Чи готова Україна до Міжнародної кліматичної конференції ООН

Протягом усього 2021 року можемо спостерігати незвичне пожвавлення у сфері екології. 

Усього за 10 місяців в Україні затвердили більше екологічних ініціатив ніж, ймовірно, за останнє десятиліття. 

Вперше за часів Незалежності питання екології з'явилося на порядку денному української влади не просто так. 

Захист довкілля, скорочення викидів та боротьба з кліматичними змінами цього року опинилися в центрі уваги більшості світових держав. 

Все це пов’язано з майбутньою Міжнародною кліматичною конференцією ООН, яку вже називають найважливішою подією десятиліття. 

Спробуємо розібратися, яке значення матиме цей захід для боротьби з кліматичними змінами та чи готова до участі у конференції українська сторона. 

Останній шанс на 1,5 градуса

26 Конференція сторін Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату пройде з 31 жовтня по 12 листопада в шотландському місті Глазго. Зазвичай конференції (COP – Conference of the Parties) відбуваються раз на кілька років. 

Під час зустрічі країни світу домовляються, які будуть втілювати положення Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату і ведуть переговори щодо нових зобов'язань учасників. 

Далеко не кожна конференція COP набуває історичного значення. Найбільш глобальні та важливі для планети рішення були прийняті двічі. 

Так під час COP3 у 1997 році в Кіото ухвалили Кіотський протокол з питань зміни клімату, а в 2015 році на СОР21 у Парижі уклали Паризьку кліматичну угоду. 

СОР26 обіцяє стати найважливішою за усі попередні конференції. Її називають вирішальною для боротьби з кліматичними змінами. Простими словами, від успіху цьогорічної зустрічі залежатиме, чи вдасться людству уникнути кліматичної катастрофи. 

Сучасна наука стверджує, що підвищення глобальної температури планети більше, ніж на 1,5 градуса за Цельсієм, матиме для людства тяжкі наслідки. 

Щоб запобігти цьому, учасники Паризької кліматичної угоди пообіцяли скорочувати викиди вуглецю в темпах, що дозволять стримати потепління у межах 1,5-градусної позначки.

Тому справжнім шоком для світової спільноти стала доповідь міжурядової робочої групи щодо кліматичних змін у 2021 році. 

Виявилося, що поточних зобов’язань держав-членів недостатньо. Навіть якщо їх успішно виконати, температура на планеті підніметься щонайменше до 2,7 градуса. 

За новими розрахунками, щоб обмежити підвищення температури до 1,5 градуса і досягти вуглецевої нейтральності до середини 21 століття, людству потрібно скоротити викиди на 45% до 2030 року. 

У той же час усе, що зроблено для боротьби з потеплінням на цей момент, через 10 років призведе не до зменшення, а навпаки до підвищення рівня викидів парникових газів аж на 16%. 

Таким чином, людство має докласти в рази більших зусиль, щоб потепління не обернулося катастрофою. При цьому, щоб встигнути у відведені науковцями терміни, діяти треба терміново. 

Важливо, щоб саме зараз на СOP26 країни світу домовилися про зміну курсу і взяли на себе нові зобов`язання. Якщо цього не станеться і конференція буде провалена, усі подальші кліматичні сценарії будуть для людства вкрай неприємними

Найважче — домовитися про фінансування 

За прогнозами, якщо до 2030 року не скоротити світові викиди вуглекислого газу, вже у 2040 році 3,9 мільярдів будуть жити в регіонах, де аномальна спека траплятиметься в 12 разів частіше історичної норми. 

Середня частка орних земель, які страждають від сильної посухи, зросте втричі. В результаті виростуть ризики поширення голоду. 

Аномальні температури, природні катастрофи, поширення голоду та бідності, військові конфлікти за контроль над водними ресурсами, підвищення рівня океану, пандемії нових небезпечних вірусів. 

Таким є навіть не песимістичний, а цілком реалістичний кліматичний сценарій сьогодні. Мало того, що всі ці речі малоприємні самі по собі, їх сукупні наслідки для світової економіки будуть ще гіршими. 

Розуміючи це, розвинені країни готові збільшити свої видатки на досягнення вуглецевої нейтральності. 

А от країнам біднішим, типу України, на швидке скорочення викидів просто не вистачає коштів. Тому брати на себе нові зобов`язання, країни, що розвиваються, погоджуються лише за умови фінансової підтримки з боку розвинених країн. 

Однією з основних проблем є домовитися, хто і скільки має "скидатися" на кліматичну боротьбу. Наприклад, Індія, третя у списку найбільших країн-забрудників, вже заявила, що ЄС та США мають розподілити між собою основну частину фінансового тягаря. 

Загалом у ООН називають три основні завдання, які необхідно виконати для успіху COP26:

- Залишити 1,5-градусну ціль, як межу, якої дотримуватися;

- Забезпечити виділення 100 мільярдів доларів на рік для кліматичних заходів у країнах, що розвиваються;

- Збільшити фінансування на адаптацію країн до 50% державного фінансування клімату.

За словами Генсека ООН Антоніу Гутерреша, на сьогодні для фінансування кліматичних заходів не вистачає 20 мільярдів доларів, знайти які не вдалося у 2019 та 2020 роках. Якщо країнам з розвиненою економікою вдасться мобілізувати необхідну суму, це значно підвищить взаємну довіру учасників під час переговорів.. 

Серед інших основних вимог ООН Гутерреш особливо підкреслив важливість відмови від вугільної енергетики. Зокрема, члени Організації економічного співробітництва та розвитку повинні припинити користуватися вугіллям до 2030 року. 

Країни, що розвиваються, мають час до 2040 року. Вже сьогодні ООН вимагає від урядів скасувати субсидії на викопне паливо та заборонити будівництво нових теплових електростанцій. 

На думку кліматологів, якщо країни погодяться діяти за сценарієм СОР26, ціль 1,5 градуса поки що залишатиметься досяжною. 

Водночас, більшість експертів погоджуються, що відмова від вугілля та інші заходи по скороченню викидів – лише частина того, що потрібно зробити. 

Паралельно вже сьогодні необхідно здійснювати інші кроки для пом’якшення кліматичних змін, наприклад, змінювати принципи ведення сільського господарства, дбати про захист та відновлення екосистем, запроваджувати грамотне управління відходами й подібне. 

В надії на кліматичні інвестиції

В Україні кількість державних екологічних ініціатив та рішень цього року б’є всі рекорди. Так на початку жовтня в Україні запрацював Національний реєстр викидів, який надає інформацію про 4 тисячі підприємств-забруднювачів. 

Також напередодні конференції зі зміни клімату уряд затвердив чимало нормативних документів щодо захисту довкілля. Серед них закон "Про обмеження обігу пластикових пакетів", закон "Про екологічне страхування", "Про державний екологічний контроль", зміни до закону "Про охорону атмосферного повітря", закон про стимулювання розвитку електротранспорту, документ Національної водної стратегії, Морська природоохоронна концепція та інші. 

Але найважливішим етапом підготовки до СОР 26 стало створення оновленого Національно визначеного внеску до Паризької угоди. 

Цей документ є національним планом вирішення проблем зміни клімату, який кожна країна – учасник Паризької угоди подає до Секретаріату Рамкової конвенції ООН. 

У ньому перераховуються заплановані ключові зміни у електроенергії, теплопостачанні, промисловості, транспорті, будівництві, управлінні відходами тощо. 

В оновленому Національному внеску Україна декларує щонайменше амбітну ціль — до 2030 року скоротити викиди парникових газів на 65% порівняно з рівнем 1990 року. Попереднє зобов’язання України полягало у скороченні викидів лише на 40%. 

Скорочення викидів на 65% можна назвати основною позицією, з якою наша делегація їде на СОР26. Метою ж української сторони є доступ до міжнародного кліматичного фінансування. 

Для досягнення цілей оновленого Національного визначеного внеску Україна розраховує залучити понад 100 мільярдів доларів або 10 мільярдів доларів щорічно. 

Для управління міжнародними коштами вже навіть готують до запуску нову фінансову інституцію. Український кліматичний фонд може з'явитися на початку 2023 року. 

У ньому буде передбачено близько 8 мільярдів гривень власних коштів. Про основне наповнення фонду зараз тривають переговори з Європейським банком реконструкції та розвитку і Світовим банком. 

Серед інших цілей України на СОР26 – представлення розрахунків викидів парникових газів у Криму та тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, а також презентація української системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Остання дає можливість запустити торгівлю парниковими викидами.

У підсумку сума потенційних кліматичних інвестицій цілком пояснює ентузіазм, з яким вперше за 30 років в Україні почали реформувати екологічну сферу. 

Думаю, за такої фінансової підтримки, ми справді маємо шанси виконати зобов’язання Національного визначеного внеску, наблизити економіку до стандартів європейського "Зеленого курсу" та в цілому покращити міжнародний імідж України.