Хатина з військових ящиків і вівці дорпер:
як фермер відроджує господарство в замінованому Харківському селі

28 жовтня 2024

До повномасштабної війни фермер Анатолій з села Довгеньке Харківської області вирощував кавуни завбільшки з херсонські, збирав рекордні врожаї пшениці й розводив овець. Під час повномасштабної війни село опинилось в запеклих боях і було майже знищено – жодної будівлі не вціліло. Поля і місцевий цвинтар заміновані досі. Попри це люди вертаються. Пан Анатолій і його односельці відроджують фермерство, допомагаючи одне одному.

У спільному спецпроєкті з Mercy Corps розповідаємо, як організація допомогла пану Анатолію та жителям Довгенького придбати свійських тварин і нову сільськогосподарську техніку, якою вони обмінюються одне з одним.
Частина перша
Хату звели з ящиків з-під снарядів
01
Частина друга
До війни вирощували кавуни завбільшки з херсонські
02
Частина третя
Міни – справжня кара для села
03
Частина перша

Хату звели з ящиків з-під снарядів

70-річний фермер Анатолій на місті своєї зруйнованої під час бойових дій хати у селі Довгеньке Харківської області збудував нову – перший поверх звів з битих цеглин, що лишились від старої хати, а другий – з армійських ящиків з-під снарядів. 

Пряма мова
"Не знаю, з яких снарядів ці ящики, але вони були великі – по три метри завдовжки. З них збудували другий поверх. Перший будували з того, що вдалось дістати з гори будівельного сміття, на яке перетворилась наша хата", – розповідає він.

Опалюється нова оселя дровами, а щоб тепло не виходило, простінки на збудованому з ящиків поверсі пан Анатолій засипав крихтою пінопласту. Дах оббив залізом. 

"У нас вже є ванна, воду провели на другий поверх. Кухня є, готуємо на балонному газі. Три кімнати. Ми так зробили, що в нас тепер будинок два в одному – на першому поверсі майстерня, а на другому ми з дружиною Наталією мешкаємо", – розповідає Анатолій. 

До війни вони жили з середнім сином Ігорем і його родиною в одному будинку. В Ігоря з дружиною троє дітей, зовсім як в батьків – два хлопці та дівчинка. Наймолодша донька пана Анатолія, сестра Ігоря, виїхала до Одеси й там почала самостійне життя, старший син перебрався в Кам'янку – село за 15 кілометрів від Довгенького в Харківській області. А Ігор прикипів до батька та до землі. Разом працювали на фермерському господарстві.

Автор фото: Сергій Теміров
"Як почалась повномасштабна війна, старший син з родиною з Кам’янки до нас приїхав і родину привіз. У них там раніше почали стріляти, в сина хата впала. Ховались разом у нас в погребі. Тоді вже в нас почали стріляти й гатили ой як здорово. Старший поїхав в Слов’яногірськ (з 2003 року має назву Святогірськ – ред.), а Ігор вивіз дружину, матір, мою дружину, і дітей до дочки в Одесу. Сам до мене повернувся", – каже пан Анатолій. 

Якийсь час вони жили вдвох з сином Ігорем в підвалі. Коли ситуація загострилась, пан Анатолій вмовив сина поїхати. Сам, після загибелі трьох односельців, лишився єдиний цивільний на все село. Чоловіки, які загинули, теж були місцевими фермерами. У хату, в якій вони зібрались, влетів снаряд і вибухнув. Понівечені тіла знайшов пан Анатолій, який прийшов дізнатись, чому односельці перестали виходити на зв’язок.

"Намагався викликати військових, щоб допомогли поховати, але обстріли були шалені й вони не змогли доїхати. Поховали хлопців в городі у бомбових ямах", – згадує пан Анатолій. 

У 2023 році, коли село остаточно звільнили, тіла ексгумували. Перепоховали чоловіків на цвинтарі в Ізюмі, адже сільський досі замінований. 

У селі майже пів року проходили активні бойові дії. У Довгенькому, яке до повномасштабної війни було міцним фермерським осередком, не залишилось жодної вцілілої хатини чи будівлі.

"Чому я лишався? Так господарство було: вівці, кози, свині, кури. Хтось мав за ними наглядати, годувати. Проте більшість тварин загинули від обстрілів. Тих, які ще лишились живі, я вивів за село і відпустив – кажу їм: біжіть. Вони й побігли деінде", – згадує пан Анатолій. 
Частина друга

До війни вирощували кавуни завбільшки з херсонські

Фермерське господарство пан Анатолій заснував ще в далекому 90-му. Почали вирощувати сільськогосподарські культури на приватизованих городах, а потім взяли в держави в оренду ще 16 гектарів. Врожаї зростали, а відповідно збільшувалась і площа землі в обробітку – перед повномасштабною війною орендували вже майже 50 гектарів. 

Мали власний комбайн, трактор, віялку, сівалку, культиватор. Вирощували пшеницю, кукурудзу, ячмінь, буряк, кавуни, картоплю. 

Пряма мова
"Насіння брали гарне – наше українське. Кавуни росли завбільшки з херсонські – 13-15 кг. Виростили картоплину вагою 1,4 кг, а ще була у нас – 900 грамів. Ігор з ними фотографувався, так ці картоплини більші ніж його голова!", – згадує пан Анатолій.

Каже, що одна посаджена картоплина давала мінімум 25 бульб, пшениця родила з врожайністю 60 ц/га. Тоді як середня врожайність в Україні – 47,7 ц/га. 

"Як пояснити? Ми працювали на землі, все робили з любов’ю, вчасно, добрива вносили. Клімат в нас гарний, земля родюча. У нас тут є господарства набагато більші за наші – по 5 тисяч гектарів. Так вони вирощували в сівозміні тільки дві культури – сонячник і пшеницю. А у нас же різноманітність!", – каже пан Анатолій.

Овочі продавали на ринку в Слов’янську, пшеницю здавали на елеватори оптом. Відходи з рослинництва не утилізували, а згодовували свійським тваринам.

Автор фото: Сергій Теміров

Перед початком повномасштабної війни мали в господарстві майже 80 голів овець романівської породи (грубошерста порода овець шубного напрямку – ред.). Вовна попиту не мала, і тому дорослих тварин здавали на м’ясо оптовикам. Харчувались вівці відвійками (слабкорозвинені зерна злаків, є відходом після молотьби та віяння – ред.).

Пряма мова
"Вони у нас санітарами територій «працювали» – там, де техніка стояла, багато бур’янів випростувалось – вівці їх з’їдали із задоволенням, а нам косити менше. Син садив солодку кукурудзу – качани виламає, одвезе на базар, а я стебло косив, сушив і була вівцям їжа на зиму, вистачало до першого випасу", – розповідає пан Анатолій.

Перед війною він також тримав в господарстві п'ять кіз і близько ста голів птиці.

Автор фото: Ігор Єгоренков
Частина третя

Міни – справжня кара для села

Одразу після звільнення села пан Анатолій з Ігорем заходились відроджувати господарство, ставити наново хату.

Пряма мова
"Ігор придбав металошукач і почав розміновувати поля, щоб можна було засадити. Пройде міношукачем, далі їде трактором з дисковою бороною. Так майже все поле розмінував. Лишалась дорога, по якій військові їздили. Він понадіявся, що все добре. Пройшовся бороною, а напоровся на міну, яка вибухнула. В сорочці Ігор народився – борону розбило, трактор посікло, а він живий лишився", – розповів пан Анатолій.

Після того родина займатись розмінуванням самостійно не наважувалась – чекали на саперів.

"Приїхали сапери. З іншого нашого поля дістали понад сто снарядів. Після цього ми ще п’ять протитанкових там знайшли, й знову ледь не сталось лихо. Тепер стараємось на ці поля не лізти", – веде далі пан Анатолій.

Каже, що міни – справжня кара для села. Підривались навіть військові – пан Анатолій сам швидку викликав. На щастя, хлопців вдалось врятувати. Були випадки, коли люди гинули.

"Підірвались троє місцевих: батько, син і племінник. Син лишився живий, а батько і племінник на смерть", – зітхає пан Анатолій.

Попри загрозу життю, яка чатує на фермерів в полях, він не опускає рук.

Автор фото: Сергій Теміров

Цього року разом з сином Ігорем висадили 3 тонни картоплі, посіяли цибулю, почали засівати "зимину". 

"З техніки майже нічого не вціліло. Але Бог допоміг – Ігор дізнався про грант Mercy Corps", – каже пан Анатолій. 

На кошти гранту від міжнародної гуманітарної організації Mercy Corps, яка з листопада 2023 року реалізує "Програму підтримки сільського господарства України" за підтримки Фонду Говарда Г. Баффета, Ігорю вдалось придбати борону – нею замінили ту, яку посікла міна. Також пан Анатолій придбав 15 овець м’ясної породи дорпер та 60 голів птиці.

Пан Анатолій зізнається, що мали сумніви, адже ніколи раніше за грантовою допомогою не звертались. Утім, не мали чого втрачати – або пан або пропав. Дізнавшись, що потрапили до програми – щиро зраділи.

Mercy Corps допомагає фермерам, які постраждали від війни, у відновленні засобів до існування. Організація, за підтримки Фонду Говарда Г. Баффета, надає домогосподарствам та дрібним фермерам гранти в розмірі до $3,000, а також підтримує малі та середні бізнеси у сфері сільського господарства на суму до 75,000 доларів США. Зараз відкрите приймання заявок на отримання грантів для малого та середнього бізнесу, а з листопада будуть доступні нові можливості.

"Наше Довгеньке Mercy Corps буквально повернули до життя. Отримавши допомогу, люди повірили у відродження села, фермерської справи", – каже пан Анатолій. 

Родина його односельців також подала заявку на участь у програмі й на кошти гранту придбала трактор. Інші змогли купити фрезу для обробки ґрунту.

Пряма мова
"Люди об’єднуються й один одному допомагають – наприклад, у нас борона, то ми односельцям робимо роботу, а коли їх техніки потребуємо, звертаємось до них. На грант кожен написав щось одне і ділиться з іншими. Техніка – дорога, ми б самі її не купили й кредит нам би ніхто не дав. Завдяки такому обміну і виживає маленька громада Довгенького", – розповів пан Анатолій.

Mercy Corps надає допомогу у співпраці з місцевими організаціями – це дозволяє підсилювати їхню спроможність впливати на рішення, які стосуються розвитку сільського господарства у їхньому регіоні. Натомість ці організації діляться своєю експертизою й сприяють спрямуванню міжнародної допомоги туди, де вона найбільш потрібна. У Харківській області Mercy Corps співпрацює з сільськогосподарським кооперативом "Зерновий" – спільно з ним був наданий грант пану Анатолію та його односельцям.

Автор фото: Сергій Теміров

За словами пана Анатолія, з 760 мешканців в Довгеньке повернулись тільки близько тридцяти. Справи поступово налагоджуються, і людей дедалі більшає. Ті, хто повертається, стають до роботи.

Думки лишити рідне село пан Анатолій навіть не припускав.

Пряма мова
"Ні, з села не поїдемо. Тут батьки народились – тут ми народили своїх дітей, а вони нам онуків. Будемо жити. Відроджувати й відбудовувати, далі працювати на землі", – каже він. 

Читайте також історію фермера з прифронтової Кам’янки про те як відновлювати господарство на своїй землі, історію бджолярки про те як в умовах війни виживають українські бджолярі, а також історію фермера з Луганщини, який відродив власну справу на Дніпропетровщині й допомагає покращити бджолярство в Україні.

Програма підтримки сільського господарства України реалізується міжнародною гуманітарною організацією Mercy Corps за фінансової підтримки Фонду Говарда Г. Баффета. Цей спецпроєкт був підготовлений за фінансової підтримки Фонду Говарда Г. Баффета, однак погляди та думки, висловлені у матеріалах спецпроєкту, не обов’язково відображають погляди Фонду Говарда Г. Баффета.
© 2005-2024, Економічна правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".

"Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна". Назва агентства "Інтерфакс-Україна" при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.

Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Частина третя

Фінансова допомога підприємствам малого та середнього бізнесу

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Пряма мова
"Моє особисте враження: малий та середній фермер не стільки боїться експортувати, наприклад, до країн ЄС, скільки не знає, які саме ресурси для цього йому будуть потрібні і які саме кроки потрібно здійснити. Зрозуміло, що далеко не кожен малий чи середній сільськогосподарський виробник може і хоче бути експортером, тим більше не кожен буде здатний вийти на такий конкурентний ринок як ЄС. Але, для тих, хто шукає такі можливості, має бути постійна «фонова» підтримка, і, в першу чергу, через якісну інформацію".

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Suspendisse varius enim in eros elementum tristique. Duis cursus, mi quis viverra ornare, eros dolor interdum nulla, ut commodo diam libero vitae erat. Aenean faucibus nibh et justo cursus id rutrum lorem imperdiet. Nunc ut sem vitae risus tristique posuere.