У Минфина появился конкурент – НБУ хочет продавать облигации. Как на этом заработать?

У буремні для України часи економічна влада розділилася на два табори: перші намагаються з усіх сил профінансувати шалені видатки держави на війну, другі – втримати економіку від занурення в гіперінфляційну спіраль.

В умовах війни Міністерство фінансів та Національний банк стали конкурентами, опинившись по різні боки цього невидимого протистояння.

При цьому доля не без іронії: для досягнення своїх цілей кожна з цих інституцій має заручитися підтримкою та допомогою іншої.

На початку вересня протистояння вийшло на новий рівень: тепер НБУ та Мінфін будуть конкурувати не лише своїми баченнями економічної політики, а й на практиці – за покупців державних облігацій.

Виграти від цієї конкуренції можуть роздрібні інвестори, які отримають можливість вигідно вкласти гроші в цінні папери з привабливою дохідністю.

"Другий фронт" на ринку облігацій

Облікова ставка Нацбанку на рівні 25% не зміниться до другого кварталу 2024 року. Вересневе засідання монетарного комітету НБУ підтвердило це, не міняючи ставку, за якою комерційні банки можуть брати кредити в регулятора.

Однак у пресреліз НБУ потрапили далеко не всі деталі того засідання. Дискусія там точилася не навколо того, якою має бути ставка, а навколо того, як змусити її працювати.

Річ у тім, що після червневого підвищення НБУ облікової ставки минули майже чотири місяці, а проценти за депозитами підвищили лише кілька невеликих банків. Найбільші установи від цього рішення утримуються.

Те саме стосується ОВДП, які Мінфін розглядає як "вияв патріотизму і благодійності", а не як інвестиційний інструмент.

Нацбанк розмірковує, як змусити ключову ставку впливати на економіку. Найбільш імовірним кроком стане перепродаж ОВДП, які Нацбанк раніше придбав в уряду.

Продавати є що: з 24 лютого регулятор купив в уряду ОВДП на 315 млрд грн, випустивши в обіг "надруковану" гривню на цю ж суму. Загалом НБУ володіє держоблігаціями на понад 619 млрд грн, їх у нього найбільше з-поміж усіх інвесторів.

Мета продажу ОВДП з портфеля НБУ – підвищити ставки за гривневими активами. Регулятор хоче стимулювати людей уповільнити темпи споживання і наростити обсяги заощаджень у гривні, аби зменшити тиск на золотовалютні резерви.

"Такі операції нададуть альтернативну можливість учасникам ринку, насамперед населенню та бізнесу, купувати безризикові гривневі фінансові інструменти з привабливою дохідністю та гнучкою строковістю для захисту гривневих заощаджень від інфляції", – пояснили в НБУ.

Що це змінить для інвесторів

Вихід Національного банку на ринок ОВДП може дати інвесторам привабливий інструмент для інвестицій або залишитися непоміченим. Усе залежить від того, які цінні папери НБУ продаватиме.

До 24 лютого у власності НБУ були облігації уряду на 310 млрд грн, які регулятор купував під час попередніх криз, "друкуючи" необхідні уряду гривні.

"Продаж Нацбанком екзотичних паперів (наприклад, з датою погашення через десять років) не вплине на ринок. Якщо ж НБУ продаватиме ОВДП зі строками погашення до року, то це може мати дуже суттєвий вплив", – вважає начальник відділу цінних паперів "Райффайзен банку" Олексій Євдокімов.

Як повідомили ЕП співрозмовники в Нацбанку, регулятор не планує продавати ОВДП старих випусків. Якщо рішення про вихід регулятора на ринок облігацій ухвалять, то продаватимуть військові ОВДП, які Нацбанк купив під час великої війни.

Для інвесторів це позитивна новина, адже дохідність цих паперів може бути вищою за ставки за депозитами чи дохідність інших облігацій уряду.

"У разі пропозиції таких паперів їхня дохідність формуватиметься на аукціоні і буде близькою до облікової ставки", – вважає старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович.

Номінальна вартість однієї облігації, яку купує НБУ, становить 1 тис грн з виплатою процентів раз на рік. Розмір цих процентів розраховується як середній розмір облікової ставки Нацбанку за 12 місяців, що передують даті виплати.

Тобто якщо розмір облікової ставки не зміниться, через рік на кожну облігацію, яку НБУ придбав у Мінфіну, інвестор отримає 250 грн.

Оскільки за облігаціями, які продає Мінфін на первинних аукціонах, процентна ставка не перевищує 16%, а на вторинному ринку – 23%, то інвестиції в облігації НБУ виглядають вигідною альтернативою.

Єдиний недолік – погашення цих паперів відбудеться через 30 років. У цьому випадку прийменник "через" дає не надто широке поле для спекуляцій: придбані НБУ папери задумувалися як надзвичайно довгострокові, щоб відтягнути в часі борговий тягар.

Тож якщо Нацбанк просто продаватиме ОВДП зі свого портфеля, то навряд чи знайде багато покупців. Однак все може змінити спосіб продажу.

Як НБУ продаватиме ОВДП

Нацбанк наразі не розкриває деталей імовірних операцій з продажу ОВДП. Остаточне рішення щодо застосування цього інструменту ще не ухвалене.

"Поки обговорюється можливість продажу ОВДП з портфеля НБУ. У разі ухвалення такого рішення час введення в дію цього інструменту визначатиметься ситуацією у фінансовому секторі та в економіці", – відповіли ЕП в регуляторі.

Водночас там запевнили, що мають достатньо інструментів для перетворення ОВДП на "привабливі інструменти для заощаджень".

Найімовірніше, продаж військових ОВДП з портфеля НБУ відбуватиметься з умовою майбутнього викупу цих паперів Нацбанком через певний час. Відповідно, покупцю не доведеться чекати їх погашення до 2052 року.

Продаючи 30-річні облігації уряду, Нацбанк візьме на себе зобов'язання викупити їх через, умовно, рік.

За період, протягом якого папери перебуватимуть у власності інвестора, він зможе отримати за ними купонний дохід (25%). Крім того, дохід формуватиметься на різниці між ціною купівлі та ціною продажу.

Продаючи ОВДП з обов’язком зворотного викупу, Нацбанк робить висновки з попередніх спроб торгівлі урядовими зобов’язаннями.

"У 2015 році НБУ продавав чотирирічні облігації, що було дуже тривалим терміном обігу. Тоді регулятор зміг продати облігацій лише на 560 мільйонів гривень, що становило менше 0,5% ОВДП в обігу без урахування портфеля НБУ", – пригадує Котович.

Однак аналітики попереджають, що дохідність для громадян може відрізнятися від дохідності, яку готовий запропонувати Нацбанк.

"Скоріш за все, НБУ продаватиме ці ОВДП банкам, а вони пропонуватимуть їх фізособам. Тому рівень дохідності для фізосіб буде залежати від оператора ринку", – вважає Євдокімов.

Конфлікт інтересів

Облігації, які хоче продавати НБУ, можуть допомогти українцям у пошуках альтернативних інструментів для збереження заощаджень. Особливо в умовах рекордної інфляції, яка за підсумками серпня наблизилася до 24% у річному вимірі.

Однак такий крок НБУ не сподобається Мінфіну, який випускає ОВДП. Якщо на ринку з’явиться ще один великий продавець облігацій з набагато вищою, ніж у Мінфіну, дохідністю, то охочих позичити гроші державі не залишиться.

Уряд вже зараз відчуває проблеми із залученням коштів на ринку для фінансування дефіциту бюджету. Останні аукціони з продажу ОВДП, які проводить Мінфін, у мирні часи можна було б сміливо назвати провальними.

Слабкі результати аукціонів Мінфіну – не результат безгрошів’я в країні. Навіть навпаки – банківська система має занадто багато ліквідності.

Банки тримають понад 300 млрд грн вільних коштів на коррахунках та в депозитних сертифікатах НБУ, проте вкладати їх в ОВДП під низькі проценти вони не поспішають.

Це розуміє і Нацбанк. Він з червня закликає Мінфін підвищити ставки за облігаціями, аби зменшити залежність уряду від емісійного фінансування. Імовірно, оскільки ці заклики були проігноровані, то НБУ вирішив продавати ОВДП з високою дохідністю самостійно.

Проте не Нацбанк перший похитнув крихкий мир з Мінфіном.

У липні ЕП писала про спробу Мінфіну змусити НБУ автоматично переказувати отримані купони за ОВДП до бюджету. Привід – зменшення боргового навантаження на бюджет в умовах війни та повоєнної відбудови.

Зрештою, спроба Мінфіну провалилася – відповідну правку не пропустили депутати.

Шлях до компромісу

Продаж ОВДП з портфеля Нацбанку має на меті не лише підвищити рівень ставок за гривневими інструментами. У такий спосіб НБУ також вилучатиме з обігу надруковану раніше гривню, зменшуючи тиск емісії на ріст цін.

Ще одна ціль – забезпечити курсову стабільність. Наразі всі "надруковані" НБУ гривні потрапляють на валютний ринок, "спалюючи" золотовалютні резерви.

З меншими обсягами резервів регулятору складніше підтримувати режим фіксованого валютного курсу та, відповідно, стримувати ціни на імпортні товари та пальне.

З точки зору Мінфіну, цінова стабільність в умовах війни відходить на другий план. Зрештою, якщо країна не вистоїть під натиском супротивника, то байдуже, скільки коштуватиме бензин та яким буде курс долара в обмінних пунктах.

Взаємовідносини між Мінфіном та НБУ виглядають ледь не як діалектичне протистояння двох протилежних ідеологій. Однак іронія долі в тому, що жодне з цих відомств не може досягти своїх цілей без допомоги іншого.

З одного боку, Мінфін не може виконувати бюджет без "друку" грошей Нацбанком. Незалежно від того, скільки коштів Україні переказують західні партнери, уряд не може використати їх на війну. Тож для фінансування Міноборони, МВС та ДСНС доводиться позичати кошти в НБУ.

З іншого боку, Нацбанку для зниження інфляційного тиску потрібно, щоб Мінфін підвищував відсоткові ставки під час первинного розміщення облігацій. Це підвищило б попит на гривневі активи, зменшило б попит на валюту та необхідність в емісії.

Вихід з ідеологічної суперечки можна знайти лише шляхом компромісу. Зрештою, від того, на чому зійдуться НБУ та Мінфін, залежатиме не лише майбутня фінансова стабільність, а й стійкість країни перед натиском агресора.