А віз і нині там: як Конституційний суд сприяє порушенню прав ошуканих вкладників

Конституційний суд вже понад півтора року розглядає справу щодо конституційності закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Провадження у справі №1-26/2016 (2-4/2016) було відкрите 10 лютого 2016 року, тоді як Верховний суд звернувся з цим поданням ще у липні 2015 року.

Оскільки дане питання перебуває на розгляді, більшість судових спорів за вкладами була зупинена до моменту ухвалення рішення Конституційним судом.

Про наслідки такого зупинення моя команда попереджала ще в лютому 2016 року у публікації "Як держава "дбає" про вкладників ліквідованих банків".

У лютому 2016 року під час пошуку документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень за ключовими словами "зупинити провадження у справі до вирішення Конституційним судом конституційного подання Верховного суду щодо закону "Про систему гарантування вкладів фізосіб" знаходилося 1 280 документів.

На даний час таких документів уже 4 045.

Зважаючи на байдужість Конституційного суду до розгляду справи або навмисне затягування її розгляду на замовлення держави, чимало адміністративних судів апеляційної інстанції схаменулися та вживають заходів щодо поновлення проваджень та пришвидшення розгляду справ за позовами до ФГВФО.

Поновлюючи провадження, Київський апеляційний адмінсуд наголошує, що Конституційний суд значно перевищив установлений законом строк розгляду конституційного подання Верховного суду, а подальше зупинення апеляційного провадження призводить до незаконного затягування розгляду справ.

Вбачається, що навіть апеляційні суди втомилися від очікування рішення Конституційного суду. Хотілося б вірити, що ці суди керуються принципами розумності строків розгляду справ, проте зовсім не виключено, що за "незрозумілих" обставин діє принцип вибіркового правосуддя.

Тобто за клопотаннями деяких позивачів судовий розгляд поновлюється, а інші позивачі покірно чекають, поки Конституційний суд подбає про долю їх вкладів.

Тимчасом кошти вкладників протягом двох років невпинно знецінювалися. За даними Держстату, у 2016 році інфляція становила 12,4%, у 2015 році — 43,3%. За прогнозами Мінекономіки, рівень інфляції у 2017 році може сягнути 11,7%.

На додачу 3 жовтня Верховна Рада ухвалила закон "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів".

З набуттям ним чинності ставки судового збору зростуть із 110% до 150% від суми, яку слід сплатити при поданні позову, а при поданні касаційної скарги — із 120% до 200%. Очевидно, що оскарження дій або бездіяльності ФГВФО коштуватиме для українців дорожче, а в зв'язку з реформуванням судової системи ще й довше.

Причому наявність судового рішення не гарантує його виконання ФГВФО та виконавчою службою. Так, 12 жовтня 2017 року Велика палата Європейського суду з прав людини ухвалила рішення у справі "Бурмич та інші проти України", яке стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень.

Європейський суд зазначив, що Україна протягом 16 років не змогла вирішити систематичну проблему щодо невиконання рішень національних судів та постановив, що в подальшому всі заяви проти України щодо невиконання судових рішень не будуть розглядатися, а переадресовуватимуться Кабінету міністрів.

Маю надію, що рішення Великої палати сколихне уряд, і держава вживе належних заходів щодо виконання рішень національних судів. Це сприятиме відновленню в тому числі майнових прав вкладників банків, що ліквідуються.