Судний день: чи вдасться громаді захистити озеро та питну воду на Житомирщині?

Компанія "Доломіне" зібралася видобувати корисну копалину доломіт біля озера та наших осель на Житомирщині (Негребівка). Відстань від майбутнього карʼєру до межі села 230 метрів. 

Якщо це допустити, то зникне не лише неймовірно красиве озеро і ліс. Люди втратять питну воду і доступ до місця відпочинку. А держава втратить великий запас підземних вод чудової якості. Але і це ще не все.

"Щорічний радіаційний контроль" — ось що пишуть у спецдозволі компанії-видобувника. Тобто це те, що мають регулярно проводити, аби розуміти масштаби впливу на довкілля і людей. Тому ті, хто живуть поряд — проти.

Діяльність цього підприємства може вплинути не лише на територію Житомирської області, а й  Київської, до межі з якою менше 15 км. А мешканці цих областей  добре знають, що таке радіація після вибуху на Чорнобильській АЕС. Місцеві жителі твердять, що колись кар’єр закрили через те, що знайшли уран і співставляють раніше почуту інформацію із офіційними документами.

Чому потрібний щорічний радіаційний контроль, наразі не зрозуміло, а це ті питання, які і компанія, і влада мали б пояснити громаді.

Експерт з питань ведення лісового господарства, керівник аналітичного відділу ГО "Українська природоохоронна група" Петро Тєстов наголошує, що наразі у сфері надрокористування відбулася дерегуляція і Прибрали погодження з Міндовкілля, облрадами і нівелювали можливості впливати для громад. Нова редакція Кодексу про надра де-факто примушує віддати землю надрокористувачам. 

Місяць тому на засіданні екологічного комітету Верховної Ради Держгеонадра пишались, що "прибрали надмірні повноваження громад". Взагалі, якби Україна виконала рекомендацію наради сторін Орхуської конвенції, і проводила процедуру оцінки впливу на довкілля до моменту видачі спецдозволу на надра — проблем було б значно менше. 

Усі ми розуміємо, якщо інвестор вже виклав кругленьку суму за ділянку на аукціоні — він буде використовувати всі методи, аби таки дотиснути громаду і міністерство аби отримати всі потрібні дозволи.

Колега Тєстова, біолог Єгор Гринник пояснює, що практика і законодавства ЄС вимагають для таких проєктів не лише обрахувати прибутки від видобутку. У такому випадку має бути комплексна оцінка впливу на довкілля. 

І питна вода, ліс, рекреація та інтереси громади - це все не менш, а навіть більш важливо, ніж інтереси однієї приватної фірми. На жаль, чиновники зараз часто нехтують європейськими підходами.

Місяць тому депутати Радомишльської ради розглянули питання про надання оренди земельної ділянки компанії "Доломіне". Завдяки активній позиції громади питання зняте з порядку денного, бо для всіх важливо спочатку побачити та вивчити оцінку впливу на довкілля. 

Саме вона і має дати розуміння того, як реалізація планів компанії може вплинути на якість життя громади.

Радомишльська міськрада озвучує позицію громади — наполягає на правовій черговості дій: спочатку довести безпечність діяльності компанії для громади, потім розглядати земельні питання. 

Натомість компанія "Доломіне" спочатку намагається взяти землю.

А оскільки це не вдалося на місцевому рівні, то видобувник пішов до суду. Оцінку впливу на довкілля вони проводити не хочуть. 

"Радомишльською міською радою порушено вимоги ст. 123 та 124-1 Земельного кодексу України, оскільки документація стосовно оцінки впливу на довкілля не входить до переліку документів, передбачених ст. 123 та 124-1", - зазначається у з позовній заяві ТОВ "Доломіне".

Відповідачами є Радомишльська міська рада, Державна служба геології та надр та Мін’юст. 

У позові йдеться про низку земельних ділянок. Одна з них 7,5 га — це по суті територія озера, на якій раніше був кар’єр. У радянські часи тут хотіли видобувати цю корисну копалину, але відкрили потужний водоносний горизонт, і у результаті вода дуже швидко затопила цей кар’єр. 

Її намагалися відкачати, але це було не під силу. Так утворилася ця водойма, яка тепер є прекрасним місцем відпочинку для мешканців Житомирщини та Київщини.

Що стосується ще 40 га, то це кілька ділянок без кадастрових номерів, які розташовані по колу озера. Компанія "Доломіне" хоче сервітут і на цю землю. (Сервітут — це право користуватися чужим майном, якщо іншим способом неможливо реалізувати свої права власника).

Що ж ТОВ "Доломіне" написало у позовній заяві:

"Встановити строковий земельний  сервітут до 01.11.2030 року (на строк дії Спеціального дозволу). Мета встановлення земельного сервітуту: для видобування доломітів, серпентинізованих доломітів і кальцифірів, гранітів, гнейсів, пегматитів, амфіболітів", — йдеться у тексті. 

Представник Мін’юсту під час судового засідання наголосив, що у нього є питання до позивача, аби ті пояснили, як будуть виконувати рішення суду, якщо воно буде на користь позивача, який хоче сервітут і при цьому просить його не реєструвати.

Представники громади вирішили вступити у справу третьою стороною - для контролю ситуації, з власними адвокатами. 

А як у інший спосіб громада має захистити своє право на безпечне довкілля? Якщо ознайомитися із практикою Великої Палати Верховного Суду, яка має враховуватися судами України під час розгляду справ, то вона стоїть на захисті права людей на доступ до водних ресурсів.

Так, Велика Палата розглядала справу щодо ексрегіонала Юрія Мірошниченка, який вирішив будуватися на березі Голубого озера. Аби спробувати легалізувати будівництво на березі водойми, у документах написали "штучно створений кар’єр". Так намагалися обійти заборону будувати у 100-метровій зоні від водойм.

У своєму рішенні Велика Палата наголосила: 

"землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання. Суд першої інстанції… належним чином… не оцінив подані сторонами докази, хоча однією із підстав позову було посилання на те, що на цих земельних ділянках облаштовано пляж, вони знаходяться у безпосередній близькості від урізу води "Голубого озера"."

Таким чином немає жодного значення, чи це штучна водойма, чи це річки й озера, які виникли у природній спосіб — це все — водний фонд країни. А значить, тут є особливі умови для його використання.

Альбіна Никоненко, голова ініціативної групи Раковицького старостинського округу, клопочучи про залучення до суду третьою стороною, зазначила, що початок робіт з видобування доломіту буде неможливий без відкачувальних робіт, які неминуче призведуть до вичерпання Негребівського водоносного горизонту, що підтверджується відповідними документами.

На що їй представниця "Доломіне" Тетяна Лисиця відповіла, компанія ніяк не впливає і не погіршує стан води, яка використовується безпосередньо мешканцями територіальних громад. І що, на думку Лисиці, ще не відбулося порушення прав громадян.

Що цікаво, Радомишльська міськрада клопотала, щоб видобувник надав повну копію робочого проєкту та гірничо-технічної рекультивації родовища.  І тоді стало б зрозуміло, які роботи планує компанія і до яких наслідків це призведе. Але суддя наголосив: 

"Ви не вжили жодних заходів для витребування цих документів самостійно. Я відмовляю у задоволенні цього клопотання".

Разом з тим представник компанії Гліб Кравцов зауважив, що перелік документів, які витребуються відповідачем, нібито не передбачений ст. 123, 124 ЗКУ, не має відношення до справи, не встановлено, які докази можуть бути встановлені цими документами. Вони, як він вважає, становлять фінансову та комерційну таємницю підприємства.

Тобто дізнатися, що реально чекає громаду, неможливо, бо ні оцінки впливу на довкілля, ні робочих документів "Доломіне" немає в доступі. 

29 січня на засіданні суддя Антон Пукас вирішив, що представники громади не будуть залучені  третьою стороною і додав, що залучення Альбіни Никоненко як однієї фізичної особи, на його думку, спричинить такий прецедент, при якому він має залучити 25 тисяч осіб з Радомишльської ОТГ.

Але тут треба наголосити, що у судовій практиці вже цілком нормально, коли представників громади залучають третьою стороною у справі. До прикладу, у справі щодо захисту Біличанського лісу в Києві залучили Олександра Дядюка. Це при тому, що Київ — місто-мільйонник. 

19 лютого справа буде розглядатися по суті. Справа про землю і людей, що живуть поблизу. І жодного розуміння наслідків.