Регуляторні вимоги та податкове навантаження
Останні роки стали періодом значних змін у регуляторному полі. Національний банк запровадив низку нових вимог, які стосуються фінансового моніторингу, комплаєнсу, системи внутрішнього контролю (СВК) та ризик-менеджменту. Від компаній вимагається не лише формальне впровадження нових політик, а й реальна інтеграція цих процесів у щоденну діяльність.
Одним із головних викликів для небанківських установ є щораз більші витрати на виконання нових регуляторних вимог. Це включає не лише фінансовий моніторинг та ідентифікацію, але й впровадження систем управління ризиками, комплаєнсу та звітності.
До цього додається підвищення податкових ставок, що створює додатковий тиск на компанії. В умовах, коли витрати на відповідність вимогам регулятора постійно зростають, збереження прибутковості стає складним завданням.
Фінансові компанії наголошують на необхідності перегляду підходів до податкового навантаження. Замість підвищення ставок варто зосередитися на створенні умов, які стимулюватимуть зростання прибутків, що дозволить компаніям ефективніше виконувати свої зобов’язання перед державою.
"Ми розуміємо, що в умовах війни бюджету потрібні кошти, але підвищення податкових ставок у поєднанні зі зростанням витрат на виконання регуляторних вимог створює додатковий тиск", – говорить СЕО CreditPlus Володимир Довгаль.
Володимир Довгаль,
СЕО CreditPlus
Водночас компанії визнають необхідність адаптації до нових умов.
"Жалітися немає часу. Ми повинні працювати, сплачувати податки й створювати інноваційні продукти", – додали у CreditPlus.
Останні роки відзначились значними змінами в регуляторному полі: Національний банк запровадив нові вимоги до фінансового моніторингу, комплаєнсу, СВК та ризик-менеджменту, які компанії мають інтегрувати в щоденну діяльність.
Це включає створення операційних систем для звітності, налаштування кібербезпеки та адаптацію програмного забезпечення для автоматизації процесів. Наприклад, лише впровадження нових стандартів корпоративного управління потребує залучення висококваліфікованих фахівців: ризик-менеджерів, аудиторів, комплаєнс-офіцерів. До цього додається необхідність навчання персоналу та забезпечення технічної інфраструктури для роботи в умовах сучасних загроз, зокрема кібератак.
Витрати на адаптацію є значними та включають:
Розробку нових продуктів і послуг.
Відповідність вимогам регулятора часто потребує змін у продуктовій лінійці компанії, щоб адаптувати їх до нових стандартів.
Інвестиції в ІТ-інфраструктуру.
Автоматизація процесів, інтеграція з державними системами та забезпечення кіберзахисту потребують значних витрат на сучасні технології.
Залучення фахівців.
Впровадження складних систем управління ризиками неможливе без залучення експертів, які спеціалізуються на фінансовому моніторингу, ризик-менеджменті та внутрішньому аудиті.
Дотримання вимог до звітності.
Складні звітні форми, які включають десятки параметрів, потребують постійного оновлення та адаптації систем.
В умовах війни ці витрати стають ще більш відчутними через загальну економічну нестабільність, дефіцит кадрів та необхідність швидкої адаптації до нових реалій.
Зростання податкового навантаження суттєво впливає на фінансовий стан небанківських установ. З 2024 року ставка податку на прибуток для них підвищується до 25%, що перевищує рівень для багатьох інших секторів і створює нові виклики. Попри мету збільшити бюджетні надходження, зростання витрат на виконання регуляторних вимог знижує прибуток, що може призвести до зменшення податкової бази та очікуваних доходів держави.
Нерівномірність податкового навантаження також створює дисбаланс на ринку: сумлінні платники опиняються в гіршому становищі порівняно з тими, хто мінімізує зобов’язання. Це ставить під сумнів ефективність податкової політики.
Підвищення витрат обмежує інвестиції в розвиток, змушуючи компанії відкладати розробку нових продуктів та вдосконалення сервісів. У результаті конкурентоспроможність українського небанківського сектору знижується, особливо на фоні сприятливих умов для фінтеху в інших країнах.
Щоб стабілізувати ситуацію, на думку представників МФО, необхідно:
переглянути податкову політику:
замість підвищення ставок створити стимули для інновацій;
оптимізувати регуляторні вимоги:
спрощення процедур зменшить витрати на їх виконання;
запровадити підтримку:
наприклад, гранти для цифровізації чи кіберзахисту.
Збалансована податкова політика та ефективна підтримка з боку держави допоможуть розкрити потенціал небанківського сектору, забезпечивши його стійкість і розвиток.
На думку представників фінансових компаній, регуляторні новації, які впроваджуються в Україні, мають як позитивні, так і складні аспекти для небанківського сектору. Вони стимулюють впровадження інновацій, покращення прозорості та підвищення рівня клієнтського обслуговування. Однак ці зміни вимагають значних ресурсів і зусиль від компаній, які прагнуть залишатися конкурентоспроможними.
"Незважаючи на високі вимоги регулятора, ми зберігаємо оптимізм і готові працювати в нових умовах. Наш фокус – на інноваціях, що відповідають потребам клієнтів", – зазначила СЕО UAPAY Юлія Федосюк.
Юлія Федосюк,
СЕО UAPAY
Цей період випробувань може стати важливим етапом у становленні стійкого і сучасного небанківського сектору України.