Концесія: всі "за" і "проти" державно-приватного партнерства

Нещодавно було успішно передано в концесію Херсонський МТП і ДП "Стивідорна компанія порту "Ольвія". Влада також збирається запропонувати інвесторам нові об‘єкти для державно-приватного партнерства: морські порти, аеропорти, залізничні вокзали. 

Державно-приватне партнерство — це співпраця держави та приватного власника. Держава надає в користування свої активи, а приватний партнер ефективно ними управляє, розбудовує інфраструктуру або надає суспільно важливі послуги.

Однією з форм державно-приватного партнерства є концесія.

Законодавче регулювання такого партнерства існувало з часів здобуття Україною незалежності, однак відповідні проєкти були нечисленними і не завжди комерційно успішними. Позитивними стали лише проєкти в теплопостачальній сфері.

Серед основних переваг державно-приватного партнерства — можливість використання державних активів, побудова яких зробила б проєкт економічно невигідним, та отримання державних гарантій чи інших платежів, які забезпечують стабільний дохід. Це дозволяє проєкту залучити стороннє фінансування (bankability) та отримати підтримку держави під час вирішення питань землекористування та інфраструктури.

Однак співпраця з державними органами пов'язана і з ризиками. Серед них — бюрократичні зволікання, зміни умов співпраці, політична складова.

Державно-приватне партнерство застосовується у таких сферах.

Будівництво та експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури.

Виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу.

Машинобудування.

Збір, очищення та розподілення води.

Поводження з відходами, крім збирання і перевезення.

Виробництво, розподілення та постачання електроенергії, енергозберігаючі технології.

За даними центральних та місцевих органів влади, в Україні до 1 січня 2020 року на засадах державно-приватного партнерства укладено 187 договорів, з яких реалізується 52 (34 договори концесії, 16 договорів про спільну діяльність, 2 — інші договори), 135 договорів не реалізуються (термін дії чотирьох закінчився, 18 розірвані, 113 не виконуються).

Концесія допускається щодо будь-яких активів, які не заборонено передавати в концесію.

Важливою особливістю чинного законодавства є те, що ініціатива щодо здійснення державно-приватного партнерства може виходити від потенційного приватного партнера, а не тільки від держави.

Більше того, якщо пропозиція приватного партнера не виграє конкурс, він матиме право погодитися на партнерство на умовах найкращої пропозиції іншого претендента.

Фактично це надає гарантії отримання активу, який може бути цікавий приватному партнеру, за умови проходження інших процедур за законодавством.

Чинне законодавство також надає приватному партнеру додаткові можливості для захисту своїх інвестицій, зокрема право на арбітражний розгляд спору. Якщо десятьма відсотками статутного капіталу зареєстрованого в Україні приватного партнера володіє підприємство з іноземними інвестиціями, кредитор має можливість впливати на зміну концесіонера.

Процеси погодження проєктів за законом про державно-приватне партнерство та за законом про концесію схожі, однак останній був ухвалений недавно і має більш деталізовану процедуру.

Процедура відбору учасника концесії передбачає такі етапи.

Підготовка пропозицій здійснення державно-приватного партнерства державним партнером (концептуальна записка на першому етапі та техніко-економічне обґрунтування на другому етапі) чи приватним партнером (тільки техніко-економічне обґрунтування).

Аналіз ефективності державно-приватного партнерства згідно з "Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства", затвердженим Кабінетом міністрів.

Якщо аналіз ефективності проєкту визначив доцільність його реалізації, створюється конкурсна комісія та вчиняються інші дії з підготовки об'єкта до реалізації проєкту.

Проведення конкурсу та визначення приватного партнера проводяться згідно з порядком, затвердженим Кабінетом міністрів.

Укладення договору з переможцем.

Строки проведення цих етапів законодавчо унормовані та сумарно тривають близько року, однак на практиці вони можуть відхилятися в обидва боки.

Наприклад, для недавно переданих в концесію Херсонського МТП і ДП "Стивідорна компанія порту "Ольвія" з моменту від публікації оголошення на сайті Мінінфраструктури про концесійний конкурс до визначення переможця минуло пів року.

Хоча концесія є видом державно-приватного партнерства, два згадані вище закони містять деякі відмінності.

Закон про державно-приватне партнерство визначає ширший перелік державної підтримки, право набуття часткової власності на новостворене за договором нерухоме майно, а закон про концесію передбачає більш деталізовану процедуру визначення приватного партнера і дає більше визначеності стосовно застосування іноземного права, якщо це не суперечить українському праву.

Хоча Україна не є найяскравішим прикладом успішної реалізації проєктів державно-приватного партнерства, однак широкий спектр активів, які держава планує передати в державно-приватне партнерство, зокрема в концесію, у поєднанні з удосконаленим законодавчим регулюванням та привабливою потенційною маржинальністю ринку сприяють зростанню зацікавленості приватних інвесторів щодо реалізації проєктів з державою.

Досвід нашої фірми може допомогти приватному партнеру обрати найбільш вигідну форму здійснення державно-приватного партнерства в Україні.