Бизнес активно готовится к возвращению ветеранов. Как могут помочь банки? Интервью с менеджерами ЕБРР
Повноцінне повернення ветеранів до цивільного життя – відповідальність передусім цивільних. Зокрема, бізнесу, для якого це не лише моральний обов’язок, а й питання виживання в умовах критичної нестачі працівників.
За даними опитування консалтингової компанії Korn Ferry, у липні 2023 року 12% працівників найбільших українських компанії вступили в ЗСУ, з яких 6% демобілізувалися. Це означає, що сотні співробітників повертаються до роботи.
Хоча війна триває понад десять років, її хід суттєво змінився після 24 лютого 2022 року. Отже, чимало практик, напрацьованих компаніями з 2014 року, довелося швидко переглядати та оновлювати. Зокрема – надавати ветеранам робочі місця, психологічну підтримку, пропонувати навчання та подекуди перекваліфікацію.
У деяких компаніях з’являються відповідальні за роботу з ветеранами. Бізнес залучає й зовнішню допомогу, аби ці практики відповідали потребам ветеранів.
9 квітня в Києві відбулася конференція, присвячена адаптації учасників боїв, співорганізатором якої став Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). З перших місяців великої війни ЄБРР допомагав великому бізнесу з напрацюванням нових політик і зараз планує робити те саме для середнього та малого бізнесу, який відповідає за понад 80% робочих місць у країні.
Що потрібно зробити компаніям, аби ветерани до них поверталися? Чому важливо працювати над доступністю міст та яка роль малого та середнього бізнесу в адаптації ветеранів? Про це ЕП розповіли директор-розпорядник ЄБРР у справах фінансових установ Франсіс Маліж та директорка ЄБРР з питань гендерної рівності та економічної інтеграції Барбара Рамбушек.
— Що ЄБРР робить для підтримки програм з адаптації ветеранів?
— (БР) Ми працюємо з нашими клієнтами через різні форми фінансових відносин, наприклад, позики, а також пропонуємо технічну допомогу. Так, після початку повномасштабного вторгнення ми допомагали багатьом компаніям з кадровою кризою, адже багато людей пішли в ЗСУ, виїхали за кордон або стали внутрішньо переміщеними особами. Ми допомагали їм передислокувати персонал, перекваліфікувати його та залучити нових працівників.
Ми зосередилися на реінтеграції (адаптації – ЕП) ветеранів, які повертаються з фронту. Ми також зосередимося на людях, які повертаються з-за кордону, ВПО.
Наприклад, залучаємо консультанта з управління персоналом, щоб допомогти компаніям переглянути кадрову політику і практику, створити нову політику інтеграції ветеранів або окремі відділи для адаптації приміщень, навчання, психосоціальної підтримки, для роботи з ветеранами та цивільними колегами.
Це та додаткова підтримка, яка фінансується коштом технічної допомоги, але дуже часто – з внеском безпосередньо від клієнтів. Наразі ми працюємо здебільшого з великими корпоративними компаніями, державними підприємствами, серед яких "Нафтогаз", "Укренерго", МХП.
Також ми дивимося, наскільки продукти та послуги, які пропонують ці компанії, доступні для різних груп суспільства, зокрема для ветеранів. Починається робота з підтримки малого та середнього бізнесу, адже саме вони створюють 82% робочих місць в Україні. Украй важливо, щоб вони сприяли адаптації ветеранів.
Ми робимо це через партнерство з фінансовим сектором, який уже кредитує МСБ: надаємо бізнесу допомогу з розбудови потенціалу, аби малі підприємці мали доступ до найкращих практик і стандартів, які дозволять їм робити ці речі і вирішувати проблеми, що виникають в процесі реінтеграції (адаптації – ЕП).
— Коли ви почали цим займатися?
— (ФМ) Фокус на поверненні ветеранів – новий. Ми розробили це за останні 18 місяців. Ми замислилися над тим, як допомогти нашим клієнтам продовжувати займатися банківською діяльністю в умовах, коли безпекова ситуація змінилася.
Будуть люди з видимими чи невидимими інвалідностями, яких іноді можуть збентежити речі, що здаються незначними для людей, які не були на війні. Наприклад, у банку здіймається гучний шум і в трьох клієнтів – панічна атака. Працівники повинні мати певну підготовку, аби знати, як діяти в такій ситуації.
Ми почали говорити про це з клієнтами і реакція була негайною: "Так, ми хочемо це зробити, але ми не впевнені, що робити. Чи можете ви нам допомогти?".
За понад два роки ми маємо напрацювання в цьому напрямку і збираємося працювати з банківським сектором, з НБУ, щоб розробити детальнішу інструкцію для імплементації цих практик, щоб банки точно знали, що їм потрібно робити.
— Скільки таких проєктів реалізується в компаніях?
— (БР) Якщо говорити про ветеранів, то дедалі більше. Безумовно, із запуском великої нової програми в банках їх кількість значно зросте.
— Як банки можуть допомогти поверненню ветеранів до цивільного життя?
— (ФМ) Банки відіграють роль у трьох різних аспектах.
По-перше, вони є постачальниками послуг для всього населення з точки зору платежів. Вони повинні переконатися, що ці послуги доступні для всіх, включно з ветеранами. Необхідно так адаптувати відділення, щоб вони були доступними. Також ідеться про навчання персоналу, щоб він умів працювати з ветеранами.
По-друге, банки є великими роботодавцями. Аби співробітники, які пішли на війну, поверталися на роботу та почати наймати нових співробітників-ветеранів, потрібен певний план. Слід навчити цивільних колег, адже взаємодія між колегами-неветеранами та колегами-ветеранами є ключовим фактором успіху.
По-третє – фінансування ветеранів. Людина могла бути підприємцем, але закрила бізнес на час служби. Коли людина повертається, можливо, бізнес доведеться перезапустити, тож банк може надати кредит.
Якщо раніше людина не була підприємцем, банк потребуватиме підтвердження, що вона може бути хорошим підприємцем. Перша реакція банку – зробіть власні помилки, а потім повертайтеся до мене, незалежно від того, хто ця людина. Тож ми допомагаємо банкам вирішити, як взяти на себе ризик.
— Ви підписали меморандуми з Ощадбанком та Укргазбанком. Що вони передбачають?
— (ФМ) Це механізм розподілу ризиків для малого та середнього бізнесу. З однієї простої причини: ці банки не потребують фінансування, вони мають багато ліквідності. Їм потрібна лише підвищена здатність брати на себе ризики.
Тому ми беремо на себе 50% ризиків за кредитами, які підпадають під низку критеріїв та видаються цими банками. Якщо банк втратить гроші, бо певну частину проєктів не вдасться реалізувати, ми візьмемо покриття на себе.
Довідка. Сума угод для Ощадбанку становить покриття ризиків на 50 млн євро, що дозволить банку видати 200 млн євро кредитів. Укргазбанк отримує покриття на 12,5 млн євро, що розблокує 50 млн євро кредитів.
Деякі з цих кредитів матимуть певні умови, які прописані в угоді з цими банками. Наприклад, якщо кредит є інвестицією, ця інвестиція не шкодить довкіллю, а власник компанії – ветеран, то ви отримуєте певний обсяг стимулів.
— Механізм розподілу ризиків розроблений для підприємців-початківців?
— (ФМ) Зокрема так, але не обов'язково. Коли у вас є проєкти, розраховані на одну конкретну соціальну групу, якщо ви не будете обережними, то створите напругу з іншими соціальними групами. Тому краще мати ширший проєкт, але з конкретними цілями або конкретними стимулами для певних соціальних груп.
Таким чином, у різний спосіб уся ця допомога покликана допомогти ветеранам реінтегруватися (адаптуватися – ЕП), але по-різному. Для тих, хто хоче почати чи відновити бізнес, для компаній, яким просто потрібно застосувати певну політику щодо реінтеграції (адаптації – ЕП) ветеранів. Потім ми також будемо спілкуватися з компаніями, працюватимемо над конкретною програмою для них.
Угоди з банками-партнерами дозволяють нам охопити велику кількість компаній, які ми не можемо обслуговувати індивідуально, адже в нас немає мережі відділень і тисяч співробітників в Україні. Ми вважаємо за краще спершу домовлятися про відносно невеликі суми. Потім зможемо давати банкам більше.
З моменту широкомасштабного вторгнення ми підтримали фінансування на 1,8 мільярда євро через деякі механізми прийняття ризиків, програму фінансування торгівлі, підтримку імпорту товарів першої необхідності. Ми продовжуємо робити це безперервно з початку 2023 року. Це ще не все, потенціал не є проблемою.
— (ФМ) Чи може фінансування, орієнтоване на ветеранів, стати новим трендом? Тобто коли кредити надаються лише компаніям, які мають ветеранську політику. Щось на кшталт "зеленого" фінансування.
— Це може бути, але нам потрібно визначити, чи є в цьому потреба. Якщо компанія має ветеранську політику і не потребує технічної допомоги, вона може брати кредити в банках на пільгових умовах. ЄБРР надає кредити, які не обов'язково мають бути позначені як кредити для ветеранів.
У нас є "зелені" програми і є багато "зелених" інвестицій, які здійснюються без фінансування ЄБРР. Деякі з них потребують фінансування ЄБРР. Я не розглядаю це з точки зору тенденцій. Якщо є потреба ринку і ми актуальні, ми будемо тут.
— Чи досліджували ви питання потреб інклюзії в Україні?
— (БР) Так, ми провели багато досліджень, наприклад, з точки зору ринку праці. Ми працювали з Міносвіти, Мінекономіки та Європейським фондом освіти.
Один з прикладів – охорона здоров'я. Ми працюємо з Київським медичним університетом, інвестуємо в нього, підтримуємо його в розробці програм. Так з'явилися дві магістерські програми. Одна присвячена фізичній реабілітації, інша – психосоціальній підтримці. Це нові напрямки, які потребують розширення та масштабування з точки зору потреб ринку праці та людей у країні.
— Чи маєте ви проєкти з розбудови інклюзивної інфраструктури?
— (БР) Ми надаємо багато фінансування для різних видів інфраструктури, зокрема транспортної. У нас є програми "зелених" міст, ми мали кілька таких програм в Україні. Зараз повільно перезапускаємо деякі з них, де це можливо.
Принцип роботи такий: це інвестиційний пакет, який ми складаємо разом з містом, дивимося на його пріоритети, а потім розробляємо поетапний підхід і вбудовуємо його в ці програми з особливою увагою на інклюзивну інфраструктуру. Наприклад, як проєктуються та експлуатуються дороги чи транспортне сполучення.
У цьому контексті ми також намагаємося створювати доступ до робочих місць для жінок, молоді та інших груп. У нас поки немає конкретного фокуса на ветеранах у цьому контексті, але ми можемо зробити це досить легко, адже переважно залежатимемо від конкретних викликів, з якими стикаються ці компанії. Тоді будемо застосовувати ті ж підходи, які вже маємо.
Ми зосередимося на працевлаштуванні ветеранів в інфраструктурному секторі або забезпеченні доступності інфраструктури в рамках майбутніх інвестицій.
Зараз ми зосереджені на об'єктах критичної інфраструктури, ведемо перемовини з низкою міст. Не можу назвати, з якими, але розмовляємо з міською владою по всій країні і формуємо пакети. Продовжуємо реалізовувати поточні інвестиційні програми, але переконуємося, що вони інклюзивні, зокрема для ветеранів.
— Чи бачите ви ініціативи від міст? Чи є вони проактивними, чи готові інвестувати в підвищення рівня інклюзії?
— (БР) Загалом так. Гадаю, усі в країні визнають величезну потребу інвестувати в людей, усі відчувають скорочення ринку праці і потребу в інноваціях, аби створити передумови для повернення людей з-за кордону. А також для того, щоб найбільш ефективно використовувати наявний людський капітал у країні.
Компанії, як правило, дуже зацікавлені в тому, щоб залучити людей. Крім того, потрібно залучити достатню кількість людей у надання муніципальних послуг, щоб люди продовжували жити в певній частині України.