Додаткові податки на російські активи у світі не скасовують конфіскації

Уряд Бельгії створив Фонд на підтримку України, куди планує спрямувати кошти, отримані як податки на прибуток від російських активів, заморожених на території країни. 

Таку ініціативу можна лише вітати, і Україна вдячна за підтримку. Однак важливо, щоб подібні рішення не затьмарили головне завдання — конфіскувати активи Росії та перенаправити їх на виплату компенсацій постраждалим від неспровокованої та несправедливої війни Росії в Україні.

За шкоду має сплатити агресор

Вже понад півтора року минуло з моменту, коли керівництво Росії через імперські амбіції перетворило локальні бойові дії в східних областях України на повномасштабну, найбільшу регіональну війну в Європі за багато десятиліть. 

Бої продовжуються, і на сьогодні загальний обсяг коштів для відновлення руйнувань оцінюють у понад 400 млрд дол. При цьому ця цифра включає виключно відновлювальні роботи, а з урахуванням виплат компенсацій жертвам війни сума може зрости щонайменше вдвічі. Хто готовий заплатити таку ціну?

Справедливо, щоб це зробила сама Росія. Агресор зобов'язаний надати компенсацію всім, хто постраждав від його дій. Проте, наскільки реально організувати такі виплати? Всупереч надіям багатьох європейських та американських партнерів України, війна, яку веде Росія, — це не бажання одного путіна та його оточення. 

Імперські амбіції поділяє практично все населення країни, що підтверджують незалежні соціологічні дослідження.

У таких умовах робити ставку на раптове прозріння російського народу і несподіване бажання виплатити компенсації українцям виглядає занадто оптимістично. Навіть якщо гіпотетично уявити зміну режиму в Росії на демократичний і його підтримку ідеї виплати компенсацій, то скільки така влада протримається в країні, що не позбулася агресивних імперських ілюзій?

Втім, ці питання не дуже актуальні для України. В нас просто немає часу та ресурсів на очікування гіпотетичного та малоймовірного розвитку подій у Росії, коли люди вже зараз намагаються відновлювати своє життя. 

На цьому тлі, прагнення партнерів з країн "Великої сімки" не поспішати з конфіскацією заморожених активів Росії, виглядають недоречним зволіканням. 

Страх конфіскації 

Попри небажання Росії грати за правилами, представники "Великої сімки" поки що все ще дуже невпевнено говорять про конфіскацію активів Центрального банку Росії (ЦБ РФ) та інших державних активів, а юристи Єврокомісії ставлять під сумнів законність такої конфіскації. Українська сторона поважає позицію партнерів, хоча вважає, що світова спільнота здатна знайти інструменти, щоб передати активи країни-агресора постраждалій стороні в умовах, коли агресор порушує всі існуючі міжнародні норми та правила.

Зараз західні партнери України розглядають альтернативні варіанти використання коштів Росії. Серед них: надприбутки з непередбачених доходів, запровадження додаткового податку на надприбутки, а також інвестування заморожених активів. 

Передбачається, що такі рішення дозволять уникнути конфіскації та допоможуть Україні. Однак у цих випадках йдеться про помітно менші суми, що не здатні покрити рівень втрат.

Так, 27 жовтня 2023 року на саміті ЄС лідери держав схвалили використання доходів від заморожених активів Російської Федерації на користь України. Детальний план має бути представлений Єврокомісією у грудні цього року.

Раніше Бельгія заявила про намір запровадити додатковий податок у розмірі 25% на доходи, згенеровані від активів ЦБ Росії.

У Бельгії 180 млрд євро російського Центробанку заморожено на рахунках групи Euroclear. Ці кошти реінвестуються, а доходи з таких операцій вважаються надприбутками Euroclear. 

За дев'ять місяців 2023 року, як заявив Euroclear 25 жовтня, накопичено 3 млрд євро. При цьому 180 млрд євро все ще належать Росії. Поки не зрозуміло, чи всі 3 млрд євро можуть бути передані Україні, чи тільки та сума, яка буде отримана Бельгією від оподаткування цієї суми (25% податку), що становить 750 млн євро. 

Але все-таки влада може оперувати лише доходом групи Euroclear, а не оподатковувати безпосередньо кошти Росії. Варто зазначити такий факт: цінні папери, що зберігаються в Euroclear, належать громадянам Китаю (а, можливо, й Росії), у такому випадку запровадження податку на непередбачені доходи для Euroclear може бути оскаржене у суді.

Фактично, рішення ЄС — це надприбутки Euroclear від управління замороженими активами Росії, які не були б отримані, якби не було введено санкційний режим щодо активів ЦБ Росії. Українці щиро вдячні Бельгії та ЄС за таку допомогу, але хіба не буде справедливим змусити платити саме Росію своїми активами?

Ще одне рішення, що обговорюється, — інвестування активів з подальшою передачею доходів від цих інвестицій в Україну. Проблема в тому, що навіть формально така ідея суперечить ухваленим санкціям. 

Більше того, не існує принципової різниці між правом власності Росії на основну суму та її правом на доходи, отримані від інвестування цієї основної суми. Результатом будуть ризики для отриманих коштів, законність яких РФ може оскаржити. 

І знову залишається питання розмірів сум — доходи від інвестицій навіть за найоптимістичнішим сценарієм вимірюватимуться кількома мільярдами, які необхідні для відновлення країни та компенсацій громадянам.

Вихід: компенсаційний механізм 

Міжнародні партнери України, які приєдналися до санкцій, повинні подивитися на активи Росії прагматично. Їхня заморозка до завершення війни тільки відтягує єдине правильне рішення. 

Будь-які альтернативи, наскільки б щирими та благородними вони не були, генерують недостатньо коштів і можуть бути виключно як проміжний та досить швидкий варіант зібрати кілька мільярдів для негайних потреб відновлення України. 

Конфіскація коштів – безальтернативний вихід. Так, таке рішення потребує політичної волі, а тому особливо небезпечне, якщо додаткові ініціативи вважатимуться успішним вирішенням усіх проблем.

Заморожені активи Росії - це ресурс на відновлення України, і саме так його справедливо використовувати. Хочеться вірити, що лідери західних країн погодяться з цим якнайшвидше. 

Тим більше, що основна частина одержаних ресурсів має поповнити компенсаційний фонд, щоб надалі забезпечити виплати постраждалим від війни за допомогою міжнародного компенсаційного механізму. Його Україна запропонувала світовій спільноті як реальне вирішення питання. 

Інша частина може бути спрямована безпосередньо на проєкти реконструкції зруйнованої інфраструктури, житлового фонду, культурних, освітніх та медичних закладів. Зрозуміло, всі кошти мають використовуватися прозоро та під контролем міжнародних інституцій.