Російська навала на український медіаринок

"Російською загрозою" Україну лякали вже давно.

Коли в середині 2000-х років до нас прийшли російські банки, то вважалося, що вони скуплять усю місцеву промисловість.

Особливо такі "надії" покладали на фінансові установи, власником яких є уряд РФ, це ВТБ та Промінвестбанк, який належить ВЭБу.

Коли Віктор Янукович підписав "харківські угоди", це сприйняли як глибокий уклін нового президента російському "барину".

Країна завмерла в очікуванні - ну ось, зараз почнеться. Не почалося.

Більше того, росіян почали виштовхувати з України. Навіть державні банки, які після кризи завдяки необмеженому доступу до російських мільярдів мали стати авангардом бізнес-експансії, зачаїлися.

Ні, Росія не відмовилася від планів повернення України до своїх обійм. Але зустрівши невидимий опір, росіяни начебто зрозуміли, що прийшли до країни партизанів.

Відкритий опір тут чинити не будуть, а ось створювати перепони - навіть ненавмисно, просто натура така - запросто.

Тому в останні роки можна бачити ознаки "підривної роботи" з боку Росії. Головним її елементом є дотримання газового контракту, який завдає головного удару по економіці нашої країни.

Наприкінці 2012 року ми вже чітко усвідомили, що за кілька років до Росії пішла левова частина золотовалютних резервів, і віддавати вже більше немає чого.

Звісно, крім активів - промислових підприємств або "труби". Згодом з'явився законопроект, який, власне, дозволяє приватизувати ГТС.

Але то було б занадто просто. Українська влада знову зробила вигляд, що готова щось віддати. Насправді вона вчергове почала свою улюблену гру: "ні вашим, ні нашим".

Цей підхід яскраво демонструється на прикладі того, як ми начебто обираємо, куди йти: до Митного союзу чи до ЄС. Як та мавпа з анекдоту, Україна намагається йти в обох напрямках і не йти у жодному.

Напевно, це добре усвідомлюють росіяни, які звикли вирішувати питання прямо: пообіцяв - роби. Тому вони не поспішають з газовими контрактами та Митним союзом, розуміючи: бажана мета буде досягнута не завтра.

Паралельним курсом йде інформаційна експансія України. За законами жанру, вона не може відбутися швидко, а тому ідеально збігається з повільним зближенням Росії та нашої поки що незалежної країни.

Почалася інформаційна експансія не вчора.

Вже кілька років різні групи впливу, серед яких найбільш публічним є напрямок, очолюваний кумом Володимира Путіна Віктором Медведчуком, так чи інакше впливають на медіа-простір України. Зокрема, вплив Медведчука дуже відчутний на радіо, яке недооцінюється багатьма з точки зору впливу на маси.

А недавно почалася друга хвиля інформаційної експансії РФ в Україну. Якщо досі проросійська тематика лише створювала відповідний фон, то цього разу йдеться про створення інструментів для швидкого та прямого впливу на події в Україні.

Ще раз підкреслимо - мова йде не про пропаганду цінностей приєднання України до Росії. Мова йде саме про інформаційний вплив на дії місцевої влади. Військовою мовою: йдеться не про оголошення війни, а про масовану підривну роботу. "Диверсанти" вже тут.

Холдинг "Вести"

Останнім часом на медійному ринку України відбувається справжній землетрус. Як гриби після дощу з'являються нові медіа-холдинги, змінюються власники найпотужніших вітчизняних видань…

Найгучнішою подією останніх тижнів стало офіційне оголошення про придбання групи UMH бізнесменом Сергієм Курченком.

Таким чином, під контролем "младоолігарха" опинилися поважні друковані видання Forbes, Кореспондент, газета "Комсомольська правда" в Україні" та фантастична кількість більш дрібних проектів.

Паралельно створюється інша медіа-група, яку на ринку прийнято називати "холдинг Сергія Арбузова". До орбіти першого віце-прем'єра відносять нещодавно створені газети "Взгляд", "Капітал", телеканал "БТБ" та їх похідні.

Звісно, сам він відхрещується від володіння чи впливу на ці видання, але то така добра українська традиція.

Враховуючи тісний зв'язок між обома названими персонами, висновок очевидний: "Сім'я" завела собі потужні інструменти впливу на інформаційний простір. Президентські вибори 2015 року все ближче.

Однак в останні місяці в Україні активно будується ще одна медійна група. Мова йде про компанію "Мультимедіа інвест груп", яка вже випускає щоденну безкоштовну газету "Вісті". Російською - "Вести".

Найближчим часом мають з'явитися ще й телеканал "Вісті ТВ" та розмовна радіостанція "Вісті ФМ". А восени буде започаткований випуск тижневика "Вісті. Репортер", який виходитиме за ліцензією "Російського репортера".

Тобто буде створена інформаційно-продуктова лінійка, яка покриватиме всі сектори впливу. Поки що нема потужного інтернет-ресурсу, але то справа часу. Або ж у планах такого пункту поки що нема.

Продукти нового холдингу дуже грамотні. В першу чергу, це вдалося завдяки тому, що обличчям "Вестей" є колишній головний редактор газети "Сегодня" Ігор Гужва. Він легко відтворив стандарти свого колишнього видання, але зробив навіть краще.

Якщо за "Сегодня" треба віддавати гроші, то "Вести" роздають безкоштовно. Тож найбільша газета України, контрольована олігархом Рінатом Ахметовим, день за днем зазнає нищівної поразки.

Кияни раді отримати якісний, як для свого сегмента, продукт. На кожній з 14-ти сторінок є що почитати, а технологічно матеріали легко "входять".

Якість друку невисока, але, тим не менш, це кольорове видання. Отже, продукт є ідеальним для того, щоб масово впливати на людей, що зранку сідають до метро чи йдуть на роботу. 20 хвилин - і потрібні думки вже відображені.

"Вести" займають дуже активну позицію. Вони втручаються у найбільш резонансні теми і налаштовані робити сенсацію навіть там, де її нема. Це - вищий клас видання такого класу, і треба віддати належне майстерності Гужви та його команди.

Холдинг має великі плани. Вже створюються та розповсюджуються окремі тематичні випуски "Вестей" в найбільших регіонах України. За нашими даними, на підході аналогічний проект у районах міста Київа. Умовно - "Вести-Дарница".

Постає лише одне питання: де взяти на це кошти? Адже для виготовлення та безкоштовного розповсюдження лише усіх різновидів "Вестей" потрібні десятки мільйонів на рік.

Цей проект навряд чи буде окупним, як і "РусРеп", який має, скоріше, виконувати функцію впливу на інтелігенцію, яка знаходиться під впливом іншого тижневика - "Дзеркала тижня".

Гужва каже про власний підприємницький талант. Так само каже інший наш співвітчизник, який починав шлях мільярдера з роботи кур'єром.

Колишній редактор "Сегодня" є "обличчям" всього майбутнього холдингу. Він стверджує, що є кінцевим власником "Мультімедіа інвест груп" і нову корпорацію будує на позикові кошти.

"Економічна правда" вирішила більш докладно розібратися у становленні чергової медійної групи та з'ясувати, кому і навіщо знадобилися два друковані видання, телеканал та радіостанція.

Виявилося, що Гужва в цілому правий. Він дійсно є формальним власником холдингу і будує його на кредитні гроші. Однак чиї ж ці кредити?

Трохи історії

Для початку варто нагадати історію колишнього багаторічного редактора "Сегодня". Ім'я Гужви стало відоме широкому загалу 2010 року у зв’язку з не дуже приємними подіями.

Мова йде про звільнення одіозного журналіста Олександра Чаленка, який стверджував, що його вигнав особисто головний редактор.

"Є кілька причин, основною з яких є та, що я в ефірі програми "Велика політика з Євгеном Кисельовим" публічно сказав, що власником газети "Сегодня" є Рінат Ахметов. За словами Гужви, читачі про це не знали, і тепер дехто з них перестане їй довіряти", - розповідав тоді Чаленко.

Згодом кілька екс-журналістів газети відкрито заявили, що Гужва, за їх словами, ввів у газеті цензуру і перекручує журналістські матеріали у "правильний" бік. Треба зазначити, що наймасовіше друковане видання країни завжди було лояльним до правлячої партії.

Однією з найяскравіших ілюстрацій була поїздка обраних журналістів до "Межигір’я" Віктора Януковича, під час якої останній намагався переконати суспільство, що живе у скромному будиночку та бігає по пеньочках.

Серед цих обраних, які мусили "освятити" задум піарників гаранта, був і екс-головред "Сегодня".

Однак згодом трапився ще один скандал, внаслідок якого Гужва залишився без посади керманича газети Ахметова.

У кінці 2011 року журналісти видання оголосили передстрайковий стан нібито у зв'язку з діями тодішнього гендиректора видання - колишнього прес-секретаря Леоніда Кучми Олени Громницької. Ці події відверто скидалися на банальний конфлікт головреда та гендиректора за вирішальний вплив на газету.

Сам Гужва в інтерв’ю "Українській правді" стверджував, що він намагався завадити введенню цензури у виданні, а проблеми почалися після публікації про політ над "Межигір’ям". Втім, справа кінчилася звільненням і Гужви, і Громницької. Екс-головред намагався судитися за своє поновлення на посаді, але безуспішно.

У кінці березня 2012 року Гужва поїхав до Росії, де став шеф-редактором газети "Московские новости", але вже через рік він гучно повернувся до України.

Кілька місяців тому стало відомо, що Гужва запускатиме новий проект - щоденну безкоштовну газету "Вісті". При цьому до нього прийшли працювати кілька десятків його колишніх підлеглих з газети Ахметова.

Вже у травні нова безкоштовна щоденка благополучно стартувала. Зараз у Києві можна бачити масовану роздачу видання біля метро і велику кількість зовнішньої реклами.

"Платно ми будемо поширюватися по всій Україні, а безкоштовні випуски виходитимуть у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Харкові та у Криму", - розповідав Гужва.

За його словами, безкоштовно "Вісті" роздаватимуть біля метро, в кафе, ресторанах, на основних транспортних розв'язках, на зупинках громадського транспорту, в бізнес-центрах.

Однак виявилося, що з безкоштовної щоденки вирішили зробити цілий медіа-холдинг.

У середині червня стало відомо, що невдовзі повинні з'явитися телепроект "Вести ТВ", розмовна радіостанція "Вести ФМ" та суспільно-політичний тижневик - журнал "Вести. Репортер", який виходитиме за ліцензією "Російського репортера".

Створення нових друкованих видань не на жарт дивує учасників ринку, адже воно відбувається на фоні тенденції поступового відмирання "паперового формату".

Звісно, "папір" нікуди не зникне, але він здає позиції електронним ЗМІ з суто економічних причин - великі видатки на папір та друк, - і це факт.

До того ж, за даними рекламних агентств, витрати рекламодавців на розміщення у друкованій пресі в першому півріччі цього року знизилися на 30-35%.

Тож нові проекти, принаймні на першому етапі, потребуватимуть серйозних дотацій, які вимірюватимуться мільйонами. Виникає логічне питання: за чий рахунок цей бенкет?

Документи

Ще на етапі запуску газети "Вісті", відповідаючи на питання, хто виступив інвестором нового медіа, Гужва казав: "Видавцем газети "Вісті" є ТОВ "Вісті мас-медіа", власником якого є фізична особа Гужва Ігор Анатолійович, тобто я. Проект розвивається на позикові кошти".

Тепер створюється цілий холдинг, материнською компанією якого є ТОВ "Мультимедіа інвест груп", зареєстроване у Києві, на вулиці Десятинній, 1/3. Треба сказати, що новостворювана структура вирізняється небувалою для наших широт прозорістю.

Наприклад, зараз у ТОВ "Вісті мас-медіа", видавця газети "Вісті", єдиним засновником є саме "Мультімедіа інвест груп".

Остання має статутний капітал 1 тис грн. 990 з них належать безпосередньо Гужві, ще 10 грн - невідомій киянці Оксані Олегівні Гонті. Зазвичай міноритарна частка статутного фонду може записуватися на якогось довіреного юриста, щоб він мав безперешкодний доступ до реєстраційної справи компанії.

"Вісті FM" і "Вісті. Репортер" ще на етапі створення, і важко сказати, якою є чи буде їх структура власності. Відомо лише, що редактором "Вісті. Репортер" стане колишній очільник журналу "Експерт Україна" Іскандер Хісамов.

Тож реєстраційні справи не дають відповіді на питання про загадкового інвестора. Пардон, кредитора.

Втім, варто відзначити високий рівень довіри інвесторів нового медіа-холдингу особисто до Гужви, якщо вони погодилися все записати на нього. Вочевидь, фінансування заводилося у формі кредиту.

Проте набагато цікавішою є ситуація з "Вісті ТВ", і її варто розібрати окремо.

Тінь Сергія Курченка

Як відомо, телеканал Гужви створюватиметься на базі вже існуючого. 17 червня газета "Комерсант-Україна" написала, що холдинг "Мультимедіа інвест груп" придбав супутниковий новинний телеканал UBR, орієнтований на ділову аудиторію.

За даними державного реєстру Нацради з питань телебачення та радіомовлення, цей телеканал все ще записаний на свого минулого власника - ТОВ "ЄС продакшен груп".

Останню компанію і сам телеканал ще 2007 року заснували Юрій Каплуненко та Олександр Юраков.

Перший також є засновником мультимедійної групи ESG, яка спеціалізується на виробництві ділових новин. Власне, частиною цієї групи і був канал UBR.

Треба зазначити, що Каплуненко є чоловіком першого заступника глави телевізійної Нацради Оксани Головатенко.

Остання також багато років працювала у структурах колишнього власника телеканалу "Інтер" Валерія Хорошковського.

Але ще 2011 року Каплуненко формально продав свої 70% UBR кіпрській офшорці "ЄК Мультимедіа контент лімітед". Якраз після цього стався скандал навколо виграшу цим невеликим супутниковим телеканалом конкурсу з розподілу цифрових частот в 11 обласних центрах.

Екс-гендиректор телеканалу ТВі Микола Княжицький тоді заявляв, що продаж частки Каплуненка був чистою формальністю, покликаною убезпечитися від звинувачень у зловживанні.

"Казки про те, що нібито цю компанію продали невідомо кому, виглядають дешевим піаром, покликаним покрити корупцію", - казав тоді медіаменеджер, натякаючи на родинні зв'язки Каплуненка з керівництвом Нацради. Втім, у кінцевому рахунку UBR відмовився від виграних частот.

Ще цікавішою є персона іншого співвласника телеканалу - бізнесмена Олександра Юракова. На останніх парламентських виборах він балотувався за мажоритарним округом в Ірпіні від "УДАРу" Віталія Кличка.

Однак є й більш цікаві факти його біографії. Юраков є близьким до відомого регіонала Антона Пригодського, старого друга президента Віктора Януковича.

Наприклад, він був директором київської компанії "ЛІТ груп", що займається залізничними перевезеннями цистернами та напіввагонами.

Як писала "Українська правда", кінцевим власником цього підприємства значилася австрійська фірма Пригодського "T.S.L. - Trading and Shipping Logistics GmbH".

Також свого часу Юраков був директором "Укртранслізингу" - спільного бізнесу "Укрзалізниці", родини Януковичів, Пригодського та Ахметова.

Варто нагадати, що восени 2012 року власник каналу UBR, ТОВ "ЄС продакшен груп" виграло державний тендер Фонду соціального страхування на розміщення телепрограм та радіосюжетів. Ціна - майже 10 млн грн.

З усього наведеного випливає, що власники UBR і раніше мали непогані стосунки з владою загалом і "Сім'єю" зокрема. І тут вони продають телеканал холдингу Гужви. Чого б це?

"Економічна правда" отримала витяг з держреєстру юридичних осіб на фірму "ЄС продакшен груп", щоб більш детально розібратися у ситуації з продажем.

Виявилося, що на 18 червня засновником UBR лишалася кіпрська фірма, який нібито продав свою частку Каплуненко. Проте Юракова там вже нема. Його 30-відстокова частка була записана на невідомого харків'янина Ігоря Баранова.

Опитування обізнаних у медіа-ринку людей дало взагалі несподівані результати. Виявилося, що телеканал UBR мав купити… олігарх-самородок Сергій Курченко, який недавно придбав собі цілий UMH.

"Канал мав купити Курченко, але щось змінилося", - розповів співрозмовник ЕП.

Введення на місце Юракова іншої людини може бути непрямим доказом того, що у структуру власності телеканалу вже почали вносити відповідні зміни. Записування своїх структур на загадкових мешканців Харківської області або Криму є улюбленим прийомом молодого фінансового генія.

Хто ж перебив угоду новому власнику журналів Forbes та "Кореспондент", який невпинно нарощує активи, семимильними кроками йде до легалізації свого бізнесу і має фантастичні фінансові ресурси?

Сам керівник нового медіа-холдингу "Вісті" стверджує, що його структури придбали 100% телеканалу UBR. "Ми купили 100%. Я не коментую питання, хто саме продавав телеканал", - сказав Гужва.

Відповідаючи на питання, чи справді минулі власники каналу хотіли продати його Курченку, він сказав: "Я чув про це, але я не знаю, чим там все закінчилося. Зараз йде процес передачі прав одних акціонерів іншим.

Ті структури та фізособи, які досі значаться в числі власників каналу - це представники колишніх власників. Найближчим часом вони будуть замінені на "Мультимедіа інвест груп", яка буде володіти, повторюся, 100% корпоративних прав телеканалу".

Гужва категорично стверджує, що не веде партнерських проектів із структурами Курченка. Хоча саме така думка першою поширилася в українському медіа-просторі.

Багато хто знав, що Каплуненко працював у Курченка і хотів продати своєму босу телеканал. Отже, коли зненацька UBR відійшов до Гужви, усі подумали, що Гужва зробив покупку за гроші Курченка.

Якийсь час така думка існувала сама по собі. Лише згодом почала панувати інша думка - що "Вісті" не мають стосунку до Курченка, а є російським проектом.

У прес-службі групи "СЄПЕК" (російською мовою "ВЕТЭК") не стали заперечувати свій інтерес до UBR. "Перед придбанням UMH ми аналізували різні медіа-активи, в тому числі UBR, але відмовилися від нього на користь UMH", - зазначили у Курченка.

Водночас прес-служба стверджує, що структури молодого бізнесмена не мають жодного стосунку до газети "Вісті" і супутніх проектів.

Пікантності додає те, що за даними джерел ЕП екс-власник UBR Каплуненко забезпечує PR-підримку власне Курченку. На жаль, він категорично відмовився поспілкуватися з нами щодо продажу телеканалу, мотивуючи це тим, що знаходиться у відпустці.

А в прес-службі "СЄПЕК" заявили, що Каплуненко вже не займається просуванням Курченка. "Його (Каплуненка) структура - ESG - допомогла нам виробляти презентаційні ролики. Сьогодні ми не співпрацюємо", - зазначила прес-служба.

Олександр Янукович?

Хто ж міг перекупити у Курченка телеканал? При всій повазі, особисто Гужва аж ніяк не має політичного ресурсу для цього. Фінансового - теж.

На ринку існує принаймні дві версії можливого інвестора нового медіа-холдингу - внутрішньоукраїнська і зовнішня.

Перша - що за "Вістями" стоїть старший син президента Олександр Янукович.

Тут варто дещо пояснити. Зараз у "Сім'ї" відбуваються дещо незвичні, але цілком прогнозовані процеси. Як стверджують обізнані люди, "кронпринц" трохи невдоволений діяльністю своїх друзів, які завдяки йому вилізли на владну верхівку.

Наприклад, старшого сина нібито бентежить те, що фіндиректор "Сім'ї" Сергій Арбузов тепер має окремий доступ до "першого тіла" і стає дедалі самостійнішою фігурою.

Більше того, останній ще й зробив собі медіа-холдинг, який нібито складається з видань "Капітал" і "Взгляд" та телеканалу БТБ. Також треба вчергове поставити питання, хто саме контролює телеканал TVi після рейдерського захоплення двомісячної давнини.

Протеже Арбузова Курченко купив цілий UMH з найпотужнішими виданнями. Значить, політична капіталізація цього локального угрупування всередині "Сім'ї" зростатиме. Це вкрай важливо напередодні виборів 2015 року, які, вочевидь, будуть важкими для Януковича-старшого.

І це не єдина загроза. В інформаційному полі продовжують існувати медіа-групи Віктора Пінчука, Ігоря Коломойського та Дмитра Фірташа. Вони контролюють поки що найбільш впливові телеканали. А в Україні хто володіє "ящиком", той і виграє вибори. Майже гарантовано.

А тут ще Арбузов та Курченко з їх амбіціями. І нехай "Капітал" з БТБ - це іграшки, а ось UMH - це вже серйозно.

Враховуючи це, було б логічним створення альтернативного "сімейного" медіа-холдингу. І Олександр Янукович - один з небагатьох, хто має достатню вагу, щоб перекупити канал.

Можливо, він невдовзі ще стане власником медіа-активів. Кажуть, Пінчук радо продав би свій медіа-холдинг, отримавши гроші, недоторканність тестя і, припускають, "Криворіжсталь".

Втім, у прес-службі сина президента заявили, що "Олександр Янукович і компанії, що входять до групи МАКО, ніяк не пов'язані з медіа-холдингом "Мультимедіа інвест груп".

"Нагадаємо також, що на даний момент в акціонера групи МАКО немає ніяких планів з придбання медіа активів", - наголосили у прес-службі.

Проте останнім часом "сімейна" версія майже однозначно відкидається. На перший план виходить версія, про яку говорили від початку створення газети "Вісті", - російські гроші.

Медведчук та/чи Внєшекономбанк?

Коли тільки Гужва оголосив про намір створювати щоденну газету, злі язики радили шукати за спиною екс-головреда "Сегодня" легендарного керівника адміністрації президента Віктора Медведчука, через якого нібито діють росіяни.

Деякий час карти плутали постаті Курченка та Януковича-молодшого, але згодом до "російської" версії повернулися.

Як стверджують джерела "Економічної правди", фінансування нового медіа-холдингу здійснюється через низку проміжних структур, а джерелом є кредити російської державної корпорації Внєшекономбанк. Скоріш за все, вони оформлені через український Промінвестбанк, який належить ВЭБу.

Тут треба розуміти, що до наглядової ради цієї фінустанови входить керівництво російського уряду, разом з прем'єром Дмитром Медведєвим. Фактично ж Внєшекономбанк контролює президент РФ Володимир Путін.

За наявною інформацією, суттєву роль у створенні і функціонуванні "Вістей" та супутніх проектів дійсно відіграє Медведчук. Він начебто є посередником та гарантом приходу російських грошей в Україну.

Це цілком слушна версія. Ще раз нагадаємо: Медведчук - кум Путіна. Його контроль над розподілом російських грошей на проект видавався би логічним.

Втім, керівник "Мультимедіа інвест груп" Гужва у коментарі ЕП ще раз спростував інформацію про зв'язок з Медведчуком та відмовився назвати інвесторів своїх проектів. "Можливо, у найближчому майбутньому, я їх назву", - додав Гужва.

Ми також зверталися за коментарем з цього приводу до Медведчука, але він поки не відповів на питання редакції.

Останнім часом почала лунати ще одна версія "російського втручання". Кажуть, що лобістом виділення грошей для "Вістей" став голова "Роснєфті" Ігор Сечін.

Навіщо?

Важко сказати, які саме обсяги грошей заводяться на створення холдингу "Вістей", але це солідне фінансування.

Варто також звернути увагу на формати, обрані для нових медіа. Інформаційний телеканал та тижневик для думаючої аудиторії - традиційні проекти для України.

Звісно, зараз телебачення є основним інструментом впливу на свідомістьгромадян-виборців, але розкручувати новий телеканал до рівня, наприклад, "Інтера" чи "1+1" - вкрай важко, довго та дорого.

Думаюча аудиторія, на яку розрахований філіал "Російського репортера", - аудиторія "невдячна". Вона ще до виходу видання знатиме про його справжніх власників і сприйматиме його відповідно.

А ось радіо та безкоштовна щоденка - це цікаво. Наприклад, в Україні дійсно є попит на якісне розмовне радіо для стояння в автомобільних "пробках".

Якщо люди Гужви створять гарний новинний контент, який можна брати з тих же "Вестей", то вранці багато хто вмикав би таку радіостанцію.

Те саме з безкоштовною газетою. Психологічно все розраховано ідеально точно: навіщо пересічному українцю щось купувати на розкладці, коли під метро чтиво роздають прямо в руки безкоштовно? За 10-15 хвилин дороги якраз можна прочитати.

Обидва останні випадки є чудовим інструментом для можливої маніпуляції свідомістю - звісно, якщо буде поставлена така мета. Дороги на роботу цілком достатньо, щоб посіяти в головах зерна "потрібних" ідей і думок.

Напередодні будь-яких виборів - доволі цікавий фактор впливу.

В якомусь сенсі, цей вплив може бути більшим, ніж у ТВ. Судіть самі. Телевізор зазвичай вмикається ввечері, а ось ранкова газета вже з початку дня "сіє" потрібні думки. Тоді навіть вечірній ефір "Інтера" та "1+1" сприймається іншими очима.

Можна сказати, що ранкова безкоштовна масова газета має "право першої думки". Вона є інструментом формування світогляду людей, які об'єктивно не хочуть і не можуть фільтрувати інформацію, яка до них надходить.

Якщо справедливою є версія про те, що гроші на новий медіа-холдинг дають росіяни, то стає ще цікавіше. Адже розвиток і нарощування медіа "Сім'ї" (Сергія Арбузова) є логічним етапом підготовки до президентських виборів і черговим плацдармом для війни з групою "Росукренерго" (Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа).

Про ці битви ЕП вже не раз писала.

Однак прихід росіян з їх шаленими грошима та агресивними методами ведення справ здатний сплутати карти усім гравцям перед 2015 роком. Залишається лише питання: за кого гратимуть "старші брати"?