Заснувати нове місто. Що заважає створювати нові міста в Україні

Одним із найцікавіших запитів від клієнтів для мене була ідея створення нового міста. Ідея полягала у створенні повністю нового населеного пункту, який буде спроектовано під ІТ кластер, так би мовити, створення української "Кремнієвої долини". 

Схожі ідеї також висловлював і Президент України щодо створення після перемоги української "Кремнієвої долини" в українському Криму. 

Проте на практиці виявилося, що створити в Україні населений пункт є дуже непростим завданням, а нормативно-правова база під це була дуже застарілою (Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року). 

Востаннє місто в Україні створювалося ще за часів Української РСР, у 1986 році було прийнято рішення про спорудження міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС та членів їхніх сімей після аварії на ЧАЕС, яке згодом отримало назву Славутич. 

Логіка тодішньої нормативної бази полягала в ініціативі зверху і відповідно фінансування будівництва з державного бюджету, що не лягає в логіку децентралізації, посилення місцевого самоврядування, і взагалі приватної власності. Фактично стара нормативна база підходила більше для ліквідації населених пунктів, аніж для їхнього заснування. 

На жаль, поки подібні ідеї так і не реалізовані, проте є можливість, що прийняття законопроєкту 8263 "Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України" певною мірою зробить цю ідею більш реальною. 

Законопроєкт ухвалили 28 липня 2023 року та наразі він перебуває на підписі у Президента. Документ передбачає розподіл усіх місць компактного проживання людей на:

- міста (понад 10 000 мешканців);

- селища (5000-9999 мешканців);

- села (до 5000 мешканців);

Окремо варто виділити "Поселення", яке визначається як компактне місце проживання людей за межами населеного пункту, яке не має сталого складу населення та не віднесено до категорії населеного пункту.

Водночас передбачено процедури переведення населених пунктів між категоріями залежно від зростання або спадання населення. 

Утворення нових населених пунктів здійснюватиметься Кабінетом Міністрів України на підставі подання сільської, селищної, міської ради, у межах території територіальної громади якої розташоване поселення, на основі якого пропонується утворити населений пункт. 

У разі утворення населеного пункту обов’язково будуть враховані особливості місцевості, в тому числі історичні аспекти, якість та доступність надання адміністративних та інших послуг, ефективність та якість управління територією, демографічна ситуація, транспортна доступність та комунікація. 

Отже, перед створенням населеного пункту, поселення необхідно забезпечити всіма переліченим атрибутами, що звісно буде окремим складним завданням. 

Звісно, на практиці може виникнути низка питань, як то в який момент "не сталий" склад населення в поселенні стане достатньо сталим для надання йому статусу села, а також питання створення нових органів влади, початкового наповнення бюджету, містобудівної документації тощо. 

Проте, незважаючи на певні проблемні питання, уже вбачається певний алгоритм дій для створення нового населеного пункту, для цього необхідно:

1) Набуття у власність чи користування земельних ділянок, на яких можна розмістити певну кількість будівель для проживання/перебування людей;

2) Здійснення будівництва та забезпечення проживання/перебування там певної кількості людей. Проте з реалізацією цього пункту можуть виникнути деякі труднощі, адже будівництво багатоквартирних висотних будинків в полі, за межами населених пунктів, буде заборонено. 

В українських реаліях основою для поселення може слугувати садове товариство, котеджне містечко, або житлова зона поблизу індустріального парку, або ,наприклад, містечко для внутрішньо переміщених осіб з тимчасових споруд для життєзабезпечення населення;

3) Надання поселенню статусу села;

4) Створення відповідних органів місцевої влади;

5) Подальший розвиток населеного пункту до селища та в перспективі міста;

Звісно, це все ще не ідеальний механізм для створення української "Кремнієвої долини", адже він передбачає довгий еволюційний шлях, який містить низку формальних обмежень. Для цілей створення нового міста з нуля, кращим був би механізм можливості проєктування і будівництва одразу розгалуженої міської інфраструктури з багатоповерховою забудовою і всіма атрибутами великого міста. 

Проте такий "революційний" шлях несе значні ризики того, що подібний грандіозний проєкт, у разі настання несприятливих обставин, може лишитись ще одним покинутим містом-примарою, які вже є в Україні через необдумані урбаністичні рішення за часів СССР. 

Отже, в разі підписання цього законопроєкту буде запроваджено реальний механізм створення нового сучасного міста під сучасні потреби й цілком ймовірно, що під час післявоєнного відновлення країни, ми станемо свідками як база відпочинку чи котеджне містечко для працівників у галузі провідних технологій поступово зможе перетворитися на місто, яке стане осередком розвитку технологій в Україні.