Українська енергетика у пошуках ефективного власника

27 квітня відбудеться засідання Спеціальної комісії Верховної ради з питань приватизації, присвячене приватизації в енергетиці.

Влада заявляє, що вона стурбована низьким рівнем доходів держбюджету від приватизації та відсутністю нової стратегії в приватизації державної власності.

У лютому 2011 року ФДМ затвердив перелік об'єктів приватизації, до якого увійшли 105 підприємств, компаній і холдингів.

За даними відомства, за січень-березень 2011 року бюджет від продажу держмайна отримав 1,95 мільярда гривень. З такими темпами виконати річний план - 10 мільярдів гривень - буде неможливо.

Проте варто врахувати, що в процесі розробки нових законів і нової стратегії може порушитися існуючий "тихий мир" між продавцями і покупцями, який дозволяє приватизувати як невеликі об'єкти, так і гіганти на кшталт "Укртелекому".

Як працювала програма приватизації

Досі в Україні діє закон "Про державну програму приватизації", прийнятий у 2000 році. За ним, зокрема, були приватизовані низка обленерго та гірничо-збагачувальних комбінатів. Цей документ був розрахований на два роки, проте в 2002 році дію закону не було припинено, оскільки не була прийнята нова програма.

Тоді парламент, уряд і президент не знайшли нового вектора приватизації. Тим не менш, кількість угод росла на тлі підвищення ВВП. Країна впевнено йшла до рекордного 2004 року, коли ВВП виріс на 12% і був одним з найвищих у Європі.

Після зміни влади у 2005 році лідери країни висловлювали невдоволення ходом продажу державної власності при президенті Леоніді Кучмі, проте заміну старій програмі так і не знайшли.

Простіше кажучи, відсутність нового закону про програму продажу держвласності не шкодила приватизації. Навіть якщо термін дії програми минув, це ніяк не впливає на сам процес приватизації.

Закон про держпрограму - не догма, а лише вказівник правильного напряму. Він не впливає на продаж об'єктів, які підлягають приватизації. Врешті-решт, якщо на об'єкт, включений у програму, не знайшовся покупець, чи винен у цьому закон?

Ні, відповідати за це повинен лише глава ФДМ, який не виконав програму. Він повинен іти у відставку. Втім, так все і відбувалося. Керівники фонду змінювалися, а приватизація все одно потихенько йшла. Може, не так швидко, як хотіла влада, але підсумки процесу скоріше позитивні, ніж негативні.

Навіть "Криворіжсталь", яку досі штормить через нібито невиконання власниками інвестиційних зобов'язань, в результаті залишають у спокої. Щоразу сторони приходять до висновку, що катастрофи не сталося, і йдуть на поступки.

Готувати програму приватизації, безумовно, треба, але цей процес може розтягнутися на роки. Виробляти нову стратегію можна двома шляхами.

Перший - жити за старою програмою, паралельно продаючи заплановане і вносячи точкові корективи в документ.

Другий - визнати програму застарілою і зупинити приватизацію.

Чи готова країна вибрати другий шлях? Чи готова вона натиснути на гальма, коли інвестори знову шикуються в чергу?

Втім, спроби написати нову програму були. Одну з них у 2008 році зробив уряд Юлії Тимошенко, але документ не підтримали парламентські політичні сили.

Однак і без нового документа не було ніяких підстав для зупинки приватизації. Тому ще до ухвалення програми Тимошенко намагалася запустити процес продажу об'єктів державної власності приватним інвесторам.

Енергетика в процесі реформ

У листопаді 2010 року президент і Мінпаливенерго доручили розробити ще один документ - Програму реформування і розвитку електроенергетики з визначенням термінів та умов приватизації. Це питання спецкомісія теж розглядатиме.

Фахівці Мінпаливенерго обіцяють виробити нові умови приватизації в енергетиці, зокрема, приватизації теплових та електричних мереж. Уряд говорить не тільки про продаж та отримання грошей до бюджету, а й про модернізацію ТЕС.

Відомство пропонує прийняти закон "Про приватизацію в електроенергетиці", який би визначив особливості продажу і подальшої роботи суб'єктів електроенергетики, порядок використання коштів, отриманих від приватизації, та механізми контролю за виконанням покупцем договірних зобов'язань.

Однак, як і у випадку із застарілою програмою приватизації, країна цілком може рухатися вперед, спираючись на існуючі закони, які не вимагають тривалих дискусій. Зрештою, ніхто не скасовував закон "Про електроенергетику".

Більше того, влада має всі важелі впливу на покупця стратегічних об'єктів. ФДМ може перевіряти продані об'єкти і звертатися до суду. Парламентська комісія з приватизації має право вирішального голосу у випадку порушень. А за податками і дивідендами і так постійно стежать, адже мова йде про держбюджет.

Наприклад, колишня голова ФДМ Валентина Семенюк, спираючись на закон "Про приватизацію державного майна", постійно тримала під контролем ту ж "Криворіжсталь". Здавалося, ось-ось комбінат буде проданий втретє.

Країні потрібні гроші

Ні відсутність програми, ні застарілі закони не завадили уряду 11 квітня виставити на продаж держпакети акцій генеруючих компаній "Дніпроенерго", "Західенерго", "Київенерго", "Вінницяобленерго", "Дніпрообленерго", "Закарпаттяобленерго", "Крименерго", "Чернівціобленерго", "Донецькобленерго", "Тернопільобленерго".

Продаж запланований на 2011 рік. При обговоренні ціни довго не сперечалися, хоча віце-прем'єр Сергій Тігіпко назвав такий продаж збитковим. Він наполягав, що до процесу приватизації слід долучити незалежних зарубіжних консультантів.

Чиновник вважає, що обленерго слід продавати так, як це робилося у 2000 році, тобто за першою, хоча і застарілою, програмою приватизації. Правда, тепер, заявляє Тігіпко, процес повинен бути більш публічним, щоб оцінка об'єктів була справедливою, а вибір інвестора не викликав підозр і нарікань.

"Проводячи приватизацію, ми повинні усвідомлювати, що її головне завдання - все-таки не наповнення бюджету, а пошук ефективного власника", - зазначив він.

На майбутньому засіданні комісії з приватизації якраз і планується обговорити питання відкритості і публічності. Зокрема, чи буде опубліковано в офіційних державних виданнях перелік виставлених на продаж підприємств, умови і терміни приватизації, і чи вестиме ФДМ консультації з усіма зацікавленими сторонами.

Комісія з приватизації, ініціюючи прийняття нових документів, повинна врахувати, що публічні консультації з потенційними інвесторами вкрай необхідні. Причому важливо запрошувати компанії із світовим ім'ям і хорошою репутацією.

Нарешті, необхідно виконувати чинні закони, які передбачають надання інвесторам усієї інформації про фінансовий стан об'єкта, який продається. Зараз це невелика проблема, оскільки частково відповідна інформація є у відкритому доступі в системі звітності Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку.

До того ж, багато даних мають інвестиційні компанії та банки, які готують звіти про привабливість енергетичних активів. Все вже є, і нема сенсу дублювати цю роботу силами чиновників. Потрібно лише мінімізувати рівень корупції.

Зрештою, головне не те, хто стане власником і скільки заплатить. У ЄС часто роздають інвесторам збиткові заводи за незначні суми і навіть безплатно. ІСД за долар купив в Угорщині Дієвшдерський меткомбінат. Англія за фунт продавала неперспективні шахти, а Німеччина - "совкові" заводи східних земель.

Для української енергетики, як і для її європейських братів за нещастям, важливо, чи готовий інвестор вкладати гроші у розвиток і чи має він досвід виведення таких об'єктів з кризи. Держава ж не програє хоча б тому, що з її плечей буде знято тягар бюджетної підтримки ще одного тяжкохворого.

Андрій Кривицький, Київ-Варшава, для ЕП