Паніка у Білорусі

Білорусь - на межі дефолту. В магазинах бракує продуктів, народ масово скуповує іноземну валюту - така інформація останнім часом надходить з сусідньої країни.

Чи справді це так, автор вирішив перевірити, відвідавши друге за розміром місто Білорусі - Гомель.

Прощайте, "зайчики"

Пенсіонер Володимир Непомнящих останні півтора місяці на ногах вже з шостої ранку. Він не працює і не займається спортом. Він полює на іноземну валюту.

Чатує на неї одразу у п'ятьох обмінниках рідного Гомеля. Щойно хтось продасть "зелені", одразу їх купує. Заради цього кожні чотири години обходить усі п'ять пунктів.

"Інакше мене викреслять з черги, а черга немаленька - по шістсот-сімсот людей на один обмінник", - розповідає він.

Щоправда, біля обмінників такого натовпу нема. Там чергують максимум кілька людей. Саме вони ведуть облік мисливців за іноземною валютою та наглядають за тим, щоб не було порушень.

Втім, часто наглядачі за порядком самі його ж порушують - аж надто долара жадають. Наприклад, черговий Сергій у нашій присутності купує сто доларів, хоча у потертому зошиті обліку перед ним ще кілька десятків людей.

"Якщо буває можливість - авжеж, беру. Беру стільки, скільки пощастить, допоки не виженуть. Білоруські ж гроші нікому не потрібні. За мільйон "зайчиків" у Пітері дають 3 тисячі російських рублів, 100 доларів за мільйон наших рублів. А в мене, припустимо, є 20 мільйонів "зайчиків", і що мені з ними робити?" - питає він.

Покупців надто багато, тож валюти в обмінниках не вистачає. За день можна придбати максимум 230 доларів - більше в одні руки касир не дає.

Обмінних пунктів в центрі міста небагато, тому в деяких місцях пунктами обміну слугують інкасаторські машини. Аби не проґавити свій шанс, винахідливий пенсіонер Володимир долучає до полювання за доларами дружину та знайомих.

"Стоїмо разом з дружиною до сьомої вечора, інколи відходимо в туалет і перекусити. У дружини вже ноги опухли, у мене теж починають опухати. Думаю покласти на траві навпроти обмінника надувний матрац та лягти тут", - каже Непомнящих.

Пенсіонера важко не помітити перед обмінниками. На ньому біла футболка із сміливим написом "О Боже мой! Кто нами правит?" та бейджиком "Куплю нестабильную валюту". Це тонкий жарт пенсіонера над Олександром Лукашенком.

"Лукашенко сказав, що наш рубль - це стабільна валюта, а долар - нестабільна. От я і купую нестабільну, щоб урятувати Білорусь", - іронізує він.

Проте більшості людей, які цілими днями чатують під обмінниками, не до жартів. Студенти, пенсіонери, підприємці - люди різного віку та прошарків - схвильовано чекають під обмінниками на чергового іноземця, який здасть валюту.

Сюди навіть прийшов кришнаїт Сергій, який за своїми філософськими переконаннями не працює. Однак долар відшукати на прохання друзів готовий. За кілька тижнів він вже навчився розрізняти, хто з якою валютою підходить до каси. "Дивимось, на який курс звертає увагу клієнт", - пояснює він.

Долар, євро, російський рубль - білоруси готові скуповувати все підряд, аби лише позбутися своїх грошей. Любов до вітчизняних рублів або "зайчиків" білоруси втратили ще на початку квітня.

Тоді їх налякали чутки про неминуче здешевлення національної валюти. Спершу влада спростовувала це, та 23 травня в країні оголосили про девальвацію рубля. Офіційний курс долара піднявся на 56%.

У власника магазину комп'ютерної техніки Валерія Слепухіна цього дня бізнес зупинився. Підприємець опинився в тупиковій ситуації. Товару на складах у нього достатньо, а от продавати його він не може.

"Я не можу продавати техніку за однією ціною, а завтра цю ж техніку у своїх дилерів купувати дорожче. У мене весь бізнес залежить від імпортованих товарів - білоруського майже нічого нема", - розповідає Слепухін.

За підрахунками підприємця, через стрибки курсу він вже втратив 8 мільйонів білоруських рублів - близько 2 тисяч доларів. Через це чоловік вже почав скорочувати штат співробітників, і якщо не буде змін, обіцяє закрити бізнес.

Перші зміни влада вже запропонувала: дозволила використовувати іноземну валюту на рівні з вітчизняною. Щоправда, тільки розраховуючись за пальне та туристичні послуги. Так чиновники сподівалися повернути на ринок валюту і врятувати рубль.

От тільки про одне забули: налякані режимом люди не ризикують брати долар ніде, крім обмінників. Ні в готелі, ні на заправці автору так і не вдалося нічого придбати за долари. А на центральному ринку Гомеля під час спроби купити кілограм яблук за "зелені" на продавчиню, яка погодилася взяти валюту, накинулися її колеги.

"Іра, що ти робиш?! Завтра за нами приїдуть і заберуть", - кричали продавці. Торгова операція з іноземною валютою за межами обмінника для білорусів - чи не найбільший злочин проти людства. Пенсіонер Володимир, наприклад, називає провокаторами КДБ усіх, хто пропонує йому придбати долар не в обмінниках.

Беремо ВСЕ!

Щоб врятувати свої заощадження в рублях, пересічні білоруси винайшли свій метод - кинулися на ринки та в супермаркети скуповувати все підряд. За словами місцевої журналістки Альони Германичевої, за тиждень торгові ряди Гомеля спорожніли.

"Коли в обмінниках зникли долари, і люди помітили, як білоруські рублі стали страшенно знецінюватися, усі вирішили хоч кудись вкласти ці гроші. Але куди? Тому брали спочатку по два холодильники, по три хапати, тим більше, були старі ще ціни. Потім - миючі засоби, вони теж довго зберігаються. Коли скупили миючі засоби, почався ажіотаж, мовляв, не буде солі, і люди почали скуповувати по 20 упаковок солі. Хтось сказав, що не буде м'яса, і всі стоять у черзі за м'ясом. Заходиш увечері у м'ясний відділ, а там нічого нема, тільки свинячі шкурки", - розповідає Германичева.

Дефіцит товарів і продуктів у Білорусі гостро відчувався в середині травня. Однак наприкінці місяця, в присутності автора у Гомелі, торгові ряди на ринках та супермаркетах вже були наповнені. Щоправда, торгували з обмеженнями.

Ось приклад. 26 травня, коли лікар та сім'янин Артем Адаменко йшов до універмагу купувати 20 кілограмів цукру, він і не думав, що це вдасться зробити чи не з кулаками. Продавці і директор магазину стали стіною перед намірами Артема.

"Коли я поклав до візка 20 пачок цукру, до мене підбігла людина і почала розмахувати руками та поводити себе агресивно. Вона назвала себе директором і питала, навіщо мені стільки цукру. Я сказав, що не зобов'язаний звітувати. Тоді ця людина пригрозила, що на касі мене обслуговувати не будуть", - говорить він.

Все що відбувалося далі, Артем зняв на відео мобільним телефоном.

Чому керівництво магазину заважало Артему купувати цукор, стає зрозуміло з новин білоруського телебачення, які уважно дивляться на рецепціях гомельських готелів.

Чи не кожен випуск починається з повтору трансляції наради президента з міністрами, де голова держави просить людей заспокоїтися і не впадати в паніку. Власникам магазинів він радить "запобігати" спробам штучного ажіотажу.

"Мені було соромно за білоруський народ. Коли я приїхав в Казахстан, мені всі: "Що там у тебе? У тебе війна почалася? Сіль скуповують? Полиці пустують?". Будь ласка, не вивозьте товари з магазинів. Заспокойтеся і купуйте за тими цінами, які є. Вони і так вже зависокі, далі їм рости нема куди", - каже Лукашенко.

Вище і вище

Продуктам є куди дорожчати, про це свідчать гомельські ринки. Цінники тут міняють чи не щодня. Точніше, їх не міняють, а викреслюють попередню ціну і пишуть нову. "Вчора банани коштували 10 тисяч (16 гривень. - Авт.), сьогодні - вже 11", - інформує продавчиня Тетяна.

Найбільше подорожчали імпортні товари. Серед них - фрукти та овочі, кава, чай, риба, миючі засоби, підгузки. Ціни на них збільшилися удвічі-утричі. Найменші черги на білоруських ринках були перед рядами з фруктами та рибою.

"Раніше я купувала дітям по два-три кілограми мандаринів, а зараз якщо купую дві мандаринки або один апельсин на двох - це вже досягнення", - скаржиться жителька Гомеля Ірина.

У подорожчанні продуктів влада звинувачує простих людей. Мовляв, самі створили ажіотаж, от і отримуйте. Журналістка Германович цю теорію відкидає: "Ну що це за країна, у якій за два-три дні скупили всю валюту? Хіба це нормальна економіка?".

Як пережити кризу, кожен білорус обирає сам. Хтось, як пенсіонер Володимир, чергує під обмінниками, щоб встигнути перевести заощадження в "тверду" валюту, хтось, як лікар Адаменко або підприємець Слепухін, думає про переїзд в іншу країну, а хтось залишає місто і переїжджає в село. Один з останніх - Кирило Кравцов.

Чоловіку не пощастило: днями він повернувся на батьківщину і зрозумів, що тут настали не кращі часи. Цілий рік Кирило мандрував двома Америками - побував у п'ятнадцяти країнах.

Те, що побачив вдома, його не засмутило. З Гомеля він одразу переїхав у покинуте село, придбав чотири хати і вирішив оселитися тут назавжди. Аби бути подалі від кризи, розмов про девальвацію та продуктового ажіотажу.

"Коли я приїхав, мене з кордону підвозили білоруси. Перше, що я почув: "Ой дарма ти повернувся, ти не уявляєш, що тут коїться - крах, криза, дефолт". Та я так не вважаю. Коли мандруєш світом, дивишся на свою Білорусь зовсім інакше".