Коштів не вистачає, таланти тікають, але не все так погано. На чому тримається стартап-екосистема України

Обмежений доступ до зовнішнього фінансування та брак коштів для розширення команди – це найпоширеніші перешкоди на шляху до успішного розвитку українських стартапів. Іншим викликом є відплив з країни головного капіталу стартапів – талановитих засновників.

Це відбувається через складну політичну ситуацію в країні і брак ресурсів у державному секторі для активної підтримки локальної екосистеми стартапів. У результаті за останній рік Україна втратила пʼять позицій у рейтингу 100 країн з найбільшим стартап-потенціалом. Київ упав на 16 позицій.

Такі висновки містить дослідження, проведене експертами польської організації "Польсько-український міст стартапів" у партнерстві з урядовим Українським фондом стартапів (USF) та Варшавською фондовою біржею (WSE).

Що таке українські стартапи, у яких галузях вони працюють, з якими проблемами стикаються та якої підтримки потребують?

"Польсько-український міст стартапів" створений для з’єднання польської стартап-екосистеми з найбільш амбітними українськими засновниками стартапів. Метою діяльності організації є визначення найкращих бізнес-ідей і їх акселерація під час тренінгів від польських експертів.

Програму фінансує польський уряд. Обрані засновники стартапів з України отримують від польської організації комплексну підтримку: зустрічі, тренінги, індивідуальне менторство та грошові винагороди на загальну суму 12,5 тис дол.

Портрет стартап-екосистеми

Попри складні умови, український інноваційний бізнес розвивається, а локальна екосистема стартапів може бути прикладом для західноєвропейських країн.

Темпи розвитку українського ринку значною мірою залежать від обсягів іноземних інвестицій. У 2019 році в українські стартапи та ІТ-компанії інвестували 510 млн дол, що майже вдвічі більше, ніж роком раніше. З них на іноземний капітал припало понад 80% отриманих інвестицій.

У звіті StartupBlink за 2021 рік щодо 1 тис міст і 100 країн з найбільшим стартап-потенціалом Україна посіла 34 місце. Це на пʼять позицій нижче, ніж у 2020 році.

Серед українських міст найвищий показник у світовому рейтингу має Київ, який посів 48 місце. Порівняно з 2020 роком він опустився на 16 позицій. У столиці зосереджено 53% стартапів, у Харкові – 10,8%, у Львові – 8%.

Оскільки активний розвиток стартап-індустрія в Україні отримала відносно недавно, природно, що проєкти тут молоді. Дослідження показало, що 74% стартапів працюють на ринку не більше трьох років, а 87% – менше пʼяти років.

На заснування стартапу, як правило, наважуються кілька людей. За даними проведеного опитування, 37% проєктів створювалися за участю двох осіб, 25% – трьох і тільки в кожному п'ятому є лише один засновник.

Для ведення бізнесу українські стартапи найчастіше засновують товариства з обмеженою відповідальністю, рідше стають фізособами-підприємцями.

Майже чверть підприємств, які брали участь в опитуванні, не мали організаційно-правової форми. Це може свідчити про те, що напрям їх розвитку не дуже динамічний і специфічний. Деякі стартапи, які взяли участь в опитуванні, діють без організаційно-правової форми з 2012 року.

Майже кожен другий стартап на момент опитування перебував на початковій стадії розвитку (pre-seed). Підприємств, які вийшли на наступні етапи (пошук покупця, масштабування, зростання), було менше. Деяким вдається вийти на стадію масштабування в перший рік роботи, іншим – через десять років.

Українські стартапи відрізняються один від одного за кількістю учасників. Зазвичай у проєкті, крім засновника, працюють три людини, у середньому – шість осіб. У найбільшому з опитаних стартапів зайнято 46 осіб.

Для 84% засновників стартапів основним джерелом фінансування є власні кошти, 31% має гранти державного Українського фонду стартапів.

Оскільки більшість стартапів працює на капіталі засновників, отримання доходу від підприємницької діяльності для них дуже важливе. Це дає можливість виживати на ринку, поки не буде знайдена оптимальна бізнес-модель.

Проте 51% стартапів не отримують доходу, що робить їх залежними від зовнішніх джерел фінансування і надзвичайно чутливими до перешкод.

Ще 19,6% підприємств отримують невеликий дохід, до 10 тис євро, що покриває витрати на діяльність, пов’язану з розробкою продуктів та послуг. Лише один з десяти стартапів отримує річний дохід понад 50 тис євро.

П'ятірка найбільш популярних індустрій серед стартапів виглядає так: програмне забезпечення як послуга, медтехніка та охорона здоров'я, штучний інтелект, енергетика, сільське господарство. 63% стартапів націлені на міжнародний і внутрішній ринки, 24% – на міжнародний, 12% – на український.

Зовнішні та внутрішні бар'єри

На динаміку розвитку стартапів та стартап-екосистеми впливають і зовнішні, і внутрішні бар’єри. Значний зовнішній вплив на розвиток проєктів, на думку опитаних засновників стартапів, мають обмежений доступ до зовнішніх джерел фінансування (39%), проблема з пошуком клієнтів (18%) та бізнес-партнерів (16%), а також зайва бюрократія (19%).

Проте є проблема, яка об'єднує більшість підприємців. Суттєвою перешкодою для розвитку проєкту 81% засновників стартапів вважають негнучкість трудового законодавства та розмір податків на оплату праці.

Найбільшою внутрішньою перешкодою на шляху до успішного розвитку 48% респондентів вказали відсутність коштів на розширення команди. На другому місці – труднощі з фінансуванням розвитку працевлаштованих працівників (26%).

Засновники стартапів приділяють набагато менше уваги подоланню внутрішніх бар’єрів. Переважна більшість опитаних взагалі не відповіли на питання щодо внутрішніх проблем, які стримують зростання бізнесу.

Відсутність коштів для розширення команди, відсутність знань, навичок та компетентності в команді, високі очікування щодо зарплати, низька ефективність роботи співробітників, висока ротація працівників сприймаються багатьма засновниками стартапів як другорядні проблеми.

Аналіз внутрішніх і зовнішніх бар'єрів дозволяє зробити висновок, що ключовою формою підтримки українських стартапів є фінансова підтримка. Мова йде або про пряму співпрацю з венчурними інвесторами, або про надання інструментів для зростання прибутку від реалізації власної продукції та послуг.

Іншою формою підтримки може стати забезпечення розвитку власного персоналу в напрямку продажів і маркетингу. Така діяльність сприятиме зростанню обсягів реалізації продукції та послуг стартапу.

Очікуваною формою підтримки, про яку заявляють засновники стартапів, є заходи, спрямовані на озброєння співробітників навичками, пов'язаними з побудовою ділових відносин з місцевими та іноземними партнерами та подоланням внутрішнього мовного бар'єра в колективі.

У підсумку

Результати дослідження свідчать, що для стимулювання створення і розвитку стартапів в Україні їх потрібно підтримувати на початковій і пізній стадіях розвитку. Підтримка повинна здійснюватися систематично на основі перевірених даних, а не загальноприйнятих в економіці чи галузі думок.

Аналіз виявлених бар'єрів розвитку показує, що важливу роль в успішному розвитку стартапів відіграють перешкоди, пов'язані з нестачею знань та навичок членів команди і невмінням фінансувати розвиток компетенції працівників.

Для стартапів – інноваційних підприємств – знання і компетенції є їх основними ресурсами. Розвиток молодих підприємств полягає в створенні простору для набуття компетенцій на кожному етапі, проте багато засновників стартапів недооцінюють важливість цього аспекту.