Мед і вощина:
‍як фермер з Луганщини відродив справу на Дніпропетровщині й допомагає покращити бджолярство в Україні

У Булахівці – селі у Павлоградському районі Дніпропетровської області – пан Роман з родиною оселився в будинку місцевої жительки. Вона лишила оселю родині з Луганщини, а сама виїхала до Німеччини.

Одразу по приїзду в Булахівку родину Бурджанадзе спіткала біда – в батька пана Романа стався інсульт.

Чоловік переміг недугу і зараз допомагає синові на пасіці.

У Булахівці родина відновила пасіку: купували вживані вулики, потроху розширювались. Зараз мають вже 30 бджолосімей, але планують збільшити їх кількість до 100. Пан Роман каже, що на Луганщині переважно збирали соняшниковий мед, а на Дніпропетровщині – більше акації, тому і мед тут інший. 

За його словами, справжнім лідером їхньої спільноти є провідний менеджер з сільського господарства міжнародної гуманітарної організації Mercy Corps Руслан Марков. Він займався розвитком бджільництва на Луганщині понад 10 років. Керував напрямом підтримки медового бізнесу в одному з проєктів міжнародної технічної допомоги, проваджував програми професійної підготовки бджолярів у місцевих аграрних навчальних закладах та очолював місцеву сільськогосподарську дорадчу службу.

На момент звернення до організації пан Роман вже заснував виробництво вощини, про що мріяв ще на Луганщині, до початку повномасштабної війни. 

Вощина – це тонкий восковий лист, у якому з двох сторін видавлені воскові шестикутні чарунки. Вона допомагає бджолам швидше відбудовувати стільники. У природі натуральна вощина – це стільник, який служить для накопичення меду чи перги, а також вирощування бджолиного розплоду. 

Каже, що нині чимало недобросовісних виробників при виготовленні вощини використовують дешевий парафін, додають інші хімічні сполуки. Через це бджоли хворіють, а їх розплід погано розвивається.

На своєму виробництві в місті Самар (раніше – Новомосковськ) бджоляр практикує перероблення воску на вощину на очах у колег – каже, що йому приховувати немає чого. Заснувати виробництво хотів у Булахівці, де знайшов закинуті з 2000-х приміщення колишньої їдальні закритого перед тим пологового будинку. Пан Роман готовий відремонтувати приміщення власним коштом, але вже майже два роки не може отримати їх від селищної ради. Через це орендував комерційні приміщення в місті Самар. 

На кошти гранту від Mercy Corps бджоляр зміг придбати машину для плавлення воску, машину, що утворює стрічки, тепловий насос. 

Закуповують вощину на його підприємстві не тільки бджолярі з Дніпропетровщини й Кривого Рогу, а й із заходу України, з Одеси, Києва. Пан Роман має план, як розпочати постачання і на європейський ринок. 

Руслан Марков, провідний менеджер з сільського господарства Mercy Corps, про якого згадував пан Роман, каже: 

Виробництво високоякісної вощини на сучасному устаткуванні допомагає збільшити виробництво меду – основного джерела доходів наших бджолярів та основного експортоорієнтованого продукту їх пасік. Окрім того, це стимулює воскопереробні підприємства конкурентів ставати кращими. 

Грант від Mercy Corps – це його перший досвід роботи з міжнародною організацією.

Програму підтримки сільського господарства України (UASP) міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps реалізує з листопада 2023 року. В її межах домогосподарствам, дрібним фермерам, а також малому та середньому бізнесу надається допомога у відновленні діяльності та подоланні наслідків війни. 

Наразі відкрито приймання заявок на отримання грантів для малого та середнього бізнесу – середній розмір допомоги становить $75 000, а з листопада будуть доступні нові можливості.

Mercy Corps надає допомогу у співпраці з місцевими громадськими організаціями та благодійними фондами, аби підсилювати їхню спроможність впливати на рішення, які стосуються розвитку сільського господарства в їхньому регіоні, та спрямовувати міжнародну допомогу туди, де вона найбільш потрібна. У Дніпропетровській області Mercy Corps співпрацює з громадською організацією "Рада жінок-фермерок" – спільно з нею був наданий грант і пану Роману.

Від міжнародної організації пан Роман отримав також мінізавод з перероблювання мерви, або пасічної витопки, – продукту, який залишається після перетоплювання бджолиних стільників і містить певний відсоток воску. Устаткування дозволяє переробляти мерву на бджолярський віск з потужністю до 70 тонн на рік. На ньому також можна виробляти супутній продукт – паливні брикети. 

Розгорнути перероблення мерви пан Роман поки що не може – не має вільних приміщень в Самарі. Натомість в Булахівці – не може добитись виділення "заброшок" через пасивність сільради. 

Найбільша мрія родини Бурджанадзе – повернутись додому, у "рай на Луганщині", продовжити розпочату справу. Пан Роман бачить майбутній розвиток в потужній співпраці з іншими бджолярами, які нині долають труднощі разом з ним.

На питання чи не розглядав переїзд за кордон, каже, що звідти далеко буде вертатись до рідного дому, а от з Дніпропетровщини до Сіверськодонецька всього 300 кілометрів.

Станом на вересень 2024 року Mercy Corps отримала 4,050 заявок від домогосподарств, які займаються сільськогосподарською діяльністю та дрібних фермерів. З них – 563 вже відібрані на отримання гранту, з яких 509 отримали кошти.

Читайте також історію фермера з прифронтової Кам’янки про те як відновлювати господарство на своїй землі та історію бджолярки про те як в умовах війни виживають українські бджолярі.