Африка багатіє. Завдяки чому?

П'ятниця, 12 серпня 2016, 16:30 -
Африка є найбіднішим континентом, але це вже не "безнадійний континент". Вперше менше половини африканців живуть в умовах крайньої бідності. Якщо нинішні тенденції збережуться, то абсолютний показник бідності знизиться до 24% до 2030 року.

Африка на південь від Сахари складається з 46 країн і займає площу 9,4 мільйона квадратних кілометрів.

Кожна сьома людина на Землі живе в Африці і частка континенту у чисельності населення світу буде неминуче зростати, оскільки народжуваність в Африці, як і раніше, вище, ніж будь-де.

Якщо нинішні тенденції збережуться, до 2050 року у Нігерії буде більше людей, ніж у США.

Те, що відбувається в Африці, дуже важливо не тільки для людей, що живуть на континенті, але також і для всіх нас.

Континент надії

Африка є найбіднішим континентом, але це вже не "безнадійний континент", як його описав журнал The Economist ще в 2000 році.

З початку нового тисячоліття середній дохід на душу населення в Африці, з урахуванням інфляції і паритету купівельної спроможності, виріс більш ніж на 50%, і темпи приросту в середньому становлять близько 5% на рік.

Підвищення добробуту призвело до поліпшення основних показників благополуччя людини. У 1999 році 58% африканців жили менш ніж на $1,90 на день. До 2011 року 44% африканців жили з таким доходом — у той час, як чисельність населення Африки зросла з 650 мільйонів до 1 мільярда.

Якщо нинішні тенденції збережуться, то абсолютний показник бідності в Африці знизиться до 24% до 2030 року.

Очікувана тривалість життя зросла з 54 років у 2000 році до 62 років в 2015 році. Дитяча смертність знизилася з 80 смертей на 1000 народжених до 49 смертей за цей період часу.

Що стосується боротьби з ВІЛ/СНІДом, малярією і туберкульозом, їх виникненням, діагностикою, лікуванням та рівнем виживання, то всі ці показники покращилися.

Споживання продуктів харчування перевищує 2500 калорій на людину на день (USDA рекомендує споживання 2000 калорій). Голод зник за межами бойових зон. Рівень відвідування учнями початкових, середніх та старших шкіл є зараз найвищим.

Багатство африканських націй

Певне зростання в Африці було обумовлене високими цінами на сировинні товари, але в більшості, як це було виявлено у дослідження Маккінзі в 2010 році, воно було обумовлене економічними реформами.

Щоб оцінити, наскільки важливими вони були, необхідно згадати, що протягом більшої частини своєї постколоніальної історії уряди африканських країн встановлювали централізований контроль над економікою.

Типова політика включала: інфляційну грошово-кредитну політику, контроль цін, заробітної плати і валютного курсу, маркетингові структури, які тримали ціни на сільськогосподарську продукцію штучно заниженими і доводили африканських фермерів до банкрутства, державні підприємства і монополії.

Зміни почалися після падіння Берлінської стіни. Соціалізм втратив велику частину своєї привабливості, і СРСР, який фінансував і захищав багато африканських диктатур, розвалився.

Між 1990 і 2013 економічна свобода, згідно з даними Канадського Інституту Фрейзера, збільшилася з 4,75 до 6,23 за десятибальною шкалою. Свобода торгівлі зросла навіть більше — з 4,03 до 6,39.

Найголовніше — Африка досягла значного прогресу в грошово-кредитній політиці, або доступі до фінансів, який виріс з 4,9 в 1995 до 7,27 у 2013.

Африка так само досягла аналогічних успіхів і в мікроекономічній політиці. Як зазначено у звіті Світового банку, регуляторне середовище в Африці значно покращилося. Почати бізнес, наприклад, стало легше, показник Африки зріс з 45 у 2004 році до 72 у 2015 році за стобальною шкалою.

Ситуація щодо отримання дозволів на будівництво, вирішення випадків неплатоспроможності, виконання контрактів, реєстрації власності, отримання кредиту, доступу до електрики, легкості сплати податків також значно покращилася.

Уряди як і раніше корумповані, диктаторські і деспотичні

Більша частина Африки, як і раніше, не вільна. На жаль, не відбулося істотного поліпшення якості інститутів в Африці.

За даними звіту Freedom House  щодо свободи в світі у 2016, є тільки шість вільних країн в Африці на південь від Сахари: Бенін, Ботсвана, Гана, Намібія, Сенегал і ПАР.

У той час як у багатьох країнах прийнято більш "демократичні" конституції, які включають обмеження терміну повноважень, та інші перевірки законодавчих та інституційних органів виконавчої влади, африканські правителі знайшли спосіб обійти ці положення в цілях збереження і зловживання службовим становищем.

За даними Світового банку, корупція продовжує процвітати серед урядових чиновників і, головне, серед членів суддівського корпусу.

Як наслідок, показники дотримання закону в африканських країнах залишилися, за великим рахунком, незмінними. Але без ефективних та неупереджених судів економічний потенціал Африки залишиться невикористаним.

Виклик і можливість

Беручи до уваги вищезазначене, як показує досвід інших регіонів, інституційний розвиток, як правило, відстає від економічних реформ.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі зростання африканського середнього класу може призвести до політичного пробудження і більшої наполегливості населення Африки — і, в результаті, до демократизації континенту.

Нове тисячоліття було добрим для Африки, але континент все ще далекий від благополуччя, не говорячи вже про демократію.

Для розвитку економіки Африки необхідно продовжувати реформи, не забуваючи про те, що світова економіка постійно змінюється і глобальна конкуренція зростає. Це є викликом для Африки, але також і можливістю.

Стаття Меріана Л. Тапи - редактора HumanProgress.org і старшого політичного аналітика Центру глобальної свободи і процвітання.

*За підтримки Українського товариства економічних свобод