Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку

Чи цікавилися ви, чому Національний банк, який не впливає на тренди курсоутворення, робить інтервенції на валютному ринку? Хто вирішує, коли їх робити? 

Насправді це не питання бажання чи небажання окремих посадових осіб Національного банку, а політика, підпорядкована чітким цілям, головною з яких є підтримка цінової стабільності. 

Це все чітко визначено в Стратегії валютних інтервенцій, яку Національний банк оновив у грудні 2020 року. 

Будь-які рішення НБУ щодо операцій на валютному ринку викликають особливу зацікавленість з боку населення, ЗМІ та учасників ринку. Не зважаючи на оновлення Стратегії, Національний банк уже шість років незмінно дотримується режиму гнучкого курсоутворення, який визначає його присутність на валютному ринку.

Що не так зі старою Стратегією і навіщо нам нова?

Національному банку потрібно було оновити Стратегію валютних інтервенцій передусім через закінчення терміну її дії наприкінці 2020 року. 

Якби центральний банк не затвердив нову Стратегію, його рішення на валютному ринку в 2021 році могли б стати неочікуваними, несистемними та, як наслідок, могли б негативно вплинути на ринок. 

Одразу зазначу, що основні принципи й завдання попередньої Стратегії знайшли своє відображення в новій. 

Навіть більше, попередня Стратегія виявилася документом, який цілком відповідав викликам, які поставали перед грошово-кредитною політикою України в контексті запровадження політики інфляційного таргетування впродовж останніх років.

Зокрема, слідування принципам і виконання завдань попередньої Стратегії дозволило регулятору значно збільшити прозорість своїх операцій на валютному ринку, зробити їх зрозумілими та передбачуваними для його учасників. Це також вплинуло на збільшення довіри суспільства до дій НБУ.

Одночасно це сприяло стрімкому розвитку валютного ринку та адаптації його учасників до режиму плаваючого курсоутворення, на який Національний банк перейшов за рік до затвердження Стратегії. 

Так, середньоденний обсяг операцій між банками на ринку, починаючи з 2016 року, збільшився майже в 3,2 рази до 423 млн дол. США в 2020 році.

Слідування принципам цього документа дозволило Національному банку значно наростити міжнародні резерви. 

Так, станом на 1 січня 2016 року їх обсяг становив 13,3 млрд дол. США, а на 1 січня 2021 року вони досягли рекордних за вісім років 29,1 млрд дол. США.

Як результат, Україні вдалося підійти до коронакризи з працюючим режимом гнучкого курсоутворення та зберегти збалансований макроекономічний стан. Завдяки цьому Україна проходить цю кризу впевненіше порівняно з попередніми кризами та відносно інших країн.

Утім, життя не стоїть на місці, тому, використовуючи досвід попередніх років, Національний банк дещо актуалізував окремі положення документа.

Що змінилося в новій Стратегії?

По-перше, на відміну від попередньої Стратегії оновлена є безстроковою. Немає сенсу переглядати її щорічно або раз на чотири роки у майбутньому, бо вона базується на міцному фундаменті – режимі інфляційного таргетування, який залишається незмінним, а також на Стратегії монетарної політики, яка так само є безстроковою.

Досвід роботи за попередньою Стратегією, а також закладання її в основу нової, демонструє, що ті засади, які містить документ, досі працюють і це не зміниться в середньостроковій перспективі.

По-друге, в новому документі чіткіше визначено, що Національний банк не має цілі як за конкретним значенням, так і за діапазоном курсу. Також уточнено, що регулятор не лише не протидіє фундаментальним тенденціям курсу гривні, але й не підсилює їх.

Чому це важливо? Відповідне розширення конкретизує наші дії на валютному ринку та сигналізує про те, що Національний банк не має будь-яких планів стосовно курсу гривні.

По-третє, згідно з попередньою Стратегією Національний банк планував зменшувати свою присутність на валютному ринку. 

Утім, стало зрозуміло, що така мета в окремих ситуаціях може суперечити завданням регулятора на міжбанку і, умовно кажучи, "зв’язувати" йому руки. 

Наприклад, наприкінці 2019 року центральному банку довелося викупити значні обсяги валюти через високу пропозицію з боку окремих компаній, а в березні 2020 року продати 2,2 млрд дол. США для стримування девальвації гривні, зумовленої погіршенням настроїв учасників ринку через поширення світом коронавірусу.

Життя показало, що визначати штучні обмеження не зовсім доречно, тому в оновленій Стратегії вказано, що "інтервенції Національного банку будуть відповідати мінімальному, втім достатньому, рівню для ефективного виконання зазначених завдань". 

Тобто Національний банк, як і раніше, орієнтуватиметься на мінімізацію свого втручання у валютний ринок, водночас ми готові заспокоювати ринок у випадку появи внутрішніх та зовнішніх шоків.

По-четверте, до оновленого документа додано можливість проведення валютних інтервенцій за допомогою деривативів. Це, зокрема, передбачено в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2021 рік та середньострокову перспективу. 

Водночас у документі акцентовано увагу на те, що такі інструменти можуть застосовуватися лише за умови, що це не розбалансує ситуацію на ринку відповідних інструментів.

Зазначу, що в Національного банку немає планів "безпосередньо завтра" розпочинати здійснювати інтервенції з використанням деривативів. Водночас така опція не буде зайвою, тим паче, що регулятор наразі вживає значних зусиль для розвитку ринку похідних фінансових інструментів. Ми знаємо також позитивні приклади інших країн, які застосовували такі інтервенції.

По-п’яте, в новій Стратегії акцентовано на конструктивній невизначеності параметрів і тактики проведення інтервенцій Національним банком для учасників ринку. 

Це означає, що НБУ не плануватиме заздалегідь періодичність та час здійснення валютних інтервенцій, а здійснюватиме їх лише на підставі оцінки ринкової ситуації. 

На нашу думку, це може мінімізувати вплив центрального банку на формування ринкових очікувань, залишивши простір для дії ринкових механізмів курсоутворення, що зі свого боку забезпечить рівні умови для учасників ринку.

Але одразу заспокою – центральний банк нічого не змінив у своїй політиці комунікацій щодо валютних інтервенцій. Відповідний пункт стосується лише конкретних дій Національного банку на ринку. 

Отже, НБУ продовжує дотримуватися прозорості під час оприлюднення інформації щодо намірів здійснити валютні інтервенції та результатів їх проведення.

І до чого тут режим гнучкого курсоутворення?

Як і в попередній Стратегії, в основі оновленого документа закладений принцип плаваючого курсоутворення, що разом із інфляційним таргетуванням є фундаментом діяльності Національного банку на валютному ринку. Додатково звертаю увагу, що він залишився незмінним.

Коли до НБУ влітку прийшла нова команда, ми спостерігали деякі побоювання учасників валютного ринку стосовно подальшої політики центрального банку. 

Я вважаю, що наша команда довела: ніяких змін у стратегічних засадах не відбулося і не відбувається. Ми продовжуємо дотримуватися політики гнучкого курсоутворення та режиму інфляційного таргетування.

То зради не буде?

Попри те, що Національний банк перейшов до режиму гнучкого курсоутворення ще в 2014 році, і фактично вже шість років не таргетує обмінний курс – його визначає ринок – досі лунають думки то про занадто сильне зміцнення гривні, то про надмірне її послаблення з боку НБУ. 

Важливо розуміти, що хтось завжди буде незадоволений рівнем обмінного курсу. А ще важливіше, що Національний банк не фіксує курс і не таргетує його певний діапазон. 

Відповідно, курс національної валюти може вільно рухатися в обидва боки – як зміцнюватися, так і послаблюватися – і це визначатиме ринок.