Попри те, що на території України тривають бойові дії, процес відновлення та відбудови починає набирати обертів. Оскільки обсяги пошкоджень, що завдала рф Україні, колосальні, уряд, експертні організації та іноземні донори активно працюють над пошуком нових інструментів залучення коштів західних інвесторів в Україну.
Однією з таких ініціатив, що може бути впроваджена найближчим часом, є реанімація інструментів державно-приватного партнерства, а також розширення їх дії на нові сектори, зокрема соціальнуінфраструктуру (розвиток мережі лікарень, шкіл, дитячих садків) та житлове будівництво.
В особливостях механізмів державно-приватного партнерства, а також у який спосіб це пришвидшить притік інвестицій у відбудову України, "ЕП" розбиралась спільно з партнером компанії EY Богданом Мальнєвим, керівником напрямку інфраструктури та державно-приватного партнерства в юридичній практиці EY в Україні.
"ДПП типово застосовується, якщо держава чи місцева громада хоче реалізувати через приватного партнера некомерційний проєкт. Це, наприклад, проєкти в соціальній сфері – будівництво школи, садку або лікарні. Концесіонер не зможе заробляти за допомогою об’єкту, тож його єдиний заробіток – гроші, отримані від держави чи громади", – каже Богдан Мальнєв.
"Чому механізми ДПП не були популярними в Україні? Окрім проблем із розвитком якісного законодавства та інституційних спроможностей, є й інший фактор. Інвестори обирали оренду або ж договори про спільну діяльність, в яких легша процедура – можливо взяти актив в оренду в певних випадках без конкурсу, без підготовки великого обсягу документації. Бізнес завжди хоче рухатись швидше. Крім того, оренда – це історично зрозумілий механізм, і він не передбачає настільки тривалих та активних контактів з публічним сектором, порівняно із ДПП", – пояснює Богдан Мальнєв.
"Аби іноземні інвестори зацікавились проєктами ДПП в Україні під час відновлення, необхідно працювати не лише над законодавством. Важливо також забезпечити верховенство права, мінімізувати військові ризики – надати їм гарантії безпеки та страхування. Також, оскільки державно-приватне партнерство передбачає залученість не лише інвесторів, а й урядових органів, необхідно інвестувати у підготовку відповідних кадрів. Тобто потрібні компетентні люди, які будуть такі проєкти супроводжувати", – нагадує Богдан Мальнєв.
"До початку широкомасштабного вторгнення інвестори найбільше цікавились портами, це були комерційно найпривабливіші активи. В країні існував певний сегмент державних портових операторів, які не відповідали вимогам часу. Державі також було вигідно віддавати порти в концесію – інвестор мав регулярно сплачувати концесійний платіж. Попри обстріли рф портової інфраструктури, інтерес до портів з боку інвесторів зараз є. Але до закінчення широкомасштабної війни реалізації таких проєктів очікувати не слід", – каже юрист.
