора. Якщо той встановить, що це спам, такі повідомлення можуть бути заблоковані. Якщо ж людина залишила свій номер у магазині і надала згоду на отримання рекламних повідомлень, такі смс не вважаються спамом", – додають у відомстві. Урядова постанова стосується не лише можливості блокування спам-дзвінків та смс, а й регулює додаткові послуги, які абонент може замовити в оператора. Серед них – прогнози погоди, додаткові доступи до музики та мобільних ігор. Якщо послугу підключили без згоди абонента, він може вимагати її відключення. Оператор має зробити це не пізніше наступного робочого дня. Платити за таку послугу абонент не зобов'язаний, а списані кошти мають повернути. Читайте також Терміново потрібні гроші. Як не потрапити на гачок шахраїв, які пропонують легкий підробіток Посилюються також правила для платного контенту, за який гроші списуються з рахунку, прив'язаного до номера. Щоб підключити таку послугу, оператор повинен мати не лише факт замовлення, а й окреме підтвердження від абонента. Інакше кажучи, спочатку людина замовляє послугу, а потім окремо підтверджує, що справді хоче її отримати. Без цього списувати гроші не можна. Після підключення оператор щонайменше раз на місяць має нагадувати абоненту, що послуга активна і за неї списуються гроші. На вимогу користувача він повинен пояснити, хто надає контент, коли його замовили та скільки коштів було списано. Якщо підписка продовжується автоматично, оператор має попередити про це не пізніше ніж за сім днів і пояснити, як безоплатно відмовитися від послуги. Крім того, особистий кабінет стає одним з каналів взаємодії з оператором. Через нього абонент має отримувати інформацію про витрати та можливість відмовитися від усіх або окремих платних контент-послуг. Водночас вимога про відключення через кабінет стосується насамперед платного контенту, а не всіх послуг. У Мінцифри зазначають, що цей підхід можна зробити зручнішим. "У нових змінах плануємо передбачити, що якщо в оператора є власний застосунок, то в ньому має бути вбудована окрема функція "скарга на спам", – кажуть у відомстві. Там додають, що оператори отримують звернення абонентів з різних питань, зокрема щодо спаму. Після запровадження нових змін скарги на спам будуть виділені в окрему категорію. Ці зміни мають запрацювати на початку 2027 року. Крім того, з наступного року абоненти зможуть подавати скарги на спам-дзвінки через "Дію", що дозволить скоротити час реакції операторів на такі звернення. Коли оператор не може вимкнути зв'язок Нові правила запровадили граничні ліміти, які мають захистити користувачів від неочікуваних боргів перед оператором. Це сума або обсяг послуг, які абонент може використати без попередньої оплати. Фактично йдеться про межу, до якої людина може користуватися зв'язком "у мінус". Абонент може попросити зменшити цей ліміт, частково або повністю відмовитися від нього, а також безоплатно перевіряти залишок. Коли ліміт вичерпується, оператор має поінформувати користувача. Окремі правила діють для абонентів на територіях боїв і тимчасово окупованих територіях. Під час воєнного стану оператор не може припинити або обмежити їм зв'язок через нестачу коштів на рахунку чи вичерпання граничного ліміту. Для таких абонентів також обмежена деактивація сім-карток. Якщо номер після тривалої відсутності знову зареєструвався в мережі, оператор має щонайменше два місяці безоплатно надати базові послуги: голосовий зв'язок, смс та інтернет. Читайте також "Знову в мережі": чому українці бачать онлайн друзів та рідних, які загинули Оператор повинен зрозуміло пояснити, як подати скаргу, якими каналами, у які строки її розглядатимуть і що відбуватиметься далі. Окремо має бути вказано, як скаржитися на спам, незамовлені послуги або рекламні повідомлення. Абонент може звертатися не лише до оператора, а й до НКЕК, інших компетентних органів або до суду. Також передбачений позасудовий розгляд спору регулятором. Є норми щодо оплати послуг, які не надавалися. Якщо мережа пошкоджена не з вини абонента, а оператор не усунув проблему у встановлений строк, людина не повинна платити абонплату або плату за послуги, яких не отримала в цей період. Встановлений порядок для планових ремонтів. Якщо оператор знає, що через них послуги будуть обмежені більш ніж на добу, він має попередити абонента за три дні. Якщо сталася аварія і є підстави вважати, що проблема триватиме понад добу, оператор повинен повідомити про це персонально та невідкладно. https://epravda.com.ua/tehnologiji/rinok-elektronnih-komunikaciy-novi-pravila-proti-spamu-ta-platnih-poslug-825286/https://epravda.com.ua/biznes/yak-zminivsya-ukrajinskiy-pidpriyemec-za-roki-viyni-p-yat-sposterezhen-ugb-ukrgazbanku-825189/Економічна правдаБізнес2026-09-03T13:00:00+03:00 У першу неділю вересня в Україні відзначають День підприємця. За роки великої війни змінилося саме наповнення цього слова: українські підприємці навчилися швидше перебудовувати бізнес, активніше залучати фінансування, інвестувати в енергонезалежність, освоювати технології та шукати нові ринки. Зміни видно і в цифрах. Кредитний портфель малого та середнього бізнесу UGB (Укргазбанк) за 2023–2025 роки зріс із 9,6 млрд грн до 14,7 млрд грн - більш ніж на 50%. Але справа не лише у кредитах. До Дня підприємця разом із Михайлом Медком, директором напряму малого та середнього бізнесу, муніципалітетів та комунального сектору UGB, зібрали п'ять спостережень про те, як змінився український бізнес за роки великої війни. 1. Бізнес навчився швидше перебудовуватися Повномасштабна війна стала найбільшим стрес-тестом для українського бізнесу. Найскладніше довелося компаніям, які втратили активи (в т.ч. внаслідок окупації), ринки збуту або логістичні маршрути. Водночас значна частина підприємців продовжила виконувати зобов'язання, перебудовувати роботу та шукати нові можливості. Це змінило й погляд банків на клієнта. Фінансових показників уже недостатньо. Важливо, наскільки бізнес залежить від одного постачальника чи ринку збуту, чи має альтернативну логістику та джерела енергії, наскільки професійна його команда і як швидко він здатний реагувати на ризики. "Сьогодні незалежність бізнесу - це не тільки фінанси, знання свого ринку чи професіоналізм. Це здатність реагувати на зміни, забезпечувати енергетичну та логістичну стійкість і бути готовим до нових викликів", - говорить Михайло Медко. Тож стійкий бізнес сьогодні - не той, якому вдається уникати проблем, а той, що має альтернативні сценарії та здатний швидко ними скористатися. 2. Енергонезалежність стала частиною економіки бізнесу Змінилося і ставлення підприємців до енергоефективності. Власна генерація, системи накопичення та модернізація обладнання дедалі частіше сприймаються не лише як "зелені" інвестиції, а як економічно обґрунтовані рішення. "Це не лише про екологію. Це про ефективність, а отже, про економію, стійкість і незалежність. Інвестиційний проєкт можна рахувати не тільки від додаткового прибутку, а й від того, скільки підприємство заощадить, наприклад, замінивши обладнання на енергоефективніше", - пояснює директор напряму малого та середнього бізнесу, муніципалітетів та комунального сектору UGB. Власна генерація дає бізнесу більше прогнозованості, а сучасне обладнання допомагає скорочувати витрати та собівартість. Тому енергетичні рішення поступово стають частиною звичайної бізнес-моделі, а не окремим "зеленим" проєктом. 3. Кредит перестає бути "страшним словом" Ще одна помітна зміна - ставлення малого бізнесу до позикових коштів. Для багатьох підприємців кредитування тривалий час здавалося складним інструментом, доступним переважно великим компаніям. Змінити це сприйняття, зокрема, допомогла державна програма "Доступні кредити 5-7-9%". Михайло Медко, директор напряму МСБ, муніципалітетів та комунального сектору UGB "Головний прорив "5-7-9%" у тому, що програма змогла залучити до кредитування пласт бізнесу, який раніше до нього не міг дотягнутися, або боявся, або не хотів. Бізнес почав краще розуміти кредит як інструмент розвитку", - зазначає Михайло Медко. Разом із цим змінюється фінансова культура. Щоб залучити кошти, підприємець має порахувати доходи й витрати, оцінити боргове навантаження та сформувати план розвитку. За спостереженнями Медка, такий підхід дедалі більше поширюється навіть серед мікробізнесу. Водночас доступність фінансування не означає, що його варто залучати за будь-якої можливості. "Бізнес не має бігти за грантом чи кредитом заради гранту чи кредиту. Це засіб, а не мета. Важливо зберігати здорове співвідношення власних і запозичених коштів", -наголошує банкір. 4. Технології відкривають нові ринки Соцмережі, онлайн-сервіси та штучний інтелект із додаткових інструментів поступово перетворюються на фактор конкурентоспроможності. Вони допомагають не лише продавати більше, а й знаходити клієнтів там, де раніше бізнес їх навіть не шукав. Медко наводить приклад українського виробника автомобільних килимків. Підприємець почав активно показувати у TikTok та Instagram себе, виробництво та продукт. Це принесло нових покупців в Україні, а згодом через соцмережу на компанію вийшли клієнти з-за кордону. Результатом стали експортні контракти. "Ті, хто навчився сучасніше конкурувати і використовувати всі доступні можливості, мають кращу стійкість і більше можливостей для розвитку", - говорить директор напряму малого та середнього бізнесу, муніципалітетів та комунального сектору UGB. Для українського бізнесу це особливо важливо: технології дозволяють швидше знаходити нових клієнтів і виходити за межі внутрішнього ринку. 5. Власник вчиться відпускати контроль Змінюється і модель управління. Багато малих компаній починаються з того, що власник контролює практично все: фінанси, продажі, закупівлі, людей і ключові рішення. На старті це працює, але зі зростанням компанії така модель починає її стримувати. Тому разом із масштабуванням бізнесу доводиться вчитися делегувати, вибудовувати процеси та залучати професійних менеджерів. У команді з'являються фінансовий директор, HR та інші фахівці, а дедалі більше рішень перестають залежати від однієї людини. "Коли бізнес розвивається в цифрах, він має синхронно розвивати команду",- ділиться Михайло Медко.  Фактично це ще один вимір незалежності: компанія має бути здатною працювати й розвиватися без постійного ручного управління засновника. Повністю незалежного бізнесу не існує. Компанії залежать від клієнтів, людей, постачальників, енергетики, логістики, фінансування та ситуації на ринку. Але досвід останніх років показав, що цими залежностями можна управляти: заздалегідь шукати альтернативних постачальників, планувати фінансування, інвестувати в енергетичні рішення, розвивати команду та освоювати нові технології. "Сучасні технології, енергонезалежність, оцінка воєнних і логістичних ризиків, фінансова експертиза та розвиток управління синхронно з масштабом компанії - це ті речі, які бізнесу потрібно вміти поєднувати", - підсумовує Михайло Медко. Тож День підприємця сьогодні - привід говорити не лише про внесок бізнесу в економіку, а й про те, наскільки змінився сам український підприємець. За роки великої війни він навчився не чекати стабільних умов, а швидше оцінювати ризики, знаходити альтернативи та продовжувати розвивати свою справу. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК». Ліцензія НБУ №123 від 21.07.1993. Реєстраційний номер у Державному реєстрі банків №183.https://epravda.com.ua/biznes/yak-zminivsya-ukrajinskiy-pidpriyemec-za-roki-viyni-p-yat-sposterezhen-ugb-ukrgazbanku-825189/https://epravda.com.ua/power/finansoviy-monitoring-ta-naglyadova-rada-sens-banku-detali-rozsliduvannya-825264/Економічна правдаВлада2026-09-03T08:30:00+03:00 Націоналізований у 2023 році "Сенс банк" уже кілька місяців перебуває в епіцентрі низки масштабних корупційних скандалів. Банк, який після переходу в державну власність став монополістом у сфері обслуговування грального бізнесу, підозрюють у тому, що ним у ручному режимі керували представники бізнес-груп, наближених до Офісу президента (ОП), а згодом – і самі посадовці ОП. У квітні 2026 року УП оприлюднила кілька епізодів так званих плівок Міндіча, на яких згадувалися керівники "Сенс банку" та НБУ. Згідно із записами, наближені до підсанкційного бізнесмена Тімура Міндіча особи погоджували склад наглядової ради банку. Водночас сам Міндіч радив колишньому міністру оборони Рустему Умєрову "викликати" голову НБУ Андрія Пишного та "Сенс банк" для залучення коштів "потрібним" оборонним компаніям. У серпні Національне антикорупційне бюро (НАБУ) оприлюднило нові матеріали, пов'язані із "Сенс банком". У них йдеться про те, що в червні 2026 року фактичний контроль над банком перейшов від Міндіча до неназваного високопосадовця Офісу президента, якого фігуранти між собою називають Кирилом Олексійовичем. Останній нібито дав вказівку зібрати 150 млн грн застави за фігуранта справи "Мідас" щодо корупції в Енергоатомі ексміністра енергетики Германа Галущенка. Кошти для застави проходили, зокрема, через "Сенс банк", де нібито тимчасово "вимкнули" фінансовий моніторинг. В оприлюднених розмовах йдеться про те, що до створення "вікна" у фінмоніторингу державного банку міг бути причетний голова наглядової ради банку, якого раніше нібито погоджували наближені до Міндіча особи. 2 вересня відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань економічної безпеки, під час якого розглядалося питання призначення наглядової ради "Сенс банку" та порушень, допущених підрозділами фінансового моніторингу установи. Засідання тривало понад пʼять годин, протягом яких депутати чи не вперше допитували керівників ключових фінансових інституцій країни – Нацбанку та Мінфіну. ЕП переповідає ключове, що прозвучало під час того засідання, а також все, що відомо про можливе використання державного "Сенс банку" представниками влади для особистих потреб. (Не) залежна наглядова рада Після націоналізації "Сенс банку" у 2023 році там сформували тимчасовий скорочений склад наглядової ради. Її очолив ексголова наглядових рад Ощадбанку, Укрзалізниці та Укренерго Шевкі Аджунер. Його викликали на засідання ТСК 2 вересня, однак він не з'явився. Особа Аджунера важлива з кількох причин. Проте найважливіше те, що саме з його ініціативи на державний "Сенс банк" почав працювати Василь Веселий. Останній працював радником наглядової ради банку. За словами заступника голови НБУ Дмитра Олійника, Веселий був радником з питань взаємодії з урядом та комунікацій. Згідно з "плівками Міндіча", у травні 2025 року Веселий обговорював новий склад наглядової ради банку з наближеним до Міндіча бізнесменом Олександром Цукерманом. Усі люди, які називалися в тій розмові, згодом стали членами ради держбанку. У державному банку наглядова рада – запобіжник від політичного втручання в роботу фінансової установи. Вона складається з девʼятьох членів, з яких шість – незалежні, три – представники держави (по одному від Офісу президента, Верховної Ради та уряду). Під час засідання 2 вересня заступник міністра фінансів Юрій Драганчук скаржився, що закон "занадто сильно" захищає незалежність наглядової ради. Мовляв, саме тому уряд не може звільнити її членів навіть попри те, що деякі з них "засвітилися" на плівках НАБУ. "Навіть якщо вони сидітимуть у в'язниці, то, якщо там буде інтернет, вони все одно зможуть брати участь у засіданнях", – заявив він. Читайте також "Весела" історія: що відкрили свідчення НБУ, Мінфіну та "Сенс банку" в справі "Мідас" Проте приклад "Сенс банку" показав, що надані законом "занадто сильні" гарантії політичної незалежності наглядової ради не спрацювали. Обирати членів наглядової ради має номінаційний комітет, а затверджувати – уряд. Шорт-лист кандидатів формує рекрутингова компанія. У випадку "Сенс банку" нею була "Екзекьютів сьорч Юкрейн" (AMROP). 2 вересня депутати ТСК допитали директора цієї компанії Вієстурса Лієгіса про процес відбору. Виявилося, що деяких кандидатів, які потрапили в шорт-лист до номінаційного комітету, внесли туди самі представники цього комітету. Зокрема, Миколу Гладишенка та Олександра Щура додали до переліку кандидатів після дзвінка Лієгісу вже колишньої заступниці голови ОП Ірини Мудрої. На момент відбору Мудра була головою номінаційного комітету. Коли AMROP провела оцінку Гладишенка, то виявила, що він був далеко не найбільш підходящим кандидатом. Він набрав найменшу кількість балів при оцінюванні, однак усе одно став кандидатом у члени ради. Крім того, директор AMROP зазначив, що Мудра просила його надати перелік кандидатів у члени наглядової ради Національному банку для "попередньої оцінки", хоча для цього не було законних підстав. Насправді ж Нацбанк мав погоджувати членів наглядової ради лише після того, як їх призначить уряд. Представники регулятора будь-які попередні оцінки заперечили. Зрештою, номінаційний комітет погодив членів наглядової ради "Сенс банку", а згодом їх призначив уряд. За дивним збігом обставин, усіх їх перед цим нібито "погоджували" Веселий та Цукерман у приватній розмові. Читайте також Відмивання 11 мільярдів. За що НБУ пішов проти Смілянського та чи загрожує йому відставка До складу наглядової ради увійшов і Гладишенко, хоча з цим призначенням погоджувалися не всі. Наприклад, Драганчук, який входив до номінаційного комітету, висловив застереження щодо цього кандидата, оскільки в нього не було достатньо релевантного досвіду, а також він раніше працював у збанкрутілому "Дельта банку". Застереження щодо Гладишенка висловили рекрутингова компанія та представники міжнародних фінансових організацій, які входили до номінаційного комітету, але мали право лише дорадчого голосу. Проблем з призначенням Гладишенка як незалежного члена наглядової ради "Сенс банку" не побачив і регулятор, хоча його представникам було відомо, що він мав бізнес-відносини з Василем Веселим. За словами Олійника, Гладишенко та Веселий були "керівниками і власниками в кількох бізнес-структурах ще до початку повномасштабної війни і навіть ковіду". Регулятор попросив у Гладишенка письмові запевнення, що він незалежний та не пов'язаний з Веселим. Цього виявилося достатньо для його погодження. Третина застави – через "Сенс" У записах розмов, які оприлюднило НАБУ в межах операції "Форест Гамп", ідеться про те, що в червні 2026 року Ірина Мудра, з ініціативи якої Гладишенка призначили в наглядову раду "Сенс банку", просила його про допомогу з проведенням платежів у межах внесення 150 млн грн застави за Германа Галущенка. Гладишенко, який став головою наглядової ради банку, разом з головою правління установи Олексієм Ступаком нібито організували "вікно" в роботі фінансового моніторингу: період, протягом якого підозрілі операції не перевірялися і не блокувалися. Читайте також Мішки грошей, охорона ГУР та Давид. Що відомо про нові плівки НАБУ Під час засідання ТСК Олійник заявив, що НБУ дослідив рух грошей на заставу Галущенку "до четвертого коліна" і не знайшов там готівки (на записах фігуранти справи обговорюють "чотири мішки кешу"). Він також додав, що через "Сенс банк" надійшла лише третина від 150 млн грн. Решта проходила через рахунки підставних компаній в інших банках. Регулятор уже почав позапланові перевірки того, чи порушувалися правила фінансового моніторингу в установах, дотичних до внесення застави за Галущенка. "Ми дамо оцінку і "Сенс банку", і "Ідея банку", і ОТП, і ПУМБу", – заявив Олійник. Як стало відомо ЕП, у матеріалах дослідження Нацбанку йдеться, що сума застави за Галущенка акумулювалася на рахунку компанії-оболонки, відкритому в ПУМБі, звідки ці кошти переказали на рахунок Вищого антикорупційного суду. За словами Олійника, для внесення застави використовувалося понад 100 компаній, які переказували вільну ліквідність між собою дрібними платежами, аби не викликати підозр фінансового моніторингу. Таке пояснення НБУ залишає без відповіді два запитання. Перше – якщо через рахунки в "Сенс банку" дійсно пройшла лише третина суми застави за Галущенка, то чому Мудра та Микитась нібито змовилися з керівництвом банку, аби воно організувало "вікно" у фінансовому моніторингу? Друге – чи впливали фігуранти "Форест Гампу" на керівників інших дотичних до внесення застави банків, зокрема "Ідеї", ОТП та ПУМБу? У Нацбанку пообіцяли дослідити ці питання. Водночас у регуляторі запевнили, що до "Сенс банку" застосовували посилений нагляд, зокрема у сфері фінансового моніторингу, хоча депутати ТСК вважали інакше. Так, за словами Олійника, з 2022 по 2026 рік НБУ провів у банку пʼять перевірок щодо дотримання правил фінансового моніторингу і наклав на установу 51,8 млн грн штрафів. Із січня 2026 року Нацбанк проводить ще одну перевірку "Сенс банку" – аналізує фінансові операції пʼятьох клієнтів щодо закупівлі товарів військового призначення за кошти держбюджету. Читайте також Трильйон під наглядом. Із зловживаннями при купівлі зброї боротиметься Нацбанк Після оприлюднення записів НАБУ співробітники "Сенс банку", які могли організовувати "вікно" у фінмоніторингу, продовжили працювати на своїх посадах. Члени ТСК намагалися з'ясувати, як це стало можливим. У відповідь вони почули дві версії подій: від Мінфіну та НБУ. У Мінфіні зазначили, що рішення про звільнення голови банку та особи, відповідальної за фінансовий моніторинг, ухвалює наглядова рада. Мінфін як формальний власник не має впливу на ці процеси. Водночас там нібито направили відповідні звернення до наглядової ради банку, яка залишається недоукомплектованою: у ній є пʼять членів з шести, необхідних для кворуму. За словами Драганчука, Мінфін діяв "у межах і в спосіб", передбачені законом. Крім цього, уряд призначив кількох нових членів наглядової ради "Сенсу", аби повернути їй правомочність, проте їх ще не погодив Нацбанк. Мінфін звернувся до НБУ з проханням прискорити процедури погодження. За версією Нацбанку, уряд має достатньо повноважень для ухвалення кадрових рішень у "Сенс банку". Андрій Пишний зауважив, що на період дії воєнного стану уряд може ухвалювати кадрові питання замість наглядової ради, якщо вона не сформована або там немає кворуму. Цікаво, що аналогічну позицію НБУ займає і в суперечці щодо звільнення голови Укрпошти Ігоря Смілянського. "Ощадний" слід Серед запрошених на засідання ТСК, присвячене діяльності "Сенс банку", був голова правління Ощадбанку Юрій Каціон. Депутати допитували його щодо епізоду з "плівок Міндіча", оприлюдненому УП. Там Веселий запитує в співрозмовника "Юри" про надійність одного з потенційних членів наглядової ради "Сенс банку" Олега Містюка, на що отримує запевнення: той "на 100%" надійний. Каціон заперечив, що проводив таку розмову з Веселим, і запевнив, що не обговорював з ним призначень до держбанку. За словами Каціона, востаннє він спілкувався з Веселим стосовно можливої кредитної підтримки "м'ясного бізнесу в Броварах", який постраждав від російської агресії. Читайте також Важка ноша. Чи потягне "Гулівер" на дно державні банки Проте згадка на "прослушці" НАБУ чоловіка на ім'я Юрій – не єдиний слід Ощадбанку в цій історії. Аналізуючи біографії фігурантів розслідувань антикорупціонерів, а також осіб, призначених до керівних органів "Сенс банку", нескладно побачити спільну рису: багато хто з них у той чи інший період своєї кар'єри працював в Ощадбанку за часів, коли його очолював нинішній голова НБУ. Зокрема, у цьому держбанку працював нинішній голова правління Ощадбанку Каціон, а також згаданий вище Містюк (член наглядової ради "Сенс банку"). Останній також входить до наглядових рад двох установ, які контролює НБУ: Розрахункового центру та Національного депозитарію. Колишня заступниця голови ОП Мудра також працювала в Ощадбанку, де відповідала за судові спори з Росією. Головою наглядової ради Ощадбанку за часів Пишного був згаданий вище Шевкі Аджунер, який привів у "Сенс банк" Веселого. За даними депутатів ТСК, НБУ ухвалив окреме рішення щодо репутації Аджунера, аби призначити його на посаду в "Сенс банк": Шевкі паралельно працював у компанії з російським слідом, але пообіцяв регулятору звільнитися звідти (сама компанія лишалася працювати в РФ нібито для того, аби не втратити там гроші). Сам Веселий також може бути не чужою для Пишного людиною. Співрозмовники ЕП в політичних колах зазначають, що чоловіки були знайомі через нині покійного депутата "Народного фронту" Андрія Іванчука – однокурсника нинішнього голови НБУ. Членкиня правління "Сенс банку" Інна Тютюн – дружина Антона Тютюна, заступника голови правління Ощадбанку (зокрема, за часів, коли його очолював Пишний). За даними співрозмовників ЕП в політичних колах та на банківському ринку, вона відповідає в "Сенсі" за гральний бізнес. Банк став фактичним монополістом в обслуговуванні цього сектору, адже є єдиною установою, яка може проводити платежі в гемблінгу через картки Visa та Mastercard. У коментарі ЕП Інна Тютюн зазначила, що відповідає в "Сенс банку" за весь роздрібний бізнес, зокрема (а не винятково) за гральний. Читайте також Президентка ЄБРР про корупційний скандал в Україні, програму "УЗ-3000" та "Вовину тисячу" Ощадбанк – один з найбільших в Україні, тож там працюють тисячі співробітників. Спільне минуле Пишного та всіх згаданих вище осіб у цьому банку може бути лише збігом. Однак чи може цей факт допомогти деяким з них здобути посади в новому державному (націоналізованому) банку? І чи достатньо цього факту, аби пов'язати голову регулятора з процесами, які відбуваються всередині "Сенс банку"? Поки члени ТСК ламали голови над цими питаннями, сам Пишний звернув увагу на інше. Деякі депутати, які пристрасно допитували представників НБУ та Мінфіну щодо їх обізнаності в ситуації навколо "Сенс банку", самі "засвітилися" на плівках НАБУ. Так, фігуранти "Форест Гампу" згадують "Давида" та особу, яку НАБУ ідентифікує як "голову одного з комітетів Ради", котрі намагалися встановити контроль над "Сенс банком" після виїзду з України Тімура Міндіча. Після оприлюднення записів Данило Гетманцев, голова фінансового комітету Верховної Ради і за сумісництвом – член ТСК, одразу заявив, що ніколи не намагався впливати на цей державний банк. Депутат додав, що звернувся до НАБУ, аби дати покази слідчим та пройти поліграф. Проте, зробивши цю заяву, Гетманцев не відмовив собі в задоволенні самому стати "слідчим" і допитати очільника НБУ – попри потенційний конфлікт інтересів у цій справі. * * * Якщо після прочитання цієї історії хтось подумає, "яке кому діло до того, що відбувається в одному з державних банків, особливо якщо їх є ще чотири", то важливість цієї справи (крім тієї, що "Сенс банк" могли використовувати представники влади та наближених до неї осіб у власних інтересах) має ще один, неочевидний контекст. Річ у тім, що "Сенс" – один із системно важливих українських банків. Його націоналізували 21 липня 2023 року. Формальна причина – колишні власники, підсанкційні російські олігархи Міхаіл Фрідман, Пьотр Авен та Андрій Косогов, не могли підтримати установу коштами, коли виникла потреба в докапіталізації. Через це НБУ вивів банк з ринку і звернувся до уряду з пропозицією націоналізувати установу. Відповідну підставу для націоналізації депутати ввели в законодавство напередодні. Колишні власники банку подали позов до міжнародного арбітражу на Україну. Вони вимагають у держави компенсації за втрачений актив у розмірі 1 млрд дол. Серед аргументів позивачі називають те, що націоналізація "Сенсу" була спланованою, зокрема для того, аби згодом високопосадовці використовували банк у злочинних операціях. Відповідні тези під час попередніх засідань ТСК озвучували деякі депутати, зокрема Гетманцев. https://epravda.com.ua/power/finansoviy-monitoring-ta-naglyadova-rada-sens-banku-detali-rozsliduvannya-825264/https://epravda.com.ua/finances/katerina-zhukovska-u-top-50-nayvplivovishih-zhinok-fintehu-ukrajini-2026-825164/Економічна правдаФінанси2026-09-02T13:00:00+03:00 Катерина Жуковська, керівниця Центру розвитку, освіти та партнерств фінтех-інфраструктури Activitis, увійшла до рейтингу "ТОП-50 найвпливовіших жінок фінтеху України 2026". Рейтинг сформований за результатами щорічного дослідження Української асоціації фінтех та інноваційних компаній (UAFIC). Дослідження вже шостий рік поспіль відзначає жінок, чия професійна експертиза, управлінські рішення та реалізовані ініціативи сприяють розвитку фінансово-технологічного сектору України. Освіта як інструмент розвитку фінтеху Одним із ключових напрямів роботи Катерини Жуковської є розвиток освітніх та партнерських ініціатив. Їхня мета – перетворювати практичну експертизу бізнесу на знання, можливості та середовище для розвитку студентів, підприємців і професійної спільноти. Цього року Activitis Education стала офіційним партнером Шостого Саміту перших леді та джентльменів, який відбувся 24 серпня у Києві за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. Міжнародна платформа об'єднала представників багатьох країн навколо теми стійкості, розвитку людського потенціалу та пошуку рішень для майбутнього. Для Activitis Education участь у Саміті стала продовженням системної роботи з розвитку знань, освіти та партнерств, здатних посилювати людей і суспільство. Ще одним прикладом стала "Мапа хабів талантів України" – цифрова платформа Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, реалізована спільно з Activitis Education. Її презентували під час національної конференції "Серпнева 2026". Платформа допомагає молоді знаходити можливості для освіти, науки та професійного розвитку. Уже в бета-версії вона об'єднала 22 заклади вищої освіти, 58 хабів талантів і 65 спеціальностей у восьми тематичних кластерах. Такі проєкти поєднують освіту, науку та бізнес і створюють середовище, у якому молоді люди можуть знаходити сильні освітні програми, команди й партнерів для реалізації власних ідей. У цьому контексті освіта стає не окремим напрямом, а стратегічним інструментом розвитку фінтех-екосистеми: допомагає формувати нові компетенції, поширювати фінансову грамотність, передавати практичну експертизу та створювати передумови для появи нового покоління професіоналів і підприємців. Паралельно Катерина працює над розвитком партнерств і нових можливостей для бізнесу, посилюючи взаємодію між компаніями, освітнім середовищем та фінтех-екосистемою. Внесок у розвиток української фінтех-екосистеми Для Activitis це визнання професійного внеску Катерини та системної роботи команди над розвитком фінтеху, освіти й партнерств. Її діяльність охоплює одразу кілька важливих для галузі напрямів: створення партнерських проєктів, розвиток освітніх ініціатив, обмін експертизою та формування нових можливостей для бізнесу й майбутніх фахівців. Рейтинг "ТОП-50 найвпливовіших жінок фінтеху України" відзначає не лише особисті професійні досягнення, а й реальний вплив лідерок на розвиток індустрії – через рішення, проєкти та ініціативи, які змінюють фінтех-екосистему України. https://epravda.com.ua/finances/katerina-zhukovska-u-top-50-nayvplivovishih-zhinok-fintehu-ukrajini-2026-825164/https://epravda.com.ua/biznes/yak-sergiy-kivalov-peretvoriv-derzhavniy-universitet-na-privatniy-podrobici-825180/Економічна правда<p> Шість років тому Київський інститут інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія" став власністю родини Ківалових попри пряму заборону на приватизацію освітнього майна. Як так сталося? </p>Бізнес2026-09-02T06:00:00+03:00 В українській політиці постать Сергія Ківалова відома давно. Ще у 2004 році на посаді очільника Центрвиборчкому він отримав прізвисько "підрахуй" через звинувачення у фальсифікації виборів президента, що призвели до Помаранчевої революції. Пізніше, за часів президентства Януковича, його вважали одним із кураторів судової системи. Водночас після двох революцій, люстрації та кількох електоральних циклів Ківалов не залишився на периферії історії, а зберіг свій вплив, принаймні у сфері освіти. Ще в 1997 році він став ректором Національного університету "Одеська юридична академія", фактичним очільником якої залишається досі. З 1990-х років освітня імперія Ківалова розрослася до трьох великих університетів, у яких екснардеп від "Партії регіонів", автор скандального закону "Ківалова-Колесніченка" досі є президентом. Однак він не просто обіймає посади, а керує закладами вищої освіти (ЗВО) як приватною власністю, навіть коли йдеться про державне майно. Ця історія про один ЗВО з мережі Ківалова, який перетворився з підрозділу державної Одеської юракадемії на приватний виш у власності його родини. ЕП розповідає, як попри пряму законодавчу заборону Ківалову вдалося "привласнити" інститут і як Міністерство освіти та науки заплющило на це очі. Освітня імперія Ківалова Чинний закон "Про вищу освіту" обмежує термін повноважень керівника ЗВО двома термінами по пʼять років. Однак ректори знаходили способи продовжувати свої повноваження. До прикладу, очільник університету ім. Драгоманова перебуває на посаді понад 20 років, час від часу перереєстровуючи юридичну особу цього закладу. Ківалов використовує менш оригінальний, однак надійніший метод. Спеціально для нього була створена посада президента, яка дозволяє брати активну участь в управлінні університетом, при цьому не обіймаючи посаду керівника (ректора) і, відповідно, не порушуючи закон. Сергій Васильович є президентом одразу трьох університетів, у яких навчаються 14 324 студенти. Найбільш потужним освітнім активом родини Ківалових залишається Одеська юридична академія. Хоча це державний заклад, навколо нього створено кілька приватних компаній у власності Тетяни Ківалової та Сергія Косʼяненка – доньки й онука Ківалова. Читайте також "Усі бояться виборів". Держава пригальмувала скорочення університетів Мова, зокрема, про Класичний університет "Одеська юридична академія" та кілька регіональних підрозділів. Ще у 2002 році структури, повʼязані з Ківаловим, заснували Міжнародний гуманітарний університет (нині Міжнародний університет) як приватний заклад вищої освіти. Бенефіціарним власником цього ЗВО є Косʼяненко. У 2026 році журналісти Одеського Центру публічних розслідувань писали, що освітні структури, повʼязані з родиною Ківалова, контролюють близько 120 тис. кв. м нерухомості в Одесі. Однак географія освітніх активів родини Ківалова не обмежується Одесою. З 2020 року пов'язана з ексрегіоналом компанія володіє приватним ЗВО в столиці – Київським університетом інтелектуальної власності та права (КУІВП). Історія КУІВП напрочуд промовиста, адже інститут з підрозділу державної Одеської юракадемії перетворився на приватний університет у власності Ківалових попри пряму заборону приватизувати державні заклади освіти. Як це стало можливим? Експансія Києва Ще у 1996 році за ініціативи Верховної Ради та попередника нинішнього Міністерства освіти і науки (МОН) був заснований Державний інститут інтелектуальної власності. Координацію нового вишу здійснював Державний департамент інтелектуальної власності у складі міністерства. Навчальний заклад був самостійною структурою до 2010 року, коли Міністерство освіти і науки передало його Одеській юракадемії Ківалова. Рішення ухвалили за клопотаннями обох ЗВО. На момент обʼєднання ректором Держінституту інтелектуальної власності був Володимир Пархоменко. Людина з таким імʼям, прізвищем і по батькові була помічником Ківалова у Верховній Раді шостого скликання (2007-2012 роки). Читайте також 300-400 тисяч за диплом: за рік вартість навчання в найпопулярніших університетах зросла на чверть Держінститут стає першим підрозділом Одеської юракадемії в Києві під новою назвою – Київський інститут інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія". З 2011 року академія починає обростати київським майном. Того року Київська міська рада передала університету в постійне користування земельну ділянку розміром 58,886 тис. кв. м за адресою Харківське шосе, 210. У 2017 році наказом МОН за Одеською юракадемією закріпили 22,006 тис. кв. м приміщень за тією ж адресою. У них з 2014 року розташовується Інститут інтелектуальної власності та права. Як перетворити державний інститут на приватний університет Наприкінці 2019 року Верховна Рада внесла зміни до закону про вищу освіту, який забороняє університетам мати структурні підрозділи в Києві, Харкові, Львові, Дніпрі та Одесі. Таким чином, Інститут інтелектуальної власності до 1 липня 2021 року мав бути реорганізований в окремий навчальний заклад або ліквідований. У 2020 році Вчена рада інституту під головуванням Ківалова ухвалила рішення, що підрозділ має стати окремою юридичною особою, однак без конкретизації способу реорганізації. ЕП звернулася до Міністерства освіти і науки за документами, що підтверджують ліквідацію або реорганізацію закладу, однак виявилося, що в розпорядженні МОН цих документів немає. Співрозмовник ЕП в МОН розповів, що державний Інститут інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія" ліквідували і паралельно створили однойменну приватну структуру. Читайте також Скільки заробляють найбільші приватні університети країни Освітню компанію зареєстрували в січні 2020 року. Її засновниками на 90% був Міжнародний університет онука Ківалова і на 10% – чинний ректор інституту Василь Фелик. Ліцензію на освітню діяльність новий виш отримав у липні 2021 року. З червня 2020 року приватний ЗВО починає орендувати в Одеської юракадемії приміщення, у яких розташовувався держінститут. Ідеться, зокрема, про будівлю головного корпусу площею майже 3,8 тис. кв. м на Харківському шосе, 210 у Києві. Приміщення орендували за 6 665,72 грн на місяць з індексацією на інфляцію. Строк договору спливає у 2030 році. Міністерство освіти і науки видало дозвіл на оренду, однак у своєму листі нагадало про заборону приватизувати освітнє майно. Здавання приміщення в оренду відбулося без аукціону та погодження Фонду держмайна. Дозвіл Міністерства освіти і науки на оренду Того ж року ГО "Всеукраїнська вища рада юристів" на підставі цих фактів через суд намагалася визнати договір оренди недійсним. Однак усі три судові інстанції стали на бік Одеської юракадемії. У серпні 2026 року кінцевим бенефіціаром 90% університету була компанія London Education Services Limited, зареєстрована у Великій Британії. Згідно з британськими реєстрами, її кінцевим бенефіціаром є онук Ківалова Сергій Косʼяненко. Власником 10% залишається ректор Василь Фелик. У 2022 році заклад був перейменований на Київський університет інтелектуальної власності та права НУ "Одеська юридична академія", а у 2025 році він прибрав зі своєї назви згадку про юридичну академію. ЕП намагалася отримати позицію представників КУІВП, але ті проігнорували прохання про коментар. Замість висновку За понад шість років існування КУІВП, здається, ні МОН, ні інші представники влади не помітили схеми обходу чинного законодавства про вищу освіту. Можливо, проблема у відсутності важелів впливу, можливо – у самій постаті Ківалова. Хоча його вже давно не можна назвати куратором судової системи, як за часів Януковича, здається, він все ще має спільну мову з великою політикою. Так, головою наглядової ради Київського університету інтелектуальної власності та права є Давид Арахамія (його портрет розмістили в головному корпусі університету). КУІВП входить до десятка найбільших приватних університетів країни за доходами. У 2025 році він отримав 194,2 млн грн доходу. Читайте також Андрій Єрмак: Усіх, хто прикривається ОП, моїм імʼям, можете на три букви посилати Абітурієнти у 2026 році подали 26,8 тис. заяв на вступ до Київського університету інтелектуальної власності та права. Це найвищий показник серед приватних університетів. Це відбувається на тлі того, як перлину освітньої імперії Ківалова – Одеську юридичну академію – півтора року намагаються передати Національному університету ім. Мечникова. Наразі ця справа застрягла а суді. Строк договору з ОЮА спливає через три роки. Якщо приєднання юракадемії до університету ім. Мечникова таки відбудеться, а правонаступник майна юракадемії вирішить не продовжувати договір, Київський університет інтелектуальної власності і права може залишитися без приміщень. Це створює ризик для вступників 2027 року: вони можуть не отримати свої дипломи. https://epravda.com.ua/biznes/yak-sergiy-kivalov-peretvoriv-derzhavniy-universitet-na-privatniy-podrobici-825180/https://epravda.com.ua/finances/mizhnarodna-finansova-pidtrimka-ukrajini-perevishchila-dovoyenniy-vvp-osnovni-fakti-825140/Економічна правдаФінанси2026-09-01T08:00:00+03:00 Міжнародне фінансування, яке Україна отримала від партнерів, починаючи з 24 лютого 2022 року, сягнуло обсягу ВВП країни у довоєнному 2021 році. Загалом за цей час Україна залучила майже 200 млрд дол. на фінансування цивільних видатків бюджету, а віднедавна – ще й на закупівлю озброєння. З урахуванням фінансування, яке заплановано отримати до кінця 2026 року, загальний обсяг підтримки від початку великої війни суттєво перевищить довоєнний ВВП України. Щоправда, навіть таких обсягів поки що недостатньо, аби покрити всі фінансові потреби держави. Як повідомляла ЕП, уряд шукає джерела додаткового фінансування оборонних видатків на щонайменше 326 млрд грн, хоча Міністерство оборони просило 1,1 трлн грн на останні чотири місяці року. Найбільш вірогідний шлях – використати на поточні потреби оборони частину коштів, передбачених на наступний рік. Обсяги допомоги лише зростають Велика війна стала сильним ударом по економіці та державних фінансах. З перших її днів обсяги видатків кратно зросли, а надходження до бюджету, навпаки, суттєво скоротилися. Як наслідок у бюджеті виник непередбачуваний дефіцит. Для його покриття влада провела секвестр, скоротивши непріоритетні видатки, а також наростила внутрішні запозичення. Проте цього було недостатньо, тому уряд звернувся по допомогу до інших держав та міжнародних організацій. Вторгнення Росії у 2022 році стало несподіванкою не лише для України, а й для західних партнерів. Деякі з них, хоч і мали розвідувальну інформацію про підготовку до атаки, не сподівалися, що Україна протримається так довго. Ніхто з них не закладав у своїх бюджетах фінансування її потреб. За підсумками 2022 року Україна отримала від партнерів 31,1 млрд дол. Кошти, яких не вистачало, довелося позичати в Національного банку. Протягом першого року великої війни НБУ "надрукував" для потреб уряду 400 млрд грн, що дозволило профінансувати оборонні видатки, проте суттєво послабило купівельну спроможність гривні та прискорило інфляцію. Читайте також Багато гривні не буває. Чому НБУ увімкнув на повну "друкарський верстат" та які будуть наслідки? У 2023 році міжнародні партнери активніше долучалися до фінансування потреб України. Уже тоді стало зрозуміло, що Київ потребує не ситуативних рішень, а довгострокових багатомільярдних програм підтримки. Нижче – ключові з них. Програма розширеного фінансування (EFF) МВФ – 15,6 млрд дол. Перша велика кредитна програма за час великої війни, яка передбачала фінансування упродовж чотирьох років. Її укладенню передували тривалі переговори та отримання кількох траншів екстреного фінансування у 2022 році. EFF для України стала першим в історії кредитом, який МВФ надав державі, що перебуває в умовах великої війни та абсолютної макроекономічної невизначеності. У 2025 році Україна достроково завершила цю програму, оскільки вона вже не відповідала реальності. Під час початкових переговорів фонд припускав, що велика війна триватиме півтора-два роки, а після цього почнеться етап відбудови. Тому з 2025 року передбачені МВФ обсяги фінансування та структурні маяки більше не відповідали макроекономічній реальності. Попри значний обсяг – майже 16 млрд дол. – програма EFF переважно покривала лише планові платежі України на користь фонду за попередніми кредитами, хоча й слугувала своєрідним маркером довіри, який дозволяв залучати фінансування від інших партнерів. На початку 2026 року МВФ погодив нову програму EFF для України на наступні чотири роки на 8,1 млрд дол. Як і попередня, вона відповідає обсягу виплат за минулими позиками фонду. Ukraine Facility – чотирирічна програма ЄС, про яку вдалося домовитися наприкінці 2023 року. Обсяг фінансування – 50 млрд євро, з яких 39 млрд євро – пряма бюджетна допомога, а решта – кошти на підтримку бізнесу та покриття процентних платежів. Читайте також "Вони вчать нас бути членом ЄС". Заступник міністра економіки Соболев про план України на 50 мільярдів євро Програма стала одним з ключових механізмів фінансової підтримки України з боку ЄС, а також своєрідним дороговказом подальшої євроінтеграції. Під отримання фінансування підв'язали план євроінтеграційних реформ, що створило не лише політичний, а й фінансовий стимул для ухвалення владою необхідних і часто непопулярних рішень. ERA Loans – перший фінансовий інструмент, в основі якого лежать заморожені на Заході російські активи. Йдеться про 50 млрд дол., які Україна почала отримувати з кінця 2024 року. Кошти в межах цієї програми Україні два роки надавали країни "Великої сімки" та Євросоюз, у юрисдикціях яких заморожено близько 300 млрд дол. російських активів. Цікаво, що навіть зараз ніхто достеменно не знає точного обсягу цих активів. Відомо, що більша частина грошей – понад 200 млрд дол. – перебуває на рахунках у бельгійському депозитарії Euroclear. Фінансування в межах ERA Loans надали США (20 млрд дол.), ЄС (20 млрд дол.), а також інші країни G7 (10 млрд дол.). Особливість позики в тому, що Україні повертати кредит не потрібно. Таке зобов'язання виникне лише тоді, коли Росія погодиться на репарації після завершення війни. Ukraine Support Loan (USL) – другий механізм, пов'язаний із замороженими російськими активами. Це кредит на 90 млрд євро на 2026-2027 роки (з яких 60 млрд євро – на закупівлю озброєння). Як і ERA Loans, USL Україні повертати не доведеться: позику надали під заставу заморожених російських активів. Отриманню цього кредиту передували тривалі та складні переговори, у межах яких Україна та більшість країн ЄС намагалися передати для потреб Києва заморожені активи РФ. Проти такого рішення категорично виступала Бельгія, яка заморозила кошти центробанку РФ, побоюючись "юридичних наслідків". Читайте також "Вони самі винні". Україна отримає новий транш, не виконавши вимоги МВФ Надання кредиту, забезпеченого цими російськими активами, стало своєрідним компромісним рішенням, яке дозволило забезпечити значну частину потреб України в зовнішньому фінансуванні на 2026-2027 роки. Водночас Україна не відмовилася від ідеї щодо стягнення російських активів і напередодні знову намагалася ініціювати відповідні дискусії в межах ЄС. Проблема лише в тому, що з урахуванням отримання коштів у межах ERA Loans та USL залишок заморожених російських активів, який не підв'язаний до виданих раніше позик, стрімко тане. У разі ухвалення рішення про передавання всіх цих активів Україні до бюджету дійде трохи більше половини того, що було заморожено на Заході після початку великої війни. Решту отримають міжнародні кредитори. Клуб друзів У перші роки великої війни найвагомішу роль у фінансовій підтримці України відіграли США. На відміну від програм ЄС, МВФ та інших партнерів, Штати надавали гроші на грантовій (тобто безповоротній) основі. У 2022-2023 роках США надали Україні майже 22 млрд дол., ЄС – 21 млрд дол. Проте з 2024 року фінансова та оборонна підтримка Вашингтона стала заручницею передвиборної кампанії. На той момент кандидат у президенти Дональд Трамп гостро критикував Білий дім за фінансування Києва. Читайте також Якщо Штати не допоможуть. Що може Україна без фінансової підтримки Америки? Після обрання Трампа США не виділяли Україні прямої бюджетної допомоги. Натомість ЄС в останні роки ухвалив масштабні програми, які підтримують фінансову стійкість країни. Крім США та ЄС, несподівано значну підтримку українському бюджету надала Японія – майже 10 млрд дол. Ще майже 11 млрд дол. надали Канада, Велика Британія та Німеччина. Остання відіграє вагому роль у фінансуванні України ще й через механізми ЄС, адже є найбільшою економікою блоку. Боргова яма Не все міжнародне фінансування, яке отримувала Україна після початку великої війни, надавалося на безповоротній основі. Переважна частина коштів – це кредити, хоч і на пільгових умовах. Це означає, що отримана фінансова підтримка збільшує розмір державного боргу, який, за даними Мінфіну, зріс у понад два рази і становить 214,18 млрд дол. За час великої війни Україна суттєво погіршила і структуру держборгу. Якщо наприкінці 2021 року внутрішній борг становив 41,6%, а зовнішній – 58,4%, то наразі частка внутрішнього боргу скоротилася до 21,7%, а 78,3% уряд має віддати зовнішнім кредиторам. Така структура робить держборг більш чутливим до коливань курсу гривні та політичних факторів у країнах-партнерах, що створює додаткові ризики для фінансової стійкості в майбутньому. Влітку 2024 року уряд домовився з комерційними кредиторами про реструктуризацію боргу за єврооблігаціями, а наприкінці 2025-го реструктуризував ВВП-варанти, виплати за якими були прив'язані до зростання економіки. Хоча такі дії суттєво знизили боргове навантаження на бюджет, воно все одно суттєве. Наприклад, у 2027 році обсяг видатків на погашення та обслуговування державного боргу перевищить 1 трлн грн. Імовірно, частину цих виплат уряд намагатиметься профінансувати коштом нових позик. Як наслідок видатки на погашення боргів воєнного часу залишатимуться однією з найбільших статей державного кошторису протягом наступних років, якщо не десятиліть. https://epravda.com.ua/finances/mizhnarodna-finansova-pidtrimka-ukrajini-perevishchila-dovoyenniy-vvp-osnovni-fakti-825140/https://epravda.com.ua/pravula-gru/vazhlivi-zmini-z-veresnya-2026-osvita-medicina-socdopomoga-gmo-ta-novi-pravila-825120/Економічна правдаПравила гри2026-08-31T15:25:00+03:00 Нові ліцензійні правила для клінікАнглійська – обов'язкова в дитячих садкахЗростання академічних стипендійСтандартні документи про освіту для дітей з особливими освітніми потребамиХолодильне обладнання по-новомуУкраїнці та латвійці обміняють водійські права без іспитівНові правила безпеки в громадах і будівництвіНові правила для ГМОАвіаперевізники доводитимуть відсутність зв'язків з державою-агресоромГромади зможуть платити посадовцям за роботу з грантамиДопомога постраждалим від сексуального насильства під час війни Нові ліцензійні правила для клінік Заклади охорони здоров'я та лікарі-ФОПи з 1 вересня переходять на оновлені ліцензійні умови медичної практики. Вони передбачають позачергове обслуговування ветеранів і нові професійні стандарти. Замість єдиних кваліфікаційних вимог МОЗ запроваджуються професійні стандарти. Поки уряд їх не затвердив, лікарі, професіонали та фахівці у сфері охорони здоров'я і фармацевти мають відповідати кваліфікаційним характеристикам МОЗ. Строкаті "молодші спеціалісти з медичною освітою", "фахівці з реабілітації" та "професіонали з вищою немедичною освітою" замінені єдиною конструкцією "професіонали та фахівці у сфері охорони здоров'я" – під неї змінені всі додатки, заявні форми та перелік спеціальностей. Читайте також Бажаю здоровʼя. Як влаштований ринок первинної медицини в приватних клініках Ліцензіат тепер повинен мати щонайменше одного працівника за кожною заявленою спеціальністю, зокрема сумісника, і не може вводити посади поза переліком професій МОЗ. Трудові договори із заявленими працівниками треба укласти протягом місяця з дня рішення про видачу або розширення ліцензії, а якщо це не вдалося – повідомити органу ліцензування. Окремим ліцензійним обов'язком стають догляд і позачергове обслуговування ветеранів війни, сімей загиблих захисників та захисниць. Дотримання цієї гарантії, передбаченої законом, перевірятимуть під час ліцензійних заходів. Англійська – обов'язкова в дитсадках Закон "Про застосування англійської мови в Україні" з 1 вересня запроваджує важливі зміни для наймолодших українців, роблячи іноземну мову невіддільною частиною дошкільного виховання. Держава гарантує застосування англійської мови в освітньому процесі для дітей раннього, молодшого та середнього дошкільного віку в дитячих садках. Водночас для дітей старшого дошкільного віку її вивчення стає повністю обов'язковим. Це має допомогти дітям змалечку освоювати мову міжнародного спілкування, що сприятиме європейській інтеграції України та розвитку майбутніх поколінь. Зростання академічних стипендій З 1 вересня урядова постанова закриває прогалину в механізмі виплат: студенти денної форми, які навчаються в приватному виші за державним замовленням, отримуватимуть стипендію такого самого розміру, як у державних закладах вищої освіти (ЗВО). Одночасно з цим уряд подвоїв розміри виплат. З 1 вересня ординарна академічна стипендія для студентів закладів вищої освіти зростає з 2 тис. грн до 4 тис. грн, а за спеціальностями, для яких передбачений підвищений розмір, – з 2 550 грн до 5 100 грн. У фаховій передвищій освіті виплата збільшується з 1 510 грн до 3 020 грн (за спеціальностями з підвищеним розміром – з 1 930 грн до 3 860 грн), у професійній освіті – з 1 250 грн до 2 500 грн. Удвічі зростають й іменні стипендії Кабміну: до 8 000 грн у ЗВО, 6 040 грн у фаховій передвищій, 5 000 грн у професійній освіті. У держбюджеті на 2026 рік на академічні та іменні стипендії передбачено на 1,2 млрд грн більше, ніж торік. Читайте також 300-400 тисяч за диплом: за рік вартість навчання в найпопулярніших університетах зросла на чверть Підвищення торкнеться і переможців інтелектуальних змагань: стипендія президента для переможців всеукраїнських олімпіад та конкурсу-захисту МАН становитиме 5 200 грн; Кабміну за олімпіаду з української мови та літератури – 4 720 грн; імені Тараса Шевченка для учнів – 5 440 грн. Окремо визначені стипендії президента для обдарованих молодих митців: 2 500 грн на місяць для учнів державних мистецьких ліцеїв, 7 600 грн для студентів фахової передвищої освіти і 10 000 грн для бакалаврів та магістрів. Врегульована також виплата стипендій аспірантам денної форми навчання в приватних ЗВО за державним замовленням і збереження призначеної стипендії на час участі в програмах академічної мобільності. Плюс – форма власності закладу більше не визначає, чи отримає бюджетник стипендію, а розмір виплати переглянули вперше з початку великої війни. Проте стипендії й далі призначаються за рейтингом успішності та в межах стипендіального фонду, тож подвоєння суми не означає подвоєння кола отримувачів. Соціальні стипендії регулюються окремо і на приватні заклади не поширюються. Стандартні документи про освіту для дітей з особливими освітніми потребами З 1 вересня запрацюють зміни МОН щодо створення безбар'єрного простору. Ключове – з переліку зразків документів про загальну середню освіту виключені окремі форми для осіб з особливими освітніми потребами, зумовленими порушеннями інтелектуального розвитку: свідоцтво про здобуття базової середньої освіти для таких осіб, додаток до нього та довідка про закінчення повного курсу навчання для осіб з помірними інтелектуальними порушеннями. Такі здобувачі отримуватимуть документи державного зразка на загальних підставах. Інформацію про модифікацію змісту навчання тепер відображатимуть не окремим документом, а спеціальним маркуванням: у додатках до свідоцтв про здобуття базової (після 9 класу) і повної загальної (після 11 класу) середньої освіти назви предметів чи інтегрованих курсів, зміст яких був спеціально змінений під індивідуальні навчальні цілі учня, позначатимуть символом "*". Читайте також Скільки заробляють найбільші приватні університети країни Перехід не ретроспективний: здобувачі, які завершили базову середню освіту у 2025-2026 навчальному році, отримали документи старого зразка. Плюс змін – зникає документ, який "маркував" випускника з порушеннями інтелектуального розвитку ще до того, як потенційний працедавець відкривав додаток до його свідоцтва. Холодильне обладнання по-новому З 1 вересня набирає чинності новий технічний регламент щодо вимог до екодизайну холодильних приладів з функцією прямого продажу, розроблений на основі регламенту ЄС. Документ охоплює обладнання для демонстрації та продажу охолоджених товарів, яке працює від електромережі: шафи для супермаркетів, холодильники для напоїв, морозильні камери, вітрини для морозива, холодильні торговельні автомати. Головна зміна – граничні показники енергоефективності: не більше 80% для морозильних камер для морозива та 100% для інших приладів. Також запроваджені вимоги до ремонтопридатності й доступності запчастин, розширений обсяг інформації, яку виробники та імпортери мають надавати разом з обладнанням і на сайтах. Обладнання, введене в обіг до 1 вересня, можна експлуатувати далі. Українці та латвійці обміняють водійські права без іспитів Громадяни України, які проживають у Латвії, і громадяни Латвії, які проживають в Україні, зможуть обміняти національні посвідчення водія без іспитів. Угода, підписана 24 квітня в Києві, набирає чинності 2 вересня. Це вже шоста така домовленість України. Ключове – обмін відбувається за затвердженими таблицями еквівалентності категорій без складання теоретичного та практичного іспитів. Читайте також "Начальник має бути в курсі". Як влаштовані корупційні схеми в сервісних центрах МВС Обміняти можна лише дійсне і не тимчасове посвідчення, видане до того, як власник отримав право на проживання в іншій державі. Угода не поширюється на посвідчення, отримані в результаті обміну документа третьої країни, і не визнає довідок про закінчення курсів водіїв. Заявник має відповідати віковим вимогам держави, де відбувається обмін, і подати підтвердження проживання, оригінал посвідчення із засвідченим перекладом, медичну довідку водія та документ про оплату. Оригінал обміняного посвідчення повертають через посольство. Нові правила безпеки в громадах і будівництві 8 вересня набирає чинності основна частина закону, який оновлює правила цивільного захисту, містобудування та безпеки в громадах. Громади отримують право створювати центри безпеки – об'єкти, де під одним дахом розміщуються пожежне депо з диспетчерським пунктом, база бригади екстреної медичної допомоги та поліцейська станція. Порядок їх створення затверджує Кабмін. Так само на добровільній основі в школах, при пожежних підрозділах і громадах можуть з'являтися класи безпеки, зокрема мобільні, з фінансуванням із державного та місцевих бюджетів і коштів бізнесу. Читайте також Кияни під обстрілами: чому столиця зволікає з будівництвом укриттів Оновлюються вимоги до укриттів у будівництві. Захисні споруди або споруди подвійного призначення стають обов'язковими для багатоквартирних будинків, гуртожитків і готелів, закладів освіти й охорони здоров'я, вокзалів, аеропортів, портів та великих громадських будівель. Для житла та громадських споруд встановлюються пороги за класом наслідків і кількістю людей. Нові правила застосовуються до об'єктів, право на зведення яких отримане після набрання чинності цим законом. Закон також дозволяє забудовнику за власною ініціативою облаштовувати в нових житлових і громадських будівлях захищені простори – приміщення з посиленими конструкціями, що зменшують вплив побічної дії зброї. Вони не належать до фонду захисних споруд і призначені для власників приміщень. Плюс – укриття для багатьох об'єктів стане обов'язковою опцією. Мінус – собівартість нового житла, ймовірно, зросте. Нові правила для ГМО 16 вересня набирає чинності закон про державне регулювання генетично-інженерної діяльності, який замінює закон 2007 року про систему біобезпеки. Разом з ним запрацюють постанова Кабміну про державну реєстрацію генетично модифікованих організмів (ГМО) та наказ Мінекономіки про ведення переліку осіб, які вирощують ГМ-рослини, тварин, гриби й мікроорганізми. Жоден ГМО не потрапить на ринок без реєстрації. Її здійснюватиме Міністерство економіки та довкілля: рішення ухвалюватимуть протягом 180 днів і воно діятиме до десяти років. Реєстр ГМ-сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі припиняє функціонування, але запускається Державний реєстр ГМО. Перед вирощуванням зареєстрованого ГМО потрібно подати повідомлення про намір. Дані вносять до відповідного переліку наступного робочого дня і частина з них стає публічною у форматі відкритих даних. Читайте також Зростання без хімії. Українські органічні продукти підкорили ЄС та освоюють вітчизняний ринок Позначка "З ГМО" стане обов'язковою, якщо частка ГМО в окремому інгредієнті перевищує 0,9% (навіть якщо це сталося випадково) або якщо наявність ГМО в будь-якій кількості є навмисною (тобто не є випадковою чи технічно неминучою). Якщо готовий продукт не містить ГМО, але вироблений з такої сировини, застосовується формулювання "Без ГМО. Вироблено з використанням сировини, що містила ГМО". Кожна партія товару під час обігу повинна супроводжуватися декларацією про розміщення на ринку ГМО та ГМ-продукції. Бізнесу варто перевірити ГМО-статус продукції, з якою він працює, оновити маркування етикеток, а тим, хто планує вирощування, – завчасно підготувати повідомлення про намір, щоб пристосуватися до нових умов регулювання. Авіаперевізники доводитимуть відсутність зв'язків з державою-агресором Ліцензіати з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів і небезпечних відходів повітряним транспортом почнуть працювати за оновленими з 16 вересня ліцензійними умовами. Відсутність контролю та торговельних відносин з резидентами держави-агресора стає окремою ліцензійною вимогою. Здобувач ліцензії подає відомості про відсутність контролю над ним і торговельних відносин з такими резидентами, а чинні ліцензіати мають зробити це протягом двох місяців. Для цього затверджені нові форми заяв про припинення, зупинення, відновлення, розширення та переоформлення ліцензії. Спадкоємець ліцензіата-фізособи має на подання заяви 30 днів. Громади зможуть платити посадовцям за роботу з грантами Органи місцевого самоврядування отримають право доплачувати посадовим особам за ведення проєктів міжнародної технічної допомоги. Закон, що це дозволяє, набуває чинності 23 вересня. Ключове – донорські кошти, що надходять до місцевого бюджету, стають законним джерелом оплати праці посадових осіб. Досі фонд оплати праці формувався лише з місцевого бюджету, тож гранти не можна було спрямувати на зарплату. Спеціалісти громад вели проєкти як безоплатне додаткове навантаження. Читайте також Грант на 100%. Як написати заявку, яка виграє Закон виводить проблему з глухого кута. Тепер виплати в рамках грантів і проєктів МТД, міжрегіонального, транскордонного та транснаціонального співробітництва віднесені до заохочувальних і компенсаційних виплат за законом "Про оплату праці", а джерелом фонду оплати праці за законом "Про службу в органах місцевого самоврядування" стають і кошти, що надходять до місцевого бюджету за такими програмами. Розмір доплати визначає бюджет програми чи проєкту – закон не встановлює стелю. Гроші можуть надходити з бюджетної підтримки та грантів ЄС, урядів і муніципалітетів іноземних держав, міжнародних організацій та донорських установ, але кошти держави-агресора чи держави-терориста – під забороною. Порядок виплати місцева рада визначить самостійно на основі типового порядку Кабміну. Плюс – громади зможуть легально наймати грантових менеджерів і конкурувати за кадри з донорськими проєктами. Допомога постраждалим від сексуального насильства під час війни З 27 вересня запрацює новий механізм визнання осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов'язаного із збройною агресією РФ, та надання їм невідкладної грошової виплати. При Мінсоцполітики створюється комісія, яка розглядатиме заяви про визнання особи постраждалою, що є підставою для призначення виплати. Заяву можна буде подати електронною поштою чи поштовим відправленням, особисто або через законного представника, а дитина з 14 років матиме право звернутися самостійно. Після отримання заяви відповідальний фахівець допомагатиме з оформленням документів та, як правило, проводитиме співбесіду. Основний строк розгляду становитиме до 45 днів. Якщо заявник є потерпілою особою в кримінальному провадженні щодо порушення законів та звичаїв війни, його можуть визнати постраждалим без проведення співбесіди. Мінсоцполітики коштами добровільних внесків міжнародних та національних організацій виплачуватиме постраждалим по 3 тис. євро в гривневому еквіваленті. Ці кошти не враховуватимуться в середньомісячному сукупному доході сім'ї під час призначення державної соціальної допомоги, пільг та житлових субсидій. Мінус – виплата залежить від надходження донорських коштів, тож рішення комісії не гарантує швидкого отримання грошей потерпілим. Матеріал підготовлений за підтримки ADER HABER https://epravda.com.ua/pravula-gru/vazhlivi-zmini-z-veresnya-2026-osvita-medicina-socdopomoga-gmo-ta-novi-pravila-825120/https://epravda.com.ua/biznes/investiciji-v-kurortnu-neruhomist-realna-dohidnist-i-riziki-dlya-ukrajinciv-825046/Економічна правда<p> Курортна нерухомість обіцяє інвесторам 8-12% річних у доларах, але реальна дохідність часто виявляється нижчою. Скільки заробляють власники апартаментів і котеджів у Карпатах та інших локаціях? </p>Бізнес2026-08-31T06:00:00+03:00 Серед невеликого різноманіття доступних українцям інструментів інвестування особливе місце посідають вкладення в дохідну курортну нерухомість. Це переважно котеджі та номери в апарт-готелях. Модель проста: інвестор фінансує будівництво, після запуску об'єкт передають готельному оператору, який виплачує власникам частину доходу. Компанії, які залучають кошти, обіцяють дохідність 8-12% річних з прив'язкою до долара. Пропозиція виглядає привабливою навіть попри високий поріг входу в такий бізнес. Проте фактична дохідність об'єктів може бути помітно нижчою, а до запуску готелю інвестор не отримує нічого і ризикує зіткнутися із затримкою будівництва. Яка реальна прибутковість дохідної курортної нерухомості та чому інвестори продовжують у неї вкладати, якщо є надійніші альтернативи? Як формується дохідність Дохідна курортна нерухомість – це будинки або номери в апарт-готелях на заході України або на Київщині, якими володіють приватні інвестори. Вклавши кошти в їх будівництво, інвестори отримують прибуток від здавання в оренду. За оцінками консалтингової компанії "EY в Україні", ємність ринку номерів, апартаментів та котеджів, які придбали приватні інвестори, становить від 800 млн дол. до 1,2 млрд дол. Інвестор не шукає гостей і не обслуговує нерухомість. Після завершення будівництва об'єкт передають в управління готельному оператору. Від ефективності роботи оператора залежить, скільки врешті отримує власник номера чи котеджу. У рекламних матеріалах девелопери зазвичай показують прогнозну дохідність, розраховану за певного рівня завантаження, середньої ціни номера та операційних витрат. Перевірити, наскільки ці припущення відповідають реальності, можна лише на об'єктах, які працюють кілька років. Читайте також Ера маленького інвестора. Чому українець з $5 тисячами стане головним гравцем на ринку нерухомості В Україні небагато курортних інвестпроєктів, які можна оцінити та простежити дохідність за кілька років, каже директор з інвестицій компанії Capital Times Артем Щербина. Більшість проєктів мають закритий тип і не публікують інформацію. Оцінити реальні показники дохідності та обсяг виплачених індивідуальним інвесторам дивідендів майже неможливо, підтверджує керівник напрямку консультаційних послуг у сфері нерухомості "EY в Україні" Ростислав Хома. Причина – відсутність на ринку публічної, систематизованої та підтвердженої статистики щодо фактичних продажів і реальних виплат дивідендів. "На ринку недостатньо проєктів з тривалим операційним досвідом. Це не дозволяє однозначно оцінити, наскільки заявлені девелоперами показники дохідності та терміни окупності відповідають фактичним результатам", – каже він. Заявлена дохідність формується на основі фінансової моделі, у яку оператор закладає прогноз заповнюваності, середню вартість номера за добу, операційні витрати та комісію керівної компанії після досягнення оптимальних показників. Хома наголошує, що в маркетингових матеріалах розрахунку інвестиційних показників не врахований час на будівництво та комплектацію готелю, а також на досягнення оптимальних операційних показників. Тому фактичний рівень дохідності залежить від того, на якому етапі інвестор входить у проєкт. Чотири замість чотирнадцяти Відсутність публічних звітів щодо виплат змушує інвесторів вірити девелоперам на слово. Аналітики ж оцінюють прибутковість на основі відкритих даних. Ключова відмінність такого підходу від розрахунків у рекламних матеріалах полягає в тому, що він ґрунтується на отриманому доході, а не на прогнозах на майбутнє. Для оцінки результату інвестора важливо враховувати не лише виручку об'єкта, а й операційні витрати та ціну, за якою інвестор придбав номер чи котедж. Capital Times розрахувала реальну дохідність за звітами таких об'єктів: Shelest та "Уліс.Дудки" на Київщині і Fomich та Mountain Residents у Буковелі. За словами Щербини, їх середній показник дохідності не перевищує 10% річних у валюті. "Дохід від оренди становить 5-8% "брудними" – до сплати податків. Усе, що вище, – це або розрахункова дохідність, або очікувана дохідність від капіталізації", – говорить Щербина. Податкове навантаження для курортної нерухомості, залежно від юридичної структури інвестиції, становить від 6% до 23%. У компанії "Уліс" повідомили ЕП, що в проєкті "Уліс.Дудки" показник ROI (загальна віддача від інвестицій) у 2025 році становив 18,5% в доларах для котеджів і 11,2% – для будиночків. Перша черга проєкту у Ворохті принесла інвесторам 6,5% ROI. Дохідність у проєктах компанії Ribas Hotels Group становить 7-9% у доларах, каже її засновник Артур Лупашко. Компанія попереджає інвесторів, що фінансові розрахунки закладаються на десять років, а перші три роки – стабілізаційні. "Перші три роки ми працюємо з гіршими результатами, бо більше витрачаємо на маркетинг, маємо менший середній тариф і менше завантаження. З третього року – вища завантаженість, вищий середній тариф, більше постійних гостей. Постійні гості не торгуються, більше витрачають, не шукають альтернатив. Вони забезпечують певну гарантію в низький сезон, коли більша конкуренція. У "Ribas Карпатах" у нас 36% постійних гостей", – пояснює Лупашко. "Уліс" також моделює дохідність на третій рік стабільної роботи локації, коли операційні процеси повністю відпрацьовані. Котеджі в Дудках запустили у 2021 році, у Ворохті ще триває розбудова. Після завершення проєкту у Ворохті у 2028 році компанія очікує вийти на цільові показники дохідності 10-12%. Фінансова модель Ribas враховує штатний розклад, комунальні витрати, помісячний план продажів номерів, середнє завантаження та середній тариф. "Уліс.Дудки" має формат "утеча з міста" – локація поблизу Києва. У модель заклали середньорічну завантаженість 65%. За 2025 рік фактичний показник для котеджів становив 74%, для будиночків – 59%. Ворохта – відпочинок з довшим терміном перебування і плануванням – у 2025 році була завантажена на 47%. Читайте також Апарт-готелі, кондомініуми, прибуткові будинки: скільки можна заробити на інвестиціях в готельні номери У рекламних матеріалах більшість гравців зазначають прогнозовану річну дохідність 8-12%, окремі девелопери заявляють про 12-14% річних, каже Хома. Однак якщо в девелопера запросити детальний розрахунок та сценарії дохідності, то прогнозована дохідність становитиме 6-9%, пояснює представник "EY в Україні". Як порахували в компанії, якщо інвестор входить на початку будівництва, то фактична дохідність буде нижча за декларовану. Якщо врахувати час будівництва (два-три роки), то замість заявлених 7-9% інвестор отримуватиме 4-7%. Затримки в будівництві котеджів та готелів – найбільший страх інвестора і найбільший недолік галузі, каже Лупашко. "Поки готель будується – виплат немає. Інвестор заходить на етапі котлована, розраховує через два роки отримувати дивіденди, але більшість девелоперів зривають терміни", – розповідає він. Лупашко не береться давати середню дохідність на ринку, бо, на відміну від житлової нерухомості, у готельній немає типовості – усі обʼєкти унікальні. "У Східниці є розташовані поруч Apartel і Phoenix. У першого кратно більша дохідність, бо в них різні концепції і керування. Середня дохідність – це як середня температура тіл у палаті, тому діапазон – від 0% до 12%", – каже він. Чому інвестори ризикують Попри невизначеність з фактичною дохідністю, попит на курортну нерухомість зберігається. Для інвестора привабливість такого активу полягає не лише в регулярних виплатах, а й у потенційному зростанні вартості самого об'єкта. Водночас оцінювати такі інвестиції потрібно не за обіцянками девелопера, а за конкретною фінансовою моделлю кожного проєкту, радить Хома. За його оцінкою, ключові фактори успіху – професійність оператора, локація, концепція проєкту, якість інфраструктури та потенційний рівень заповнюваності об'єкта. Найбільш недооцінені ризики, які впливають на дохідність, виникають після введення об'єкта в експлуатацію, кажуть в "EY в Україні". Серед них – низька заповнюваність, неефективне управління та вищі операційні витрати. Останнє спіткало "Уліс": витрати на електроенергію зросли вище прогнозів. У пікові місяці частка видатків на комунальні послуги перевищувала 20% обороту замість запланованих 7-12%. Керівна компанія взяла збитки на себе: її маржинальність замість планових 4% становила мінус 17% у зимові місяці. "Негативна маржа робить модель нестійкою і загрожує стабільності керівної компанії. Ми провели чесну розмову з інвесторами та вирішили тимчасово перерозподілити оборот на користь компанії. У підготовці до наступного року закладаємо енергонезалежність локації, купили батареї", – кажуть в "Улісі". Читайте також Коли лусне бульбашка Ще один ризик – обмежена ліквідність активу. За словами Хоми, наразі немає достатньої статистики, яка б дозволила оцінити, наскільки швидко та за якою ціною інвестор може продати номер у комплексі в разі потреби виходу з інвестиції. Показник дохідності впливає на вартість і капіталізацію об'єкта, каже Лупашко. "Де гарна дохідність – там проєкти продаються краще і зростають в ціні. І навпаки: інвестори застрягли в проєктах з дуже низькою дохідністю", – додає бізнесмен. В "Улісі" вихід з проєкту відбувається через передавання активу новому інвестору. Компанія супроводжує процес: розраховує ринкову ціну виходу на основі поточної дохідності об'єкта і послідовно пропонує актив спочатку поточним інвесторам спільноти, потім – претендентам з листа очікування. Комісія за організацію виходу становить 50% від приросту вартості активу відносно ціни входу інвестора. Порівняння з альтернативами Щоб визначити привабливість курортних обʼєктів, їх слід порівняти з доступними альтернативами. Гривневі ОВДП дають 14,5-16,8% річних, валютні – 3%. Облігації мають значно вищу ліквідність: інвестор може їх швидко продати, тоді як продаж номера чи котеджу в курортному комплексі може зайняти значно більше часу. Курортна нерухомість з прив'язкою до долара на цьому тлі цікава не стільки гарантованою дохідністю, скільки можливістю поєднати орендний дохід з потенційним зростанням вартості самого активу. За це інвестор бере на себе значно більше операційних ризиків: результат залежить від завантаження готелю, тарифів, витрат на його утримання та ефективності керівної компанії. Інша альтернатива – фонди нерухомості (REIT). За оцінкою "EY в Україні", їх декларована дохідність становить 8-10% річних у валюті. Такі інструменти мають вищу ліквідність і більш прогнозований грошовий потік, ніж окремий номер. Читайте також Купити хату в селі. Як містяни переїжджають жити на природу Хома називає дохідну нерухомість найменш ліквідним з розглянутих інструментів, бо швидкість та умови виходу з інвестиції часто невизначені. "Грошовий потік залежить від дати входу в проєкт, професійності готельного оператора, ринкової кон'юнктури та досягнення запланованих операційних показників", – каже він. Лупашко говорить, що вторинний ринок номерів існує. За його словами, зараз будується багато об'єктів, тому перепродають інвестиційні зобов'язання, а не права власності. Коли готелі введуть в експлуатацію, ринок стане ліквіднішим. "У мене в Ribas Invest працює менеджерка, яка продавала квартири. На моє запитання, що більш ліквідне, вона каже: плюс-мінус однаково", – переповідає бізнесмен. Вкладення в ОВДП Лупашко вважає невигідними через ризик девальвації та інфляції: нерухомість має не пряму, а опосередковану прив'язку до долара – після зростання курсу гривні зростають ціни на оренду квартир та номерів. Головна причина, чому його клієнти інвестують у готельні номери – капіталізація. "Життєвий досвід показує, що за пʼять-десять років вартість нерухомості тільки зростає. Через 50 років вона не зможе коштувати дешевше", – каже Лупашко. На запитання про перевагу вкладень у нерухомість порівняно з REIT-фондами Лупашко відповідає: емоційна складова. "Володіючи фізичним активом, ви можете його подарувати, передати в спадок, дати банку як заставу. Насамкінець, у номері або будинку можна самому відпочивати чи навіть переїхати жити, якщо щось трапилося", – резюмує він. Водночас він сам інвестує в один з REIT-фондів. https://epravda.com.ua/biznes/investiciji-v-kurortnu-neruhomist-realna-dohidnist-i-riziki-dlya-ukrajinciv-825046/https://epravda.com.ua/biznes/yak-veteran-z-luganshchini-vidnoviv-pasiku-ta-stvoriv-virobnictvo-vulikiv-825011/Економічна правда<p> Після втрати пасіки на окупованій Луганщині ветеран Дмитро Рясний не просто відновив сімейний бізнес на Дніпропетровщині, а змінив його модель, поєднавши виробництво меду та пінополіуретанових вуликів. </p>Бізнес2026-08-29T06:00:00+03:00 Починав з десяти подарованих батьком вуликів, за чотири роки збільшив пасіку до 120 бджолосімей, а після окупації Луганщини втратив майже все. Зараз родина ветерана знову розвиває пасіку, виробляє пінополіуретанові вулики, керує командою працівників і вже залучила понад десять грантів на відновлення бізнесу. ЕП розповідає, чому після другої спроби підприємець вирішив більше не покладатися лише на мед, як змінилася економіка пасіки і чому він не хоче, щоб продукцію купували лише через ветеранський статус. Від редакції. Малий бізнес – важлива частина нової економіки. Його представники не мають доступу до великих грошей, але прагнуть реалізуватися попри труднощі.ЕП поділяє цінності, якими керуються ветерани-підприємці: відповідальність, стійкість, бажання творити зміни. Тому редакція розповідає історії про людей, які перетворили свій бойовий досвід на справу, що допомагає іншим і зміцнює країну. Це історії про тих, хто продовжує служити Україні, тільки вже в бізнесі.Від фронту до пасіки Коли у 2017 році Дмитро Рясний повернувся зі служби в полку "Азов", то постало питання, чим займатися. До війни він працював у торгівлі, але після демобілізації вирішив повернутися до справи, яку знав з дитинства. Бджільництвом займалися його дідусь і батько, тож досвід роботи на пасіці для родини Рясних не новий. Початкові інвестиції були мінімальними. Батько подарував йому десять вуликів, ще кілька Дмитро з дружиною придбали самостійно. Так у 2018 році з'явилася невелика пасіка, яка згодом перетворилася на сімейний бізнес. "Батько сказав: спробуй, якщо сподобається – будеш розвивати далі", – згадує Дмитро. До початку великої війни господарство в Новоайдарському районі Луганської області налічувало близько 120 бджолосімей. Родина поступово вкладала зароблені кошти в розвиток: купувала обладнання, облаштовувала виробничі приміщення і почала залучати перші гранти для модернізації пасіки. Дмитро та Ганна Рясні У 2022 році розвиток бізнесу зупинився. Пасіка, обладнання та все майно залишилися на окупованій території, а сам Дмитро вдруге долучився до війська. "Фактично все, що ми будували кілька років, залишилося там", – каже він. Після повернення до цивільного життя наприкінці 2023 року родина вирішила відновлювати справу на Дніпропетровщині. Дмитро разом з дружиною Ганною придбали занедбану садибу в одному із сіл області. За його словами, перший рік пішов не на розвиток виробництва, а на облаштування території. Читайте також Полуниця після фронту: як ветеранський бізнес виріс у 56 разів "Коли ми купили садибу, дерева росли по всьому подвір'ю. Перший рік пішов лише на те, щоб усе розчистити і привести до ладу", – згадує підприємець. Подружжя спочатку відновило пасіку, а потім почало облаштовувати виробничі приміщення. На новому місці бізнес отримав друге життя не лише як виробник меду, а і як підприємство, що виготовляє обладнання для бджільництва. Ще одне виробництво Після переїзду на Дніпропетровщину Рясні зрозуміли, що відновлення пасіки недостатньо. До великої війни бізнес майже повністю залежав від медозбору. Хороший сезон означав стабільний дохід, поганий – втрати, які неможливо компенсувати. Цього разу родина вирішила змінити модель бізнесу. "Ми хотіли відійти від сезонності. Якщо є тільки мед, то ти залежиш від погоди. Хотілося мати ще один напрямок, який працює весь рік", – каже підприємець. Так поруч з пасікою з'явилося виробництво пінополіуретанових вуликів. Ідея народилася з власної потреби. Відновлюючи пасіку, родина зрозуміла, що доведеться купувати десятки нових вуликів. Вони були дорогі, тому Дмитро вирішив розібратися, як їх роблять. Перші вулики виготовляли для себе. Пінополіуретанові вулики "Династії Рясних" Через кілька сезонів підприємці запропонували вироби іншим бджолярам. "Не можна продавати те, чого не перевірив сам", – пояснює він. Зараз це окремий бізнес. У майстерні площею 116 кв. м виготовляють пінополіуретанові корпуси, які, за словами Дмитра, краще утримують тепло взимку, не перегріваються влітку і значно легші за дерев'яні аналоги (2,3 кг проти понад 8 кг у дерев'яних). Читайте також Людина-оркестр: як ветеран побудував виробництво енергетиків Виробництво працює весь рік. Приміщення утеплили і встановили систему опалення, адже без стабільної температури зробити якісний виріб неможливо. Паралельно родина розвиває пасіку. Зараз вона налічує 200 бджолосімей. Виробляють мед, крем-мед, квітковий пилок, мед з горіхами, подарункові набори. Мед виробництва "Династії Рясних" Ціни залежать від продукції та фасування: 100 г меду з горіхами коштують 150-175 грн залежно від наповнення, 250 г соняшникового меду – 80 грн, травневого – 110 грн. Це дозволяє працювати не лише з покупцями, які замовляють мед для щоденного споживання, а й з клієнтами, які шукають подарункову продукцію. За словами Дмитра, найбільше замовлень приносить TikTok. Короткі відео про життя пасіки та виробництво вуликів набирають десятки тисяч переглядів. Водночас чимало покупців знаходять родину зовсім іншим шляхом. "Нам досі пишуть люди, які купували мед ще в Сіверськодонецьку або Лисичанську. Після початку війни вони переїхали в інші області чи за кордон, знайшли нас у соцмережах і знову замовляють продукцію", – розповідає ветеран. Хто в команді Першим бізнес-партнером Дмитра Рясного стала його дружина Ганна. Вона долучилася до пасіки у 2018 році, коли родина лише починала розвивати господарство на Луганщині, і після релокації підтримала ідею відновлення бізнесу. "Команда – це моя дружина. Вона зі мною ще з тих часів, коли ми тільки починали. Потім ми все втратили, але вона знову підтримала цю ідею", – каже Дмитро. Подружжя Рясних на власній пасіці Після запуску виробництва пінополіуретанових вуликів Дмитро розширив штат. Зараз у команді п'ятеро найманих працівників, ще двох залучають навесні, коли пасіку готують до медозбору. Їх функції відрізняються: одні доглядають територію пасіки, інші готують рамки, натягують дріт, встановлюють вощину. У сприятливий рік одна бджолина сім'я може дати 60-65 кг меду, у невдалий рік урожайність скорочується до 25 кг. Ця непередбачуваність стала однією з причин, чому родина вирішила розвивати додатковий напрямок бізнесу. Виробництво пінополіуретанових вуликів дозволило забезпечити людей постійною роботою. "Раніше робота була переважно сезонною. Зараз, коли почали виготовляти вулики для себе і на продаж, люди працюють майже весь рік", – пояснює підприємець. Читайте також Поранення, гранти і джерки: історія ветеранського бренду Jerkon Більшість адміністративних процесів родина веде самостійно. Ганна відповідає за сторінки підприємства в соціальних мережах. Дмитро веде TikTok, який став головним каналом залучення нових клієнтів. Раніше підприємство навіть намагалося працювати з SMM-фахівцем, однак від співпраці відмовилося. "Мені потрібно було не просто вести соцмережі, а щоб вони продавали. Тому зараз дружина займається інстаграмом, а я веду TikTok", – пояснює підприємець. Через велику кількість грантів і роботу з найманими працівниками бухгалтерію довелося віддати на аутсорс. "У нас гранти, облік, наймані працівники – усе це потрібно правильно оформляти", – розповідає Дмитро. Нових людей він найматиме тоді, коли цього вимагатимуть попит і розширення виробництва. Економіка бізнесу За вісім років сімейний бізнес Дмитра Рясного двічі довелося будувати майже з нуля. Якщо спершу головним викликом був пошук клієнтів, то після релокації на Дніпропетровщину – пошук коштів на відновлення виробництва. Зараз підприємство поєднує два напрями, які потребують постійних інвестицій. "Ми постійно реінвестуємо. Я навіть не можу сказати, який у нас чистий прибуток. Купуємо обладнання, збільшуємо пасіку, ремонтуємо приміщення, розширюємо виробництво. Усе зароблене повертається в бізнес", – каже Дмитро. Ще до великої війни родина поступово збільшувала господарство за власні кошти. У перший сезон пасіка налічувала близько 30 бджолосімей. Тоді вдалося відкачати 600 кг меду. До 2022 року господарство виросло до 120 бджолосімей. Після втрати пасіки на Луганщині підприємцям довелося повторити цей шлях. Після релокації гранти стали одним з головних інструментів відновлення. Завдяки гранту "Жити назустріч" на 500 тис. грн родина облаштувала цех фасування меду, підготувала виробництво за вимогами НАССР та закупила обладнання. Автоматична фасувально-пакувальна машина на виробництві Рясних Наступним етапом стала участь у програмі "Рестарт" від IREX та EasyBusiness. Підприємство отримало 10 тис. дол., які спрямувало на модернізацію виробництва. Ще 2,5 тис. дол. надав Helvetas. Ці кошти також використали для розвитку виробництва та закупівлі обладнання. За словами Дмитра, сума не покрила всі витрати, але дозволила швидше реалізувати заплановані проєкти. Перший грант на 1 тис. дол. від Ради жінок-фермерок, отриманий до великої війни, родина витратила на професійну медогонку. Проєкт Remarket за підтримки Caritas дозволив облаштувати системи опалення, вентиляції та резервного живлення. Це було важливо, адже без опалення виробляти вулики взимку не вийшло б. Читайте також Протезування на батареях. Як ветеранський бізнес будує ринок резервного живлення Найбільшу підтримку, 1,5 млн грн, бізнес отримав у 2026 році від Українського ветеранського фонду за програмою "Варто: чотири роки підтримки". Проєкт передбачає розширення пасіки, виготовлення вуликів, купівлю автоматичної лінії для первинної переробки меду, запуск виробництва монофлорного меду та створення двох робочих місць для ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Ганна Рясна з продукцією від "Династії Рясних" Одним з найдорожчих напрямів залишається виробництво вуликів. Наразі підприємство використовує шість виробничих форм, однак планує збільшити їх кількість. Утім, зростання вартості сировини ускладнює масштабування. За словами Дмитра, більшість компонентів для виготовлення пінополіуретану імпортують, тому їх ціна залежить від валютного курсу. Лише за останній час окремі компоненти подорожчали приблизно на 25 грн за кілограм, через що підприємство працює переважно за попередніми замовленнями. Читайте також "Не хочу бути спонсором їхнього свята": як ветеран побудував бізнес крафтових соусів без супермаркетів Якщо кілька років тому різниця між дерев'яними та пінополіуретановими конструкціями була незначною, то зараз комплект підприємства коштує 2,8 тис. грн, а дерев'яний аналог – 2,3 тис. грн. Проте попит на сучасні вулики зростає. Попри залучення грантів, Дмитро прагне спиратися на власні сили. "Грант – це не бізнес. Це можливість швидше реалізувати заплановане. Якби грантів не було, ми б усе одно розвивалися, але значно повільніше", – пояснює Дмитро. Ринок після війни Хоча пасіку вдалося відновити, Дмитро каже, що працювати на ринку стало значно складніше, ніж до 2022 року. Війна змінила не лише географію українського бджільництва, а й правила ведення бізнесу. Частина найбільших пасік країни залишилася на тимчасово окупованих територіях або в зоні боїв. Багато пасічників були змушені евакуюватися, скоротити виробництво або закритися. Водночас релокація бізнесів дала поштовх появі нових виробників у центральних та західних регіонах, тож конкуренція посилилася. За словами Дмитра, кілька років тому виробників пінополіуретанових вуликів можна було порахувати на пальцях однієї руки. Зараз їх більше, тому конкурувати доводиться не лише якістю, а й швидкістю виконання замовлень, сервісом та присутністю в соцмережах. Родина майже не витрачається на класичну рекламу. "Найкраща реклама – коли людина спробувала продукт і радить його іншим. Ми це бачимо", – говорить підприємець. Утім, викликом для підприємства залишається не лише конкуренція. За словами Дмитра, українці споживають мед переважно восени та взимку, тому родина виробляє крем-мед, подарункові набори та мед з горіхами. Такі продукти дозволяють продавати мед протягом усього року, а не лише в періоди застуд. Конкурувати якістю Наступний крок – масштабування. Підприємство планує збільшити кількість виробничих форм для виготовлення вуликів з шести до 18-ти, що дозволить скоротити терміни виконання замовлень. Утім, обсяги – не головне. "Хочеться побудувати систему, яка працюватиме незалежно від обставин. Усе можна втратити за день, тож головне – стійкість бізнесу", – переконаний Дмитро. Підприємець не хоче, щоб покупці обирали його продукцію лише тому, що це ветеранський бізнес. "Людина має купувати наш продукт не тому, що ми ветерани, а тому, що він якісний. Якщо товар хороший, клієнт звернеться ще раз. Якщо ні – не допоможуть ні гранти, ні будь-які статуси", – стверджує він. За його словами, саме це є головним принципом "Династії Рясних": конкурувати не історією підприємства чи статусом його засновника, а якістю продукції. https://epravda.com.ua/biznes/yak-veteran-z-luganshchini-vidnoviv-pasiku-ta-stvoriv-virobnictvo-vulikiv-825011/https://epravda.com.ua/biznes/maybutnye-ukrajini-stvoryuyetsya-sogodni-activitis-pro-partnerstvo-z-united24-ta-rol-biznesu-pid-chas-viyni-825002/Економічна правдаБізнес2026-08-28T13:00:00+03:00На фото: Костянтин Жуковський, засновник та акціонер фінтех-інфрастуктури Activitis 21 серпня у Києві відбувся 3-й саміт UNITED24 MODE, присвячений четвертій річниці державної фандрейзингової платформи UNITED24. Activitis, яка підтримує платформу з 2023 року, долучилася до саміту як багаторічний партнер, а власник та акціонер компанії Костянтин Жуковський став спікером панелі "Антарктична мрія". Саміт відкрив Президент України Володимир Зеленський. Подія об'єднала донорів, партнерів, амбасадорів та друзів України з різних країн. За понад чотири роки UNITED24 залучила майже $4 млрд на підтримку країни та стала платформою, яка об'єднує державу, міжнародних партнерів, бізнес і людей з усього світу. Activitis долучилася до підтримки UNITED24 у 2023 році — однією з перших серед українського бізнесу. Відтоді партнерство стало для компанії значно більшим, ніж підтримка окремих ініціатив. Його основою стали спільні цінності, довіра та розуміння того, що в умовах війни бізнес має не лише продовжувати працювати, а й використовувати власну експертизу та ресурси там, де вони можуть бути найбільш корисними. "Для нас вибір UNITED24 був абсолютно свідомим рішенням у 2023 році. Ми зрозуміли, що щось вміємо робити добре. І якщо нашої експертизи та допомоги достатньо для того, щоб підтримувати людей, які об'єднують державу, міжнародних партнерів, бізнес і людей з усього світу, якщо ми можемо бути корисними для цієї команди — ми маємо бути корисними. Я щиро вважаю, що це рішення було абсолютно правильним", — зазначив Костянтин Жуковський, власник та акціонер Activitis. Однією з особливих історій цього партнерства стала "Антарктична мрія" Валерії "Нави" Суботіної та Марії "Герди" Чех — захисниць Маріуполя, які пройшли "Азовсталь" і близько року провели в російському полоні. Ще під час оборони "Азовсталі" Нава написала українським полярникам про свою мрію побачити Антарктиду. Згодом, уже в полоні, ця думка допомагала їй триматися та уявляти життя після звільнення. Коли мрія стала реальною, Нава запросила розділити подорож свою посестру Герду. Разом із UNITED24 та амбасадором платформи Скоттом Келлі Activitis підтримала їхню антарктичну експедицію. Ця історія — про значно більше, ніж подорож. Про сміливість після надскладного досвіду знову будувати плани й дозволяти собі мріяти. Водночас Нава та Герда стали українським голосом у світі, отримавши можливість говорити з міжнародною аудиторією про свій досвід і силу українців. Саме цій історії була присвячена панель "Антарктична мрія" на UNITED24 MODE. До розмови долучилися Валерія "Нава" Суботіна, Марія "Герда" Чех та Костянтин Жуковський. Модерувала панель Олена Ковальська, заступниця Керівника Офісу Президента України. Для Activitis ця історія безпосередньо перегукується з тим, як компанія бачить роль бізнесу в Україні сьогодні. На п'ятому році повномасштабної війни працюючий бізнес — це значно більше, ніж економічна активність. Це робочі місця, інвестиції, збережені команди, нові проєкти та спроможність людей продовжувати будувати своє життя в Україні. "Вже 13 років ми створюємо можливості для бізнесу. Бізнес створює можливості для людей, а люди отримують впевненість у своєму майбутньому. І я вважаю, що це найвища оцінка нашої діяльності", — наголосив Костянтин Жуковський. Сьогодні ця теза набуває ширшого значення. Для Activitis відновлення України — це не процес, початок якого можна відкласти до завершення війни. Його фундамент формується зараз: у здатності компаній працювати та інвестувати, підприємців розвивати власну справу, а людей — пов'язувати свої плани з Україною. "Відновлення України має відбуватися сьогодні і зараз. Відновлення починається з повернення людям впевненості в майбутньому. Тільки тоді, коли люди зрозуміють і відчують, що можуть планувати своє майбутнє в Україні сьогодні, почнеться справжнє відновлення", — зазначив Костянтин Жуковський."Я вам дуже дякую за це не тільки від себе, а й від United24, від Офісу Президента, який є засновником і співпрацює з United24. Ми щиро вдячні. Без вас не було б не тільки подорожі дівчат в Антарктиду, але й, я впевнена, ще багатьох добрих справ. Дякую вам.", — подякувала Олена Ковальська, заступниця Керівника Офісу Президента України. Партнерство Activitis та UNITED24 продовжує цю логіку на іншому рівні — об'єднуючи компетенції, ресурси й людей навколо важливих для країни ініціатив. Адже майбутнє України не починається після. Воно створюється вже сьогодні — рішеннями бізнесу, силою партнерств і людьми, які продовжують будувати, планувати та мріяти тут. https://epravda.com.ua/biznes/maybutnye-ukrajini-stvoryuyetsya-sogodni-activitis-pro-partnerstvo-z-united24-ta-rol-biznesu-pid-chas-viyni-825002/https://epravda.com.ua/biznes/lehlych-winery-noviy-turistichniy-magnit-vinorobstva-na-kijivshchini-825013/Економічна правдаБізнес2026-08-28T06:00:00+03:00 Осередки трипільської культури, давньоруське городище та споруджена за малюнком Шевченка дерев'яна каплиця у Витачеві, краєвид на затоплену церкву в Гусинцях, "лани широкополі, і Дніпро, і кручі". Останнім часом Обухівський напрямок на південь від Києва переживає справжній туристичний бум. Віднедавна на традиційних маршрутах почали з'являтися виноробні: Biologist у Лісниках, Vino Demidi в Дибинцях, виноробні в Стайках та Кагарлику. Кожна має свій авторський стиль та історію, але всіх об'єднує одне: поступово вони перетворюють Київщину на новий виноробний регіон. На початку літа відчинила двері для цінителів нова виноробня в Ржищеві. Вона виникла ніби нізвідки, а зараз має щільний розклад візитів та по кілька екскурсій на вихідних. Насправді цьому передувало декілька років роботи: від пошуку ділянки та висадки перших лоз до купівлі обладнання. Родинний бізнес, втративши господарство на Луганщині, почав спочатку на новій землі, і йому вдалося. Оренда землі кількома кліками "Добрий день. Я – Елліна Юрченко, власниця сімейної виноробні "Леглич Вайнері". Це наш виноградник", – вітається темноволоса дівчина у вишиваній сукні. У Ржищеві підприємство має два майданчики: переробний цех – у самому місті, а виноградник – на околиці, з височини він здається майже безкраїм. Ще серпень, але пагорби вже виблискують золотом. Тріпотить на вітрі яскраво-зелене листя молодих виноградних лоз. У свіжозораній гарячій землі в'язнуть ноги. Загальна площа ділянки господарства - 9 гектарів, на 7 га росте виноград Докторка філософії в галузі права, експертка з євроінтеграції та аграрної політики Елліна Юрченко долучилася до виноробства лише три роки тому, коли родинний бізнес релокувався під Київ з окупованої РФ території. "Ми – сім'я з Луганщини, майже 30 років займалися традиційним сільським господарством, рослинництвом, вирощували соняшник, пшеницю, традиційні культури. Обробляли 1 700 гектарів, інвестували в техніку. У 2021 році, коли відкрився ринок землі, я переконала батьків, що треба купувати землю. Ми, напевно, були в Україні першими, хто посвідчував ці угоди, консультували нотаріуса, як це правильно робити", – розповідає дівчина. На момент початку великої війни Елліна вже давно мешкала в столиці. Батьки були у подорожі, тож у рідне Сватове більше не повернулися. Сватівський район розташований поруч з Харківською областю, саме там проходила лінія бойового зіткнення. Господарство Юрченків знищене, земля замінована, житло кілька разів грабували мародери. Землі під Ржищевом власниця Lehlych Winery називає скарбом Фото надане виноробнею Восени 2023-го вони почали шукати землю в Київській області і зрозуміли, що можливості займатися рослинництвом на новому місці немає – більшість площ уже зайняті. Відшукали невелику ділянку під Ржищевом – це була цілина, заросла дикими травами. Взяли її в оренду через земельні торги та почали обробляти. Читайте також Не всі покупці злякалися. Як ринок землі оговтується від великої війни "У публічній кадастровій карті ми знайшли, що це землі під садівництво в комунальній власності, конкурс на них оголошує місцева влада. Купити таку землю неможливо, а орендувати під садівництво чи виноградарство можна не на сім років, а мінімум на 25 – це передбачено земельною реформою. Це дозволяє інвестувати, вкладати в землю, наприклад, закласти виноградник", – пояснює науковиця. За її словами, земельна реформа запровадила механізм прозорих аукціонів, завдяки якому отримати право оренди можна кількома кліками з будь-якої точки світу. Натомість отримання ліцензії на виробництво вина – значно складніша процедура. Відмовилися від соняшнику заради винограду Юристка зауважує, що розраховувати на державу важко і в інших питаннях. Доступні програми підтримки не завжди відповідають реальним запитам бізнесу і часто орієнтовані на формальні показники. У виноробстві це можуть бути вимоги щодо працевлаштування чи сортів винограду. Є проблеми із співфінансуванням: поки бізнес пройде всі етапи отримання гранту, він уже може самостійно реалізувати проєкт. Що стосується потреб релокованого бізнесу, допомога також часто приходить з великим запізненням: з початку великої війни минуло понад чотири роки, а пропозиції для переселенців досі на стадії обговорення. "Нас постійно запрошують на зустрічі: а давайте ми щось зробимо? Я відповідаю: у нас уже 26-й рік, літо, ми вже самі зробили. Ви думаєте, як підтримати релокований бізнес? Пропонуйте те, що справді потрібно. ВПО-бізнес звик розраховувати на власний досвід. Його сила в тому, що це часто люди з підприємницьким мисленням і здатні почати знову, куди б вони не приїхали, не тільки в Україні, а й за кордоном", – говорить Юрченко. Зараз "Леглич Вайнері" має 7 гектарів виноградників, висаджених упродовж двох років. Це найбільші площі під виноградом у Київській області. На землях Lehlych Winery висаджені українські лози та 8 тисяч італійських саджанців За словами власниці, одним з аргументів на користь винограду, порівняно з традиційними сільськогосподарськими культурами, стала суттєва різниця між собівартістю та кінцевою ціною реалізації продукту. "Вирощувати соняшник на 9 га нераціонально. Виноградарство – це довга інвестиція, але більша маржинальність", – зазначає Елліна. Інститут у Франції зробив для них аналіз ґрунтів, надав висновок про склад та перелік рекомендованих сортів. Супутниковий моніторинг погоди показав, що критичні для винограду морози в цій місцевості можуть траплятися приблизно раз на десятиліття. Ділянка має східний схил, що означає багато сонця в першу половину дня, а також достатній запас вологи, бо біля підніжжя виноградника протікає річка Леглич, на честь якої названа виноробня. Над назвою бренду "Леглич Вайнері" засновники думали кілька років. "Можливо, не дуже просто для запам'ятовування, але це прив'язка до теруару, до місцевості, де створюється наше вино", – пояснює Елліна. Виноробня названа на честь річки, що тече вздовж виноградника На жаль, науковий підхід не врятував виноробів-новачків від втрат. Спочатку вони зацікавилися саджанцями з українських розплідників, проте дістати потрібний посадковий матеріал було проблемою. Виноробство в Україні розвивається і за провідними сортами стоїть черга на кілька років. Те, що вдалося придбати, приживалося погано, а вцілілі рослини пошкодив весняний мороз. Лози гинуть, але вино отримує золото "Закладка виноградника припала на роки, коли були морози. Особливо небезпечні вони в кінці квітня, тому що в квітні з'являються перші бруньки, минулого року вже навіть листя з'явилося. Ми планували пасинкувати кущі, але був дуже сильний мороз. Передавали нуль, а насправді було -8 градусів. Цитронний магарача, тельті-курук, одеський чорний, майже все вимерзло", – згадує дівчина. Попри негаразди з погодою та юний вік лоз, минулого сезону зібрали трохи врожаю сортів юпітер, одеський мускат, аліготе та приготували розе, яке назвали "Рожевий обрій". Також отримали 100 літрів одеського чорного. Щоб розпочати повноцінне виробництво, докупили виноград у Бессарабії, а вже за пів року отримали перші нагороди. "У квітні нам порадили йти на конкурс Wine&Spirits. Червоні вина ще треба було витримувати, тому ми брали участь з білими. Наше шардоне отримало золото – перше місце серед українських білих вин, совіньйон блан мав срібло", – ділиться Юрченко. Совіньйон блан Lehlych Winery отримало золото всеукраїнського конкурсу Wine&Spirits Цьогоріч винороби завершили експеримент з українськими саджанцями і звернулися до італійського розплідника Rauscedo. Придбали відомі класичні сорти каберне, мерло та совіньйон блан і навесні висадили в ржищівську землю 8 тисяч рослин. Планували в кінці квітня, але знову було холодно, дув сильний вітер. "Такі аномальні кліматичні умови спостерігаються вже другий рік, а кажуть, що погода має цикли по три роки. Тому ми підготувалися: купили дим-машину і в квітні дві ночі їздили, окурювали димом виноградник, додатково палили дрова", – розповідає власниця "Леглич Вайнері". Читайте також Сухе кріплене. Через спеку в Європі виробництво вина зменшиться, але підвищиться його міцність Для налагодження процесів виноробня користується допомогою консультантів, зокрема над створенням вина працює відомий енолог. Проте Юрченко не виключає, що й сама здобуде фахову освіту: цього року вони з чоловіком вступатимуть на спеціальність "Технології продуктів бродіння і виноробства". "Я маю дві вищі освіти і тільки минулого року захистила останній диплом. Напевно, ще не встигла відпочити, щоб починати навчання знову, і зараз надто велике навантаження. Проте ще зі студентських років пам'ятаю цитату з журналу, що зараз епоха мультизадачних людей. Таким був Леонардо да Вінчі – у нього було багато професій. Мені це сподобалося і я по життю так іду: на "Економічній правді" навіть є мої колонки як юриста, я писала про земельну реформу", – пояснює дівчина. Цьогоріч Lehlych Winery вперше взяла участь у винному фестивалі Фото надане виноробнею За її словами, вирощування винограду не надто відрізняється від вирощування інших культур. Головне – усе робити за технологією: не садити надто щільно, обробляти міжряддя, за потреби застосовувати добрива та засоби захисту рослин, але не в останні тижні дозрівання ягід. У виноробстві сватівчани дотримуються того ж принципу: керуватися правилами та настановами консультантів, не експериментувати, не сподіватися на диво. Триматися допомагають туристи "Коли в людини немає хисту готувати, вона відкриває рецепти в New York Times і розуміє, що вийде фантастична страва. Ми з батьком підтримуємо ідею, що треба читати книжки і рухатися за інструкцією", – говорить Юрченко. Підприємство практикує контроль на всіх етапах виробництва вина. Виноград на Одещині збирають під наглядом, привозять у Ржищів у рефрижераторі й одразу відвантажують в холодильну камеру. Зранку давлять ягоди, сік відправляють в сталеві вініфікатори із сорочкою охолодження, яка захищає від перегрівання. Під час бродіння моніторять стан вина, беруть на аналіз проби. Читайте також Виноробня Biologist: як під Києвом вирощують Тельті Курук та створюють прадавні вина "Треба розуміти, яка кислотність, цукристість, спирт, коли додавати дріжджі. Також на виробництві має бути стерильність. У нас запас стерилізованої води на тисячу літрів, ми постійно все миємо з професійними засобами, які використовуються навіть у хірургії. Ємності потрібно вимивати ідеально – кожен шов усередині, щоб не лишилося патогенної мікрофлори", – зазначає підприємиця. Виробничий цех "Леглич Вайнері" розташований на території старої автобази. Цю локацію теж знайшли випадково. Звільнили ділянку від чагарників, одну за одною ремонтують будівлі, які збереглися з 1960-х років. Коли господарі знайшли ділянку під виноробню, вона нагадувала місто Прип’ять Фото надане виноробнею У розбудову вкладають власні кошти та отримані гранти: 7 тис. євро надала Міжнародна організація з міграції, їх витратили на обладнання для обробки землі, 100 тис. грн від благодійного фонду "МХП-Громаді" витратили на устаткування для фільтрації води. За кошти грантів від Mercy Corps вдалося придбати генератор та частково оплатити сільгосптехніку, трактор, ємності для зберігання соку, сушарки для виготовлення родзинок. Залишається питання енергоефективності, тому підприємство шукає донорське фінансування для встановлення сонячних панелей. Повсякденні ж витрати підприємиця компенсує завдяки несподівано жвавому туризму, якому дивуються й самі винороби. Будівля, де зараз розміщений виноробний цех, у 2023 році Фото надане виноробнею "Нам ще далеко до досконалості, але тут дуже дорога оренда землі, багато операційних витрат щомісяця, тому ми махнули рукою на сумніви і вирішили спробувати цей напрямок. Два місяці тому почали збирати групи туристів і це допомагає триматися. Усе, що заробляємо, зокрема в інших сферах, інвестуємо далі", – розповідає Юрченко. Зараз на виноробні ремонтують льох, який дістався в спадок від автобази, та облаштовують локацію в саду, а восени понад дорогою відкриють "торговий дім" із залом для дегустацій. Поки ж гостей пригощають вином прямо в цеху, поруч з обладнанням. З минулорічного релізу, серед інших, можна спробувати елегантний совіньйон блан з тонким ароматом голден делішес, піно нуар з багатим букетом ягід, стиглих фруктів та спецій, характерний оранж "Трипільське сонце" – купаж совіньйону блан та шардоне. Поки триває ремонт дегустаційної зали, гостей приймають прямо в цеху "Смак цього вина подобається багатьом: у ньому відчуваються нотки горіхів і сухофруктів, тож його швидко розбирають. Інше вино – "Рожевий обрій" – смакувало ніби суниця з вершками, воно вже давно закінчилося, тож цього року зробимо його трішки більше. Особливо мені подобаються наші червоні: маємо піно нуар, витриманий у сталевих ємностях, піно нуар та мерло, витримані в дубових бочках. Ці в дубі – прямо неймовірні, з роками вони ставатимуть тільки кращими", – тішиться дівчина. Вино – мистецтво, яке має приносити гроші У планах виноробні на новий урожай – більш потужний, витриманий оранж, сухе тихе розе та петнати зі свого юпітера, вина з цитронного магарача, мускату оттонель та інших сортів, які знову купуватимуть на Бессарабії. "Сподіваємося, усе вдасться, тому що є питання з безпековою ситуацією на Одещині. Друге питання – з виноградом, попит на нього великий. Виноробень відкрилося багато, а свій виноград ще росте. З іншого боку, є господарства, які вирощують виноград, але не можуть його продати, і він пропадає. Немає комунікації між виноградарями і виробниками вина", – зазначає Юрченко. Читайте також Виноробня Vino Demidi: як підприємець з Київщини перетворює село на винний курорт У 2026-му "Леглич Вайнері" розлила близько 8 тис. пляшок вина минулого сезону, з винограду цього року розраховують отримати до 40 тис. пляшок – потужності дозволяють. "Трипільське сонце" виготовлене за технологією бурштинових вин з витримкою на м’яззі Вино реалізують у роздріб онлайн чи на дегустаціях, із збільшенням обсягів будуть виходити в мережі. Паралельно підтримують туризм. Тут сватівчани влучили одразу в два тренди, що набирають популярності у світі: нанотуризм, коли мандрівник за день може відвідати нову локацію, отримати враження і ввечері повернутися додому, та винний туризм, який зростає на тлі зменшення споживання вина: людям більше не цікаво пити вдома, вони хочуть усе бачити на власні очі. Аудиторію залучають через соцмережі: від першого допису минуло лише п'ять місяців, а зараз "Леглич Вайнері" має в Threads охоплення понад шістсот тисяч і майже вирвалася на перше місце за кількістю підписників серед українських виноробень. "У мене є інший бізнес – Центр аналізу політики "Зміст". Коли я веду комунікацію самостійно, це вдається краще, адже я хочу, щоб про нас дізналися, щоб до нас приїхали, купили вино. Я маю бути цікавою, але й зважати на відмінності соцмереж. У Threads більше хочуть бачити красиві фотографії, в Instagram – процес виробництва вина", – пояснює Юрченко. У соцмережах підписників приваблюють красивими фото з виноградника Креативні ідеї для просування бізнесу дівчина розробляє в тандемі з чоловіком. У пригоді стають освіта і досвід з інших сфер. У роботі застосовують клієнтоорієнтований підхід: на винограднику можна влаштувати рандеву, пікнік чи весілля. У цеху святкують дні народження, проводять тимбілдинги чи корпоративи. До співпраці залучають місцеві готелі та кейтеринг. Читайте також Миколаївські винороби з бетонними яйцями. Як змінилися герої ЕП за вісім років Наступного року в обійсті хочуть проводити концерти та фестивалі, також розглядають варіанти облаштування готельних номерів чи будівництва на винограднику, адже готелів у місті не вистачає. "Мій чоловік – бренд-менеджер, маркетолог, і я творча людина, тому в нас синергія, щось обговорюємо, креативимо: що далі, чим ми можемо відрізнятися. Ми самі розробили дизайн етикеток для вина, вони відображають моменти, які хочеться повторити. Наприклад, совіньйон блан – це серпневий безтурботний день, як зараз, це стиглі літні фрукти. Це відчуття, які хочеться запам'ятати: берег річки, польові трави, келих вина", – ділиться власниця "Леглич Вайнері". Елліна Юрченко не тільки керує процесом виноробства, а й долучається до проведення дегустацій Вона говорить, що поки на локаціях тривають роботи, у родині виноробню жартома називають "мінімально працюючою моделлю": тут уже є фантастичний краєвид на виноград, виробничий цех, де охочі можуть познайомитися з технологією, та власне вино. Проте було важливо почати саме зараз, адже кількість виноробень в Україні щороку зростає. Водночас Юрченко вірить, що вино не можна сприймати лише як хобі чи справу для душі: це харчовий продукт, який має бути якісним і безпечним, але водночас це бізнес, здатний приносити дохід. Виноробство для Юрченко – не лише бізнес, а й простір для творчості "Це також і дуже особливий, красивий продукт, справжнє мистецтво. Кожне наше вино – як дитина. Воно витончене, воно ідеально зроблене, досконале з усіх сторін: і те, що в пляшці, і те, що на пляшці, тому відповідна ціна. Я б могла вирощувати пшеницю чи соняшник, але це було б менш цікаво. Так, більше грошей та швидше, але немає творчості. Я люблю заробляти гроші, але красиво", – зізнається Елліна Юрченко. https://epravda.com.ua/biznes/lehlych-winery-noviy-turistichniy-magnit-vinorobstva-na-kijivshchini-825013/