Як зникли акції Індустріального союзу Донбасу та з’явилась бізнес-імперія Ахметова - Громадське

3 грудня Hromadske опубліковало документальний фільм, де у розслідуванні Євгена Щербаня розповідається, як акції однієї з найбільших промислових корпорацій України, Індустріального союзу Донбасу, опинились у руках Сергія Тарути після смерті засновника Євгена Щербаня-старшого та як Рінат Ахметов отримав низку підприємств Донбасу.

Оригінальне відео ви можете переглянути на каналі Hromadske.

Євген Щербань - український бізнесмен та парламентар 2-го скликання фракції "Соціально-ринковий вибір". Він був засновником та акціонером низки корпорацій, зокрема Індустріального союзу Донбасу, Фінансиста, АзовІмпЕкс. Його статки оцінювали у 500 мільйонів доларів.

У 1996 році, коли йому було 50 років, Щербаня разом із дружиною Надією розстріляла група вбивць. 

Після його смерті акції ІСД опинилися в руках Сергія Тарути. З 2013 року син Щербаня Євген проводить власне розслідування у спробі знайти, куди подівся спадок батька. Він стверджує, що акції ІСД були передані Таруті незаконно.

Під час слухань у справі вбивства Щербаня-старшого у 2013 році однією з підозрюваних виступала Юлія Тимошенко, на момент вбивства - президентка  Єдиних Енергосистем України. Це підприємство було одним із ключових у ланцюгу роботи ІСД. Також підозрювали експрем’єра Павла Лазаренка. Мотив - лобі ЄЕСУ. 

Пізніше обвинувачення зняли. Замовники вбивства досі не встановлені.

Що сталося з Індустріальним союзом Донбасу?

Після смерті Щербаня акції, що опосередковано належали йому (80% акцій компанії), були безоплатно передані компанії "Гефест". Цю угоду підписав Віктор Котельников - тодішній директор компанії.

Проте син Щербаня Євген Щербань знайшов докази того, що засновником компанії була американська "Overseas". 100% акцій цієї компанії належали дружині Щербаня Надії. 

Так, акції "Гефесту" мали перейти за американською лінією до Руслана Щербаня, молодшого сина, чого не сталося. До процесу були залучені лише юристи ІСД та "Гефесту", а тому відчуження частки відбулося незаконно.

Що з "Гефестом"?

Через три місяці після смерті Щербаня-старшого Рінат Ахметов зустрівся з синами загиблого та пред'явив їм начебто борг, що залишився за їхнім батьком у спільному з Ахметовим бізнесі. 

Для погашення боргу Ахметов хотів частку "Гефеста", або ж частку DCC (пізніше стала оператором мобільного зв’язку Life). 

Після передачі частки Щербань-молодший з’ясував, що "Гефест" був засновником "АзовІмпЕкс", "АзовІнтЕкс", "АзовТрейд" та ІСД. Так, заявлений Ахметовим борг виявився значно меншим за частки усіх компаній, що були передані разом із "Гефестом". 

Як з’явилась ІСД та до чого тут Ахметов?

Бізнес Щербаня починався у 90-х з ресторану "Ретро". Разом із партнером Юрієм Дєдухом вони започаткували ресторанний бізнес, почали займатися торгівлею з Молдовою. Пізніше започаткували бізнес у металургії. У Щербаня була ідея створити промисловий вузол із машинобудуванням, енергетикою та промисловістю разом. 

Наприкінці 90-х ресторан "Ретро" обстріляли. Щербань та Дєдух зрозуміли, що з захистом можуть допомогти Алік Грек та Рінат Ахметов. Так вони домовились про "захист" поставок у Росію лікеро-горілчаних виробів. Щербань "хвалив" 

Пізніше співпрацю олігарх буде заперечувати, а слідство зв’язок так і не встановить.

Володимир Шевчук, колишній бізнес-партнер Щербаня розповідає, що бізнесмен мав частки у багатьох холдингах. Та у 1994 році став членом Парламенту.

Відповідно він мусив делегувати бізнес іншим людям та членів родини. Одним із тих, кому управління передали, був Тарута. 

Тоді він працював на "АзовСталь", пізніше був призначений директором на "АзовІмпЕкс" і виконавчим директором ІСД. 

У становленні ІСД ключовим моментом була програма "Штрипс-труба-газ", що розраховувалась з Єдиною енергосистемою за газ трубами. Лише на цих трубах ІСД отримав 60 мільйонів доларів прибутку в 1996 році.

Отриманий газ ІСД постачала підприємствам Донецької області, що часто опинялись у боргах - так ІСД зміг приватизувати більшість місцевих держкомпаній. Зокрема ті, що зараз належать Рінату Ахметову. Оборотні кошти тоді становили понад 2 мільярда гривень (за тим курсом - 1 мільярд доларів).

У суді у 2013 році Сергій Тарута стверджував, що до 2002 року бізнес не був прибутковим і "нічого з себе не представляв". Проте у розслідуванні стверджується, що Тарута й сам отримував 2% з прибутків 96-го року.

Наприкінці фільму Євген Щербань розповідає, що хоче дати запуск справі з огляду на всі докази незаконного привласнення акцій. "Та перед тим я хочу зустрітися з Ахметовим, поставити йому декілька запитань та поглянути у вічі" , - закінчує він.