Елітна яхта, картини й годинники Медведчука – на продаж!

Наявність у виконавчій владі органу зі спеціальним статусом – Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) – свідчить про те, що одержаних від корупційних та інших злочинів активів насправді чимало. 

Завдання держави – використати їх на користь суспільству, при цьому не порушуючи інтереси законного власника. І так ведеться не лише в Україні, бо подібні установи з повернення та управління активами давно діють у країнах Європейського Союзу.

Відповідно до міжнародної практики, ефективно управляти активами, які арештовані у кримінальному провадженні, можна двома способами: передати тимчасовому управителю або продати. 

При цьому слід розуміти, що рухоме майно з часом втрачає свою вартість, і після накладання арешту ця динаміка прискорюється. Крім того, таке майно може псуватися, а витрати на його зберігання бувають досить високими, і є ризик, що за кілька років вони перевищать вартість самого майна. У таких випадках розумне рішення – якнайшвидше продати це майно.

Надважливо, щоб спосіб реалізації арештованих активів був максимально прозорим, бо саме це забезпечує максимальний фінансовий результат. Для цього в Україні наприкінці минулого року рішенням Уряду запроваджено такі важливі зміни.

1. Юридичних осіб, які реалізовуватимуть арештоване майно, відбирають на конкурсних засадах, що мінімізує ризик доступу до роботи з активами недосвідчених чи непорядних продавців, а також пов’язаних із колишніми власниками майна чи державою-агресором. Це стосується і тих, хто продаватиме майно на території України, і тих, хто реалізовуватиме майно, яке перебуває за кордоном.

Потенційний організатор продажу майна має відповідати, насамперед, загальним кваліфікаційним критеріям, що встановлюють базові вимоги до авторизованих операторів електронних майданчиків. Відповідність додатковим критеріям дозволяє ранжувати учасників за сумою балів, щоб визначити переможця й того, хто посів друге місце (коли учасників більш як два).  

2. Продаж переданого в управління АРМА майна, що перебуває в Україні, відбувається через онлайн-аукціони в державній електронній торговій системі Прозорро.Продажі, що унеможливлює втручання в хід аукціону і забезпечує його прозорість. 

Варто нагадати, що група послів країн G7 із підтримки України назвала продаж арештованих активів в управлінні АРМА через електронні торги однією з пріоритетних реформ України на 2024 рік.

Серед найбільш показових кейсів реалізації таких активів за новими правилами – продаж майна позбавленого українського громадянства Віктора Медведчука, статки якого до широкомасштабної війни Forbes оцінював у 620 мільйонів доларів США. 

Понад 761,7 мільйона гривень вдалось заробити в результаті продажу на онлайн-аукціоні в липні цього року одного із транспортних засобів Віктора Медведчука – баггі Тraxter. Два квадроцикли марки Bombardier залишились тоді не реалізованими через дискваліфікацію переможця в одному випадку та відсутність учасників аукціону – в іншому, тож ці лоти будуть виставлені на торги повторно.

Найближчим часом відбудуться 20 онлайн-аукціонів із продажу колекції годинників Віктора Медведчука, загальна стартова вартість якої становить 8,8 мільйона гривень. Найдорожчий серед двох десятків годинників коштує понад 1,8 мільйона гривень – це Breguet 4416К. З найнижчої ціни 2,6 тисячі гривень стартує наручний годинник із металу жовтого кольору з написом на циферблаті "Держрезерв України". Годинник Parmigiani Fleurier із зображенням дружини його колишнього власника оцінено у 303 тисячі гривень. 

До слова, оцінку виставленого на продаж майна організовує тепер не АРМА, а відібраний у результаті конкурсу організатор аукціону, і це має беззаперечно позитивний ефект. Водночас для передачі арештованого майна тимчасовому управителю конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності все ще зобов’язане проводити АРМА. 

Однак нормативно-правове регулювання цієї процедури має певні недоліки, через що якість роботи оцінювачів неодноразово ставала предметом судових розглядів, тож цю ситуацію варто змінювати. 

Окремим викликом, який виявив законодавчі прогалини процедури реалізації певного виду арештованих активів стали твори мистецтва, вилучені правоохоронцями з маєтку колаборанта Віктора Медведчука. Точніше колекція картин, яку у квітні 2024 року судовим рішенням було передано АРМА для подальшої реалізації, і нацагентство оголосило про початок відповідної процедури продажу. 

Та, вочевидь, продаж картин – не те саме, що продаж годинників чи квадроциклів, бо культурна цінність може перевищувати економічну. Тому водночас АРМА ініціювало проведення мистецтвознавчої експертизи. Наразі з-поміж 284 арештованих у рамках однієї ухвали суду картин експерти Національного художнього музею України визначили 148 картин, які мають культурну та історичну цінність. 

Вони – частина національної культурної спадщини, тому будуть передані до Національного художнього музею України. Решта ж картин, які не мають значної мистецької цінності, будуть продані на онлайн-аукціонах.

Знаючи, як заможні злочинці у всьому світі тягнуться до прекрасного, можна припустити, що ситуації з арештом творів мистецтва в Україні будуть повторюватись. Практика свідчить, що серед золотих батонів та пишних портретів власників траплятимуться справді цінні речі, варті стати експонатами музеїв – картини, ікони, книги, різні види зброї тощо. 

Через специфіку об’єктів мистецтва та їх унікальність до них не можуть бути застосовані стандартні способи управління активами, й потреба у додатковому правовому регулюванні очевидна.

Ліквідувати цю прогалину має ініційований Комітетом Верховної Ради України з питань антикорупційної політики законопроєкт №11280-1, який очікує другого читання. Його ухвалення унеможливить продаж активів, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, бо запроваджує обов’язкове проведення відповідної оцінки арештованих об’єктів мистецтва з подальшою передачею їх до музеїв. 

Документ визначає механізм такої оцінки через проведення державної експертизи мистецьких творів уповноваженими установами. Це сприятиме збереженню культурної спадщини відповідно до законодавства України. 

Не менш показовим кейсом є перша спроба продати елітну яхту Медведчука – і в контексті спроможності України швидко змінювати законодавчі підходи, щоб боротись за майно за кордоном, і як приклад нових викликів у реалізації арештованих активів. Для України це перший досвід управління арештованим майном, яке перебуває за межами країни. 

Яхта зветься Royal Romance, але її історія давно не романтична. Персональна шестиповерхова яхта 92 метри завдовжки і вартістю щонайменше 100 мільйонів доларів США (хоча у 2015 році при купівлі вона коштувала вдвічі дорожче) була арештована біля берегів Хорватії і передана в управління АРМА навесні 2022 року. 

Тоді ще не існувало комплексного законодавчо врегульованого підходу і не було напрацьованих процедур, щоби продати майно – а надто дорогу яхту – за кордоном. 

У лютому 2023 року Кабінет Міністрів України погодив продаж яхти, а в листопаді затвердив уперше розроблений в Україні механізм реалізації майна, арештованого за кордоном, – іноземними продавцями, а не через державну електронну торгову систему, в якій реалізовується майно, що перебуває в Україні. Завдяки цьому механізму України зможе отримувати кошти від продажу арештованого майна без його фізичного повернення на територію країни.

У лютому 2024 року уряд погодив проведення конкурсу на відбір реалізатора яхти. Перше засідання конкурсної комісії відбулось 20 березня цього року, і вже 23 квітня на відкритому конкурсі обрали переможця – відомий аукціонний дім Troostwijk Auctions B.V. (Нідерланди). Друге місце посів Boathouse Auctions Inc. (США). Зауважмо: конкурс відбувався у прямому ефірі, і за його перебігом спостерігали в багатьох країнах світу. 

Однак згодом і перший, і другий аукціонні доми відмовились організувати продаж яхти. Причини цього не розголошуються, та одна з версій –  через активність адвокатів Медведчука і різного роду перешкоджання процесу продажу на всіх рівнях. Та попри їх спротив, у травні яхта за міжнародними нормами набула статусу українського судна, на яке поширюється юрисдикція України, і перейшла під синьо-жовтий прапор.

А в липні 2024 року окружний суд хорватського міста Спліт скасував арешт яхти, тому процес її продажу наразі припинено. Україна оскаржує це рішення і наприкінці серпня накладає новий арешт на яхту в іншому кримінальному провадженні від СБУ. Тепер має відбутись легалізація цього рішення українського суду в юрисдикції Хорватії, а потім АРМА як тимчасовий судновласник оголосить новий конкурс на продаж яхти. 

У цьому напрямі тісно співпрацюють АРМА й Офіс Генерального прокурора, які взаємодіють із владними, правоохоронними, судовими та іншими органами іноземних держав. І цю взаємодію необхідно зміцнювати, щоб не втратити актив, який має бути конфіскований на користь держави Україна. 

Прецедент із продажем яхти буде важливим досвідом для всіх учасників процесу і загалом для України, оскільки чимало активів осіб, які ще будуть притягнуті до відповідальності за зраду Держави та причетність до російської агресії, перебувають за кордоном. 

Там вони будуть арештовані в межах кримінальних проваджень і там же мають бути реалізовані в ході електронних торгів. Будь-які зволікання нам не на користь, бо чим довше такі активи перебувають на зберіганні, тим більше вони втрачають у ціні, а значить втрачає Україна. 

Варто наголосити, що отримані від реалізації арештованих активів кошти не потрапляють відразу до держбюджету. Вони надходять до депозитного портфеля АРМА і спрямовуються на закупівлю військових облігацій, тобто на підтримку обороноздатності України.

На початку липня 2024 року Міністерство юстиції України подало до Вищого антикорупційного суду позов про застосування санкцій до Віктора Медведчука та його дружини Оксани Марченко і стягнення в дохід держави майна, яким вони володіють прямо або опосередковано. 

У разі позитивного рішення суду конфіскованими активами управлятиме Фонд держмайна України, і кошти від їх продажу або передачі в оренду поповнять безпосередньо державний бюджет. 

Наскільки важливо швидко та ефективно реалізовувати арештовані активи, одержані від корупційних та інших злочинів, і як результат – отримувати доходи для держави, в якій триває війна, – доводити це немає потреби. Та є потреба постійно дбати про прозорість цього процесу, враховуючи попередній досвід, коли продаж за зниженими цінами російського аміаку та білоруського калію призвели до втрат держави, що дискредитувало АРМА як інституцію і мало не спричинило її ліквідацію. 

Як свідчить аналітика Інституту законодавчих ідей (ІЗІ), проблеми, пов’язані з конкретними типами активів, складно передбачити, вони потребують гнучких підходів і, звісно ж, не вичерпуються згаданими у цьому тексті кейсами. Тож ІЗІ як незалежний аналітичний центр продовжує досліджувати тему арештованих і підсанкційних активів і буде розповідати про це й надалі.