Кон'юнктурники

Важко сказати, наскільки часто бачаться Віктор Янукович-старший з Віктором Януковичем-молодшим. Можна припустити, що вкрай рідко.

Або ж коли й бачаться, то президент "не вникає", як він заявляв на прес-конференції, у справи своїх синів, у те, що їх турбує.

Інакше з якого б дива керманич держави підписував Національну програму активізації розвитку економіки, а його син вимагав після цього пояснень від Кабміну щодо запровадження додаткових мит на легкові автомобілі?

Втім, попри таку колізію Микола Азаров дав доручення Мінекономрозвитку опрацювати звернення народного депутата та відповісти йому в установлені законом терміни.

А заступник міністра О. Пінський пояснив В. В. Януковичу державну мотивацію кроку, який збурив навіть президентського сина.

Клікніть для збільшення 

Сказати, що Віктор Вікторович дізнався з офіційного роз'яснення щось нове, не випадає. За винятком двох його останніх абзаців, де йдеться про те, що "на вимогу органа державної виконавчої влади комісія з міжнародної торгівлі може переглянути або ж скасувати рішення про застосування спеціальних заходів".

Отож, для тих, хто очікує скасування мит, є гарна новина: "орган державної виконавчої влади" змушений буде реагувати на звернення СОТ, у якому прямо вказується на порушення процедури узгодження перегляду митних тарифів.

Часу на роздуми - доки до України не почнуть застосовувати торговельні санкції - украй мало. Хоча останнім часом уряд виявляє дивну наполегливість, проводячи круглі столи, які мають на меті переконати громадян у своєчасності та виправданості вжитих владою заходів.

Аби заручитися підтримкою бодай якогось світила з-поза меж України, асоціація "Укравтопром" вкотре виписала з Малайзії екс-президента GM-Європа Ніка Райлі.

Гість не підвів, віддячивши за запрошення схваленням урядової програми. Щоправда, його доводи базувалися на досвіді Китаю та Росії, які розвинули власні автопроми саме завдяки високим загороджувальним митам.

З Ніком Райлі можна було б погодитися, якби не кілька тез.

Не секрет, що ринок Китаю став першим у світі за обсягами продажів. Щорічно в Піднебесній продається майже 10 млн легкових автомобілів. Ринок Росії - другий у Європі, він скоро пережене Німеччину, поглинаючи щороку 3 млн нових авто.

Проте особливістю обох країн є те, що Китай усе вироблене продає на внутрішньому ринку, а Росія експортує автомобілі лише в країни СНД. Тобто за власну митну політику ці дві держави розплачуються обмеженими ринками збуту для виробленої продукції.

Чи підходить такий шлях Україні? Звісно, ні. Для збуту складених в Україні автомобілів забагато навіть власного ринку. Он у Запоріжжі працівники "АвтоЗАЗу" вже пікетують адміністрацію підприємства з вимогою погасити кількамісячні борги із зарплат. А їм пояснюють, що складені авто ніхто не купує.

В таких умовах нові заводи в Україні недоречні. Принаймні, на тих умовах, які пропонує інвесторам уряд.

Водночас Райлі таки назвав справжню причину, через яку ввезені в Україну іномарки можуть і не подорожчати. На його думку, імпортери "викинуть" з комплектації деякі неважливі опції, що й дозволить утримати ціну. Що то за опції? Скоріш за все, ABS, підігрів дзеркал, систему стабілізації, всі подушки безпеки.

Колосальна перспектива, яка неминуче позначиться на безпеці дорожнього руху.

Експерт висловився і щодо того, коли ж в Україні з'явиться власний конкурентний автомобіль. На його думку, починати треба з освіти, формування інженерного й конструкторського потенціалу, державного фінансування.

Приміром, розробка малолітражки коштує в середньому близько мільярда доларів. Тобто вітчизняне авто з'явиться якраз після того, як на горі рак свисне.

Зрештою, досить згадати слова людини, яку називають наступним прем'єром. Сергій Арбузов пообіцяв пересісти на вітчизняні "колеса" лише тоді, коли в Україні розроблять і виготовлять конкурентоспроможний автомобіль.

Не дуже вірять в успіх затії навіть у Мінекономрозвитку. Євген Олейніков з департаменту стратегічного планування економіки цього відомства на круглому столі сказав прямо: для вітчизняного автопрому це останній шанс.

З приводу Віктора Вікторовича. Не виключено, що він таки грає з батьком у своєрідну гру. У ній недолугі "бояри" безчинствують без відома царя, а гарний син "захищає" людей.