У жовтні в Києві відкрився перший «Музей науки». Одним із його експонатів стала інтерактивна мапа, що показує, як електронні платежі подорожують по всьому світу.
У цьому матеріалі ми розповідаємо, як працюють електронні платежі. Що саме відбувається впродовж кількох секунд, поки ми чекаємо на чек, та які наукові відкриття зробили це можливим.
Ми розраховуємось карткою за будь-що: проїзд у метро, квитки в кіно, таксі чи доставлення обіду в офіс. Але так було не завжди. Гроші й способи оплати еволюціонували разом із технологіями.
Сьогодні ж, аби за щось заплатити, достатньо одного руху — піднести телефон до термінала. За цією простою дією — роки роботи та десятки наукових відкриттів.
Уявімо, що дорогою на роботу ви купуєте каву. Щоби розплатитися, прикладаєте телефон до термінала. За кілька секунд платіж буде проведений.
Розповідаємо, що саме відбувається за цей час.
Коли телефон наближається до термінала, який очікує оплату, спрацьовує технологія NFC. Термінал у цій ситуації є ініціатором зв’язку і генерує радіочастотне (13,56 МГц) поле.
Коли телефон потрапляє в радіус дії магнітного поля NFC-чіпу на терміналі, вони встановлюють зв’язок і можуть обмінюватися даними.
У 1983 році електротехнік Чарльз Волтон отримав патент на портативний радіочастотний випромінювач-ідентифікатор RFID — батько NFC.
Відтоді технологію використовують у дослідницьких пристроях та медичному обладнанні. А у 2004 році була створена асоціація NFC Forum, яка мала на меті інтегрувати технологію в мобільні телефони, комп’ютери та побутові прилади.
NFC-чіп настільки компактний, що його змогли використовувати в пластикових картках, мобільних телефонах, смарт-годинниках та навіть смарт-кільцях.
Кав’ярня – перша зупинка вашого платежу. Вона отримує ваші дані через POS-термінал та передає їх далі — до свого банку-еквайра.
Банк-еквайр фіксує інформацію та надсилає її до глобальної мережі електронних платежів.
Ця мережа – ваша платіжна система. Вона виступає посередником між усіма учасниками платежу: покупцем, його банком, банком магазину та самим магазином. Тобто така мережа — це система зв’язку, яка взагалі робить цей платіж можливим.
Такими системами користуються усі банки й платіжні установи у світі. Одна з найбільших платіжних систем проводить понад 65 000 транзакцій щосекунди.
Електронні платежі в сучасному вигляді вигадав американський банкір Ді Хок – засновник компанії Visa. Наприкінці 1960-х років він зібрав банки за круглим столом і запропонував проводити взаємозалік грошових платежів. Так виникла перша платіжна система, що об’єднала різні фінансові й урядові установи як рівноправних учасників платіжної мережі. Саме завдяки інновації пана Хока сьогодні наші платежі можуть подорожувати різними країнами.
Подивитися, як подорожують електронні платежі, можна на інтерактивній мапі у «Музею науки» у Києві.
Мережа електронних платежів направляє запит до вашого банку, який називається банком-емітентом. Він перевіряє дані рахунку, статус картки (активна вона чи заблокована), чи є ліміти на здійснення платежів.
При цьому платіжна мережа теж перевіряє транзакцію та оцінює її ризикованість.
Наприклад, штучний інтелект системи перевіряє адресу магазину та адресу банку, в якому покупець тримає рахунок.
Кава — недорогий товар, тому транзакція не вважатиметься ризиковою. Але якщо ваша платіжна адреса в Києві, а ви оплачуєте, скажімо, ноутбук у Мадриді, система може позначити платіж як такий, що потребує перевірки (наприклад, вводу PIN-коду). Тому важливо попереджати свій банк, коли ви летите до іншої країни й збираєтеся там шопитися.
Ваш банк аналізує отримані дані (наскільки безпечним виглядає платіж) та перевіряє рахунок — чи вистачає на ньому грошей. Тоді ваш банк вирішує, схвалити чи відхилити транзакцію.
Коли банк покупця погоджує платіж, він передає відповідь знов через платіжну систему. Лише тоді інформація про схвалену транзакцію повертається до магазину.
Термінал повідомляє касира та вас про те, що платіж пройшов успішно, і друкує чек.
Все! Можна забирати каву та йти далі у справах.
А от магазин отримує гроші не відразу, а лише за кілька днів,
коли обидва банки «зведуть рахунки».
Аби ніхто, крім вас, не скористався вашою карткою, всі учасники переказу — ваш банк, мережа електронних переказів та банк магазину — захищають дані на своїй стороні.
Один з найпопулярніших способів захисту — токенізація. Наприклад, замість номера вашої картки та деталей рахунку платіжна система передає унікальний цифровий код — токен. Тільки система, що зашифрувала дані, знає, яка інформація відповідає токену. Для інших учасників процесу токен сам по собі не матиме сенсу.
Кожен електронний платіж — це цілий пакет даних, які рухаються гігантською телекомунікаційною мережею. За допомогою дротів, сигналів супутників та інтернет-зв’язку ця мережа зв’язує торговельні точки, банки та урядові фінансові установи.
ЗА ЛІЧЕНІ СЕКУНДИ ПЛАТІЖ ЗДІЙСНЮЄ ЦІЛУ ПОДОРОЖ.Більше дізнатися про те, як відкриття, формули та фундаментальні дослідження пов’язані з нашим повсякденним життям, ви можете у першому «Музеї науки» в Києві.
Через карантинні обмеження, з 1 грудня 2020 року простір працюватиме в режимі планових візитів організованих груп. Купуйте квитки на sciencemuseum.com.ua, а власникам карт Visa – інноваційного партнеру "Музею науки" – знижка 15% на вхідний квиток.