Стельмах, bye-bye!
Володимира Стельмаха вже стільки разів відправляли у відставку, що всі мали шанс штовхнути вмираючого лева.
Однак лев дивовижним чином не вмирав, а лише спостерігав за справжнім проявом почуттів оточуючих його людей. Ймовірно, щоразу йому ставало все безрадісніше.
Цього разу, схоже, піти доведеться. Послання президента звучить коротко і ясно: Стельмах подав заяву, ось я і висуваю кандидатуру Сергія Арбузова.
Le roi est mort! Vive le roi! Король помер! Хай живе король!
Отже, новий голова Нацбанку відомий. Невже хтось сумнівається, що Арбузова не призначать після того, як підніме руку Чечетов?
"Я мало з машини не випав, коли дізнався. Підозрюю, що нічого хорошого нас не чекає. Поставили людину, яка буде робити те, що йому скажуть. Цінність Стельмаха була у тому, що він міг витримувати тиск з особливо важливих питань", - прокоментував новину голова правління одного з великих банків.
"Тепер у них є все", - підтвердив його слова інший банкір.
"Темна конячка. Але явно не того рівня, що Стельмах", - сказав про Арбузова третій банкір.
Навряд чи Стельмах добровільно подав заяву. Подейкують, місяць тому Генпрокуратура відновила збирання компромату проти глави НБУ.
Стельмаха є за що критикувати - не з юридичної, а з моральної точки зору. Він сильний лідер, а значить, здатний приймати сильні рішення.
Напевно, таких рішень бувало три-чотири десятки за рік, але особливо резонансні відомі всій країні. Це ревальвація 2005 і 2008 років, девальвація 2008 року, величезні обсяги рефінансування, що кануло в Лету.
Якими б гарними не були висновки аудитора Ernst & Young, сфабрикувати "злочинну змову, що призвела до розтрати державних коштів в особливо великих розмірах" у нинішній ситуації дуже легко - судячи з легкості, з якою садять недавніх високопосадовців.
Інша річ, що "нюрнберзького процесу" над Стельмахом, напевно, не вийшло б. Швидше за все, повторився би епізод із "Золотого теляти".
Якось вночі йому б принесли папочку з компроматом, і голова Нацбанку став би другим Чечетовим. Його права рука точно так само стала би служити - вірою і правдою - великим хлопчикам, прізвища яких кожен назве з однієї спроби.
Хочеться вірити, що Володимир Семенович не забажав стати Чечетовим. Таким його хотів би запам'ятати весь фінансовий ринок - суперечливою, але гідною людиною.
Що ж чекає українські фінанси під орудою Арбузова?
Це викуп держпаперів, цільове рефінансування на важливі державні програми, тісне проходження загальної лінії партії та уряду.
Все назване - не обов'язково погано. Насправді, те саме робив і Стельмах. Важливо не що ти робиш, а як ти робиш. Тому цілком можливо, що Арбузов навіть виявиться хорошим головою.
Велика інтрига залишається.