Уникаючи ProZorro. Хто заробляє на бюджеті Білої Церкви

Нещодавно прем'єр-міністр Володимир Гройсман похвалився, що надходження до бюджетів міст України зросли удвічі.

При цьому збільшення доходів міст розв'язало руки місцевим чиновникам, фірми яких тепер ще більше заробляють на інфраструктурних проектах, обходячи електронну систему закупівель ProZorro.

Прикладом своєрідного розподілу додаткових коштів стала "тендерна гарячка" у Черкасах, про що вже писала ЕП.

Подібні сценарії реалізуються і в найбільшому місті Київщини — Білій Церкві.

Тутешню місцеву владу не хвилює, що гроші роздаються в "ручному режимі". Міський голова стверджує, що ProZorro буцімто ускладнює контроль за якістю робіт.

Втім, аналіз закупівель Білої Церкви доводить, що головний мотив місцевої влади — зберегти старі порядки щодо розподілу бюджетних коштів.

Мова йде про невелику за національними масштабами суму — близько 50 млн грн. Проте міст, де в ручному режимі роздаються бюджетні кошти, багато. Саботаж повноцінного запуску ProZorro є неабиякою проблемою, яка має ознаки корупції.

Місто добра: кожному по "копійчині"

За два літні місяці керівництво Білої Церкви увійшло в активну фазу розподілу грошей. Завдяки додатковим надходженням влада не лише виконує передвиборні обіцянки, але й задовольняє апетити своїх політичних союзників та бізнес-партнерів.

Основний інструмент білоцерківських чиновників — процедура допорогового розподілу коштів в ручному режимі. Саме так співробітники відділу капітального будівництва Білоцерківської міськради за місяць поділили близько 17 млн грн. Значна частина грошей була виплачена авансами за виконані у майбутньому роботи.

Серед улюбленців міського голови Геннадія Дикого помічені представники усіх політичних кіл краю та компанії з інших міст. Хоча міський голова не раз говорив, що підряди повинні отримувати місцеві фірми, бо вони сплачують податки у Білій Церкві.

Трансакції зафіксовані в системі Є-дата, тож відстежувати рух бюджетних фінансів нескладно. До речі, через те, що більша частина платежів йшла як попередня оплата, повні суми угод можуть легко сягнути 50 млн грн.

Найбільше — майже 3 млн грн — отримало ПП "Велфарм" на ремонт асфальту прибудинкових територій та капітальний ремонт доріг. Засновником цієї компанії є Вадим Ткач, якого міський голова знає не перший рік і довіряє його фірмі.

Другим в рейтингу з обсягу освоєння грошей з бюджету розвиту стало ТОВ "Білоцерківрозоптторг", засновником якого є колишній "регіонал" Іван Павленко.

Компанія отримала 1,737 млн грн. Два роки тому саме вона виконувала скандальні роботи з відновлення білоцерківського Парку слави, де тільки "фарбування туалету" коштувало кілька десятків тисяч гривень.

Третє у рейтингу — ТОВ "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління". На капітальний ремонт доріг воно отримало трохи більше 1,5 млн грн. За попередньої влади підприємство фактично було монополістом. Пояснення просте: засновницею товариства є дружина урядовця часів Азарова Костянтина Єфименка.

Єфименко був кандидатом на посаду міського голови на останніх перегонах, але в другому турі поступився представнику "Самопомічі" Геннадію Дикому.

ТОВ "Білоцерківтеплоенерго" отримало 1,334 млн грн на ремонт засобів обліку теплового забезпечення житлових будинків та ремонт дитячих навчальних закладів. Це підприємство відоме тим, що вже не раз фігурувало в розслідуваннях ЕП.

"Білоцерківтеплоенерго" контролює впливовий депутат від "Опозиційного блоку" Олександр Подольський. До слова, саме ця фракція під час голосувань систематично додає голоси, вкрай необхідні команді "Самопомочі" в Білій Церкві.

Контрольоване колишнім парламентарем Володимиром Полочаніновим ТОВ "Інжинірінг плюс" отримало 969 тис грн. Серед робіт, які виконуватимуться, —  облаштування тротуарною плиткою пішохідної доріжки на березі річки Рось та капітальний ремонт житлового фонду.

ТОВ "В2", яке також пов'язують з Полочаніновим, отримало 100 тис грн на реконструкцію зливної каналізації та дренажу.

Наступним "бюджетним реципієнтом" стало ТОВ "Нафтогазпостач", яке отримало 666 тис грн на ремонт білоцерківської школи та дитсадочка. Єдиним власником компанії є Олександр Миколайович Карпов. Громадянин з аналогічним ім'ям у 2002-2006 роках був народним депутатом.

Створене у березні 2016 року ТОВ "Буд вест-БЦ" 26-річним виконробом Віталієм Сухоруком отримало авансом 617 тис грн на ремонти дитсадочків та відновлення асфальтного покриття.

Місяць тому розгорівся скандал, коли громада дізналася про укладання трьох угод на 2,7 млн грн з нікому не відомою фірмою. Засновник "Буд вест-БЦ" з 2010 року працював у компанії, яка належала заступнику Дикого Віктору Яровому.

Своєю чергою, компанія Ярового — ТОВ "МЖК-буд БЦ" — отримала майже 496 тис грн на ремонт алеї на Олександрійському бульварі.

Виробниче підприємство "Мебітар", засноване депутатом від "Самопомочі" Анатолієм Гончаром та місцевим бізнесменом Юрієм Залізняком, отримало трохи більше 400 тис грн на капітальний ремонт школи, дитсадка та ДЮСШ.

Компанія депутата облради від "Самопомочі" Петра Мороза ТОВ "Сервіс-Укрінтерм" отримала авансом майже 337 тис грн на реконструкцію внутрішньо-будинкової мережі теплопостачання та реконструкцію теплопункту.

ПП "Юр'ївліфт" знову ремонтуватиме ліфти. Для цього їм дали майже 220 тис грн.

ТОВ "Інститут "Білоцерківцивільпроект", засновницею якого є Ганна Василівна Стариченко, отримало майже 196 тис грн за виконане проектування дитсадка. Цікавий факт: заступником голови Київської обласної ради є Микола Стариченко, а Ганна Василівна є його дружиною.

Фірма "Тотус-сервіс" на ремонт ліфтів отримала майже 184 тис грн. Її засновниками є родина Баранників. Один з членів цієї родини був депутатом-"регіоналом".

ПП "Шляхбудпроект", власником якого є вже згаданий товариш міського голови Ткач, отримало 156 тис грн за виготовлення проектно-кошторисної документації.

Не ProZorro, не економно, зате спокійно

Отже, білоцерківська влада максимально диверсифікувала видатки коштів. Ключовим механізмом став ручний розподіл грошей між компаніями, які, на думку міського голови Геннадія Дикого, якісно виконують роботи.

За статистикою використання ProZorro, суми контрактів можна було зменшити на 20-25% або відремонтувати на четверть шкіл, садків та доріг більше. Вочевидь, при наявності великих бюджетів можна не зважати на такі "дрібниці".

Другий важливий висновок стосується укладання прямих контрактів із створеним у березні 2016 року ТОВ "Буд вест-БЦ". Дане підприємство прямо пов'язане з владою, і жодного пояснення від міського голови громада досі не отримала.

Крім того, його слова про передавання підрядів лише місцевим компаніям не підтвердилися. Кошти перераховувалися не тільки білоцерківським підприємствам, а й київським та львівським. Чому були обрані саме вони, незрозуміло.

Якщо політика ручного розподілу коштів громади триватиме, білоцерківці можуть повернутися у "регіональне" минуле. Деякі компанії, які тоді були "біля корита", вже набирають оберти і знову отримують гроші з міського бюджету.

У зв'язку з нетиповою ситуацією автор звернувся за коментарями до урядового реформатора Максима Нефьодова, який запроваджував систему ProZorro.

— Жорсткої вимоги для місцевої влади регулювати допорогові закупівлі нема. Ми ж не чекаємо від мера, що він буде видавати накази про те, що треба чистити зуби?

Закон "Про публічні закупівлі" однозначно вказує на можливість використання електронної системи для закупівель будь-якого розміру, хоч від однієї гривні.

Втім, практика доводить, що велика кількість замовників не бажають самостійно проводити прозорі закупівлі. Тут є і банальний страх змін, і бажання будь-якого чиновника озиратися на керівництво, і, на жаль, інколи корупційні інтереси.

В інтересах місцевої влади, що ощадливо ставиться до коштів громади, забезпечити обов'язкове використання системи ProZorro і для допорогових закупівель. Тут є ще одна практична мета, адже за дірки на дорогах виборці будуть завжди винуватити мера, а не невідомого їм начальника тендерного комітету дорожньої служби.

Досвід показує, що у великих містах ліміти доцільно встановлювати в розмірі 3-5 тис грн, у менших — близько 10 тис грн. Робити це можуть і міськради, і ОДА, і мери міст залежно від підпорядкування конкретних замовників.

Якщо ж місцева влада відмовляється від прозорості в процесах закупівель, то перший крок — це публічний тиск і демонстрація, скільки жителі міста втрачають від небажання йти в ногу з технічним прогресом. Наразі це мінімум 13% бюджету.

Причому це доступно і невеликим громадам. Досвід Глухова, який один з перших повністю перевів свої "допороги" в електронний вигляд, є цьому доказом.

До системи вже підключено 9 600 замовників та 30 тис постачальників, заведено 184 тис тендерів на різних стадіях. Очікувана економія перевищує 3,5 млрд грн. Ми йдемо за графіком, аби досягти запланованого показника — 5 млрд грн економії коштів платників податків до кінця 2016 року.

Розслідування проведене в рамках проекту Центру локального самоврядування "Без корупції" за фінансової підтримки міжнародного фонду "Відродження".