Упаковка – ресурс, а не сміття. Що таке розширена відповідальність виробника
Але не чекаючи прийняття закону, міжнародні компанії в Україні об'єднуються, щоб спільно збирати, сортувати та переробляти відходи упаковки в рамках організації розширеної відповідальності виробників (ОРВВ).
Що таке ОРВВ та для чого потрібна розширена відповідальність виробника – читайте у матеріалі.
У чому полягає принцип розширеної відповідальності виробника?
Наприкінці ХХ століття шведський економіст Томас Ліндквіст розробив модель розширеної відповідальності виробника (РВВ). Така стратегія поводження з відходами дозволяє вирішити екологічні проблеми та стимулює бізнес до важливих змін.
По-перше, стратегія Ліндквіста дозволяє зменшити кількість відходів на сміттєзвалищах. Звалища займають великі площі, з яких виділяються у атмосферу та землю шкідливі хімічні речовини. За даними Міністерства розвитку громад та територій, відходи вивозять на шість тисяч легальних полігонів і щорічно виявляється 27 тис. несанкціонованих звалищ у різних областях.
По-друге, розробка Ліндквіста спонукає виробників переходити до замкненого циклу виробництва. Раніше виробники контролювали лише якість продуктів та їх розподіл на ринку, тоді як РВВ передбачає відповідальність за збирання та подальшу переробку відходів упаковки.
Так виробники прагнуть збирати і переробляти стільки упаковок, скільки одиниць товару випускають на ринок. Це стимулює їх змінювати дизайн паковання – не лише за формою, а й матеріалами, які можна використати повторно.
Упаковка стає ресурсом для нового виробництва, а не сміттям. Це дозволяє не створювати її щоразу з нуля, беручи нові невідновлювальні ресурси.
Як принцип розширеної відповідальності виробника діє в ЄС?
З 1990–их років РВВ впроваджують країни Європейського Союзу. Зараз ця система діє вже у 26 із 27 держав-членів Союзу.
Кожна країна розробляє свою систему збирання та переробки паковання, але спільна для всіх риса – принцип поступового підвищення цільових показників збирання упаковки. Якщо у 1990–х у країнах ЄС збирали та переробляли від 20 до 30% паковання, то вже до 2016 року ці показники у деяких країнах досягли 80%.
У Німеччині розширену відповідальність виробника спробували запровадити у 1991 році. Вже через два роки Указ про переробку упаковки набув чинності. У той час побутові відходи відправляли на окремі звалища – половину обсягу викинутого складав побутовий пластик та упаковка. Тому німецька влада спробувала впровадити механізм, який спонукав виробників і покупців товарів не викидати, а переробляти відходи упаковки.
Зараз влада країни заявляє про сортування та подальшу переробку 90% відходів упаковки. Контролюють процес завдяки Національному реєстру виробників, де кожна компанія звітує про кількість випущеної на ринок продукції в упаковці та кількість зібраних відходів.
У 2013 році організації РВВ країн ЄС створили міжнародний альянс EXPRA. Ця організація об'єднала зусилля 26 країн світу. Мета альянсу EXPRA – довести, що сталий екологічний розвиток країн можливий. Також компанія створила ефективну міжнародну платформу для обміну досвідом діяльності організацій на засадах РВВ.
Які зобов'язання України щодо збирання і переробки упаковки?
У 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію із Європейським Союзом, а у 2017 році схвалила Національну стратегію управління відходами. Так уряд зобов'язався унормувати систему управління різними видами відходів – побутовими, промисловими, специфічними (відходи упаковки, відходи електричного та електронного обладнання, використаних батарейок, медичні та інші відходи).
Згідно зі Стратегією до 2030 року Україна зобов’язалась переробляти до 65% упаковки. Таким чином вдасться досягти рівня переробки у ЄС за значно коротший термін, адже країни ЄС ще з 1994 року імплементували Директиву 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки (зі змінами та доповненнями 2004 та 2018 року), яка встановлює цільовий показник збирання і переробки відходів упаковки на рівні 70% до 2030 року.
Водночас поки що відповідальність за друге життя упаковки в Україні – не обов'язкова. Рамкове законодавство, зокрема закон "Про управління відходами", ще готують до другого читання в парламенті. Його обіцяють ухвалити щонайменше за місяць, але "процес" прийняття триває вже понад рік.
"Закон 2207-1-д "Про управління відходами" вже майже готовий до внесення до парламенту. Остаточну версію готує підкомітет Комітету екологічної політики та природних ресурсів України. У цьому рамковому законопроєкті узгодять лише принципи роботи РВВ щодо виробників, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів. Секторальні законопроєкти деталізують функції і напрямки роботи розширеної відповідальності виробника, введуть відповідальність за переробку відходів упаковки для українських виробників. Крім того, ці закони затвердять цільові показники переробки.", – пояснює міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Роман Абрамовський.
Закони про екологічне поводження з відходами зроблять збір упаковки обов'язковим та введуть відповідальність за їх переробку для українських виробників. Крім того, у них будуть регламентовані цільові показники.
"У кожному секторальному законі буде локалізована і відповідальність за порушення норм. Багато в чому ми перейматимемо європейський досвід: зменшення перевірок, цифровізація всіх процесів, підключення реєстрів. Перевірки займають багато часу, їх важко адмініструвати. Зараз ми працюємо над Дозвільною системою щодо відходів – таку ж плануємо запровадити щодо РВВ", – додає Роман Абрамовський.
Затвердження усіх екологічних законів проходить тривале обговорення в Парламенті, адже ці питання стосуються бізнесу, підприємств, громадян та політиків, - розмірковує директор Команди підтримки реформ при Міндовкіллі Остап Єднак.
"Якщо ми говоримо про відповідальний бізнес, то є і безвідповідальний бізнес – який не зацікавлений у збереженні довкілля. Є відповідальність самих громадян і політиків, але через суміш цих факторів та несприятливу політичну ситуацію ми бачимо зволікання", – каже експерт.
Які компанії в Україні проявили ініціативу створення Організації розширеної відповідальності виробників?
11 найвідоміших світових виробників ще до затвердження відповідного законодавства підписали Меморандум про співпрацю щодо створення організації розширеної відповідальності виробників (ОРВВ). Цим компанії демонструють свою готовність до відповідальності за повний життєвий цикл своїх продуктів та їх пакування. Адже мета організації – впровадити систему роздільного збирання відходів упаковки та забезпечити їх переробку.
До ініціативи доєдналися ABInBev Efes Ukraine, CANPACK, Carlsberg Ukraine, Coca-Cola Beverages, Danone, METRO Cash&Carry, Nestle, PepsiCo, Procter&Gamble, Tetra Pak, "Елопак-Фастів".
За словами Романа Абрамовського, українські компанії теж цікавляться напрямом сталого розвитку, тому список буде доповнюватися. Почати цей процес складно, але потрібно продемонструвати приклад, переконаний міністр. Долучитися до ініціативи зможуть всі охочі.
Європейський досвід доводить, що саме колективна відповідальність виробників є важливою у впровадженні РВВ, пояснює експерт із впровадження РВВ, директор PSC Кіріякос Парпоунас. Так простіше контролювати кількість переробленої упаковки та запобігти анархії, пояснює він. Лише завдяки співпраці виробникам вдасться досягнути мети, яка задекларована в Угоді про асоціацію з ЄС.
Навіщо виробники об'єднують зусилля?
"Упаковка – цінний ресурс. Вона захищає продукти та допомагає транспортувати їх на далекі відстані. Раціональне управління упаковкою, її роздільне збирання, повторне використання та переробка зменшують використання природних ресурсів та викиди СО2", – пояснює Євген Шевченко, член Ради директорів Американської торговельної палати в Україні, відповідальний за роботу Комітету Палати з питань сталого розвитку, генеральний директор Carlsberg Ukraine.
Проте, відповідно до експертних даних, Україна переробляє всього 12-14% відходів упаковки. А згідно із дослідженням на замовлення Американської торговельної палати із 2,4 мільйонів тонн упаковок, що вводяться в обіг щороку, втрачається близько 2 мільйонів тонн ресурсоцінної сировини, зокрема – 33% скла, 30% паперу, 21% полімерів, 10% деревини, 4% металів та 2% інших відходів.
Після початку пандемії обсяги використаної упаковки збільшилися – відповідно до рекомендацій ВООЗ харчові продукти варто продавати в упаковці.
Відтак, близько 30% побутових відходів в Україні складають відходи упаковки. Більша частина цих відходів потрапляє на сміттєзвалища та єдиний працюючий сміттєспалювальний завод у Києві. Відповідальний бізнес в межах ОРВВ прагне збудувати систему і збільшити обсяги переробки відходів в Україні. Вже за перші 5 років виробники планують зібрати і переробити близько 4.3 мільйони тонн упаковки. Так заощадять більше 12 мільйонів метрів кубічних обсягів сміттєвих полігонів.
Організація розширеної відповідальності виробників планує створити повністю нову інфраструктуру збирання та переробки відходів упаковки, яка забезпечить близько 20 тисяч робочих місць для українців.
ОРВВ дасть можливість збільшити надходження інвестицій в екологічну сферу, не оподатковуючи при цьому місцеві громади та споживачів, переконаний директор Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Мінрегіону Андрій Ведмідь.
"Поступово, але стабільно зростає кількість населених пунктів, які самостійно впроваджують роздільне збирання 3-4 фракцій відходів. Вони не чекають закону. За даними 2020 року більше 1 700 населених пунктів вже запровадили таке сортування", – каже старша експертка з поводження з побутовими відходами Офісу підтримки реформ при Мінрегіоні Наталія Зайцева.
Незалежно від того, якими темпами буде впроваджуватися законодавство щодо управління відходами, виробники готові впроваджувати принципи РВВ в Україні. Вони готові адаптовувати свою роботу до європейських практик і очікують затвердження галузевого законодавства у сфері управління відходами. Лише такий шлях допоможе Україні подолати сміттєвий колапс та поступово перейти до економіки замкненого циклу.
Авторка: Олена Лаущенко