Яка альтернатива мобілізації? Капітуляція?

Середа, 22 травня 2024, 09:31
Що не так з бізнесом, який скаржиться, що не буде кому працювати через мобілізацію?
інвестиційний банкір


Ідеї, які змінюють міста

У мережі з’явились дописи від представників українського бізнесу про те, як погано на діяльність цього бізнесу впливає мобілізація. Причому мова йде навіть не про великі заводи, а про файні ресторани, якість сервісу в яких може впасти.

Хм.

Чи є мобілізація проблемою для бізнесу? Та звісно. Для бізнесу брак робочої сили є ключовою проблемою, поряд з безпекою. Значно випереджаючи наше улюблене верховенство права, а точніше його відсутність, і корупцію. 

Ця проблема була актуальна навіть до повномасштабного вторгнення. Депопуляція і брак робочої сили. Значно посилилася під час війни. І звісно буде проблемою після. Тому вже зараз варто розробляти стратегію залучення мігрантів.

Але ключове питання - і що? Який варіант може запропонувати бізнес? Причому той бізнес, який не може претендувати на економічне бронювання і навряд чи як представник сфери послуг платить багато податків. Отже, яка альтернатива мобілізації? Капітуляція?

Що можна зробити щоб вирішити ключову проблему браку робочої сили - брак людей в армії? Якщо хтось знає альтернативні методи вирішення, то нехай скаже. 

Бо досі в історії людства ніхто не вигадав нічого краще, за мобілізацію. Причому мобілізацію примусову, бо добровольці закінчились. Вони завжди закінчуються раніше, ніж війна.

Український парадокс. Бізнес хоче безпечно працювати і всіх забронювати від мобілізації

І навіть якщо ви думаєте, що українській владі давно час піти на перемовини, це не відміняє мобілізації. Бо за стіл перемовин можна сідати тільки з сильною позицією. І Путін, якщо буде бачити, що в українській армії нікого немає, навряд чи навіть подумає домовлятись. Тому перемовини не відміняють мобілізацію.

Чи є мобілізація справді проблемою для бізнесу? Звісно є. Але. Є одне але.

Зараз в Україні на ринку праці, за оцінками є приблизно 13-14 млн людей. А держава має мобілізувати цього року від сили 300 тисяч людей. Якщо ми візьмемо в руки калькулятор, то побачимо, що це складає 2-3 відсотки від наявної робочої сили. 

Так, це при наявності на ринку браку робочої сили вже сьогодні. Але, все одно, чи можна драматично заламувати руки і казати, що точно не буде кому працювати в економіці, при випаданні 2-3 відсотків робочої сили? Навряд чи.

За нашими оцінками, мобілізація вдарить по економіці і призведе до зменшення приросту ВВП цього року. Замість зростання, наприклад, на 4.5 відсотка ми отримаємо зростання на 4 відсотки. 

Зростання економіки під час війни. Не варто, напевно, згадувати, що буде з економікою без армії? Не варто нагадувати, що сталось з економікою Маріуполя. 

І не варто згадувати, що поточна ситуація є просто економічним дивом, коли під час війни найбільша загроза для деяких видів бізнесу - погіршення якості послуг, коли доведеться опуститися до середньоєвропейського рівня. Не до продуктових карток. Не до інфляції у 1000 відсотків. А до більш довгого очікування лате на кокосовому молоці.

Проблемою є не так мобілізація, як жахлива комунікація мобілізації. Що почалося ще з грудня минулого року. І залишиться на совісті політиків. Дійсно, щоб мобілізувати 300 тисяч, налякали кілька мільйонів, що не виходять з дому і не хочуть офіційно влаштовуватись на роботу.

Тобто піар-ефект від мобілізації для бізнесу набагато страшніший, ніж реальний ефект. І це треба розуміти.

Чи можно було робити інакше? Комунікацію - так. Саму мобілізацію - навряд чи. Адже всі ці історії з бусами, з тим, що людей затримують на вулиці - це відповідь на слабку інституційну спроможність держави. 

Держави, яка не знає, скільки громадян і де вона може їх знайти. Держави, що не обліковує купу бізнесів, де люди працюють "по-сірому". І цього не змінити прямо зараз, під час війни. 

А приходити тільки до "білого" бізнесу було б якраз не справедливо. Хоч і найпростіше. Та й "білий" бізнес страждає найбільше, бо йому треба наймати людей офіційно, відразу "засвічуючи" їх у відповідних органах. 

І також зрозуміло, коли те саме ТЦК намагається йти шляхом найменшого спротиву і йде до того самого "білого" бізнесу частіше, ніж шукає людей, що ніде не світяться. 

Тим більше, що суспільство якраз більш болюче реагує на те, коли ТЦК працює з людьми з сірої зони, застосовуючи методи "бусіка" і поліцейських рейдів.

Але держава є такою, якою є. З усіма вадами. Але це наша держава. Її слабкості - це наші слабкості. І альтернативою є тільки путінська окупація. Що буде для бізнесу набагато шкідливішим явищем, ніж мобілізація.

Опубліковано з дозволу автора

Оригінал допису