Погані та ще гірші

Тютюнова галузь довго працювала в нестійкому бізнес-середовищі, коли акцизні податки змінювалися чи не двічі на рік.

Щороку ми з нетерпінням чекали на проєкт бюджету, щоб дізнатися, скільки маємо сплатити податків у наступному році.

Але у грудні 2017 року уряд таки ухвалив щорічний план підвищення акцизів на тютюнові вироби.

Це було win-win рішення: виробники знають, чого чекати, і відповідно планують свою діяльність, а держава розуміє, скільки податків надійде в бюджет та як вони зростатимуть щороку. На жаль, сталося не так, як декларувалося.

2020 рік став першим, коли акциз зріс на заплановані 20% без додаткових підвищень чи індексацій, і першим, коли темпи зростання рівня нелегального ринку уповільнилися. І ось тепер в одного депутата з'явилася ідея цей план змінити, піднявши розмір адвалорної ставки до 16%. Чому?

Про мотиви можна лише здогадуватися, але наслідки передбачити просто.

Чому ЄС знижує адвалорну ставку

Структура акцизних податків на тютюнові вироби складна і включає три елементи. План підвищення акцизів, затверджений у Податковому кодексі України, стосується двох головних акцизних ставок: специфічної (907,2 грн за тис штук) та адвалорної (12% від роздрібної ціни).

Щоб гарантувати рівень податків у бюджеті, була введена мінімальна ставка. Тобто держава встановила, що у 2020 році з пачки сигарет треба сплатити 18,14 грн плюс 12% від роздрібної ціни, але не менше, ніж 24,27 грн.

Якщо сигарети коштують нижче порогової ціни (51,07 грн), виробник сплачує мінімальний акциз. Якщо ціна вища, він платить специфічний та адвалорний податки. Причому мінімальний акциз не є "мінімальним", навіть навпаки: якби не він, держбюджет отримував би менше акцизів, хоч і з більшої частини ринку.

Відповідно до плану, до 2025 року мінімальна та специфічна ставки, які сплачуються з усіх сигарет, мають зростати на 20% щорічно, а адвалорна, яка сплачується лише із сигарет преміум-сегменту, – лишатися на рівні 12%.

Підстави для такого рішення уряду були вагомі.

По-перше, оскільки адвалорний податок виражений у відсотках від ціни, він дуже нестабільний, і прогнозувати його надходження до бюджету важко.

Преміальний сегмент сигарет, з якого він сплачується, в Україні становить всього 16%. Враховуючи останні тенденції – пандемію, її економічні наслідки та збільшення рівня нелегальної торгівлі сигаретами, – про зростання цього сегменту і, відповідно, збільшення бюджетних надходжень, мова не йде.

По-друге, адвалорний акциз спотворює конкуренцію. 84% українського ринку – сигарети, з яких не сплачується цей податок. Більшість виробників мають у портфелі різні бренди різних цінових категорій, але є виробники, у яких дорогих брендів немає. Конкурентні переваги для них із зростанням адвалору очевидні.

Крім того, це також підштовхує виробників до виробництва і продажу більш дешевих сигарет, а це також призведе до падіння податкових надходжень.

По-третє, із зростанням адвалору збільшується ціновий розрив між дорогими та дешевими сигаретами. Це призводить до того, що попит на дорогі бренди зменшується прямо пропорційно до зростання попиту на дешеві. У результаті надходження від цього акцизу до бюджету зменшується в тій самій пропорції.

При цьому кумулятивний ефект підвищення специфічного і мінімального акцизів протягом восьми років становить 412%. Підвищення ще й адвалору призведе до ще більшого зростання кінцевої ціни та ще більшого цінового розриву.

Це давно зрозуміли у Євросоюзі: з 2010 року уряди 24 країн знизили адвалорний акциз на сигарети. Розуміють це і в українському уряді, і тому запланували стабільну ставку цього акцизу до 2025 року. Але інколи законодавчі ініціативи суперечать здоровому глузду.

Назад до нестабільності

Наслідки зростання адвалорного акцизу не такі очевидні, як його недосконалість, але набагато гірші.

Перший наслідок – перестановка цінових категорій та перерозподіл тютюнового ринку України. Останні такі зміни, які відбулися у 2016 році, закінчилися збитками для кожного гравця ринку і вагомими втратами державного бюджету.

Так, я знову акцентую увагу на бюджеті, бо тютюнова індустрія – одна з найбільших платників податків. Зменшення надходжень у держбюджет від виробництва та продажу сигарет відчує вся країна. Чергову тютюнову війну, яку спричинить зростання адвалору, можуть пережити не всі гравці і бюджетники.

Другий наслідок – зростання нелегального ринку сигарет. Збільшення цінових різниць між дорогими та дешевими сигаретами, до яких призведе зростання адвалору, спричинить і зростання контрабанди та контрафакту.

Арифметика тут проста: споживачі відмовлятимуться від дорогих сигарет на користь дешевших аналогів. Якщо бренд, якому вони надають перевагу, відчутно подорожчає, вони, імовірно, купуватимуть той самий бренд, завезений в країну нелегально та без сплати податків, або ще гірше – небезпечні підробки.

Наразі в Україні нелегальний ринок і так б'є рекорди, збільшившись за останні роки у сім разів та досягнувши позначки 6,9%. Подальше зростання "тіні" призведе до катастрофічних наслідків, боротися з якими буде важко.

Ще один наслідок не очевидний для тих, хто далекий від індустрії, але зрозумілий тютюновому ринку. Збільшення адвалору надасть штучні конкурентні переваги окремому виробнику, у якого немає преміальних брендів.

Додаткове податкове навантаження на конкурентів і зростання вартості їх продукції стане законною, але нечесною конкурентною перевагою. Неважливо, який наслідок найгірший, бо в разі змін плану підвищення акцизів ми отримаємо їх усі. Але коли пропонуються такі ініціативи – шукайте, кому це вигідно.

І наостанок. Один з аргументів народного депутата полягає в тому, що платити адвалор має набагато більше, ніж 16% ринку. Але мета держави не в тому, щоб усі платили адвалор, а в тому, щоб гарантувати доходи бюджету, збільшуючи мінімальний акциз. Скасуйте мінімальну ставку – і адвалор платитимуть усі.