Утепляймося, або Як зменшити витрати на опалення на 50 млрд

У 2016 році Україна з державного бюджету витратить близько 40 млрд грн на виплату субсидій для оплати населенням "економічно обґрунтованих тарифів".

Коли населення витратить ці субсидії, отримані від держави кошти "Нафтогаз" використає на закупівлю палива в українських та іноземних підприємств.

Раніше держава дотувала НАК, тепер — населення. У схему додалася одна складова, але нічого не змінилося.

Українці як опалювали, так і опалюють повітря, витрачаючи до 250 кіловат на квадратний метр проти 100-150 кіловат у Європі.

Замість того, щоб витрачати кошти на утеплення будинків, ми за добрим радянським звичаєм дотуємо опалення повітря взимку.

Ціна опалення повітря — близько 50 млрд грн на рік. Як на мене, забагато для країни, яка воює та намагається позбутися енергетичної залежності.

Споживання газу населенням усі роки трималося на рівні 27 млрд куб м, але в останні два роки зменшилося до 18 млрд куб м. Проте це сталося не за рахунок енергоефективних заходів, а, на жаль, через втрату територій.

З 1 травня 2016 ціна на газ для населення встановлена на рівні 6 879 грн за тисячу кубометрів або близько 275 дол. Слідом за цим з 1 липня 2016 року НКРЕКП підвищила тарифи на теплову енергію та послуги центрального опалення для населення майже удвічі: з 534 грн за Гкал до 1 043 грн за Гкал.

Навіть якщо не рахувати, яка частка газу купується в Росії, з якою ми воюємо, то нам все одно доведеться імпортувати газ і вимивати валюту з країни.

За даними Мінпаливенерго, видобуток власного газу в останні роки скорочувався і наразі становить близько 13 млрд куб м. Навіть якщо населення витратить лише 18 млрд куб м, то ще 5 млрд куб м палива доведеться купувати за ринковими цінами у приватників і зарубіжних постачальників.

В Україні зараз 5,4 млн отримувачів субсидій, і до кінця року їх кількість, за прогнозами уряду, зросте до 6,5 млн. Разом вони отримають 40 млрд грн. Далі — більше. За словами міністра фінансів Олександра Данилюка, у 2017 році держава витратить на субсидії 3,8% ВВП або 80 млрд грн, якщо не проведе реформ.

Яких реформ? Говорять і про монетизацію пільг, і про спонукання населення витрачати зекономлені кошти на енергоощадні заходи. Проте я не вірю, що в країні з мінімальною зарплатою 1 500 грн і рахунком за квартиру 3 тис грн людина буде думати про енергоощадні заходи. Скоріше, про те, як прогодувати родину.

Що можна зробити вже нині, і що дасть ефект уже восени? Кошти слід витратити не на субсидії, а на утеплення будинків. Це зменшить використання газу вдвічі.

Стандартний будинок в Україні — п'ять поверхів, чотири під'їзди. На його термічну модернізацію, включаючи ремонт даху, треба 2 млн грн. Після цього споживання енергії впаде удвічі, а вартість квартири у такому будинку зросте на 20-30%.

Для утеплення будинку потрібна бригада з 20 осіб. У Києві, наприклад, 10 тис будинків. Тобто до цієї роботи треба залучити 200 тис робітників, які заплатять податки, і зароблені кошти витратять тут, в Україні.

Якщо поставити умову, що всі матеріали повинні бути вироблені в Україні, то ми не лише працевлаштуємо сотні тисяч осіб, а й зробимо вливання коштів в економіку, яка зараз чекає позик від МВФ.

Інший шлях — встановити тарифи на рівні 20 грн за квадратний метр, дати на цей тариф ту ж саму субсидію для населення на рівні 90%, але зобов'язати 18 з цих 20 грн протягом трьох років спрямовувати на утеплення будинків. Ефект той же — споживання газу скоротиться удвічі.

В Україні 248 тис багатоквартирних будинків, тобто на їхню модернізацію знадобиться близько 500 млрд грн: 85% бюджету країни або шість років виплат субсидій з розрахунку 80 млрд грн, як і планує уряд.

Однак за ті ж шість років можна повністю утеплити житловий фонд, а можна десятиріччями купувати імпортний газ і опалювати ним українське повітря.

Для цього не треба залазити в борги і чекати милості від МВФ, треба працювати — українськими руками і з українськими матеріалами, стимулюючи економіку. Такі заходи дадуть економію щонайменше 7 млрд куб м газу або 48 млрд грн на рік.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.