Чим завинив воєнний туризм

Недавній скандал в Миколаєві з виселенням мешканців гуртожитку, що належить Міноборони, вкотре доводить справедливість слів мультиплікаційного Матроскіна: "Ресурси у нас є. Нам мізків бракує".

Проте хіба тільки житло - головний біль очільників оборонного відомства?

Як зауважив начальник Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генштабу збройних сил Володимир Аскаров, значна частина військового бюджету йде на утримання непомірно роздутих частин забезпечення та вимушене утримання надлишкового майна.

При цьому українська армія за чисельністю особового складу одна з найбільших у Європі, але поступається арміям сусідів за рівнем підготовки, станом технічної готовності озброєння та соціальними стандартами військової служби.

"Неприпустимо, коли посадовий оклад військового менший за оклад державного службовця на 55%. Ми хочемо, щоб розміри пенсій після втрати годувальника були прирівняні до пенсій держслужбовців, бо в них пенсія у такому разі становить приблизно 70-80%, тоді як у нас - 30-40%", - додав Аскаров.

Згідно з Глобальним індексом мілітаризації, Україна замикає першу двадцятку країн з найбільшими воєнізованими економіками. Такі рейтинги упродовж 20 років складає Боннський міжнародний інститут конверсії на основі даних із 149 країн.

Один з головних критеріїв - частка витрат на оборону в загальному обсязі валового національного продукту. Експерти порівнюють витрати на військові цілі з іншими соціально-суспільними статтями, наприклад, на охорону здоров'я та освіту.

Якщо сподіватися на державний бюджет не доводиться, - та й чи годиться це робити справжнім чоловікам в країні, де тисячі хворих, безпритульних та інвалідів, - то слід, очевидно, шукати нетрадиційні шляхи вирішення проблеми.

За кордоном армії давно заробляють на туристах. У США лише продаж квитків на відвідання воєнних музеїв приносить щороку 45 млн дол. Найпопулярніший з них - Музей стратегічної авіації. Другий подібний, до слова, знаходиться в Україні - у селищі Пoбузьке Гoлoванівськoгo райoну Kірoвoградськoї oбласті.

У європейських державах значна увага приділяється пам'яткам військово-інженерного мистецтва. Багато країн переживають справжній бум: використання фортифікаційних споруд у туристських і виховних цілях стало модою.

У Польщі, наприклад, фортецю Осовець щорічно відвідують 50 тис туристів. Колишні радянські доти, які після 1945 року опинилися на території цієї країни, реставрують і використовують як туристські об'єкти.

Тимчасом Керченська фортеця - добре збережений зразок фортифікаційного мистецтва - досі недоступна для туристів, оскільки становить небезпеку через величезну кількість неутилізованих боєприпасів різних часів.

А бункер у колишній ставці Гіммлера "Хегевальд" поблизу Житомира недоступний "простому смертному", бо знаходиться на території військової частини.

В Європі все інакше.

За рішенням управління з туризму Хорватії півострів Превлака, який порівняно недавно був ареною воєнних дій, буде перетворено на туристський центр. 560 покинутих об'єктів переобладнають у готелі, а два великі ангари - у конгрес-зал.

Для туристів також відкриють велику фортецю на мисі Оштра, побудовану в 19 столітті. Її внутрішній простір і тераси підходять для культурних заходів.

З часів Другої світової в горах Швейцарії збереглося 13 тис укріплень. У бункерах відкрито кілька готелів: від дорогих, як "Клаустра" у гірському масиві Санкт-Готтара на висоті 2 500 метрів, до готелю "Нуль зірок" в кантоні Санкт-Галлен.

Україна ж наразі може похизуватися лише одним мілітарі-готелем "Грінгоф", хоча потенціал для створення таких закладів набагато більший, ніж у Швейцарії.

Воєнний туризм - це не лише тури на місця знаних битв, а й відвідування діючих військових об'єктів і полігонів, бойових морських кораблів та підводних човнів, "закритих" музеїв розвідувальних установ, ремонтних заводів, стрільба, польоти, участь у військових навчаннях та маневрах, катання на військовій техніці.

Любителі поринути в історію додатково вивчають мапи, хроніки, схеми положення військ на полях під час облоги або нападу, історії військових, які загинули у фортифікаційних спорудах. Тут військовикам-історикам і "карти в руки".

Проте в Україні є лише один профільний журнал - "Military Крым", і тримається він на ентузіазмі колишнього десантника. У Росії таких видань два десятки.

Більше того, у північних сусідів серед нетрадиційних видів туризму воєнний - найпоширеніший. Зокрема, в Тулі, яка здавна славилася своєю зброєю, його розвитку надають особливого значення. А чи налагоджені регулярні масові відвідини туристами, наприклад, харківського заводу імені Малишева?

Військово-історичним музеям України стане у пригоді досвід Малоярославецького військово-історичного музею - Калузька область Росії. Його співробітники створили екскурсійний маршрут "Малоярославецький бій у Вітчизняній війні 1812 року".

Серед туристичних операторів виділяється московська фірма "Воєнтур М". Поряд з традиційними програмами вона пропонує ексклюзивні військові тури.

Відповідно до урядової програми з військово-патріотичного виховання молоді фірма пропонує оглядові та військово-історичні тури для школярів з екскурсіями по Москві, Санкт-Петербургу, відвіданням військово-історичних музеїв та об'єктів.

Під час туру можна постріляти із зброї Першої та Другої cвітових воєн - нагана, кулеметів "Максим" та Дегтярьова, пістолета-кулемета Шпагіна, а також з автомата Калашникова і пістолета Макарова. Обіцяють організувати стрільбу з гранатомета і навіть зенітної установки. Мінімальна вартість поїздки - 500 дол.

Чи не актуально це для українських реалій, коли підлітків "виховують" вулиця, телебачення та інтернет? Чи відомо українцям, скільки зброї припадає пилом на вітчизняних військових складах і з'їдає бюджетних коштів на охорону?

У Росії ж туристичний оператор "Країна туризму" для промоції польотів на бойових літаках створив спеціальні наліпки для розміщення на задньому склі авто.

За даними агентства Reuters польоти на МиГ-29 увійшли до десятки найпопулярніших екстремальних світових пригод. Як тут не пригадати підрозділ "Українські соколи", літаки якого вже не перший рік вкриваються іржею?

Життя в армійських умовах і участь у програмах військової підготовки має непогані перспективи у зв'язку з переходом армії на контрактну основу. У Росії туристи вже зараз платять 3 тис руб - 800 грн - на добу за ліжко у військовій частині, миску перлової каші, стройову підготовку і легку форму нестатутних відносин.

У В'єтнамі воєнний туризм вважається найкращим чоловічим засобом для схуднення: тиждень стройової підготовки в умовах джунглів дає вражаючі результати. Чи не актуально це для огрядних українських бізнесменів?

Для військових чиновників - точно ні. У 2010 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка запропонував Міністерству оборони розробити наукову програму розвитку військового туризму.

Відповідь виконувача обов'язків директора Департаменту економічної діяльності Міноборони Новосьолова була красномовною: "Здійснення видатків на додаткові дослідження у цій сфері вважається недоцільним". Неодноразові звернення автора у Facebook до міністра оборони з цього питання також не були почуті.

Хто хоче - шукає засоби, хто не хоче - причини.

Ігор Винниченко, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка