Хоча ЄС заборонив більшу частину експорту російської нафти, мало що було зроблено щодо торгівлі природним газом.

У цій статті ми аргументуємо необхідність розкриття інформації газотрейдерами з детальним зазначенням частки газу, який вони купують у російських постачальників.

Такий захід дозволить вирішити проблему дефіциту інформації для споживачів і дасть можливість громадянам та бізнесу, які підтримують Україну, відмовитися від російського газу. Додатковою перевагою буде те, що подібний захід прискорить перехід на чисту енергію в Європі.

У червні 2022 року ЄС запровадив часткове ембарго на морський експорт російської нафти. Єврокомісія також оголосила про зобов'язання скоротити імпорт російського газу на дві третини протягом року.

Російську нафту можна легко замінити нафтою інших постачальників, проте російський природний газ європейським країнам замінити важче через негнучкість інфраструктури з доставки, зокрема обмежену пропускну спроможність терміналів зрідженого природного газу (ЗПГ) в Європі.

Росії також набагато важче знайти заміну покупцям газу, що робить відмову від нього європейських країн особливо ефективною для зменшення експортних надходжень Росії.

Небажання європейських лідерів впроваджувати таку політику зумовлене занепокоєнням щодо можливих політичних наслідків для них, якщо ця заборона призведе до ще вищих цін на природний газ і нижчого зростання ВВП.

Зокрема, політики стурбовані тим, що додавання ще одного джерела інфляції може бути непопулярним серед їхніх виборців. Натомість м’якші тарифні заходи менше вплинуть на споживачів ЄС, проте їх ефективність незрозуміла.

Європейська комісія запропонувала всім держав-членам добровільно поставити собі за мету скорочення споживання газу на 15% до весни 2023 року. Європейські домогосподарства звільнені від запропонованих заходів попри те, що значна частина має бажання сприяти зусиллям, спрямованим на припинення російського вторгнення в Україну.

Недавнє опитування в Німеччині показало, що 70% німців підтримують Україну, незважаючи на високі ціни на енергоносії. Тому ми пропонуємо запровадити обов’язкове розкриття роздрібними продавцями газу та електроенергії інформації щодо частки газу, який вони закуповують у російських постачальників.

Це дозволить вирішити проблему дефіциту інформації для споживачів і дасть громадянам можливість діяти на власний розсуд. Відповідно, втратять вагу політичні причини, які досі стримували рішучі дії, оскільки лише споживачі з відповідними уподобаннями і ті, хто в змозі зазнати потенційних витрат, будуть діяти.

Одночасно з тим, як споживачі відмовлятимуться від газу походженням з Росії, доходи комунальних підприємств відображатимуть їхні стратегії залучення ресурсів. Зі свого боку, ринок заохочуватиме деякі комунальні підприємства отримувати газ з інших джерел.

Успішно запровадивши сертифікати "зеленої" електроенергії понад десять років тому, ЄС отримав досвід запровадження заходів, подібних до тих, які необхідні для розрахунку частки російського газу. Ці методології дієві, прозорі і здатні впоратися з випадками, коли енергія продається через посередника або на спотовому ринку.

В ідеалі задля максимальної ефективності та справедливості політику розкриття інформації слід запровадити на рівні ЄС.

Однак будь-які дії на рівні ЄС матимуть тривалу затримку в реалізації, оскільки Європейській Комісії потрібно буде розробити та подати відповідну пропозицію для ухвалення парламентом та затвердження Радою, а державам-членам – імплементувати її в національне законодавство в разі необхідності.

Тимчасом слід розглядати інші підходи, наприклад, добровільне звітування.

Важливо визнати, що в короткостроковій перспективі енергетична інфраструктура ЄС зможе підтримувати лише визначений рівень альтернативних джерел надходження газу, що обмежує ефективність запропонованого рішення для тих країн, які найбільше залежать від імпорту російського газу.

Наприклад, Іспанія, яка імпортує 10% свого газу з Росії (повністю як ЗПГ), має шість терміналів для імпорту ЗПГ і може замінити російський газ на ЗПГ, придбаний деінде. Водночас Німеччині, яка не має ЗПГ-терміналів, доведеться покладатися на газогони до сусідніх країн та їхні термінали.

У разі недостатнього постачання пріоритет, імовірно, надаватиметься домогосподарствам перед промисловими споживачами, що призведе до зниження економічної активності (до 6%) в найбільш постраждалих економіках.

Запровадження режиму розкриття інформації сприятиме інвестиціям у додаткову інфраструктуру природного газу для забезпечення вищого рівня диверсифікації поставок. Це також може означати, що ціна на природний газ виросте для споживачів, які вирішили не купувати його в Росії.

Такі цінові сигнали для споживачів, які солідарні з нами, спонукають їх економити енергію або переходити на альтернативні джерела, коли це можливо.

Наприклад, відновлювану електроенергію можна використовувати для опалення замість природного газу. Це принесе додаткові інвестиції в інфраструктуру відновлюваної енергетики з боку пропозиції та в нове обладнання з боку попиту.

Запропонована вимога щодо розкриття інформації про джерела надходження газу в ЄС зіграє позитивну роль у зменшенні експортних надходжень Росії, а отже – обмежить її агресію в Україні. Ця політика відповідає екологічним амбіціям ЄС і, як очікується, принесе суттєві супутні екологічні вигоди.

Такі вигоди особливо важливі в часи, коли витрати на "зелений" перехід виросли, а політичні дискусії в Європі зміщуються в бік відкладення багатьох "зелених" заходів.

Ірина Сікора, асоційований директор, Ricardo Energy and Environment

Борис Валле, асоційований професор програми ділового адміністрування Торстейна Хагена Гарвардської школи бізнесу

Уперше стаття опублікована на VoxEU та є частиною дискусії Vox щодо економічних наслідків війни.