Радикальна програма реформ. Якою вона має бути

24 травня у Києві зробило зупинку всеєвропейське Free Market Road Show. Як співзасновник Bendukidze Free Market Center я скористався цією нагодою, щоб презентувати нашу ініціативу з розробки радикальної програми реформ.

Протягом літа наш Вendukidze Center планує провести її обговорення та доопрацювання з лідерами реформаторських сил, а вже восени оприлюднити план реформ, які забезпечать економічний прорив України.

Україна сьогодні - дуже важливий фронтир для всіх, хто цінує ідеї свободи. Маю на меті поділитися з вами нашою візією про те, як перетворити країну з невдахи на взірець, на success story, яка буде надихати наших однодумців у цілому світі, допомагаючи поширювати та втілювати у життя ідеї вільного та відкритого суспільства.

Я розповім про ініціативу Центру вільної економіки імені Кахи Бендукідзе.

Наша ідея полягає у створенні радикальної програми реформ, яка змінить динаміку інтелектуальної та політичної дискусії в країні.

Україна, яка дуже довго була країною з постійно зростаючим потенціалом – тобто такою, що постійно відстає від сусідів та скорочує свою частку в світової економіці, повинна врешті решт почати реалізовувати свій потенціал.

Моя презентація складається з двох частин. Спочатку я розповім про базові факти – де ми знаходимось, чого спромоглись досягнути за два роки після Майдану. До речі, вже виповнилось два роки з дати президентських виборів. Друга частина буде про те, що ми пропонуємо робити, аби за три-чотири роки від сьогодні нам не було соромно.

Якщо б ця презентація відбувалася два роки тому, то перші три слайди – на жаль – були б майже такі ж самі, як сьогодні. Україна залишається найбільш економічно невільною, найбільш корумпованою і найбіднішою – після Молдови – країною Європи.

Основа для цього закладалася протягом десятиріч. Якщо ми подивимось на наступний слайд, то побачимо п’ять ліній. Це динаміка економічного зростання України та сусідніх країн – Туреччини, Польщі, Болгаріі та Росії.

Ми бачимо, що абсолютне відставання від сусідів з часом дуже сильно зросло. Відносне відставання теж зросло – про це наступний слайд.

Якщо на початку дев'яностих ВВП на душу населення в Україні був майже наполовину нижчий за відповідний російський показник, то в 2015 році відстань зросла до двох третин. У той же час ми бачимо, що і Болгарія, і Туреччина скоротили відставання, а Польща зуміла навіть випередити Росію з ії нафтогазовим багатством.

Я зараз не буду детально аналізувати, чому так відбулося. Головна причина очевидна – це відсутність багатьох реформ, що були зроблені більшістю посткомуністичних країн.

Додам лише, що це відставання було більш-менш прийнятним для населення, тому що порівняно з двома останніми десятиріччями існування СРСР та відповідно УРСР темпи зростання добробуту на душу населення в Україні істотно зросли.

Тим не менш, Євромайдан вибухнув на тлі дуже повільного розвитку. Це не могло не дратувати суспільство, навіть якщо воно не усвідомлювало економічних причин свого невдоволення.

Після Майдану ми мали два уряди Яценюка. Іван Міклош любить говорити, що за останніх два роки України здійснила більше реформ, ніж за два попередніх десятиріччя. Я погоджуюсь з ним. Підвищення тарифів на газ для населення до більш-менш ринкового рівня, суттєве скорочення державних видатків та дефіциту бюджету, загальний клімат, що сприяв великій кількості реформ та реформочок…

На жаль, справедливості в історії та політиці не існує. Україна прискорилась, але для виходу на траєкторію сталого розвитку цього було недостатньо – дуже великою виявилась відстань до "нормального стану", яка накопичувалась роками.

Наступний слайд – це оцінка поступу реформ, що здійснена проектом IMoRe.

Ми часто сперечаємось про те, яким чином реформувати країну, але показово, що згідно з цим Індексом, темп реформ в країні був недостатнім. Цілком зрозуміло, що це мало політичні наслідки. Про них – наступний слайд.

Якщо ми підрахуємо динаміку рейтингів популістів та правоцентристських партій, що представлені у Верховній Раді, то побачимо, що за півтора роки після парламентських виборів підтримка правоцентристів дуже знизилась.

Довіра до політичної сили екс-прем'єра Яценюка впала майже до рівня статистичної похибки, значно знизився рейтинг сили Петра Порошенка, тільки "Самопоміч" тримається десь на тому ж рівні, що і в жовтні 2014 року.

Станом на березень цього року популісти – я маю на увазі, Блок Тимошенко, так званих радикалів та оппоблок – майже вдвічі більш популярні, ніж так звані проєвропейські політичні сили.

Ці показники говорять про те, що політична криза не завершилася з призначенням нового уряду. Восени відбудеться зростання політичної напруги – дуже багато сил зацікавлені у дострокових виборах, принаймні до парламенту.

Зараз ми знаходимось десь на самому дні так званого циклу половинчастих реформ.

Суспільні настрої стають більш радикальними. Це означає, що має радикалізуватися не тільки популістична опозиція, але і реформатори, які прагнуть справжніх змін, а не повернення до слабкої, корумпованої економічної системи минулого. Це надасть можливість реформаторам дати справжній бій на наступних виборах.

Ключ до успіху полягає, на мій погляд, у коаліції поміркованих та радикальних реформаторів.

І тут ми переходимо до другої частини мого виступу. Хто такі радикальні реформатори? Чи мають вони виразну альтернативу існуючому стану справ? Моя думка полягає у тому, що українське політичне, експертне, інтелектуальне середовище вже дозріло до того, щоб сформулювати безкопромісну візію майбутнього та окреслити кроки, які приведуть нас туди.

По-перше – візія. Чув я чи то снилось мені, що існує країна мрій? Я би розповів про країну мрій наступним чином.

Це країна з велетенськими перспективами. Українці користуються усіма можливостями для самореалізації, ті, хто не може подбати про себе сам, отримують всебічну підтримку суспільства та держави.

Обсяг прав, які належать кожному громадянину, не залежить від його майнового чи суспільного стану – перед законом усі рівні. Всі українці, незалежно від свого походження, мають рівні можливості для розвитку.

Це вільна країна – з сильною політичною системою, вільною від впливу олігархів, з однією з найсвобідніших економік Європи.

Це справедлива країна з відновленою судовою системою, з сильною поліцією, що заслуговує на довіру громадян, з нульовою толерантністю до корупції.

Це найдинамічніша економіка Європи, одна з найдинамічніших країн світу. В країні йде інтенсивна розбудова інфраструктури. Держава витрачає не менш ніж 3% ВВП на модернізацію мережі доріг, наземних, повітряних та водних комунікацій.

В ній запроваджена нова система охорони здоров'я: поліклініки та лікарні змагаються за клієнта. Нова система вищої освіти, де гроші прямують за студентом та нульова корупція в вишах. Потужна фінансова система, що дозволяє громадянам ефективно заощаджувати – у тому числі на гідне життя у похилому віці, а підприємцям – залучати інвестиції.

Щоб опинитися там, куди нас кличе ця візія, потрібно усвідомлювати принципи, цілі та інструменти нового реформаторського порядку денного.

Один з найважливіших принципів – бути реалістами, вимагати неможливого. У цьому полягає головна відмінність від поміркованого крила реформаторів, що повинні діяти беручи до уваги існуючі політичні обмеження.

Можливо, це одна з причин того, що після перемоги Майдану Україна так і не отримала по-справжньому радикального порядку денного. А коли немає такого порядку, то марно сподіватися, що лідери будуть в змозі мати політичну волю. Політичній волі передує воля інтелектуальна, втілена в програми, законопроекти і тому подібне.

Цей новий порядок денний має на меті дві речі. Нам потрібно якомога сильніше деполітизувати процес прийняття економічних рішень – і на макро, і на мікро-рівні. Бізнеси повинні конкурувати на ринках, а не в сесійних залах чи адміністрації президента. Домогосподарства повинні розраховувати на свої сили, а не чекати на те, що політики вирішать за них їх проблеми.

Друга ціль – це відкрити шляхи для саморозвитку людини, створити в термінах Дугласа Норта порядок відкритого доступу.

Інструменти. По-перше це дуже швидка і глибока лібералізація. Усе що не заборонено, повинно стати дозволеним. Треба демонтувати якомога більше бюрократичних "фірм", які продукують лише дозволи, висмоктуючи ресурси із продуктивної діяльності.

По-друге, Україні потрібно використовувати досвід успішних країн-реформаторів. Треба шукати якомога більше приводів для імпорту інституцій – це стосується будівельних чи фармацевтичних стандартів (для чого нам ще раз сертифікувати ліки, що вже пройшли цю процедуру в розвинених країнах), це стосується запозичення юрисдикцій, що мають хорошу репутацію.

Новий порядок денний повинен охоплювати десятки напрямків – від монетарного режиму до реформи житлово-комунального господарства.

Тому наступний слайд такий строкатий – багато шрифтів, фарб. Для включення в нову програму існуючі напрацювання в залежності від напрямку потребують більш чи менш суттєвого доопрацювання.

Далі йдуть п’ять слайдів – чотири про конкретні напрямки реформ, п’ятий – про один з інструментів, електронні аукціони. Я не буду зараз детально розповідати про кожний напрямок. Але структура кожного розділу повинна бути більш-менш ідентичною.

Покажу це на зразку судової реформи. По-перше ми повинні визначитися з масштабом проблеми. Беручи до уваги відставання України від сусідніх країн, що створює так би мовити екзистенційну загрозу існуванню нашої країни, в кожному розділі ми маємо показати місце України в світі – наскільки велика наша відстань від фронтиру.

Далі ми описуємо політично-економічний бекграунд: чому ми так відстали. Блок "рішень" містить в собі конкретні пропозиції – як на наш погляд можна швидко зрушити з місця ситуацію в правильному напрямку.

Ця нова радикальна програма має бути розроблена протягом найближчих трьох місяців. Центр Бендукідзе планує організувати експертне обговорення за усіма напрямками. Я впевнений, що у будь-якому випадку розбудова нової реформаторської коаліції надасть поштовх для прискорення реформ і – врешті решт – розвитку нашої країни.

Усі матеріали Free Market Road Show Kyiv (презентації, фото та відеозвіт) розміщено за посиланням http://bfmc-fmrskyiv2016.strikingly.com.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.