З чого починати відбудову України?

Інновації в дії

Уряд презентував План відновлення України, який включає перелік ключових напрямків та необхідні обсяги фінансування відбудови країни. 

Офіційно озвучена оцінка в потребі 750 млрд грн на відбудову країни є тільки початковою точкою відліку і через продовження бойових дій зазначена сума може збільшуватися.

План має об'єднати всіх зацікавлених сторін навколо цілі швидко, ефективно, інноваційно та модернізовано відбудувати країну після війни. 

Це перший крок України на шляху до для майбутнього відновлення, тож важливо розуміти, якими мають будуть підходи відбудови та модернізації країни. 

План має 17 запланованих напрямів, за якими буде відбуватися відбудова, що передбачають реалізацію 852 проектів і 75 заходів.

З критичною інфраструктурою все очевидно, її необхідно відновлювати в населених пунктах невідкладно, як тільки це стає можливим з урахуванням безпекових питань. 

Відновлення критичних об'єктів транспортної інфраструктури, таких як деякі залізничні, автомобільні і внутрішні водні шляхи допоможуть відновити нормальну логістику в деяких частинах країни, щоб розблокувати відновлення експорту і забезпечити продовольчу безпеку в світі.

Якщо вести мову стратегічно про відбудову всієї країни, то після етапу стабілізації ситуації і екстреного відновлення критичної інфраструктури в регіоні є фактично два послідовних великих етапи, які можуть переходити з одного в інший або відбуватися паралельно — це відбудова та модернізація інфраструктури.

Сьогодні ми бачимо, що агресор завдав значної шкоди інфраструктурі, економіці та життю великої кількості громадян України. На сьогодні, згідно оприлюднених даних порталу Плану відновлення України до загальної кількості об'єктів інфраструкутури, підтверджено руйнування близько 13,5% шкіл, 6% лікарень, 5,8% житлового фонду та 14,1% доріг, а завдані збитки обчислюються сотнями мільярдів доларів. 

Найбільше постраждала від дій агресора соціальна інфраструктура в Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Чернігівській та Запорізькій областях. 

За деякими категоріями об'єктів інфраструктури в цих областях руйнування становлять більше 90%.

У попередні роки доходи бюджету складали 40-50 млрд доларів, з яких більша частка забезпечувала фінансування державного сектору та соціальних категорій витрат бюджету. 

У кращому випадку, не більше третини коштів можна хоча б якось зарахувати до фінансування витрат розвитку, тобто мова десь про 10-15 млрд доларів на рік (і це руйнування економічної інфраструктури країни). 

Тобто, абсолютно очевидно, що за таких обставин нам знадобиться не менше 50-70 років, якщо це робити самостійно, щоб наздогнати втрачений рівень та темп розвитку країни.

В таких умовах, ми не можемо залишатися сам на сам із відбудовою зруйнованої країни. Такий варіант реконструкції буде повільним, дорогим і загрожує ризиками призвести до втрати країни. 

Головним викликом буде достатнє фінансування, доступ до необхідних технологій та люди, знання і сили яких дозволять реалізувати ці плани. 

Немає сенсу відбудовувати міста, якщо в них не повернуться мешканці, бізнес не створюватиме робочі місця, і там не буде умов для комфортного життя. 

Нам потрібна широка міжнародна підтримка та потужне фінансове плече, які дозволять протягом наступних 7-10 років не лише відбудувати але й модернізувати Україну до рівня, що дозволить нам стати повноправним членом Європейського Союзу. 

Фінансовим драйвером має стати національний структурний фонд відбудови країни, який буде акумулювати ресурси, пріоритизувати їх використання та здійснювати моніторинг за ефективністю і прозорістю їх використання. 

Саме такий фонд що був презентований Україною на конференції в швейцарському місті Лугано.

Такий структурний фонд може бути розподілений за спеціалізацією цільових сфер відбудови, що дозволить швидко, професійно, ефективно та прозоро фінансувати відбудову та розвиток за ключовими напрямками:

• розбудова та посилення спроможностей держави;
• відновлення фізичної інфраструктури;
• відновлення соціальної інфраструктури; 
• перезавантаження та відновлення економічного і фінансового секторів;
• екологічний розвиток та людський потенціал.

Фінансовою основою такого національного структурного фонду відновлення та модернізації країни мають бути диверсифіковані джерела та фінансові інструменти: багатостороння безповоротна фінансова допомога, багатосторонні пільгові кредити, програми підтримки бізнесу, трастові фонди, програми міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий Банк, ЄБРР, тощо), грантові кошти країн партнерів (ЄС, США, Великобританія та інші), ресурси інституційних інвесторів в проектах державного-приватного партнерства, інфраструктурні облігації (облігації внутрішньої державної позики), репарації з боку держави-агресора, заблоковані кошти на рахунках закордонних банків та конфісковані активи РФ, активи пов'язаних з ними юридичних і фізичних осіб, міжнародні об'єднання бізнес організацій, тощо. 

Наше завдання — забезпечити прозорість, підзвітність та ефективність використання наданих коштів. 

Додатковим джерелом надходження коштів може бути запровадження міжнародного механізму компенсації, наприклад шляхом введення через такі міжнародні інституції, як ООН, спеціального мита для товарів та послуг країни-агресора за рахунок якого частку доходу 20%-30% від їх міжнародного експорту перераховувати до спеціального фонду відновлення країни протягом наступних 10-12 років.

Україна має очолити реконструкцію країни та координувати її, визначаючи пріоритети та ключові проєкти. 

Рішення щодо пріоритетів та об'єктів для відновлення мають обговорюватися та ухвалюватися з урахуванням довготермінових наслідків для регіону, його економіки та мешканців. Процес реконструкції має бути прозорим, економічно доцільним і чітким на всіх етапах.

Україна має пройти системний шлях структурної трансформації та модернізації в економіці (інвестиції, технології, логістика, експорт, збільшення глибини переробки сировини, випуск технологічних товарів і послуг) та розвитку людського капіталу (якість освіти, фізична безпека, соціальні послуги, повернення осіб, що були вимушені виїхати, збільшення тривалості життя, тощо). 

Відновлення інфраструктури має відбуватися на основі нових стандартів і за принципами людиноцентричності, враховувати економічний потенціал, густоту населення, особливості клімату, розумно розпоряджатися ресурсами. 

Успішним завершенням цього процесу буде повноцінна інтеграція у економічний простір та політичну систему ЄС.

Питання, що ми не переможемо у нинішній війні за незалежність - не стоїть, стоїть питання — коли ми переможемо і якою ціною. 

А поки ми маємо докласти усіх зусиль щоб наблизити день нашої перемоги, який стане першим днем початку великої відбудови та модернізації України із сучасною інфраструктурою, орієнтованою на людей, на яку заслуговують українці.