Депутати мовчать — облгази радіють. Чи зацементує парламент фірташівський безлад

Законодавча невизначеність в питанні користування державними газорозподільними мережами надто дорого коштуватиме теперішньому і майбутньому поколінням.

Нинішній статус-кво найбільш вигідний приватним газорозподільним підприємствам — облгазам, які продовжують безоплатно і майже безконтрольно використовувати державні газорозподільні мережі — ГРМ — загальною протяжністю кілька сотень тисяч кілометрів.

Держава не має навіть точної інформації щодо переліку та характеристик таких об'єктів ГРМ, кілька десятків тисяч з яких є об'єктами нерухомого майна, що потребують реєстрації. При цьому ринкова вартість об'єктів газорозподільної системи не визначена і може сягати кількох десятків мільярдів гривень.

З одного боку, держава повинна була б отримувати вигоду від цього майна як власник. З іншого — мусять бути підстави для провадження належного контролю за небезпечними об'єктами газового господарства та створені умови для залучення інвестицій у вкрай технологічно застарілу галузь.

Тимчасом Верховна Рада більше року затягує розгляд питання про користування державними ГРМ. Відповідні пропозиції вносилися не раз.

По-перше — проект закону №3325 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення умов функціонування ринку природного газу".

Документ пропонує запровадити оренду ГРМ. Орендодавцем повинна була стати дочірня структура "Нафтогазу", яка б збирала орендну плату і використовувала її як частину комерційної виручки, що виглядає досить непрозоро і неефективно.

Пропозиції НАК були неприйнятними також через невизначеність самих об'єктів оренди, багато з яких не зареєстровані і не оцінені у встановленому порядку. Врешті, норми щодо користування ГРМ з цього проекту закону були вилучені.

По-друге — проект закону №4263 "Про особливості передавання в оренду приєднаних газорозподільних мереж з контрольною часткою державної та/чи комунальної власності". Він створює неробочу схему з користування мережами, що ще більше цементує чинне фірташівське болото.

Цей законопроект востаннє був у порядку денному комітету з питань паливно-енергетичного комплексу 2 листопада 2016 року. Втім, остаточне рішення щодо нього не було прийняте. Є обґрунтовані підстави його відхилити.

Даний проект теж не вирішує питань повноти обліку та реєстрації державних ГРМ — об'єктів оренди. Він також нечітко визначає, які саме об'єкти повинні стати об'єктами оренди. Незрозумілим є і спосіб використання орендної плати.

Найголовніше — цей законопроект повністю демотивує потенційних інвесторів. Запровадження орендних відносин передбачає вкладення коштів у застарілі газопроводи, що автоматично збільшує орендну плату.

Загалом, законопроект №4263 містить низку законодавчих "дір".

1. Проект не врегульовує, як визначатиметься склад об'єкта майбутньої оренди — "приєднаної газорозподільної мережі" як цілісного майнового комплексу. Передбачається, що саме такі новоутворені об'єкти і будуть об'єктами оренди.

Однак значна частина газопроводів та споруд на них може залишитись поза умовами майбутніх відносин платного користування, оскільки вони не взяті на облік приватними облгазами. Щодо інших може вестися подвійний облік.

Тобто знову постає фундаментальна проблема відсутності належної реєстрації та повноти обліку державних ГРМ.

2. Відсутні чіткі критерії формування нових об'єктів оренди. Можливі численні маніпулювання при утворенні об'єктів.

3. Не визначено, як і хто повинен реєструвати права власності на об'єкти оренди, нема порядку оформлення землекористування під об'єктами. Складним залишається порядок оформлення власності кількох суб'єктів на один об'єкт мереж, відсутні критерії розподілу часток суб'єктів у власності на один об'єкт.

Враховуючи вирішальний вплив суб'єкта, який має контрольну частку мереж, на результати конкурсу з оренди (як пропонує стаття 6 проекту), можливі численні зловживання при розподілі часток під час формування нових об'єктів.

4. Несправедливим видається фактичне позбавлення впливу на своє майно власником частини новосформованого об'єкта власності — газорозподільної мережі. Якщо колишній власник окремого об'єкта, що увійде до складу нового об'єкта, не матиме контрольної частки такого нового об'єкта, він позбавляється можливості розпоряджатися своєю власністю, що суперечить Конституції.

5. Незрозуміло, хто і в як повинен фінансувати "організаційно-технічну підготовку газорозподільної мережі до передавання в оренду". Витрати на інвентаризацію, реєстрацію права власності, землевпорядні роботи, незалежну оцінку кількох десятків тисяч об'єктів становитимуть щонайменше кілька мільярдів гривень.

Держбюджет таких видатків не передбачає. Крім того, дев'ятимісячний термін реалізації цих заходів є малоймовірним з огляду на значні проблеми в обліку мереж та ймовірний спротив газорозподільних підприємств. Норма, яка забороняє перешкоджати проведенню таких заходів, безсила з через відсутність санкцій.

6. Чому розмір орендної плати повинен визначати загадковий "уповноважений орган", вірогідно, підприємство, визначене Міненерговугілля, замість того, щоб прописати цю норму в договорі оренди? Це закладає значні корупційні ризики.

7. Чим керуються автори проекту, пропонуючи залишати 30% орендної плати у розпорядженні орендодавця мереж, який не витрачався на створення цих об'єктів? Відсутня логіка і щодо наступного вкладення даних коштів, а це мільярди гривень, у покращення мереж. Корупційні ризики тут дуже явні.

8. Проект не розкриває, хто повинен стати орендодавцем. За законодавством — Міненерговугілля, однак проект натякає, що це мусить бути якась невідома господарська структура. Так само незрозуміле походження "уповноваженого органу", який визначає розмір орендної плати та утворює об'єкти оренди.

Така невизначеність створює поле для зловживань і повністю блокує можливості для покращення нинішнього плачевного стану мереж. Отже, Фірташу нема про що хвилюватися, адже на такі умови не пристане жоден адекватний інвестор.

Проект виглядає надзвичайно слабким і непридатним для ефективного регулювання сфери з точки зору якості юридичної техніки та системного розуміння авторами чинного законодавства.

Якщо ми хочемо створити якісний законодавчий продукт, слід оперативно закінчити ледь розпочату суспільну дискусію щодо схеми чесного та економічно ефективного використання державних ГРС на інших, ніж оренда, засадах (можливо, концесія), результати якої слід втілити у законодавчому акті.

На засіданні комітету я ініціювала створення робочої групи та необхідність детального постатейного обговорення цього питання.

З огляду на кількість зацікавлених осіб та їхні часто протилежні інтереси (приватні облгази, Міненерговугілля, "Нафтогаз", НКРЕКП), а також на необхідність напрацювання робочої схеми законного передавання ГРМ у користування, створення робочої групи на базі комітету є найбільш вдалим варіантом.

Інакше ми матимемо чергові закулісні ігри, швидке просування законопроекту і безнадійне залатування законодавчих "дірок" у другому читанні. А потім аварійний стан мереж не змусить себе довго чекати.