Транзит газу: нові рішення для енергетичної незалежності Європи

Росія продовжує транспортувати через українську ГТС свої ресурси, заробляючи на цьому близько 11 мільярдів доларів на рік — 6 мільярдів від транзиту нафти та ще 5 мільярдів від продажу газу. 

У той же час Європейський Союз активно працює над мінімізацією своєї залежності від російського викопного пального, поставивши цілі у 2022 році щодо поступової і повної відмови від російського газу до 2027 року. 

Наразі Європейський Союз не має наміру продовжувати контракт на імпорт російського газу, який закінчиться в 2024 році, і вже фактично готовий жити без нього. Як повідомила єврокомісарка з питань енергетики Кадрі Сімсон під час звіту 2024 року про стан Енергетичного союзу, частка російського газу в європейському імпорті зменшилася з 45% до 15%.

На нещодавньому слуханні у Європейському парламенті, присвяченому питанням енергетичної безпеки, Марош Шефчович, єврокомісар з торгівельної та економічної безпеки, міжінституційних відносин та прозорості, наголосив на прагненні ЄС "повністю відокремити" свої енергетичні поставки від російського газу і нафти. 

Він зазначив, що незважаючи на санкції щодо російської нафти, тіньовий флот у Балтійському морі процвітає, і ЄС пообіцяв зробити більше, щоб скоротити ці поставки і повністю відмовитися від російського газу і нафти.

Що стосується України, то транзит російського газу становить лише 5% від загального імпорту газу до ЄС. Цей показник є досить незначним для Європи, що дозволяє їй обійтися без українського транзиту. 

Якщо Україна вирішить припинити транзит російського газу, це позбавить Росію близько 5 мільярдів доларів щорічного доходу — фінансових ресурсів, які йдуть на підтримку її військових дій проти України.

Водночас обговорюється ідея транзиту азербайджанського газу як альтернативи російському. Проте за цією схемою ховатися чергова комерційна угода, в рамках якої під виглядом азербайджанського фактично продовжать постачати російський газ. 

Деякі країни-члени ЄС висловлюють необхідність забезпечення постачання газу через українську ГТС. Наприклад, словацька компанія SPP офіційно підтвердила перемовини про продовження транзиту російського газу через Україну в 2025 році. Це викликає питання: навіщо країні, яка споживає лише 4 мільярди кубометрів газу на рік, підписувати контракти на 20 мільярдів кубометрів? Таке рішення виглядає як спроба створення нової газової схеми.

24 жовтня Європейський парламент ухвалив резолюцію, що свідчить про зміну ставлення до енергетичного партнерства з Азербайджаном. Євродепутати висловили занепокоєння політичною ситуацією в цій країні, зокрема станом дотримання прав людини, і закликали ЄС переглянути свою залежність від азербайджанського газу. Парламент звернувся до Єврокомісії з проханням призупинити дію Меморандуму про стратегічне партнерство в енергетиці, підписаного з Азербайджаном у 2022 році.

Важливо згадати, що в Азербайджані вільного обсягу газу для транспортування просто не існує. Якщо угода відбудеться, Росія фактично продовжуватиме постачати газ під виглядом азербайджанського. 

Таким чином, замість створення енергетичної незалежності Європи, це лише відновить старі корупційні схеми, які використовувалися для досягнення політичних амбіцій Кремля. Якщо російський газ знову займе цю роль під маскою азербайджанського, це лише підтвердить, що Європа знову може опинитися під впливом Росії, хоча й в новій формі. Справжнє питання полягає в тому, як уникнути повторення минулих помилок і які механізми можна запровадити для забезпечення прозорості в цій сфері. 

Проблеми обліку походження російського газу в Європі

Європейські енергетичні ринки стикаються з серйозною проблемою — відсутністю чіткого обліку походження російського трубопровідного газу. Це ускладнює розуміння реальних обсягів поставок з Росії. Діючі нормативні акти не забезпечують повної прозорості щодо джерел енергоресурсів, які надходять на європейські ринки.

Для врегулювання цих питань в ЄС діє кілька директив, зокрема Remit Directive 1348. Вона зобов’язує країни ЄС надавати регулятору ACER детальну інформацію про джерела постачання енергоресурсів. Проте, ця директива потребує вдосконалення і розширення на країни, які ще не є членами Союзу. 

Забезпечення контролю над енергетичними ресурсами на всіх етапах постачання, від їх походження до надходження до європейських країн, допоможе виявити вплив окремих трейдерів, запобігти маніпуляціям на ринку та стабілізувати енергетичну систему ЄС. 

Варто зазначити, що за підсумками цього року російський зріджений природний газ (СПГ) вже охоплює 20% європейського ринку. Повертаючись до 2021-2022 років, коли ціна на газ у Європі зросла втричі, стає зрозумілим, як це вплинуло на вартість електроенергії. 

Різкий стрибок цін стався через те, що трейдери утримували певні обсяги газу, штучно впливаючи на ринок. Сьогодні в Європі все ще відсутня повна прозорість щодо джерел постачання енергоресурсів, що стосується не лише газу, а й інших паливних продуктів.

Ситуація з ціноутворенням і постачанням залишатиметься нестабільною до тих пір, поки не буде повної інформації про обсяги видобутку, походження, транзит і обсяги, що зберігаються у газосховищах. Лише тоді можна буде оцінити ризики, пов’язані з діяльністю великих трейдерів і впливом їхніх дій на ринок.

Ціни на газ продовжуватимуть суттєво впливати на формування цін на електроенергію протягом найближчих п’яти років, особливо в контексті переходу до зеленої енергетики, коли Європа поступово знижуватиме залежність від традиційних викопних ресурсів. Проблему можна вирішити досить просто: Європейська комісія може внести зміни до Remit Directive 1348, встановивши вимогу для всіх трейдерів надавати інформацію про країну походження газу та інших енергоносіїв. Завдяки таким змінам ми зможемо розрізнити, чи буде насправді транзит азербайджанського газу, чи він походить з Росії.

Маючи повну картину, Європа зможе укладати довгострокові контракти з надійними партнерами. На сьогодні довгострокові угоди на постачання СПГ та трубопровідного газу в основному пропонують російські компанії. Наприклад, росіяни укладають контракти на постачання СПГ до 2040 року, що викликає резонанс в зобов’язанні Європи поступово відмовитися від російського газу до 2027 року. 

Позитивний вплив нововведень не обмежиться лише аналізом країни-виробника та обсягів продажу. Завдяки цьому ми зможемо зрозуміти, скільки газу різного типу, СПГ або трубопровідного, використовується для різних споживачів, таких як підприємства або громадяни.

Отже, запит на газ для конкретних країн, наприклад, для Словаччини, де може виникати потреба в 4, 5 чи навіть 20 мільярдах кубометрів, стане абсолютно прозорим. На основі цих даних Європа зможе здійснити стратегічне довгострокове планування, яке також може включати Україну в енергетичному регіоні. 

Роль газосховищ

Як відомо, Україна володіє найбільшими газосховищами в Європі, і ці ресурси можуть стати ключовим елементом у забезпеченні енергетичної безпеки. З огляду на це, трансбалканські та польські коридори можуть ефективно використовуватися для транспортування газу до українських газових сховищ, що, в свою чергу, допоможе зменшити вплив можливих маніпуляцій на ринках з боку РФ.

Газосховища відіграють важливу роль у роботі газотранспортної системи, оскільки вони забезпечують балансування мережі. У випадку недостатнього постачання газу ці сховища стають джерелом додаткових обсягів, що допомагає підтримувати стабільність як для внутрішніх потреб, так і для транзиту. 

Газосховища особливо важливі в зимовий період, тому Росія намагається атакувати їх, аби завадити накопиченню достатніх запасів. Незважаючи на це, наразі ці об'єкти продовжують функціонувати, оскільки їх важко знищити навіть під час цілеспрямованих атак.

Станом на 2024 рік, за розрахунками консалтингової компанії ExPro, в підземних сховищах України накопичено понад 12,8 мільярдів кубометрів газу, що свідчить про здатність країни виконувати роль надійного транспортера газу між європейськими країнами. Це має стати новою стратегічною метою для України, яка може забезпечити енергетичну стабільність не лише для себе, а й для інших країн Європи. 

Автори: Вікторія Войціцька, народна депутатка України 8-го скликання, директорка з адвокації в енергетичному секторі ГО "Міжнародний центр Перемоги України" (ICUV), Ольга Бабій, членкиня НКРЕКП 2019-2024.