Економічна правда

Архітектура відбудови: чому Україні потрібна не лише швидкість, а й система

Економічна правда — 2026-09-07T14:20:00+03:00

Думка експерта2026-09-07T14:20:00+03:00 Коаліція RISE Ukraine підготувала Тіньовий звіт "Архітектура відбудови України", щоб дати незалежну оцінку громадянського суспільства тому, як система відбудови працює на практиці. Ми дивилися не лише на масштаб потреб, фінансування чи окремі проєкти, а на всю систему ухвалення рішень: хто і як визначає пріоритети, готує проєкти, фінансує та реалізує їх, які дані доступні, як працює контроль і як до відбудови залучені громади та громадянське суспільство. Про відбудову почали говорити з перших днів повномасштабної війни, тож обговорення того, як і що має відбуватися, триває саме з того часу. Фактично з 2022 року Україна вже зробила значний крок до створення цілісної системи відбудови — хоча війна триває, а відбудова не встигає за руйнуваннями. Читайте також Велика відбудова під ризиком Сьогоднішня система представлена численними інституціями, цифровими рішеннями — як старими, так і новими, як-от DREAM, — та змінами у фінансуванні й плануванні в межах реформи управління публічними інвестиціями. Тобто відправна точка звіту не в тому, що "нічого не працює". Навпаки: основи вже є, але наявні елементи ще не працюють як єдина узгоджена система. Головний виклик — фрагментація Відбудова досі стикається з розмитими або перехресними мандатами, нерівномірною спроможністю інституцій, недостатньою координацією між національним і місцевим рівнями, неповними даними та донорським фінансуванням, яке не завжди синхронізоване з українськими процесами планування й бюджетним циклом. У результаті є ризик, що Україна матиме сучасні правила та цифрові системи, але реалізація на місцях залишатиметься повільною, нерівномірною і недостатньо підзвітною. На жаль, оновлення уряду не сприяло переходу до цілісності. Досі незрозуміло, як роз'єднане Мінрозвитку — тобто два міністерства — координуватиме питання відбудови. Саме тому звіт багато уваги приділяє врядуванню. Якість відбудови залежить від усього ланцюга рішень: від стратегічних пріоритетів і відбору проєктів до фінансування, закупівель, реалізації, розкриття інформації, моніторингу та підзвітності. Якщо слабкою є хоча б одна ланка, страждає весь процес. А на тлі браку фінансування надзвичайно важливо вміти пріоритизувати — і досвід останніх років показує, що з цим поки складно. Агентство відновлення: найбільший замовник країни Важливою інституцією у відбудові стало Агентство відновлення разом із його регіональними службами. Фактично це найбільша будівельна компанія країни, точніше — найбільший замовник. Агентство відбудовує зруйновані об'єкти, будує мости та дороги, а також відповідає за спорудження фізичного захисту на енергооб'єктах, хоча початково ініціатори змін бачили його роль дещо інакше. При цьому Агентство має обмежений вплив на регіональні служби, які існують як відокремлені юридичні особи. Тому їх варто було б об'єднати в єдину юридичну особу — як свого часу зробили з Державною податковою службою. Громади: нові вимоги без нових ресурсів При оцінці відбудови важливо розуміти ситуацію в громадах, оскільки саме вони є центральними учасниками процесу. Водночас вони подекуди отримують нові вимоги до планування та фінансування без достатньої кількості людей, технічної підтримки, методичних рекомендацій чи своєчасного зворотного зв'язку. Зокрема, це стосується й реформи публічних інвестицій, про яку громади з різних причин дізналися вже в гарячій фазі впровадження. Часом громади не можуть визначити ані цілей свого розвитку, ані пріоритетів інвестицій. Хоча годі дивуватися: цього бракує і на центральному рівні. Чого варті лише близько 20 пріоритетів публічних інвестицій, визначених для національного рівня. Читайте також Скільки коштує квадратний метр відбудови Тут, звісно, є об'єктивна складність: відбудова потребує комплексного підходу, а отже, координації між різними інституціями. Щоб люди жили в громаді, потрібне житло, освітні заклади для дітей, доступ до первинної медичної допомоги — і можливість працювати. Людський капітал Ще один системний виклик — люди. Ми часто говоримо про пошкоджені будівлі, дороги, мости, енергетичну інфраструктуру чи житло та про фінансування, потрібне для їх відбудови. Але проєкти планують і реалізують люди: інженери, архітектори, фахівці із закупівель, проєктні менеджери, муніципальні службовці, підрядники, технічний нагляд, громадські монітори й державні службовці. Читайте також Чи буде для кого будувати? Проєкт може бути обґрунтованим і навіть профінансованим, але все одно затриматися або не дати очікуваного результату — якщо немає кому його якісно підготувати, реалізувати, проконтролювати, а потім утримувати відновлену інфраструктуру. Прозорість — це не лише закупівлі Прозорість надзвичайно важлива для ефективної відбудови. І тут ідеться не лише про публічні закупівлі та Spending. Для повноцінного громадського контролю, який здійснює низка членів Коаліції RISE Ukraine, потрібна інформація про фактичну реалізацію проєкту: виділене фінансування, акти виконаних робіт, фізичний прогрес, зміни вартості, затримки, додаткові угоди, завершення робіт і досягнуті результати. Ми очікуємо на появу відповідного функціоналу на порталі DREAM — адже це питання не лише контролю, а й довіри та ефективного використання коштів. Досвід також свідчить, що відкриті дані допомагають громадам аналізувати практику успішніших сусідів і запозичувати кращі рішення. "Відбудувати краще, ніж було" має стати робочою рамкою У звіті ми окремо наголошуємо, що цей принцип має нарешті перестати бути гаслом. Він не може означати просто нове будівництво замість зруйнованого. Ідеться про кращі довгострокові результати: енергоефективність, доступність, кліматичну стійкість, екологічну сталість, вартість життєвого циклу, соціальну інклюзію та якість послуг. Для цього потрібні критерії, орієнтири, методичні рекомендації, індикатори моніторингу та інтеграція принципу в управління публічними інвестиціями, закупівлі, проєктування, технічну документацію і фінансові рішення. Це потребуватиме часу — на зміну не лише регулювань, а й мислення залучених людей. Замість висновку Українська відбудова — це не лише про відновлення зруйнованого. Це про створення системи, здатної забезпечити відбудову прозоро, інклюзивно, сталo і відповідно до вимог європейської інтеграції. Частину зруйнованих об'єктів узагалі не варто відбудовувати — натомість потрібно збудувати нове за новими принципами. Тіньовий звіт RISE Ukraine показує: головне завдання — поєднати наявні елементи архітектури відбудови в цілісну систему, у якій рішення ґрунтуються на аналізі даних.

Ліцензія є, довіри немає: як Україна перевіряє власників казино

Економічна правда — 2026-09-07T09:20:00+03:00

Казино здатне змінювати історію грошей за кілька операцій. На вході – поповнення ігрового рахунку. Далі – ставки, виграші та програші. На виході – повернення залишку або виплата виграшу, яка в банківській виписці має легальне пояснення. Для звичайного гравця це стандартний рух коштів. Для кримінального бізнесу – потенційний спосіб надати брудним грошам правдоподібну біографію. Саме тому міжнародні організації відносять азартні ігри до секторів з підвищеним ризиком відмивання доходів. Міжнародна група протидії відмиванню брудних грошей (FATF) звертала увагу на великі фінансові потоки у сфері азартних ігор, різноманіття способів оплати, складні структури власності та можливість використовувати рахунки гравців для приховування походження коштів. Онлайн-казино пришвидшили цей рух. Тепер не потрібно заходити до грального закладу з валізою готівки. Гроші можна переказати дистанційно, розподілити між рахунками, провести через ігрові сесії і вивести за кілька хвилин. У потоці з тисяч ставок підозріла операція набуває вигляду стандартної поведінки клієнта. Походження таких коштів може бути різним: шахрайські колцентри, нелегальні казино, корупція, торгівля наркотиками, ухилення від сплати податків. Для використання платформи потрібна участь недоброчесного оператора, платіжного посередника або працівника фінансової установи. Достатньо також слабкої системи контролю, яка ставить запитання лише після проходження грошей. Саме в цьому полягає особливість грального бізнесу. Він одночасно продає розвагу і працює як великий фінансовий механізм. Через його рахунки проходять кошти гравців, виплати виграшів, рекламні бюджети, платежі партнерам і доходи власників. За кожною вивіскою стоять бенефіціари, керівники, бухгалтери, банкіри та платіжні компанії, рішення яких визначають, наскільки прозорим буде потік. Україна легалізувала азартні ігри у 2020 році, розраховуючи вивести ринок з тіні, встановити державний контроль і спрямувати податки та ліцензійні платежі до бюджету. Легальний статус став першим кроком. Білий ринок створюють прозоре походження капіталу, зрозуміла структура власності, постійний фінмоніторинг і задекларована здатність держави усувати людей, яким не можна довіряти. Репутація є частиною фінансової безпеки. Вона показує, як людина заробила гроші, з ким веде бізнес, чи приховувала власність, чи подавала правдиві дані, чи використовувала номінальних власників і як поводилася під час перевірки. Ліцензія на азартні ігри дає доступ до великих грошей і водночас створює державний знак довіри. Цей знак має належати людям, чия доброчесність підтверджується їхньою реальною поведінкою. Законодавство містить вимогу про бездоганну ділову репутацію, але чи стала вона дієвим фільтром, здатним зачинити двері перед сумнівними грошима та їх власниками? Вимога є, практики немає На папері Україна зробила важливий крок. Чинний закон вимагає, щоб керівники, головні бухгалтери, власники істотної участі та кінцеві бенефіціари організаторів азартних ігор мали бездоганну ділову репутацію. У 2025 році уряд поширив оновлені вимоги на нових претендентів і чинних учасників ринку. Організатори повинні розкривати структуру власності, підтверджувати джерела формування статутного капіталу, подавати документи про відсутність судимості та декларувати, що керівники й власники мають бездоганну репутацію. Це базовий фільтр, проте модель оцінює репутацію переважно через юридичні факти. Поняття бездоганної ділової репутації, яке закон про азартні ігри запозичує із законодавства про фінмоніторинг, спирається на відсутність порушень, установлених компетентними органами або судом, та відсутність судимостей. Тобто держава шукає формальний доказ того, що людина порушила закон. Між реальною втратою довіри та появою остаточного рішення державного органу можуть минути роки, а то й десятиліття. У цей період власник гральної компанії може проводити непрозорі операції, приховувати партнерів, суперечливо пояснювати походження капіталу або використовувати номінальних власників. У результаті репутація перетворюється на набір відповідей у ліцензійній анкеті: чи є судимість, чи є санкції, чи значиться російський власник у реєстрі, чи є борг. Гральний бізнес потребує глибшої перевірки, бо він працює з великими коштами, людьми з ігровою залежністю та ризиком проникнення кримінального капіталу. У практиці українського регулятора досі не з'явилося показового рішення з формулюванням: власник або керівник утратив довіру держави, тому більше не може працювати на гральному ринку. Такий прецедент важливий для всього ринку. Він показав би, що бездоганна репутація має юридичний зміст і може працювати окремо від вироку, санкційного списку чи податкового боргу. Для цього регулятор повинен оцінювати сукупність обставин. Де людина взяла капітал? Чи відповідають її доходи вартості активів? Хто фінансував придбання бізнесу? Чому частка компанії переходила до родича? Чи були реальними розрахунки за договором? Чи повідомляла людина правду під час перевірок? Які відносини вона має з особами, причетними до фінансових злочинів? Ціна цього питання стає відчутною, коли значна частина гральних платежів концентрується в одній фінустанові. Тоді репутація людей, які контролюють казино, перетинається з репутацією тих, хто контролює рух їхніх грошей. Sense Bank як стрес-тест Репутаційний ланцюг грального бізнесу має дві опори: власники та керівники казино і банк, через який гравці вносять кошти, а оператори виплачують виграші. Банк бачить походження платежів, рахунки відправників, частоту операцій, суми поповнень. Він може зупиняти підозрілі транзакції, вимагати пояснень, відмовляти в обслуговуванні, повідомляти про операції органам фінмоніторингу. Водночас банк визначає тарифи, технічні умови та правила доступу до своєї платіжної інфраструктури. Для онлайн-казино цей доступ є умовою існування. Компанія може мати ліцензію, відомий бренд і мільйони клієнтів, але без можливості приймати платежі її бізнес зупиниться за один день. Саме тому ситуація навколо державного Sense Bank виходить за межі банківської дискусії. На Sense Bank припадало 80% платежів грального ринку. Така частка робить банк інфраструктурним центром галузі. Від його рішень залежать онлайн-казино, букмекерські компанії, мільйони гравців і значні податкові надходження. Читайте також Без контролю нема "Сенсу". Розслідуючи корупцію в держбанку, головне – не вийти на самого себе Державі належать 100% акцій цього банку, а функції вищого органу управління виконує Кабінет Міністрів. Отже, держава одночасно регулює гральний ринок і володіє банком, через який проходить значна частина його платежів. Ця конструкція надає особливої ваги кадровим рішенням. Склад наглядової ради, незалежність її членів, доброчесність керівництва і якість фінмоніторингу стають питаннями суспільного інтересу. Люди, які впливають на роботу Sense Bank, отримують важелі впливу на доступ гральних компаній до платіжної інфраструктури, тому боротьба за вплив на банк може мати матеріальну ціну. У 2026 році Sense Bank кілька разів опинявся в центрі політичних та антикорупційних розслідувань. На оприлюднених НАБУ і САП записах учасники розмов обговорювали можливий контроль різних політичних груп над банком. Люди в розмовах позначалися іменами або посадами, а прізвища з'явилися в інтерпретаціях ЗМІ. Називалися імена Давида Арахамії та Данила Гетманцева, хоча останній заперечив, що обговорював отримання контролю над банком. Питання до системи фінансового моніторингу банку виникали й раніше. За інформацією Національного банку, протягом останніх років Sense Bank двічі отримував значні штрафи за порушення в цій сфері. У 2023 році сума штрафу становила 47,7 млн грн, у 2025 році – 4,1 млн грн. Останнє рішення стосувалося неналежної перевірки клієнтів і недоліків ризик-орієнтованого підходу. Для грального ринку це має принципове значення. Якщо через банк проходить більшість платежів, помилка або зловживання в цій установі створює ризик для всієї галузі. Політичний вплив на банк може перетворитися на можливість визначати, хто отримає доступ до гральних платежів і на яких умовах. Sense Bank у цій історії є перевіркою моделі. Історія повинна показати, чи здатна держава захистити великий фінансовий потік від прихованого впливу, сумнівних грошей і людей, які втратили довіру. В інших країнах така втрата довіри коштувала гральним компаніям ліцензій, активів і багаторічної присутності на ринку. Як репутація працює у світі У країнах з розвиненим регулюванням ліцензія є державною довірою до конкретних людей. Перевірка придатності охоплює власників, керівників, інвесторів і партнерів, джерела фінансування, попередню ділову поведінку, повноту інформації та зв'язки заявника. Британська Гральна комісія оцінює, чи фінансується бізнес із законних джерел і чи придатні пов'язані з ним особи. Показовий приклад – англійська MaxEnt. Після зміни контролю новий власник мав пояснити походження коштів, вкладених у придбання та фінансування бізнесу. Документи надходили частинами, важлива інформація розкривалася із запізненням, а переконливого підтвердження джерел капіталу регулятор не отримав. У 2020 році гральна комісія Великобританії відкликала ліцензію MaxEnt. Підставою стала втрата довіри до походження грошей і повноти відповідей контролера. Обвинувальний вирок для такого рішення не був потрібний. Україна застосовує таку логіку на ринках капіталу. Депозитарні установи обліковують права на цінні папери й отримують доступ до чужих активів, тому регулятор перевіряє їх бенефіціарів, істотних власників, контролерів і керівників. Оновлені у 2025 році вимоги НКЦПФР діють для заявників, ліцензіатів і нових власників істотної участі. Вони передбачають постійну репутаційну відповідність та оцінку операцій за юридичною формою і реальним економічним змістом. Читайте також Податки для грального бізнесу знижують: чому в Зеленського дали задню і хто від цього виграє Це дозволяє бачити фактичний контроль за формальним передаванням частки родичу, перевіряти реальність платежу за придбання бізнесу, зіставляти вартість активу з доходами покупця. Гральний ринок потребує щонайменше такої ж глибини: перевірки вкладеного капіталу, пов'язаних осіб і ключових партнерів, повторної оцінки після зміни власника чи керівника та контролю репутації. Наявна модель зосереджується на джерелах статутного капіталу. Цей показник описує початкові внески, але не весь ресурс, використаний для придбання бізнесу, реклами, оборотного капіталу та розрахунків з пов'язаними структурами. Формальний ланцюг власників не завжди показує людину, яка отримує прибуток та ухвалює рішення. Аналіз економічної суті закриває ці прогалини. Кому можна довірити ключ Для кожного оператора PlayCity може вести постійне репутаційне досьє на кінцевих бенефіціарів, істотних власників, керівників, головного бухгалтера та фактичних контролерів. Зміна будь-кого з них має запускати нову перевірку. Підставами можуть бути непрозора зміна власності, суперечливі дані про капітал, фінансові порушення, приховані санкційні зв'язки, недостовірні документи, номінальні власники, журналістські або кримінальні розслідування. Регулятор повинен мати доступ до документів, пояснень, держреєстрів, законно отриманої банківської інформації, даних інших органів. Рішення спирається на сукупність підтверджених обставин. Компанія може спростувати підозри й зберегти ліцензію. За виявленого ризику регулятор може вимагати заміни керівника чи власника, розкриття справжнього контролера або посилення фінмоніторингу. Повторна втрата довіри має вести до зупинення або припинення дії ліцензії. Право на пояснення та судове оскарження забезпечує належну процедуру. Такий стандарт потрібен і по інший бік платіжного шлюзу. Перевірки НБУ і рішення держави як власника Sense Bank мають охоплювати незалежність наглядової ради й керівництва, конфлікти інтересів, неформальні політичні зв'язки, втручання у внутрішні процедури, реакцію на підозрілі операції. Концентрація гральних платежів перетворює персональну доброчесність на елемент безпеки ринку. Україна закріпила вимогу бездоганної ділової репутації. Наступний крок – рішення, де регулятор дослідить походження коштів, реальних контролерів, сумнівні угоди, поведінку людини і визначить її придатність керувати високоризиковим бізнесом. Такий прецедент змінить стимули для банків, власників і політиків. Довідка про несудимість відповідає на одне запитання. Репутація починається з усіх інших. Платіжний ключ від казино мають тримати установи, чиї керівники здатні пояснити походження великих сум, зміст сумнівних угод і потенційні конфлікти інтересів.

ICSID-2026: ключові тенденції інвестиційного арбітражу та український аспект

Економічна правда — 2026-09-05T12:30:00+03:00

Думка експерта2026-09-05T12:30:00+03:00 У 2026 фінансовому році Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів адміністрував рекордні 363 справи та зареєстрував 60 нових. Чотири з них стосувалися України. Водночас у 70% справ, вирішених трибуналами, відшкодування інвесторам не присудили. Чому статистика ICSID має значення Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (International Centre for Settlement of Investment Disputes, ICSID) оприлюднив звіт "The ICSID Caseload – Statistics 2026-2", який оновлює статистику справ Центру та подає показники фінансового року, що тривав із 1 липня 2025 року до 30 червня 2026 року. Цей документ можна вважати одним із найбільш системних джерел для оцінювання розвитку міжнародного інвестиційного арбітражу. Адже ICSID – це спеціалізована установа Групи Світового банку, створена у 1966 році на підставі Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Запроваджений Конвенцією механізм покликаний забезпечити нейтральний інституційний порядок розгляду спорів між державами та іноземними інвесторами. Важливо уточнити, що ICSID не вирішує спори безпосередньо. Рішення у конкретних провадженнях ухвалюють сформовані для них арбітражні трибунали. Центр реєструє справи, забезпечує їх адміністративний і фінансовий супровід, сприяє формуванню складу трибуналів та організовує провадження. Крім арбітражів ICSID адмініструє примирення, медіацію, а також окремі провадження за іншими правилами, зокрема Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ. Для арбітражних рішень, ухвалених відповідно до Конвенції ICSID, діє спеціальний режим їх визнання та виконання. Рішення є обов'язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком тих, які передбачені в цій Конвенції (стаття 53). Кожна Договірна держава визнає рішення Арбітражу, яке прийняте згідно з цією Конвенцією та зобов'язується забезпечити виконання грошових зобов'язань, покладених рішенням Арбітражу, в межах своєї території, так якби це було остаточне рішення судового органу цієї держави. Виконання рішення Арбітражу має здійснюватися відповідно до законодавства про виконання судових рішень, які набрали чинності на території Держави, де рішення підлягає виконанню (стаття 54). Проте це не повинне тлумачитись як відступ від діючого на території Договірної держави законодавства, що стосується імунітету такої Держави або іншої іноземної Держави (стаття 55). Станом на кінець червня 2026 року Конвенція об'єднувала 158 договірних держав, а загальна кількість зареєстрованих арбітражних і примирних справ досягла 1118. Хоча статистика ICSID не дає підстав прогнозувати результат конкретного спору, водночас вона дає змогу простежити масштаби практики, джерела згоди держав на арбітраж, географію та галузевий склад справ. Також практичний інтерес для юристів становить співвідношення між заявленими вимогами та фактичними результатами проваджень. Рекордне навантаження та місце України У 2026 фінансовому році Секретаріат ICSID здійснював адміністративний супровід 363 справ за Конвенцією та Правилами додаткового механізму. Це найбільший показник за один фінансовий рік в історії Центру. Для порівняння: у попередньому, 2025 фінансовому році в адмініструванні перебували 347 справ, а у 2017-му – 258. Таким чином, протягом останнього десятиліття портфель проваджень ICSID збільшився приблизно на 41%. Також Центр надавав послуги у 15 провадженнях, які розглядалися не за правилами ICSID. З них 12 становили інвестиційні арбітражі за Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ, ще три належали до інших категорій справ. Такі послуги могли включати повне адміністративне супроводження провадження або окрему допомогу з організацією слухань, управлінням фінансами справи та призначенням арбітрів. Втім адміністративне навантаження не слід ототожнювати з кількістю нових звернень. Упродовж фінансового 2026 року Центр зареєстрував 60 нових справ: 57 арбітражів за Конвенцією ICSID і три арбітражі за Правилами додаткового механізму. Це високий, але не рекордний показник. Наприклад у 2021 році було зареєстровано 70 справ. 20% нових справ ICSID стосувалися держав Східної Європи та Центральної Азії. За кількістю нових реєстрацій регіон поділив друге місце з Африкою на південь від Сахари, поступившись лише Південній Америці, на яку припало 22% справ. Усього ж за участю держав Східної Європи та Центральної Азії було зареєстровано 12 нових проваджень. У чотирьох із них державою-стороною була Україна. Це третина регіонального показника та близько 6,7% усіх 60 справ, зареєстрованих ICSID протягом 2026 фінансового року. Для однієї держави це найбільша кількість нових справ у регіоні. Серед держав, що фігурували в нових справах цього періоду, такий самий показник мали лише Колумбія та Гвінея. Цікаво, що від початку діяльності ICSID на держави Східної Європи та Центральної Азії припадає 24% усіх зареєстрованих справ. І це є найбільшим показником серед регіонів, за якими Центр класифікує держави-сторони спорів. Точки входу до Центру Розгляд інвестиційного спору в ICSID завжди ґрунтується на згоді сторін. У статистичному звіті Центр показує правові інструменти, на які заявники посилалися як на підставу такої згоди та юрисдикції ICSID. У 2026 фінансовому році в 62% зареєстрованих справ заявники посилалися на двосторонні інвестиційні договори. Ще 24% справ ґрунтувалися на інших міжнародних договорах. Зокрема, у 10% справ було заявлено Договір до Енергетичної хартії, а в решті – угоди про вільну торгівлю та інші торговельно-інвестиційні договори. Таким чином, міжнародні договори були зазначені як підстава юрисдикції у 86% нових справ. Підстави згоди, що не ґрунтувалися на міжнародних договорах, використовувалися рідше. У 8% нових справ згода на арбітраж містилася в інвестиційному контракті між інвестором і державою, ще у 6% – в інвестиційному законодавстві держави, що приймає інвестицію. Якщо порівнювати із загальною статистикою всіх зареєстрованих справ, то загальна частка міжнародно-договірних підстав становить 78%. На двосторонні інвестиційні договори припадає 58%, на Договір до Енергетичної хартії – 10%. Ще 10% – на інші договори та торговельно-інвестиційні угоди. Контракти між інвесторами та державами становлять 15%, інвестиційне законодавство – 7%. Але тут важливо зробити застереження, що наведені показники відображають підстави згоди на арбітраж, на які заявники посилалися в зареєстрованих справах. Втім реєстрація запиту не означає підтвердження юрисдикції: це питання вирішує арбітражний трибунал. Галузевий профіль Найбільша частка нових справ ICSID у 2026 фінансовому році припала на нафтогазовий сектор – 25%. Ще 18% проваджень стосувалися гірничодобувної галузі. Порівняно з історичною статистикою їхня частка помітно зросла. Серед усіх справ, зареєстрованих ICSID від початку діяльності Центру, на нафтогазовий сектор припадає лише 14%, а на гірничодобувну галузь – 12%. Частка електроенергетики та іншої енергетики у 2026 фінансовому році становила 10% проти 17% у загальній статистиці. Якщо ж об'єднати нафтогазові, гірничодобувні та енергетичні спори, вони становили 53% усіх нових справ за звітний період. Решта нових проваджень охоплювала: фінансовий сектор – 10%; транспорт – 8%; будівництво – 7%; послуги й торгівлю – 5%. туризм – 2%; водопостачання, санітарія та захист від повеней – 2%; інші галузі промисловості – 13%. Втім, наведені частки відображають лише кількість зареєстрованих справ, а не розмір заявлених вимог або вартість інвестицій. Також поза статистикою залишилися причини такої зміни галузевого розподілу. Тому його дані наразі не дають підстав пов'язувати зростання кількості ресурсних спорів із конкретними економічними або регуляторними чинниками. Результати спорів З арбітражів ICSID, завершених у 2026 фінансовому році, 63% були вирішені трибуналами. Решта 37% завершилися врегулюванням спору або припиненням провадження з інших підстав. При цьому частка рішень про задоволення вимог у звітному періоді була нижчою за історичний показник. Серед справ, вирішених трибуналами: усі вимоги було відхилено по суті – 40%; вимоги задоволено повністю або частково – у 37%; відмовлено у юрисдикції – 18%; вимоги визнано явно юридично необґрунтованими – 5%. Для порівняння, частка рішень про повне або часткове задоволення вимог за всю історію становить 48%, а про їх відхилення по суті – 30%. Задоволення вимог не завжди мало наслідком присудження відшкодування. У 70% арбітражних справ, вирішених трибуналами у 2026 фінансовому році, інвесторам не було присуджено жодної суми. До цієї категорії ICSID відносить рішення про відсутність юрисдикції, відхилення всіх вимог по суті, а також випадки, коли трибунал встановив відповідальність, але не присудив інвестору відшкодування (в загальній статистиці частка справ без присудження відшкодування становить 55%). У 14% справ присуджена сума не перевищувала 10 млн доларів США, у 8% вона становила від 10 млн до 49 млн, у 3% – від 50 млн до 99 млн, а у 5% – від 100 млн до 499 млн доларів США. Окремо ICSID зіставляє заявлені та присуджені суми в 11 справах, у яких трибунали присудили грошове відшкодування. У восьми з них інвестори отримали не більше половини заявленої суми, причому у трьох – менш як 10%. Ці розрахунки охоплюють лише основну суму відшкодування та не враховують проценти й додаткові витрати. *** Загалом звіт за 2026 фінансовий рік окреслює кілька пов'язаних тенденцій. Портфель ICSID досяг історичного максимуму за високої, але не рекордної кількості нових реєстрацій. Міжнародні договори мають домінуючу роль як підстава звернення до арбітражу. Нові спори зосередилися переважно у ресурсних та енергетичних секторах. Східна Європа і Центральна Азія зберігають значну частку практики, а Україна є однією з держав із найбільшою кількістю нових справ. Водночас відшкодування у більшості справ, вирішених трибуналами, відсутнє. Отже, практика, що зростає за обсягом, не стає сприятливішою для інвесторів за економічним результатом. Систему ICSID не можна сприймати як своєрідне страхування інвестицій. Тож головним трендом є збільшення справ і зменшення відшкодувань. Наглядно демонструє цю тенденцію рішення ICSID, яким зобов'язано Україну виплатити 71 млн доларів США плюс відсотки двом дочірнім компаніям російського алюмінієвого гіганта "Русал" у зв'язку з ренаціоналізацією машинобудівного заводу, відхиливши при цьому більшу частину позову на суму понад 1 млрд доларів США.

Нова банкнота і старий міф про друкарський верстат

Економічна правда — 2026-09-04T16:28:00+03:00

Національний банк 4 вересня ввів в обіг нову банкноту 2000 гривень. Вона присвячена Василю Стусу — поету-шістдесятнику, борцю за незалежність України. На звороті зображено Донецький національний університет, і це маніфест українського Донбасу. Введення банкноти стало топновиною і водночас породило міфи. Головний із них звучить так: зараз НБУ увімкне друкарський верстат, і це розжене інфляцію до рівня 90-х. В основі цього міфу — логічна помилка: наслідок сплутано з причиною. Простіше кажучи, віз поставлено перед конем. Такий погляд ігнорує те, як працює фінансова система України та світу останні 50 років. Найкраща зброя проти міфів — факти. Факт 1. Емісія — це коли грошей в економіці стає більше У випадку з новою банкнотою цього не відбудеться. Банкнота нового номіналу замінить частину старих і зношених купюр та банкнот меншого номіналу. Тобто одна банкнота у дві тисячі гривень замінить дві по тисячі або чотири по п'ятсот. Чи стане через це більше грошей в економіці? Ні, відбудеться лише перерозподіл. Якщо кількість грошей не зросте, чи зможе це вплинути на попит на товари, послуги чи валюту? Ні — яким він був, таким і залишиться. Відповідно, впливу на інфляцію та курс не буде. Факт 2. Емісія давно не пов'язана з класичним друкарським верстатом — вона безготівкова У 2022 році НБУ здійснював емісійне фінансування бюджету, щоб підтримати обороноздатність країни. Ми про це відкрито звітували. Нам навіть писав один активний громадянин із пропозицією приховувати емісію, але ми на неї не пристали: прозорість — одна з цінностей НБУ та основа довіри до нашої політики. Як працював емісійний механізм? НБУ викуповував ОВДП уряду, які є безготівковими, і зараховував на рахунки уряду "нові" гривні, що витрачалися на оборону. Загалом обсяг емісійного фінансування у 2022 році становив 400 млрд гривень. Грошей в економіці побільшало, що разом із наслідками повномасштабного вторгнення посилило девальваційний та інфляційний тиск. Однак із 2023 року НБУ припинив емісійне фінансування дефіциту бюджету — завдяки налагодженню міжнародного фінансування та активнішим залученням уряду на ринку ОВДП: у банків, бізнесу й населення. Інфляцію вдалося стабілізувати. Факт 3. Більше готівки не означає більше грошей загалом Якщо клієнту потрібна готівка, банк може отримати її від Національного банку в обмін на безготівкову гривню, яка зберігається на рахунках у НБУ. Коли банк видає цю готівку клієнту, він списує безготівкову гривню з рахунку клієнта. Від таких операцій кількість грошей в економіці не змінюється: безготівкової гривні на рахунках стає менше, а готівкової на відповідну суму більше. Відповідно, на інфляцію чи курс це не впливає. Схожа ситуація і з банкнотою 2000 гривень. Зміниться лише структура готівки в обігу. Тобто емісії з тиском на ціни не буде. Читайте також Гнучкість працює: що змінила відмова від фіксованого курсу? Паперові гроші центральні банки друкують постійно — на заміну старим і зношеним. Однак обсяг грошей від того не змінюється. Тому часом ви можете отримати новенькі гривні в банкоматі, але це не емісія, а звичайна заміна. Факт 4. Введення нової банкноти — це наслідок, а не причина Поява банкноти вищого номіналу є наслідком економічних процесів попередніх років — номінального зростання економіки, зокрема через інфляцію. Востаннє нову банкноту вводили майже сім років тому, у доковідну еру. Відтоді Україна спочатку пережила коронакризу з подальшим розкручуванням глобальної інфляції, а далі розпочалася повномасштабна війна. Такі великі шоки не проходять без наслідків. Українська економіка номінально зросла в рази. Однак не варто плутати це з реальним зростанням: у реальному вимірі ми ще не встигли відновитися після коронакризи, як розпочалося повномасштабне вторгнення росії. За останні сім років рівень цін на основі індексу інфляції зріс удвічі, а середньомісячна зарплата — втричі, свідчать дані Держстату. За даними НБУ, обсяг готівки в обігу зріс більш ніж удвічі, а частка банкнот номіналом 1000 гривень за сумою вже перевищила 55%. Такі зміни в економіці й вимагали оновлення банкнотного ряду — щоб полегшити готівкові розрахунки й знизити витрати держави на виготовлення грошей та їх логістику. Хоча сьогодні більшість розрахунків безготівкові, зручний доступ до готівки залишається важливим елементом стійкості фінансової системи. Факт 5. Ситуація у 90-х і ситуація зараз — це дві різні історії У 90-х проблема була не у випуску нових банкнот, а в економічній ситуації. Тоді в Україні була гіперінфляція: у 1992 році ціни зросли на 2000%, а у 1993-му — на 10 000%. Причин було три: глибока економічна криза через розрив торговельних зв'язків, тривала й неконтрольована емісія та, зрештою, втрата довіри до купоно-карбованця. Ситуації тоді і зараз сильно відрізняються. По-перше, зараз НБУ не здійснює емісійного фінансування дефіциту бюджету — його допомагає збалансувати міжнародна допомога. Винятком був 2022 рік, але наслідки тієї емісії вже давно вдалося подолати. По-друге, інфляція, попри війну, залишається під контролем. У липні 2026 року порівняно з липнем 2025-го ціни зросли на 7,7%, свідчать дані Держстату. По-третє, подушка безпеки української економіки — міжнародні резерви — перебуває близько історичного максимуму. На 1 серпня 2026 року вони становили 51,2 млрд доларів, що забезпечує фінансування 4,2 місяця майбутнього імпорту. Натомість у 90-х вони не перевищували й 1,5 млрд доларів, лише зрідка покриваючи один місяць імпорту. По-четверте, нові банкноти не вводяться часто. Банкнота 1000 гривень з'явилася майже сім років тому. Це неможливо зіставити з ситуацією 90-х: лише у 1993 році було випущено шість нових банкнот купоно-карбованця, одна за одною. Важливий момент: це було наслідком, а не передумовою негативних процесів. По-п'яте, довіра до національної валюти зберігається, а вкладення населення у гривневі інструменти зростають. Від початку повномасштабного вторгнення обсяг строкових гривневих депозитів населення подвоївся, а вкладення українців в облігації внутрішньої державної позики у гривні зросли увосьмеро. Насамкінець Великі номінали самі по собі не свідчать про проблеми в економіці. У Швейцарії є банкнота 1000 франків, у Чехії — 5000 крон, а в Японії — 10 000 єн. Це сильні, стабільні та високорозвинені економіки. Введення нової банкноти в Україні не призведе до інфляції чи девальвації. Воно лише знизить витрати держави на логістику й готівковий обіг та приведе банкнотний ряд у відповідність до фактичної економічної ситуації. На жаль, шоки, які Україна пережила за останні сім років, не минули безслідно. Водночас є і позитивний момент. Попри всі потрясіння й усі намагання росіян знищити нашу країну та гривню зокрема, вона є і буде. Наша національна валюта продовжує виконувати всі покладені на неї функції, залишаючись мірою вартості, засобом платежу та заощадження. А це, до речі, вдавалося далеко не всім країнам, які проходили через війни.

Що робити й куди звертатися, якщо бізнес постраждав через "приліт"

Економічна правда — 2026-09-04T14:20:00+03:00

Бізнес2026-09-04T14:20:00+03:00 Росія дедалі частіше б'є по українських цивільних підприємствах. Поточна стадія війни вимагає, щоб кожен підприємець заздалегідь знав — хоча б у загальних рисах, а краще в подробицях, — куди звертатися і що робити, якщо ракетний чи "шахедний" удар пошкодив виробництво або склад. Отже, які програми пропонує політика "Зроблено в Україні" для відновлення. Новий напрям у програмі "5-7-9" Бізнес може взяти банківський кредит до 150 млн грн на відновлення пошкодженого майна під 0,1%. Решту комерційної ставки компенсує держава. Максимальний термін кредиту — до 10 років. Ставка 0,1% діятиме два роки, далі — на умовах програми "5-7-9". Читайте також Корпоративні облігації: як бізнесу залучити капітал в умовах війни Важливий нюанс: цей кредит не включається до загального ліміту за "5-7-9". Тобто якщо підприємство раніше брало, наприклад, 120 млн грн на модернізацію виробництва, то на відновлення зможе взяти ще до 150 млн у разі прильоту — але не більше суми фактичного збитку. Щоб отримати такий кредит, потрібно звернутися до одного з банків, які працюють за програмою "5-7-9". Фактично це всі активні банки країни. Крім стандартного пакета документів знадобиться оцінка завданої шкоди. Держава уповноважила для цього кілька десятків оціночних компаній, повний перелік є на сайті "Зроблено в Україні". Там же для кожної області опубліковано окремий алгоритм дій на випадок прильоту — варто ознайомитися заздалегідь. Ще один нюанс: програма доступна лише для малого та середнього бізнесу з українськими власниками. Деталі: madeinukraine.gov.ua/credit-recovery Гранти до 16 млн грн на відновлення обладнання Українські виробники можуть отримати грант до 16 млн грн на відновлення знищеного чи пошкодженого виробничого обладнання. Діє принцип співфінансування 20:80, де більшу частину бере на себе держава. Читайте також Більше банківських кредитів для економіки. Що для цього потрібно? Кошти можна витратити на придбання, доставку та монтаж обладнання українського чи іноземного виробництва. Це не обов'язково мають бути ті самі верстати, які були знищені, і не обов'язково в тому самому місці. Заявки подаються через "Дію", деталі щодо процедури можна запитати в державних Ощадбанку та Укрексімбанку. Для подання потрібен бізнес-план відновлення. Після позитивного висновку банку остаточне рішення ухвалюють Мінекономіки та Державна служба зайнятості. Нюанс щодо ліміту: якщо підприємство раніше отримувало грант на переробку, сума гранту на відновлення буде меншою на суму раніше отриманого. Станом на 6 серпня 2026 року підприємства отримали 23 гранти на відновлення. Програма діє і фінансується. Доступна для виробничих підприємств МСБ з українськими власниками. Незабаром має стати доступною і для МСБ з іноземними власниками. Деталі: madeinukraine.gov.ua/granty-na-vidnovlennya Страхування майна від воєнних ризиків Ця програма має два компоненти: один діє в усіх регіонах, другий — лише в прифронтових областях. Компенсація вартості страховки доступна підприємцям по всій країні — до 3 млн грн. Потрібно звернутися до страхової компанії. Якщо страхова готова страхувати, держава через Експортно-кредитне агентство компенсує частину вартості поліса в межах цієї суми. Умова: майно має перебувати у власності підприємства. Читайте також З грудня бізнесу компенсують воєнні збитки. Як саме? Компенсація пошкоджень майна — до 30 млн грн. Це квазістраховка, яка працює в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях. Напрям адмініструє Експортно-кредитне агентство, вартість — 0,5% від суми ймовірного збитку в межах 30 млн грн. Щодо другого компонента звертайтеся до ЕКА, щодо часткової компенсації вартості страховки — до страхової компанії. Страхувати можна виробниче обладнання, нерухоме майно та інженерну інфраструктуру. Станом на 21 серпня 2026 року погоджено 303 заявки на компенсацію пошкоджень майна. На компенсацію вартості страховки подано 159 заявок. Доступна будь-якому бізнесу незалежно від розміру та власників. Деталі: madeinukraine.gov.ua/insurance-war-risks Програма "Точка опори" Після прильоту підприємство може отримати компенсацію зарплати працівників та ЄСВ за період вимушеного простою. Читайте також Як відбудувати країну Компенсувати можна зарплату в розрахунку до 17 294 грн (дві мінімальні) на кожного працівника. Виплати тривають до шести місяців за умови підтвердження відновлювальних заходів або релокації. Важливо: працівник має перебувати у трудових відносинах із підприємством щонайменше шість місяців до оформлення простою. Компенсацію може отримати підприємство, майно якого пошкоджено або знищено внаслідок бойових дій, терактів чи диверсій після 1 січня 2026 року. Заяви приймає Державна служба зайнятості. Станом на 17 серпня 2026 року подано 22 заявки, з них 14 отримали позитивне рішення про фінансування. Доступна будь-якому бізнесу незалежно від розміру та форми власності. Деталі: madeinukraine.gov.ua/tochka-opory За всіма програмами, окрім зазначених інституцій, проконсультують економічні підрозділи обласних адміністрацій. Що потрібно вдосконалити Масштаб руйнувань і викликів, з якими стикаються підприємства, незіставно більший за наявні програми підтримки. Обмеження передусім у фінансуванні, але є й регуляторні. Наразі Міністерство економіки спільно з Комітетом Верховної Ради з питань економічного розвитку працює над кількома проблемними питаннями, які озвучують постраждалі підприємства. Збільшити ліміти страхування воєнних ризиків для прифронтових територій і розмір компенсації вартості страховки для всієї країни. Очевидно, що 30 млн грн покриття вкрай недостатньо, а 3 млн компенсації — теж дуже мало. Прибрати обмеження для підприємств з іноземними власниками чи співвласниками. Щодо грантів на відновлення цей напрям уже в роботі, щодо "5-7-9" потрібне політичне рішення. Прибрати вимогу створювати нові робочі місця в грантах, замінивши її еквівалентною сплатою податків. Така вимога є лише для грантів на відновлення обладнання, і її вирішення вже в роботі. Забезпечити доступ до пільгового кредитування бізнесу, більшого за середній. Зараз "5-7-9" доступна лише малому й середньому бізнесу. За законодавством будь-яка компанія, що має понад 250 працівників або понад 40 млн євро обороту на рік, вважається великою. А по великому бізнесу прилітає частіше, ніж по МСБ, і такі підприємства так само потребують інструментів для відновлення. Докладніше про програми відновлення — на сайті політики розвитку українських виробників "Зроблено в Україні": madeinukraine.gov.ua

Чи можна законно перемістити капітал з України до ЄС через державні облігації

Економічна правда — 2026-09-04T12:00:00+03:00

Думка експерта2026-09-04T12:00:00+03:00 Коли прямий валютний платіж з України обмежений, бізнес природно шукає інший носій вартості. Логіка здається простою: якщо гроші не можна вільно переказати за кордон, можливо, можна передати фінансовий актив. Звідси інтерес до українських державних облігацій. На презентації така схема іноді виглядає майже бездоганно: українська компанія купує облігації, передає їх компанії в Європейському Союзі, папери переводяться через міжнародну депозитарну інфраструктуру, а капітал нібито вже опинився в Європі. У житті між кожною стрілкою в цій презентації стоїть окремий правовий режим. Корпоративне право, ринок капіталу, депозитарний облік, валютні обмеження, податки, фінансовий моніторинг, санкції та правила конкретного кастодіана. Жоден із них не зникає лише тому, що замість грошей використали цінний папір. Про який інструмент ідеться Офіційна назва інструменту, облігації внутрішніх державних позик України, скорочено ОВДП. Їх емітентом є Міністерство фінансів України, а облік і розрахунки за державними паперами обслуговує Депозитарій Національного банку України. ОВДП продовжують випускатися у 2026 році. Вони можуть бути номіновані у гривні, доларах США або євро. Так звані військові облігації не є іншим видом активу. Це окремі випуски тих самих ОВДП, розміщені для фінансування державного бюджету під час війни. Українські юридичні особи можуть купувати ОВДП через ліцензовану інвестиційну фірму або банк, який надає відповідні послуги. Сам воєнний стан не перетворив придбання державних облігацій на заборонену операцію. Для міжнародної операції важлива не тільки загальна назва паперу, а конкретний міжнародний код, ISIN. Один випуск може бути придатним для обліку через міжнародний депозитарій, інший ні. Тому фраза "у нас є ОВДП" ще нічого не вирішує. Чому облігації не дорівнюють валютному переказу Закон України "Про валюту і валютні операції" відносить до валютних цінностей гривню, іноземну валюту та банківські метали. Цінні папери до цього переліку не входять. Отже, депозитарний переказ ОВДП сам по собі не є транскордонним переказом валютних цінностей. Це важливий юридичний аргумент. Але з нього не випливає, що будь-яку операцію з облігаціями можна провести автоматично і без обмежень. Відсутність прямої валютної заборони не означає обов'язку банку або кастодіана натиснути кнопку. Установа все одно перевіряє підставу переходу права власності, сторони, кінцевих бенефіціарів, економічну логіку, санкційний статус, оцінку активу і податкові наслідки. Саме тут проходить межа між законною операцією та конструкцією, яка лише зовні нагадує законний маршрут. Як компанія в ЄС може отримати українські облігації У Європейському Союзі немає однієї універсальної корпоративної процедури для всіх 27 держав. Право ЄС визнає внесення майна до капіталу компаній, але конкретний порядок визначає закон країни, де зареєстрована компанія-одержувач. У певних державах ОВДП потенційно можуть бути внесені як негрошовий внесок до статутного або іншого корпоративного капіталу. В іншій юрисдикції можуть знадобитися інша форма рішення, незалежна оцінка, нотаріальне посвідчення, зміна статуту, випуск нових часток або спеціальний звіт керівництва. Тому правильна постановка питання звучить не так: "Чи можна передати ОВДП до ЄС?" Потрібно запитувати: "Чи може конкретна компанія в конкретній державі ЄС прийняти конкретний випуск ОВДП на конкретній правовій підставі?" Якщо сторони пов'язані, окремо перевіряються ринкова оцінка, трансфертне ціноутворення та оподаткування відчуження цінних паперів в Україні. На стороні компанії в ЄС виникають власні корпоративні, бухгалтерські та податкові наслідки. Що насправді дозволяє Clearstream Між Депозитарієм НБУ та Clearstream Banking S.A. працює міжнародний депозитарний лінк. Він дає іноземним інституційним власникам доступ до українських державних облігацій через рахунок Clearstream у Депозитарії НБУ, оператором якого є Citibank Ukraine. Але можливості цього лінку потрібно читати буквально. По-перше, перелік придатних для обліку інструментів у Clearstream складається з однієї позиції: державні облігації, номіновані у гривні. Валютних випусків ОВДП, як і інших українських цінних паперів, у цьому переліку немає. Тому маршрут через лінк доступний лише для гривневих випусків, і перевіряти потрібно конкретний ISIN, а не категорію паперу загалом. По-друге, кінцевими власниками операцій через лінк можуть бути іноземні установи та українські банки. Компанія з ЄС потенційно може відповідати категорії іноземної установи, але їй потрібен рахунок через учасника Clearstream, повна ідентифікація та прийняття конкретним кастодіаном. Звичайна компанія не відкриває рахунок у Clearstream так само легко, як рахунок у мобільному банку. По-третє, слід розрізняти два маршрути розрахунку. Сам лінк підтримує переказ паперів без одночасного платежу. Англійською це називається free of payment. Розрахунок "поставка проти платежу" через цей канал не підтримується. Отже, передача облігацій і рух грошей є двома різними операціями. Водночас українська нормативна база розрахунок "поставка цінних паперів проти оплати" для транскордонних операцій уже допускає, але підтвердження операційного запуску цього виду розрахунку в публікаціях Clearstream відсутнє. Окремий випадок - коли обидві сторони правочину є клієнтами Clearstream. Тоді переказ виконується як внутрішня операція між їхніми рахунками і, за прямою вказівкою Clearstream, може здійснюватися як без оплати, так і проти оплати. Отже, теза "одночасний платіж неможливий" стосується транскордонного маршруту, а не операцій усередині Clearstream. По-четверте, купонний дохід за гривневими державними облігаціями може бути конвертований і репатрійований лише після їх обліку не менше ніж останніх 90 календарних днів поспіль до моменту виплати на рахунку в цінних паперах іноземного інвестора, номінального утримувача або іноземного банку-депозитарію, що має рахунок у Національному банку. Сама норма не розрізняє ОВДП за валютою номіналу; на практиці репатріація купона працює для гривневих випусків, бо саме вони, і тільки вони, зазначені в переліку придатних для обліку інструментів Clearstream. Операційно Clearstream вимагає від клієнта окремого підтвердження-гарантії щодо дотримання 90-денного строку обліку. Основна сума погашення станом на кінець серпня 2026 року залишається поза дозволеним периметром репатріації. Це головна межа саме для сценарію погашення облігацій державою. Папір можна потенційно перемістити до міжнародного контуру обліку, але це ще не означає, що після погашення вся його номінальна вартість вільно перетвориться на євро за межами України. Водночас погашення державою не слід змішувати з приватним продажем облігацій іншому нерезиденту на вторинному ринку. Що змінює приватний продаж іншій компанії в ЄС Якщо компанія в ЄС вже стала належним власником ОВДП, інша європейська компанія в принципі може придбати ці папери за договором купівлі-продажу і розрахуватися з продавцем у євро з коштів, що знаходяться поза Україною. У такій операції євро надходять не від України і не є репатріацією суми погашення. Це ціна, яку інший нерезидент сплачує за придбаний фінансовий актив. Операційні правила Clearstream прямо передбачають перекази зі зміною бенефіціарного власника та вимагають зазначати номер і дату договору купівлі-продажу, фактичну ціну і валюту угоди. Але український лінк працює без одночасного грошового розрахунку. Тому перехід паперів проводиться окремо, а оплата має бути врегульована окремим договором і банківським платежем між сторонами. На практиці це означає, що приватний викуп може бути законною альтернативою очікуванню погашення, але тільки якщо конкретний ISIN прийнятий кастодіанами, обидві компанії відповідають вимогам до кінцевих власників, а механізм закриття операції погоджений заздалегідь. Оскільки поставка проти платежу через лінк не підтримується, сторонам потрібно окремо усунути ризик ситуації, коли папери вже передані, а гроші ще не сплачені, або навпаки. Такий продаж не скасовує обмеження щодо номіналу, а переносить його економічний ризик на покупця. Новий власник отримує вимогу до України і надалі стикається з чинним режимом виплати та репатріації основної суми. Тому незалежний покупець може вимагати дисконт до ринкової або номінальної вартості, враховуючи ліквідність паперу, строк погашення, валютний ризик і обмеження на виведення коштів. Як виглядає операція Робочий маршрут починається не з купівлі облігацій, а з попереднього погодження. Спочатку визначається конкретний випуск ОВДП і перевіряється його придатність для Clearstream. Потім український кастодіан і європейський учасник депозитарного ланцюга підтверджують, що готові провести операцію з обраними сторонами. Після цього готується корпоративна підстава. Наприклад, негрошовий внесок до компанії в ЄС, якщо це допускає право відповідної держави. Проводиться оцінка паперів, приймаються корпоративні рішення, оформлюється перехід права власності, визначається, які частки або інші корпоративні права отримує українська сторона. Українська депозитарна нормативна база цей маршрут прямо передбачає. Пункт 49 глави 5 розділу I Положення про провадження депозитарної і клірингової діяльності та забезпечення здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів Національним банком України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.12.2017 № 140, побудований на двох рівнях. Спершу дозвільне правило: за правочином, укладеним поза організованим ринком капіталу, стороною якого є нерезидент, розрахунки можуть здійснюватися як проти оплати, так і без оплати, якщо другою стороною є банк, що діє від свого імені та за свій рахунок, або нерезидент, клієнт чи клієнт клієнта номінального утримувача. Далі залишкове правило для решти випадків: тільки розрахунок проти оплати і тільки на організованому ринку капіталу. Але й із цього залишкового правила пункт 49 прямо перелічує винятки, і серед них - "внесення ЦП до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб", а також зворотна операція "повернення вкладу, внесеного до статутного капіталу у вигляді ЦП, у натуральній формі Далі проводиться депозитарний переказ без платежу. Компанія в ЄС стає власником облігацій у міжнародному ланцюгу обліку. Українська компанія відображає відчуження паперів і корпоративну інвестицію. Обидві сторони виконують податкові та бухгалтерські обов'язки. Це може бути законною операцією. На першому етапі її результатом є не "виведені гроші", а компанія в ЄС, яка володіє українським державним фінансовим активом. Надалі вона може утримувати папери, отримувати дозволений купонний дохід або, за наявності незалежного покупця, продати їх іншій компанії-нерезиденту. Де найчастіше виникають помилки Перша помилка, називати початкову передачу паперів способом виведення грошей. Юридично коректніше говорити про передачу або переміщення фінансового активу. Гроші можуть з'явитися пізніше лише внаслідок окремого приватного продажу цього активу. Друга, вважати, що придатними є всі ОВДП. Перевіряється конкретний ISIN і технічна готовність усіх учасників. Третя, будувати модель на продажу з одночасним платежем через Clearstream. Поточний український лінк такого розрахунку не підтримує за виключенням внутрішнього розрахунку між двома клієнтами Clearstream. Четверта, не враховувати обмеження щодо основної суми погашення. Дозвіл на репатріацію купона не дорівнює дозволу вивести номінал. Те саме стосується і коштів від продажу ОВДП усередині України: перелік винятків пункту 14 Постанови НБУ № 18 є вичерпним, і єдиний виняток щодо ОВДП - купонний дохід. Водночас це обмеження потрібно відрізняти від приватної купівлі-продажу між двома нерезидентами поза Україною, де євро сплачує покупець, а не Україна. П'ята, приймати корпоративне рішення до погодження з кастодіанами. Тоді на папері вже є внесок до капіталу, а технічно перевести актив неможливо. Шоста, використовувати завищену або занижену оцінку у відносинах між пов'язаними компаніями. Податкова дивиться не тільки на назву договору, а й на ринкову вартість та економічний результат. Сьома, сподіватися, що відсутність прямої заборони автоматично створює право вимагати проведення операції. Не створює. Чи може це бути законним маршрутом Так, державні облігації можуть бути частиною законної транскордонної корпоративної структури. Українська компанія може придбати ОВДП. Ці папери не є валютними цінностями. Право власності на них потенційно може перейти до компанії в ЄС, якщо існує реальна правова підстава, виконано вимоги України та держави реєстрації одержувача, а депозитарні установи погодили конкретний маршрут. Але державні облігації не є чарівним квитком, який скасовує валютні обмеження. Вони можуть перемістити актив, але не гарантують вільного переміщення еквівалентної суми грошей з України. Водночас компанія в ЄС, яка вже стала належним власником паперів, може за окремим договором продати їх іншому незалежному нерезиденту і отримати ціну в євро поза Україною. Така оплата є виручкою від приватного продажу, а не репатріацією номіналу. Покупець при цьому приймає на себе всі ризики ліквідності, погашення та валютних обмежень. Тому до операції потрібно отримати відповіді від українського кастодіана та європейського учасника Clearstream, перевірити ISIN, корпоративну процедуру, оцінку, податки, санкції, фінансовий моніторинг і правила майбутніх виплат. ОВДП можуть бути мостом між Україною та Європейським Союзом. Але цей міст переносить фінансовий актив. Він не скасовує валютний кордон для грошей. Георгій Войнович, фінансист, експерт з міжнародного оподаткування, Co-founder Jurisprudential Consulting Group

Безнадійні борги і бюрократія: з чим військовим доводиться воювати в тилу

Економічна правда — 2026-09-04T10:10:00+03:00

Фінанси2026-09-04T10:10:00+03:00Ви можете повірити, що військовому в банку відмовляють у кредиті саме тому, що він військовий? Звучить як цілковита нісенітниця, але таких випадків забагато, щоби списати їх на випадковість. Звісно, прямо про це ніхто не скаже. Проте щойно в банку дізнаються про статус військовослужбовця, його шанси отримати кредит різко падають.Ми почали розбиратися з цією проблемою в Міжкомітетській робочій групі Верховної Ради з питань врегулювання ринку непрацюючих кредитів та кредитування військовослужбовців. Опитали банківський і небанківський сектор — і з'ясувалося, що в деяких фінансових установах рівень відмов військовим та членам їхніх сімей сягає 60%. До мене звертаються військові, їхні рідні та ветерани. Вони кажуть, що їх фактично виключили з ринку кредитування через пільгу, яка мала полегшити їм життя, а не ускладнити. Пільга, що перетворилася на бар'єр Ідеться про норму, за якою визначені категорії військовослужбовців та їхні дружини або чоловіки мають право отримати кредит без процентів, штрафів і пені. Через це банкам та іншим фінансовим установам стало невигідно їх кредитувати. Хоча військові — одні з найдисциплінованіших позичальників. Читайте також Кредити під час війни: що банки не можуть стягувати з боржників Є й другий бік цієї проблеми: немає чіткого роз'яснення, хто саме має право на пільгу і як це право підтвердити. Норма частини 15 статті 14 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена одним громіздким реченням і залишає простір для довільних трактувань. Чи поширюється вона лише на чинних військовослужбовців, чи також на демобілізованих? На тих, хто воював із 2014 по 2022 рік, чи тільки на тих, хто приєднався до лав ЗСУ від лютого 2022-го? А як бути з тими, хто в СЗЧ? За чотири роки Міноборони дало щодо цього низку роз'яснень, які подекуди суперечили одне одному. Разом із представниками ринку ми звели всі критерії та спірні випадки в одну таблицю — настільки чітку, щоб не залишалося місця для сумнівів. Проте коли я звернулася з цим документом до Міноборони, там відмовилися брати його в роботу й відіслали на свій сайт, де опубліковані ті самі туманні тлумачення, що й викликають різночитання. НБУ тут Міноборони не замінить: він не визначає статус військовослужбовців і не має повноважень самостійно встановлювати, хто відповідає критеріям для отримання пільги. Отже, ми потрапили в глухий кут. І потерпілою стороною через цю плутанину стають саме ті, кого закон мав захистити. Банки уникають ризику: якщо пільговику можна відмовити за будь-якою формальною причиною, у багатьох випадках вони так і зроблять. Бо так безпечніше. Я не вважаю винними банки. Це якраз той рідкісний випадок, коли проблему можна розв'язати швидко, без великих зусиль і ресурсів. Достатньо, щоб посадовці Міноборони взяли готову таблицю і на її основі зробили нове роз'яснення, яке прибрало б хоча б один бюрократичний лабіринт, у якому нині блукають і військові-позичальники, і фінустанови-кредитори. Борг, який стає податком А таких лабіринтів чимало. Уявіть родину військового, який загинув, потрапив у полон, отримав інвалідність або зник безвісти. Крім усього болю, який переживають близькі, на них іноді звалюється ще й боргове ярмо — раніше взятий кредит. Розуміючи становище таких сімей, банки часом із доброї волі списують ці безнадійні кредити. Але тут виникає нова складність. Списаний борг Податковий кодекс може трактувати як додаткове благо, тобто оподатковуваний дохід. За чинними ставками це 18% ПДФО і 5% військового збору — разом 23%. Тож якщо йдеться, наприклад, про мільйон гривень прощеного боргу, податкове зобов'язання може сягнути 230 тисяч гривень. На балансах лише опитаних банків, які є членами Національної асоціації банків України, перебуває понад 13,75 млрд грн кредитної заборгованості військовослужбовців, ФОП-військовослужбовців та членів їхніх родин. У деяких випадках банки не тільки пробачають борг, а й беруть на себе сплату податків. Із 24 лютого 2022 року вони власним коштом сплатили понад 4,9 млн грн таких податків: понад 2,5 млн грн при списанні 523 кредитів загиблих, зниклих безвісти, полонених та військових з інвалідністю і ще близько 2,4 млн грн при списанні 1704 боргів за власними внутрішніми програмами. Що пропонує законопроєкт № 15458 Тут ми можемо дати раду. Нещодавно разом із колегами я зареєструвала законопроєкт № 15458. Він дає членам сімей, спадкоємцям та представникам загиблих, померлих, зниклих безвісти та полонених військовослужбовців, а також визначеним законом постраждалим цивільним право звернутися до кредитора з проханням про списання боргу. Таке саме право отримують особи, які набули інвалідності внаслідок війни під час захисту України, або їхні представники. Банк зможе пробачити борг повністю або частково — це залишається його правом, а не обов'язком. Але якщо банк погодився списати борг, це не повинно створювати нового податкового тягаря. Списана сума, включно з тілом кредиту, процентами та комісіями, не включатиметься до оподатковуваного доходу. Для банків законопроєкт також прибирає податковий бар'єр, який сьогодні виникає при списанні таких кредитів за рахунок сформованих резервів. Якщо справа вже дійшла до примусового стягнення, після врегулювання боргу виконавче провадження має бути закінчено, а із захищеної категорії не стягуватиметься виконавчий збір. Що залишається невирішеним Поки тривала робота над законопроєктом, ми натрапляли на нові ситуації, які теж потребують врегулювання. Кредити мобілізованих ФОП. Уявімо людину, яка тримала невеликий бізнес, узяла кредит на його розвиток, а потім була мобілізована. Працівників немає, діяльність зупинилася, доходу бізнес не приносить. Але кредит оформлений на ФОП, тому пільги, які має ця людина як військовослужбовець, на нього не поширюються. Є й інша ситуація: підприємець став до лав ЗСУ, а його бізнес продовжує працювати і приносити дохід. Моє бачення таке: ці випадки слід чітко розмежувати. Якщо підприємець через мобілізацію закрив ФОП або припинив діяльність, проценти, штрафи та пеня нараховуватися не повинні. Якщо ж бізнес працює, отримує дохід і платить зарплати, він має виконувати кредитні зобов'язання на загальних умовах. Статус військовослужбовця не повинен перетворюватися на пільгу для бізнесу, який продовжує заробляти. Паперові довідки. Сьогодні, щоб довести банку право на пільгу, потрібно збирати форми 5, 12 та інші документи. Спробуйте уявити цей процес для людини на передовій. Водночас банки стикаються з підробленими військовими документами й не мають можливості самостійно перевірити їхню справжність. Тут із Міноборони вже вдалося опрацювати рішення — підтвердження статусу через "Армія+". За згодою військовослужбовця банк отримуватиме підтвердження електронно, з офіційного джерела, а людині не доведеться збирати папери. Зміна статусу. Закон уже передбачає, що військовослужбовець, який самовільно залишив частину або дезертирував, на цей час втрачає право на пільги. Отже, кредитними канікулами людина в СЗЧ користуватися не повинна. Але фінансова установа має оперативно дізнаватися про зміну статусу — і саме тому потрібен механізм електронної перевірки. Має бути чітко визначено й те, як право на пільги поновлюється після повернення до служби. Це збереже кредитні канікули для тих, хто на них має право, і водночас прибере ще один аргумент банків проти кредитування військових. Арешт рахунків. Зараз у межах виконавчого провадження після блокування рахунку боржнику дозволяють користуватися лише сумою в розмірі двох мінімальних зарплат на місяць. Але на рахунок військовослужбовця можуть надходити грошове забезпечення, бойові виплати або кошти на лікування. Тому ми розглядаємо можливість створення спеціальних рахунків для військових, де такі гроші матимуть додатковий захист. Серед варіантів — гарантовано залишати щонайменше 90% коштів або повністю захистити від стягнення визначені цільові виплати. Остаточне рішення ще опрацьовується. Інформація про полонених і зниклих безвісти. Паралельно працюємо над тим, щоб банки отримували ці дані автоматично через бюро кредитних історій. Це дозволить не чекати, поки родина обійде установи з довідками, і допоможе захистити таких людей від шахрайських кредитів, оформлених на втрачені документи. Замість висновку Це справді великий обсяг накопичених за роки війни проблем. Над ними працює команда з представників державного сектору й ринку. Розгляд законопроєкту № 15458 спочатку планувався на грудень. Зараз ми домовилися винести його на голосування за основу та в цілому одразу після проходження необхідних процедур. Затягувати вже соромно перед військовими.

Подорожчало все? Ні. Подорожчала енергія

Економічна правда — 2026-09-03T16:20:00+03:00

Енергетика2026-09-03T16:20:00+03:00 Шістдесят шість років світових цін на нафту, газ, пшеницю та кукурудзу дають результат, який суперечить загальному відчуттю: продовольча сировина сьогодні коштує вдвічі менше, ніж у 1960 році. І саме це, а не зростання цінників, пояснює, чому біопаливо взагалі стало можливим. Здається очевидним: усе дорожчає. Хліб, пальне, газ — цифри на цінниках лише зростають. Але цінник у доларах 1960 року й цінник у доларах 2026-го — це різні гроші. Долар за ці 66 років знецінився в 11,2 раза. Тож перше, що треба зробити з будь-яким довгим ціновим рядом, — прибрати з нього інфляцію. Якщо це зробити, картина розвертається на 180 градусів. Два числа, з яких усе починається За 1960–2026 роки нафта подорожчала у 52 рази, європейський газ — у 37, американський — у 26. Пшениця за той самий час подорожчала у 4,8 раза, кукурудза — у 4,7. Тобто в номінальних цінах енергія зросла приблизно вдесятеро сильніше за зерно. А тепер прибираємо інфляцію, яка здешевила американський долар у 11,2 раза: усе, що зросло менше, насправді подешевшало. Енергоносії реально подорожчали у 2,4–4,7 раза, а пшениця й кукурудза подешевшали на 57–58%. Рис. 1. Червоні стовпці — у скільки разів зросла ціна «на ціннику». Зелені — що з нею сталося насправді, після поправки на інфляцію. Скільки пшениці коштує тонна нафти Є спосіб порівняти дві групи товарів, який не залежить ні від інфляції, ні від курсу долара: порахувати, скільки зерна можна виміняти за одиницю енергоносія. У 1960 році тонна нафти "коштувала" 0,21 тонни пшениці — енергія була дешевою, а зерно дорогим. Сьогодні та сама тонна нафти обмінюється на 2,21 тонни пшениці. Зсув — у 10,5 раза. Читайте також Навіщо аграріям біометан Розійшлися ці два ряди не поступово. До 1972 року вони трималися разом; нафтові шоки 1973–1974 років розвели їх за два роки. Рис. 2. За 1 тонну нафти у 1960 році можна було виміняти 0,21 тонни пшениці, у 2026-му — 2,21 тонни. Друга крива — те саме для тисячі кубометрів європейського газу. Механізми, які їх розводять, прямо протилежні. Нафта й газ вичерпуються: кожна наступна тонна в середньому дорожча в освоєнні за попередню, а короткостроковий попит майже нееластичний — замінити паливо у вже побудованому парку двигунів і котлів за місяці неможливо. Зерно, навпаки, відтворюється щороку, і півстоліття селекції, добрив, зрошення та механізації системно тиснуть на його ціну вниз. Плюс на світовий ринок вийшли нові великі експортери — Бразилія, Аргентина, країни Причорномор'я, включно з Україною. Гігаджоуль із зерна більше не дорожчий за гігаджоуль із нафти Тепер оцінимо всі ці товари як паливо й переведемо в одну одиницю — вартість гігаджоуля енергії. Саме тут виходить результат, який найбільше змінює практичні висновки. У 1960–1972 роках енергія із зерна коштувала у 7–12 разів більше за енергію з нафти чи газу. Спалювати або переробляти зерно на паливо було економічним абсурдом. Після 2005 року криві зійшлися: зерно, нафта і газ коштують приблизно однаково — 13–18 доларів за гігаджоуль. Це і є економічне пояснення того, чому біопаливна індустрія виникла саме в цей час. Рис. 3. Вартість одиниці енергії з різних носіїв, у доларах 2026 року за гігаджоуль, логарифмічна шкала. Ліва зона — період, коли енергія із зерна була найбільш дорогою. Права — сучасний паритет. Історія біоетанолу: мінус 67% Паливний біоетанол має публічне котирування з 1982 року. Тоді він коштував 73 долари за гігаджоуль — у 2,6 раза дорожче за бензин на тому самому ринку. До 2026 року він опустився до 24 доларів і фактично зрівнявся з бензином. У реальних грошах біоетанол подешевшав на 67%. Це найбільше здешевлення серед усіх товарів у вибірці — більше, ніж у пшениці (−49%), кукурудзи (−44%), нафти (−24%) чи бензину (−18%) за той самий період. Тобто біоетанол подешевшав приблизно в півтора рази сильніше, ніж його власна сировина. Основна причина — технологічний розвиток самої галузі: більший вихід спирту з тонни зерна, різке скорочення витрат енергії на дистиляцію та зневоднення, а також дохід від побічних продуктів, сухої барди й кукурудзяної олії, який зменшує чисту собівартість спирту. За чотири десятиліття переробна ланка навчилася здешевлюватися швидше, ніж дешевшала її сировина. Чи не з'їдає паливо наш хліб? Із попереднього висновку виростає незручне запитання. Якщо зерно дешевшає, а енергія дорожчає, то ринок сам штовхатиме зерно в паливний бак. Європа поставила це запитання собі ще у 2000-х і дала на нього нормативну відповідь — принцип пріоритету продовольчого та кормового використання біомаси. Влаштований він не так, як зазвичай уявляють. Це не заборона. Директива про відновлювані джерела енергії встановлює стелю: частка палива з харчових і кормових культур, яку держава може зарахувати до своїх цілей на транспорті, не перевищує 7% енергії дорожнього та залізничного транспорту. Виробляти більше не заборонено — просто це "більше" не зараховується як відновлювана енергія й не отримує підтримки. В авіації правило жорсткіше: регламент ReFuelEU повністю виключає харчові культури з переліку прийнятного авіаційного палива. В Україні з 1 липня 2026 року діє норма, зовні схожа на європейську, але протилежна за знаком: обов'язковий вміст біоетанолу в бензинах — не менше 7%. Європейські 7% — це стеля, українські — підлога. На неї потрібно близько мільйона тонн кукурудзи при врожаї близько 30 млн тонн. Рис. 4. Скільки кукурудзи потрібно для виконання українського мандата на біоетанол, у відсотках валового збору. Пунктир — рівень, який ЄС уже спрямовує на біоетанол зі свого врожаю зернових. З тонни кукурудзи, переробленої на етанол, вилучається лише крохмалиста фракція. Приблизно 0,30–0,33 тонни повертається у вигляді сухої барди (DDGS) із вмістом протеїну 28–30%. Для кормового балансу це радше обмін, ніж втрата: крохмаль іде в паливо, а натомість з'являється високопротеїновий компонент, якого українському тваринництву бракує. А біометан — поки інша історія Тепер про друге біопаливо. Для біометану графік ціни побудувати неможливо: в Європі немає жодної біржі, яка публікувала б його ціну. Ринок позабіржовий, угоди — переважно довгострокові контракти, а ціна розпадається на дві частини: вартість самої молекули, прив'язана до газового хабу TTF, і вартість сертифіката сталості, яка залежить від регуляторного попиту й різниться в рази. Коридор собівартості біометану в ЄС — приблизно 50–100 євро за МВт·год. Європейський газ у 2026 році коштує близько 44 євро. Тобто нижня межа собівартості біометану вища за ринкову ціну газу, і різниця не закривається сама собою. Чому ринкові позиції біометану й біоетанолу поки різні? Ферментація й дистиляція пройшли кілька поколінь оптимізації на тисячах заводів, тоді як анаеробне зброджування має на порядок меншу базу й коротший строк промислового розвитку. Біоетанол конкурує з бензином, у ціні якого є маржа нафтопереробки та логістика; біометан конкурує з природним газом — практично сировиною без жодної переробної надбавки. І головне: у виробництві етанолу суха барда покриває помітну частку витрат, а дигестат у більшості випадків має вартість, близьку до нуля або від'ємну. Комерційне використання дигестату — сепарація, концентрування поживних речовин — це прямий і поки що недовикористаний важіль зниження собівартості біометану. Але в біометану є те, чого в біоетанолу не було Порівнювати два біопалива за ціною несправедливо вже через вік. Біоетанол стартував із ціною у 2,6 раза вищою за бензин і йшов до паритету понад сорок років. Біометан сьогодні перебуває приблизно там, де біоетанол був у середині 1980-х. З тією різницею, що в нього є кілька переваг, яких у біоетанолу не було. Біометан не конкурує з продовольством. Його сировина — гній, солома, побічні потоки переробки, органічна фракція відходів. Уся суперечка про хліб у паливному баку — стеля на харчові культури, продовольча безпека, конкуренція за поле — до біометану просто не застосовується. Це не риторика, а інший регуляторний режим. Його вуглецевий слід може бути від'ємним. Гній, який зброджують у реакторі, не виділяє метану у сховищі. Методика RED зараховує ці уникнені викиди як кредит, тому паливо з гною має від'ємну вуглецеву інтенсивність. На ринку, де платять за викиди CO₂, від'ємне число коштує дорожче за нуль — і "дорогий" біометан із гною часто виявляється прибутковішим за "дешевий" із силосних культур. На біометан існує значний незадоволений попит в ЄС. REPowerEU ставить ціль 35 млрд м³ біометану до 2030 року; транспортні цілі оновленої директиви про ВДЕ та національні квоти створюють зобов'язальний попит, який не зникає, коли газ дешевшає. Для проєкту це інший профіль ризику, ніж у біржового товару: ціна нижча, зате горизонт передбачуваніший. У Данії біометан уже покриває близько 40% споживання газу — отже, модель масштабується. Дигестат заміщує мінеральні добрива. Азотні добрива виробляють із природного газу, тож їхня ціна прив'язана до носія, який за 66 років реально подорожчав у 2,4–3,3 раза. Повертаючи азот і фосфор на поле, біометановий проєкт заміщує найдорожчий елемент витрат рослинництва. Той самий перенос вартості з дешевого боку на дорогий — тільки виконаний усередині господарства, без жодного експорту. В Україні ця модель уже вийшла з презентацій. Працює шість біометанових заводів сумарною потужністю понад 100 млн м³ на рік, чотири з них підключені до газотранспортної системи. У 2025 році вперше експортовано понад 11,2 млн м³ біометану до ЄС, а Програма розвитку галузі до 2035 року передбачає введення ще восьми заводів у 2026–2028 роках. Чому історія біометану добре лягає саме на Україну Є надлишок сировини: гній, курячий послід, солома, стебла, жом цукрового буряку, а також можливість вирощувати проміжні та покривні культури. Конфлікту з продовольством тут немає за визначенням — а отже, немає й регуляторного ризику, який висить над зерновим біопаливом. Експорт іде трубою, а не вагоном. Біометан подається в газорозподільну і газотранспортну системи та продається в ЄС разом із сертифікатом сталості. Логістика, яка стала головною проблемою для зерна, тут не працює проти нас. Поживні речовини лишаються в країні. На відміну від експорту зерна, який щороку вивозить із полів азот і фосфор, біометановий цикл повертає їх у ґрунт у вигляді дигестату. Чотири висновки для України Україна експортує те, що дешевшає, і купує те, що дорожчає. Реальна ціна зерна за 66 років впала на 57%, реальна ціна енергоносіїв зросла у 2,4–4,7 раза. Умови зовнішньої торгівлі за цією парою товарів погіршилися приблизно вдесятеро. Єдиний спосіб частково компенсувати цей зсув — переводити біомасу з категорії продовольчої сировини, що дешевшає, у категорію енергетичного носія, що дорожчає. Арифметика для цього вже склалася. Гігаджоуль із зерна більше не дорожчий за гігаджоуль із нафти чи газу — це сталося приблизно у 2005 році і відтоді не змінилося. Для біометану вирішальною є не ціна газу, а сертифікація й доступ на ринки ЄС. Проєкт, який розраховує заробити на різниці з ціною газу, за нинішньої конфігурації не окуповується. Економіку визначає доступ до європейського ринку сертифікатів — а отже, визнання української системи сертифікації сталості є не формальністю, а основним чинником окупності. Пів століття світова економіка платила дедалі більше за енергію і дедалі менше за їжу. Для країни, яка їжу продає, а енергію купує, це не абстракція, а мінус у платіжному балансі щороку. Розвернути ці дві криві Україна не може — вони глобальні. Що вона може, так це перестати стояти тільки на дешевому боці: те саме поле, та сама тонна біомаси, але продана вже як енергія, а не як сировина.

Чому банки зацікавлені фінансувати відновлення системного ритейлу

Економічна правда — 2026-09-03T12:30:00+03:00

Думка експерта2026-09-03T12:30:00+03:00 Пільговий кредит — не привілей для великого бізнесу, а інструмент збереження базового постачання, робочих місць і платоспроможних клієнтів банків. Не компенсація збитків, а захист економіки Коли російська ракета знищує склад або розподільчий центр, компанія втрачає не лише будівлю, обладнання чи товарні запаси. Порушуються ланцюги постачання, зростають витрати, скорочуються можливості швидко поповнювати полиці магазинів. Під загрозою опиняються робочі місця, податкові надходження та розрахунки з постачальниками. Для банків це також не стороння проблема: погіршується фінансовий стан клієнтів і зростають ризики в пов'язаних секторах. Саме тому системний ритейл, виробники продуктів і продуктова логістика виконують функцію критично важливої економічної інфраструктури. Йдеться не про юридичний статус і не про компенсацію приватних збитків за рахунок платників податків. Йдеться про спроможність економіки забезпечувати людей товарами першої необхідності навіть під час війни. Підтримка відновлення таких потужностей — це захист безперервності базового постачання і стійкості країни. Компанії перерозподіляють запаси, шукають приміщення, відновлюють маршрути та вкладають власні кошти. Але масштаб втрат великих розподільчих центрів не завжди можна покрити з операційного грошового потоку. Потрібні значні суми, довгі строки фінансування і прийнятна ставка. Звичайний комерційний кредит, у який повністю закладений воєнний ризик, часто робить відновлення економічно неможливим. Тому Україні потрібен окремий механізм доступного фінансування відновлення для життєздатного великого бізнесу, який забезпечує важливі ланцюги постачання і має документально підтверджені збитки від російських атак. Це не має бути механічне розширення програми "5–7–9" чи безумовна пільга для будь-якої великої компанії. Потрібна спеціальна конструкція з чіткими критеріями, контролем цільового використання коштів і розподілом відповідальності між позичальником, банком, державою та міжнародними партнерами. Здешевлювати потрібно ризик Ключове завдання — здешевлювати не лише гроші, а передусім ризик. Ризикова премія під час війни підвищує ставку, скорочує строк кредиту і зменшує готовність банку фінансувати відбудову. Якщо частину неконтрольованого воєнного ризику покривають державні або міжнародні портфельні гарантії, страхування та механізми risk-sharing, банк може запропонувати нижчу ставку й довший ресурс без накопичення неприйнятного ризику на балансі. Така модель могла б працювати як спеціальне фінансове вікно відновлення: довгостроковий ресурс, часткова компенсація ставки, гарантійні інструменти та страхування воєнних ризиків. Держава не замінює банк і не бере на себе весь ризик. Бізнес зберігає власну відповідальність, банк оцінює життєздатність проєкту, а держава разом із партнерами покриває ту частину ризику, яку позичальник не може контролювати. Окреме питання — забезпечення кредиту. Класична модель "кредит під тверду заставу" погано працює, коли саме фізичний актив був знищений ракетою. Це, однак, не означає, що якість бізнесу автоматично погіршилася настільки ж, як вартість його застави. Для системних компаній здатність генерувати стабільний грошовий потік часто є не менш важливим активом, ніж квадратні метри. Банки можуть ширше враховувати майнові права на майбутню виручку, товарні запаси, обладнання, дебіторську заборгованість і контракти. Дефіцит фізичної застави може компенсувати багаторівнева система захисту: державні та міжнародні гарантії, гарантійні продукти ЄС, ЄБРР та ЄІБ, страхування воєнних ризиків. Оцінювати потрібно спроможність компанії відновити грошовий потік і реальний залишковий ризик банку після гарантійного та страхового покриття. Саме тут потрібна активна участь Національного банку. Йдеться не про послаблення пруденційних стандартів чи адміністративне приховування проблемних кредитів. Регулювання має бачити реальний, а не номінальний ризик. Якщо значну його частину покриває якісна державна чи міжнародна гарантія або страхування, це має коректно враховуватися під час оцінки кредитного ризику та вимог до капіталу. Є повноцінна практика державних банків Ощадбанк, Укргазбанк, Укрексімбанк, – які активно вже працюють з програмами пільгового кредитування для середнього та малого бізнесу. Хто має запустити механізм Кабінет Міністрів має надати політичний мандат і визначити координатора розроблення механізму. Державні банки можуть стати його першими операторами, оскільки мають необхідний масштаб і досвід роботи з державними програмами та міжнародними фінансовими установами. Але механізм не повинен залишатися закритим клубом. Після формування прозорих правил до нього мають долучитися сильні комерційні банки, готові професійно оцінювати ризик і фінансувати відновлення клієнтів. Ресурс не обов'язково шукати лише в українському бюджеті. Ukraine Facility, Ukraine Investment Framework, інструменти ЄБРР, ЄІБ та інших банків розвитку створюють інфраструктуру для гарантій і мобілізації приватного капіталу. Україні доцільно сформувати в межах наявних механізмів окреме вікно для продовольчої логістики, розподільчих центрів, виробників і бізнесів, від яких залежить постачання товарів першої необхідності. На п'ятому році повномасштабної війни Україні потрібні рішення, які поєднують економічну доцільність і відповідальність. Пільгове кредитування постраждалого системного бізнесу має бути не жестом підтримки і не привілеєм, а дисциплінованим фінансовим інструментом відновлення. Завдання держави, НБУ, державних і комерційних банків — не відкладати цю дискусію до завершення війни, а вже зараз спільно сконструювати механізм, здатний працювати в умовах постійного ризику.

Як зміняться правила для бізнесу

Економічна правда — 2026-09-03T09:20:00+03:00

У звіті за 2025 рік Єврокомісія відзначила прогрес України і вагомим кроком стала реєстрація законопроєкту №12440. Його ухвалення оновить регуляторне середовище: АМКУ отримає ширші повноваження, а бізнес – гнучкіші правила. Виконання рішень АМКУ У 2025 році АМКУ оштрафував двох найбільших фармдистриб'юторів на понад 4 млрд грн. Відомство зафіксувало, що штраф підлягає виконанню незалежно від оскарження. Це стало спробою відійти від усталеної практики, за якої судове оскарження могло відтермінувати виконання рішень, і наблизитися до підходу ЄС, за якого оскарження не зупиняє виконання, якщо суд не вирішить інакше. Законопроєкт зміщує акцент у бік судових механізмів виконання. Зокрема, Антимонопольний комітет зможе звертатися до суду для обмеження розпорядження майном або коштами компанії ще до спливу строку на добровільне виконання і незалежно від судового оскарження, якщо є ризик ухилення від сплати. Скасування дозволів на узгоджені дії Проєкт скасовує обов'язок отримувати попередній дозвіл на узгоджені дії – будь-яку погоджену конкурентну поведінку. Такі домовленості часто супроводжують трансакції, що передбачають набуття контролю над іншим бізнесом. Найпоширеніші приклади – зобов'язання утримуватися від конкуренції та переманювання працівників. Наразі такі дії, як правило, потребують дозволу АМКУ, якщо не підпадають під передбачені законодавством винятки. У 2025 році АМКУ проаналізував 46 заяв на узгоджені дії (роком раніше – 54). Хоча формальний збір за подання такої заяви відносно невеликий (25 500 грн), ключове питання – тривалість розгляду. Ця процедура може тривати до 3,5 місяця. Для бізнесу, особливо в межах M&A-транзакцій, де важлива швидкість закриття угод, це створює обмеження. У таких випадках юристи намагаються структурувати відповідні домовленості, щоб уникнути потреби в дозволах. Зміни дадуть компаніям більше свободи. Водночас це вимагатиме обачності: їм доведеться самостійно оцінювати допустимість своїх дій, щоб не перетнути межу між дозволеною практикою та антиконкурентними узгодженими діями. Порушення за метою і наслідками Законопроєкт розмежовує порушення на ті, що шкодять ринку за метою, і ті, що обмежують конкуренцію за наслідками. Порушення за метою – це дії, які вважаються шкідливими для конкуренції за своєю природою. У таких випадках АМКУ не доводитиме їхніх негативних економічних наслідків. Наприклад, спотворення результатів тендерів чи аукціонів визнається таким порушенням: факт змови достатній для притягнення до відповідальності. Якщо ж поведінка не має очевидного антиконкурентного характеру, комітет буде зобов'язаний довести її негативний вплив на ринок. Цей підхід відображає практику Євросоюзу та Суду справедливості ЄС. Його фундамент закладений у справі Consten and Grundig (1966), де штучна ізоляція французького ринку одним із дистриб'юторів була визнана шкідливою. Загалом до порушень за метою євросоюзівські суди ставляться доволі суворо. Показовою є справа T-Mobile (2009), що стосувалася п'яти мобільних операторів у Нідерландах. Їхні представники провели лише одну зустріч, під час якої один з операторів розкрив інформацію про розміри комісійних виплат дилерам. Попри одноразовий характер контакту та відсутність доведеного впливу на подальші комерційні рішення інших компаній, суд визнав це порушенням за метою. Читайте також "Вони нас просто з’їдять". CEO lifecell про конкуренцію, тарифи та нових абонентів Отримання комерційно чутливої інформації за умови подальшої діяльності на ринку презюмує відступ від незалежної конкурентної поведінки. Найнадійніший спосіб уникнути ризиків – дистанціюватися від отриманої інформації. Нікчемність антиконкурентних угод Законопроєкт уточнює: антиконкурентні угоди нікчемні в частині, що обмежує конкуренцію. Відповідні положення не створюватимуть правових наслідків. Зловживання переговорною позицією Бути монополістом (за загальним правилом, це понад 35% ринку) не є порушенням. Законодавство забороняє лише зловживати монопольним становищем. Проте на практиці компанія може диктувати умови і без великої ринкової частки. Для охоплення таких ситуацій запроваджується нова категорія порушень – зловживання більш вигідною переговорною позицією. Таке порушення виникає, коли компанія використовує економічну залежність контрагента, який не має комерційних альтернатив, наприклад, перекладає на слабшу сторону витрати й ризики або односторонньо змінює умови контракту. Це порушення загрожуватиме штрафом до 5% сукупного доходу групи компаній. Новий спосіб збору інформації Імплементуючи статтю 9 директиви 2019/1 (ECN+), законопроєкт надає АМКУ право вимагати усні пояснення від осіб, що володіють важливою для розслідування інформацією, включно з топменеджерами й держслужбовцями. Неявка, відмова від надання пояснень або надання недостовірних даних становитиме окреме порушення. Цей інструмент дозволить Антимонопольному комітету значно ефективніше формувати доказову базу. Водночас український законодавець не наважився застосувати найжорсткіші механізми ЄС. Поза увагою залишилася стаття 7 директиви, яка дозволяє проводити раптові виїзні перевірки не лише в офісах компаній, а й в оселях працівників. Хоча до таких заходів в Україні поки не дійшло, виїзні перевірки бізнесу (dawn raids) залишаються потужним інструментом АМКУ, зокрема з огляду на відсутність мораторію на їх проведення в умовах воєнного стану. Солідарна відповідальність Ще одна важлива зміна – запровадження інституту солідарної відповідальності за порушення конкуренційного законодавства. Штраф може накладатися не лише на порушника, а й на інші компанії групи. Це гарантує невідворотність відповідальності та можливість стягнути штраф, навіть якщо активи порушника виведені. За євросоюзівською практикою материнська компанія несе солідарну відповідальність разом з дочірньою, бо здійснює на неї вирішальний вплив. Періодичні штрафні платежі На відміну від класичного штрафу за минулі дії, періодичний штрафний платіж має стимулювальну функцію. Це грошове стягнення, спрямоване на заохочення бізнесу до вчасного виконання вимог та зобов'язань, встановлених АМКУ. Приклад застосування – неподання інформації на вимогу АМКУ. Замість фіксації одноразового порушення й накладення штрафу регулятор зможе спонукати компанію до співпраці, нараховуючи стягнення за кожен день зволікання. Процедура двоетапна. Спочатку АМКУ ухвалює попереднє рішення про нарахування платежу із зазначенням вимоги та строку, після чого, у разі невиконання, вмикається механізм щоденних санкцій – до 5% середнього денного доходу. Нарахування припиняється після виконання вимоги або ухвалення Антимонопольним комітетом фінального рішення про стягнення сум. Неістотні помилки та порушення На рівні закону закріплюється правило неістотного впливу на конкуренцію, що дозволить вивести з-під регулювання незначні ринкові домовленості. Умови й пороги неістотності має розробити АМКУ. Послаблення не застосовуватиметься до антиконкурентних узгоджених дій, які визнаються апріорі шкідливими. Також АМКУ отримає право не починати справи щодо порушень, які не завадили розслідуванню. Це стосується вичерпного переліку: невчасне подання інформації, подання неповних чи недостовірних даних, перешкоджання виїзним перевіркам, розпломбування приміщень та неявка для надання усних пояснень. Поведінкові та структурні зобов'язання Ще одна новація законопроєкту – розширення інструментарію комітету щодо врегулювання справ. Ухвалюючи рішення про порушення, АМКУ зможе зобов'язати відповідача припинити незаконні дії та усунути їхні причини й наслідки за допомогою поведінкових або структурних засобів захисту конкуренції. Це означає, що компанія муситиме змінити модель поведінки або структуру бізнесу аж до примусового поділу. Стимулом для бізнесу йти на таку співпрацю буде можливість уникнути значних штрафів у разі належного виконання зобов'язань, якщо АМКУ визнає їх достатніми для усунення конкуренційних ризиків. Єврокомісія давно й успішно застосовує ці механізми. Класичним поведінковим заходом стало рішення в справі глобальних авіаперевізників Continental / United / Lufthansa / Air Canada (AT.39595, 2013), коли Єврокомісія погодилася не штрафувати авіакомпанії в обмін на їхнє зобов'язання звільнити й надати конкурентам дефіцитні тайм-слоти для зльоту та посадки в певних аеропортах. Читайте також Стоянкам склали ціну. Вартість паркування в Києві зросте, але не для всіх Структурні заходи радикальніші. За законопроєктом АМКУ зможе застосовувати їх лише тоді, коли існує ризик тривалого чи повторного порушення, зумовлений структурою компанії, і якщо проблему неможливо вирішити в інший спосіб. Це крайній метод боротьби з монополістами. У ЄС яскравим прикладом став випадок енергетичного гіганта RWE (AT.39402, 2009), коли Єврокомісія прийняла структурне зобов'язання RWE продати свою газотранспортну мережу високого тиску в Німеччині, щоб усунути системну загрозу для конкуренції. Висновки Законопроєкт №12440 закладає фундамент для нових, наближених до стандартів ЄС, відносин між регулятором і бізнесом. Держава знімає бюрократичні бар'єри у вигляді дозволів на узгоджені дії, може пробачати дрібні помилки, в окремих випадках дає змогу виправити ситуацію через зобов'язання без штрафів. Водночас ціна порушення зростає: через солідарну відповідальність, можливість застосування заходів щодо майна та коштів і щоденні штрафні платежі ігнорувати вимоги Антимонопольного комітету стане економічно невигідно. Другий етап реформи вимагатиме від компаній кращого розуміння конкурентного права, адже бізнесу доведеться самостійно оцінювати свої ризики, щоб не перетнути межу між дозволеною практикою та антиконкурентною поведінкою. Співавтор – Богдан Малик, юрист Baker McKenzie

Конкурс на управителя «Моршинської»: чому провалилася четверта спроба

Економічна правда — 2026-09-02T16:20:00+03:00

Бізнес2026-09-02T16:20:00+03:00 22 серпня 2026 року закінчився строк подання заявок на участь у конкурсі з відбору управителя арештованими активами IDS Ukraine (бренди "Моршинська" та "Миргородська"). Конкурсні пропозиції подали п'ять компаній, чотири з яких підлягають безумовній дискваліфікації через критичну невідповідність кваліфікаційним критеріям. Натомість до єдиного "прохідного" претендента мають бути застосовані безпрецедентні антикорупційні запобіжники. Оскільки він, можливо, інтегрований у новий провладний конгломерат, бенефіціарні нитки якого тягнуться до очевидного політичного фаворита Банкової. Втім, шукати кулуарні змови, мабуть, вже немає сенсу. Адже, відповідно до частини вісімнадцятої статті 21-4 Спеціального закону, Агентство з розшуку та менеджменту активів визнає відбір таким, що не відбувся, якщо до аукціону допущено менше двох учасників. Тож цей багатомільярдний конкурс автоматично помножиться на нуль, щойно АРМА дискваліфікує чотирьох із п'яти претендентів.Перший у черзі "на вихід" Аналіз поданої ТОВ "Альянс Д" тендерної пропозиції показує, що його кінцевими бенефіціарами є Руслан Шостак та Валерій Кіптик, які контролюють національну мережу супермаркетів VARUS, яка випускає та продає питну воду під власними торговими марками (Varto та Вигода), що є прямим взаємозамінним конкурентним товаром для брендів "Моршинська" та "Миргородська". Передача активів IDS Ukraine цим особам прямо заборонена частиною п'ятою статті 21-4 Спеціального закону. Читайте також Хто заробить на "Моршинській" Крім цього, претендент припустився грубої процедурної помилки, рішення його власників дозволяє участь у системі "Prozorro.Продажі", тоді як відбір управителя проходить на платформі "Prozorro" (Закупівлі). Це два різні й незалежні аукціони, тому директор "Альянс Д" юридично взагалі не мав повноважень подавати документи для участі в конкурсі.Наступні на вибування Однакові системні порушення та фінансову неспроможність показали КУА "Реді-Інвест" та КУА "Укркапітал", які роблять їхню участь у конкурсі юридично неможливою. Відповідно до статей 63 і 64 Закону України "Про інститути спільного інвестування" та статей 2.2 власних Статутів, компаніям з управління активами (КУА) суворо заборонено поєднувати фінансову діяльність із будь-яким іншим бізнесом. Наявність трирічного досвіду комерційної оренди (КВЕД 68.20), яку вимагає АРМА, для них є правовим нонсенсом. Обидва учасники спробували видати фінансове управління портфелями інвестиційних фондів за реальний досвід оренди. Для участі у конкурсі АРМА вимагає банківську гарантію на суму 101,1 млн грн, яку обидва претенденти технічно нездатні отримати. Власний капітал "Реді-Інвест" становить лише 8,1 млн грн, а 99,75% її доходів за договорами автоматично вимиваються назад до фонду (товариство залишає собі символічні 0,25%). Аналогічна ситуація у "Укркапітал" з власним капіталом 7,2 млн грн.Четвертий пішов ТОВ ЮБ "Пріорітас" продемонструвало фіктивне формування тендерного досьє. Замість обов'язкового трирічного досвіду управління великими промисловими комплексами учасник надав договір оренди одного принтера, столу та двох ноутбуків, а в інших угодах узагалі виявився орендарем (а не орендодавцем) власного офісу. Ба більше, завантажені до системи "Prozorro" документи містять ознаки службового підроблення: угода від 2022 року посилається на акти з 2027 року, а договір від грудня 2024 року спирається на документ, який з'явиться лише в січні 2025 року. Читайте також Портрет майбутнього управителя "Моршинської" Найочевиднішим бар'єром є тотальний сімейно-корпоративний конфлікт інтересів. Керівниця "Пріорітас" одноосібно контролює три компанії у одному ланцюжку: вона сама собі здає майно, сама в себе його приймає, а право підпису актів делегує власному родичу. До того ж претендент фінансово неспроможний, його статутний капітал становить 1 000 грн, за даними Опендатабот чистий прибуток за 2025 рік склав 8 400 грн, фірма зареєстрована в житловій квартирі, а весь додатковий капітал – це два вживаних комп'ютери Apple. Ця компанія апріорі не здатна отримати обов'язкову банківську гарантію на 101,1 млн грн.Менше двох учасників Єдиним легітимним учасником відбору, який повністю відповідає суворим критеріям конкурсу, став ТОВ м'ясокомбінат "Ювілейний". Претендент має 25-річний досвід у харчовій промисловості (FMCG), понад 2,2 млрд грн чистого доходу за 2025 рік, штат із 466 працівників, 4 роки безперервної діяльності як орендодавця, статутний капітал у 268,2 млн грн та активи на 1,12 млрд грн (єдиний конкурсант який гарантовано отримає обов'язкову банківську гарантію на 101,1 млн грн). На відміну від аварійних конкурентів, "Ювілейний" добре проходить антимонопольний фільтр. Профільний м'ясний бізнес компанії не випускає взаємозамінних товарів для мінеральної води, що повністю виключає конфлікт інтересів із брендами "Моршинська" та "Миргородська".Бенефіціар адміністративного ресурсу Після дискваліфікації чотирьох учасників АРМА, відповідно до статті 21-4 Спеціального закону, зобов'язане визнати відбір управителя IDS Ukraine таким, що не відбувся. У разі ж протиправного продовження конкурсу з єдиним учасником або допуску дефектних претендентів, до м'ясокомбінату "Ювілейний" слід застосувати жорсткі антикорупційні запобіжники. Це зумовлено входженням компанії в бізнес-орбіту співвласника АТБ Геннадія Буткевича – великого підприємця, включеного у провладні бізнес-кола, чий високий політичний вплив та інтерес до підсанкційних активів неодноразово фіксували провідні медіа. Так, засновник "Ювілейного" Сергій Тарасюк – колишній партнер Буткевича, який вийшов із співзасновників АТБ, забравши комбінат як свою частку. Мільярдні обороти "Ювілейного" тримаються на збуті через мережу супермаркетів АТБ. Група Буткевича BGV Group щільно переплетена з владою через видобуток надр, держліцензії та його членство в Раді підприємців при Президентові. Медійний слід Буткевича в кулуарах влади, зокрема АРМА, є очевидним: згадується у публікації "Української правди" про "плівки Міндіча", де у розмові (07:06 - 09:18) Сергій Шефір та Тимур Міндіч обмірковують можливість його участі у внесенні застави для вирішення проблем Олексія Чернишова; у розслідуванні проєкту "Хапуга.UA" (15:39 - 15:47) він фігурує в контексті перевірки кандидатів на посаду голови АРМА. Журналісти звернули увагу на претендента Ростислава Манченка, який публічно визнав свою дотичність до бізнесмена, підтвердивши роботу у пов'язаному з мільярдером благодійному фонді; його структура викупила за 1,89 млрд грн націоналізований завод "Аерок", що належав російському олігарху, яким роками розпоряджалося АРМА. Черговим свідченням особливого статусу бізнесмена стало його нагородження Президентом орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Для топбізнесмена мільярдні витрати на благодійність це значна, але не критична частина капіталу. Водночас звичайні громадяни та малий бізнес часто віддають на армію останні збереження без жодних нагород. Ордени під час війни мають отримувати насамперед військові, медики, рятувальники та волонтери "на передовій", які ризикують життям, а не наближені до провладних кіл представники зі списку Forbes. Масштабний інтерес мільярдера до арештованих активів рф та зв'язки з "Ювілейним" можуть вказувати на спробу заздалегідь визначеного провладного управителя поглинути активи IDS Ukraine.Очікувана розв'язка Розвиток ситуації довкола IDS Ukraine фактично відображає застереження Секретаря Антикорупційного комітету ВРУ Володимира Кабаченка, який раніше зазначав, що доля багатомільярдних активів вирішуватиметься на третьому спрощеному етапі конкурсу у напрочуд сумнівний спосіб. У контексті описаних вище ризиків видається цілком логічним згадати м'ясокомбінат "Ювілейний" як одного з можливих бенефіціарів такого сценарію.

Як виглядає правова пастка ювелірного бізнесу, створена НБУ та ДПС?

Економічна правда — 2026-09-02T12:55:00+03:00

Думка експерта2026-09-02T12:55:00+03:00 24 лютого 2022 року Національний банк України постановою № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" запровадив жорсткі обмеження на операції з банківськими металами. Ці заходи, у поєднанні з іншими обмеженнями (фіксування курсу, обмеження на зняття готівки, призупинення більшість транскордонних операцій, тощо) були логічними та необхідними для захисту фінансової системи держави. Водночас, для ювелірної галузі це означало втрату надійного та легального джерела основної сировини — банківських металів у банківських установах. Афінажні підприємства України (працюють з відходами та брухтом), фізично не могли перекрити дефіцит легального золота і срібла. У поєднанні з вимушеною релокацією виробництв, втратами та збитками викликаних воєнними діями, це призвело до різкого падіння обсягів ювелірного виробництва, показники якого опустилися до рівня кінця 1990-х — початку 2000-х років. У наслідок зволікання із послабленням обмежень, сектор торгівлі банківськими металами перейшов у "тінь", тобто за готівку у приватних продавців без надання ними повноцінних первинних документів, які можна було би включати до бухгалтерського обліку. Найбільшої шкоди такі обмеження завдали тим підприємцям, які попри війну залишились в Україні та намагались зберегти галузь та робочі місця. Для них умови ведення бізнесу виглядали наступним чином. До повномасштабного вторгнення, 26 листопада 2021 року для них почав діяти Порядок ведення обліку товарних запасів, запроваджений наказом Мінфіну №496, який передбачав обов'язкову наявність у ФОП первинних документів на усі товари та ведення обліку первинних документів у спеціальній формі. А 1 жовтня 2023 року закінчився термін дії мораторію на застосування 100-відсоткових штрафів, які обраховувались від вартості необлікованих товарних запасів або за ненадання документів, які підтверджують їх облік і походження. Таким чином з 1 жовтня 2023 року Державна податкова служба, отримала повноваження застосовувати штрафні санкції за відсутність у учасників ювелірного ринку первинних документів на дорогоцінні метали, в умовах, коли фактичне придбання металів, відповідно до введених обмежень, не давало можливості цього зробити. За інших умов, схожу ситуації можна було б назвати такою, що несе корупційні ризики, але це мало кого цікавило. Регуляторна, контрольно-наглядова діяльність уповноважених органів в Україні ніколи не відзначалась здатністю усвідомити абсурдність правових меж та умов, в яких функціонують суб'єкти господарювання. Цей випадок не став виключенням. Тільки за перші місяці 2024 року податкова за результатами фактичних перевірок підприємців – ювелірів нарахувала понад 270 млн грн фінансових санкцій. Більшість цих сум — саме за відсутність первинних документів на товари, що перебувають у володінні для подальшого продажу або надання послуг, у тому числі на дорогоцінні метали. У 2025 році сума нарахованих санкцій за такі порушення зменшилася, але все одно перевищила 91 млн грн. Учасники ювелірного ринку в рамках захисту своїх прав не лише подавали заперечень до актів перевірок, адміністративних позовні заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, але й у 2025 році Київський окружний адміністративний суд було задоволено позов про визнання наказу Мінфіну №496 "Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку" протиправним та нечинним. Втім, 23 квітня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення і зараз скарга на цю постанову суду апеляційної інстанції розглядається Верховним Судом. Проміжний висновок очевидний. Держава в особі Національного банку та Державної податкової служби штучно створила умови, за яких легальний підприємець-ювелір був змушений шукати нелегальні або напівлегальні поставки банківських зливків, щоб забезпечити виробничі потреби. Чи це було наслідком координованих зусиль чи недбалості станом на сьогодні говорити сенсу не має. Для підприємця це був "шанс" щодня ризикував отримати від податкової штраф у розмірі 100% вартості товарів, на які відсутні документи щодо їх обліку та походження, або припинити свою діяльність. Юридичні особи ювелірні виробники, вимушено переходили на обслуговування операцій з давальницькою сировиною з аналогічних причин. Через 2 роки і 10 місяців з моменту введення обмежень, у грудні 2024 року НБУ почав поступово їх пом'якшувати. Постановою Правління №155 від 20 грудня 2024 року юридичним особам і ФОП, які займалися виробництвом ювелірних виробів до 23 лютого 2022 року, дозволили купувати банківські метали без фізичної поставки за безготівкові гривні, однак за одночасного дотримання сукупності умов: - потреба в банківських металах обумовлена господарською діяльністю цих осіб у сфері виробництва ювелірних виробів; - ці особи розпочали здійснювати діяльність у сфері виробництва ювелірних виробів до 23 лютого 2022 року, що підтверджується відповідними документами. Вже на цьому етапі було введено фактичне обмеження легальної можливості придбання металів суб'єктами господарювання, які розпочали чи прагнуть розпочати свою діяльність на ювелірному ринку після повномасштабного вторгнення. Дискримінація нових учасників ювелірного ринку охопила 395 суб'єктів господарювання, які розпочали діяльність у сфері ювелірного виробництва після 23 лютого 2022 року оскільки вони були та залишаються виключеними з режиму доступу до легального придбання банківських металів. Яким чином новим виробникам забезпечувати дотримання вимог законодавства щодо обліку товарних запасів на підставі документів, які підтверджують їх облік та походження, не наражаючи себе на 100-відсоткові штрафи від податкової? У серпні 2025 року (постанова Правління НБУ №95) дозвіл розширили на суб'єктів, які здійснюють реалізацію ювелірних виробів, за одночасного дотримання таких умов: - здійснення діяльності у сфері продажу (реалізації) ювелірних виробів; - обсяг купівлі банківських металів у гривневому еквіваленті в банку за один календарний місяць не перевищує 1/12 частини сукупного річного обсягу реалізованих ювелірних виробів у сфері роздрібної торгівлі за 2021 рік, що виражений у гривнях. Таким чином було додано категорію суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері продажу, а не лише виробництва, однак лицемірство НБУ традиційно криється у деталях. Знову ж таки, це послаблення поширюється на осіб, які здійснювали продаж у 2021 році. Тобто нові субʼєкти господарювання не повинні мати можливості офіційно купувати банківські метали. В цій частині НБУ залишився послідовним негативній тенденції, започаткованій у 2024 році. Однак, більш очевидним є те, як офіційні особи, які знають і про вартість металів на міжнародних ринках і про те, як девальвувала національна грошова одиниця за час повномасштабного вторгнення, обмежили обсяг придбання. НБУ пропонує легально купувати банківський метал сьогодні у 2026 році у гривневому еквіваленті, що не перевищує 1/12 річного обсягу реалізованих ювелірних виробів за 2021 рік. Припустимо, за один місяць 2021 року суб'єкт господарювання отримував виторг в обсязі 100 000 грн. Однак, Національний банк обмежив обсяги продажу банківських металів однією дванадцятою сукупного річного обсягу реалізації ювелірних виробів за 2021 рік у гривневому еквіваленті, а не за масою металів, а також передбачив наявність договорів з виробниками і підтвердження попередніх передач металів. Але дорогоцінні метали – як золото, так і срібло – значно подорожчали у світі та, відповідно, в Україні. РікВиручка за 1 місяць, грн.Вартість банківського золота за 1 г, грн.Маса банківського золота, г, яке може бути легально придбане за місяць2021100 0001 579,0963,332025100 0005 995,8816,682026100 0006 694,4614,94 Таким чином грубий розрахунок демонструє, що виробники та торговці у 2026 році мають можливість купувати фактично металу, який необхідний для діяльності, в обсязі, що у понад 4,2 рази менше, ніж у 2021 році. А отже, "тіньовий" сегмент ринку банківських зливків нікуди не зникне, а податкові ризики для ювелірного бізнесу залишатимуться. Союз ювелірів України неодноразово звертався до Правління Національного банку з проханням про перегляд існуючого становища. У квітні 2026 року заступник голови НБУ Юрій Гелетій публічно заявив, що всі умови для купівлі банківських металів з метою ювелірного виробництва вже створені. На підтвердження навів цифри: клієнти банків (передусім ювелірна галузь) купили безготівкові банківські метали на еквівалент 35 млн доларів у 2025 році і 21,5 млн доларів лише за січень–лютий 2026-го. Якщо державою та новосформованим Урядом декларується, що основним джерелом зменшення дефіциту бюджету у наступні періоди повинна стати детінізація, то існуючі правила та обмеження для виробників ювелірних виробів, це те, на що вони повинні звернути увагу, як на фактор, який навпаки цій детінізації сприяє. Підприємці готові та прагнуть дотримуватись рівних, чесних і прозорих правил купівлі банківських зливків у банках з отриманням легальних первинних документів, придатних для ведення обліку товарних запасів. Однак, не сприяють детінізації та легальності ті правила, які зберігають вже закладені корупційні ризики, необхідності пошуку можливості придбання сировини та ведення діяльності з виробництва ювелірних виробів чи продажу суб'єктами, які таку діяльність не вели до 2021 року.

5 професійних напрямів для жінок, які варто розглянути у 2026 році

Економічна правда — 2026-09-02T09:11:00+03:00

Думка експерта2026-09-02T09:11:00+03:00 Якщо ви замислюєтеся про зміну кар'єри, орієнтуватися лише на те, які професії популярні сьогодні, недостатньо. Важливіше зрозуміти, які навички матимуть попит у найближчі роки і як ваш попередній досвід можна перенести в нову сферу. Ринок праці змінюється під впливом штучного інтелекту, цифровізації, енергетичного переходу й демографічних зрушень. Для України додається ще один чинник — відновлення економіки та критичної інфраструктури, яке формує попит на фахівців одразу в кількох секторах. Водночас сучасна кар'єра вже не обов'язково означає шлях від однієї професії до пенсії. Технології змінюють майже всі сфери, тому цінним стає поєднання професійної експертизи з цифровими навичками, аналітичним мисленням і здатністю постійно вчитися. Ми зібрали п'ять напрямів, які поєднують попит на ринку, можливості для розвитку та реальні перспективи для зміни професії. Аналітика даних та бізнес-аналітика Дані стали одним із ключових ресурсів бізнесу. Компаніям важливо не просто збирати інформацію, а знаходити в ній закономірності й ухвалювати на цій основі рішення. Аналітикиня даних працює з показниками продажів, клієнтськими базами, фінансами чи маркетингом і готує аналітичні звіти. Бізнес-аналітикиня досліджує потреби компанії, розбирає бізнес-процеси та шукає способи їх покращити. Для старту не обов'язкова технічна освіта. Значно важливіші аналітичне мислення, уважність до деталей і готовність працювати з цифрами. З інструментів варто освоїти Excel, Google Sheets, SQL, Power BI та Tableau. Кому підійде: якщо вам подобаються цифри, логіка, дослідження й пошук закономірностей. Фінанси та фінансова аналітика Фінансові спеціалістки потрібні майже в кожному секторі — від малого бізнесу й стартапів до банків, міжнародних компаній і громадських організацій. Робота охоплює бюджетування, фінансове планування, аудит, контроль витрат та оцінку ризиків. Роль поступово змінюється разом із технологіями: рутинні операції автоматизуються, а на перший план виходить здатність аналізувати дані й допомагати керівництву ухвалювати обґрунтовані рішення. Читайте також Кого ми готуємо для економіки Це також напрям, де цифрові навички помітно посилюють конкурентоспроможність. Робота з BI-системами, автоматизацією та інструментами на основі ШІ стає базовою вимогою, а не перевагою. Кому підійде: якщо вам близькі аналітика, порядок і планування, і ви хочете розуміти, як влаштований бізнес зсередини. Проєктний та операційний менеджмент Проєктний менеджмент потрібен не лише в ІТ. Проєкти реалізують у бізнесі, освіті, медицині, енергетиці, виробництві, громадському секторі та міжнародних організаціях. Проєктна менеджерка координує команду, планує роботу, працює з бюджетом і дедлайнами, комунікує зі стейкхолдерами й відповідає за результат. Операційна менеджерка зосереджується на ефективності щоденних процесів і на тому, щоб бізнес працював системно. Це один із найдоступніших напрямів для переходу з іншої професії: досвід у комунікаціях, маркетингу, продажах, освіті чи адмініструванні тут працює безпосередньо. Кому підійде: якщо вам подобається організовувати процеси, працювати з людьми й відповідати за результат. Енергетика та технічні професії Енергетика — один із ключових напрямів для відновлення України. Ремонт пошкодженої інфраструктури, розвиток розподіленої генерації, відновлюваних джерел та енергоефективності створює потребу у фахівцях різного профілю. Причому не лише в інженерках. Галузі потрібні електромонтерки, монтажниці сонячних електростанцій, технічні спеціалістки та фахівчині із закупівель. В Україні вже відчутний дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів, а глобальний енергетичний перехід відкриває можливості у відновлюваній енергетиці та екологічних технологіях. Для багатьох таких професій важливіші не університетський диплом, а професійна підготовка, сертифікація та практичні навички. Кому підійде: якщо вам цікаві техніка й технології та робота, результат якої можна побачити. Медицина, реабілітація, психологія та соціальна сфера Технології автоматизують частину роботи, але потреба в професіях, пов'язаних із допомогою людям, не зникає. Для України цей сектор має особливе значення через наслідки війни, демографічні зміни та зростання потреби в реабілітації, психологічній підтримці, соціальних послугах і догляді. Це один із напрямів, де перекваліфікацію можна пройти коштом держави. За програмою ваучерів на навчання доступний 161 напрям — 100 робітничих професій і 61 спеціальність, серед них медсестринство, психологія та соціальна робота. У 2026 році максимальний розмір ваучера становить 33 280 грн; якщо навчання дешевше, держава оплачує його повністю. Читайте також Навчання для дорослих за кошти держави: хто може скористатися і як Умови є. Потрібна професійно-технічна, фахова передвища або вища освіта; ви не маєте бути зареєстрованою безробітною й не повинні були навчатися коштом Фонду соцстрахування протягом останніх трьох років. Заявку подають онлайн через сервіси Державної служби зайнятості або в центрі зайнятості, розгляд триває до трьох робочих днів, а на укладення договору з навчальним закладом дається 120 днів. Кому підійде: якщо вам важливо працювати з людьми, допомагати й бачити безпосередній результат. А що з ІТ? ІТ залишається одним із найдинамічніших секторів: штучний інтелект, кібербезпека, робота з великими даними й цифрова трансформація створюють нові можливості. Але цифрова економіка — це не лише програмування. Технології змінюють фінанси, енергетику, медицину, освіту, виробництво й логістику, тому цифрові навички стають корисними майже в будь-якій професії. Тому замість запитання "чи варто мені йти в ІТ" продуктивніше поставити інше: які цифрові навички зроблять мене сильнішою у моїй нинішній професії або допоможуть перейти в нову. Як обрати напрям Універсального списку професій, який однаково працює для всіх, не існує. Вибір лежить на перетині вашого досвіду, інтересів і потреб ринку. Почніть із трьох запитань. Що я вже вмію? Проаналізуйте попередній досвід. Навіть за повної зміни професії частину навичок можна перенести. Досвід у продажах стає основою для роботи з клієнтами й розвитку бізнесу, організаційні навички — для проєктного менеджменту, робота з бюджетами — для фінансової аналітики, досвід у комунікаціях — для маркетингу чи HR. Що мені цікаво? Подумайте, з чим вам комфортніше працювати: з людьми, цифрами, інформацією, технікою чи організацією процесів. Інтерес не гарантує успішної кар'єри, але допомагає підтримувати мотивацію на дистанції. Що потрібно ринку? Перегляньте актуальні вакансії, звертаючи увагу не на назви посад, а на навички, які повторюються найчастіше. Так ви побачите розрив між тим, що вже вмієте, і тим, що потрібно для бажаної позиції. І не намагайтеся одразу знайти професію на все життя. За оцінками World Economic Forum, до 2030 року значна частина нинішніх навичок трансформується під впливом технологічних змін. Тому однією з найважливіших навичок стає сама здатність учитися й адаптуватися. Не професія раз і назавжди Зміна професії може здаватися складною, особливо якщо ви багато років працювали в одній сфері. Але це рідко означає початок з нуля. Попередній досвід, професійні контакти, знання індустрії та вміння працювати з людьми — це вже ваш професійний капітал. Завдання в тому, щоб зрозуміти, як перенести його в нову сферу і яких навичок бракує.

Без постів, Reels і контент-плану: чи можна побудувати персональний бренд мовчки?

Економічна правда — 2026-09-01T16:20:00+03:00

Думка експерта2026-09-01T16:20:00+03:00 У березні 2025 року рекрутерка MacPaw написала українському інженеру Філіпу Шурпику й подякувала за відгук на вакансію. Тільки от Філіп на цю вакансію не відгукувався: хтось зробив його дипфейк і від його імені ходив на співбесіди одразу в кілька компаній. За рік до того фінансист компанії Arup переказав шахраям 25,6 млн доларів після відеодзвінка, на якому всі його "колеги" виявилися згенерованими. Сьогодні відтворити чужий голос, обличчя чи навіть манеру листування може майже будь-хто й за смішні гроші. Ці випадки показують нову функцію персонального бренду. Раніше він переважно допомагав продавати, наймати й залучати партнерів. Тепер він ще й підтверджує, що людина по той бік листування справжня. Це підштовхнуло мене запитати підприємців і комунікаційників зі свого оточення: чи взагалі може персональний бренд працювати без соцмереж? Відгукнулося понад 80 людей, і більшість сказала, що може. Спершу така одностайність мене здивувала. Але за кожним "так" я помітила деталь, яка може обійтися дуже дорого. Міф про обов'язковість Індустрія особистого брендингу роками привчала всіх до думки, що без контенту немає й бренду. Насправді все трохи складніше. Бренд людини тримається передусім на репутації, а репутація з'явилася задовго до інтернету — її формують результати, рекомендації і звичайне сарафанне радіо. Згадайте засновників Grammarly Макса Литвина й Олексія Шевченка: вони збудували найдорожчий стартап України і при цьому майже не з'являлися на публіці. Серед інвесторів та інженерів їхня репутація бездоганна, і зробив її продукт, яким щодня користуються мільйони людей. Читайте також Довіра – нова конкурентна перевага Є в цьому й зворотний бік, який усі бачили. Соцмережі чудово навчилися виробляти "експертів" без експертизи: гарна картинка, велика аудиторія, тексти від нейромережі і жодного реального досвіду за плечима. Там, де людину оцінюють за тим, що вона справді вміє, така публічність не перетворюється ні на контракти, ні на довіру. Трапляється й навпаки: сильний фахівець роками уникає будь-якої публічності, бо для нього вона чомусь дорівнює блогерству, а ставати блогером йому не хочеться. Хоча ніхто ніколи й не змушував обирати між повним мовчанням і танцями в Reels. До того ж є сфери, де публічність тільки заважає: кризовий консалтинг, комплаєнс, GR, оборонка. Там усе вирішується у вузьких колах, закритість сама собою буває перевагою, а потрібні контакти передають із рук у руки. Тому публічність — це рішення, яке треба ухвалювати свідомо. Спершу чесно відповісти собі, звідки про вас дізнаються потрібні люди, а вже потім думати, які канали вам для цього взагалі потрібні. У чому пастка Навіть якщо ви свідомо не ведете соцмережі, це не рятує вас від того, що вас усе одно гуглитимуть і перевірятимуть. За даними Brunswick, 82% працівників вивчають профіль керівника, перш ніж прийняти пропозицію про роботу. А в кризу переважна більшість аудиторії хоче почути коментар особисто від першої особи, а не від пресслужби. Дедалі частіше ваш потенційний партнер чи кандидат навіть не гуглить вас — він просто питає в ChatGPT, хто ви такий. І той складає відповідь із цифрового сліду, який ви по собі лишили: профілів у соцмережах, публікацій у медіа, згадок у рейтингах та оглядах. А якщо сліду немає, модель збере відповідь із випадкових уламків, переплутає вас із тезкою або перекаже чиїсь чужі оцінки. Я не раз робила такий тест для своїх клієнтів — власників бізнесу й топменеджерів — і він щоразу справляє яскравіше враження, ніж будь-яка презентація про персональний бренд. Бо людина вперше бачить себе очима алгоритму, який тепер і формує перше враження про неї. І ще один момент: порожнеча небезпечна сама по собі. Едельманівський Trust Barometer 2026 фіксує поширення генеративного ШІ серед подій, які найсильніше вплинули на довіру за останні п'ять років. Фейкові акаунти власників бізнесу і шахрайські "інвестиційні пропозиції" з обличчями відомих підприємців в Україні вже давно нікого не дивують. Тож поки ви мовчите, вашу історію цілком можуть розповісти замість вас. Присутність ≠ активність Ці два поняття весь час плутають, хоча вони геть про різне. Активність у соцмережах — це регулярні пости, спілкування з аудиторією, робота на охоплення. Вона потрібна не кожному й радше допомагає рости. Присутність — це верифіковані сторінки, які підтверджують, що ви — це справді ви, і показують, де вас офіційно шукати. Це елементарна безпека, і у 2026 році вона потрібна кожному керівнику, і публічному, і непублічному. Причому таку мінімальну присутність можна зібрати навіть без контент-плану. Достатньо заповненого профілю в LinkedIn, актуальної біографії на сайті компанії, короткої узгодженої довідки для журналістів і чіткого сигналу, який канал вважати офіційним. На запуск піде кілька тижнів, на підтримку — кілька годин на місяць. Керований "сарафан" завжди кращий за некерований, а керувати ним, як бачите, цілком можна й без щоденних дописів. Тому замість вічного "вести соцмережі чи ні" я раджу поставити собі три інші запитання. Хто ухвалює рішення щодо вас і звідки ці люди про вас дізнаються? Власнику заводу, у якого п'ять ключових замовників на рік, мільйон підписників ні до чого. А едвайзеру, який шукає клієнтів серед підприємців, без видимості вже не обійтися. Що буде в кризу і хто тоді розповість вашу версію подій? Якщо відповіді немає, ваша непублічність — ніяка не стратегія, а звичайна вразливість, яка колись вилізе боком. І, за законом підлості, у найгірший момент. Який канал впливу вже працює на вас сьогодні? Репутація, зароблена результатами й рекомендаціями, була і залишається найтвердішою валютою. Соцмережі здатні її підсилити, але замінити не зможуть. Ось тут і ховається та сама деталь, яку я згадувала на початку. Персональний бренд справді може існувати без соцмереж — він чудово жив до них і нікуди не подінеться, якщо їх раптом не стане. Але "без соцмереж" і "без жодної присутності" — геть різні речі. Якщо на місці вашого особистого бренду порожнеча, її заповнює хтось інший: алгоритм, шахрай або випадкова згадка в мережі. І жодні реальні досягнення не завадять комусь написати вашу історію замість вас.