Чи вистачить Україні дров, щоб не замерзнути

Нещодавно уряд виділив кошти на закупівлю значної кількості модульних мобільних котелень, які працюють на різних видах палива та які можна оперативно підключити замість пошкодженого обладнання. 

Це вчасне і далекоглядне рішення, адже путін вже розпочав енергетичну війну проти Європи та напевно спробує взимку залишити українські міста без тепла, завдаючи спрямованих ударів по інфраструктурі. 

Для забезпечення мобільних котелень потрібен достатній обсяг "альтернативного" палива – вугілля, дров, соломи тощо. Саме це питання підіймалось під час одного з засідань Штабу з підготовки до осінньо-зимового періоду.

Держлісагентство вже зібрало заявки на постачання дров майже з усіх регіонів країни. Загальний обсяг заявленої потреби — понад 7 млн кубометрів. Це в декілька разів більше, ніж зазвичай за опалювальний сезон використовують українські споживачі. 

Лише Донеччина, де руйнування інфраструктури найбільші, потребує понад 700 тис. кубометрів. Миколаївщина — понад 400 тис. кубометрів. Одещина — понад 300 тис. кубометрів. 

Збільшити заготівлю дров не так просто, як може здаватись. "Пустити під сокиру" українські ліси є абсолютно неприйнятним. Ліс — це майбутнє країни, національне багатство, яке ми мусимо залишити нашим дітям та онукам. 

Ми не маємо права відійти від принципу невиснажливих методів лісокористування. Що означає не забирати з лісу більше ресурсу, ніж може відновитись за той же термін.

Отже, задача досить складна, але рішення знайдено. 

Мало хто знає, що Україна недовикористовує свій лісовий ресурс. За розрахунками фахівців, в середньому на гектар лісу приростає близько 4 кубометрів деревини (в Карпатах 6-7 кубів, в південних регіонах 2-3 куби). 

Площа українських лісів складає приблизно 10 млн гектарів, таким чином, щорічно у нас з’являється 40 млн кубометрів деревини. 

Заготовляється лише половина — 20 млн кубометрів. А що з іншим ресурсом? Він старіє, всихає, відмирає, падає, гниє. В основному, це важкодоступні ділянки у горах, заболочені ділянки тощо. 

Отже, резерв, який не забирається внаслідок недостатньо розвинутої лісової інфраструктури, досить значний. За нашими оцінками, це додатково 2 млн кубометрів дров.

Друга можливість збільшення заготівлі – активізація догляду за лісом. У 2020 році в Україні було зменшено нормативний показник повноти насаджень, тобто густоти стояння дерев у лісі. 

Відповідно, з’явилась можливість у збільшенні обсягів проріджування та прохідних рубок (догляд за лісом). За розрахунками наших фахівців, це дасть можливість додатково заготовити ще 4 млн кубометрів. 

Є суттєві резерви санітарних рубок. Я вже не кажу про колосальні резерви тріски. Кожного року ми вимушені залишати в лісі мільйони тонн відходів. 

Перебивається десь лише 300 тис. кубометрів, а півтора мільйона кубометрів тріски лишається. Ми готові інвестувати у перероблення та переробляти весь обсяг (для нас це додатково понад мільярд гривень заробітку), але потрібен споживач. Тобто котельні, які погодяться купляти це паливо. 

Таким чином, лісова галузь готова знайти для країни необхідний обсяг дров без шкоди лісовому фонду. Нарада з головними інженерами обласних управлінь вже проведена. 

Процес відведення додаткових насаджень під заготівлю триває. Щодо керівників, які не зможуть мобілізуватись та забезпечити заготівлю у необхідних обсягах, будемо приймати жорсткі кадрові рішення. 

Але заготівля — це лише частина питання. Дрова завжди в основному купували місцеві мешканці або громади. Купували у місцевих лісгоспів. Все відбувалось на місцевому рівні. Налагодженої системи дистрибуції, доставляння в інші регіони не існувало – в цьому просто не було жодної потреби. 

Проте у лісгоспів півдня та сходу сьогодні немає достатньо ресурсу, щоб забезпечити колосальні потреби місцевого ЖКГ у паливі, викликані руйнуванням газових мереж та котелень. 

Доведеться переміщувати сотні тисяч кубометрів дров з заходу країни в найбільш постраждалі регіони, створювати на місцях стратегічні "аварійні" резерви, розподіляти паливо між побутовими споживачами та комунальниками. 

Іншими словами, владі на рівні регіонів доречно розглянути можливість проведення централізованих закупівель і формування системи розподілу ресурсу на місцях. 

Ще один важливий аспект — тарифи на перевезення. Лісгоспи забезпечать ресурс для постраждалих регіонів за доступними цінами. Водночас доставляння соснових дров залізницею з Волині на Миколаївщину чи не втричі збільшить вартість кубометра дров. І це болюче питання також треба вирішувати.

Системні постачання важливо налагодити сьогодні (!), не очікуючи на ажіотажний попит напередодні початку сезону в жовтні-листопаді. Дрова — це не природний газ, який споживач фізично не може накопичувати. 

Вже в липні лісгоспи по всій країні відчувають підвищений попит. Люди налякані можливістю залишитись без газу та електрики й самотужки інвестують у дрова, створюють запаси, готуються до зими. 

Дрова твердих порід викуповуються одразу, ціни на ринку зростають. Зі свого боку Держлісагентство заздалегідь створює стратегічні запаси для забезпечення ресурсом армії в осінньо-зимовий період. 

Отже, варто поквапитись і місцевій владі — в цьому питанні ми маємо працювати чітко і злагоджено, як єдина команда.