З чим Україна йде до найскладнішої зими

Зведення зі східного та південного фронтів для нас уже звична справа. Ми знаємо, куди ціляться Himars і шукаємо інформацію про те, де ворог контратакуватиме. 

Але на іншому фронті – енергетичному – чомусь інформація відсутня.

Оптимістичні заяви уряду про те, що "ми успішно готуємося до опалювального сезону" не підтверджуються ні даними, ні обрахунками. 

Зрештою, і обрахунки ускладнені – громадськість вже критикує уряд за те, що дані закриті, а Міністерство енергетики вимагає погоджувати з ним публікацію кожної цифри. 

Тепер ми маємо покладатися на заяву Шмигаля, що "країна вже готова на 60%". А можна детальніше, все ж. Скільки потрібно газу і скільки є? Скільки потрібно вугілля і скільки його планується? І скільки нам потрібно для опалювального сезону грошей? 

Що нам потрібно, аби пройти зиму? 

Кабмін визначив, що до початку опалювального сезону в наших підземних сховищах має бути 19 мільярдів кубометрів газу. 

Фактично, це стільки, скільки було на початку жовтня минулого року (4 жовтня 2021 року в сховищах було 18,88 млрд кубометрів). З одного боку, мета виглядає як "із запасом", адже через російське повномасштабне вторгнення впало й споживання газу. 

У березні, коли ще тривав опалювальний сезон, але й завмерла економіка, споживання газу впало на чверть у річному вимірі. А от протягом "теплих" квітня-травня спожитий газ більше відображав падіння саме промислового споживання – -38% спожитого газу у порівнянні з аналогічним періодом торік.

Рівняння спожитого газу (пам’ятаймо – ніщо не береться нізвідки і не зникає в нікуди) складається, коли є власний видобуток (торік видобуток дорівнював 74% споживання), нестача якого компенсується імпортом та раніше накопиченим газом. 

Якщо минулого року ми імпортували лише еквівалент 10% споживання (2,6 млрд м3), покривши проходження зими значною мірою старими запасами, то тепер маємо значно більшу потребу у закупівлі блакитного палива на міжнародних ринках.

За березень-травень видобуток газу скоротився на 4% у річному вимірі, що порівняно зі скороченням споживання не так і багато. Станом на кінець липня запаси газу перевищують 11,8 млрд м3, що відчутно менше від 16 млрд м3 рік тому. 

Втім, наразі немає відкритої інформації щодо кількості газу у власності нерезидентів у режимі "митного складу", який, найімовірніше, не буде спожитий в Україні – торік його було більше 3 млрд м3. 

Тобто, за наступні два місяці потрібно накопичити ще понад 7 млрд м3 (за весь рік закачали лише 3 млрд м3). 

За ринковими цінами на великих хабах – це приблизно $13-17 млрд. Звісно, частина може бути придбана за зовсім іншими цінами в українських видобувників, але імпорту без радикальних обмежень споживання не уникнути.

У "Нафтогазі" говорили, що для досягнення урядової цілі нам потрібно до жовтня імпортувати майже 6 млрд м3 на суму $8 млрд. 

Це надзвичайні кошти, особливо коли потрібно купити куб газу за 80 грн, а продати вдесятеро дешевше – за 8 грн. І цей тарифний дисонанс відбувається не тільки через війну. 

Це продовження політики захисту традиційних цінностей "дешевого" газу. Для всіх. І для тих, хто цього реально потребує, і для того, хто живе у приватному заміському будиночку у Козині. Звісно, що під час війни дійсно важко говорити про підвищення тарифів, але це мало б було надзвичайним заходом, а не усталеною практикою.

Тим не менш, все одно за газ хтось має платити. Хто це робитиме? Правда в тому, що скоріш за все, саме ми. Законопроєкти 7427, 7428-2 та 7429 формують фінансову модель (вважайте – джерела) проходження цього опалювального сезону. 

Так, компенсація на різницю у ринковій ціні на газ та тарифах для населення йтиме із спеціального фонду державного бюджету. 

Піде на це астрономічних 125 мільярдів гривень, котрі уряд збирається залучати із зовнішніх джерел – звертатися до міжнародних партнерів. Тобто, це будуть або безповоротні гранти або кредити, які потрібно повертати нашими податками. 

Адже списання чи реструктуризація боргів за позицією нашого Мінфіну не потрібна. Питання, яке виникає, є доволі простим: "Where’s the money, Lebowski?". 

Поки відомо про лише $500 мільйонів (менше 20 млрд грн або 8% плану запозичень) від Світового Банку для підготовки до опалювального сезону. За всі 5 місяців війни ми отримали від наших партнерів бюджетної допомоги на суму 372 мільярди гривень і щоразу наголошуємо на потребі закривати щомісячний бюджетний дефіцит у близько 150 мільярдів гривень. 

Але хочемо "попросити" ще 125 на те, щоб купити газ, але аж ніяк не аби менше його споживати (правки про додаткові позики на скорочення споживання газу успішно відхилені Верховною Радою). Як думаєте, яка ймовірність позитивного для нас результату?

Чи вистачить електрики взимку?

Як і у випадку з газом, населення платитиме за електрику ціну, яка менша за ринкову. Минулого опалювального сезону різницю в ціні покривали завдяки "Енергоатому". 

А як будемо підтримувати громадян цього? Даних про фінансові показники ринку немає, запитати про них в урядовців та чиновників неможливо – вони навіть на засідання парламентського комітету не з’являються. 

Є тільки дані ЗМІ про багатомільярдні борги на ринку і розпачлива ситуація в "зеленої" енергетики, якій просто не платять гроші. На те, щоб підтримати електричну генерацію, теж потрібно буде просити за кордоном? 

І навіть якщо дадуть – чи нам її вистачить? Ми чули тільки цифри мільярдних прибутків від експорту електрики, який потроху вже почався. Але що буде зимою? Чи буде достатньо вугілля, якщо ми не можемо купувати в росії? Чи буде достатньо потужності атомної генерації? 

Особливо за дуже реального сценарію, що росіяни перепідключать Запорізьку АЕС до російської електромережі? 

Бо нам все літо говорили про "повний контроль" над ЗАЕС, а минулого тижня в офісі раптом заявили, що станцію контролюють не українські диспетчери, а "безумці" з РФ? І кого в офісі взагалі вважають "безумцями з РФ" тоді – окупантів чи агентів підсанкційного депутата Деркача, яких виявили але ніяк не затримають в СБУ?

Чи вистачить вугілля? Дякую, дуже дякую за заяву про створення "стратегічного запасу" вугілля і виділення на нього грошей – а ми розуміємо звідки воно братиметься? Державні шахти зможуть його видобути? Чи потрібно його імпортувати? 

Пояснень немає, є лише заяви голови "Нафтогазу", що частина з об’єму газу в 19 мільярдів кубометрів призначена саме для того, щоб генерувати електрику. Тобто робити те, що ми закликаємо припинити робити ЄС. 

Власне, саме тому громадські організації критикують урядову закритість – цифри накопичень та цифри балансу недоступні, уряд сподівається, що депутати і громадськість повністю приймуть на віру заяви, а не аргументи. Це не сприяє впевненості в проходженні опалювального сезону. 

Повторювати мантру, що ми зможемо пройти цю зиму без підвищення тарифів, хіба що температура буде на декілька градусів нижче – це відверто слабка політика. 

Планувати, що можна залучити майже сотні мільярдів гривень на "проїдання" газу, нічого не витрачаючи на те, аби витрачати його менше зараз та в майбутньому, – це непродумана політика. 

Для наших міжнародних партнерів, які роблять усе для скорочення енергоспоживання і переходу на відновлювальну енергію, – це взагалі виглядає як олдскул і моветон. 

Списувати всі проблеми на війну, хоча навіть без неї довелося б закривати мільярдні "діри", – це невміння визнавати власні помилки та вияв популістської політики. 

Після цієї зими ми маємо жити за прозорої тарифної політики, коли платимо за енергоресурси стільки, скільки це коштує, а не скільки пообіцяє політик. 

Маленькі суми в платіжках означають втрачені сотні мільярдів наших грошей та "низькотарифну" якість послуг, що ми отримуємо. Врешті-решт, це втрачені можливості направити кошти на зміцнення нашої безпеки.

Неадекватно низька ціна на ресурси та їх ощадливе та розумне використання – це діаметрально протилежні речі. І це цілком природня поведінка людини – не задумуватися про те, що коштує дешево. 

Дієві та масштабні проєкти з енергозбереження та альтернативні енергетика ніколи не окупляться, якщо порівнювати їх економію із газом по 8, який насправді коштує 30-70.

Кожен з нас має сам подумати, як їй чи йому прожити взимку в теплі. Власноруч зайнятися скороченням споживання газу або підготовкою альтернатив на випадок, якщо батареї будуть холодними. 

Якщо є змога комплексно підійти до енергоефективності у вашій багатоповерхівці чи приватному будинку – супер. Є у комірчині електричний обігрівач – теж добре. Попіклуйтеся про своїх близьких, адже це важливо. Зима точно не буде легкою.