Валютне регулювання: 9,5 мільярдів гривень збитків для економіки України. Щороку!

Що заважає становленню в Україні сприятливого бізнес-клімату? — "Три кити" контрреформ на системному рівні. Перший — непрозорість та інертність процесу приватизації. Другий — відсутність технократичних методів держуправління. Третій — зарегульованість українського валютного ринку.

Саме через це розвиток українського підприємництва досі не став широким суспільним явищем, здатним створити в Україні ефективну систему соціальних ліфтів, інвестиційно привабливе середовище та запобіжник проти демографічної кризи.

А, отже, принципово зарано говорити про Україну як про збалансовану державу із високоліквідним внутрішнім ринком та розвинутими інститутами демократії.

Колись у Польщі, на початку 90-х, на хвилі "шокової терапії" саме малий і середній бізнес стали панацеєю від економічної кризи та гіперінфляції. Бути підприємцем означало бути громадянином із новим культурним кодом, носієм нової національної ідеї. Це ототожнювало втечу від "совка", невідворотну суспільну трансформацію.

Українській нації сьогодні не бракувало б саме такої нової національної ідеї, що опирається не так на минуле, як на сучасне — на ефективні інститути громадянського суспільства та здобутки демократії на всіх рівнях — від парламенту до житлового кооперативу. Бракує ідеї, що ототожнювала б політичний суверенітет і водночас бізнес-орієнтовану державу.

Сучасна демократична нація — це не культурологічні міфи. Це суспільство, що спирається на економічно активних громадян, чий голос важко купити за "гречку". Адже в основі політичного вибору таких громадян лежить прагнення до економічної незалежності та соціального комфорту.

Отже, з чого б я, як економіст, починав би процес "алармових" реформ, якби на мене, неначе на терапевта, поклали відповідальність за пошук панацеї від затяжної виснажливої хвороби?

Найпростішим виходом із порочного кола, як на мене, є позбутися найменш болісного рудимента пострадянської нормативно-правової бази — валютного регулювання. Причому позбутися буквально "хірургічним методом".

Чому саме валютного регулювання? Річ у тім, що подолання корупції — шлях, який навіть у розвинених країнах долають роками. Він потребує реформи всієї системи держуправління та базових засад адміністративної політики. Питання приватизації — це також не одного року справа. Навіть у вже згаданій мною Польщі часів Бальцеровича цей процес тривав до початку 2000-х.

А, от, валютну дерегуляцію можна провести без перебільшення блискавично. Принаймні, перші наслідки реформи бізнес відчуватиме в перші кілька місяців — особливо для експортно-орієнтованого бізнеса, які потерпає сьогодні від зайвого адміністративного тиску.

За підрахунками експертної групи EasyBusiness, для цього досить лише вжити план, який містить 62 конструктивні зміни до 17 нормативно-правових актів Нацбанку. І ці положення не лише пройшли експертну апробацію, вони заакцептовані самим Нацбанком.

Чому Україні так не пощастило з валютним регулюванням? Це як антибіотик в умовах пандемії. Його застосували у 90 роки, коли країну справді лихоманило від коливання валютних курсів. Згодом курс стабілізували, але пацієнта так і не навчили протидіяти хворобі власним імунітетом.

Іншими словами — вбили здатність реального сектору економіки самому досягти збалансованого стану через ефективне використання інструментів ринку, конкурентоспроможність бізнесу та переваги від поліпшення інвестиційного клімату.

Кризу приборкали, але наслідки "імунномодуляції" далися взнаки. Валютне регулювання стало таким-собі адміністративним митом на ведення транскордонної комерційної діяльності. Як результат — збільшення операційних видатків бізнесу та критичний відтік прямих інвестиції з реального сектору економіки.

Так, це не єдиний фактор, який визначає інвестиційну привабливість країни. Проте за браком прозорої приватизації та реформ, бодай найменші валютні обмеження перетворюються на вбивчу силу для економіки.

Якщо валютну дерегуляцію не провести буквально завтра, про подолання кризи в межах одного покоління говорити стане годі. Поки основні списи ламаються довкола питань щодо макрофункцій валютного регулювання, український транскордонний бізнес ізодня в день потерпає від адміністративного тиску, втрачаючи рентабельність та ліквідність. Причому значна частина цього бізнесу не виводить, а залучає валютну виручку до країни.

***

Розглянемо, що, власне, становить основний гальмівний фактор в цьому сегменті економіки. Третина валютних обмежень — це дозвільні папери, на основі яких приймається рішення про можливість або неможливість валютних операцій. Це суто паперова тяганина, що дісталася нам із часів планової економіки СРСР, коли ніхто не уявляв реалій глобального ринку та "конвеєрного" міжкордонного товарообігу.

На сьогодні діє близько 20 нормативно-правових актів Національного банку, кожен із яких передбачає величезну кількість документації на паперових носіях. Навіть для самих державних органів це спричиняє безліч процедур взаємодії без чітких обмежень у кількості й часі.

Збитки бізнесу через оцю тяганину важко оцінити "без брому". За підрахунками експертів EasyBusiness, від застосування анахронічних нормативно-правових актів та процедурних вимог з боку НБУ, насамперед подачі документації на паперових носіях, український бізнес щороку втрачає близько чверті мільйона годин на зайві адміністративні процедури.

Враховуючи обов'язкові офіційні платежі, недоотриманий дохід та сумарні адміністративні витрати — збитки всього бізнесу України від застосування всього комплексу норм валютного регулювання за рік сягають близько 10 млрд грн.

Це інвестиції в нікуди. Вони могли б бути спрямовані на маркетинг і виробництво, розвиток персоналу чи соціальну відповідальність. Натомість вони йдуть на забезпечення безперервною роботою офісних шредерів, кур’єрів та, звісна ж річ, узвичаєні корупційні "заноси" в контрольні органи.

Як показує практика, паперовий тягар легко перетворюється на корупційний тиск регулятора на окремий бізнес. Так, уповноважені банками суб’єкти мають право вимагати необмежену кількість документів, ганяючи бізнесменів від одного державного органу до іншого за черговими папірцями. Кожен п’ятий з цих клаптиків паперу, що, як відомо, "не червоніє", немає жодного відношення до валютного контролю як такого.

Від штучного уповільнення операційних циклів страждає інвестиційний клімат держави. А це небажання інвесторів розвивати свої активи в Україні, інвестувати в цінні папери українських компаній, залучати на наш ринок нові технології.

Паперовий тягар — не єдине, що стримує розвиток ринку фінансових послуг. Досі діють обмеження щодо обороту капіталу — поточні операції, переказ коштів, оплата послуг, повернення експортної виручки тощо. Більшість із них суперечить уставу МВФ і спричиняє відчутну шкоду як реальному сектору економіки, так і репутації країни.

Слід визнати, в частині лібералізації валютного ринку Україна багато в чому позаду навіть декотрих країн колишнього СРСР. Вже не кажучи про те, що Україна в принципі зобов’язана імплементувати близько 60 актів права ЄС в рамках вже ратифікованої Угоди про Асоціацію з ЄС.

Саме за цих сумних обставин за рейтингом Converting and Transferring Currency Світового банку Україна опинилася у групі ризику — з-поміж 10% країн регіону, де діють граничні обмеження бізнесу в частині обігу капіталу і де найнижчий у регіоні рейтинг конкурентоспроможності, якщо йдеться про залучення прямих іноземних інвестицій.

***

За рік щільної співпраці з Національним банком команда EasyBusiness висунула 19 ініціатив виходу з кризи в частині дебюрократизація валютного обігу. Додатково готується пакет із 24 інших заходів, що перебувають на стадії розробки механізму імплементації в робочих групах.

"Збірна" спеціалістів НБУ та представників експертного пулу, у першу чергу, здійснила ретельний аудит міжнародного досвіду валютної лібералізації у дюжині країн світу, де економічна модель була більш-менш релевантною Україні. Було виявлено декілька успішних кейсів, досліджено фактори їхньої вдалої імплементації та супутніх ризиків.

Внаслідок такого case-study ми дійшли висновку, що реформа повинна здійснюватися поетапно з урахуванням ризиків відтоку капіталу на кожному етапі реалізації. Цей фактор вимагає макростабільності та максимального контролю його монетарних резервів Національного банку.

Водночас нам були потрібні швидкі рішення, які, з одного боку, дозволяли б спростити виконання вимог валютного законодавства для підприємництва, з іншого — не мали істотного впливу на попит та пропозиції валюти на ринку. Врешті-решт, ми виявили 12 груп дерегуляцій, до яких увійшли більше 60 ініціатив.

Кінцевим пунктом дискусій мала б стати систематизація та інтеграція усіх наробіток як спеціалістів НБУ, так і експертів банківського ринку та громадських організацій щодо консолідованої стратегії валютної лібералізації, її погодження зі всіма стейкхолдерськими групами.

Зі свого боку НБУ зобов’язалося скасувати тимчасові адміністративні обмеження. Концепція системного процесу скасування валютних обмежень уже презентована представникам місії МВФ та отримала схвальні висновки. Останнім в хронологічній послідовності на сьогодні кроком було прийняття НБУ Постанови 331.

Таким чином, клієнтів уповноважених банків вже позбавлено необхідності подавати документи, які без того є у вільному доступі, а також здійснювати переклад SWIFT повідомлень та релевантних двомовних документів. Зрештою, НБУ спростив процедури валютних операцій за кредитними договорами, укладеними резидентами з міжнародними фінансовими установами.

Важливим доробком в рамках програми з дебюрократизації стало запровадження інвойсу, що вже сьогодні спрощує процедуру укладання зовнішньоекономічних договорів та суттєво полегшує процедуру проходження валютного контролю.

Постановою 342 Нацбанк запровадив довгоочікувані зміни у порядок повернення іноземних інвестицій. Якщо раніше іноземні інвестори, які мали намір повернути інвестиційний вклад, подавали до уповноваженого банку виписку про фактичне надходження іноземної валюти в Україну або документи, що підтверджують формування інвестиційного вкладу за рахунок реінвестицій, то відтепер ця зайва вимога скасована.

Утім, з метою мінімізації впливу на валютний ринок країни дозволено проводити репатріацію дивідендів лише в межах граничних сум. Але водночас регулятор зобов’язався оголосити репатріацію не лише за 2014 рік, а й за більш ранні періоди.

Цією ж постановою скорочено обсяг обов’язкового продажу валютної виручки з 75% до 65%; підвищено максимальну суму продажу готівкової іноземної валюти та банківських металів в еквіваленті з 6 до 12 тис грн. Клієнтам банків дозволено знімати готівку в іноземній валюті в еквіваленті 100 тис грн, що вдвічі вище за попередні нормативи.

Хоча це лише дещиця того, що варто було б зробити задля позбавлення України ярлика країни, де обіг капіталу зазнає критичних для сприятливого інвестиційного клімату обмежень. А, отже, бодай перший, проте найвірніший крок до побудови в Україні економіки сучасного типу, відкритої для розвитку іноземних активів та глобальних бізнес-комунікацій.

Матеріал підготовлено з участі Андрія Шпакова та Артема Рафаєляна, EasyBusiness   

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.