Чому гральний бізнес працює в тіні навіть після легалізації

Азартні ігри – потужний стимулятор дофаміну, який дуже швидко ламає природну біохімію людини, викликає залежність, послаблює загальний самоконтроль, посилює імпульсивність.

Тому з точки зору економіста, азартні ігри – це негативний товар, "demerit good" (споживання завдає шкоди самому споживачу), який водночас має негативні зовнішні ефекти.

Тобто його споживання завдає шкоди ще й третім особам, суспільству – через руйнування сімей, злочинність, втрату продуктивності та перерозподіл багатства від бідних, які вразливіші до дофамінових розладів і вразливіші фінансово.

Але повна заборона погано працює з негативними товарами – люди знаходять альтернативу в нелегальних іграх, а також за кордоном, у юрисдикціях, де ігорка дозволена. З поширенням інтернет-казино повна заборона втратила залишки сенсу.

Нелегальність азартних ігор дуже зручна для їх бенефіціарів і тих, хто "кришує" цей бізнес, тому багато років політики блокували легалізацію ігорки – хтось із дурості, а хтось цинічно і прагматично. 

Юлія Тимошенко, наприклад, лягала кістьми у ВР (разом з Новінським, до речі), і включала шедеври популістської риторики, щоб зірвати ухвалення профільного закону.

Більшість розвинених країн легалізували гемблінг, при цьому жорстко його регулюють, аби зменшити негативні ефекти для споживачів та суспільства. 

Та оподатковують, щоб наповнювати бюджети і за рахунок доходів компенсувати негативні ефекти – фінансуючи просвіту, дослідження ігорки та додаткові витрати на соціальну та медичну допомогу, спричинені гральною залежністю.

Важливо, що попит на азартні ігри нееластичний за ціною, тому регулювання лише через високі податки неефективне.

Які, в ідеалі, цілі держави? 1) Максимізувати частку потоку грошей гравців через білий, ліцензований бізнес. 2) Максимізувати податкові надходження. 3) Не дозволяти легкий доступ до ігорки, оберігати вразливих громадян – неповнолітніх та ігрозалежних; 4) Не дозволяти відмивати гроші за допомогою ігорки.

Ці цілі частково взаємосуперечні, тому навіть в ідеальному світі без організованої злочинності, корупції, та системного ухилення від сплати податків — це складна багатофакторна задача на оптимізацію.

У 2020 році в Україні, після довгої перерви, легалізували офлайн та онлайн казино, гральні автомати та букмекінг. Які податки повинен платити гральний бізнес?

1) Податок на прибуток – 18%;

2) 18% від доходу за вирахуванням виплат гравцям (для гральних автоматів – 10% від доходу);

3) Щорічні ліцензії на кожен вид діяльності та на окремі гральні столи та автомати.

Але на практиці оподатковується лише 10-15% від усього потоку "гральних" грошей. І, що гірше, бюджет через це втрачає не лише податки з ігорки, тут є потужна "побочка".

"Тінь" створює стимули для взаємовигідної, зустрічної "тіні". Класичний приклад – роздрібна торгівля "вчорну", яка генерує в економіці пропозицію кешу та віртуальних залишків товарів, які потім використовуються іншим "сірим" бізнесом для зменшення власних зобов’язань з ПДВ.

Так і тут. Платежі від гравців заходять у банк, що обслуговує гральний бізнес, під виглядом платежів за інші послуги, зокрема – на сторонні компанії. 

Для цього банк дає можливість клієнтам працювати з "лівими" МСС-кодами – кодами продавця, які встановлюються в платіжній системі банком-еквайром (тобто приймачем платежів) для класифікації бізнесу за видами товарів/послуг; що вводить в оману інших учасників платіжної системи.

*Ліричний відступ: маскування платежів від азартних ігор – це, щонайменше, недопрацювання фінмоніторингу. Це пряма заявка на порушення вимог законодавства по запобіганню відмиванню коштів. 

Підміна MCC-кодів позбавляє лудоманів можливості заборонити платежі з власних карток на користь грального бізнесу. 

В Україні є люди, які через це злили мільйони гривень і стали банкрутами. Підміна МСС-кодів уможливлює також пряме виведення коштів за кордон через закордонні інтернет-казино та бетинг, незважаючи на заборону відповідних операцій.

Отже, банк має на вході "чорний безнал" своїх клієнтів з грального бізнесу. Що з ним відбувається далі? Частина – повертається неоподаткованою виплатою виграшів гравцям, оціночно це 70% від потоку. 

Те, що залишилося – "чиста чорна виручка" ігорки, пробачте за каламбур. Далі є варіанти, як її вивести в кеш, або в USDT. Звісно, за комісію банку.

Найсолодша взаємовигідна опція – "зарплатні проєкти" великого роздрібного бізнесу. У рітейлу, наприклад супермаркетів, магазинів побутової техніки та АЗС, є вхідний потік "лівої" готівкової виручки від продажу контрабанди та контрафакту, а з іншого боку – десятки тисяч працівників, які офіційно отримують лише частину зарплати, а решту – нелегально, без сплати податків. 

Те, що колись було справжніми "зарплатами у конвертах". Але в таких масштабах платити зарплати кешем дуже незручно і банально дорого в адмініструванні, плюс фізичні ризики (згадайте новини про розбійні напади на водіїв, у яких забрали торбу з кешем – ви думали це все люди, які їхали з угоди щодо продажу нерухомості?).

Тому банки, які обслуговують ігорку, пропонують великому роздрібному бізнесу чудову послугу, яка робить усіх щасливими – вони обслуговують нелегальну частину зарплатних проєктів, заливаючи "чорний безнал" ігорки на картки працівників через декілька схем.

Натомість ігорка отримує чорний кеш. Або – одразу гроші за кордоном. Тут спрацьовують посередники, які займаються обслуговуванням інфраструктури зустрічних потоків, схемного податкового кредиту.

Їм легко організувати "перестановку", наприклад, зі своїми клієнтами з аграрки, які не заводять валютну виручку від експорту "чорного зерна", цю схему я вже зачіпав раніше.

По суті, це нагадує перші банки, які кілька століть тому обслуговували колоніальну торгівлю, "переставляючи" і згортаючи зобов’язання по різні сторони океану. 

Тільки зараз це відбувається майже миттєво і є по суті інфраструктурою паралельної економіки, яка крутиться повз державу і фіскальні органи.

Я впевнений, що серед тих, хто дочитав до цього місця, є багато тих, хто отримує неоподатковувану частину своєї зарплати на окрему картку, може й іншого банку. От тепер ви знаєте, яке, з великою ймовірністю, джерело цих коштів.

У схемах можливі варіації – є ще поповнення рахунків гравців через платіжні термінали, для збору цих коштів можуть використовувати фінансові компанії, пов’язані з банками.

Що в сухому підсумку?

1) Гральний бізнес не платить податок з доходу і податок з прибутку

2) Великі роздрібні мережі не платять податки із зарплат

3) Гравці не платять податки з виграшів, виплачених з лівих надходжень

4) Посередники, зокрема і в банках, отримують свої відсотки маржі (розподіл маржі відомий, не хочу перевантажувати текст деталями)

Я покопався в деталізованих відкритих даних Мінфіну, згідно з якими, за весь 2022 рік ігорка заплатила лише 80 млн грн податку з доходу і нуль податку на прибуток. 

А ще 1 млрд 160 млн – за ліцензії. Причому з них 771 млн грн – це ліцензії декількох великих букмекерських контор. Всього 214,5 млн – це ліцензії інтернет казино. 

В 2021 році ліцензії принесли 1 млрд 579 млн. Коли відкривали ринок, КРАІЛ очікував десь 7,5 млрд грн щорічних надходжень тільки від ліцензій.

Відкриті бюджетні дані Мінфіну щодо податків з доходів і прибутку відрізняються від того, що дає ДПС, можливо, частина надходжень потрапила в інші статті, тут потрібно ще розбиратися. Але в будь-якому разі, ці надходження – нещасні декілька сотень мільйонів гривень за рік.

А загальний обсяг лише цієї схеми ігорка-рітейл оцінюється у 120-150 млрд грн на рік. Це точно більше половини ринку "зарплат у конвертах". 

Це десятки мільярдів гривень, недоотриманих від податків на ігорку і податків на зарплату. Хоча, звісно, коли цю схему закриють, нелегальні потоки шукатимуть інші шляхи, і частково знаходитимуть.

Принципово вирішити цю проблему може, повторюсь, лише системна податкова реформа, яка прибере фундаментальні стимули і можливості, що формують попит на такі схеми.

Ця стаття іще не розкриває проблему інтернет-казино, які працюють з-за кордону повністю за межами правового поля України і сифонять гроші з економіки.

Пасивність БЕБ, яке на звернення КРАІЛ лише відкриває провадження, жодне з яких ще не дійшло навіть до суду, незважаючи на вичерпання початкових строків досудових розслідувань; лобіювання пільг для ігорки, і зволікання із запровадженням державної системи онлайн-моніторингу азартних ігор.

А ще — історію з дозволом гральному бізнесу працювати на спрощеній системі під 2% від обороту, реалізовану за рахунок правки до непрофільного закону, внесеної нардепом від Слуги Народу у переддень голосування.

Так, "Офіс простих рішень та приголомшливих результатів" тут не допоможе. Але треба підсвічувати це все, виносити в публічну площину, схемники цього бояться.

Необхідно прибивати схеми там, де це можна зробити вже, негайно, задля економічної безпеки країни під час війни. 

І з урахуванням всього цього потрібно працювати над системною реформою податкової системи, яка прибере стимули "зустрічної тіні" по всьому ланцюжку, від незаконного імпорту, його збуту за кеш, і до "зарплатних проєктів". 

Звісно, корупція, відмивання грошей та ухилення від сплати податків є навіть у найспроможніших державах. І ще довго будуть проблемою України. Але у реформованій податковій системі просто не буде місця для настільки масових зловживань.