Екологічні наслідки війни Росії проти України: якими мають бути наші дії

Війна Росії проти України спричинила не лише тисячі людських жертв, але й значні негативні наслідки для навколишнього середовища. Які кроки нам необхідно вжити вже зараз, щоб подолати ці наслідки у майбутньому? І чи можливо притягнути Росію до відповідальності за екологічні злочини?

Як війна вплинула на довкілля?

Україна володіє  ¼  світових запасів родючого чорнозему, а через повномасштабну війну втратила до 20% своїх посівних площ. Більше 5 млн гектарів сільськогосподарських угідь в Україні були забруднені.

До 26% території країни, що за розмірами можна порівняти з кількома європейськими державами, перебувають під загрозою через міни та вибухонебезпечні залишки.

Це створює серйозні виклики для продовольчої безпеки не тільки в Україні, але й у світі, оскільки країна, будучи одним із провідних експортерів зернових, зазнала значних втрат в аграрному секторі. 

Вибухи, боєприпаси та руйнування інфраструктури призводять до забруднення ґрунтів токсичними речовинами, які можуть просочуватися у підземні води й потрапляти до джерел питної води.

Також у забрудненому ґрунті можуть накопичуватися важкі метали та хімічні сполуки, що проникають у сільськогосподарські культури, створюючи додаткову загрозу для здоров'я людей.

Повітря в Україні зазнає значного забруднення через воєнні дії. Викиди від роботи військової техніки, продукти горіння лісових пожеж, нафтопродуктів і промислових об'єктів створюють довгострокові ризики для здоров'я населення та стану довкілля. 

Про які масштаби йдеться? Наприклад, внаслідок ворожої атаки наприкінці червня в Одеській області загорівся склад. Площа загоряння становила понад 3 тисячі квадратних метрів. Екоінспектори встановили, що в результаті лише цієї пожежі відбувся викид понад 240 тисяч тонн забруднюючих речовин. 

Внаслідок обстрілів і руйнувань дамб, водозабірних станцій та очисних споруд, українські водні ресурси зазнають забруднення токсичними речовинами, важкими металами та паливно-мастильними матеріалами.

Наприкінці липня Центр національного спротиву повідомив про критичне забруднення Азовського моря на території тимчасово окупованого Геніченського району і зокрема Арабатської стрілки: 

"Морська вода стала небезпечною не тільки для людей, але й для морської фауни, зокрема для популярних у цьому регіоні дельфінів".

У лютому, після того як російська окупаційна армія завдала удару по нафтобазі в Немишлянському районі Харкова за допомогою безпілотників, приблизно 3 тисячі тонн нафтопродуктів витекли у водойми області.

"Рівень забрудненості річки Сіверський Донець перевищував норму в 3,7 рази, Лопань – в 2 рази, Немишля – в 260 разів, Харків – у 820" , – повідомляв начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. Річка Сіверський Донець забезпечує водою 94% населення Сходу України.

Одним із найгірших екологічних злочинів Росії, став підрив Каховської ГЕС. Потужний потік води затопив 620 квадратних кілометрів землі, знищивши понад 11 тис. гектарів лісових угідь. На осушеному дні Каховського водосховища загинули мільйони молюсків, риба і плазуни.

У Чорному морі, куди потрапила значна кількість прісної води, відбулася різка зміна солоності, що згубно вплинула на місцеві морські види. Найбільший удар по екосистемі припав на Дніпровсько-Бузький лиман, який став основним буфером між Дніпром і Чорним морем. Велика кількість забруднюючих речовин осіла на узбережжі цього лиману.

Військові дії та окупація вплинули на 17 із 55 українських національних природних парків, 10 із 19 природних заповідників, а також 3 із 5 біосферних заповідників. 

Із заповіднику "Асканія-Нова" вивезено до Росії та тимчасово окупованого Криму 20 особин тварин. Деякі тварини загинули через брак догляду, відсутність ветеринарної допомоги. Крім того, значні площі заповідного степу, понад 2 тисячі гектарів, були знищені через пожежі різного походження.

Також російські військові знищують заповідник "Кам’яні могили", розміщуючи свої табори. 

"Першим росіяни знищили заказник "Меотида". Бомбами та розміщенням військових. Унікальне місце гніздування птахів в Червоній Книзі втрачено. Одним з останніх знищено росіянами заради забави в с. Білосарайська Коса", – повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. 

Це лише маленька частина екологічних злочинів росіян, які завдали непоправної шкоди довкіллю України, залишаючи по собі знищені екосистеми та втрачене біорізноманіття.

Що варто робити для подолання екологічних наслідків війни?

Очевидно, що під час війни згубний вплив на екологію України продовжиться. Проте вже зараз необхідно думати про можливості повоєнного відновлення.

Перш за все, необхідна оцінка екологічної шкоди, завданої Росією. На основі такої оцінки Україна у майбутньому зможе вимагати компенсації коштів, що потребуються для відновлення довкілля.

Наразі вже здійснюється моніторинг екологічної шкоди та попередній підрахунок збитків, однак, на думку експертів, система оцінки потребує вдосконалення. 

"Методика оцінки впливу на довкілля в Україні досі побудована на радянській системі гранично допустимих концентрацій і скидів (ГДК, ГДС), а не на оцінці обсягу коштів для відновлення довкілля та його спроможності виробляти (надавати) екосистемні послуги, як в ЄС та США.

Оскільки Міністерство довкілля визначає екологічну шкоду за величиною шкоди здоров’ю людини, то і міжнародна компенсація може бути надана лише на компенсацію шкоди здоров’ю конкретної людини, а не довкіллю.

Тобто для отримання відшкодування саме шкоди довкіллю треба міняти наявну екологічну парадигму на сучасну зелену парадигму", – розповідає Андрій Демиденко, старший науковий співробітник Відділення математичного моделювання довкілля Інституту проблем математичних машин і систем НАН України.

Крім цього, важлива робота на міжнародному рівні. У зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну було створено Міжнародну робочу групу щодо екологічних наслідків війни. Учасники групи представили Екологічний договір.

Він включає 50 рекомендацій для України та світової спільноти, які втілюють уніфікований підхід до оцінки впливу російської війни в Україні на довкілля, визначають підходи до компенсації за заподіяну шкоду, а також пропозиції щодо "зеленого" відновлення. Наступний крок – реалізація договору, яка складається з 66 заходів, 35 з яких заплановані на 2024 рік. 

Серед заходів передбачено підготовчу робочу щодо притягнення Росії до відповідальності за екологічні злочини. Зокрема, це розгляд можливості Асамблеєю держав-учасниць Міжнародного кримінального суду включення екоциду як основного міжнародного злочину до Римського статуту.

Україна планує підготувати обґрунтування, що свідчать про доцільність включення екоциду як основного міжнародного злочину до Римського статуту.

Також цьогоріч стартувала Міжнародна платформа дій для зеленого відновлення України. Зелене відновлення передбачає не просто кращу відбудову, ніж це було раніше, але й застосування принципу "відбудувати екологічніше".

Інтеграція зелених компонентів повинна відбуватися вже на початкових стадіях відновлення, адже це закладе основу для запланованого зеленого відновлення в післявоєнний період.

Серед можливих дій для відновлення довкілля вже сьогодні – створення нових та розширення існуючих природоохоронних територій: національних та регіональних ландшафтних парків, заповідників та заказників. Вони сприяють підтримці екосистем, які зазнають знищення через військові дії. 

"Важливий нюанс: робитися це має на основі рекомендацій науковців, а пріоритетом мають стати найкраще збережені природні території. Наприклад, Свидовецький масив у Карпатах, де науковці та природоохоронна громадськість пропонують створити заказник з метою недопущення знищення цієї природної перлини України", – зазначає Богдан Кученко, фахівець відділу клімату Центру екологічних ініціатив "Екодія". 

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України продовжує працювати над розробкою основних кроків з відновлення пошкоджених заповідних територій. Серед деяких з них:

• Розмінування: за попередніми даними потребують обстеження та розмінування близько 1 млн 200 тис. га. 
  
  
• Реалізація планів з відновлення екосистем. 
  
  
• Відновлення та розвиток установ природно-заповідного фонду, які постраждали чи були зруйновані внаслідок військової агресії.
  
  
• Будівництво не менше 8 регіональних реабілітаційних центрів для диких тварин (2 вже збудовано).

З огляду на масштаби екологічних наслідків війни, важливо вже сьогодні працювати над реалізацією стратегій повоєнного відновлення. Відновлення екосистем повинно стати одним з пріоритетів для держави, міжнародних організацій і громадськості. 

Україна працює над комплексом заходів для забезпечення компенсації збитків довкіллю. Водночас важливо, щоб уряд підтримував відкритий діалог з громадськістю, надаючи можливість для участі в обговореннях і прийнятті рішень, що стосуються екологічного відновлення.