Стрімкі зміни клімату: до чого готуватись фермерам

Інновації в дії

За даними НААН України, за останні десятиліття відбувається зміщення меж природно-кліматичних зон країни на 100-150 км на північ.

Посухи в Україні стають дедалі частішими та інтенсивнішими. Безсніжна цьогорічна зима, відсутність талих вод ще більше додають ризиків.

Маємо формувати як на рівні держави, так і кожного сільгоспвиробника нові системи ведення землеробства.

Чому відбувається зміна клімату?

Зміна клімату є (в значній мірі) наслідком людської діяльності. Ми спалюємо викопне паливо (нафту, газ, вугілля), ростуть викиди транспортної індустрії, промисловості та інтенсивного сільського господарства.

Не зважаючи на спроби обмеження викидів парникових газів на міжнародному рівні та стрімкий розвиток альтернативної енергетики, об'єм викидів за останні 10 років у світі збільшився на 20%.

Більше парникових газів – більше тепла затримується біля поверхні землі. Потепління виявляється в підвищенні середньорічної температури повітря, збільшується кількість надзвичайних ситуацій (екстремальні перепади температури, засухи, суховії, паводки, пожежі).

Все це має комплексний вплив на сільське господарство: суттєво знижуються обсяги виробництва зернових культур, а відтак і продуктивність худоби.

Зменшення кількості опадів може призвести до скорочення запасів води для іригації.

Аграрні маркери 2019/2020. На що варто звернути увагу

Тобто кліматичні зміни обумовлюють зміни структури виробництва, технологій, навіть структуру споживання продуктів харчування.

Унаслідок підвищення середньорічної температури, нерівномірного розподілу опадів та окремих негативних наслідків, дії інших аномальних погодних явищ, підвищується ризикованість ведення традиційного сільськогосподарського виробництва.

Для українських ґрунтів настає дуже небезпечна ситуація. В умовах посухи проблема їх деградації може набути ознак екологічної катастрофи.

Як реагує аграрний сектор на зміни клімату?

Основною проблемою для сільгоспвиробників є нині збереження посівів озимих культур.

Маємо екстремальні перепади температури за умови відсутності снігового покриву.

Погано, коли на глибині залягання вузла кущення озимих культур (пшениці, жита) температура нижча ніж 14 градусів морозу, тобто на поверхні без снігу – десь 20, може бути пошкодження й загибель посівів.

Аномально тепла зима сприяє виживанню значної кількості комах та шкідників сільськогосподарських культур.

Виникає потреба вносити більше засобів захисту рослин, гербіцидів, використовувати інші сорти, більш стійкі до шкідників та хвороб, що впливає на собівартість.

Чимало господарств, щоб мінімізувати втрати від природних катаклізмів, переорієнтовуються на технічні культури, які є стійкішими до негоди.

Зокрема, активно зростає вирощування ріпаку, соняшника та кукурудзи (замість пшениці).

Експерти вже встигли охрестили ці культури екологічною зброєю проти нашої країни, бо вони виснажують ґрунти, перетворюючи чорноземи на непридатні для сільського господарства землі.

За останні 10 років ми втратили 0,1% вмісту гумусу – це шалена цифра, бо відновити ці 0,1% можна лише за сто років раціонального й ефективного використання земель.

Вихід один – дотримуватися сівозмін. А чергувати культури можливо за умови розвитку тваринництва (посіву кормових культур, що не так виснажують ґрунт). Тобто зараз конче потрібна  підтримка галузі тваринництва на рівні держави !

На жаль, використання ґрунтів у нас ніхто не контролює. Останні обстеження їх родючості здійснювалися ще за "союзу". Наразі ситуація у багатьох регіонах досить критична.

У зв’язку з традиційною для останніх років посухою в східних регіонах України значно зменшується вирощування овочевих, зокрема картоплі, буряку, огірків, капусти, що впливає на продовольче забезпечення населення.

Навіть у нас на Поліссі це теж стало відчутним – ціни на картоплю, як ніколи, зросли.

Чи є актуальним для України запровадження зрошення?

Наразі ряд товаровиробників, адаптовуючись до змін клімату, наголошують на важливості застосування сучасних технологій зрошення.

Зауважу, що у світі площа зрошуваних земель щороку збільшується на 1%, а в Україні за два десятиліття вона зменшилася на 70%!

Іригація, або зрошування, тобто підведення води на поля, є одним з основних факторів, завдяки якому знижується залежність агровиробників від природного вологозабезпечення, зростає врожайність с/г культур.

Відповідно, зростають і доходи виробника.

Наприклад, ефективність прибавки врожаю від вирощування олійних культур на поливі порівняно із середніми показниками становить 6,9 ц/га.

При цьому у разі вирощуванні сої на поливі прибавка врожаю є найвищою – 9,4 ц/га, тоді як соняшнику – 4,9 ц/га.

Нині у світі зрошується близько 270–300 млн га. Поливні землі забезпечують 40% світового виробництва продовольства, займаючи лише 18% площі сільгоспугідь !

В Україні площа наявних зрошуваних земель, за даними Державного агентства водних ресурсів, – близько 2,17 млн га, з яких власне зрошується лише чверть – 505 тис. га.

Чому в Україні не розвивається система зрошення? Фінансувати будівництво чи відновлення зрошувальних систем – це дорого.

Розширення зрошуваних площ обійдеться сільгоспвиробнику приблизно 2,6 тис. доларів на гектар.

Хто має вкладати ці кошти? Державні системи зрошування мають відновлювати водогосподарські організації.

А от на землях сільгоспвиробників (власних чи орендованих) це мають робити самі сільгоспвиробники. Однак, за рахунок коштів сільгоспвиробників в Україні за останні роки відновлено зрошувальні системи на площі лише до 20 тис. га.

Попри відчутні збитки, що несуть від посух, агровиробники не поспішають інвестувати у зрошувальні системи, бо в умовах дії мораторію на продаж землі, близько 90% сільгосппідприємств працюють на орендованій землі.

Невпевненість у тому, що завтра можна буде продовжити господарювати на орендованих землях та неможливість купити їх в рамках чинного законодавства, стримують наміри вкладати кошти у довгострокові проекти, одним з яких є модернізація, відновлення чи розширення зрошувальних систем.

Як спрогнозувати економічні наслідки зміни клімату?

Змоделювати, як зміна клімату вплине на економіку – непросто.

По-перше, через складність прогнозування, бо Україна інтегрована в глобальну економіку. А ще ми не маємо єдиної стратегії адаптації економіки до зміни клімату.

Водночас у світі вже роблять сміливі і невтішні прогнози. Відповідно до звіту Британського уряду, кліматичні зміни можуть коштувати приблизно 5% світового ВВП щорічно.

Якщо справдяться найбільш песимістичні прогнози, ця цифра зросте до 20%!

Наші збитки будуть відрізнятися відповідно до того, наскільки Україна буде вправною в адаптації економіки до зміни клімату.

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, 70% сільськогосподарських угідь України за кілька років будуть потребувати додаткового поливу.

Це на 30% більше, ніж зараз. Передбачають, що посуха може знизити врожаї зернових на 40-60%.

Природні процеси зміни клімату людина зупинити не в змозі. Але вплинути на розвиток негативних моментів свого господарювання вона просто зобов'язана.

У цьому аспекті, в першу чергу, варто говорити про зменшення кількості шкідливих викидів в атмосферу, застосування енергозберігаючих технологій, диверсифікацію аграрного виробництва та корегування технологічних процесів вирощування культур.

Словом, настав час українцям задуматись: чи ж буде Україна й надалі житницею?