Самоорганізовані громади надійно тримають тил

Два тижні війни вчергове довели, що децентралізація – найважливіша із проведених в Україні реформ. 

Поки центральна влада переформатовується на воєнний лад, а збройні сили дають відсіч російському загарбнику, життєдіяльність країни великою мірою підтримується саме завдяки самоорганізованості громад. 

Громади взяли на себе велику частку завдань в гуманітарній сфері, приймаючи потоки біженців перших днів війни, забезпечуючи оборону країни в системі тероборони.

Між тим, ця самоорганізація відбувається на власних ресурсах, які обмежені. У перший тиждень часовий горизонт теж було різко звужено. 

Захисники України зламали план путінського бліцкригу. На жаль, це не гарантує швидкої перемоги. 

Тому час переносити акценти з волонтерства і гуманітарної підтримки до утвердження стійкості економіки та суспільства в умовах війни, переходити до планування та розподілу сил принаймні на середньострокову перспективу.

Покладання майже виключно на самоорганізацію громад містить у собі ризики неоптимального використання доступних ресурсів та втрати потенційних можливостей. 

За ефективним вирішенням поточних проблем громади можуть втрачати стратегічні орієнтири, важливі для цілей стійкості. Через неоптимальність використання зовнішньої допомоги в перспективі можлива демотивація донорів. 

Тому головна перевага громад – максимально повне володіння інформацією про реальні потреби забезпечення їх належного функціонування, а також про наявні та потенційно доступні на їхньому рівні ресурси – має бути підсилена координацією їхніх дій для забезпечення спільної цілі стійкості та життєздатності країни. 

Якісна самоорганізація громад має перерости в загальнонаціональну згуртованість а стійкість громад – стати основою стійкості держави.

Наразі Мінрегіон зосереджений на комунікації ухвалених правових рішень, які впливають на громади, налагодженні контактів з міжнародною спільнотою.

Разом з тим, бракує методичної підтримки громад - як через офіційний сайт (який через хакерські атаки практично недоступний), так і через мережеву комунікацію – щодо визначення потреб громади, побудови засад стійкості, у т.ч. продовольчої, комунальної, соціальної, побутової сфер, транспортної логістики, забезпечення безпеки і порядку, застосування оптимальних управлінських моделей.

Важливо методично і технічно підтримати інформаційні комунікації (наприклад, Телеграм-канал) всередині кожної з громад для чіткої диференціації та доведення до мешканців офіційної позиції керівництва громад, налагодити цільове постачання громадам суттєвої інформації з обласного рівня, комунікаційну співпрацю між громадами. 

Для побудови адекватних диференційованих рекомендацій для громад, політики допомоги, а в перспективі – повоєнної відбудови потрібна класифікація громад (громади з низькими ризиками з великою кількістю внутрішньо переміщених осіб, громади з підвищеними потенційними ризиками, громади в зонах, наближених до бойових дій тощо). 

Це дозволить розробити та рекомендувати до використання громадам системні управлінські підходи до забезпечення стійкості їх життєдіяльності залежно від рівня та типології ризиків.

До координації дій варто залучити асоціації органів місцевого самоврядування. Компетентних фахівців Мінрегіону має бути залучено до робочих органів уряду – які здійснюватимуть координацію гуманітарної допомоги, вирішувати питання стійкості секторів економіки. 

На загальнодержавному рівні та рівнях ВЦА важливо підтримати стійкість громад. Налагодити постачання до громад, в яких суттєво зросло населення за рахунок приїжджих. 

Забезпечити стабільну реалізацію не лише продовольства, а й ліків, пального, ветпрепаратів, насіннєвого матеріалу тощо.

Розробити засоби оперативної компенсації витрат підприємств аграрного бізнесу та фермерів, спрямованих на підтримку громад та переселенців, тероборони, ЗСУ для гарантування їх спроможності вчасно розпочати сезонні польові роботи. 

Допомогти напрацювати напрями зміцнення місцевих продовольчих систем: скоординувати структуру посівних площ, з урахуванням ймовірних втрат посівної у південних регіонах та оптимальних природних умов регіону. 

Підтримати, принаймні дрібних виробників, насінням, добривами, пальним. Запровадити форвардні державні та місцеві закупівлі агропродукції. 

Сприяти відновленню чи створенню переробних підприємств. У цих питаннях плідною може бути співпраця між прилеглими громадами.

Спільно з відповідними інфраструктурними підприємствами (газо-, електро постачання, телекомунікацій тощо) розробити процедури, надати підтримку обладнанням та фахівцями для забезпечення спроможності на рівні громад оперативно усувати, де можливо, пошкодження мереж та обладнання, не залежачи від централізованих аварійних служб.

Сприяти забезпеченню безперебійного надання критично важливих медичних послуг, насамперед – в громадах, де внаслідок оптимізації мережі медичних закладів надання таких послуг було згорнуто. 

В умовах обмеженого транспортного сполучення, значного збільшення населення у багатьох громадах важливо відновити місцеву спроможність надавати медпослуги – для цього можна залучати волонтерів, тимчасових переселенців з медосвітою, надати необхідне обладнання.

Громадам потрібно допомогти надати можливості працевлаштування тимчасових переселенців відповідно до їх фахових навичок. У зв’язку зі збільшенням чисельності мешканців зростатиме потреба у медиках, вчителях, надавачах побутових послуг тощо. 

Можливе залучення фахівців для відновлення та налагодження харчової переробки. 

Подекуди для цього достатньо спрощення правових процедур, доцільно передбачити додаткові субвенції громадам для працевлаштування переселенців у бюджетних секторах. 

Останніми днями з’являється дедалі більше експертних публікацій щодо стратегій майбутнього для України. Це дуже цінно. 

А на даному етапі важливо закласти передумови переходу від стратегії відсічі ворогу – до стратегії відродження, і відбуватиметься цей перехід саме через забезпечення економічної і соціальної стійкості країни.

Відповідно, вже зараз потрібно починати змінювати структуру зовнішньої допомоги Україні. 

Разом з гуманітарними вантажами — засоби забезпечення життєдіяльності громад, що підвищують їхню стійкість: від електричних генераторів, систем опалення та засобів зв’язку — до мінізаводів та мобільного виробничого обладнання. І про це треба вже зараз говорити з зарубіжними партнерами та донорами. 

Саме на цих напрямках вже зараз може бути розпочато реалізацію програм фінансової допомоги Україні, які анонсовано, або й затверджено низкою країн та міжнародних організацій. 

У нас попереду дуже багато роботи.

Опубліковано з дозволу автора.

Оригінал допису