Хто і чим заплатить за вступ України до СОТ. Частина І
Виробники більшості українських сільгосп- і промтоварів не постраждають від вступу країни до Світової організації торгівлі (СОТ). Такого висновку дійшли фахівці аналітично-консультативного центру "Блакитна стрічка" Програми розвитку ООН.
Щоправда, автори доповіді підкреслюють, що для країн-кандидатів процес вступу до СОТ стає все дорожчим і затягнутішим у часі. "Але головне питання не в тому, чи росте ціна вступу до СОТ, а в тому - чи варто її платити", - відзначають автори.
Для відповіді на це питання експерти Центру проаналізували наслідки від вступу до СОТ для переліку товарних позицій, що мають найбільше значення для української економіки.
Отже, після офіційного здобуття статусу члена СОТ, Україна зобов'язана знизити середньоарифметичну ставку мита на сільгосппродукцію з 13,84 до 11,16%. Виняток зробили тільки для цукру і соняшникової олії, для яких запроваджуватимуться ставки 50% і 30% від вартості продукції.
Що стосується української пшениці, то протягом останніх 10 років рівень її тарифного захисту був досить високим - у середньому 40% у перерахуванні на адвалерну ставку (ставку, за якою мито нараховується у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом).
Найвищий показник зафіксований у 1997 році - 60%. При цьому останні сім років ціни на внутрішньому і зовнішньому ринку були практично однаковими. За вийнятком хіба що пам'ятного 2003 року, коли світова ціна на 42% перевищили внутрішньоукраїнську.
Відповідно, зниження тарифу до 16% не призведе до негативних наслідків для українських виробників, роблять висновок експерти "Блакитної стрічки" ООН.
Аналогічна ситуація з кукурудзою. По ній зниження тарифу очікується з 30% до 12%. Однак і тут, за винятком 2003 року, світова ціна була вищою за внутрішню - від 5% у 2006 році до 22% у 2004 році. Тобто зниження тарифу не дає в цьому випадку конкурентних переваг для імпортної продукції.
Залишається додати, що особливістю українського тваринництва є низький попит на зерно кукурудзи. "Тому ввіз дорожчої фуражної кукурудзи навряд чи знадобиться", - відзначається в документі. По фуражному ячменю середньосвітова ціна протягом останніх років перевищувала внутрішню на 7-18%. Зниження тарифу на цю культуру передбачається з 20% до 12%.
Найвищий рівень тарифного захисту в Україні до вступу до СОТ був запроваджений для соняшнику. Так, у перерахуванні на адвалерну ставку, в 2002 році він досягав значення 282%. Разом із тим, протягом останніх трьох років увізне мито на соняшник дорівнювало 15%. При цьому імпорт насіння соняшника становив усього 4 тисячі тонн. "Таким чином, багаторазове зниження ввізного мита не призведе до зменшення посівних площ і доходів аграріїв. Окрім того, вітчизняний соняшник буде привабливішим за ціною, ніж імпортний, для виробників олії", - вважають експерти.
Із дослідниками складно не погодитися. Інша справа, що вони замовчують зворотній бік медалі. А саме - вищі світові ціни зроблять невигідною реалізацію сировини на внутрішньому ринку. І це стосується всіх розглянутих товарних позицій.
Тобто маслоекстракційні заводи і хлібопекарські підприємства будуть змушені закуповувати соняшник і зерно за світовими цінами. У свою чергу, це призведе до подорожчання кінцевої продукції.
Прямо протилежні ризики вступ до СОТ несе для цукрової промисловості. Отут внутрішні ціни на 8-40% вищі світових. Україна під час переговорів погодилася встановити квоту на цукор у розмірі 260 тис. т, імпорт якого буде обкладатися 15% митом. З іншого ввезеного цукру підлягає сплаті 50% вартості, що робить його імпорт нерентабельним. Ну, а 0,26 млн т - у вітчизняного цукровиробника заберуть конкуренти з Бразилії та Австралії з їхнім дешевим очеретяним сирцем.
Багато це чи мало? Обсяг річного внутрішнього споживання цукру в Україні оцінюється в 1,85 млн т. Тобто взагалі - не смертельно для галузі, хоча це не може розглядатися як стимулюючий фактор. Аналогічна ситуація щодо м'яса птиці: всі останні 10 років світові ціни були нижчими, ніж українські - від 5% у 1996 році до 90% у 2004 році. Це означає, що зниження ввізних тарифів до рівня 11% (із 305% 2004 року, 50% - 2005 року, 30% - 2006 року) призведе до витиснення з внутрішнього ринку національного виробника.
Експерти вказують на можливість підтримки вітчизняного птахівництва за рахунок державної програми зі здешевлення вартості комбікормів. Окрім того, на їхню думку, додатково дотувати птахівництво можна за програмою підтримки виробництва яєць. Не слід також забувати про "сірі" схеми імпорту м'яса птиці через вільні економічні зони на давальницьких умовах - такі схеми широко застосовували останнім часом. І якщо навіть у цих умовах українське птахівництво демонструвало позитивну динаміку, те вже від СОТ йому, точно, гірше не стане.
Зниження ввізного мита на молочну продукцію до 12% сприятиме розширенню асортименту на внутрішньому ринку. Разом із тим, наприклад, вершкове масло із сусідньої Польщі навіть після введення єднального тарифу буде коштувати в Україні на 40% дорожче місцевих аналогів. Проте спочатку експерти прогнозують ріст імпортних продажів - через бажання споживачів спробувати щось новеньке. Надалі ж, у зв'язку зі зростанням доходів населення, конкурентоспроможність молокопродуктів визначатиметься співвідношенням якості й безпеки, а не їхньою вартістю.
Найбільша нестабільність цінової ситуації спостерігається щодо яловичини і свинини. Тут порівняння внутрішніх і світових цін на графіку має вигляд синусоїди. При цьому яловичина становить 80% усього обсягу експорту м'ясної продукції з України.
Довідка ЕП: Проект "Блакитна стрічка" був розроблений Програмою розвитку ООН для Украиїни за пропозицією Кальмана Міжеєма, помічника Генсека ООН. Цілісну програму економічних, соціальних та адміністративних реформ передали президенту Вікторові Ющенку в січні 2005 року. Експерти "Блакитної стрічки" запевняли, що, за умов реалізації програми, Україну очікує "еволюційний розвиток", позначений економічним ростом - 8-10% щорічно. Минулого року експерти визнали, що українські уряди майже не скористалися їхніми рекомендаціями.