Децентралізація: що далі?
Фінтех
Поза сумнівом, децентралізація – одна із запорук того, що Україна вистояла в повномасштбній війні з росією. Тут справа навіть не в ТерОбороні/ДФТГ чи допомозі переселенцям, а в самій філософії підходу українця до своєї громади/села/містечка.
Хоча останні півтора роки через війну було точно не до розмов про подальшу долю децентралізації, але це аж ніяк не означає, що децентралізація не повинна розвиватись.
У спілкуванні з дуже багатьма головами громад, ставляться фактично ідентичні запитання: чи будуть укрупнювати громади? Що робити з повноваженнями, на які не дають ресурси, і де взяти додаткові ресурси, на виконання поточних функцій? Як врегулювати взаємодію з військово-цивільними адміністраціями?
А ще: сплата ПДФО, в тому числі "військового", лісова реформа, комплексно-просторове планування та плани відновлення, де взяти кошти на укриття для шкіл та садочків, закупки для Сил оборони та багато інших.
Проте, відповіді на них можна знайти в площині подальшого майбутнього децентралізації.
І громадам потрібні відповіді вже сьогодні, не відкладаючи до часів після-Перемоги. Бо це саме той випадок, коли раніше – краще, адже рішення потрібні "на вчора".
На щастя, цей діалог розпочався. Обговорення стартували на кількох взаємоповʼязаних майданчиках. Це – профільне Міністерство інфраструктури, парламентський комітет місцевого самоврядування та Конгрес місцевих рад при Президентові України. Давайте трохи про кожен з цих майданчиків.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Тут тривають жваві дискусії на тему дорожньої карти децентралізації та оновлення державної стратегії регіонального розвитку. Долучені різні експерти, голови громад та асоціації органів місцевого самоврядування.
Зараз триває цикл стратегічних сесій, за результатом яких сформують документ, який, ймовірно, стане дороговказом для цього та повʼязаних міністерств.
Далі його представлять на обговорення громадам і вже після врахування їх пропозицій, відбудеться фінальне затвердження цієї дорожньої карти.
Парламентський Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Це майданчик, де пріоритетом є законодавча складова для громад та децентралізації.
У різних форматах (як безпосередньо в Комітеті, так і під час виїзних засідань і круглих столів) проговорюється, напрацьовується і формуються подальші пропозиції змін до чинних законів чи майбутніх законопроєктів.
Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України. Це президентська лінія вирішення проблем місцевого самоврядування. Крім того, тут представлені як законодавча гілка влади, так і виконавча та самі органи місцевого самоврядування. Засідання проходять за участі керівників інших майданчиків і стейкхолдерів напрямків.
Окрім засідань, зʼявився новий формат роботи – конгресові слухання та засідання Президії. А також вкрай важливий формат – вирішення конкретних проблем конкретної території. Фактично, це тет-а-тет центральної влади з місцевим самоврядуванням, де можна напряму розповісти про те, що тебе непокоїть.
Всеукраїнська асоціація громад, як профільне обʼєднання органів місцевого самоврядування, долучена до всіх майданчиків.
За даними нещодавнього дослідження, проведеного ГО "ДЕСПРО", ось топ-10 основних проблем, з якими стикаються громади та органи місцевого самоврядування:
- Низька мотивація кваліфікованих кадрів для роботи в ОМС через низькі посадові оклади (76%; 238 осіб);
- Недостатня кількість робочих місць у громад (67,2%; 210 осіб)
- Недостатня спроможність органів місцевого самоврядування на здійснення власних та делегованих повноважень (62,5%; 195 осіб)
- Недостатня ефективність надання житлово-комунальних послуг (55,7%; 174 осіб)
- Неналежне (неякісне) виконання функції щодо адміністрування місцевих податків і зборів податковими органами (42,2%; 132 осіб)
- Нечіткість у розмежуванні повноважень між ОМС і місцевими органами виконавчої влади (40%; 125 осіб)
- Зменшення надходжень до місцевого бюджету через звільнення сільгоспвиробників від плати оренди за землю (36,1%; 113 осіб)
- Неможливість надання комунального майна в оренду (в населених пунктах з ознаками депресивності) (33,1%; 103 особи)
- Залишення без змін реверсної дотації через сплату військового ПДФО й зміну локацій військових частин (29,1%; 91 особа)
- Складності створення і функціонування органів самоорганізації населення (28,7%; 90 осіб)
Звісно це не вичерпний перелік проблем, бо також гострими є питання:
- у сфері повноважень органів місцевого самоврядування врегулювання проблемних питань діяльності військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану;
- у сфері законодавчого врегулювання процедури запровадження змін в адміністративно територіальному устрої країни (визначення порядку, підстав та критеріїв формування територіальних громад та визначення їх адміністративних центрів);
- у сфері посилення фінансової спроможності громад - запровадження механізму компенсації громадам втрат доходів місцевого бюджету через надання державою пільг платникам, вирішення питання запозичень сільськими громадами, врегулювання питання адміністративного збору, врегулювання питання щодо місцевих бюджетів, до яких має зараховуватись ПДФО, в тому числі сплаченого військовослужбовцями, діяльності громад у лісовому (заліснені ділянки та "агроліси") та водному господарстві (надходження від промислового вилову);
- у соціальній сфері: освіті (вирішення проблеми недостатності освітньої субвенції та укриттів у закладах освіти) та медицині (питання Медреформи для малих громад також тема облаштування або будівництва укриттів);
- у сфері завершення завершення війни та відновлення України (надання громадам прав закуповувати дрони чи інше військове обладнання для подальшої передачі такого обладнання не лише теробороні, але й підрозділам ЗСУ, ДПСУ, НГУ чи ГУР).
Якщо говорити у вимірі практичної реалізації вирішення цих та інших проблем то це треба робити через щонайменше за допомогою двадцяти з гаком законопроєктів.
Дуже сподіваємось, що всі напрацювання з ОМС будуть реалізовані. Адже децентралізація точно не завершена, вона потребує глибокого проговорення і формування пріоритетів, де одним з ключових, на нашу думку, є фінансове забезпечення спроможності громад.
Зараз наша мета – доносити голос громад усюди, де він має бути почутим. Успішні українські громади – це запорука розвитку держави. Як зараз, так і після Перемоги.