Закон про відбудову регіонів: полюси зростання чи території відновлення

П'ять місяців поспіль росія намагається відкотити Україну до найнижчих сходинок піраміди Маслоу, коли ми більше думаємо не про саморозвиток, а про задоволення базових потреб і безпеку.

Для того, аби все ж країна не зупинилася, влада заявила про відбудову критично важливих об'єктів вже під час війни. 

Із цього починається перший етап відновлення – "Стійкість" – до кінця 2022 року. Далі упродовж трьох років "Відновлення" – активна відбудова соціальної сфери, підприємств та реалізація більшості проєктів плану.

Потім упродовж семи років – "Модернізація" та процеси, необхідні для вступу країни до ЄС. 

Велике будівництво України зміниться на Велике відновлення. Держава активно хоче вступити у цей процес, розуміючи, що війна триває, маємо нові удари по містах, масовані обстріли, загиблих цивільних і військових, зруйновані будівлі. 

На реалізацію проєктів програми відновлення уряд спрямовує 340 млн євро допомоги на всі регіони.

22 липня президент Зеленський підписав важливий для визначення загальних правил відновлення України закон №5323, який опрацьовувався в Раді більше року. Тепер з урахуванням правок він стосується принципів відбудови регіонів після війни. 

Документ передбачає, що крім загального Плану відновлення, на рівні громад розробляються та затверджуються місцеві плани, на рівні ОДА готуються проєкти регіональних планів, які потім подають "наверх" – для включення та затвердження Кабміном Плану відновлення та розвитку регіонів.

Найважливіше із закону

Залежно від наслідків руйнувань і за визначеними Кабміном показниками, громади та території відноситимуться до одного з 4 функціональних типів:

1. Території відновлення – громади, мікрорегіони, де велися бойові дії або які були тимчасово окуповані, зазнали руйнувань інфраструктури та житлового фонду, мають різке погіршення розвитку і значне переміщення населення. Тобто це 20+ відсотків території України.
2. Полюси економічного зростання – території з кращим географічним, економічними, демографічними показниками, порівняно з територіями відновлення. Їх розвиток може позитивно вплинути на інші регіони. Логічно — західна Україна.
3. Території з особливими умовами для розвитку – мають низький соціально-економічний рівень або ж обмеження щодо використання потенціалу території.
4. Території сталого розвитку – громади з соціально-економічним потенціалом, що спроможні до збалансованого розвитку.

Визначати тип регіону буде спеціальна комісія, що утворюється Мінрегіоном. Цікаво, що 50% складу комісії становитимуть народні депутати з Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Нагадаємо, його очолює Андрій Клочко, а в заступниках — голова партії СН Олена Шуляк.

Таким чином у руках депутатів буде визначення типу територій, а відповідно – і можливої пріоритетності та обсягів фінансування відбудови. 

Адже саме тип території враховуватиметься при розробці плану відновлення та підтримки. Іншими словами – від того, потрапила громада або місто в той чи інший функціональний тип, може залежати їх майбутнє фінансування та процес відновлення.

Також для України запроваджують трирівневу систему планування: державна стратегія – регіональна стратегія – стратегії громад, які мають узгоджуватися між собою та бути логічним продовженням. 

До формування регіональних стратегій можуть залучатися Агенції регіонального розвитку, які створили у більшості областей ще у 2018 році, зараз лише – із правом здійснення платних послуг. 

Цікаво, що саме "території відновлення" (громади, які зазнали найбільше руйнувань і на які, очевидно, будуть іти найбільші ресурси) до 2027 року зможуть "жити" без стратегій розвитку. 

Ключові сили тут спрямовуватимуть на те, аби їх "поставити на ноги" і вже потім розвивати. У термінах орієнтуються на 5 років.

Натомість всі інші три типи територій повинні будуть готувати та реалізовувати стратегії розвитку, перед цим отримавши від Мінрегіону висновок про відповідність вимогам. 

Якщо ради затвердять стратегії без такого висновку, то можуть втратити право на фінансування проєктів за рахунок бюджету.

Старий-новий ДФРР

Як і в ситуації з Агенціями регіонального розвитку, влада залишила з минулих років Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Його визначили як основний фінансовий інструмент реалізації державної регіональної політики.

Через ДФРР фінансувалися основні об'єкти відбудови часів Порошенка. Через цей же фонд реалізовувалося і "Велике будівництво" Зеленського. Через ДФРР влада хоче й відбудовувати регіони України після війни.

Відбір проєктів на фінансування ДФРР здійснюється комісією при ОДА, яка розглядає заявки від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Умовно, для того, щоб проєкт пройшов відбір, мер має бути "вхідним" до голови ОДА.

Далі регіональні комісії передають переліки відібраних проєктів до Мінрегіону, де їх знову на комісії розглядають і подають на затвердження до Кабміну.

Важливо, що розподіл коштів ДФРР повинен відбуватися з урахуванням принципів, які зараз і одразу після війни будуть повністю порушені: чисельності населення (80% коштів, виділених Фондом відповідно до кількості населення, що проживає в регіоні) та соціально-економічного розвитку (20% коштів).

За результатом аудиту попередніх років, 21% коштів ДФРР були використані неефективно, а 345 проєктів не реалізовані. Частина правопорушень мали ознаки кримінальних, частина стосувалися закупівель.

При тому, що ДФРР формально вважається одним із найпрозоріших механізмів фінансування об'єктів відбудови, численні кримінальні справи та мільйонні викриття свідчать, що доступ до коштів Фонду не забезпечений надійними антикорупційними запобіжниками, як і, до прикладу, інших державних інституцій – 400-мільйонні розтрати АРМА при продажі арештованих активів, схеми Держпродспоживслужби.

Інститут законодавчих ідей надав рекомендації, які допоможуть владі уникнути корупційних пасток під час залучення та використання ресурсів на відновлення України. 

Зокрема, це стосується і обговорюваної нині незалежної інституції – поки йдеться про Банку розвитку України, наглядовий орган якого на 50% має складатися з представників міжнародних організацій.

Із брифом та рекомендаціями на основі дослідження міжнародного досвіду участі США та ЄС у післявоєнній відбудові низки країн можна ознайомитися тут.